Рішення від 10.10.2022 по справі 760/24139/21

Справа №760/24139/21

2/760/9461/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

10 жовтня 2022 року Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Кушнір С.І.,

секретар судового засідання - Федоренко Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

09 вересня 2021 року представник позивача ТОВ «Вердикт Капітал» звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просив стягнути з відповідача на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» заборгованість за Договором про надання кредиту №2006786035 від 19.11.2013 року у розмірі 10 022, 44 грн. та понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2270, 00 грн.

В обґрунтування позову вказав, що 19.11.2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ «ОПТ Банк» був укладений договір про надання споживчого кредиту №2006786035, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 30458, 00 грн. зі сплатою 18% річних за користування кредитом на строк до 19.11.2018 року включно

За умовами Кредитного договору, Банк зобов`язався надати Позичальнику кредит на умовах та в порядку, визначеному Кредитним договором, а Позичальник в свою чергу зобов`язався здійснювати своєчасне погашення заборгованості за кредитом шляхом внесення оплат рівними частинами, а також щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом та повернути кредит у повному обсязі у розмірі у строк, визначений Кредитним договором.

Банк належним чином виконав свої зобов`язання за Кредитним договором, надавши Позичальнику кредитні кошти на загальну суму 30 458, 00 грн.

Позивач посилається на те, що 22.12.2018 р. між ПАТ «ОПТ Банк» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» було укладено Договір факторингу, відповідно до якого ПАТ «ОПТ Банк» відступило ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», а ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» набуло права вимоги за кредитним договором до позичальників та/або поручителів, в том числі за Договором про надання кредиту №2006786035 від 19.11.2013 року.

Як вказує позивач, за період користування кредитними коштами, Позичальником здійснені часткові платежі на погашення основної суми кредиту, проте, заборгованість Позичальника за Кредитним договором в повному обсязі не погашена.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів, сплаті процентів за користування кредитом та пені за порушення умов Кредитного договору, що підлягає стягненню з Позичальника станом на 17.08.2021 р., відповідно до розрахунку заборгованості, становить 7987, 17 грн., з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) - 7987, 17 грн.; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги - 0 грн.; заборгованість за нарахованими відсотками згідно Кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 0 грн.; заборгованість з комісії - 0 грн.; заборгованість з пені - 0 грн.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тому у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3% річних від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Позивач зазначає, що станом на день подання позовної заяви, відповідач не повернув отримані кредитні кошти за Договором про надання кредиту №2006786035 від 19.11.2013 року.

Таким чином, з огляду на те, що Позичальником прострочено грошове зобов`язання по поверненню Кредитних коштів отриманих за Договором про надання кредиту №2006786035 від 19.11.2013 року, ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» вважає, що у нього виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Загальний розмір заборгованості за користування кредитом, що підлягає стягненню станом на 17.08.2021 р., відповідно до розрахунку заборгованості, становить 10 022, 44 грн., з яких: нараховані 3% річних - 658, 45 грн.; витрати від інфляції - 1376, 82 грн., заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) - 7987, 17 грн. які позивач просить стягнути з відповідача.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 09.09.2021 р. зазначену цивільну справу передано в провадження судді Солом`янського районного суду м. Києва Кушнір С.І.

Ухвалою суду від 16.09.2021 р., відкрито спрощене позовне провадження в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, подав до суду заяву, відповідно до якої просить розгляд справи проводити за його відсутності, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, в порядку ч. 11 ст. 128 ЦПК України, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Враховуючи вимоги даної норми закону, суд вважає повідомлення відповідача про час розгляду справи належним.

Згідно вимог ст. 280 ЦПК України, якщо відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання та не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Так, дослідивши матеріали справи‚ суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судом встановлено, що 19.11.2013 р. між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 був укладений Договір про надання кредиту №2006786035, за умовами якого Банк надав Позичальнику кредит на споживчі цілі у розмірі 25600, 00 грн. на строк 60 міс. З 19.11.2013 р. по 19.11.2018 р. зі сплатою 18,00% річних (п. 1.1 Кредитного договору).

Відповідно до п. 1.4. Договору про надання кредиту №2006786035 від 19.11.2013 року позичальник зобов`язаний повністю повернути банку суму отриманого кредиту та виконати всі інші зобов`язання встановлені Кредитним договором не пізніше 19.11.2018 року.

У графіку платежів сторони за договором погодили кількість днів у розрахунковому періоді, суму платежу за розрахунковий період (погашення суми кредиту та процентів за користування кредитом)), а також комісію.

На підставі Договору факторингу №22/12/18 від 22.12.2018 року, укладеного з АТ «ОТП Банк» позивач набув право вимоги за Договором про надання кредиту №2006786035 від 19.11.2013 року.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Тобто, підставою для заміни сторони, а саме процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, у наслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Тобто, підставою для заміни сторони, а саме процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, у наслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

Таким чином, позивач ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» на підставі укладеного з АТ «ОТП Банк» договору факторингу №22/12/18 від 22.12.2018 року набуло право вимоги до відповідача як правонаступник первісного кредитора.

За підрахунком позивача заборгованість відповідача за кредитним договором складає 10 022, 44 грн. станом на 17.08.2021 р., та складається з: 3% річних - 658, 45 грн.; витрат від інфляції - 1376, 82 грн., заборгованості за кредитом (за тілом кредиту) - 7987, 17 грн.

Як передбачено п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, який є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України), а статтею 525 ЦКУ передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Уклавши договір на умовах, викладених у ньому, відповідач тим самим засвідчив свою згоду та взяв на себе зобов`язання виконувати умови, які були в ньому закріплені.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Будучи пов`язаними саме взаємними правами та обов`язками (зобов`язаннями), які є чітко прописаними в Кредитному договорі, сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятись від виконання зобов`язання або змінювати його умови.

Таким чином, враховуючи те, що 19.11.2013 р. між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 був укладений Договір про надання кредиту №2006786035, суд приходить до висновку, що сторони дійшли згоди щодо істотних умов договору та взяли на себе зобов`язання щодо виконання даного договору.

Встановлено, що ПАТ «ОТП банк» виконав свої зобов`язання за Договором про надання кредиту №2006786035 від 19.11.2013 р. надавши відповідачу кредитні кошти в розмірі 30 458, 00 грн.

Проте, відповідач порушив умови Договору щодо повернення кредиту та сплати процентів у встановлені Договором строки та порядку, у зв`язку з чим, у відповідача виникла заборгованість по сплаті кредиту.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК). Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк. Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, яка залишилася, та сплати процентів, належних йому.

У постанові Верховного Суду України від 01 червня 2016 року у справі №910/22034/15 зроблений висновок, що стаття 625 ЦК поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань.

Так, ст. 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання ст. 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу.

Отже, за змістом наведеної норми закону, нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тому у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3% річних від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 ЦК.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Наведене узгоджується з висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постановах від 10 квітня та 27 квітня 2018 року у справах № 910/16945/14 та № 908/1394/17, від 16 листопада 2018 року у справі № 918/117/18, від 30 січня 2019 року у справах № 905/2324/17 та №922/175/18, від 13 лютого 2019 року у справі № 924/312/18.

Загальний розмір заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача станом на 17.08.2021 року, відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем, становить 10 022, 44 грн.

Нарахування трьох відсотків річних проведено на суму 7 987, 17 грн. (сума заборгованості за кредитом (тіло кредиту)) за період із 19.11.2018 року по 17.08.2021 року складає 658, 45 грн.

Нараховані інфляційні збитки на суму 7 987, 17 грн. (сума заборгованості за кредитом (тіло кредиту)) за період із грудня 2018 року по липень 2021 року складає 1376, 82 грн.

Враховуючи те, що відповідач ОСОБА_1 не виконав умов укладеного договору, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних за ст. 625 ЦК України за період з 19.11.2018 року по 17.08.2021 року в сумі 2 035, 27 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір у розмірі 2 270, 00 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000, 00 грн., суд виходить з наступного.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Так, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

При цьому даною статтею передбачено цілі розподілу, визначення розміру та розмір судових витрат, зокрема: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України, встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Так, позивачем до суду, для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу подано наступні документи: копію Договору №05-03/2021 про надання правової допомоги від 05.03.2021 року; копію прайс-листа АО «Лігал Ассістанс», затвердженого рішенням загальних зборів №12 від 05.03.2021 р.; копію платіжного доручення №0261660000 від 18.06.2021 р. на суму 200 000, 00 грн.; копію заявки на надання юридичної допомоги №21 від 04.06.2021 р. (по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 ) на суму 20 000, 00 грн.; копію витягу з Акту №2 про надання юридичної допомоги від 16.06.2021 року.

Розмір витрат на професійну правничу допомогу заявлений позивачем на суму 20000, 00 грн. є не співмірним з наступних підстав: складністю справи, оскільки справа №760/24139/21, згідно ухвали суду від 16.09.2021 р. розглядається судом за правилами спрощеного провадження з повідомленням осіб; ціна позову у справі є майже удвічі меншою ніж заявлений розмір витрат на правничу допомогу; виконання представником позивача робіт, що підтверджується актом наданих послуг, в яких зазначено про надання трьох консультацій та складання позовної заяви..

Суд враховує складність справи та наявність численної усталеної судової практики в аналогічних справах, фактичний обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також ціну позову та (або) значення справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи, і робить висновок про те, що слід відшкодувати позивачу витрати на правничу допомогу, у розмірі 2000, 00 грн., так як саме такий розмір правової допомоги буде співмірним заявленим позовним вимогам.

За таких обставин, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на правничу допомогу та стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 81, 141, 258, 263-265, 273, 280, 284, 289, 354 ЦПК України, на підставі ст.ст. 16, 512, 514, 516, 525, 598, 599, 610, 615, 625, 1050 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» (ЄДРПОУ 36799749, місцезнаходження: м. Київ, вул.. Кудрявський узвіз, буд. 5-Б) заборгованість за Договором про надання кредиту №2006786035 від 19.11.2013 року у розмірі 10 022, 44 грн. станом на 17.08.2021 р., яка складається з: 3% річних - 658, 45 грн.; витрат від інфляції - 1376, 82 грн., заборгованості за кредитом (за тілом кредиту) - 7987, 17 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» (ЄДРПОУ 36799749, місцезнаходження: м. Київ, вул.. Кудрявський узвіз, буд. 5-Б) судовий збір у розмірі 2 270 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 2000, 00 грн.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

.

Суддя С.І. Кушнір