Ухвала

від 17.03.2023 по справі 240/6577/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у забезпеченні позову

17 березня 2023 року м. Житомир справа № 240/6577/23

категорія 109020100

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді ГурінаД.М., розглянувши заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Піщівської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 із позовом до Піщівської сільської ради, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Піщівської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області сімнадцятої сесії восьмого скликання від 25.11.2022 №1041/17-22 про відмову ОСОБА_1 в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,25 га, яка межує з житловим будинком по АДРЕСА_1 , а саме земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд;

- зобов`язати Піщівську сільську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,25 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , що межує із житловим будинком по АДРЕСА_1 , з урахуванням того, що ця земельна ділянка є комунальною власністю.

Разом із позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони Піщівській сільській раді та будь-яким органам, установами чи організаціям приймати будь-які рішення або вчиняти будь-які дії щодо земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3 , що межує з житловим будинком по АДРЕСА_1 - до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивачем вказано, що після ухвалення адміністративним судом рішення за її позовом може виявитися, що відповідач вже передав спірну земельну ділянку на користь іншої особи, оскільки згідно з частиною 4 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову. А тому, на думку позивача, постає необхідність в забезпеченні позову, оскільки відповідачем можуть бути вчинено дії по відчуженню або безоплатній передачі спірної земельної ділянки іншій особі або особам.

Відповідно до частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Дослідивши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову та додані до неї матеріали, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Положеннями статті 153 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що заява про забезпечення позову подається: до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Згідно з частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 2) або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Аналіз наведеної правової норми свідчить на користь висновку, що законодавець встановив наступні підстави для постановляння ухвали про забезпечення позову у справі: існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; захист прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; наявні ознаки очевидної протиправності оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності.

Положеннями частини 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частина 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Згідно з частиною 5 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства зупинення дії нормативно-правового акта як захід забезпечення позову допускається лише у разі очевидних ознак протиправності такого акта та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду з позовом щодо такого акта.

За приписами пункту 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" №2 від 06.03.2008, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування обставин, які б свідчили про наявність зазначених вище підстав для забезпечення позову.

Доводи заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову суд оцінює з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших осіб, які беруть участь в справі; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у випадку невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таким заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового розгляду.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними із заявленими позовними вимогами.

Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Аналогічна правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 03.10.2018 у справі №826/5233/18 (адміністративне провадження №К/9901/59189/18).

У заяві про забезпечення позову ОСОБА_1 зазначає, що відповідач чи інший орган може вчинити дії по відчуженню або безоплатної передачі спірної земельної ділянки іншій особі або особам.

Однак, повідомлені заявником підстави для вжиття заходів забезпечення позову суд вважає такими, що не підтверджують наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення, а також, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Як встановлено судом із позовної заяви, ОСОБА_1 щодо спірної земельної ділянки звертається не вперше.

Піщівська сільська рада відмовляє у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,25 га, яка межує з житловим будинком по АДРЕСА_1 , а саме земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, з посиланням на те, що запитувана земельна ділянка не є об`єктом комунальної власності Піщівської сільської територіальної громади, оскільки безоплатно передана у приватну власність гр. ОСОБА_2 , для обслуговування жилого будинку і господарських будівель та для ведення особистого селянського господарства на підставі рішення виконавчого комітету Піщівської сільської ради №2 від 16.07.1993, яка має спадкоємців.

З огляду на вказані обставини, відсутні підстави вважати, що існує загроза передачі запитуваної земельної ділянки у власність іншим особам до винесення рішення у справі №240/6577/23, оскільки Піщівська сільська рада вважає її такою, що вже передана у власність.

Крім того, з огляду на правову позицією Великої Палати Верховного Суду, наведену у постанові від 17.10.2018 у справі №380/624/16-ц (провадження №14-301цс18) рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Однак, отримання такого дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки сам по собі дозвіл не являється правовстановлюючим актом.

Заборона розпоряджатися земельною ділянкою суперечитиме рішенню Верховного Суду від 17.10.2018 у справі №380/624/16-ц

В той же час, суд звертає увагу на те, що відповідно до статті 118 Земельного кодексу України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність передбачає реалізацію таких послідовних етапів:

- звернення з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або технічної документації;

- надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування;

- розробка суб`єктами господарювання за замовленням проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або технічної документації;

- погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або технічної документації в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України;

- затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або технічної документації.

Отже, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 Земельного кодексу України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок. При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність. Тобто надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не покладає на відповідний орган обов`язку (не є підставою для виникнення зобов`язання перед особою, яка розробила проект землеустрою) щодо надання цієї земельної ділянки у власність чи користування, не вказує на наявність в особи переважного права на приватизацію цієї ділянки та жодним чином не свідчить про існування певних обтяжень щодо неї.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі №545/808/17.

Водночас питання правомірності поведінки відповідача при розгляді заяви позивача щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою охоплюється предметом спору у цій справі та буде оцінюватися судом під час розгляду справи по суті.

Враховуючи викладене, у даному випадку відсутні підстави для забезпечення позову, у зв`язку з чим у задоволенні заяви ОСОБА_1 належить відмовити.

Керуючись статтями 150, 151, 156, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

Відмовити ОСОБА_1 у забезпеченні позову.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя Д.М. Гурін