Ухвала

від 16.03.2023 по справі 320/4127/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про відмову у вжитті заходів забезпечення позову

16 березня 2023 року Київ№320/4127/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є., розглянувши заяву про забезпечення позову в межах матеріалів адміністративної справи за позовом адвоката Гончарова Олександра Олександровича в інтересах ОСОБА_1 до Міністерства економіки України про визнання протиправним та скасування наказу,

в с т а н о в и в:

адвокат Гончаров О.О. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду, пред`явивши вимоги до Мінекономіки про визнання протиправним та скасування наказу відповідача від 30.01.2023 №734 «Про внесення змін до структури апарату Міністерства економіки України".

Разом із позовом адвокатом Гончаровим О.О. в інтересах ОСОБА_1 подано до суду заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу №734 від 30.01.2013 "Про внесення змін до структури апарату Міністерства економіки України"; заборони відповідачу вчиняти дії щодо виключення зі структури апарату Мінекономіки України директорату праці та зайнятості та директорату розвитку реального сектору економіки; заборони Мінекономіки України та відповідним його підрозділам та/або посадовим особам вчиняти будь-які дії щодо звільнення ОСОБА_1 з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу України», до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.

Вказана позовна заява та заява про забезпечення позову зареєстровані у комп`ютерній програмі "ДСС" КОАС 21.02.2023 та передана на розгляд судді Брагіної О.Є. 03.03.2023, що підтверджується актом ВДЗК КОАС від тієї ж дати.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову представник позивачки вказує про очевидну протиправність наказу №734 від 30.01.2023 "Про внесення змін до структури апарату Міністерства економіки України", що може призвести до порушення прав позивачки та позбавить її ефективного захисту порушених прав по даній справі.

Вирішуючи питання про наявність обставин, що дають підстави для забезпечення позову, суд виходить з такого.

Відповідно до ч.1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно ч.2 ст.150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

За правилами ч. 1-2 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Тобто, вжиття заходів забезпечення позову, які передбачені ч. 1 ст. 151 КАС України можливі лише за наявності обставин, що визначені ч. 2 ст.150 КАС України.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених КАС України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Необхідно зазначити, що при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

За своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.

Відтак, заходи забезпечення позову застосовуються судом лише у виключних, виняткових випадках за наявності для цього умов та підстав, передбачених процесуальним законом, при цьому, такі заходи повинні відповідати критеріям адекватності та співмірності. При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29.01.2020 по справі № 640/9167/19. Ураховуючи природу принципу змагальності, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Тобто, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача на даному етапі переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.

Як вказано вище, заявник просить суд зупинити дію наказу №734 від 30.01.2013 "Про внесення змін до структури апарату Міністерства економіки України"; заборонити Мінекономіки України вчиняти дії щодо виключення зі структури апарату Міністерства директорату праці та зайнятості та директорату розвитку реального сектору економіки; заборонити Мінекономіки України та відповідним його підрозділам та/або посадовим особам вчиняти будь-які дії щодо звільнення ОСОБА_1 з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу України», до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.

Разом з цим, на підтвердження наявності обставин, що свідчать про необхідність вжиття заходів забезпечення позову, представником позивачки зазначено лише про протиправність наказу Міністерства економіки України №734 від 30.01.2023 "Про внесення змін до структури апарату Міністерства економіки України".

При цьому, не надано жодних доказів, які б свідчили про необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивачки без вжиття заходів забезпечення позову, про які вона просить.

Суд зауважує, що протиправність рішення може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів.

При цьому, суд зазначає, що сам по собі факт прийняття відповідачем рішення, яке стосується прав та інтересів позивачки, не може автоматично свідчити про те, що таке рішення є очевидно протиправним і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.

Правова позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладена у постанові від 19.06.2018 р. у справі 826/9263/17, зводиться до того, що підстави щодо наявності очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

До подібних висновків дійшов Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в постанові від 10.04.2019 року по справі № 826/16509/18, в постанові Верховного Суду від 20 листопада 2019 року по справі № 640/2298/19.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.03.2018 року у справі № 800/521/17 також зробила подібний висновок, зазначаючи, що забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваної постанови до набрання законної сили судовим рішенням у справі фактично було б ухваленням рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Таким чином, суд доходить виснвоку, що наведені представником заявниці доводи й аргументи підлягають судовому дослідженню під час розгляду справи по суті, а тому не є достатніми та переконливими для висновку про наявність очевидної протиправності та застосування заходів забезпечення позову за правилами, встановленими ст. 150-151 КАС України.

Також, суд не вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачки. Відповідно до абз.3 п 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» у справах про захист трудових чи корпоративних прав не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення про звільнення позивача з роботи та зобов`язання відповідача й інших осіб не чинити перешкод позивачеві у виконанні ним своїх попередніх трудових обов`язків, оскільки таким чином фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті.

Відтак, виходячи зі змісту позовної заяви та викладеного у заяві про забезпечення позову обґрунтування щодо вжиття заходів забезпечення позову, дослідивши наявні матеріали, станом на час винесення даної ухвали, беручи до уваги відсутність обставин крайньої необхідності та підстав, з якими наведені вище норми КАС України пов`язують можливість забезпечення позову, суд дійшов висновку про відсутність підстав для забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 150-154, 256 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

у задоволенні заяви адвоката Гончарова Олександра Олександровича в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу Міністерства економіки України №734 від 30.01.2013 "Про внесення змін до структури апарату Міністерства економіки України"; заборони Міністерства економіки України вчиняти дії щодо виключення зі структури апарату Міністерства економіки України директорату праці та зайнятості та директорату розвитку реального сектору економіки; заборони Міністерства економіки України та відповідним його підрозділам та/або посадовим особам вчиняти будь-які дії щодо звільнення ОСОБА_1 з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу України», до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі, - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженнні, набирає законної сили з моменту її підписання. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Брагіна О.Є.