Постанова

від 04.10.2023 по справі 567/635/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

04 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 567/635/22

провадження № 61-6257св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю «Захід Агро», товариство з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» на рішення Острозького районного суду Рівненської області,

у складі судді Назарук В. А., від 22 вересня 2022 року, додаткове рішення Острозького районного суду Рівненської області від 13 жовтня 2022 року та постанову Рівненського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Боймиструк С. В., Гордійчук С. О., Шимків С. С., від 16 березня 2023 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Захід Агро»,

ТОВ «Західна агровиробнича компанія» про скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки, усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що він є власником земельної ділянки з кадастровим номером 5624287600:09:003:0033,

площею 4,15 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

29 липня 2008 року між ним та ТОВ «Захід Агро» було укладено договір оренди землі, за яким товариство набуло права оренди його земельної ділянки строком на 5 років. Умовами зазначеного договору не було передбачено можливості передачі земельної ділянки в суборенду.

Однак державну реєстрацію права оренди земельної ділянки за ТОВ «Захід Агро» було здійснено 23 серпня 2016 року на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватного нотаріуса Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області Тишкун Ж. Я.

№ 31117437.

У лютому 2022 року позивачу стало відомо, що на належну йому земельну ділянку зареєстровано право оренди за ТОВ «Західна агровиробнича компанія».

Стверджував, що жодних договорів із ТОВ «Західна агровиробнича компанія» він не укладав, у тому числі додаткової угоди від 01 грудня

2017 року, яка стала підставою для реєстрації права оренди вказаного товариства, умов такої додаткової угоди не погоджував.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд:

- скасувати рішення державного реєстратора КП «Реєстраційний офіс» Бабинської сільської ради Гощанського району Рівненської області

Дяченка Р. Ю., індексний номер рішення: 40784154 від 24 квітня 2018 року, про державну реєстрацію права оренди ТОВ «Західна агровиробнича компанія», номер запису про інше речове право: 16098774, з одночасним припиненням права оренди щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5624287600:09:003:0033, площею 4,15 га;

- усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, зобов`язавши

ТОВ «Західна агровиробнича компанія» повернути йому земельну ділянку, площею 4,15 га, призначену для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Тесівської сільської ради Острозького району Рівненської області.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

Рішенням Острозького районного суду Рівненської області від 22 вересня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Скасовано рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційний офіс» Бабинської сільської ради Гощанського району Рівненської області Дяченка Р. Ю. № 40784154 від 24 квітня 2018 року, номер запису про інше речове право № 16098774, про державну реєстрацію права оренди ТОВ «Західна агровиробнича компанія» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5624287600:09:003:0033, площею 4,15 га.

Усунуто перешкоди в користуванні земельною ділянкою та зобов`язано

ТОВ «Західна агровиробнича компанія» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку, кадастровий номер 5624287600:09:003:0033,

площею 4,15 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Тесівської сільської ради Острозького району Рівненської області. Вирішено питання розподілу судового збору.

Додатковим рішенням Острозького районного суду Рівненської області

від 13 жовтня 2022 року стягнуто з ТОВ «Захід Агро», ТОВ «Західна агровиробнича компанія» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі по 2 500 грн з кожного.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 16 березня 2023 року апеляційну скаргу ТОВ «Західна агровиробнича компанія» залишено без задоволення, а рішення Острозького районного суду Рівненської області

від 22 вересня 2022 року та додаткове рішення Острозького районного суду Рівненської області від 13 жовтня 2022 року залишено без змін.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, вважав вимоги ОСОБА_1 обґрунтованими, оскільки відповідач не скористався правом подати відзив на позов та не подав у встановленому процесуальним законом порядку доказів на підтвердження своїх заперечень проти позову, а отже не заперечив перед судом тверджень позивача про неукладення відповідних правочинів.

ТОВ «Західна агровиробнича компанія» не довело у встановленому законом порядку правомірності користування належною позивачу земельною ділянкою та надалі продовжує нею користуватися, чим порушує права власника на користування та розпорядження своїм майном.

При розподілі понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу враховано, що заявлений розмір цих витрат є обґрунтованим і співмірним з предметом спору.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ТОВ «Західна агровиробнича компанія» просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухваливши нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

27 квітня 2023 року ТОВ «Західна агровиробнича компанія» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Острозького районного суду Рівненської області від 22 вересня 2022 року, додаткове рішення цього ж суду від 13 жовтня 2022 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 16 березня 2023 року.

Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2023 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

У липні 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 27 вересня 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, у постановах Верховного Суду від 19 грудня 2022 року у справі № 670/1088/18,

від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (пункт 1 частини другої

статті 389 ЦПК України).

Крім того, заявник вказує на порушення судами норм процесуального права та наявність передбачених пунктами 3, 4 частини третьої статті 411

ЦПК України підстав для скасування оскаржуваних судових рішень (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Вважає, що належним і достатнім доказом того, що позивач не підписував договір є висновок експерта за результатами проведення почеркознавчої експертизи підпису позивача у договорах. Проте ОСОБА_1 такого висновку не надав і до суду з відповідним клопотанням щодо призначення почеркознавчої експертизи не звертався.

Наголошує, що у разі якщо договір виконувався обома сторонами, то його кваліфікація як неукладеного виключається, такий договір може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше).

Стверджує, що судами необґрунтовано відмовлено у долученні до матеріалів справи доказів фактичного існування договірних правовідносин між сторонами, які підтверджують виплату позивачу орендної плати.

Вважає недобросовісною поведінку позивача, який отримував орендну плату за договором, а в подальшому заявив про неукладеність договору.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив

Фактичні обставини справи встановлені судами

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 5624287600:09:003:0033, площею 4,15 га, яка знаходиться на території Тесівської сільської ради Острозького району Рівненської області.

Право оренди належної ОСОБА_1 земельної ділянки зареєстроване за ТОВ «Західна агровиробнича компанія», підставою державної реєстрації вказано додаткову угода до договору оренди землі від 01 грудня 2017 року, між ОСОБА_1 , ТОВ «Захід Агро» і ТОВ «Західна агровиробнича компанія», строк оренди - 7 років.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша

статті 16 ЦК України).

У частині першій статті 627 ЦК зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Правочин за своєю природою та законодавчим визначенням є вольовою дією суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки.

Згідно з частинами першою, третьою статті 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У розглядуваній справі позивач зазначав, що 29 липня 2008 року між ним та ТОВ «Захід Агро» було укладено договір оренди землі, за яким товариство набуло права оренди його земельною ділянкою строком на 5 років. Умовами зазначеного договору не було передбачено можливості передачі земельної ділянки в суборенду.

Проте у подальшому позивачу стало відомо, що на належну йому земельну ділянку на підставі додаткової угоди від 01 грудня 2017 року до договору оренди зареєстровано право оренди за ТОВ «Західна агровиробнича компанія», строком 7 років, при цьому жодних договорів він із ТОВ «Західна агровиробнича компанія» не укладав.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до частини першої статті 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається в письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку (частина перша статті 16 Закону України «Про оренду землі»).

Відповідно до частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з положеннями статті 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Належним доказом, який би міг засвідчити належність підпису особи на письмових документах, є саме висновок почеркознавчої експертизи (аналогічний висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постановах Верховного Суду 18 січня 2023 року у справі № 601/2139/21, від 24 травня 2023 року у справі №567/792/22,

від 19 червня 2023 року у справі № 601/1965/21, від 21 червня 2023 року у справі № 567/874/22).

Відповідно до положень пункту 1.1 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України

від 08 жовтня 1998 року № 53/5, для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів надаються оригінали документів.

Пунктом 3.5 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5, встановлено, що, коли об`єкт дослідження не може бути представлений експертові, експертиза може проводитись за фотознімками та іншими копіями об`єкта (крім об`єктів почеркознавчих досліджень), його описами та іншими матеріалами, доданими до справи в установленому законодавством порядку, якщо це не суперечить методичним підходам до проведення відповідних експертиз. Про проведення експертизи за такими матеріалами вказується в документі про призначення експертизи (залучення експерта) або письмово повідомляється експерт органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта).

Ухвалою Острозького районного суду Рівненської області від 15 червня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та, серед іншого, витребувано від ТОВ «Захід Агро», ТОВ «Західна агровиробнича компанія» оригінал додаткової угоди

від 01 грудня 2017 року до договору оренди землі від 29 липня 2008 року. Визначено строк для подання доказів до 11 липня 2022 року.

13 липня 2022 року ТОВ «Західна агровиробнича компанія» подало до суду клопотання, в якому товариство, зокрема просило долучити до справи копії додаткової угоди від 01 грудня 2017 року, відомості від 25 червня 2019 року та платіжного доручення від 22 червня 2022 року.

Листом від 19 липня 2022 року суд першої інстанції, з роз`ясненням положень частин сьомої, восьмої статті 84 ЦПК України, повідомив

ТОВ «Західна агровиробнича компанія» про те, що вимоги ухвали суду

від 15 червня 2022 року залишились невиконаними, оскільки товариством надано копію додаткової угоди від 01 грудня 2017 року, а не оригінал цієї угоди. Повідомлено про необхідність виконання вимог ухвали суду до

01 серпня 2022 року.

У подальшому ТОВ «Західна агровиробнича компанія» витребуваних документів не надало та вимоги ухвали Острозького районного суду Рівненської області від 15 червня 2022 року залишились невиконаними.

Ухвалою Острозького районного суду Рівненської області від 01 серпня 2022 року відмовлено в задоволені клопотання представника ТОВ «Західна агровиробнича компанія» про долучення до справи копії додаткової угоди, відомості та платіжного доручення, як таких, що подані в порушення частини третьої статті 83 ЦПК України та відсутності обґрунтування неможливості подання доказів у встановлений судом строк.

Відповідно до частини десятої статті 84 ЦПК України у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

З огляду на зазначені вище обставини, оскільки на виконання ухвали суду першої інстанції про витребування доказів ТОВ «Західна агровиробнича компанія» не надало оригінал додаткової угоди, не зазначило поважних причин неможливості його подання, а також вчинених ним дій для виконання вимог ухвали суду, при цьому не виявляло бажання надати такий доказ в майбутньому (після того, як відпадуть обставини, які зумовлюють неможливість їх подання), суди попередніх інстанцій обґрунтовано вважали його дії умисним ухиленням від подання доказів витребуваних судом та застосували передбачені процесуальним законом наслідки такого ухилення.

Верховний Суд також звертає увагу, що за відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право оренди земельної ділянки, належної ОСОБА_1 , було зареєстровано за ТОВ «Захід Агро» на підставі договору оренди від 29 липня 2008 року. Натомість ТОВ «Західна агровиробнича компанія» надало суду копію додаткової угоди від 01 грудня 2017 року до договору оренди землі від 29 липня 2016 року. При цьому відомості щодо договору оренди земельної ділянки, належної

ОСОБА_1 , від 29 липня 2016 року відсутні в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, як і не було надано такого договору судам.

Відповідно до частини четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суди попередніх інстанцій правильно визначились із характером спірних правовідносин, надали належну правову оцінку наявним в справі доказам, а також поведінці сторін спору з урахуванням встановленого факту ухилення відповідача від виконання вимог ухвали суду про витребування доказів, необхідних для вирішення спору, та дійшли загалом обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

В контексті доводів касаційної скарги щодо не урахування судами попередніх інстанцій наявності між сторонами фактичних договірних правовідносин, отримання позивачем орендної плати за користування спірною земельною ділянкою, колегія суддів звертає увагу на відсутність у матеріалах справи належним чином поданих доказів зазначеного.

Копії документів поданих ТОВ «Західна агровиробнича компанія» 13 липня 2022 року були обґрунтовано не прийняті до розгляду судом першої інстанції на підставі положень частини восьмої статті 83 ЦПК України.

Колегія суддів зауважує, що обставин, які б свідчили про наявність у відповідача об`єктивних причин неможливості подання таких доказів у встановлений строк, судом першої та апеляційної інстанції не встановлено.

З огляду на наведене, доводи касаційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права при постановленні ухвали про відмову у задоволенні клопотання ТОВ «Західна агровиробнича компанія» про долучення доказів є необґрунтованими.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом (частина перша статті 78 ЦПК України).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника по суті спору та їх відображення в оскаржених судових рішеннях (з урахуванням доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження), питання вмотивованості висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів першої та апеляційної інстанцій, в загальному зводяться до переоцінки доказів.

Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (див. постанову Великої Палата Верховного Суду від 16 січня

2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Висновки судів, з урахуванням встановлених у цій справі обставин щодо ухилення відповідача від подання доказів, необхідних для правильного вирішення спору, невиконання з неповажних причин вимог ухвали суду про витребування доказів, не надання у встановленому процесуальним законом порядку належних та допустимих доказів виконання сторонами умов оспорюваних правочинів, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які містяться посилання у касаційній скарзі.

Касаційна скарга не містить самостійних підстав оскарження додаткового рішення Острозького районного суду Рівненської області від 13 жовтня

2022 року, а зазначене судове рішення оскаржується виключно з підстав його похідного характеру від рішення Острозького районного суду Рівненської області від 22 вересня 2022 року, підстав для скасування якого касаційним судом не встановлено.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення ЄСПЛ у справі Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Оскаржувані судові рішення є достатньо вмотивованими та містять висновки судів щодо питань, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Зважаючи на викладене, Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411

ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 415, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» залишити без задоволення.

Рішення Острозького районного суду Рівненської області від 22 вересня 2022 року, додаткове рішення Острозького районного суду Рівненської області від 13 жовтня 2022 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 16 березня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович