Постанова

від 16.03.2023 по справі 814/1249/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2023 року

м. Київ

справа № 814/1249/18

адміністративне провадження № К/9901/6378/19

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24.01.2019 (колегія у складі суддів Димерлія О.О., Єщенка О.В., Кравченка К.В.)

у справі №814/1249/18

за позовом ОСОБА_1

до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області

про визнання протиправним та скасування рішення, наказів.

І. РУХ СПРАВИ

1. 18.05.2018 ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування:

- рішення №27 від 22.03.2018 "Про скасування декларацій про початок виконання будівельних робіт та декларацій про готовність до експлуатації об`єкта";

- наказу №33 від 22.03.2018 "Про скасування декларації про початок виконання будівельних робіт" та наказу №34 від 22.03.2018 "Про скасування декларації про готовність до експлуатації об`єкта".

2. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.07.2018 позов задоволено.

3. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24.01.2019 задоволено апеляційну скаргу відповідача, скасовано рішення суду першої інстанції, ухвалено нову постанову, якою відмовлено в задоволенні позову.

4. У касаційній скарзі від 06.03.2019 позивач просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

5. Ухвалою Верховного Суду від 12.03.2019 відкрито касаційне провадження.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Управління ДАБІ у Миколаївській області 31.08.2016 за № МК082162442550 зареєструвало Декларацію про початок виконання будівельних робіт склади для зберігання сільгоспінвентарю і сільгосппродукції та вагова за адресою: АДРЕСА_1.

7. 04.04.2017 за № МК142170940915 відповідач зареєстрував Декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до I-III категорії складності на об`єкті "Склади для зберігання сільгоспінвентарю і сільгосппродукції та вагова за адресою: АДРЕСА_1".

8. На підставі перевірки фактів, викладених у зверненні ОСОБА_2 , відповідач з 06.03.2018 по 22.03.2018 провів позапланову перевірку на вказаному вище об`єкті, за результатами якої склав акт №210320180703, де зазначив, що ОСОБА_1 надані недостовірні дані в декларації про початок виконання будівельних робіт від 31.08.2016 №МК 082162442550 та в декларації про готовність до експлуатації об`єкта від 04.04.2017 №МК142170940915 щодо нецільового використання земельної ділянки по об`єкту: "Склад для зберігання сільгоспінвентарю і сільгосппродукції та вагова за адресою: Миколаївська область, Новоодеський район, м. Нова Одеса, вул. Сонячна, 2", і, крім того, будівельні роботи виконувались без затвердженої проектної документації.

9. 22.03.2018 головний інспектор будівельного сектору по роботі з дозвільними документами прийняв рішення №27 "Про скасування декларації про початок виконання будівельних робіт та декларацій про готовність до експлуатації об`єкта", наказ №33 "Про скасування декларації про початок виконання будівельних робіт" та наказ №34 "Про скасування реєстрації декларації про готовність до експлуатації об`єкта".

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

10. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновки за результатами проведення перевірки є безпідставними та необґрунтованими, адже земельна ділянка відноситься до категорії земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, цільовим призначенням є розміщення та експлуатація основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, що співпадає з вказаним у Містобудівних умовах та обмеженнях забудови земельної ділянки, а тому відсутні підстави вважати будівництво самочинним.

11. Відповідач проти позову заперечив. Вважав, що позовні вимоги є безпідставними, оскільки позивачем під час проведення позапланової перевірки об`єкта не надано необхідних документів, будівельні роботи на об`єкті виконані без наявності земельної ділянки, відведеної для цієї мети та належно затвердженого проекту, а тому в задоволені позову необхідно відмовити.

IV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

12. Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав зазначених в ч. 2 ст. 39-1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" вважати об`єкт самочинним будівництвом, адже позивач надав суду Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ - 4804544632018 від 22.03.2018 на запит Новоодеської міської ради, в якому вказано, що земельна ділянка відноситься до категорії земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Цільовим призначенням цієї земельної ділянки визначено розміщення та експлуатація основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості. Тобто цільове призначення земельної ділянки визначене у Державному земельному кадастрі, повністю співпадає з тим, що вказано у Містобудівних умовах та обмеженнях забудови земельної ділянки, які розроблено сектором архітектури, будівництва, інфраструктури та житлово-комунального господарства Новоодеської РДА на об`єкт будівництва по АДРЕСА_1 від 20.07.2016 № 1050.

13. Суд апеляційної інстанції не погодився з такими висновками суду першої інстанції. Відмовляючи у задоволенні позову, суд зазначив, що відповідач діяв в межах повноважень, оскільки за результатами проведення позапланової перевірки ОСОБА_1 встановлено, що будівельні роботи на об`єкті виконанні без земельної ділянки, відведеної для цієї мети та належно затвердженого проекту, що свідчить про ненадання недостовірних даних в декларації про готовність до експлуатації об`єкта, що дає підстави вважати об`єкт самочинним будівництвом.

Суд апеляційної інстанції відхилив надану позивачем до суду копію витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, сформованого 22.03.2018, в якому зазначено, що цільове призначення названої земельної ділянки - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, оскільки Містобудівні умови та обмеження під час проектування і будівництва об`єктів та декларація про готовність до експлуатації об`єкта розроблялись ОСОБА_3 у 2016-2017 роках, тобто до Витягу, який сформовано у 2018 році, з новим цільовим призначенням.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

14. У касаційній скарзі скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції всупереч вимогам ст. 90 КАС України належним чином не дослідив подані позивачем докази, а саме: копію витягу №НВ-4804544632018 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, сформованого 22.03.2018. Право оренди земельної ділянки виникло у позивача і зареєстровано 01.07.2016 на підставі договору оренди від 30.06.2016, в якому також зазначено цільове призначення земельної ділянки "для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості". Дослідження доказів в сукупності та взаємозв`язку дозволило б суду апеляційної інстанції дійти обґрунтованого висновку про повний збіг цільового призначення земельної ділянки у документах.

Суд апеляційної інстанції неправомірно не взяв до уваги технічний паспорт збудованого об`єкта як доказ відсутності будь-яких цехів для виробництва кормів.

Суд апеляційної інстанції не застосував п. 22 Порядку №461.

15. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення копію ухвали про відкриття провадження відповідач отримав 18.03.2019, проте відзиву не надав.

VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

16. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги та дійшов такого висновку.

17. Відповідно до ч. 2 ст. 39-1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції станом на час прийняття оскаржуваних наказів) у разі виявлення відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи без належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, а також у разі скасування містобудівних умов та обмежень реєстрація такої декларації, право на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення, підлягають скасуванню відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Про скасування декларації чи права на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набутого на підставі поданого повідомлення, відповідний орган державного архітектурно-будівельного контролю письмово повідомляє замовника протягом трьох робочих днів з дня скасування.

18. Згідно з п. 3 ч. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення містобудівної діяльності" від 17.01.2017 №1817-VIII зареєстровані до набрання чинності цим Законом декларації про початок виконання підготовчих та/або будівельних робіт можуть бути скасовані відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у разі встановлення під час перевірки порушень вимог містобудівної документації, містобудівних умов та обмежень, невідповідності об`єкта будівництва проектній документації на будівництво такого об`єкта та вимогам будівельних норм, стандартів і правил, порушень містобудівного законодавства, невиконання вимог приписів посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю.

19. Згідно з абз. 6, 11 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 466, у разі виявлення відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю факту подання наведених у надісланому повідомленні недостовірних даних, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи без належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, а також у разі скасування містобудівних умов та обмежень, право на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення, підлягає скасуванню відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю.

20. Підставою для віднесення об`єкта до самочинного будівництва у зв`язку із наведенням недостовірних даних, стали такі висновки:

- будівельні роботи на об`єкті виконанні без наявності земельної ділянки, відведеної для цієї мети;

- будівельні роботи виконані без належно затвердженого проекту.

(а) щодо цільового використання земельної ділянки

21. Згідно з п. 7 Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 20.07.2016 №1050 цільове призначення земельної ділянки - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (т. 1, а.с. 28).

22. Відповідно до акту, складеному за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю ) №210320180703, виявлено порушення ч. 2 ст. 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а саме - забудова земельної ділянки здійснена за межами її цільового призначення, адже відповідно до листа Новоодеської державної адміністрації Миколаївської області від 16.03.2018 №1262-14-18 в інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек №63043926 від 08.07.2016 об`єкт нерухомого майна - земельна ділянка, кадастровий №4824810100:04:026:0002, яку орендує ОСОБА_1 , має цільове призначення: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. Вказане суперечить даним, зазначеним позивачем в декларації про готовність до експлуатації об`єкта (т. 1, а.с. 79).

23. Суд першої інстанції взяв до уваги витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ - 4804544632018 від 22.03.2018 на запит Новоодеської міської ради, в якому вказано, що земельна ділянка відноситься до категорії земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Цільовим призначенням цієї земельної ділянки визначено розміщення та експлуатація основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

Тобто, цільове призначення земельної ділянки, визначене у Державному земельному кадастрі, повністю співпадає з тим, що вказано у Містобудівних умовах та обмеженнях забудови земельної ділянки, які розроблено сектором архітектури, будівництва, інфраструктури та житлово-комунального господарства Новоодеської РДА на об`єкт будівництва по АДРЕСА_1 від 20.07.2016 №1050.

24. Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції взяв до уваги довідку з Державного реєстру речових прав, сформовану 08.07.2016, відповідно до якої цільове призначення земельної ділянки на об`єкт за адресою: АДРЕСА_1 - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (т. 1, а.с. 91).

Натомість витяг з Державного земельного кадастру від 22.03.2018 суд апеляційної інстанції відхилив оскільки Містобудівні умови та обмеження розроблялись у 2016-2017 роках, тобто до Витягу, який сформовано у 2018 році, з новим цільовим призначенням.

25. Отже, ухвалюючи рішення, суди попередніх інстанцій керувалися даними різних реєстрів - Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що містять не однакову інформацію щодо цільового призначення земельної ділянки.

26. Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2014 № 1952-IV дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав.

27. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 2 цього Закону державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав.

28. Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» від 07.07.2011 №3613-VI передбачено, що державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

29. Цільове призначення земельної ділянки зазначається саме у Державному земельному кадастрі. Тому суд апеляційної інстанції неправомірно не взяв до уваги витяг з Державного земельного кадастру НВ - 4804544632018 від 22.03.2018 і визначив цільове призначення за довідкою з Державного реєстру речових прав від 08.07.2016.

30. Суд звертає увагу, що витяг з Державного земельного кадастру, хоч його видано 22.03.2018, містить усі відомості про земельну ділянку, зокрема дату її державної реєстрації (11.04.2013), дату реєстрації речового права - оренди ОСОБА_4 (01.07.2016). У витягу немає записів, які б свідчили про зміну цільового призначення земельної ділянки у період з 01.07.2016 по 22.03.2018.

Крім того, відповідно до змісту договору оренди №4 від 30.06.2016 цільове призначення земельної ділянки № 4824810100:04:026:0002 - "для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості" (т. 1, а.с. 31, а.с. 90), тобто збігається з її цільовим призначенням за даними Державного земельного кадастру.

31. Зважаючи на вищенаведене, земельна ділянка за вищевказаною адресою використовується за цільовим призначенням, а тому відсутні підстави вважати об`єкт самочинним будівництвом.

(б) щодо неналежного затвердження проекту

32. Відсутність необхідності здійснення будь яких погоджень проекту проектувальником наведена в п. 18 Порядку розроблення проектної документації на будівництво об`єктів, затвердженому Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 16.05.2011 р. №45 (у редакції наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 23.03.2012 №122 (далі - Наказ № 45), в якому зазначається, що "Проектна документація на будівництво об`єктів не потребує погодження державними органами, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, юридичними особами, утвореними такими органами".

33. Згідно з ч. 2 ст. 26 Закону України "Про архітектурну діяльність" проектна організація, яка розробляла проектну документацію, а також головний архітектор та головний інженер проекту несуть відповідальність за відповідність проектної документації вихідним даним на проектування, вимогам державних стандартів, норм і правил.

34. Відповідно до до п. 4 Наказу №45 до складу вихідних даних на проектування входять: містобудівні умови та обмеження; завдання на проектування, що визначають обґрунтовані вимоги замовника до планувальних, архітектурних, інженерних і технологічних рішень та властивостей об`єкта містобудування, його основних параметрів, вартості та організації його будівництва і складаються з урахуванням містобудівних умов та обмежень, технічних умов.

35. Проектна документація на склади для зберігання сільгоспінвентарю і сільгосппродукції та вагової виготовлена ТОВ "Експерт Буд".

36. Щодо недодержання вимог містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки під час будівництва об`єкту, то судами попередніх інстанцій було встановлено, що згідно з п. 10 містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 20.07.2016 №1050 визначені основні техніко-економічні показники будівництва: будівництво складу № 1, складу № 2 та адміністративна будівля (т. 1, а.с. 27-30), в той час як відповідно до даних, наведених ОСОБА_1 в поданій до Управління ДАБІ у Миколаївській області декларації про готовність до експлуатації об`єкта, в техніко-економічних показниках зазначається, що до експлуатації готові: основна будівля, вагова з навісом, зерносклад з цехом по виробництву кормів для тварин та зерносклад (т. 1, а.с. 17-24).

37. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем не додержано містобудівних умов та обмежень на спірний об`єкт, оскільки відповідними містобудівними умовами не передбачено будівництво цеху по виробництву кормів для тварин, що є порушенням ч. 2 ст. 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

38. Суд не погоджується з такими висновками, адже, як встановлено судом першої інстанції, у п. 16 Декларації про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до I-III категорії складності, будівля літ. В-1 , а саме склад № 2 - названо зерноскладом з цехом по виробництву кормів. Тобто така розбіжність існує тільки у назві однієї із зведених будівель - складу № 2, оскільки фактично ніякого цеху на території цього складу не існує, що підтверджується технічним паспортом із доданим оцінювальним актом як складової технічного паспорту.

39. Враховуючи зазначене, Суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав, зазначених в ч. 2 ст. 39-1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", вважати об`єкт самочинним будівництвом.

40. Відповідно до ст. 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

41. Отже, враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає закону і скасовано судом апеляційної інстанції помилково.

42. Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

43. За подання касаційної скарги сплачено судовий збір у розмірі 3524 грн (квитанція від 04.03.2019), який відповідно до ст.139 КАС України підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 343, 349, 351, 355, 356 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24.01.2019 у справі №814/1249/18 скасувати.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 липня 2018 року у справі №814/1249/18 залишити в силі.

Стягнути з Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області (вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056, код ЄДРПОУ 37471912) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 3524 грн (три тисячі п`ятсот двадцять чотири гривні).

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Суддя В.М. Кравчук

Суддя А.А. Єзеров

Суддя О.П. Стародуб