Постанова від 17.03.2023 по справі 240/16932/22

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/16932/22

Головуючий у 1-й інстанції: Лавренчук О.В.

Суддя-доповідач: Полотнянко Ю.П.

17 березня 2023 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Полотнянка Ю.П.

суддів: Смілянця Е. С. Драчук Т. О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції Поліського округу на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2022 року у справі за адміністративним позовом Державної екологічної інспекції Поліського округу до Черняхівської селищної ради про застосування заходів реагування,

В С Т А Н О В И В :

Державна екологічна інспекція Поліського округу звернулась до суду з позовом до Черняхівської селищної ради у якому просить: застосувати заходи реагування до Черняхівської селищної ради Житомирського району Житомирської області шляхом :

- зобов`язання оформлення документів права власності на земельні ділянки на яких незаконно розміщені відходи;

- зобов`язати ліквідувати несанкціоновані сміттєзвалище за координатами вказаними в позовній заяві;

- зобов`язати подальші експлуатації полігонів лише за наявності дозвільних документів.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 06.09.2022 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 19.09.2022 позовну заяву Державної екологічної інспекції Поліського округу до Черняхівська селищна рада про застосування заходів реагування - повернуто позивачу.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції про повернення позовної заяви, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нову постанову, якою направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до норм ч. 2 ст. 312 КАС України.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги позивача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Разом з тим, право на доступ до правосуддя в Україні, як і в більшості держав світу, не є абсолютним і обмежене процесуальними вимогами.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Згідно з ч.5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються: 4) зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.

Відповідно до частини першої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Частиною другою цієї статті передбачено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк; у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що підставою для залишення апеляційної скарги без руху відповідно до частини першої статті 169 КАС та подальшого її повернення відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС може бути виключно невідповідність позовної заяви вимогам встановлених статтями 160, 161 КАС, яка не була усунута протягом встановленого судом строку.

Залишаючи позовну заяву без руху, суд першої інстанції послався на те, що позовні вимоги, заявлені позивачем у позовній заяві не відповідають вимогам чіткості та зрозумілості, оскільки вимоги не містять:

- конкретних адрес та координат земельних ділянок на яких без оформлення відповідних документів на право власності на земельні ділянки незаконно розміщені;

- кокретних адрес та координат земельних ділянок на яких знаходяться несанкціоновані сміттєзвалища.

При цьому, суд зазначив, що недоліки позовної заяви повинно бути усунено шляхом надання до суду позовної заяви та її копії із зазначенням позовних вимог, що містять конкретні адреси та координати земельних ділянок на яких без оформлення відповідних документі на право власності на земельні ділянки незаконно розміщені відходи; конкретних адрес та координат земельних ділянок на яких знаходяться несанкціоновані сміттєзвалища.

15.09.2022 на виконання вимог ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 06.09.2022 надійшла заява Державної екологічної інспекції Поліського округу про усунення недоліків. У заяві повідомляє суд, що земельні ділянки на яких зберігається не санкціоновано відходи знаходяться поза межами населених пунктів, а тому у них відсутня адреса, а наявні лише координати у вигляді кадастрових номерів.

До заяви додано позовну заяву (уточнюючу). У прохальній частині позову (уточненого) позивач просить застосувати заходи реагування до Черняхівської селищної ради Житомирського району Житомирської області шляхом :

- зобов`язання оформлення документів права власності на земельні ділянки на яких незаконно розміщені відходи;

- зобов`язати ліквідувати несанкціоновані сміттєзвалище за координатами вказаними в позовній заяві;

- зобов`язати подальші експлуатації полігонів лише за наявності дозвільних документів.

У свою чергу, повертаючи позов суд першої інстанції вказав, що позивачем не усунуто недоліки позовної заяви, що вказані в ухвалі суду від 06.09.2022, в частині визначення у прохальній її частині координат несанкціонованих сміттєзвалищ, а саме кадастрових номерів, які відомі Державній екологічній інспекції Поліського району.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанці.

Частинами 3, 6 статті 80 Кодексу передбачено, що про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу. Будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.

Таким чином, на відміну від цивільного процесуального законодавства, чинним адміністративним процесуальним законодавством передбачено право суду за власною ініціативою витребувати докази, що належать до предмету доказування. Наділення суд такими повноваженнями зумовлено необхідністю дотримання закріпленого статтею 9 КАС України принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі.

Згідно частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 4 статті 9 КАС України передбачено, що суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 173 КАС підготовку справи до судового розгляду здійснює суддя адміністративного суду, який відкрив провадження в адміністративній справі.

Завданням підготовчого провадження є остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу.

Згідно пунктів 3, 4 частини другої статті 180 КАС у підготовчому засіданні суд у разі необхідності заслуховує уточнення позовних вимог та заперечень проти них та розглядає відповідні заяви, вирішує питання про вступ у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача, заміну позивача, залучення співвідповідача, об`єднання справ і роз`єднання позовних вимог, прийняття зустрічного позову, якщо ці питання не були вирішені раніше.

Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що вибір способу захисту та формування вимог позовної заяви є виключним правом позивача, у реалізацію якого суд не вправі втручатися

При цьому, нечітке формулювання позовних вимог, у даному випадку, не є підставою для повернення позовної заяви позивачеві, та позбавлення цим самим гарантованого права на доступ особи до правосуддя, адже саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору та у якій частині позовні вимоги є обгрунтованими/необгрунтованими.

Звертаючись до суду із позовом позивач самостійно формулює вимоги, які, на його думку, захистять порушені права, та визначає особу, яка, на його думку, має відповідати за такими вимогами.

При цьому, у заяві від 15.09.2022 про усунення недоліків позовної заяви, позивач зазначив, що земельні ділянки на яких зберігається не санкціоновано відходи знаходяться поза межами населених пунктів, а тому у них відсутня адреса, а наявні лише координати у вигляді кадастрових номерів.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що чинним законодавством України передбачено подання саме наявних у позивача доказів. Ненадання позивачем доказів, які ним не може бути подано з об`єктивних причин не можуть бути підставою для залишення позовної заяви без руху чи поверненні позову.

Колегія суддів вважає необхідним наголосити, що в адміністративному судочинстві діє принцип офіційного з`ясування усіх обставин справи, отже викликані у суду питання він мав можливість з`ясувати у підготовчому засіданні.

Суд першої інстанції не позбавлений можливості витребувати необхідні для розгляду справи докази за власною ініціативою й після відкриття провадження у справі.

Так, Європейським судом з прав людини зазначено, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах «Zubac v. Croatia», «Beles and Others v. the Czech Republic», № 47273/99, пп. 50-51 та 69, та «Walchli v. France», №35787/03, п. 29).

При цьому, Європейський суд з прав людини провів певну лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний ж формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.

У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Kutic v. Croatia», заява №48778/99, пункт 25).

Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним». Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права» (рішення у справах «Bellet v. France» та «Nunes Dias v. Portugal»).

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain»).

Колегія суддів вважає, що повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції припустився надмірного формалізму, адже мотивувальна частина позовної заяви дає змогу встановити у чому саме полягає протиправність дій відповідача та з яким саме рішенням позивач пов`язує такі дії, а складена на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху позовна заява, загалом, відповідає процесуальним вимогам до позовної заяви за КАС України, а наявність певних недоліків/неточностей, за даних обставин, не давало підстав для повернення позовної заяви, оскільки застосовані судом наслідки, не відповідають ступеню допущених неточностей.

Пунктом 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху. Одночасно суд роз`яснює, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви, на статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до порушення норм процесуального права.

Згідно п. ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю.

У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Тому, наявні підстави для скасування оскаржуваної ухвали та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції Поліського округу задовольнити.

Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2022 року у справі за адміністративним позовом Державної екологічної інспекції Поліського округу до Черняхівської селищної ради про застосування заходів реагування скасувати.

Справу направити до Житомирського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Полотнянко Ю.П. Судді Смілянець Е. С. Драчук Т. О.