Постанова

від 15.03.2023 по справі 183/2779/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1377/23 Справа № 183/2779/21 Суддя у 1-й інстанції - Оладенко О. С. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2023 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого - Городничої В.С.,

суддів: Лаченкової О.В., Петешенкової М.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Панасенко С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрне підприємство «Придніпровське» на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 червня 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Олімпекс-Агро», Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрне підприємство «Придніпровське» про розірвання договору оренди земельної ділянки,

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначила, що їй у відповідності до державного акту на право приватної власності на землю серії І-ДП №130093, виданого Новомосковською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області 09 грудня 2002 року, належить земельна ділянка площею 3,230 га, кадастровий номер 1223281000:02:007:0116, що розташована на території Василівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області.

У 2004 році між позивачем та ТОВ Агрофірма «Олімпекс-Агро» укладено Договір оренди земельної ділянки без дати та номеру, який 14 березня 2005 року зареєстрований у Новомосковському державному земельному кадастровому центрі за реєстраційним №04:05:126:01337.

З метою продовження строку дії договору оренди, зміни розміру та порядку нарахування орендної плати сторонами укладалися додаткові угоди.

Так, 13 липня 2009 року Новомосковським районним відділом Дніпропетровської регіональної філії центру Державного земельного кадастру зареєстровано Додаткову угоду без номеру та дати до Договору якою встановлено орендну плату у грошовій формі у розмірі 2 відсотків від грошової оцінки землі, що становить 656,00 грн, а також проведення безкоштовного завезення соломи до садиби Орендодавця, оранку та культивацію присадибної ділянки Орендодавця до 0,40 га. Орендар відшкодовує витрати на поховання. Також визначено термін дії Договору до 31 грудня 2021 року.

01 листопада 2016 року між позивачем та ТОВ Агрофірма «Олімпекс-Агро» було укладено Додаткову угоду про внесення змін і доповнень до Договору оренди земельної ділянки, якою продовжено термін дії Договору до 31 грудня 2028 року; збільшено розмір орендної плати у грошовій формі у розмірі 6,5 % від грошової оцінки землі, що становить 7 033,96 грн, а також визначено, що на підставі попередньої заяви Орендодавця, Орендар проводить доставку 1 тони соломи до садиби Орендодавця, оранку та культивацію присадибної ділянки Орендодавця до 0,40 га в територіальних межах Орендаря, сплачує за Орендодавця податок з доходів фізичних осіб, нарахований на суму орендної плати за цим Договором у розмірі та у порядку, встановленому законодавством.

29 березня 2018 року між позивачем та відповідачами укладено Додаткову угоду відповідно до якої ТОВ Агрофірма «Олімпекс-Агро» передає, а ТОВ «АП «Придніпровське» приймає на себе права та обов`язки сторони (Орендаря), передбачені в Договорі оренди. Також сторонами погоджено, що орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі в розмірі 7,5 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 8 116,11 грн за рік оренди, а також Орендар проводить безкоштовне завезення соломи до садиби Орендодавця та здійснює безкоштовну оранку та культивацію присадибної ділянки Орендодавця до 0,40 га в територіальних межах Орендаря на підставі поданої письмової заяви.

Позивач наголошував, що в спірному договорі, з урахуванням додаткових угод, визначено три форми орендної плати: грошову; натуральну, яка є самостійною та підлягає виплаті (виконанню); відробіткову, яка є самостійною та підлягає виплаті (виконанню).

Однак, на момент звернення позивача до суду відповідачі так і не провели в повній мірі розрахунок за оренду землі в грошовій формі з урахуванням індексації вартості земельної ділянки за період з 2017 по 2020 рік, у останніх існує заборгованість із виплати орендної плати, що свідчить про системність несплати в повному обсязі орендної плати за договором оренди.

При цьому, відповідачами у період з 2017 по 2020 рік включно, взагалі не виконуються взяті на себе зобов`язання щодо безкоштовної поставки 1 тони грубих кормів (соломи) до садиби Орендодавця, а також не надаються послуги по обробітку присадибної земельної ділянки Орендодавця до 0,40 га (оранка та культивація).

У зв`язку з чим, позивачка, посилаючись на систематичне невиконання відповідачами своїх обов`язків за договором оренди земельної ділянки в частині невиплати орендної плати в натуральній та відробітковій формах за 2017-2020 рр., а також несвоєчасної та неповної сплати орендної плати в грошовій формі, просила суд розірвати Договір оренди земельної ділянки площею 3,230 га, кадастровий номер 1223281000:02:007:0116, без номеру та дати, зареєстрований у реєстрі за № 04:05:126:01337 від 14 березня 2005 року, з урахуванням змін та доповнень викладених у Додатковій угоді без номеру та дати, зареєстрованій 13 липня 2009 року за № 04:09:126:03892, Додаткової угоди без номеру від 01 листопада 2016 року, Додаткової угоди №б/н від 29 березня 2018 року (про заміну сторони та внесення змін до Договору оренди), укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Агрофірма «Олімпекс-Агро», яке в подальшому безоплатно відступило права та обов`язки ТОВ «АП «Придніпровське».

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 червня 2022 року задоволено позов ОСОБА_1 та розірвано Договір оренди земельної ділянки площею 3,230 га (кадастровий номер 1223281000:02:007:0116) без номеру та дати, зареєстрований у реєстрі за № 04:05:126:01337 від 14 березня 2005 року, з урахуванням змін та доповнень, викладених у Додатковій угоді без номеру та дати, зареєстрованій 13 липня 2009 року за № 04:09:126:03892, Додаткової угоди без номеру від 01 листопада 2016 року, Додаткової угоди №б/н від 29 березня 2018 року (про заміну сторони та внесення змін до Договору оренди), укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Агрофірма «Олімпекс-Агро», яке в подальшому безоплатно відступило права та обов`язки ТОВ «АП «Придніпровське». Стягнуто з ТОВ «АП «Придніпровське» на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у сумі 908 грн.

Не погодившись з таким рішенням, ТОВ «АП «Придніпровське» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі.

Позивач, відповідно до ст.360 ЦПК України, подав відзив, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін, посилаючись на незаконність та необґрунтованість доводів скарги.

Інші учасники процесу не скористалися своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом, але в силу вимог ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно з ч.3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін, з огляду на таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії І-ДП №130093, виданого Новомосковською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області 09 грудня 2002 року, на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 3,230 га, кадастровий номер 1223281000:02:007:0116, що розташована на території Василівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області (а.с.13).

Позивач ОСОБА_1 передала вищевказану земельну ділянку у строкове платне користування ТОВ Агрофірма «Олімпекс-Агро» на підставі Договору оренди земельної ділянки без дати та номеру, який 14 березня 2005 року зареєстрований у Новомосковському державному земельному кадастровому центрі за реєстраційним №04:05:126:01337, що підтверджується копією Договору та актом приймання-передачі земельної ділянки (а.с.14-15).

Додатковою угодою, зареєстрованою в Новомосковському районному відділі Дніпропетровської регіональної філії центру Державного земельного кадастру 13 липня 2009 року, до зазначеного договору вносилися зміни щодо строку його дії, виду і розміру орендної плати (а.с.16).

01 листопада 2016 року між позивачем та ТОВ Агрофірма «Олімпекс-Агро» було укладено Додаткову угоду без номеру про внесення змін і доповнень до Договору оренди земельної ділянки, якою продовжено термін дії Договору до 31 грудня 2028 року; збільшено розмір орендної плати у грошовій формі у розмірі 6,5 % від грошової оцінки землі, що становить 7 033,96 грн, а також визначено, що на підставі попередньої заяви Орендодавця, Орендар проводить доставку 1 тони соломи до садиби Орендодавця, оранку та культивацію присадибної ділянки Орендодавця до 0,40 га в територіальних межах Орендаря, сплачує за Орендодавця податок з доходів фізичних осіб, нарахований на суму орендної плати за цим Договором у розмірі та у порядку, встановленому законодавством (а.с.17,18).

У вказаній редакції договору не передбачено подання орендодавцем у письмовій формі заяви про оранку, культивацію та поставку соломи.

29 березня 2018 року між позивачем, ТОВ Агрофірма «Олімпекс-Агро» та ТОВ «АП «Придніпровське» укладено Додаткову угоду (про заміну сторони та внесення змін до Договору оренди) до Договору оренди землі та додаткової угоди від 28 жовтня 2016 року.

Відповідно п. 1 даної Додаткової угоди від 29 березня 2018 року - зі згоди позивача, (яка виражається шляхом підписання даної Угоди), ТОВ Агрофірма «Олімпекс-Агро» передає, а ТОВ «АП «Придніпровське» приймає на себе права та обов`язки сторони (Орендаря), передбачені в Договорі оренди. Також було вирішено змінити п. 2.5, 3.1, 4.1 Договору оренди землі виклавши його в новій редакції:

За пунктом 4 Додаткової угоди від 29 березня 2018 року - Орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі в розмірі 7,5% нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 8 116,11 грн, а також Орендар проводить безкоштовне завезення соломи до садиби Орендодавця та здійснює безкоштовну оранку та культивацію присадибної ділянки Орендодавця до 0,40 га в територіальних межах Орендаря, на підставі поданої письмової заяви Орендодавцем (а.с.19-20).

Докази виплати орендної плати у грошовій формі за 2017 рік в матеріалах справи відсутні.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що неналежне виконання умов договору, а саме систематична невиплата у повному обсязі в обумовлені договором строки орендної плати у грошовій формі є порушенням умов договору оренди земельної ділянки, яке дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена у подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а тому дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про розірвання договору оренди земельної ділянки обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 14 Конституції України, статті 1 ЗК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до частини другої статті 95 ЗК України порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої та другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 2 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на момент укладання додаткової угоди від 29 березня 2018 року, передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі статтею 13 вказаної редакції Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на момент укладання договору, істотними умовами договору оренди землі: є об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно з положеннями статей 21, 22 зазначеної редакції Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата справляється у грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати.

Частиною першою статті 32 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на момент підписання додатку до договору, визначено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Аналіз вищевказаних норм права дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.

У своїй скарзі апелянт посилається на те, що ТОВ «АП «Придніпровське», як новий орендар, набуло права оренди спірної земельної ділянки у 2018 році та сплачувало позивачеві орендну плату у грошовій формі у повному обсязі. Також апеляційна скарга мотивована тим, що позивач в період з 2018-2020 років не звертався до скаржника із письмовими заявами про надання послуг з оранки та культивації, а також безкоштовної поставки 1 т. соломи до садиби позивача, тоді як з урахуванням додаткової угоди такі послуги надаються на підставі поданої письмової заяви орендодавця. Таким чином, оскільки ТОВ «АП «Придніпровське» не порушувало умови Договору оренди земельної ділянки, суд першої інстанції при неповно та всебічно з`ясованих обставинах справи дійшов помилкового висновку про задоволення даного позову.

Однак, колегія суддів відхиляє такі доводи скаржника, з наступних підстав.

У постанові Верховного Суду від 10 вересня 2021 року у справі №650/628/19-ц зроблено висновок, що сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У справі, яка переглядається, судом першої інстанції також було установлено, що у власності позивача, окрім спірної земельної ділянки, перебувають ще дві земельні ділянки, які передані на праві оренди у користування відповідачів (а.с.102-114), тобто, окрім спірної земельної ділянки з кадастровим номером 1223281000:02:007:0116, існують правовідносини, пов`язані з орендою ще двох земельних ділянок з кадастровими номерами 1223281000:02:007:0115 та 1223281000:02:007:0117, розташованих на території Василівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області.

Так, позивачем суду було надано докази виплати орендної плати за спірним договором за 24 листопада 2018 року на суму 2 850 грн (а.с.71,72), за 30 листопада 2018 року на суму 2 177,82 грн (а.с.73,74); за 12 березня 2019 року на суму 5 000 грн (а.с.76, 77).

При цьому, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що відомість на реалізацію сільськогосподарської продукції від 31 грудня 2020 року є належним підтвердженням виплати орендної плати у сумі 4 214 грн, а також відомість за липень 2020 року на суму 649,80 грн, оскільки зазначені відомості містять реквізити спірного договору (а.с.79, 80).

Разом з тим, районний суд обґрунтовано вважав, що виплати позивачу коштів у сумі 1 500 грн (а.с.63, 64) та коштів у сумі 871 грн (а.с.65, 66), не можуть вважатися такими, що сплачені в рахунок виплати орендної плати у грошовій формі, оскільки зазначені кошти сплачено ТОВ «АП«Придніпровське» до набуття ним прав та обов`язків кредитора, а саме 28 березня 2018 року, тоді як відомостей про те, що первісний орендар, яким є ТОВ Агрофірма «Олімпекс-Агро», уповноважував ТОВ «АП«Придніпровське» на здійснення таких виплат станом на 28 березня 2018 року, матеріали даної справи не містять.

Посилання скаржника на те, що відомість на виплату готівки від 19 червня 2018 року є належним доказом підтвердження орендної плати за спірним договором, колегія суддів відхиляє, оскільки дана відомість містить інформацію про те, що кошти у сумі 6 533 грн сплачено за договором від 01 січня 2018 року.

З цих же підстав колегія суддів не приймає як доказ відомість на виплату готівки від 03 липня 2018 року (а.с.69,70), долучену скаржником також до своєї апеляційної скарги (а.с.186).

Також колегія суддів звертає увагу, що відомість про видачу в рахунок орендної плати від 02 жовтня 2018 року та відомість на реалізацію сільськогосподарської продукції від 25 вересня 2020 року не містять інформацію про те, за яким з трьох укладених з позивачем договорів оренди здійснено виплату, а тому такі відомості не можуть бути прийняті судом як належні та допустимі докази тих обставин, на які апелянт посилається у своїй скарзі.

Платіжне доручення від 10 червня 2021 року містить інформацію про призначення платежу орендна плата за 2021 рік, що не стосується предмета доказування у цій справі, адже як на підставу позовних вимог позивач посилалася на невиплату орендної плати за 2017-2020 роки.

Крім того, виплата коштів у сумі 25 652,91 грн також не містить відомостей про те, за користування якою земельною ділянкою сплачуються кошти, а тому зазначений доказ не є підтвердженням факту належного виконання зобов`язань щодо виплати орендної плати у грошовій формі протягом спірного періоду.

Отже, належними та допустимими доказами, наявними у матеріалах даної справи, підтверджено, що відповідачем сплачено позивачу в рахунок сплати орендної плати у грошовій формі у 2018 році 5027,82 грн (2850+2177,82); у 2019 році 5000 грн; у 2020 році 4863,80 грн (4214+649,80), що у свою чергу свідчить про несвоєчасну та не у повному обсязі виплату орендної плати у грошовій формі, а тому колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про наявність правових підстав для задоволення заявленого позову.

Водночас, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо виконання зобов`язань за договором оренди у натуральній та відробітковій формі, з огляду на наступне.

Як було встановлено місцевим судом, відповідачем не здійснено поставку соломи до садиби орендодавця, а також не здійснено оранку та культивацію присадибної ділянки.

Так, у Додатковій угоді від 29 березня 2018 року, сторони домовились внести зміни до розділу «Орендна плата» та викласти його в наступній редакції: «2.2. За користування вказаною в договорі земельною ділянкою орендар нараховує орендодавцю щороку орендну плату у грошовій формі у розмірі 7,5 % від нормативно-грошової оцінки землі, що становить 8 116,11 грн, а також проводить безкоштовне завезення соломи до садиби орендодавця та здійснює безкоштовну оранку та культивацію присадибної ділянки орендодавця до 0,40 га в територіальних межах орендаря, на підставі поданої письмової заяви орендодавцем».

Зі змісту договору, укладеного сторонами, вбачається, що орендар не брав на себе обов`язок здійснювати безкоштовне завезення соломи до садиби орендодавця та здійснювати безкоштовну оранку та культивацію присадибної ділянки орендодавця, безумовно та за відсутності заяви орендодавця. Виникнення такого обов`язку сторони обумовили наявністю поданої письмової заяви орендодавця.

Між тим, надані стороною позивача до суду заяви на здійснення поставки соломи, обробітку присадибної земельної ділянки (оранку та культивації) за 2018, 2019, 2020 роки (а.с.125,126,127) не є доказом подання їх відповідачеві, оскільки вказані заяви не містять жодних відміток чи інших доказів їх отримання відповідачем.

Проте, зазначене не спростовує вищенаведених висновків суду про систематичну невиплату орендної плати у грошовій формі, що є достатньою підставою для розірвання спірного договору оренди.

Будь-яких інших належних та допустимих доказів на спростування заявлених ОСОБА_1 позовних вимог, скаржником при розгляді даної справи у суді апеляційної інстанції не було надано.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції неповно встановив фактичні обставини справи, надавши вибірково оцінку зібраним у справі доказам, колегія суддів визнає необґрунтованими, оскільки міськрайонний суд належно обґрунтував прийняття чи відхилення того чи іншого доказу та надав вичерпні відповіді на всі істотні питання, що виникли при кваліфікації спірних відносин.

Інші доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, в цілому зводяться до незгоди з висновками суду, особистого тлумачення норм матеріального і процесуального права, не впливають на фактичні обставини справи, які встановлені судом відповідно до чинного законодавства, та не спростовують законність оскаржуваного судового рішення.

Згідно із ст.375ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Відповідно до ст.141ЦПК України суд апеляційної інстанції, залишаючи судове рішення без змін, не змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрне підприємство «Придніпровське» залишити без задоволення.

Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 червня 2022 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: О.В. Лаченкова

М.Ю. Петешенкова