Рішення

від 14.03.2023 по справі 188/945/21

ПЕТРОПАВЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 188/945/21

Провадження № 2/188/29/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2023 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Місюра К.В.

за участю секретаря судового засідання: Лисяк А.Є.,

за участю представників сторін:

від позивача в режимі відеоконференції: представник ОСОБА_1

від відповідача в режимі відеоконференції: представник ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Петропавлівка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельний дім «Агросервіс» до ОСОБА_3 про стягнення 234 105, 60 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговельний дім «Агросервіс» звернулось до суду з позовом, відповідно до якого просить стягнути з ОСОБА_3 на свою користь:

- 114 197, 85 грн. збитків у розмірі вартості переданого на зберігання та неповернутого майна;

- 114 197, 85 грн. неотриманого доходу від запланованої реалізації майна;

- 5 709, 90 грн. штрафу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 18.02.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агросервіс» та ОСОБА_3 було укладено договір зберігання № 021804/В3, за умовами якого Товариством з обмеженою відповідальністю «Агросервіс» передає, а ОСОБА_3 приймає на відповідальне зберігання, протягом строку дії цього договору, майно, а саме: насіння соняшнику, кукурудзи, засоби захисту рослин.

За актом приймання-передачі майна № 1 від 18.02.2020р. до договору зберігання № 021804/В3 від 18.02.2020 року передано на відповідальне зберігання майно, а саме:

- насіння соняшника ЕС Белла,/ кількістю 11 міш., ціна за мішок 135, 00 євро, загальна сума 1 485 євро;

- насіння соняшнику ЕС Савана, кількістю 6 міш., ціна за мішок 135, 00 євро, загальна сума 810, 00 євро.

Загальна сума вартості якого становить 2 295 євро, а також:

- насіння соняшнику СІ Купава кількістю 9 міш., ціна за мішок 165, 00 доларів США, загальна сума 1 485, 00 доларів США.

Загальна сума вартості якого становить 1 485 доларів США.

Окрім цього, на виконання договору була складена Накладна № 1 на передачу товару на зберігання за договором зберігання № 021804/В3 від 18.02.2020р. та товарно-транспортна накладна № ТТН-021804 18 лютого 2020 року.

Відповідно до розділу 2.3 Договору строк зберігання визначений як: початок зберігання: 18 лютого 2020 року, закінчення зберігання: 01 листопада 2020 року.

Пунктом 4.1.3. Договору визначено, що зберігач зобов`язався забезпечувати повне збереження майна, а після закінчення зберігання повернути поклажодавцю те саме майно, або рівну кількість речей того самого роду і якості, в тому самому стані, у якому воно було прийняте на зберігання, з урахуванням змін його природних властивостей.

Згідно п. 4.1.8. Договору зберігання № 021804/В3 зберігач зобов`язався турбуватися про майно, як про власне, вживати всі заходи для його збереження від знищення, пошкодження, іншого зниження споживчих якостей.

Пунктом 4.1.10 Договору сторони обумовили, що зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцю повністю або частково майно, яке знаходиться на зберіганні, за першою вимогою останнього не пізніше 5 днів з дня одержання такої вимоги.

Окрім цього, п. 4.1.12 зберігач зобов`язаний повернути майно повністю після припинення цього Договору.

Позивач зазначає, що після закінчення строку зберігання майна він звернувся до відповідача з вимогою повернути майно, яке було передано на зберігання, однак цю вимогу відповідач проігнорував, майно не було повернуто, що стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити в повному обсязі з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення вимог заперечував, зазначивши, що відповідач не підписував жодних договорів з позивачем і інших будь-яких документів, на які позивач посилається як на підставу виникнення зобов`язань відповідача перед позивачем. Крім того, відповідач ніколи не отримував від позивача будь-яке майно, в тому числі і те, про яке зазначається у зазначених вище документах.

Суд, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 18.02.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агросервіс» та ОСОБА_3 було укладено договір зберігання № 021804/В3, за умовами якого Товариством з обмеженою відповідальністю «Агросервіс» передає, а ОСОБА_3 приймає на відповідальне зберігання, протягом строку дії цього договору, майно, а саме: насіння соняшнику, кукурудзи, засоби захисту рослин.

За актом приймання-передачі майна № 1 від 18.02.2020р. до договору зберігання № 021804/В3 від 18.02.2020 року передано на відповідальне зберігання майно, а саме:

- насіння соняшника ЕС Белла,/ кількістю 11 міш., ціна за мішок 135, 00 євро, загальна сума 1 485 євро;

- насіння соняшнику ЕС Савана, кількістю 6 міш., ціна за мішок 135, 00 євро, загальна сума 810, 00 євро.

Загальна сума вартості якого становить 2 295 євро, а також:

- насіння соняшнику СІ Купава кількістю 9 міш., ціна за мішок 165, 00 доларів США, загальна сума 1 485, 00 доларів США.

Загальна сума вартості якого становить 1 485 доларів США.

Окрім цього, на виконання договору була складена Накладна № 1 на передачу товару на зберігання за договором зберігання № 021804/В3 від 18.02.2020р. та товарно-транспортна накладна № ТТН-021804 18 лютого 2020 року.

Відповідно до розділу 2.3 Договору строк зберігання визначений як: початок зберігання: 18 лютого 2020 року, закінчення зберігання: 01 листопада 2020 року.

Пунктом 4.1.3. Договору визначено, що зберігач зобов`язався забезпечувати повне збереження майна, а після закінчення зберігання повернути поклажодавцю те саме майно, або рівну кількість речей того самого роду і якості, в тому самому стані, у якому воно було прийняте на зберігання, з урахуванням змін його природних властивостей.

Згідно п. 4.1.8. Договору зберігання № 021804/В3 зберігач зобов`язався турбуватися про майно, як про власне, вживати всі заходи для його збереження від знищення, пошкодження, іншого зниження споживчих якостей.

Пунктом 4.1.10 Договору сторони обумовили, що зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцю повністю або частково майно, яке знаходиться на зберіганні, за першою вимогою останнього не пізніше 5 днів з дня одержання такої вимоги.

Окрім цього, п. 4.1.12 зберігач зобов`язаний повернути майно повністю після припинення цього Договору.

Позивач зазначає, що після закінчення строку зберігання майна він звернувся до відповідача з вимогою повернути майно, яке було передано на зберігання, однак цю вимогу відповідач проігнорував, майно не було повернуто, що є причиною для стягнення з відповідача збитків у розмірі вартості переданого на зберігання та неповернутого майна та неотриманого доходу від запланової реалізації майна, що і є причиною спору.

Частина 1 статті 3 ЦПК України зазначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. 10 ЦПК України).

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Отже, сторони по справі перебувають у цивільно-правових відносинах, врегульованих Цивільним Кодексом України.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення правовідносин між сторонами, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Тобто укладеною є така угода, щодо якої сторонами в потрібній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов. Отже, головні умови, за наявності яких договір вважається укладеним:

сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору;

таку згоду досягнуто в належній формі.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. 1 ст. 937 ЦК України договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених ст. 208 цього Кодексу.

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Отже, як встановлено в судовому засіданні та підтверджується висновком експерта № 5117-22 від 28.12.2022 року, підпис від імені ОСОБА_3 , що розміщений в графі « ОСОБА_4 » Договору зберігання № 021804/В3 від 18.02.2020р. виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою з наслідуванням справжньому його підпису. Підпис від імені ОСОБА_3 , що розміщений в графі « ОСОБА_4 » Акту приймання-передачі майна № 1 від 18.02.2020р. за договором зберігання № 021804/В3 від 18.02.2020р. виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою з наслідуванням справжньому його підпису. Підпис від імені ОСОБА_3 , що розміщений в графі « ОСОБА_4 » Накладної № 1 від 18.02.2020р. на передачу товару на зберігання за договором зберігання № 021804/В3 від 18.02.2020р. виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою з наслідуванням справжньому його підпису. Підпис від імені ОСОБА_3 , що розміщений в графі «Прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача» Товарно-транспортній накладній № ТТН-021804 від 18.02.2020р. виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою з наслідуванням справжньому його підпису.

Згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч. 4 ст. 202 ЦК України).

В статті 203 ЦК України зазначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Як було зазначено вище, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документа, в якому втілюється правочин.

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_3 не підписував договір зберігання № 021804/В3 від 18.02.2020 року, відповідно, істотних умов цього договору не погоджував, з чого слідує, що у ОСОБА_3 було відсутнє волевиявлення на укладення зазначеного договору.

Отже, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

З огляду на викладене, позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

В рамках розгляду цивільної справи відповідачем було понесено витрати у вигляді оплати вартості проведеної судової почеркознавчої експертизи в сумі 10 571, 12 грн., яка підлягає стягненню з позивача на користь відповідача в повному обсязі.

Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України законним і обґрунтованим є рішення, ухвалене судом відповідно до норма матеріального права із дотриманням норм процесуального права та на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 89, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельний дім «Агросервіс» (49017, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Шинна, 4, код ЄДРПОУ 38965275) на користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий Петропавлівським РВ УМВС України в Дніпропетровській області 13.06.2001р.) судові витрати, які складаються з вартості проведеної експертизи в сумі 10 571 (десять тисяч п`ятсот сімдесят одна) грн. 12 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя К. В. Місюра