Рішення

від 17.03.2023 по справі 160/1813/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2023 року Справа № 160/1813/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Жукової Є.О., -

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (в письмовому провадженні) в місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрсервіс Груп» (вул. Виконкомівська, 11, офіс 3, м. Дніпро, 49000) до Одеської митниці (вул. Івана та Юрія Лип, 21 А, м. Одеса, 65000) про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною та скасування картки відмови, -

ВСТАНОВИВ:

02 лютого 2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрсервіс Груп" (вул. Виконкомівська, 11, офіс 3, м. Дніпро, 49000) до Одеської митниці (вул. Івана та Юрія Лип, 21 А, м. Одеса, 65000), в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UА500500/2023/000029/2 від 14.01.2023 року; визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці №UА500500/2023/000077 від 14.01.2023 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що до митного органу надано документи, необхідні для митного оформлення товарів з визначенням митної вартості за першим методом (за ціною договору), що надійшли на митну територію України на підставі зовнішньоекономічного контракту, однак, митниця, на думку позивача, витребувавши у підприємства додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості, прийняла рішення про коригування митної вартості товарів за другорядним методом (резервним) на підставі необґрунтованих та необ`єктивних зауважень. У зв`язку із чим, на думку позивача, наявні усі підстави для скасування спірних рішень.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.02.2023 р. у справі №160/1813/23 відкрито провадження, ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначено наступне.

В документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом митною декларацією №23UА500500000893U0 від 11.01.2023 року містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, що зазначені обставини, у відповідності до п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 року №4495-VI, були підставою для прийняття митницею рішень про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості.

На підставі означеного вище, представник відповідача просить суд у задоволенні пред`явлених позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Представником позивача, було направлено на адресу суду відповідь на відзив, в тексті якого останній підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд заявлені позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрсервіс Груп» (Покупець) та SHANGHAIQIYUNGUOJI., LIMITED (Гонконг) (Продавець) укладено контракт №070422 від 07.04.2022 року (далі - Контракт), відповідно до пункту 1 якого продавець продав, а покупець купив на умовах DAP кордон України, Україна (Інкотермс 2010) товари відповідно інвойсу, який є невід`ємною частиною Контракту. Товари придбаваються покупцем за узгодженою ціною.

В подальшому, компанією SHANGHAIQIYUNGUOJI., LIMITED (Гонконг) на виконання умов Контракту виставлено позивачу до сплати Інвойси №UBSR240622 від 24.06.2022 року, №UBSR250922 від 25.09.2022 року та №UBSR101022 від 10.10.2022 року, у відповідності до яких загальна вартість поставлених товарів складає 46554,63 доларів США. Умови оплати: 100% попередня оплата.

Усі зазначені товарні партії поставлялись на умовах DAP кордон України (Інкотермс 2010).

В подальшому, з метою митного оформлення придбаного в Китайській Народній Республіці та ввезеного на територію України, товару, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрсервіс Груп» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Віздом» (митний брокер) укладено договір №89/05-2022 доручення на надання послуг митного брокера від 31.05.2022 року, згідно підпункту 1.1 якого замовник доручає, а митний брокер зобов`язується від імені, за винагороду та за рахунок замовника у відносинах з митними органами представляти інтереси замовника щодо виконання митних формальностей, здійснення операцій, пов`язаних з пред`явленням митному органу до митного оформлення товарів, транспортних засобів та інших предметів (далі товарів) замовника та документів на них. У тому числі, митний брокер надає послуги по декларуванню митному органу товарів замовника, що переміщуються через митний кордон України або митною територією України, в разі потреби здійснює функції із сприяння замовнику в проведенні державних видів контролю, які передують митному оформленню товарів, надає інформаційно-консультаційні та інші, пов`язані із зовнішньоекономічною діяльністю замовника, послуги.

11.01.2023 р. уповноваженою особою до Одеської митниці було подано до митного оформлення митну декларацію №23UА500500000893U0 на придбаний товар. Митна вартість, визначена декларантом за ціною договору (контракту), яка була вказана у Іnvoice №UBSR240622 від 24.06.2022 року, №250922 від 25.09.2022 року та №101022 від 10.10.2022 року у розмірі 46554,63 USD відповідно.

Митна вартість товарів була визначена із застосуванням основного методу.

Так, у митній декларації, поданій декларантом, було зазначено загальну суму за рахунком відповідно до інвойсу 46554,63 доларів США (графа 22).

На виконання статті 53 Митного кодексу України, для підтвердження заявленої в декларації митної вартості товару декларантом надано наступні документи:

1. Зовнішньоекономічний контракт №070422 від 07.04.2022 року;

2. Інвойс №UBSR240622 від 24.06.2022 року;

3. Інвойс №UBSR250922 від 25.09.2022 року;

4. Інвойс №UBSR101022 від 10.10.2022 року;

5. Інвойс №UBSR161122 від 16.11.2022 року;

6. Пакувальний лист №UBSR161122 від 16.11.2022 року

7. Коносамент №COSU6347785030 від 16.11.2022 року;

8. Автотранспортну накладу (CRM) №002881 від 04.01.2022 року;

9. Платіжні доручення №14 від 30.06.2022 року, №29 від 15.11.2022 року та №39 від 09.12.2022 року;

10. Договір про надання послуг митного брокера №89/05-2022 від 31.05.2022 року;

11. Акт фізичного огляду від 09.01.2023 року;

12. Вагова довідка від 09.01.2023 року;

13. Копія експортної митної декларації №292120220000644868 від 11.11.2022 року.

11.01.2023 року Одеською митницею було направлено декларанту повідомлення про необхідність пред`явлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, заявлених за МД №UA500500/2023/893, для митного огляду у зону митного контролю ВМК ТОВ «Сільгосппостач», за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Усатове, вул. Новомосковська дорога, 23.

Відповідно до акту про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 13.01.2023 року було проведено митний огляд.

Також, під час здійснення митного оформлення Одеською митницею було направлено декларанту повідомлення, яким декларанта було повідомлено про наступне: у зв`язку із тим, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:

1) відповідно до підпункту в) пункту 2 частини 10 статті 58 Митного кодексу України при визначені митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включанні до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Проте у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

2) умовами проформи-інвойсів UBSR240622, №UBSR250922, №UBSR101022 передбачено 100% передплату за товар, однак згідно платіжного доручення №14 від 30.06.2022 року здійснена оплата на суму 30000 доларів США (оплачена сума більше ніж заявлена у проформі UBSR240622);

3) в декларації країни відправлення №292120220000644868 визначені неіснуючі умови поставки DAВ.

Крім того, відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України запропоновано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) наступні документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 3) каталоги, специфікації фірми виробника товару; 4) копію митної декларації країни відправлення (з перекладом).

Декларантом було надано пояснення від 13.01.2022 року, відповідно до яких декларант повідомив митний орган, що ТОВ «Укрсервіс груп» здійснило передплату згідно платіжного доручення №14 від 30.06.2022 року за контрактом №070422 від 07.04.2022 року, інвойсом №UBSR240622 від 24.06.2022 року за товар у розмірі 30000,00 доларів США. За цією оплатою вже було розмитнено товар на суму 3 923,26 доларів США згідно митної декларації №UA100210/2022/167424 від 02.09.2022 року.

Щодо зазначення в експортній декларації №292120220000644868 неіснуючої умови поставки DAP декларант - ТОВ «Укрсервіс груп» надав пояснення митному органу, що контрагентом - SHANGHAIQIYUNGUOJI., LIMITED (Китай) було надано вказану митну експортну декларацію до інвойсу №UBSR161122 від 16.11.2022 року в графі «умови постачання», які закріплені у міжнародних правилах комерційних термінів «Інкотермс» відбулась друкарська помилка: замість «умови DAP» надруковано «умови DAВ».

Також, митним брокером - ТОВ «Віздом» було надано до митного органу повідомлення від 14.01.2023 року №1, відповідно до якого митний брокер зазначив, що додаткові документи надаватись не будуть, оскільки до ВМД №23UA500500000893U0 від 11.01.2023 року були надані усі документи, для підтвердження митної вартості товару.

Рішення про коригування заявленої вартості товару обґрунтовано наступним:

«У зв`язку з тим, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:

1) відповідно до підпункту в) пункту 2 частини 10 статті 58 Митного кодексу України при визначені митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включанні до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Проте у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

2) умовами проформи-інвойсів UBSR240622, №UBSR250922, №UBSR101022 передбачено 100% передплату за товар, однак згідно платіжного доручення №14 від 30.06.2022 року здійснена оплата на суму 30000 доларів США (оплачена сума більше ніж заявлена у проформі UBSR240622);

3) в декларації країни відправлення №292120220000644868 визначені неіснуючі упови поставки DAВ.».

Відповідно до оскаржуваного рішення відповідачем, до товару застосовано другорядний метод визначення митної вартості - 2-а (за ціною договору щодо ідентичних товарів). Визначена в рішенні митна вартість оцінюваного товару ґрунтується на раніше визначеній митній вартості відповідно до рівня вартості. Скоригована митна вартість товару №1 ґрунтується на раніше визнаній митним органом митній вартості товарів, випущеного у вільний обіг за МД UA100100/2022/046647 від 23.12.2022 року на рівні 5,62 доларів США/кг, митна вартість товару №2 ґрунтується на раніше визнаній митним органом митній вартості товарів, випущеного у вільний обіг за МД UA204060/2022/014394 від 08.12.2022 року на рівні 5,62 доларів США/кг, митна вартість товару №4 ґрунтується на раніше визнаній митним органом митній вартості товарів, випущеного у вільний обіг за МД UA500420/2022/05346 від 17.11.2022 року на рівні 2,01 доларів США/кг, митна вартість товару №5 ґрунтується на раніше визнаній митним органом митній вартості товарів, випущеного у вільний обіг за МД UA408050/2023/74 від 07.01.2023 року на рівні 3,77 доларів США/кг, митна вартість товару №6 ґрунтується на раніше визнаній митним органом митній вартості товарів, випущеного у вільний обіг за МД UA204060/2023/48 від 04.01.2023 року на рівні 7,52 доларів США/кг, митна вартість товару №11 ґрунтується на раніше визнаній митним органом митній вартості товарів, випущеного у вільний обіг за МД UA500020/2022/018945 від 31.10.2022 року на рівні 3,33 доларів США/кг.

Позивач, скориставшись правом, передбаченим п. 2 ч. 3 ст. 52 МК України, задекларував зазначену партію товару, а митний орган випустив товар у вільний обіг за МД №23UA500500001353U9 від 15.01.2023 року.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з означеним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України (далі МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів.

Відповідно до частин 1 та 5 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до ч. 2. ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, які підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Цей перелік є виключним і без обґрунтованих підстав митний орган не вправі вимагати інших документів для підтвердження митної вартості товару.

Частиною 3 статті 53 МК України встановлений обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Таким чином, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але такі повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені виключно розбіжностями в документах що подаються для підтвердження митної вартість товарів, чи наявності в них ознак підробки або якщо вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як встановлювалося судом, рішення про коригування митної вартості товарів, які прийняті Одеською митницею обґрунтовані тим, що подані декларантом документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

Відповідно до ч. 2 ст. 57 МКУ основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Разом з тим, згідно ч. 2 ст. 58 МКУ метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 МКУ встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Таким чином суд зазначає, що відповідно до пунктів 2, 4 ч. 2 ст. 55 МКУ, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до ч. 3 ст. 57 МКУ, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

При цьому, як видно зі змісту спірних рішень, митний орган зазначає про неможливість застосування методів визначення митної вартості товарі передбачених п. 2 ч. 1 ст.57 МКУ у зв`язку з відсутністю інформації щодо вартості ідентичних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, однак таке формальне обґрунтування із загальними висновками не дає підстав вважати такі рішення обґрунтованими та мотивованими у контексті норм пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 МК України.

Відповідно до ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.

Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

У свою чергу, декларант надав відповідачу всі необхідні документи із поданням митної декларації, які давали можливість останньому встановити дійсну митну вартість товару за ціною контракту.

Так, відповідач у рішенні про коригування митної вартості товарів зазначив, що у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.

При цьому, відповідно до п. 2.1 контракту №070422 від 07.04.2022 року передбачено, що ціна встановлюється в доларах США і включає в себе вартість товарів та упаковки. Повна назва конкретних товарів та їх ціна вказуються в інвойсах, оформлених на кожну партію товарів, що поставляються за даним Контрактом.

Позивачем до митного оформлення надано: інвойси та пакувальний лист, які місять посилання на контракт №070422 від 07.04.2022 року, яким в свою чергу передбачено, що ціна встановлюється в доларах США і включає в себе вартість товарів та упаковки, тобто документи, надані до митного оформлення підтверджують, що вартість упаковки включена у вартість ввезеного товару, що не суперечить вимогам в) пункту 2 частини 10 статті 58 Митного кодексу України.

Отже, твердження митного органу щодо відсутності даних відносно складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару є необґрунтованою.

Також, відповідач у рішенні про коригування митної вартості товарів зазначив, що за платіжним дорученням №14 від 30.06.2022 року здійснена оплата на суму 30000 доларів США (оплачена сума більше ніж заявлена проформи UBSR240622).

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, під час листування позивача з митним органом позивач повідомив, що відповідно до інвойсу №UBSR240622 від 24.06.2022 року було здійснено оплату за товар у розмірі 30000,00 доларів США, з яких 3923,26 доларів США - було здійснено оплату за товар, який вже було розмитнено, відповідно до митної декларації №UА100210/2022/167424 від 02.09.2022 року, копію якої було надано до митного оформлення піл час листування.

При цьому, суд зазначає, що ціна імпортованих товарів - це ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах. Лише рахунок-фактура (інвойс), згідно з частиною 1 статті 3 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару, а тому наданий декларантом рахунок-фактура (інвойс) №UBSR250922 від 25.09.2022 року, інвойс №UBSR101022 від 10.10.2022 року, інвойс №UBSR161122 від 16.11.2022 року підтверджує ту обставину, що позивач придбав оцінюваний товар за ціною 46 554,63 Доларів США, що відповідає митній вартості заявленій у митній декларації №23UА500500000893U0 від 11.01.2023 року.

Суд також, відхиляє твердження відповідача, що в декларації країни відправлення №292120220000644868 визначені неіснуючі умови поставки DAВ, оскільки під час листування з митним органом позивач надав пояснення щодо помилкового зазначення умов поставки DAВ, та більш того позивачем було надано до митного оформлення товарів, під час листування з відповідачем, виправлену експортну митну декларацію країни відправника (Китай) №292120220000644868 в пункті 3 із зазначенням вірних умов поставки «DAР».

Щодо інших тверджень митного органу, які визначені як підстави для помилковості визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, суд виходить з того, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Так, Верховний Суд у постанові від 15.02.2023 року по справі справа № 810/689/17 (касаційне провадження № К/9901/45330/18) вказав на те, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

При цьому, такі посилання митного органу не заслуговують на увагу, оскільки визначаючи зазначені недоліки, відповідач не наводить посилань на розбіжності у числових значеннях складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари.

Крім того, суд також вважає за необхідне зазначити, що Верховним Судом у постанові від 04 листопада 2021 року у справі № 120/2634/19-а (адміністративне провадження № К/9901/14664/20) зазначено, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Відповідно до позиції Верховного Суду у постанові від 30 червня 2022 року по справі № 280/1824/19 (адміністративне провадження № К/9901/16470/20), у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у рішеннях про коригування заявленої митної вартості, крім визначення джерела інформації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Доводи відповідача стосовно неподання декларантом додаткових документів, спростовується тим, що, в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Також, суд звертає увагу на те, що відповідно до частини 1 статті 57 Митного кодексу України в значення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (частина 2 статті 57 Митного кодексу України).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина 3 статті 57 Митного кодексу України).

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина 6 статті 57 Митного кодексу України).

Згідно з частиною 8 статті 57 Митного кодексу України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Отже, відповідно до норм Митного кодексу України, митним органом при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів повинна бути зазначена послідовність застосування методів визначення митної вартості та причини, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Аналогічна правова позиція вказана Верховним Судом у постанові від справа № 815/3805/16 (касаційне провадження № К/9901/30484/18).

Відповідач не навів належного обґрунтування неможливості застосування методів визначення митної вартості товарів, визначених статтями 58-63 Митного кодексу України, що свідчить про необґрунтованість обрання відповідачем резервного методу визначення митної вартості, передбаченого ст. 64 Митного кодексу України.

При цьому, відповідачем в оскаржуваному рішенні не надано пояснень щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та не зазначено докладної інформації та джерел, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, та не конкретизовано підстави незастосування методів щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, методів визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості.

Посилання у оскаржуваному рішенні на відсутність інформації щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, на відсутність інформації щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів не може слугувати належним обґрунтуванням застосування резервного методу та неможливості застосування методів визначення митної вартості щодо вартості операцій з ідентичними і подібними (аналогічними) товарами, методів визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості.

Крім того, в оскаржуваному рішенні не зазначені джерела інформації, що використовувалась митним органом для визначення митної вартості не зазначений перелік документів, що повинні підтвердити ті обставини, що викликали сумнів у достовірності наданої інформації.

На підставі встановлених судом обставини, суд приходить до висновку, що відповідачем безпідставно проведено коригування митної вартості за рішенням про коригування митної вартості товарів.

Відмовляючи в митному оформленні товару за першим методом, відповідач безпідставно послався на неподання позивачем усіх додатково витребуваних документів, що не відповідає обставинам справи, оскільки позивачем відповідно до вищенаведених приписів Митного кодексу України надавались відповідні документи, що підтверджують митну вартість.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Крім того, суд враховує норми частини 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, у відповідності до якої подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

З огляду на вищезазначене, зауваження митного органу до наданих на підтвердження заявленої митної вартості товарів документів, що викладені у спірних рішеннях про коригування митної вартості товарів, суд вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару.

У зв`язку з наведеним суд вважає, що доводи, які зазначені відповідачем у рішенні про коригування митної вартості, не є підставою для витребування додаткових документів у декларанта та для коригування заявленої ним митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки. Відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. А надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. Таким чином, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

Суд також звертає увагу, що факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування відповідачем, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не можуть слугувати підставою для відмови в митному оформленні товару.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Законом чітко встановлено умови, за наявності яких, у відповідача виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

Сумніви є обґрунтованими, якщо документи: містять розбіжності; наявні ознаки підробки; не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, приписи закону зобов`язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, відповідач повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Натомість, під час розгляду цієї справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Суд зазначає, що досліджені первинні документи, які також були подані позивачем до митного органу, повністю підтверджують митну вартість товару, задекларовану за основним методом.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів, в розумінні норм ст. ст. 73, 74 КАС України стосовно того, що подані декларантом для митного оформлення документи не надавили можливості встановити всі складові митної вартості товари, мали розбіжності або виправлення, у зв`язку з чим рішення митного органу про коригування митної вартості товару не можуть вважатися обґрунтованими та правомірними.

Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене та приписи ч. 2 ст. 2 КАС України суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржувані рішення, діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, отже такі рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Виходячи із меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд прийшов до висновку, що позовна заява є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Статтею 139 КАС України визначено порядок розподілу судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до платіжних доручень №10 від 30.01.2023 р. та №11 від 30.01.2023 року за подання позовної заяви позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 9555,24 грн. (дев`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят п`ять грн. 24 коп.), який у повному розмірі зараховано до Державного бюджету України.

Враховуючи задоволення позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрсервіс Груп» (вул. Виконкомівська, 11, офіс 3, м. Дніпро, 49000) до Одеської митниці (вул. Івана та Юрія Лип, 21 А, м. Одеса, 65000) про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною та скасування картки відмови, суд приходить до висновку про наявність підстав для присудженні всіх здійснених позивачем документально підтверджених судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у розмірі 9555,24 грн. (дев`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят п`ять грн. 24 коп.).

Щодо заявленого клопотання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн., суд зазначає наступне.

Приписами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать також витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

В підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу матеріали справи містять договір про надання правничої допомоги № 03/01-23 від 03.01.2023 р., рахунок на оплату № 25-04-1 від 25.01.2023 р., платіжну інструкцію від 29.01.2023 р. на суму 15000,00 грн., додаткову угоду № 1 від 25.01.2023 р. до договору про надання правничої допомоги № 03/01-23 від 03.01.2023 р., акт виконаних послуг від 01.03.2023 р з детальним описом робіт.

Суд зазначає, що при визначенні суми витрат, понесених позивачем на сплату послуг з правничої допомоги, має бути враховано складність справи та обсяг виконаних адвокатом робіт.

Справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрсервіс Груп» віднесена судом до категорії незначної складності, тому заявлена адвокатом кількість витрачених ним годин на вивчення документів клієнта, аналіз нормативно-правових актів України та судової практики, що врегульовують правовідносини, а також складання позовної заяви, на думку суду, не є співмірною із наведеним критеріям та є очевидно завищеними, безпосередньо враховуючи той факт, що означена справа призначена до розгляду в спрощеному позовному провадженні.

Суд зазначає, що умовами договору про надання правничої допомоги № 03/01-23 від 03.01.2023 р. не визначено розмір погодинної вартості роботи адвоката, що унеможливлює прийняття судом детального опису робіт в частині розрахунку вартості наданої правничої допомоги.

Враховуючи наведені обставини, застосовуючи принцип співмірності заявлених до відшкодування витрат складності справи, суд прийшов до висновку про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних відшкодувань відповідача 80000,00 грн. в рахунок понесених витрат на оплату професійної правничої допомоги.

Керуючись ст. ст. 242-244, 246, 250, 254, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрсервіс Груп» (вул. Виконкомівська, 11, офіс 3, м. Дніпро, 49000) до Одеської митниці (вул. Івана та Юрія Лип, 21 А, м. Одеса, 65000) про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною та скасування картки відмови, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UА500500/2023/000029/2 від 14.01.2023 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці №UА500500/2023/000077 від 14.01.2023 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрсервіс Груп» судовий збір, сплачений за подання даної позовної заяви у розмірі 9555,24 грн. (дев`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят п`ять грн. 24 коп.).

Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрсервіс Груп» про розподіл витрат на правничу допомогу у розмірі 15000 грн., - задовольнити частково.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрсервіс Груп» витрати на правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн. (вісім тисяч грн., 00 коп.).

В іншій частині заявленого клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрсервіс Груп» про розподіл витрат на правничу допомогу, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Є.О. Жукова