Рішення

від 17.03.2023 по справі 340/304/23

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2023 року м. Кропивницький Справа №340/304/23

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Момонт Г.М., розглянув у порядку письмового провадження у м. Кропивницькому адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до відповідача: Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області

про визнання протиправною бездіяльності та стягнення суддівської винагороди.

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області про:

- визнання протиправною бездіяльності Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за грудень 2022 року;

- стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 суддівської винагороди за грудень 2022 року в сумі 91 254 грн 77 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що є суддею Ленінського районного суду м. Кіровограда і з 27.02.2022 р. перебуває у складі Збройних Сил України. На підставі наказу голови Ленінського районного суду м. Кіровограда від 28.03.2022 р. №43/К «Про увільнення судді ОСОБА_1 від виконання службових обов`язків по здійсненню судочинства у зв`язку з прийняттям на військову службу», позивача увільнено від виконання службових обов`язків зі збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку для фактичної демобілізації, відповідно до ч.3 ст.119 Кодексу законів про працю України. Позивач зауважує, що наказом в.о. голови Ленінського районного суду м. Кіровограда від 19.07.2022 р. за №100/К внесено зміни не в наказ від 28.03.2022 р. №43/к, а в наказ від 03.11.2020 р. №180-к. який не стосується його увільнення від виконання службових обов`язків у зв`язку із мобілізацією. Плзивач вважає. Що йому незаконно припинено виплату суддівської винагороди. Позивач вважає протиправною бездіяльність ТУ ДСА у Кіровоградській області щодо не нарахування та не виплати йому суддівської винагороди, оскільки з огляду на приписи ст.130 Конституції України питання обрахунку та розміру суддівської винагороди регламентується виключно ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», що виключає можливість застосування до правовідносин стосовно суддівської винагороди норм інших законів. Позивач посилається на рішення Ради суддів України від 05.08.2022 р. №22 «Щодо виплати суддівської винагороди. Надання відпустки суддям в умовах воєнного стану». При цьому, на думку позивача, належним способом захисту порушеного права на отримання суддівської винагороди, є саме стягнення з відповідача невиплаченої суддівської винагороди за грудень 2022 року у сумі 91 254,77 грн.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву у якому зазначено, що позов є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню (а.с.19-21). Відповідач вказує на те, що Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 р. №1402-VIII не передбачено правове регулювання проходження суддею військової служби із збереженням суддівської винагороди, а тому наявними є підстави для застосування норм Кодексу законів про працю України та законодавчих актів, що регулюють військовий обов`язок і військову службу. Позивач увільнений від виконання службових обов`язків по здійсненню судочинства у зв`язку з призначенням на посаду за штатом воєнного часу, зарахуванням до списку особового складу Командування Сил територіальної оборони Збройних сил України з 28.02.2022 р. зі збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку до дня фактичної демобілізації відповідно до наказу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 28.02.2022 р. №43-к «Про увільнення судді ОСОБА_1 від виконання службових обов`язків по здійсненню судочинства у зв`язку із прийняттям на військову службу». Територіальне управління з 28.02.2022 по 19.07.2022 року здійснювало нарахування та виплату суддівської винагороди судді ОСОБА_1 на підставі вищевказаного наказу Ленінського районного суду м. Кіровограда, що не заперечується позивачем та частини 3 статті 119 Кодексу законів про працю України, статті 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 р. №2352-ІХ внесено зміни до частини третьої статті 119 КЗпП України, якими передбачається припинення нарахування середнього заробітку у період проходження військової служби за призовом під час мобілізації з 19.07.2022 р. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Наказом Ленінського районного суду м. Кіровограда від 19.07.2022 р. №100/к «Про внесення змін до наказу від 03.11.2020 р. №43-к», відповідно до Закону України від 01.07.2022 №2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», відділу планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Територіального управління доручено припинити ОСОБА_1 виплату середнього заробітку з 19 липня 2022 року на період проходження військової служби. Відповідач зазначає, що рішення Ради суддів України від 05.08.2022 р. №22 «Щодо виплати суддівської винагороди. Надання відпустки суддям в умовах воєнного стану», яким надано роз`яснення щодо виплати суддівської винагороди суддям призваним на військову службу під час мобілізації до Збройних Сил України, не є нормативно-правовим актом, а відповідно до ч.9 ст.133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 р. №1402-VIII, рішення Ради суддів України. Прийняті в межах визначених цим Законом повноважень є обов`язковими лише для органів суддівського самоврядування. При цьому відповідачем зауважено, що Кіровоградський окружний адміністративний суд із вищенаведених мотивів неодноразово відхиляв посилання на рішення Ради суддів України, як на підставу для обґрунтування позиції сторони, з чим погоджувалася колегія суддів апеляційної інстанції.

Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.01.2023 р. відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (а.с.14-15).

01.03.2023 р. проведено перше судове засідання та розпочато розгляд справи по суті (а.с.26).

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17.03.2023 р. відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі (а.с.30-31).

Заяв, клопотань від учасників процесу до суду не надходило. Інші процесуальні дії у справі не вчинялися.

Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 Указом Президента України «Про призначення суддів» від 12.03.2012 р. №193/2012 призначений строком на п`ять років на посаду судді Пролетарського районного суду міста Донецька.

Указом Президента України «Про переведення суддів» від 14.02.2015 р. №83/2015 переведено суддю Пролетарського районного суду міста Донецька ОСОБА_1 на роботу на посаді судді Ленінського районного суду міста Кіровограда у межах п`ятирічного строку.

Указом Президента України «Про призначення суддів» від 17.05.2019 р. №239/2019 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Ленінського районного суду міста Кіровограда.

Наказом Ленінського районного суду м. Кіровограда від 28.02.2022 р. №43-к «Про увільнення судді ОСОБА_1 від виконання службових обов`язків по здійсненню судочинства у зв`язку з прийняттям на військову службу» увільнено від виконання службових обов`язків по здійсненню судочинства, суддю Ленінського районного суду м. Кіровограда ОСОБА_1 у зв`язку з призначенням на посаду за штатом воєнного часу, зарахуванням до списку особового складу Командування Сил територіальної оборони Збройних сил України з 28 лютого 2022 року зі збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку до дня фактичної демобілізації (а.с.7).

Наказом Ленінського районного суду міста Кіровограда від 19.07.2022 р. №100/К «Про внесення змін до наказу від 28.02.2022 р. №43-К» внесено до п.1 наказу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 03.11.2020 р. №180-К «Про увільнення судді ОСОБА_1 від виконання службових обов`язків по здійсненню судочинства у зв`язку з прийняттям на військову службу», зміни, а саме: слова «зі збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку до дня фактичної демобілізації» замінити словами «зі збереженням місця роботи та посади до дня фактичної демобілізації». Наказано відділу планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності ТУ ДСА України в Кіровоградській області припинити ОСОБА_1 виплату середнього заробітку з 19 липня 2022 року на період проходження військової служби (а.с.8).

Зі змісту наказу Ленінського районного суду міста Кіровограда від 19.07.2022 р. №100/К судом встановлено, що ним не внесено змін до наказу Ленінського районного суду міста Кіровограда від 28.02.2022 р. №43-к «Про увільнення судді ОСОБА_1 від виконання службових обов`язків по здійсненню судочинства у зв`язку з прийняттям на військову службу», оскільки зміни вносяться з огляду на зміст наказу, а не зважаючи на його назву.

За таких умов, суд вважає, що відповідачем мав враховуватися наказ Ленінського районного суду м. Кіровограда від 28.02.2022 р. №43-к «Про увільнення судді ОСОБА_1 від виконання службових обов`язків по здійсненню судочинства у зв`язку з прийняттям на військову службу» у його первинній редакції.

Зі змісту довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області від 16.01.2023 р. №7 встановлено, що у грудні 2022 року суддівська винагорода ОСОБА_1 мала складати 91 254,77 грн (а.с.10).

Суд враховує, що 19.07.2022 р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 р. №2352-ІХ, яким у частині третій статті 119 Кодексу законів про працю України слова «зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток» замінено словами «зберігаються місце роботи і посада».

Тобто у статтю 119 КЗпП України внесено зміни у частині виключення норми щодо збереження роботодавцем середнього заробітку працівникам, призваним на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення.

Отже, середній заробіток як соціальна гарантія для працівників на час виконання державних або громадських обов`язків перестав існувати в національному законодавстві.

Вирішуючи питання щодо спірних правовідносин суд враховує наступне.

Статтею 130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.

Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Відповідно до ч.1 ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 р. №1402-VIII (далі за текстом - Закон №1402) суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ч.2 ст.135 Закону №1402 суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

З огляду на п.1 ч.3 ст.135 Закону №1402 базовий розмір посадового окладу судді становить: судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Відповідно до ч.ч.4, 5 ст.135 Закону №1402 до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п`ятсот тисяч осіб; 3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.

Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

З огляду на ч.9 ст.135 Закону №1402, обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків.

З аналізу ч.2 ст.130 Конституції України та ч.1 ст.135 Закону №1402, судом встановлено, що розмір суддівської винагороди встановлюється виключно Законом України «Про судоустрій і статус суддів», що узгоджується з принципом незалежності судді, який відповідно до пунктів 7, 8 частини 5 статті 48 Закону №1402 забезпечується окремим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, установленим законом і належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді.

У рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 р. №3-рп/2013 вказано, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

У рішенні від 04.12.2018 р. №11-р/2018 у справі №1-7/2018 (4062/15) Конституційний Суд України вказав, що обов`язок держави щодо забезпечення фінансування та належних умов для функціонування судів і діяльності суддів, закріплений у статті 130 Конституції України, є однією з конституційних гарантій незалежності суддів. Системний аналіз положень Конституції України свідчить про те, що ними встановлено обов`язок держави забезпечити належні умови праці та фінансування для суддів, а отже, сформувати та законодавчо закріпити таку систему фінансування, в тому числі розмір винагороди суддів, яка гарантуватиме їх незалежність. Така позиція Конституційного Суду України збігається з приписами Європейської хартії щодо статусу суддів від 10 липня 1998 року, у підпункті 6.1 пункту 6 якої зазначено, що суддям, які здійснюють суддівські функції на професійній основі, надається винагорода, рівень якої встановлюється з тим, щоб захистити їх від тиску, спрямованого на здійснення впливу на їх рішення, а ще загальніше - на їх поведінку в рамках здійснення правосуддя, тим самим підриваючи їх незалежність і безсторонність. Зменшення органом законодавчої влади розміру посадового окладу судді призводить до зменшення розміру суддівської винагороди, що, у свою чергу, є посяганням на гарантію незалежності судді у виді матеріального забезпечення та передумовою впливу як на суддю, так і на судову владу в цілому.

У рішенні від 11.03.2020 р.№4-р/2020 у справі №1-304/2019 (7155/19) Конституційний Суд України висловив позицію, що законодавець не може свавільно встановлювати або змінювати розмір винагороди судді, використовуючи свої повноваження як інструмент впливу на судову владу.

Суд наголошує на тому, що Закон №1402 передбачає вичерпний перелік обмежень у виплаті суддівської винагороди і перебування на військовій службі не є таким випадком.

Частина 10 статті 135 Закону №1402 встановлює, що суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.11.2022 р. у справі №990/4/22 (провадження №11-105заі22) сформувала висновок, що під час здійснення правосуддя існують випадки, коли за певних умов суддя не може здійснювати правосуддя. Такі випадки поділяються на дві категорії. До першої категорії належать випадки, коли нездійснення правосуддя обумовлене поведінкою самого судді, зокрема відсторонення судді від посади у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності, при проведенні кваліфікаційного оцінювання та застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді тимчасового відсторонення від здійснення правосуддя. Друга категорія охоплює випадки, коли суддя не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або не обумовлені його поведінкою. Наприклад, припинення роботи суду у зв`язку з військовими діями, стихійним лихом, нездійснення суддею правосуддя у разі ліквідації, реорганізації суду, перебуванням судді у відряджені, тимчасова непрацездатність, перебування у різного роду відпустках (основна, додаткова, соціальна), у зв`язку з мобілізацією відповідно до вимог Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Невід`ємним елементом статусу суддів, зокрема, є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення. У більшості випадків, коли суддя не здійснює правосуддя (окрім випадків застосування до судді дисциплінарного стягнення), йому (судді) виплачується суддівська винагорода. Отримання від держави матеріального забезпечення, зокрема суддівської винагороди, нерозривно пов`язує цю особу з її статусом судді.

У рішенні Конституційного Суду України від 04.12.2018 №11-р/2018 вказано, що якщо позбавлення судді права на отримання доплат до посадового окладу може бути визнане доцільним та виправданим, зокрема, у випадку притягнення його до кримінальної чи дисциплінарної відповідальності, наслідком якого є відсторонення судді від посади чи від здійснення правосуддя, то позбавлення судді цього права, коли він не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або не обумовлені його поведінкою є несправедливим, невиправданим та необґрунтованим.

Таким чином, питання обрахунку, розміру та виплати суддівської винагороди унормовується безпосередньо статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», що виключає можливість застосування до спірних правовідносин вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 р. №2352-ІХ.

Зважаючи на те, що суддя Ленінського районного суду міста Кіровограда ОСОБА_1 не здійснює правосуддя внаслідок проходженням військової служби у Збройних Силах України, разом з тим виконує конституційний обов`язок із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, беручи до уваги конституційні гарантії незалежності суддів, пріоритетності норм Конституції України та Закону України «Про судоустрій і статус суддів» над іншими нормами законодавства України, суд дійшов висновку, що позивачу підлягає виплаті суддівська винагорода у повному обсязі.

Таким чином, Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області безпідставно не нарахувало та не виплатило судді Ленінського районного суду міста Кіровограда ОСОБА_1 суддівську винагороду за грудень 2022 року, у зв`язку з чим позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Стосовно позовної вимоги про стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 суддівської винагороди за грудень 2022 року в сумі 91 254 грн 77 коп., суд зазначає, що оскільки у грудні 2022 року суддівська винагорода судді Ленінського районного суду міста Кіровограда Майданнікову Олексію Івановичу відповідачем не нараховувалася, то підстави для стягнення конкретних сум такої винагороди відсутні, а тому така позовна вимога задоволенню не підлягає.

Разом з тим, з огляду на висновок суду про протиправну бездіяльність відповідача, відповідно до ч.2 ст.9 КАС України, з метою ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області нарахувати та виплатити судді Ленінського районного суду міста Кіровограда ОСОБА_1 суддівську винагороду за грудень 2022 року.

Згідно з п.2 ст.371 КАС України негайно виконуються рішення суду про: присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

Отже, рішення суду підлягає негайному виконанню.

Згідно з ч.1, 3 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Сторонами не надано доказів понесення судових витрат, які б підлягали розподілу відповідно до приписів ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст.132, 139, 242-246, 255, 293, 295-297, 371 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області щодо не нарахування та не виплати судді Ленінського районного суду міста Кіровограда ОСОБА_1 суддівської винагороди за грудень 2022 року.

3. Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області нарахувати та виплатити судді Ленінського районного суду міста Кіровограда ОСОБА_1 суддівську винагороду за грудень 2022 року.

4. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення підлягає негайному виконанню.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Дата складання повного рішення суду - 17 березня 2023 року.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Г.М. Момонт