Рішення

від 17.03.2023 по справі 280/345/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17 березня 2023 року Справа № 280/345/23 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Конишевої О.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області (вул. Сєдова, 12, м. Запоріжжя, 69600)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРТРАНС-СЕРВІС» (вул.Радгоспна, буд.61, м.Запоріжжя, 69050)

про стягнення капіталізованих платежів,

ВСТАНОВИВ:

11.01.2023 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області (далі позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРТРАНС-СЕРВІС» (далі - відповідач), в якому позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача капіталізовані платежі у розмірі 1151782,35 грн.

Ухвалою суду від 16.01.2023 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні). Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на сайті Міністерства юстиції України оприлюднено повідомлення від 08.11.2022 про внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення товариства з обмеженою відповідальністю «УКРТРАНС-СЕРВІС» в результаті ліквідації. Зазначає, що чинним законодавством передбачена капіталізація платежів до Фонду у випадках ліквідації страхувальника для задоволення вимог, що виникли з його зобов`язань внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю застрахованих осіб.

До суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що у позивача відсутні підстави для стягнення з відповідача капіталізованих платежів, оскільки відповідач не перебуває в стані припинення.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суд, оцінивши повідомлені позивачем обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

З матеріалів справи встановлено, що позивач проводить страхові виплати ОСОБА_1 , на підставі акту про нещасний випадок за формою Н-1 від 05.08.2000 (випадок який стався з ним під час роботи у ТОВ «УКРТРАНС-СЕРВІС»), виписки МСЕК від 20.12.2007 серія АВ №003662, якою ОСОБА_1 встановлено ступінь втрати професійної працездатності 60 % та ІІІ група інвалідності, безстроково, постанови про призначення потерпілому перерахованої щомісячної страхової виплати від 16.03.2022 №23019/399782/65515/24.

На день звернення до суду розмір щомісячної страхової виплати ОСОБА_1 складає 3461,20 грн. безстроково.

Сума платежів, які підлягають капіталізації для розрахунку з потерпілим ОСОБА_1 становить 1151782,35 грн., що підтверджується відповідним розрахунком станом на 15.11.2022.

Позивачем здійснювались заходи досудового врегулювання спору 22.11.2022 шляхом направлення відповідної заяви про грошові вимоги. Проте вимога щодо сплати грошових коштів не була виконана, що слугувало підставою для звернення позивачем до суду з вказаним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі Закон № 1105-XIV), відповідно до частини другої статті 1 якого терміни «застрахована особа», «страхувальники» та «роботодавці» вживаються у цьому Законі у значеннях, наведених у Законі України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Згідно з частиною першою статті 2 Закону № 1105-XIV законодавство про соціальне страхування складається із Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, Кодексу законів про працю України, цього Закону, інших законодавчих актів та прийнятих відповідно до них інших нормативно-правових актів.

Так, пунктом 10 частини першої статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року № 2464-VI (далі Закон № 2464-VI) передбачено, що страхувальники роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI до роботодавців віднесено підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Отже, до страхувальників віднесені всі види юридичних осіб, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які, зокрема, використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах та мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 15 Закону № 1105-XIV роботодавець зобов`язаний надавати та оплачувати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг згідно із цим Законом.

За змістом приписів статті 4 Закону № 1105-XIV Фонд є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом і також є некомерційною самоврядною організацією, що діє на підставі статуту, який затверджується його правлінням. Фонд є некомерційною самоврядною організацією, що діє на підставі статуту, який затверджується його правлінням.

Водночас, згідно з пунктом 5 частини першої статті 11 Закону № 1105-XIV джерелами формування коштів Фонду є капіталізовані платежі, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, які в силу пункту 1 частини другої вказаної статті використовуються на виплату матеріального забезпечення, страхових виплат та надання соціальних послуг, фінансування заходів з профілактики страхових випадків, передбачених цим Законом.

Таким чином, страхувальники у разі їх ліквідації не звільняються від фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків шляхом внесення капіталізованих платежів.

Порядок капіталізації платежів до Фонду соціального страхування України у випадках ліквідації страхувальників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 4 грудня 2019 року № 986 (далі Порядок № 986), відповідно до пункту 3 якого капіталізація платежів проводиться щодо кожної застрахованої особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідних подальших платежів для забезпечення страхових виплат і витрат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності. Під час капіталізації платежів враховуються заробітна плата потерпілого, відсоток втрати професійної працездатності, витрати на догляд за потерпілим, на реабілітацію, протезування, придбання транспортних засобів, види соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, одноразова допомога в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого, а також інші виплати, передбачені законодавством.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 986 капіталізація платежів перед застрахованими особами або перед особами, визначеними у статті 41 Закону № 1105, розраховується на період, що визначається як різниця між середньою очікуваною тривалістю життя для чоловіків і жінок у країні та віком особи на момент її проведення, та обчислюється щодо кожного платежу.

Пунктами 7, 8 Порядку № 986 передбачено, що капіталізація платежів включає заборгованість страхувальника з виплат, пов`язаних із його зобов`язаннями відшкодувати шкоду, заподіяну життю або здоров`ю застрахованої особи, а саме суми одноразової допомоги, щомісячних виплат втраченого заробітку, витрат на догляд за потерпілим і виплат за листками непрацездатності.

У кредиторських вимогах Фонду соціального страхування України до страхувальника, щодо якого розпочато ліквідацію, зазначається сума грошових зобов`язань, обчислена з урахуванням кожного платежу, що підлягає капіталізації.

Суми капіталізованих платежів відповідно до зазначених кредиторських вимог у випадках ліквідації страхувальника перераховуються робочому органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України, у якому страхувальник перебуває на обліку.

З огляду за зміст вказаних вище норм апеляційний суд вважає, що вони можуть бути застосовані до страхувальників, яких ліквідовано без правонаступника.

Згідно з частиною першою статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Статтею 105 Цивільного кодексу України передбачено, що учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Відповідно до вимог статті 106 Цивільного кодексу України злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.

Згідно з вимогами частини першої статті 1205 Цивільного кодексу України у разі припинення юридичної особи, зобов`язаної відшкодувати шкоду, завдану каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, і встановлення її правонаступників виплата щомісячних платежів покладається на її правонаступників.

У цьому разі вимоги про відшкодування шкоди пред`являються до її правонаступників.

Частиною 2 статті 1205 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 цього Кодексу, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншим нормативно-правовим актом.

У разі відсутності в юридичної особи, що ліквідується, коштів для капіталізації платежів, які підлягають сплаті, обов`язок щодо їх капіталізації покладається на ліквідаційну комісію на підставі рішення суду за позовом потерпілого.

Чинним законодавством визначено, що капіталізація платежів здійснюється у всіх випадках ліквідації юридичної особи та в межах ліквідаційної процедури із застосуванням правил Порядку №986, а не лише у випадку ліквідації підприємства-банкрута.

Частиною четвертою статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» встановлено, що для державної реєстрації рішення про припинення юридичної особи, прийнятого її учасниками або відповідним органом юридичної особи, а у випадках, передбачених законом, - відповідним державним органом, подаються такі документи: 1) примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення учасників юридичної особи або відповідного органу юридичної особи, а у випадках, передбачених законом, - рішення відповідного державного органу, про припинення юридичної особи; 2) примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) документа, яким затверджено персональний склад комісії з припинення (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора, реєстраційні номери облікових карток платників податків (або відомості про серію та номер паспорта - для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), строк заявлення кредиторами своїх вимог, - у разі відсутності зазначених відомостей у рішенні учасників юридичної особи або відповідного органу юридичної особи, а у випадках, передбачених законом, - у рішенні відповідного державного органу, про припинення юридичної особи.

В силу вимог частини 5 статті 104 Цивільного кодексу України, юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Таким чином з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи у такої особи виникають зобов`язання перед управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України щодо сплати капіталізованих платежів, розрахованих відносно потерпілих від нещасного випадку на виробництві.

Відтак, обов`язок щодо сплати капіталізованих платежів виникає у всіх випадках ліквідації юридичних осіб та припинення діяльності фізичних осіб-підприємців.

Суд зазначає, що TOB «УКРТРАНС-СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 30611509) в процесі припинення не перебуває, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 09.01.2023 року № 411258002468 та від 17.03.2023.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про відсутність підстав для капіталізації платежів та стягнення їх з відповідача.

Частинами 1статті 77 КАС Українипередбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

Таким чином, оцінюючи у сукупності надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Судові витрати в порядкуст.139 КАС Українистягненню із сторін не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області (вул. Сєдова, 12, м. Запоріжжя, 69600, код ЄДРПОУ 41320207) до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРТРАНС-СЕРВІС» (вул.Радгоспна, буд.61, м.Запоріжжя, 69050, код ЄДРПОУ 30611509) - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення виготовлено в повному обсязі 17.03.2023.

Суддя О.В. Конишева