Постанова

від 17.03.2023 по справі 520/13706/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2023 р. Справа № 520/13706/21

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бартош Н.С.,

Суддів: Григорова А.М. , Подобайло З.Г. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Волошин Д.А.) від 27.09.2021 року по справі № 520/13706/21

за позовом ОСОБА_1

до Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області, в якому просив:

визнати протиправною бездіяльність Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області щодо порушення строків затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

зобов`язати Сахновщинську селищну раду Красноградського району Харківської області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для особистого селянського господарства (01.03) гр. ОСОБА_1 , яка розташована за межами населених пунктів на території Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області;

стягнути з відповідача судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що позивачем до відповідача направлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області. Проте, відповідачем не було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки. На думку позивача, бездіяльність відповідача є протиправною.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.09.2021 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області щодо неприйняття рішення у передбачений законодавством спосіб та строк за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 від 07.06.2021 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області.

Зобов`язано Сахновщинську селищну раду Красноградського району Харківської області прийняти рішення за клопотанням ОСОБА_1 від 07.06.2021 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області судові витрати по сплаті судового збору в сумі 454,00 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Зазначив, що 08 липня 2021 року відбулося засідання постійної комісії Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області з питань розвитку агропромислового комплексу, земельних відносин, екології, на якій було розглянуто проект землеустрою ОСОБА_1 щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. Члени комісії одноголосно проголосували за затвердження даного проекту на сесії, та запропонували включити дане питання до порядку денного X (позачергової) сесії VIII скликання Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області. Проте, на засіданні сесії під час розгляду питань щодо затвердження проектів землеустрою та безоплатної передачі земельних ділянок комунальної власності у приватну власність були присутні 15 депутатів селищної ради, що унеможливлювало прийняття рішень по зазначеним питанням, відповідно до абзацу 2 ч. 2 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Вважає, що відповідачем були вжиті всі необхідні заходи для затвердження проекту землеустрою позивача та безоплатної передачі йому земельної ділянки комунальної власності у приватну власність, а тому суд дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Позивач надав письмовий відзив на апеляційну скаргу, у якому просив відмовити в її задоволенні.

Ухвалами Другого апеляційного адміністративного суду від 31.01.2022 року відкрито апеляційне провадження по справі та призначено апеляційний розгляд даної справи у відкритому судовому засіданні.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 з 24 лютого 2022 року був введений воєнний стан на території України, який діє на теперішній час.

Харківська міська територіальна громада входить до Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 №75 (зі змінами).

У зв`язку з бойовими діями на території Харківської області призначене судове засідання не відбулося.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 13.07.2022 року запропоновано учасникам справи висловити позицію стосовно можливості розгляду справи у порядку письмового провадження протягом 10 днів з дня отримання копії вказаної ухвали.

Вказану ухвалу направлено відповідачу в його електронний кабінет, що підтверджуються наявною в матеріалах справи довідкою.

Позивачу вказану ухвалу було направлено засобами поштового зв`язку, проте поштовий конверт повернувся без вручення із зазначенням причин за закінченням терміну зберігання.

Представник відповідача надав клопотання, в якому не заперечував проти розгляду справи в порядку письмового провадження.

Позивач у встановлений судом строк на надав заяви про розгляд справи за його участю.

Згідно ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Враховуючи матеріали справи, звернення відповідача із заявою про розгляд справи в порядку письмового провадження та відсутність клопотань від позивача про розгляд справи за його участю, ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 15.03.2023 року справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 12.05.2021 №2185-СГ «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» гр. ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області.

На підставі вказаного наказу за замовленням позивача ФОП ОСОБА_2 виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства (код згідно КВЦПЗ - 01.03) за межами населених пунктів на території Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області.

Представник позивача звернувся до голови Сахновщинської селищної ради Красноградського району з клопотанням від 07.06.2021 про затвердження вказаного проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі позивачу у власність земельної ділянки площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, розташованої за межами населених пунктів Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області.

08 липня 2021 року відбулося засідання постійної комісії Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області з питань розвитку агропромислового комплексу, земельних відносин, екології, на якій було розглянуто проект землеустрою ОСОБА_1 щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 6324881300:01:000:0741 із земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту на території Великобучківськогостаростинського округу Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області, площею 2.0000 га. Члени комісії одноголосно проголосували за затвердження даного проекту на сесії, та запропонували включити дане питання до порядку денного X (позачергової) сесії VIII скликання Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області, про що свідчить витяг із протоколу № 9 засідання постійної комісії Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області з питань розвитку агропромислового комплексу, земельних відносин, екології.

Відповідачем було розроблено проект рішення «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 » та внесено до порядку денного X (позачергової) сесії VIII скликання Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області питання затвердження проекту землеустрою ОСОБА_1 щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

На X (позачерговій) сесії VIII скликання Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області під час розгляду питань щодо затвердження проектів землеустрою та безоплатної передачі земельних ділянок комунальної власності у приватну власність були присутні 15 депутатів селищної ради, що унеможливлювало прийняття рішень по зазначеним питанням, відповідно до абзацу 2 ч. 2 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною щодо неприйняття рішення щодо його клопотання, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач у спірних правовідносинах допустив протиправну бездіяльність, оскільки позивач звернувся із відповідним клопотанням, за наслідками розгляду якого суб`єкт владних повноважень у встановлений законом строк мав би прийняти відповідне управлінське рішення, в той час, як уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом. В зв`язку з чим, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання відповідача прийняти рішення за клопотанням позивача ід 07.06.2021 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні. Також суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 5000 грн.

Відмовляючи у задоволенні іншої частини позовних вимог суд дійшов висновку про їх необґрунтованість.

Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 3 ст. 308 КАС України).

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Підстави набуття права на землю шляхом передачі земельних ділянок у власність встановлюються нормами Земельного кодексу України.

Відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України, земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно із ч. 2 ст. 4 Земельного кодексу України, завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Частинами 1, 3 статті 22 Земельного кодексу України передбачено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 4 ст. 116 Земельного кодексу України, передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Згідно із п. "б" ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Частинами 6 та 7 статті 118 Земельного кодексу України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу (ч. 8 ст. 118 Земельного кодексу України).

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 186-1 Земельного кодексу України, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно із ч. 4 ст. 186-1 Земельного кодексу України, розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідно до ч. 5 ст. 186-1 Земельного кодексу України, органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації (ч. 6 ст. 186-1 Земельного кодексу України).

Згідно із ч. 9 ст. 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (в подальшому - Закон № 280/97-ВР) передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до ст. 59 Закону № 280/97-ВР, рішення місцевої ради приймаються у формі відповідних рішень, прийнятих на сесії місцевої ради та рішень виконавчого комітету.

Таким чином, статтею 186-1 Земельного кодексу України передбачено два альтернативні варіанти рішень у формі висновку, які можуть бути прийняті відповідачем за результатами розгляду проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки: про затвердження цього проекту або про відмову в його затвердженні.

Колегія суддів зазначає, позивач звернувся до відповідача із відповідним клопотанням, за наслідками розгляду якого суб`єкт владних повноважень у встановлений законом строк мав би прийняти відповідне управлінське рішення, в той час, як уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом.

Натомість, відповідач рішення не прийняв, посилаючись на те, що на X (позачерговій) сесії VIII скликання Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області під час розгляду питань щодо затвердження проектів землеустрою та безоплатної передачі земельних ділянок комунальної власності у приватну власність були присутні 15 депутатів селищної ради, що унеможливлювало прийняття рішень по зазначеним питанням, відповідно до абзацу 2 ч. 2 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Колегія суддів вважає безпідставними вказані доводи відповідача, оскільки, як вже зазначалося вище, відповідно до Земельного кодексу України, який регулює земельні відносини, за наслідками розгляду поданого клопотання про затвердження проекту землеустрою, обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування вмотивованого рішення про затвердження проекту або відмову у його затвердженні із наведенням усіх підстав такої відмови у встановлений законом строк.

Відповідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень слід розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності протиправної бездіяльності Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області щодо неприйняття рішення у передбачений законодавством спосіб та строк за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 від 07.06.2021 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Відповідачем жодних доказів на підтвердження правомірності власних дій (рішення), які є предметом оскарження, надано не було.

Як встановлено частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно зі ст. 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому ЄСПЛ у рішенні від 29.06.2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Також, як наголошується ЄСПЛ у рішенні по справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Згідно Рішення ЄСПЛ по справі "Рисовський проти України" (Rysovskyyv. Ukraine) від 20.10.2011 року (заява № 29979/04), принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням визначеного статтею 8 Конституції України принципу верховенства права та встановлених статтею 2 КАС України завдань суду як державної правозахисної інституції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним способом захисту порушених прав позивача буде саме зобов`язання Сахновщинську селищну раду Красноградського району Харківської області прийняти рішення за клопотанням ОСОБА_1 від 07.06.2021 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

З приводу розподілу судових витратна професійну правничу допомогу під час розгляду справи у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1ст. 132 КАС України).

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

На підставі ч.ч. 1-4 ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України, законодавцем запроваджено принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката. Так розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За правилами ч. 7 ст. 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VІ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За змістом ст. 30 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VІ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови поверненню тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Верховний Суд в постанові від 05.06.2018 у справі № 904/8308/17 дійшов висновків про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Верховний Суд в додатковій постанові від 08.05.2018 у справі № 810/2823/17 зробив висновок, що надані позивачем первинні документи на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу повинні:

відповідати вимогам первинного документа встановленим вимогам частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема, містити посаду особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильність її оформлення та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції;

зміст послуг (зазначених в договорі про надання правової допомоги та актах) повинен мати посилання на конкретні дії та/або документи вчинені/складені адвокатом;

платіжний документ має утримувати в собі належне, повне призначення платежу та відмітки банку його проведення відповідно до пунктів 1.22, 2.3, 2.24 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Національного банку України від 21 січня 2004 № 22.

Також в постанові від 22.05.2018 у справі № 826/8107/16 Верховний Суд прийшов до висновків про те, що склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16.

При цьому, колегія суддів також звертає увагу на те, що відсутність доказів сплати понесених витрат також не є перешкодою для їх присудження (така позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.01.2021 р. у справі № 280/2635/20).

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження витрат з оплати правничої допомоги, наданої протягом розгляду справи, представником позивача надано до матеріалів справи: копію договору про надання правничої допомоги №18-07/02-А від 20.07.2021 із Адвокатським бюро "Артема Волошина", додаткову угоду від 20.07.2021 до договору про надання правничої допомоги №18-07/02-А від 20.07.2021, рахунок-фактуру №1 від 09.08.2021, акт приймання передачі виконаних робіт від 15.09.2021 до договору про надання правничої допомоги №18-07/02-А від 20.07.2021, ордер на надання правничої допомоги адвокатом Волошиним Артемом Вікторовичем серії АХ №1050391 та копії квитанцій АТ КБ "Приватбанк" від 11.08.2021 №0.0.2225780963.1 про сплату коштів в якості оплати послуг адвоката в загальній сумі 10000,00 грн.

Так, між АБ Артема Волошина" та Чорногорським Олександром Олександровичем від 20.07.2021 був укладений договір № 18-07/02-А про надання правничої допомоги.

Згідно п. 2 Додаткової угоди № 1 від 20.07.2021 до Договору про надання правничої допомоги № 18-07/02-А від 20.07.2021, Бюро представляє інтереси Клієнта у спорі з Сахновщинською селищною радою Красноградського району Харківської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Бюро зобов`язується здійснювати представництво та захист інтересів Клієнта у суді першої інстанції (Харківському окружному адміністративному суді)

Згідно п. 3 Додаткової угоди № 1 від 20.07.2021 до Договору про надання правничої допомоги № 18-07/02-А від 20.07.2021, розмір гонорару за представництво в суді першої інстанції є фіксований та становить 10000,00 грн.

Згідно п. 4 Додаткової угоди № 1 від 20.07.2021 до Договору про надання правничої допомоги № 18-07/02-А від 20.07.2021, остаточний розмір гонорару зазначається в акті виконаних робіт.

На підставі підписаного сторонами договору ОСОБА_1 був виданий рахунок-фактура №1 від 09.08.2021 та позивачем 11.08.2021 було сплачено на користь АБ «Артема Волошина"» 10000,00 грн на підставі наданого рахунку фактури.

На виконання вимог даного договору між сторонами 15.09.2021 було підписано Акт приймання-передачі наданих послуг та виконаних робіт до Договору № 18-07/02-А від 20.07.2021 про надання правничої допомоги, в якому було зазначено вартість наданих послуг.

Колегія суддів зазначає, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов підлягає задоволенню, а також, що за цих обставин справи такі витрати позивача є необхідними, а їх розмір розумний та виправданий, що передбачено уст. 30Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи понесені такі витрати фактично, а також - чи обґрунтована їх сума, оскільки приписи ч. 9 ст. 139 КАС України містять критерії розподілу судових витрат, які суд повинен врахувати при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат.

Слід зазначити, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Беручи до уваги, що факт надання правничої допомоги підтверджено документально, характер спірних правовідносин, зміст позовної заяви та наведені в ній обґрунтування, час необхідний для її складення, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з урахуванням принципу співмірності, витрати на правничу допомогу підлягають стягненню на користь позивача в розмірі 5000 грн.

При цьому, з урахуванням положень ст. 308 КАС України, рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог не підлягає апеляційному перегляду, оскільки позивачем не оскаржено, а апеляційна скарга відповідача відповідних доводів в цій частині не містить.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують з наведених вище підстав.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню: 1) рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом; 2) судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.09.2021 року по справі № 520/13706/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.

Головуючий суддя Н.С. Бартош Судді А.М. Григоров З.Г. Подобайло