Рішення

від 16.03.2023 по справі 320/11473/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2023 року № 320/11473/22

Київський окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Перепелиця А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Санфул" до Головного управління ДПС у Київській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Санфул" з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, Державної податкової служби України, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Київській області від 30.09.2022 №118273 про відповідність товариства з обмеженою відповідальністю "Санфул" критеріям ризиковості платника на підставі п.8 Критеріїв ризиковості платника податку;

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Київській області від 13.10.2022 №37876 про відповідність товариства з обмеженою відповідальністю "Санфул" критеріям ризиковості платника на підставі п.8 Критеріїв ризиковості платника податку;

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Київській області від 04.11.2022 №7567854/44511618 про неврахування таблиці даних платника податку;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Київській області виключити товариство з обмеженою відповідальністю "Санфул" з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, такі податкові накладні товариства з обмеженою відповідальністю «САНФУЛ»: №№96, 97, 98, від 20.09.2022, №№99, 100, 101, 102, 103, 104 від 21.09.2022, №№116, 105, 108, 109, 110, 111, 112, 113, 114, 115, 117, 118, 119, 120, 121, 123, 125, 126, 127, 128, 129, 130, 131, 132, 133, 134, 107 від 22.09.2022, №№141, 142, 144, 145, 146, 159, 150, 162, 153, 154, 155, 137, 160, 140, 143, 163, 149, 139, 147, 152, 151, 156, 157, 158 від 23.09.2022, №№167, 169, 172, 165, 166, 175, 176, 174, 179, 184, 186, 188, 185, 187, 170, 194, 171, 189, 195 від 26.09.2022, №№199, 200, 201, 202, 205, 203, 204, 206, 210, 207, 209, 219, 221, 224, 223, 225, 229, 231, 227, 222, 228, 230, 232, 233, 197, 198, 214, 215, 216, 196, 218 від 27.09.2022, №№236, 237, 244, 238, 239, 240, 242, 243, 246, 248, 249, 235, 247, 234 від 28.09.2022, №№258, 255, 256, 257, 272, 273, 267, 251, 252, 253, 254, 259, 262, 264, 266, 268, 270, 274, 275, 260, 265, 135 від 29.09.2022, №№283, 282, 293, 294, 136, 284, 276, 278, 279, 280, 281, 286, 287, 289, 290, 291, 292, 277, 288 від 30.09.2022, №№296, 297, 301, 307, 310, 311, 314, 318, 317, 319 від 03.10.2022, №№321, 322, 323, 325, 327, 328, 333, 337, 339, 345, 346 від 04.10.2022, №№347, 350, 351, 352, 354, 357, 359, 360, 362, 364, 366, 367 від 05.10.2022, №№368, 369, 374, 375, 376, 378, 379 від 06.10.2022, №№ 381, 383, 386, 387, 388, 389, 390, 392 від 07.10.2022, №395 від 10.10.2022, №№ 401, 403, 404, 407, 410 від 11.10.2022, №№413, 415 від 12.10.2022, №419, 424, 426, 428, 429 від 12.10.2022, №№433, 435, 438, 442, 444, 449, 450, 455, 457, 456, 461 від 13.10.2022, №№464, 473, 476, 478, 479, 484, 485 від 14.10.2022, №№486, 487, 488, 489, 490, 492, 496, 497, 500, 501, 510, 513, 519, 517, 520 від 17.10.2022, №№521, 522, 523, 524, 527, 528, 532, 531, 535, 542, 549, 550, 554, 555, 556, 558, 560, 562 від 18.10.2022, №№563, 565, 567, 570, 584, 590, 593, 594 від 19.10.2022, №№595, 597, 598, 599, 601, 608, 609, 610, 611 від 20.10.2022, №№612, 615, 619, 620, 623, 626, 630, 631, 632, 627 від 21.10.2022, №№788, 796, 797, 798, 981, 803, 801, 786, 800, 802, 788, від 01.11.2022, №№814, 819, 815, 816, 808, 812, 818, 808, 814, від 02.11.2022, №№841, 823, 842, 825, 836, 840, 822, 842, 823, від 03.11.2022, №№845 від 04.11.2022, №№855, 857, 858, 860, 856, 848, 861, 847, 849, 859, 848, від 07.11.2022, №№876, 879, 862, 880, 878, 874, 864, 869, 863, 863 від 08.11.2022, №№890, 895, 883, 892, 898, 896, 894, 891 від 09.11.2022, №№914, 899, 900, 901, 918, 916, 912, 917, 902 від 10.11.2022, №№979, 935, 931, 933, 937, 934, 923, 925, 919, 920, 942, 938, 932, 926, 929 від 11.11.2022, №№950, 951, 958, 963, 944, 949, 952, 946 від 14.11.2022, №№964, 967, 968, 975, 973, 972 від 15.11.2022, №№985, 1000, 1001, 993, 999, 1004, 986, 987, 990, 989 від 16.11.2022, №№1015, 1012, 1018, 1011, 1017, 1153, 1013, 1010 від 17.11.2022, № №1029, 1034, 1033, 1032, 1024, 1036, 1023, 1025, 1035, 1021, 1019, 1020, 1031 від 18.11.2022, №№1041, 1040, 1042, 1014, 1056, 1057, 1054, 1048, 1058, 1039, 1043, 1055, 1046, 1061від 21.11.2022, №№1064, 1065, 1071, 1061, 1072, 1070, 1063 від 22.11.2022, №№1002, 1077, 1076, 1083, 1084, 1085 від 23.11.2022, №№1105,№1096, №1106, №1094 від 25.11.2022, №№1119, 1112, 1122, 1124, 1111, 1110, від 28.11.2022, №№1130, 1132, 1126, 1131, 1125, 1134, 1127 від 29.11.2022, №№1149, 1142, 1140, 1139, 1152 від 30.11.2022, №№1166, 1171, 1162, 1158, 1164, 1160, 1159, 976 від 01.12.2022, №1181, 1173, 1184, 1185, 1172, 1174, 1186 від 02.12.2022, №№1193, 1190, 1189, 1192, 1202, 1201, 1198, 982, 978, 980 від 05.12.2022, №№1206, 1203, 1207 від 06.12.2022, №№1212, 1209, 1217 від 07.12.2022, №№1225, 1230, 1226, 1222 від 08.12.2022, №№ 1239, 1235, 1237, 1246, 1233, 1240, 1241, 1234 від 09.12.2022, №№1251, 1247 від 12.12.2022, №№ 1259, 1265, 1256, 1264, 1254 від 13.12.2022, №№ 1274, 1276, 1268, 1266, 1273, 1275, 1277 від 14.12.2022, №№ 1280, 1285, 1284, 1282, 1278, 1283, 1279 від 15.12.2022, №№ 1292, 1294 від 19.12.2022, №№ 1301, 1297, № 1299 від 20.12.2022, №1305 від 21.12.2022, №№1310, 1307, 1312 від 22.12.2022, №1314 від 23.12.2022, №1315 від 26.12.2022, №1320 від 27.12.2022, №1323 від 28.12.2022, №1325 від 29.12.2022, №1327 від 30.12.2022, датою їх фактичного надходження.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані рішення є протиправними, а внесення позивача до переліку ризикових платників на підставі п.8 Критеріїв ризиковості платника податку перешкоджає його господарській діяльності, оскільки є підставою для автоматичного зупинення реєстрації в ЄРПН всіх складених позивачем ПН/РК. Позивач стверджує, що контролюючим органом в оскаржуваному рішенні від 30.09.2022 №118273 в обов`язковому для заповнення полі "податкова інформація (заповнюється у разі відповідності пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку)" зазначено таке: "встановлено наявність ризикових операцій".

Крім того, в оскаржуваному рішенні від 13.10.2022 №37876 міститься лише цитування нормативного змісту п.8 Критеріїв ризиковості платника податку, і не міститься розшифрування того, які саме обставини та податкова інформація стали підставою для віднесення позивача до платників податку, які відповідають п.8 Критеріїв ризиковості платника податку.

Також, за твердженнями позивача податковим органом було протиправно невраховано таблиці даних платника податку, та протиправно прийнято оскаржуване рішення від 04.11.2022 про неврахуванням таблиці даних платника податку, з огляду на відсутність у такому рішення обґрунтування підстав прийняття такого рішення, у відповідності до п.17 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Крім того, позивач зауважив, що останнім було підтверджено податковому органу реальність здійснення господарської діяльності та підтверджено формування податкового кредиту належними та допустимими документами, що безпосередньо підтверджують господарські відносини з покупцями.

На переконання позивача, у відповідача були відсутні законні та достатні підстави для включення позивача до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку та прийняття оскаржуваного рішення.

Позивач вважає рішення Головного управління ДПС у Київській області від 30.09.2022 №118273 та від 13.10.2022 №37876 про відповідність товариства з обмеженою відповідальністю "Санфул" критеріям ризиковості платника на підставі п.8 Критеріїв ризиковості платника податку та від 04.11.2022 №7567854/44511618 про не врахування таблиці даних платника податку протиправним, при цьому просить суд зобов`язати Головне управління ДПС у Київській області виключити товариство з обмеженою відповідальністю "Санфул" з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку та зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, такі податкові накладні товариства з обмеженою відповідальністю "Санфул".

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.01.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідачами подано до суду відзиви на позов, в яких зазначено, що спірні рішення прийняті відповідно до пункту 8 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1165. Підставами та передумовами прийняття оскаржуваних рішень слугував аналіз податкової інформації, яка наявна в інформаційних системах контролюючого органу. Вказав, що дії контролюючого органу щодо внесення до електронної бази даних інформації є службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов`язків в порядку, передбаченому Податковим кодексом України та нормативно-правовими актами, прийнятими на виконання вимог цього кодексу.

Крім того, за твердженнями відповідачів позивачем ні до повідомлення про подання інформації та копій документів щодо невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку, ні до адміністративного позову не надано жодного документа, що підтверджує реальність господарських операцій з контрагентами-постачальника та контрагентами-покупцями.

Також заперечуючи щодо позовних вимог відповідачі зауважили, що чинним законодавством не визначено порядок оскарження процедурних рішень податкового органу з питань реєстрації податкових накладних/розрахунку коригування, які оформлені квитанціями та в даному випадку юридичні наслідки для позивача матимуть лише рішення про відмову у реєстрації податкових, які, в свою чергу, є рішенням суб`єкта владних повноважень, а не квитанції про зупинення реєстрації податкових накладних.

Позивач подав відповідь на відзив, у якій зазначив, що рішення про відповідність позивача до переліку ризикових платників не містять аналізу оперативної інформації ДФС України, на підставі якої платник податків внесений до переліку ризикових. Також у рішеннях не зазначено на підставі яких матеріалів позивач віднесений до переліку ризикових платників. Просив позов задовольнити.

Дослідивши позовну заяву, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, а також оцінивши наявні в матеріалах належні та допустимі докази у їх взаємозв`язку та сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Санфул" (код ЄДРПОУ 44511618, адреса: Київська обл., м. Бровари, вул. Київська, 261-А, офіс 76) зареєстроване в якості юридичної особи, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та має статус платника податку на додану вартість.

За результатами засідання комісії Головного управління ДПС у Київській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних щодо товариства з обмеженою відповідальністю "Санфул" у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1165, прийнято рішення від 30.09.2022 №118273, згідно з яким товариство з обмеженою відповідальністю "Санфул" визнано таким, що відповідає критеріям ризиковості платника податку.

Підставою для винесення вказаного рішення слугувало те, що у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.

З метою виключення платника податків з переліку ризикових, позивач подав до контролюючого органу письмові пояснення та копії відповідних документів від 05.10.2022 №2. Однак, за результатами їх розгляду контролюючим органом прийнято рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 13.10.2022 №37876, яким залишено рішення про те, що позивач відповідає п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку.

Позивачем до контролюючого органу було подано таблицю даних платника податку до ДПС, проте 04.11.2022 не враховано таблиці даних платника податку, про що прийнято рішення №7567854/44511618. В обґрунтування такого рішення зазначено: "наявність у контролюючих органів податкової інформації, що свідчить про здійснення платником податку ризикових операцій".

Крім того, судом встановлено, що протягом вересня 2022 року грудня 2022 року позивачем до Єдиного реєстру податкових накладних за наслідками здійснення господарських операцій подавались податкові накладні для реєстрації, проте реєстрація поданих позивачем податкових накладних була зупинена, в обґрунтування чого податковим органом вказано: "…ПН складена та подана платником податку, який відповідає п.8 Критеріїв ризиковості платника податку."

Вважаючи такі рішення контролюючого органу протиправними, позивач звернувся до суду з вказаним позовом за захистом порушеного права.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1165 на виконання вимог пункту 201.16 статті 201 ПК України затверджено Порядок з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок №1165), який визначає механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, права та обов`язки їх членів.

Додатком 1 до Порядку №1165 встановлено Критерії ризиковості платника податку на додану вартість, зокрема: п.8. У контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.

Пунктом 6 Порядку №1165 передбачено, що питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня.

У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Включення платника податку до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, здійснюється в день проведення засідання комісії регіонального рівня та прийняття відповідного рішення.

У рішенні зазначається підстава, відповідно до якої встановлено відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Пунктом 6 вказаного Порядку №1165 також визначено, що у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Таким чином, внесення платника податків до переліку ризикових платників на підставі пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку фактично є підставою для зупинення реєстрації в ЄРПН в подальшому всіх складених платником податку податкових накладних/розрахунків коригування.

Так, пунктом 6 Порядку №1165 визначено, що комісія регіонального рівня постійно проводить моніторинг щодо відповідності/невідповідності платників податку критеріям ризиковості платника податку.

Комісією регіонального рівня розглядається питання виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, у разі виявлення обставин та/або отримання інформації, що свідчать про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку та/або отримання інформації та копій відповідних документів від платника податку, що свідчать про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

У разі виявлення обставин та/або отримання інформації, про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку, та прийняття комісією регіонального рівня рішення про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку платник податку отримує таке рішення в електронному кабінеті в день його прийняття.

Документами, необхідними для розгляду питання виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, можуть бути: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством; інші документи, що підтверджують невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Інформацію та копії документів, подані платником податку, комісія регіонального рівня розглядає протягом семи робочих днів, що настають за датою їх надходження, та приймає відповідне рішення.

За результатами розгляду інформації та копій документів комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку, яке платник податку отримує в електронному кабінеті у день його прийняття.

Виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, здійснюється в день проведення засідання комісії регіонального рівня та прийняття відповідного рішення.

Як встановлено судом, комісією прийнято рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку на підставі п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку. У графі Податкова інформація зазначено: відповідність п.8 Критеріїв - у контролюючих органів наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій.

З метою виключення платника податків з переліку ризикових, позивач подав до контролюючого органу письмові пояснення та копії відповідних документів від 05.10.2022 №2. Однак, за результатами їх розгляду контролюючим органом прийнято рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 13.10.2022 №37876, яким залишено рішення про те, що позивач відповідає п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку.

У графі Податкова інформація зазначено: відповідність п.8 Критеріїв - у контролюючих органів наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.

При цьому, виходячи з аналізу оскаржуваних рішень та наданих до матеріалів справи документів, суд зауважує, що будь-яких доказів на підтвердження податкової інформації, на підставі якої прийняті оскаржувані рішення про включення позивача до переліку ризикових платників податків, суду надано не було, як і не надано доказів того, що відповідач вчиняв будь-які дії, спрямовані на перевірку отриманої інформації шляхом направлення відповідного запиту платнику, крім того, контролюючим органом у оскаржуваному рішенні жодним чином не обґрунтовано та не наведено цифрових показників та розрахунків нібито відповідності підприємства пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податків, у зв`язку з чим та на підставі.

Окрім вказаного, з аналізу оскаржуваного рішення вбачається, що контролюючим органом в рядку "Податкова інформація" не зазначено суть та характер наявної податкової інформації, що стала підставою для прийняття такого рішення, не ідентифіковано конкретні ризикові операції та/або податкові накладні платника, в яких були зафіксовані такі операції, не наведено конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття, натомість контролюючим органом лише наведено перелік СГ - контрагентів позивача, які здійснюють ризикову діяльність.

Верховний Суд у постанові від 19.11.2021 по справі № 140/17441/20 зазначив, що при вирішенні спорів такої категорії суди, з огляду на правове регулювання і характер цих відносин, мають досліджувати і надавати оцінку змісту оскаржуваного рішення, змісту протоколу засідання комісій та наданих податковим органом документів, порядку прийняття рішення та повноваженням комісії контролюючого органу.

Суд зазначає, що комісія, приймаючи рішення з посиланням на те, що у контролюючих органах наявна податкова інформація, має обґрунтувати, на підставі якої інформації комісія дійшла такого висновку та надати належні, допустимі докази в підтвердження цієї інформації.

Така ж позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.11.2021 по справі №340/1098/20.

Так, загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Однак відповідач не надав жодного належного доказу, який би досліджувався в ході засідання Комісії, і який би слугував підставою для прийняття оскаржуваних рішень та був покладений в основу їх прийняття.

Суд звертає увагу на те, що податкова інформація, наявна у контролюючого органу, є лише статистичними даними, які самі по собі не можуть свідчити про вчинення підприємством порушень та не підтверджує ризиковість платника податків.

Будь-яка податкова інформація, зокрема, надана іншими контролюючими органами носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні закону.

Така позиція підтримується Верховним Судом, про що свідчить правовий висновок останнього, викладений у постановах від 02.04.2020 по справі №160/93/19, від 04.06.2020 по справі №340/422/19 та від 16.04.2021 по справі №813/1301/15.

Верховний Суд у постанові від 22.07.2021 по справі №520/480/20 вказав, що саме лише посилання контролюючого органу про те, що аналіз діяльності товариства свідчить про наявність ризиків маніпулювання показниками податкової звітності та даними Єдиного реєстру податкових накладних, а також мінімізації платежів до бюджету, без належного обґрунтування і документального підтвердження, не може свідчити про відповідність рішення критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень і закріплені у частині другій статті 2 КАС України.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оскаржувані в межах даної справи рішення взагалі не містять суті та характеру податкової інформації, що стала підставою для прийняття таких.

Відповідача не надано до суду документального підтвердження обставин, що товариство та/або його контрагенти задіяні у проведенні ризикових операцій, відповідач не надав. Жодних доказів провадження заявником господарської діяльності в умовах та обставинах, котрі характеризуються ознаками недодержання вимог чинного законодавства України, не подано.

Крім того, слід відмітити, що будь-які посилання податкового органу на аналіз та оцінку здійснення та реальності господарських операцій позивача з контрагентом(-ами) суд вбачає безпідставними, оскільки у даній справі суд не надає оцінку реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, на підставі яких складено спірну податкову накладну, оскільки це питання повинно досліджуватись під час здійснення податкового контролю шляхом здійснення перевірок та звірок відповідно до вимог ПК України, а тому не є предметом судового розгляду у справах щодо оскарження рішень про відмову в реєстрації податкових накладних, які стосуються наявності чи відсутності підстав для зупинення та відмови у реєстрації податкових накладних згідно виключних підстав для вчинення податковим органом таких дій та прийняття рішень, що передбачені податковим законодавством, до числа яких не відноситься встановлення ані контролюючим органом, ані судом реальності господарських операцій поза межами податкового контролю та прийнятими за такими заходами контролю рішеннями.

Таким чином, відповідачами не доведено існування підстав для застосування до позивача п.8 Критеріїв ризиковості платників податку з відповідним внесенням до переліку ризикових суб`єктів господарювання, у зв`язку суд приходить до висновку про протиправність рішень Головного управління ДПС у Київській області від 30.09.2022 №118273, від 13.10.2022 №37876 про відповідність товариства з обмеженою відповідальністю "Санфул" критеріям ризиковості платника на підставі п.8 Критеріїв ризиковості платника податку, що свідчить про наявність підстав для їх скасуванню.

Суд також вважає необґрунтованими посилання відповідача на те, що спірні рішення про визначення товариства таким, що відповідає пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку, не створюють для позивача жодних правових наслідків у вигляді зміни або припинення його прав та не породжують для нього юридичних наслідків.

Слід враховувати, що наслідком прийняття відповідачем спірних рішень та внесення платника податку до переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості, є зупинення в автоматичному порядку реєстрації всіх без виключення поданих позивачем податкових накладних/розрахунків коригування. Такі наслідки носять для позивача виключно негативний характер з огляду на те, що строк реєстрації кожної податкової накладної значно збільшується, а на позивача покладається додатковий обов`язок щодо надання пояснень та документів, при цьому, остаточне рішення про реєстрацію податкової накладної чи про відмову в реєстрації буде прийнято лише після надання таких пояснень та документів.

Негативні наслідки від необґрунтованого прийняття такого рішення є також у тому, що контрагенти позивача не мають можливості сформувати податковий кредит за податковою накладною, реєстрація якої зупинена, що у подальшому несе ризики припинення господарських відносин між позивачем та його контрагентами.

При цьому право на оскарження в судовому порядку Рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника визначається з норми пункту 6 Порядку №1165, за яким у разі надходження до контролюючого органу відповідного рішення суду, яке набрало законної сили, комісія регіонального рівня виключає платника податку з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Право на звернення до суду також передбачено в затвердженій формі Рішення (додаток 4 до Порядку №1165), а саме Рішення про відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.

Щодо зобов`язання Головного управління ДПС у Київській області виключити товариство з обмеженою відповідальністю "Санфул" з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, суд зазначає наступне.

Положеннями п.6 Порядку №1165 визначено, що у разі надходження до контролюючого органу відповідного рішення суду, яке набрало законної сили, комісія регіонального рівня виключає платника податку з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Враховуючи вказану норму, суд дійшов висновку, що оскільки рішення про визначення товариства з обмеженою відповідальністю "Санфул" таким, що відповідає п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку, підлягають скасуванню, то зобов`язання відповідача виключити позивача з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості, є належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача. Крім цього, такий спосіб захисту є дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений. Тому позовні вимоги у зазначеній частині також підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги позивача в частині визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДПС у Київській області від 04.11.2022 №7567854/44511618 про неврахування таблиці даних платника податку, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п.п.16.1.2, 16.1.3 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

За визначенням, наведеним у п.2 Порядку №1165, таблиця даних платника податку це зведена інформація, що подається платником податку до контролюючого органу, щодо кодів видів економічної діяльності платника податку згідно з Класифікатором видів економічної діяльності, кодів товарів згідно з УКТЗЕД та/або кодів послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, що постачаються та/або придбаваються (отримуються) платником податку, ввозяться на митну територію України.

Пунктами 12-20, 23 Порядку № 1165 встановлено, що платник податку має право подати до ДПС таблицю даних платника податку за встановленою формою (додаток 5).

У таблиці даних платника податку зазначаються: види економічної діяльності відповідно до КВЕД; коди товарів згідно з УКТЗЕД, що постачаються та/або придбаваються (отримуються) платником податку, ввозяться на митну територію України; коди послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, що постачаються та/або придбаваються (отримуються) платником податку, ввозяться на митну територію України.

Таблиця даних платника податку подається з поясненням, в якому зазначається вид діяльності, з посиланням на податкову та іншу звітність платника податку.

Таблиця даних платника податку з поясненнями розглядається комісією регіонального рівня протягом п`яти робочих днів після її отримання.

Комісія регіонального рівня приймає рішення про врахування або неврахування таблиці даних платника податку, яке надсилається платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 Кодексу (додаток 6).

У рішенні про неврахування таблиці даних платника податку в обов`язковому порядку зазначається причина такого неврахування.

Таблиця даних платника податку враховується ДПС в автоматичному режимі у разі, коли:

- така таблиця подається платниками податку - сільськогосподарськими товаровиробниками, включеними до Реєстру отримувачів бюджетної дотації відповідно до Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України», та/або сільськогосподарськими товаровиробниками, які на 31 грудня 2016 р. застосовували спеціальний режим оподаткування відповідно до статті 209 Кодексу (у редакції, що діяла на 31 грудня 2016 р.) та мають у власності (право власності/користування) та/або на умовах оренди земельні ділянки, загальна площа яких становить не менш як 200 гектарів включно станом на 1 січня та які відображені в податковій звітності до 20 лютого поточного року (до 20 лютого поточного року враховується наявність таких ділянок за звітний період попереднього року), та у поданій таблиці даних платника податку зазначаються відомості про постачання (виготовлення) таких груп товарів за кодами згідно з УКТЗЕД, як живі тварини (код згідно з УКТЗЕД 01); риба і ракоподібні, молюски та інші водяні безхребетні (код згідно з УКТЗЕД 03); молоко та молочні продукти; яйця птиці; натуральний мед; їстівні продукти тваринного походження, в іншому місці не зазначені (код згідно з УКТЗЕД 04); овочі та деякі їстівні коренеплоди і бульби (код згідно з УКТЗЕД 07); їстівні плоди та горіхи; шкірки цитрусових або динь (код згідно з УКТЗЕД 08); зернові культури (код згідно з УКТЗЕД 10); насіння і плоди олійних рослин; інше насіння, плоди та зерна; технічні або лікарські рослини; солома і фураж (код згідно з УКТЗЕД 12);

- зазначена таблиця подається платниками податку, в яких значення показників D та P, розрахованих у порядку, встановленому пунктом 3 цього Порядку, мають такі розміри: D >0,02, P.

У разі коли до контролюючого органу надійшла податкова інформація, що свідчить про надання платником податку недостовірної інформації, в таблиці даних платника податку, яка врахована, зокрема в автоматичному режимі, комісії контролюючих органів мають право прийняти рішення про неврахування таблиці даних платника податку, яке надсилається платнику податку в порядку, визначеному статтею 42 Кодексу (додаток 7).

Якщо таблиця даних платника податку врахована відповідно до пункту 18 цього Порядку, після прийняття комісією контролюючого органу рішення про неврахування таблиці даних платника податку така таблиця підлягає розгляду відповідно до пункту 15 цього Порядку.

Таблиця даних платника податку подається платником податку в електронній формі засобами електронного зв`язку з урахуванням вимог Законів України "Про електронні довірчі послуги», «Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого Мінфіном.

Відповідно до абзацу другого пункту 25 Порядку №1165 Комісії регіонального рівня приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації, врахування або неврахування таблиці даних платника податку, відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Отже, відповідно до пункту 17 Порядку №1165 у рішенні про неврахування таблиці даних платника податку в обов`язковому порядку зазначається причина такого неврахування.

В свою чергу, зі змісту оскаржуваного рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 7567854/44511618 від 04.11.2022 про врахування/неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість вбачається, що причиною неврахування таблиці даних платника податку податковим органом зазначено: "наявність в контролюючих органах податкової інформації, що свідчить про здійснення платником податку ризикових операцій".

Беручи до уваги викладені обставини, суд вважає за необхідне звернути увагу, що приписами пункту 19 Порядку №1165 передбачено право комісії контролюючих органів прийняти рішення про неврахування таблиці даних платника податку з підстав надходження податкової інформації, що свідчить про надання платником податку недостовірної інформації, в таблиці даних платника податку, яка врахована.

Разом з тим, пунктом 17 Порядку № 1165 визначено, що у рішенні про неврахування таблиці даних платника податку в обов`язковому порядку зазначається причина такого неврахування.

При цьому, загальними вимогами, які висуваються до акту індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Втім суд зауважує, що ані в оскаржуваному рішенні, ані у відзиві на позовну заяву відповідачами не наведено обставин, які стали підставою для такого висновку, а також не зазначено які конкретно види діяльності позивача не відповідають наявним у нього основним засобам.

Таким чином, оскільки відповідачами не обґрунтовано обставин за якими податковим органом не було враховано подану позивачем таблицю даних платника податку на додану вартість та не надано суду належних та достовірних доказів на підтвердження виявленої невідповідності, суд приходить до висновку про протиправність прийнятого податковим органом рішення про неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість № 7567854/44511618 від 04.11.2022 та про наявність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

В частині позовних вимог щодо зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, податкові накладні товариства з обмеженою відповідальністю «САНФУЛ», суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних віднесено до обов`язків платника податків.

Натомість, наведені норми розраховані на відсутність спірних правовідносин, позаяк у випадку зупинення реєстрації податкової накладної механізм її подальшої реєстрації в ЄРПН є іншим, оскільки відповідні повноваження законодавчо покладені на Комісію ДПС України.

У відповідності до наявних в матеріалах справи доказів, вбачається, що підставою для зупинення реєстрації податкових накладних було прийняття рішення про відповідність Позивача критеріям ризиковості платника на підставі п.8 Критеріїв ризиковості платника податку.

Отже, прийняття контролюючим органом рішення про присвоєння Позивачу ознаки ризикового платника податків змінив правовий режим реєстрації податкових накладних в Реєстрі, що призводить до зупинення реєстрації податкових накладних складених Позивачем.

Приписами пунктів 19, 20 Порядку №1246, передбачено, що податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструються у день: 1) прийняття комісією рішення про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; 2) набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення суду). У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Таким чином, нормами ПК України та Порядку №1246 чітко визначено настання такої події, як набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію відповідних податкових накладних та зазначення дат їх реєстрації.

У даному випадку, належним способом захисту прав позивача, яке існувало до виникнення спірних правовідносин буде зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладені подані позивачем до реєстрації.

Отже, задоволення вказаної позовної вимоги, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява № 28924/04) констатував: "Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином, стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань, становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".

Посилання в відповідачів у відзивах на позовну заяву на висновки Верховного Суду, викладені в постановах у справах 240/3665/19, 480/4006/18, 540/2077/18, - є безпідставними. В згаданих справах розглядались спори до набрання чинності Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого Постановою КМУ №1165 від 11.12.2019.

Щодо аргументів про те, що позивачем обрано неправильний спосіб захисту, оскільки рішень про відмову у реєстрації поданих податкових накладених прийнято фактично не було, а реєстрація була зупинена, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині зобов`язального характеру, то суд вважає їх безпідставними та відноситься критично з огляду на те, що внесення платника податків до переліку ризикових платників на підставі пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку фактично є підставою для зупинення реєстрації в ЄРПН в подальшому всіх складених платником податку податкових накладних/розрахунків коригування, а зі змісту наявних в матеріалах справи квитанцій про зупинення реєстрації податкових накладених можна встановити, що таке зупинення відбувалось на підставі рішень про відповідність позивача критеріям ризиковості платника податку, протиправність яких була встановлена вище.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. TheUnitedKingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02)).

Тобто, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

У контексті з наведеним вище суд вважає, що належним способом захисту прав та інтересів позивача, який забезпечить ефективне поновлення його порушених прав, є зобов`язання відповідача виключити позивача з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості та задовольнити позовні вимоги у цій частині.

При цьому суд зауважує, що задоволення цієї вимоги не є втручанням у здійснення відповідачем своїх дискреційних повноважень, оскільки позовна вимога про зобов`язання податкового органу зареєструвати відповідну податкову накладну, є належним способом захисту прав позивача та відповідає частинам 2 і 3 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, як похідна вимога, а тому також підлягає задоволенню.

А тому, з урахуванням приписів Порядку №1246, суд вважає за необхідне, для належного та ефективного захисту порушених прав позивача зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні товариства з обмеженою відповідальністю «САНФУЛ».

Інші доводи та аргументи учасників не спростовують висновків суду.

Згідно з ч.1 ст.9, ст.72, ч.1, 2, 5 ст.77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує наступне.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст.132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з вимогами ч.1 ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Як вбачається з п.1 ч.3 ст.134 КАС України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з вимогами п.2 ч.3 ст.134 КАС України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до положень ч.4 ст.134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч.5 ст.134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною шостою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.7 ст.134 КАС України).

При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Верховний Суд у додатковій постанові від 12.09.2018 (справа №810/4749/15) зазначив, що з аналізу положень ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Також Верховний Суд у постанові від 22.12.2018 (справа №826/856/18) зазначив про те, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Крім того, у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії", заява №34884/97, п.30).

У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VI (далі - Закон №5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Таким чином, договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п.9 ч.1 ст.1 Закону №5076).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону №5076).

Статтею 19 Закону №5076 визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Барістор" укладений договір на надання адвокатських послуг від 01.10.2022.

Відповідно до п.1 укладеного Договору, Адвокат зобов`язався надати наступні послуги, а саме, надати юридичну допомогу з організації судового процесу щодо визнання протиправними та скасування рішень Головного управління ДПС у місті Києві про відповідність Клієнта критеріям ризиковості платника податку; виключення Клієнта з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку; скасування рішень про відмову у реєстрації податкових накладних; зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати зупинені податкові накладні в Єдиному державному реєстрі податкових накладних; визнання протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у місті Києві про не врахування таблиці даних платника податку.

Відповідно до п.4 вказаного Договору, Сторони погодили виплату фіксованої суми гонорару (винагороди) за надання Адвокатом правничої допомоги вказаної в Договорі у розмірі 40000,00 грн. Гонорар сплачується на умовах 100% передоплати виставленого рахунку Адвокатом.

Зі змісту акту наданих адвокатських послуг від 06.03.2023 вбачається, що Адвокатом був наданий наступний перелік послуг позивачу, а саме:

- подання позову (збір та аналіз документів для визначення правової позиції, підготування позову з визначенням доказів та додатків, подання позовної заяви до суду) - 8 годин робочого часу;

- підготування, збір та подання заяви про збільшення позовних вимог - 5 годин робочого часу;

- контроль руху справи та процесуальних документів 2 години робочого часу;

Всього вартість наданих послуг 40000,00 грн.

Також, на підтвердження сплати витрат на правничу допомогу позивачем суду надано платіжне доручення №125 від 25.10.2022 про сплату послуг за договором на суму в розмірі 40000,00 грн.

Згідно з п.2 ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Суд звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.

Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Відповідно до ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу на висновки викладені Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 14 листопада 2019 року у справі № 826/15063/18, згідно яких: "…суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг".

Суд зауважує, що з наведеного вище вбачається, що вказані витрати позивача на правничу допомогу є обґрунтованими, співмірними з обставинами справи та характером спору, а також підтвердженими належними доказами, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу пов`язані саме з розглядом справи в суді та є співмірними по відношенню до складності справи, а розмір заявлених витрат є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідачем належних та допустимих спростувань та обґрунтованих заперечень щодо судових витрат надано не було, а тому, оскільки в матеріалах справи міститься документальне підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу, суд дійшов висновку про задоволення вимог представника позивача стосовно стягнення з відповідача витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 40000,00 грн, та наявності підстав для стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 40000,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Позивач сплатив судовий збір в сумі 7443,00 грн, тому ці витрати, враховуючи задоволення позову, слід присудити на користь позивача.

В свою чергу, оскільки вимоги до співвідповідача - Державної податкової служби України при розгляді справи по суті щодо зобов`язання зареєструвати подані позивачем податкові накладні є похідними, а рішення і дії Державної податкової служби України в даній справі по відношенню до позивача не вчинялись та не були предметом оскарження, суд присуджує на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 40000,00 грн. та судовий збір у розмірі 7443,00 грн, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області, оскільки підстави для стягнення витрат на правову допомогу та судового збору з Державної податкової служби України за таких обставин відсутні

На підставі вище викладеного, керуючись статтями 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 143, 241-246, 250, 252, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Санфул" до Головного управління ДПС у Київській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Київській області від 30.09.2022 №118273 про відповідність товариства з обмеженою відповідальністю "Санфул" критеріям ризиковості платника на підставі п.8 Критеріїв ризиковості платника податку.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Київській області від 13.10.2022 №37876 про відповідність товариства з обмеженою відповідальністю "Санфул" критеріям ризиковості платника на підставі п.8 Критеріїв ризиковості платника податку.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Київській області від 04.11.2022 №7567854/44511618 про неврахування таблиці даних платника податку.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Київській області (адреса: 03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, буд. 5-А, код ЄДРПОУ 44096797) виключити товариство з обмеженою відповідальністю "Санфул" (адреса: 07405, Київська область, м. Бровари, вул. Київська, буд. 261-А, оф. 76, код ЄДРПОУ 44511618) з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Зобов`язати Державну податкову службу України (адреса: 04053, м. Київ, Львівська площа, буд. 8, код ЄДРПОУ 43005393) зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, такі податкові накладні товариства з обмеженою відповідальністю «САНФУЛ» (адреса: 07405, Київська область, м. Бровари, вул. Київська, буд. 261-А, оф. 76, код ЄДРПОУ 44511618): №№96, 97, 98, від 20.09.2022, №№99, 100, 101, 102, 103, 104 від 21.09.2022, №№116, 105, 108, 109, 110, 111, 112, 113, 114, 115, 117, 118, 119, 120, 121, 123, 125, 126, 127, 128, 129, 130, 131, 132, 133, 134, 107 від 22.09.2022, №№141, 142, 144, 145, 146, 159, 150, 162, 153, 154, 155, 137, 160, 140, 143, 163, 149, 139, 147, 152, 151, 156, 157, 158 від 23.09.2022, №№167, 169, 172, 165, 166, 175, 176, 174, 179, 184, 186, 188, 185, 187, 170, 194, 171, 189, 195 від 26.09.2022, №№199, 200, 201, 202, 205, 203, 204, 206, 210, 207, 209, 219, 221, 224, 223, 225, 229, 231, 227, 222, 228, 230, 232, 233, 197, 198, 214, 215, 216, 196, 218 від 27.09.2022, №№236, 237, 244, 238, 239, 240, 242, 243, 246, 248, 249, 235, 247, 234 від 28.09.2022, №№258, 255, 256, 257, 272, 273, 267, 251, 252, 253, 254, 259, 262, 264, 266, 268, 270, 274, 275, 260, 265, 135 від 29.09.2022, №№283, 282, 293, 294, 136, 284, 276, 278, 279, 280, 281, 286, 287, 289, 290, 291, 292, 277, 288 від 30.09.2022, №№296, 297, 301, 307, 310, 311, 314, 318, 317, 319 від 03.10.2022, №№321, 322, 323, 325, 327, 328, 333, 337, 339, 345, 346 від 04.10.2022, №№347, 350, 351, 352, 354, 357, 359, 360, 362, 364, 366, 367 від 05.10.2022, №№368, 369, 374, 375, 376, 378, 379 від 06.10.2022, №№ 381, 383, 386, 387, 388, 389, 390, 392 від 07.10.2022, №395 від 10.10.2022, №№ 401, 403, 404, 407, 410 від 11.10.2022, №№413, 415 від 12.10.2022, №419, 424, 426, 428, 429 від 12.10.2022, №№433, 435, 438, 442, 444, 449, 450, 455, 457, 456, 461 від 13.10.2022, №№464, 473, 476, 478, 479, 484, 485 від 14.10.2022, №№486, 487, 488, 489, 490, 492, 496, 497, 500, 501, 510, 513, 519, 517, 520 від 17.10.2022, №№521, 522, 523, 524, 527, 528, 532, 531, 535, 542, 549, 550, 554, 555, 556, 558, 560, 562 від 18.10.2022, №№563, 565, 567, 570, 584, 590, 593, 594 від 19.10.2022, №№595, 597, 598, 599, 601, 608, 609, 610, 611 від 20.10.2022, №№612, 615, 619, 620, 623, 626, 630, 631, 632, 627 від 21.10.2022, №№788, 796, 797, 798, 981, 803, 801, 786, 800, 802, 788, від 01.11.2022, №№814, 819, 815, 816, 808, 812, 818, 808, 814, від 02.11.2022, №№841, 823, 842, 825, 836, 840, 822, 842, 823, від 03.11.2022, №№845 від 04.11.2022, №№855, 857, 858, 860, 856, 848, 861, 847, 849, 859, 848, від 07.11.2022, №№876, 879, 862, 880, 878, 874, 864, 869, 863, 863 від 08.11.2022, №№890, 895, 883, 892, 898, 896, 894, 891 від 09.11.2022, №№914, 899, 900, 901, 918, 916, 912, 917, 902 від 10.11.2022, №№979, 935, 931, 933, 937, 934, 923, 925, 919, 920, 942, 938, 932, 926, 929 від 11.11.2022, №№950, 951, 958, 963, 944, 949, 952, 946 від 14.11.2022, №№964, 967, 968, 975, 973, 972 від 15.11.2022, №№985, 1000, 1001, 993, 999, 1004, 986, 987, 990, 989 від 16.11.2022, №№1015, 1012, 1018, 1011, 1017, 1153, 1013, 1010 від 17.11.2022, № №1029, 1034, 1033, 1032, 1024, 1036, 1023, 1025, 1035, 1021, 1019, 1020, 1031 від 18.11.2022, №№1041, 1040, 1042, 1014, 1056, 1057, 1054, 1048, 1058, 1039, 1043, 1055, 1046, 1061від 21.11.2022, №№1064, 1065, 1071, 1061, 1072, 1070, 1063 від 22.11.2022, №№1002, 1077, 1076, 1083, 1084, 1085 від 23.11.2022, №№1105,№1096, №1106, №1094 від 25.11.2022, №№1119, 1112, 1122, 1124, 1111, 1110, від 28.11.2022, №№1130, 1132, 1126, 1131, 1125, 1134, 1127 від 29.11.2022, №№1149, 1142, 1140, 1139, 1152 від 30.11.2022, №№1166, 1171, 1162, 1158, 1164, 1160, 1159, 976 від 01.12.2022, №1181, 1173, 1184, 1185, 1172, 1174, 1186 від 02.12.2022, №№1193, 1190, 1189, 1192, 1202, 1201, 1198, 982, 978, 980 від 05.12.2022, №№1206, 1203, 1207 від 06.12.2022, №№1212, 1209, 1217 від 07.12.2022, №№1225, 1230, 1226, 1222 від 08.12.2022, №№ 1239, 1235, 1237, 1246, 1233, 1240, 1241, 1234 від 09.12.2022, №№1251, 1247 від 12.12.2022, №№ 1259, 1265, 1256, 1264, 1254 від 13.12.2022, №№ 1274, 1276, 1268, 1266, 1273, 1275, 1277 від 14.12.2022, №№ 1280, 1285, 1284, 1282, 1278, 1283, 1279 від 15.12.2022, №№ 1292, 1294 від 19.12.2022, №№ 1301, 1297, № 1299 від 20.12.2022, №1305 від 21.12.2022, №№1310, 1307, 1312 від 22.12.2022, №1314 від 23.12.2022, №1315 від 26.12.2022, №1320 від 27.12.2022, №1323 від 28.12.2022, №1325 від 29.12.2022, №1327 від 30.12.2022, датою їх фактичного надходження.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Санфул" (адреса: 07405, Київська область, м. Бровари, вул. Київська, буд. 261-А, оф. 76, код ЄДРПОУ 44511618) судовий збір в розмірі 7443,00 грн. (сім тисяч чотириста сорок три гривні нуль копійок) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі40000,00 грн. (сорок тисяч гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (адреса: 03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, буд. 5-А, код ЄДРПОУ 44096797).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Перепелиця А.М.