Постанова

від 15.03.2023 по справі 640/7791/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2023 року

м. Київ

справа № 640/7791/19

адміністративне провадження № К/990/20629/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді: Білоуса О.В.,

суддів: Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,

секретар судового засідання - Носенко Л.О.,

за участю: представника відповідача - Познякової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 жовтня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2022 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АС-Инвест Груп» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

У травні 2019 року ТОВ «АС-Инвест Груп» (далі - Товариство) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до ГУ ДПС у Київській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.11.2018 року:

- №0033101405, яким збільшено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 23 230 050 грн за основним платежем та 5 807 512,50 грн за штрафними санкціями;

- №0033071405, яким визначено суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового періоду) у сумі 598 154 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 жовтня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2022 року, позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ГУ ДПС у Київській області подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просило їх скасувати а в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що працівниками ГУ ДФС у Київській області у вересні 2018 року на підставі наказів від 14.09.2018 року №1941 та від 19.09.2018 року №1974, направлення від 17.09.2018 року №3884 і згідно пп.19-1.1.1 п.19-1 ст.19, пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.4 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 ПК України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «АС-Инвест Груп» з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарських взаємовідносинах з підприємствами: ТОВ «Експо Трейд К» за період з 01.01.2018 року по 31.01.2018 року, ТОВ «Тріполі ЛТД» за період з 01.02.2018 року по 31.03.2018 року, ТОВ «Укр Вест Девелопмент» за період з 01.01.2018 року по 31.03.2018 року, ТОВ «ФГ «Сокіл» за період з 01.04.2018 року по 30.04.2018 року, ТОВ «Відродження» за період з 01.04.2018 року по 30.04.2018 року, ТОВ «КВК «Горизонт» за період з 01.04.2018 року по 30.04.2018 року.

У ході перевірки податковим органом виявлено порушення Товариством ст.22, п.44.1 ст.44, ст.188, п.п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.185.1 ст.185, п.200.1 ст.200, п.п.201.1, 201.4, 201.10 ст.201 ПК України, в результаті чого завищено від`ємне значення з податку на додану вартість на загальну суму 598 154 грн за квітень 2018 року та заниження податку на додану вартість на суму 23 230 050 грн, у тому числі за лютий 2018 року на суму 2 436 761 грн, за березень 2018 року на суму 16 810 401 грн, за квітень 2018 року на суму 4 072 888 грн.

Висновки перевірки зафіксовані в акті від 28.09.2018 року №835/10-36-14-05/39541022.

На підставі викладених в акті перевірки висновків контролюючим органом 05.11.2018 року прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0033071405, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за квітень 2018 року на суму 598 154 грн;

- №0033101405, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 29 037 562,50 грн (у тому числі 23 230 050 грн за податковим зобов`язанням та 5 807 512,50 грн за штрафними (фінансовими) санкціями).

Вказані податкові повідомлення-рішення були залишені без змін за результатами адміністративного оскарження.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями контролюючого органу, Товариство оскаржило їх до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Задовольнивши позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що наявними у матеріалах справи документами підтверджується руху активів між позивачем, його контрагентами та переробними підприємствами, а посилання на матеріали кримінальних проваджень є безпідставними з огляду на відсутність у них вироків. Окремо суд підкреслив на необхідності дотримання контролюючим органом принципу персональної відповідальності платників податків.

Колегія суддів Верховного Суду, надаючи правову оцінку спірним відносинам та висновкам судів першої та апеляційної інстанцій, виходить з такого.

Так, контролюючим органом за результатами перевірки встановлено, що фінансово-господарські операції ТОВ «Ас-Инвест Груп» при взаємовідносинах з ТОВ «Укр Вест Девелопмент» можуть бути причетними до роботи так званих «конвертаційних груп», які використовують злочинну схему з фіктивного формування податкового кредиту для мінімізації податкових зобов`язань, ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах.

Як на підставу нереальності господарських відносин ГУ ДФС у м. Києві посилається на відсутність у ТОВ «Укр Вест Девелопмент» належної кількості працівників та відсутність основних засобів, необхідних для проведення відповідної господарської діяльності, також звертає увагу, що контрагенти ТОВ «Укр Вест Девелопмент» по ланцюгу господарських операцій, а саме ТОВ «Лайт Тайм», ТОВ «Пеймекс», ТОВ Бізнес Горизонт», ТОВ «Скайвейк ЛТД», ТОВ «Постіндустріал ЛТД», аналогічно, не мають належної кількості працівників та основних засобів для здійснення господарських операцій в задекларованих обсягах.

Також контролюючий орган звертає увагу на кримінальне провадження №42017100000000256 від 27.02.2017 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.212, ч.2 ст.364 КК України, де в ході проведення досудового розслідування встановлено, що протягом 2017-2018 років за злочинною схемою з фіктивного формування податкового кредиту, шляхом перерахування безготівкових грошових коштів для мінімізації податкових зобов`язань, з метою ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах, вигодонабувачами витупають наступні суб`єкти: ТОВ «Укр Вест Девелопмент» по ланцюгу з ТОВ «Скайвейк ЛТД», ТОВ «Постідустріал ЛТД», ТОВ «Бізнес Горизонт», ТОВ «Лайт Тайм», ТОВ «Пеймекс».

Судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ «АС-Инвест Груп» і ТОВ «Укр Вест Девелопмент» укладені договори поставки від 11.01.2018 року №12/12/2018 та від 13.10.2017 року №13/10/17 олії соняшникової згідно специфікацій, виконання зобов`язань за якими та рух товарів підтверджується копіями видаткових накладних та карткою рахунку 631 за 1 квартал 2018 року.

Крім того, в акті перевірки контролюючий орган як на підставу нереальності господарських операцій із ТОВ «Тріполі ЛТД» посилається на відсутність у цього підприємства належної кількості працівників та відсутність основних засобів, необхідних для проведення відповідної господарської діяльності, а також звертає увагу, що ТОВ «Тріполі ЛТД» по ланцюгу господарських операцій, а саме ПП «Вел-Сет», ТОВ «Фолла», також не мають належної кількості працівників та основних засобів для здійснення господарських операцій в задекларованих обсягах.

У розрізі відносин з цим контрагентом судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між ТОВ «Тріполі ЛТД» і ТОВ «АС-Инвест Груп» укладено договір поставки від 20.02.2018 року №20/02 насіння соняшника згідно специфікації, виконання зобов`язань за яким та рух товарів підтверджується копіями видаткових накладних, товарно-транспортних накладних та карткою рахунку 631 за січень-квітень 2018 року.

Поряд з іншим, як встановлено судами попередніх інстанцій, в акті перевірки ГУ ДФС у м. Києві як на підставу нереальності господарських відносин між позивачем та ТОВ «Експо Трейд К» посилається на узагальнену податкову інформацію ГУ ДФС у Миколаївській області від 03.03.2018 року №120/14-29-14-08/38694075.

У свою чергу судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між ТОВ «АС-Инвест Груп» і ТОВ «Експо Трейд К» укладено договір поставки від 16.01.2018 року №16/01/18 насіння соняшника згідно специфікації, виконання зобов`язань за яким та рух товарів підтверджується копіями видаткових накладних, товарно-транспортних накладних та карткою рахунку 631 за січень-квітень 2018 року.

Щодо взаємовідносин з ТОВ «ФГ «Сокіл» і ТОВ «КВК «Горизонт» контролюючим органом в акті перевірки підкреслено, що реальне джерело походження насіння соняшника та можливості здійснювати його вирощування у цих підприємств відсутнє, що свідчить виключно про документальне оформлення ТОВ «АС-Инвест Груп» господарських операцій.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між ТОВ «АС-Инвест Груп» і ТОВ «ФГ «Сокіл» укладено договір поставки від 21.04.2018 року №2104 насіння соняшника згідно специфікації, виконання зобов`язань за яким та рух товарів підтверджується копіями видаткових накладних, товарно-транспортних накладних та карткою рахунку 631 за І півріччя 2018 року.

Також між ТОВ «АС-Инвест Груп» і ТОВ «КВК «Горизонт» укладені договори поставки від 16.04.2018 року №16-04 та від 26.04.2018 року №26/04 насіння соняшника згідно специфікацій, виконання зобов`язань за якими та рух товарів підтверджується копіями видаткових накладних, товарно-транспортних накладних та карткою рахунку 631 за І півріччя 2018 року.

Щодо взаємовідносин ТОВ «АС-Инвест Груп» з ТОВ «Відродження» відповідачем в акті перевірки зазначено, що у ході перевірки позивачем не надано картку рахунку 631 за травень 2018 року по цьому контрагенту.

У свою чергу, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між ТОВ «АС-Инвест Груп» і ТОВ «Відродження» укладено договір на переробку давальницької сировини від 06.03.2018 року №045Д17, на підтвердження виконання якого позивачем надано копію зведеного акту від 30.04.2018 року та картки рахунку 631 за 2018 рік.

Відповідно до ст.1 Закону України від 16 липня 1999 року №996/ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996/ХІV) документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинний документ.

Приписи ст.9 вказаного Закону визначають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, згідно із п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 (далі - Положення), первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, надані для перевірки і до суду первинні документи відповідають наведеним вище нормативним вимогам та підтверджують рух товарів і отримання Позивачем послуг від своїх контрагентів.

Сумніви контролюючого органу щодо ланцюгів постачання та можливих недоліків у діяльності контрагентів та інших осіб, з якими Товариство не вступало у господарські відносини, судами попередніх інстанцій обґрунтовано спростовано, оскільки встановлено, що товар був прийнятий переробним заводом від ТОВ «Тріполі ЛТД», ТОВ «Експо Трейд К», ТОВ «ФГ «Сокіл» і ТОВ «КВК «Коризонт» саме для ТОВ «АС-Инвест Груп», що належним чином документально підтверджено.

До того ж встановлені в акті перевірки обставини фактично зводяться до того, що активи підприємством були отримані, однак від невідомих осіб.

Щодо наявності ресурсів у контрагентів, то колегія суддів звертає увагу, що Верховний Суд у постанові від 06.02.2018 року у справі №804/4940/14 зазначив, що відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки зокрема залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Щодо доводів контролюючого органу про те, що по взаємовідносинах з ТОВ «Відродження» Товариством не було надано у ході перевірки картку рахунку 631 за травень 2018 року, а також зведений акт, який надано до матеріалів справи, то суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що, по-перше, предметом перевірки, зокрема, відносин ТОВ «АС-Инвест Груп» з ТОВ «Відродження» був період з 01.04.2018 року по 30.04.2018 року, що не зумовлювало у позивача обов`язку з надання документів за інший період (травень 2018 року), по-друге, в акті перевірки не міститься зауважень щодо ненадання зведеного акту на виконання договору від 06.03.2018 року №045Д17.

Щодо ненадання позивачем розрахункових документів із ТОВ «Тріполі ЛТД», то суди попередніх інстанцій виходили з того, що відсутність останніх не може мати своїм наслідком визнання господарських операцій безтоварними з огляду на те, що, як було встановлено, матеріалами справи підтверджується рух активів, а згідно із п.198.2 ст.198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Щодо посилань скаржника на матеріали кримінального провадження щодо контрагентів ТОВ «Укр Вест Девелопмент», ТОВ «Тріполі ЛТД» і ТОВ «ФГ «Сокіл», то колегія суддів Верховного Суду погоджується із їх помилковістю, оскільки відповідно до ч.6 ст.78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Водночас, як встановлено судами попередніх інстанцій, жодного з документів, передбачених ч.6 ст.78 КАС України, ГУ ДПС у Київській області надано не було.

Верховний Суд звертає увагу, що будь-яка інформація оперативних підрозділів ДПС, інших правоохоронних органів, як і відомості про внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань не є беззаперечним та достатнім фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених відповідними контрагентами, які фігурують у такій інформації. Такі висновки неодноразово були висловлені Верховним Судом у постановах від 09.03.2021 року у справі №826/7270/18; від 16.06.2021 року у справі №520/2700/19; від 20.05.2021 року у справі №826/17615/15; від 02.04.2019 року у справі №826/6245/18; від 12.07.2019 року у справі №808/109/18.

Відповідно, до винесення вироку в рамках кримінального провадження матеріали, зібрані в рамках вказаних кримінальних проваджень, не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві. Отже, обов`язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку суду в кримінальному провадженні, ухвалі про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанові суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, щодо часу, місця та об`єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Судами попередніх інстанцій обґрунтовано відхилено посилання контролюючого органу на ухвалу Крюківського районного суду міста Кременчука від 12.07.2019 року у справі №537/2762/19, в якій встановлено відсутність фінансово-господарських відносин ТОВ «Лідер Снек» з ТОВ «Тріполі ЛТД», оскільки у межах справи №640/7791/19 предметом дослідження є господарській відносини ТОВ «Ас-Инвест Груп» з ТОВ «Тріполі ЛТД».

Щодо доводів скаржника про те, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.10.2019 року у справі №580/1186/19 було встановлено нереальність господарських операцій з поставки сільськогосподарських культур протягом 2018 року за участі ТОВ «Експо Трейд К» і ТОВ «ФГ «Сокіл», Верховний Суд зазначає, що у межах справи №580/1186/19 досліджувалися господарські операції і ланцюги постачання кукурудзи, зокрема, від ТОВ «Експо Трейд К» і ТОВ «ФГ «Сокіл» до ТОВ «Седна-Агро», а не до ТОВ «Ас-Инвест Груп».

Як вже було зазначено вище, згідно ст. 1 Закону У№996/ХІV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

При цьому колегія суддів верховного Суду погоджується з посиланням судів першої та апеляційної інстанцій на те, що приписи чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства не ставили у залежність право формування Позивачем податкового кредиту від добросовісності платника податку, з яким суб`єкт господарювання перебував у господарських правовідносинах. Тобто, невиконання такими особами податкових зобов`язань тягне за собою настання відповідальності лише для зазначених суб`єктів і не може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб`єкта господарювання.

Верховний Суд у постановах від 11.11.2020 року №320/1147/19, від 24.11.2020 року №813/3034/15, від 14.12.2021 року у справі № 280/3376/19 виклав висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, відповідно до якого норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Як обґрунтовано зазначено судами першої та апеляційної інстанцій, контролюючим органом не наведено обставин та доказів, які б свідчили про штучний характер господарських операцій, невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності Товариства, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії підприємства та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди. Разом з тим, матеріалами справи підтверджується рух активів (товару) по ланцюгу від постачальників до покупця, встановлено зв`язок між фактом придбання товару і господарською діяльністю Позивача.

За правилами п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1, п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв`язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із п.198.6 ст.198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно п. 201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 ст.200 ПК України визначено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

З наведеного вбачається, що не дають право на формування податкового обліку операції, не підтверджені належним чином оформленими документами. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 ст. 44 ПК України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій та не спростовано відповідачем, на момент вчинення господарських операцій контрагенти ТОВ «АС-Инвест Груп» були зареєстровані у встановленому законом порядку як суб`єкти підприємницької діяльності, а також платниками податку на додану вартість, а факт реальності господарських операції підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

Крім того, безпідставним є й посилання контролюючого органу на інформаційно - аналітичну базу відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 27.03.2018 року у справі №816/809/17, від 18.12.2019 року у справі №825/3891/14, від 22.11.2019 року у справі №817/2887/14.

Дії контролюючого органу щодо внесення до електронної бази даних інформації, отриманої внаслідок здійснення заходів податкового контролю, є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх податкових обов`язків по збиранню доказової інформації щодо наявності чи відсутності документального підтвердження даних податкового обліку платників податків, які не створюють для платника податків самостійного юридичного наслідку.

Водночас, податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Така правова позиція підтверджується висновками Верховного Суду, які містяться у постановах від 04.06.2020 року у справі №340/422/19 та від 26.05.2021 року у справі №380/2404/20.

Процес аналізу інформаційних баз даних ДФС України та ЄРПН є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов`язань й податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці. Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання і аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджується податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку.

В даному випадку до перевірки, рівно як і до матеріалів справи, надано необхідний перелік документів первинного бухгалтерського обліку, що свідчать про реальність вчинення господарських операцій між сторонами договорів та про настання змін в майновому стані позивача, що само по собі спростовує висновки контролюючого органу про фіктивність таких операцій.

Такі висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 12.12.2019 року у справі №814/1439/17.

Натомість, відповідачем не доведено будь-яких фактів, що підтверджують злагодженість дій позивача та його контрагентів, спрямованих на формальне документування здійснених між ними господарських операцій з метою отримання податкової вигоди.

Згідно із п.36.5 ст.36 ПК України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків.

Водночас, такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Окрім того, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов`язки іншого платника податків.

За таких обставин, позивач не може нести відповідальність за можливі порушення податкового законодавства його контрагентом, за умови необізнаності позивача щодо таких порушень.

Доказів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо неправомірної поведінки контрагентів та злагодженості дій між ними контролюючим органом всупереч вимог КАС України надано не було.

За вказаних обставин, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що надані позивачем первинні документи підтверджують реальність господарських операцій, у зв`язку з чим твердження контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства є необґрунтованими та недоведеними, а тому прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення є протиправними і підлягають скасуванню.

З урахуванням встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що в межах даної справи оцінка доказів судами першої та апеляційної інстанцій, на підставі яких суди встановили обставини у справі, відповідає правилам оцінки доказів, зокрема правилам оцінки судом належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, вмотивованого відхилення або врахування кожного доказу.

Встановлення або визнання доведеними обставин, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, додаткова перевірка доказів, відповідно до частини другої ст.341 КАС України, знаходиться поза межами касаційного перегляду справи.

В обсязі встановлених в цій справі фактичних обставин, колегія суддів вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Доводи, які містяться у касаційній скарзі, правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 жовтня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2022 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови виготовлено 16 березня 2023 року.

Головуючий суддя О.В.Білоус

Судді Н.Є.Блажівська

І.Л.Желтобрюх