Вирок

від 15.03.2023 по справі 699/737/21

КОРСУНЬ-ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 699/737/21

Номер провадження № 1-кп/699/62/23

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.03.23 м. Корсунь-Шевченківський

Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

представника потерпілого ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

захисника ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду з повною технічною фіксацією кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021250340000183 від 01.06.2021 відносно

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Мліїв Городищенського району Черкаської області, з неповною вищою освітою, військовослужбовця (за контрактом), одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, учасника бойових дій, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,

УСТАНОВИВ:

1. Формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, визнаного судом доведеним.

ОСОБА_8 31.05.2021 близько 11.00 год., керуючи автомобілем «Mercedes-Benz Sprinter 316», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рульове керування, ходова частина та робоча гальмівна система якого, відповідно до висновку судової експертизи технічного стану транспортного засобу від 08.07.2021 №СЕ-19/124/21/8436-ІТ, знаходилися у працездатному стані, рухаючись в місті Корсуні-Шевченківському Черкаської області по проїзній частині вулиці Симоненка в напрямку до автодороги Н-01, на нерегульованому перехресті з проїзною частиною вказаної автодороги та поблизу будинку №25, порушив вимоги:

- пункту 2.3.6) Правил дорожнього руху України, відповідно до якого для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

- пункту 16.2 Правил дорожнього руху України, відповідно до якого на регульованих і нерегульованих перехрестях водій, повертаючи праворуч або ліворуч, повинен дати дорогу пішоходам, які переходять проїзну частину, на яку він повертає, а також велосипедистам, які рухаються прямо в попутному напрямку.

Під час руху ОСОБА_8 , керуючи автомобілем «Mercedes-Benz Sprinter 316», реєстраційний номер НОМЕР_1 , порушуючи вказані правила дорожнього руху України, рухаючись в місті Корсуні-Шевченківському Черкаської області по проїзній частині вулиці Симоненка в напрямку до автодороги Н-01, будучи заздалегідь об`єктивно проінформованим про наближення до нерегульованого перехрестя з проїзною частиною вказаної автодороги, перед яким за правим краєм проїзної частини вулиці Симоненка мається дорожній знак 2.1 «Дати дорогу» ПДР України, та поблизу будинку № 25 по вулиці Симоненка, проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, а саме не дав дорогу пішоходові ОСОБА_11 , яка переходила проїзну частину автодороги Н-01, виконав маневр повороту ліворуч, продовжив рух прямо та здійснив наїзд на вказаного пішохода, яка переходила проїзну частину автодороги Н-01 справа наліво відносно напрямку руху автомобіля.

Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпіла - пішохід ОСОБА_11 - відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 26.07.2021 №05-11- 01/93 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому правої стегнової кістки, що відноситься до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, які спричинили тривалий розлад здоров`я.

Спричинення потерпілій ОСОБА_11 середньої тяжкості тілесних ушкоджень відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи від 28.07.2021 №СЕ-19/124-21/9516-ІТ знаходиться в причинному зв`язку з порушенням водієм автомобіля «Mercedes-Benz Sprinter 316» реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_8 вимог п. 16.2 Правил дорожнього руху України.

Таким чином, ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України, а саме як особа, яка керувала транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

2. Підстави доведеності винуватості поза розумним сумнівом.

2.1. Обсяг доказів

Під час судового розгляду були досліджені письмові докази сторони обвинувачення, матеріали цивільних позовів, характеризуючи обвинуваченого докази, у тому числі досудова доповідь, а також був допитаний обвинувачений ОСОБА_8 . Допит потерпілої не проводився, оскільки вона за станом здоров`я не могла з`явитися до суду та просила здійснювати розгляд без її участі.

2.2. Показання обвинуваченого

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 підтвердив обставини, а саме час, місце, спосіб вчинення ним інкримінованого правопорушення, викладені в обвинувальному акті. При цьому вказав, що потерпіла ОСОБА_11 переходила дорогу у неналежному місці та перебувала поза зоною видимості ОСОБА_8 , оскільки потрапила у так звану «сліпу зону». При цьому обвинувачений свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, визнав повністю, щиро каявся у вчиненому та надавав щодо себе викривальні показання. При призначенні покарання ОСОБА_8 просив не позбавляти його права керування транспортними засобами, оскільки він є військовослужбовцем ЗСУ за контрактом та за посадовими обов`язками повинен мати право керування транспортними засобами.

2.3. Письмові докази

Стороною обвинувачення надано витяг з ЄРДР, з якого вбачається, що 01.06.2021 за заявою обвинуваченого ОСОБА_8 було зареєстровано кримінальне провадження за ч. 1 ст. 286 КК України за фактом наїзду ОСОБА_8 на пішохода ОСОБА_11 .

Винуватість ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого правопорушення доводиться відомостями, які визнаються судом доказами, та містяться в наступних зібраних у даному кримінальному провадженні документах:

- протоколі огляду місця події від 31.05.2021, складеного на місці ДТП в м. Корсуні-Шевченківському, по вул. Симоненка, у напрямку автодороги Н-01 Черкаської області. Під час огляду було вилучено автомобіль марки «Mercedes-Benz Sprinter 316», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та поміщено його на майданчик тимчасового утримання СПД №1 ВП №1 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області;

- протоколі огляду транспортного засобу від 01.06.2021 - «Mercedes- Benz Sprinter 316», реєстраційний номер НОМЕР_1 ;

- - висновку експерта № СЕ-19/124/21/8436-ІТ від 08.07.2021 за результатами проведення судової експертизи технічного стану транспортного засобу, відповідно до якого до моменту ДТП рульове керування, ходова частина та робоча гальмівна система автомобіля «Mercedes-Benz Sprinter 316», реєстраційний номер НОМЕР_1 , знаходилися в працездатному стані;

- протоколі проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_8 від 22.07.2021, під час якого встановлені обставини ДТП, складено план схему, здійснено фотофіксацію (з планом-схемою ДТП та фототаблицею до нього);

- висновку експерта від 28.07.2021 № СЕ-19/124-21/9516-ІТ за результатами проведення судової автотехнічної експертизи, з якого вбачається, що у дорожній обстановці, яка склалася на момент пригоди та за викладених обставин, водій автомобіля «Mercedes-Benz Sprinter 316», реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_8 для забезпечення безпеки дорожнього руху повинен був діяти відповідно до вимог п. 16.2. Правил дорожнього руху України. У діях водія ОСОБА_8 вбачаються невідповідності вимогам п. 16.2 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору знаходилися у причинному зв`язку з виникненням даної пригоди і для виконання яких він перешкод технічного характеру не мав;

- висновку експерта від 26.07.2021 № 05-11-01/93 за наслідками проведення судово-медичної експертизи, з якого вбачається, що ОСОБА_11 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому правої стегнової кістки, які виникли від дії тупого твердого предмета та відносяться до ушкоджень середньої тяжкості, які спричиняють тривалий розлад здоров`ю.

2.4. Дослідження матеріалів, які характеризують обвинуваченого.

З поданих документів вбачається, що обвинувачений одружений, проживає разом з дружиною та малолітньою дитиною. Обвинувачений є учасником бойових дій та військовослужбовцем ЗСУ за контрактом. За місцем попередньої роботи (ТОВ «Укроптзапчастина») характеризується позитивно (як стриманий, урівноважений, ввічливий, спокійний та такий, що користується повагою та авторитетом у колективі).

Відповідно до довідки КНП «Лікувальний діагностично-консультативний центр» Кам`янець-Подільської міської ради» від 22.07.2021 № 607/01-14 ОСОБА_8 на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває.

З вимог УІАП ГУНП в Черкаській області та ДІАП НП від 17.06.2021 вбачається, що ОСОБА_8 раніше не судимий.

Відповідно до зазначеного у досудовій доповіді висновку, виправлення обвинуваченого без позбавлення або обмеження волі можливе та не становить високої небезпеки для суспільства, у т.ч. окремих осіб.

На думку органу пробації виконання покарання у громаді можливе за умови здійснення нагляду та застосування соціально-виховних заходів. У разі звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням орган пробації вважає за доцільне заборонити обвинуваченому виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

2.5. Висновки щодо доведеності винуватості.

Під час судового розгляду встановлено, що надані докази є достовірними та достатніми, оскільки не суперечать один одному, та у своїй сукупності надають можливість суду дійти висновку про доведеність винуватості обвинуваченого поза розумним сумнівом у передбаченому законом порядку.

З огляду на викладене судом поза розумним сумнівом встановлено, а стороною обвинувачення доведено, що ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України, а саме керуючи транспортним засобом порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілій ОСОБА_11 середньої тяжкості тілесне ушкодження.

3. Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

В обвинувальному акті зазначено, що обставинами, які пом`якшують покарання, є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Суд погоджується з позицією сторони обвинувачення щодо наявності обставин, які пом`якшують покарання.

В обвинувальному акті зазначено, що обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, у ході досудового розслідування не встановлено. Ураховуючи приписи ст. 337 КПК України, суд позбавлений права самостійно встановлювати такі обставини, оскільки це є виходом за межі висунутого обвинувачення та призведе до погіршення становища особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

4. Висновки суду щодо покарання.

За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину.

Отже, обираючи вид та строк покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , суд, відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином, особу обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягався, є особою працездатного віку, на обліках в лікаря нарколога та психіатра не перебуває, є учасником бойових дій та військовослужбовцем ЗСУ, позитивно характеризується за місцем роботи, а також бере до уваги наявність двох обставин, які пом`якшують покарання, та відсутність обставин, які його обтяжують.

За таких умов суд дійшов висновку про призначення ОСОБА_8 покарання в межах санкції ч. 1 ст. 286 КК України, а саме покарання у виді обмеження волі строком два роки з позбавленням права керування транспортним засобом строком один рік.

Суд дійшов висновку, що саме такий захід впливу на засудженого є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень..

При цьому суд врахував позицію обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_9 , які просили при призначенні покарання не застосовувати до обвинуваченого додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки відсутність у обвинуваченого такого права вплине на належне несення служби та виконання службових обов`язків військовослужбовця. Також захисник просив на підставі ст. 58 КК України замість призначеного покарання застосувати до обвинуваченого службове обмеження для військовослужбовців строком шість місяців, оскільки у разі звільнення обвинуваченого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України ОСОБА_8 не зможе належним чином виконувати визначені ст. 76 КК України обов`язки щодо відвідування уповноваженого органу з питань пробації, оскільки перебуває на військовій службі.

Суд не вбачає підстав для урахування такої позиції сторони захисту з огляду на те, що санкція ч. 1 ст. 286 КК зобов`язує суд призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами. У даному випадку вказане положення закону України про кримінальну відповідальність не має альтернативного характеру застосування, тому це питання не може бути вирішено на розсуд суду залежно від конкретних обставин кримінального провадження, характеру допущених особою порушень вимог ПДР, їх наслідків тощо. При цьому суд також звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів того, що виконання обвинуваченим ОСОБА_8 посадових обов`язків військовослужбовця пов`язано з використанням транспортних засобів.

Суд також не вбачає підстав для застосування до обвинуваченого на підставі ст. 58 КК України службового обмеження для військовослужбовців замість призначеного покарання. Так, відповідно до ч. 2 ст. 58 КК України з суми грошового забезпечення засудженого до службового обмеження провадиться відрахування в доход держави у розмірі, встановленому вироком суду, в межах від десяти до двадцяти відсотків. Під час відбування цього покарання засуджений не може бути підвищений за посадою, у військовому званні, а строк покарання не зараховується йому в строк вислуги років для присвоєння чергового військового звання. При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 58 КК України, службове обмеження має призначатися на той самий строк, що й призначене основне покарання, тобто у даному випадку строком два роки, а не шість місяців, як помилково визначив захисник. Таким чином, у разі застосування до ОСОБА_8 службового обмеження військовослужбовців таке покарання буде для нього більш обтяжливим, ніж визначене судом покарання у вигляді обмеження волі строком два роки, без його ізоляції від суспільства з застосуванням ст. ст. 75, 76 КК України, з визначенням іспитового строку один рік.

Що стосується ймовірної неможливості ОСОБА_8 виконувати обов`язки щодо явки у визначені дні до уповноваженого органу з питань пробації, суд враховує норми Порядку здійснення командирами (начальниками) військових частин (установ) контролю за поведінкою військовослужбовців, звільнених від відбування покарання з випробуванням, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 17.09.2020 № 337, який встановлює механізм здійснення контролю командиром військової частини за поведінкою військовослужбовця, якого вироком суду, що набрав законної сили, засуджено до покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі або позбавлення волі на строк не більше п`яти років та звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням відповідно до ст. 75 КК України (пункти 1, 2 розділу І Порядку). Відповідно до вказаного Порядку командир військової частини є відповідальним за здійснення організації обліку військовослужбовців, звільнених від відбування покарання з випробуванням (п. 1 ч. ІІ Порядку), отже під час перебування на військовій службі у ОСОБА_8 не буде обов`язку відвідувати уповноважений орган з питань пробації.

5. Висновки суду щодо цивільних позовів.

В інтересах ОСОБА_11 адвокат ОСОБА_7 подав цивільний позов до ТОВ «УКРОПТЗАПЧАСТИНА», як до особи, яка відповідно до положень ст. 1172 ЦК України несе відповідальність за дії свого працівника.

Цивільний позов мотивовано тим, що внаслідок ДТП потерпіла ОСОБА_11 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому правої стегнової кістки, що відноситься до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, які спричинили тривалий розлад здоров`я.

Потерпілою, пройдено тривалий та дороговартісний курс лікування, унаслідок чого остання понесла витрати, пов`язані з лікуванням, у розмірі 20049,69 грн, що підтверджується наданими до позову чеками (а.с. 56-70, 76). Вказані кошти витрачені на придбання медикаментів, медпрепаратів, медичного інвентарю, медичного обстеження, та є прямою шкодою.

Крім того адвокат зазначає, що ОСОБА_11 також було завдано моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв`язку з завданням їй тілесних ушкоджень, що виразилося як у фізичних, так і в душевних стражданнях.

Вказано, що душевні страждання ОСОБА_11 полягають в порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного життя, та в порушенні стосунків з оточуючими людьми. У теперішній час потерпіла є фізично обмеженою особою у зв`язку з отриманою травмою, цей факт утворює перешкоди для спілкування зі своїми знайомими та рідними, зустрічей з ними. Цивільний позивач змушена докладати величезні зусилля для відновлення нормальних життєвих відносин. Моральний стан ОСОБА_11 є пригніченим, так як вона відчуває себе тягарем для оточуючих. Отримані ушкодження здоров`я змінили звичний спосіб життя членів сім`ї потерпілої.

З огляду на вказане, оскільки обвинувачений був працівником Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРОПТЗАПЧАСТИНА», потерпіла ОСОБА_11 просила стягнути з останнього на її користь завдану шкоду у розмірі 220049, 69 грн, з яких 20049,69 грн є відшкодуванням матеріальних збитків, а 200000 грн є відшкодуванням моральної шкоди. Також позивач просила стягнути понесені витрати на професійну правову (правничу) допомогу в розмірі 8500,00 грн.

ТОВ «УКРОПТЗАПЧАСТИНА» у своєму відзиві на вказаний позов вказало, що позовні вимоги не визнає, оскільки автомобіль «Мегcedes-Benz Sprinter 316» д.н.з. НОМЕР_2 відповідно до полісу № АР/5099055 ОСЦПВВНТЗ від 12.01.2021 є забезпеченим транспортним засобом. Також було вказано, що власником указаного автомобіля є ТОВ «Гаран-Рось», а ТОВ «УКРОПТЗАПЧАСТИНА» є лише орендарем указаного транспортного засобу.

З урахуванням указаного ТОВ «УКРОПТЗАПЧАСТИНА» просило відмовити у задоволенні позову до нього як до цивільного відповідача.

У подальшому в інтересах позивача було подано цивільний позов до ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал страхування» про стягнення 21052,18 грн, з яких страхове відшкодування в розмірі 20049,69 грн та моральну шкоду в розмірі 1002,49 грн.

При цьому позивач звернулася до суду з заявою про зменшення розміру позовних вимог до ТОВ «УКРОПТЗАПЧАСТИНА» на вказану суму (21052,18 грн). Таким чином, позивач остаточно просила стягнути з ТОВ «УКРОПТЗАПЧАСТИНА» на її користь шкоду, завдану внаслідок протиправних дій працівника цивільного відповідача у розмірі 198997,00 грн, що є моральною шкодою та понесені витрати на професійну правову (правничу) допомогу в розмірі 8500,00 грн.

Відповідно до змісту заперечень ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал страхування» питання про здійснення відшкодування шкоди цивільному позивачу може бути вирішено виключно після набрання чинності обвинувальним вироком суду та встановленням вини ОСОБА_8 у скоєнні ДТП.

Щодо розміру суми, яка підлягає відшкодуванню, представник страхової компанії зазначила, що позивач просить стягнути витрати на лікування у розмірі 20049,69 грн. На підтвердження вказаного розміру витрат позивач надає копії чеків на загальну суму 19759,99 грн та документи закладів охорони здоров`я.

Крім того, зазначено, що чеки на загальну суму 5302,41 грн не є належними доказами понесення позивачем витрат на лікування та не підлягають відшкодування, зокрема:

- чеки № 1 на 12,20 грн., на 69,90 грн,, № 1 від 21.107.2021 на 59,00 грн., на 8,00 грн; № 21 від 31.07.2021 на 60,00 грн., № 43196 від 02.06.2021 на 65,00 грн, №150505 від 01.06.2021 на 51,20 грн, №43071 від 01.06.2021 на 67,00 грн., на 24,10 грн, № 212 на 85,60 грн, № 160815 від 31.05.2021 на 30,00 грн, № 102 від 12.06.2021 - не візуалізується інформація по чеку, тобто неможливо встановити, за що саме здійснювалась оплата, коли та на яку суму;

- чеки 43101 від 03.06.2021 на 60,30 грн., 168487 від 06.06.20214 на 15,00 грн., № 63 від 31,05.2021 на 51,40 грн., № 168016 від 31.05.2021 на 25,00 грн., № 51 від 08.06,2021 на 256,86 грн., № 279 від 08.06.2021 на 253,00 грн, №228 від 07.06.2021 на 11,10 грн., № 280 від 08.06.2021 на 535,00 грн., № 174 від 15.07.2021 на 0,55 грн., № 43261 від 03.06.2021 на 24,30 грн,, № 43490 від 08.06.2021 на 917,20 грн., № 169216 від 13.06.2021 на 156,60 грн., - містять товари, купівля яких не є витратами на лікування травм, отриманих позивачем внаслідок ДТП та не підлягає відшкодуванню, а саме: пакети, пеленки, підгузники, сіль морська, ватні палички, судно, присипка у загальному розмірі 2306,31 грн;

- чек № 147219 від 21.07.2012 - на 22,40 грн - відсутня медична документація за цей період;

- квитанція 5627831 від 02.06.2021 на суму 108,00 грн - комісія банку - не є витратами на лікування;

- чек № 1 від 17.07.2021 переказ коштів на 2334,00 грн - не є витратами на лікування.

Дослідивши матеріали справи, давши оцінку наданим доказам в межах заявлених цивільних позовів, суд дійшов наступного.

На підтвердження витрат позивачки на лікування у розмірі 20049,69 грн до позову додано чеки (а.с. 56-70, 76). Відповідно до заяви ОСОБА_11 від 05.11.2021 оригінали цих чеків на 50 аркушах було подано до ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал страхування» (т. 1, а.с. 183).

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 28.09.2019 власником автомобіля «Мегcedes-Benz Sprinter 316», д.н.з. НОМЕР_2 є ТОВ «Гаран-Рось» (т. 1, а.с. 26).

На підставі договору оренди та акта приймання-передачі автомобіля від 30.09.2019, укладеного між ТОВ «Гаран-Рось» та ТОВ «УКРОПТЗАПЧАСТИНА», вищевказаний транспортний засіб перебуває в оренді у ТОВ «УКРОПТЗАПЧАСТИНА». Строк дії договору до 31.01.2022 (т. 1, а.с. 22-24).

Згідно з полісом ОСЦПВВНТЗ від 12.01.2021 № АР/5099055, виданого ПАТ «Страхова компанія «Арсенал страхування», автомобіль «Мегcedes-Benz Sprinter 316», д.н.з. НОМЕР_2 , є забезпеченим транспортним засобом. Строк дії договору з 00.00 год 12.01.2021 до 11.01.2022 включно. Страхова сума на одного потерпілого 260000,00 грн. Страхувальником зазначено ТОВ «УКРОПТЗАПЧАСТИНА» (т. 1, а.с. 135).

Дорожньо-транспортна пригода, тобто страховий випадок, сталася 31.05.2021, тобто у період дії страхового забезпечення.

Положеннями ч.ч. 1, 5 ст. 128 КПК України передбачено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 62 КПК України цивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути фізична або юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану кримінально протиправними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та до якої пред`явлено цивільний позов у порядку, встановленому цим Кодексом.

Правовідносини у випадку завдання шкоди особою, відповідальність якої застрахована, регулюються не лише загальними положеннями ЦК України про відшкодування шкоди, але і положеннями Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі Закон № 1961-IV).

У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи (п. 22.1 ст. 22 Закону № 1961-IV).

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України).

Договір страхування укладається в письмовій формі. Договір страхування може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката) (ч. 1 ст. 981 ЦК України).

Страховий поліс - єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору (п. 1.8. ст. 1 Закону № 1961-IV).

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ст. 1166 ЦК України).

Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків (ст. 1172 ЦК України).

Положеннями ст. 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов`язана відшкодувати її на загальних підставах.

Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) (ст. 1194 ЦК України).

Страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування (п. 9.1 ст. 9 Закону № 1961-IV).

У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи (п. 22.1 ст. 22 Закону № 1961-IV).

Шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я (п. 23.1 ст. 23 Закону № 1961-IV).

У зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів (п. 24.1 ст. 24 Закону № 1961-IV).

Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (ст. 6 Закону № 1961-IV).

Положеннями ст. 3 Закону № 1961-IV передбачено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц, від 14.12.2021 у справі № 147/66/17, покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе в межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди.

Ураховуючи, що вимоги потерпілої ОСОБА_11 не перевищують розміру передбаченої полісом страхової суми (260000,00 грн), вимоги до ТОВ «УКРОПТЗАПЧАСТИНА» є безпідставними, з огляду на що у задоволенні цього позову слід відмовити повністю.

Стосовно позову до відповідача ПАТ «Страхова компанія «Арсенал страхування» суд зазначає наступне.

Як вказує потерпіла ОСОБА_11 , вона понесла витрати на лікування у розмірі 20049,69 грн, на підтвердження чого надала копії фіскальних чеків.

Суд критично ставиться до заперечень відповідача щодо того, що надані чеки на загальну суму 5302,41 грн є неналежними доказами. Суд звертає увагу, що оригінали чеків були передані саме відповідачу, що вбачається з заяви ОСОБА_11 від 05.11.2021. У разі, якщо на наданих відповідачу копіях чеків (№ 1 на 12,20 грн., на 69,90 грн,, № 1 від 21.107.2021 на 59,00 грн., на 8,00 грн; № 21 від 31.07.2021 на 60,00 грн., № 43196 від 02.06.2021 на 65,00 грн, №150505 від 01.06.2021 на 51,20 грн, №43071 від 01.06.2021 на 67,00 грн., на 24,10 грн, № 212 на 85,60 грн, № 160815 від 31.05.2021 на 30,00 грн, № 102 від 12.06.2021) - не візуалізується інформація по чеку, відповідач має можливість звірити цю інформацію з відомостями з оригіналів чеків, які перебувають саме у відповідача. В іншому випадку відповідачу слід було надати суду оригінали вказаних чеків на підтвердження своєї позиції.

Також суд критично ставиться до того, що за чеками № 43101 від 03.06.2021 на 60,30 грн., 168487 від 06.06.20214 на 15,00 грн., № 63 від 31,05.2021 на 51,40 грн., № 168016 від 31.05.2021 на 25,00 грн., № 51 від 08.06,2021 на 256,86 грн., № 279 від 08.06.2021 на 253,00 грн, №228 від 07.06.2021 на 11,10 грн., № 280 від 08.06.2021 на 535,00 грн., № 174 від 15.07.2021 на 0,55 грн., № 43261 від 03.06.2021 на 24,30 грн,, № 43490 від 08.06.2021 на 917,20 грн., № 169216 від 13.06.2021 на 156,60 грн - позивачем було придбано товари, купівля яких не є витратами на лікування травм, отриманих позивачем внаслідок ДТП, а саме було придбано пелюшки, підгузники, судно, присипка тощо на загальну суму у розмірі 2306,31 грн.

Як передбачено п. 24.1. ст. 24 Закону № 1961-IV, відшкодуванню підлягають витрати на лікування потерпілої, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. Ураховуючи наявні в матеріалах справи медичні довідки (висновок сімейного лікаря та висновок ЛКК- т. 2, а.с. 200-202), у зв`язку з переломом вертлюжної ділянки стегнової кістки (тобто отриманої внаслідок ДТП травми) потерпіла потребує постійного стороннього догляду. За наявною інформацією, потерпіла самостійно не пересувається, є лежачою хворою. З огляду на викладене придбання пелюшок, підгузників, судна, присипки тощо на загальну суму у розмірі 2306,31 грн суд вважає витратами на лікування потерпілої.

Інші витрати потерпілою також здійснені у зв`язку з необхідністю отримання послуг з лікування та реабілітацією.

Отже суд дійшов висновку, що на користь потерпілої ОСОБА_11 з відповідача ПАТ «Страхова компанія «Арсенал страхування підлягають стягненню понесені на лікування витрати у загальному розмірі 20049,69 грн.

Стаття 26-1 Закону № 1961-IV передбачає виплату моральної шкоди у розмір 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Виходячи з того, що позивачем доведено понесення матеріальних збитків на лікування у розмірі 20049,69 грн, потерпіла має право на компенсацію за рахунок страховика моральної шкоди у розмірі 1002,49 грн (5 % від розміру доведеної шкоди).

При цьому суд звертає увагу, що потерпілою не надано доказів на підтвердження того, що їй завдана моральна шкода у більшому розмірі.

З урахуванням обставин справи цивільний позов ОСОБА_11 до ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал страхування» підлягає задоволенню.

Щодо стягнення на користь позивача судових витрат на правничу допомогу слід зазначити наступне.

З договору про надання правової (правничої) допомоги від 04.08.2021 № 14/2021-1, укладеного між Адвокатським бюро «Олексія Коханія» в особі керуючого бюро адвоката ОСОБА_7 та ОСОБА_11 та додаткової угоди № 1 до вказаного договору вбачається, що адвокатське бюро здійснює представництво, захист інтересів та надає правову допомогу ОСОБА_11 у статусі потерпілої у кримінальному провадженні № 12021250340000183 та по справі № 699/737/21 за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, з представництва прав ОСОБА_11 пов`язаних із завданням їй тілесних ушкоджень та спричиненням майнової та немайнової шкоди (п. 1 Додаткової угоди) (а.с. 72-74).

Пунктом 2 Додаткової угоди встановлено, що в межах договору про надання правової (правничої) допомоги № 14/2021-1 від 04.06.2021 та цієї Додаткової угоди №1 Адвокатське Бюро, здійснює представництво інтересів Клієнта, шляхом участі у справі №699/737/21, що розглядається Корсунь-Шевченківським районним судом по кримінальному провадженню № 12021250340000183 відносно гр. ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 286 КК України у статусі представника потерпілої.

Згідно з п. 3 Додаткової угоди в межах договору про надання правової (правничої) допомоги №14/2021-1 від 04.06.2021 та цієї Додаткової угоди №1 Адвокатське Бюро здійснює:

3.1. ознайомлення та вивчення матеріалів кримінального провадження внесеного до ЄРДР за № 12021250340000183;

3.2. підготовка та складення цивільного позову про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданих клієнту;

3.3. представництво інтересів Клієнта в Корсунь-Шевченківському районному суді по справі № 699/737/21 як представника потерпілої та цивільного позивача із вказаного питання, що включає участь адвоката в судових засіданнях (як безпосередньо так і в режимі відеоконференц зв`язку);

3.4. підготовку, складання та подання відповіді на відзив, заяв та по справі (в разі їх наявності та необхідності);

3.5. інші процесуальні дій передбачені КПК України та ЦПК України, що є необхідними для належного представництва інтересів Клієнта в суді першої інстанції.

Відповідно до п. 4.1 та п. 4.2 розділу 4 договору про надання правової (правничої) допомоги № 14/2021-1 від 04.06.2021 Адвокатським бюро та клієнтом, за взаємною згодою сторін визначено фіксований розмір гонорару та порядок оплати гонорару (п. 4 Додаткової угоди).

Згідно з п. 4.1 Додаткової угоди за надання клієнту правової (правничої) допомоги з питань та вчинення дій визначених у пунктах 2 та 3 з усіма підпунктами цієї Додаткової угоди, з представництва інтересів клієнта у Корсунь-Шевченківському районному суді по справі № 699/737/21 як суду першої інстанції, за його позовом з предмету, що визначений у п. 2 цієї Додаткової, з усіма підпунктами, за взаємною згодою сторін визначений фіксований (сталий) розмір гонорару в сумі 8 500 гривень.

Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера від 06.09.2021 № 27 Адвокатським бюро «Олексія Коханія», згідно з Додатковою угодою від 06.09.2021 № 1 до договору від 04.06.2021 № 14/2021-1, прийнято від ОСОБА_11 8500 грн. (а.с. 71).

Отже позивачем ОСОБА_11 доведено понесення нею витрат на правову (правничу) допомогу у розмірі 8500,00 грн.

Разом з тим, указані витрати за приписами КПК України (ст.ст. 118, 124) є процесуальними витратами, отже не підлягають стягненню з цивільного відповідача.

6. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

Щодо обвинуваченого в межах цього кримінального провадження запобіжний захід не застосовувався. Підстав для його застосування не вбачається.

Процесуальні витрати відповідно до приписів ст. 118, частин 1, 2 ст. 124 КПК України, складаються з витрат на проведення судових експертиз у розмірі 3432,40 грн, а також витрат потерпілої ОСОБА_12 на правову допомогу, які підтверджені у розмірі 8500,00 грн.

Ухвалою суду від 16.08.2021 скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 02.06.2021 по справі № 697/1081/21, на речовий доказ у справі - автомобіль «Мercedes Benz Sprinter 316», державний номерний знак НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_4 , володільцем якого є ТОВ «Гаран-Рось» (код ЄДРПОУ 35750461), а сам автомобіль передано на відповідальне зберігання володільцу. На підставі ст. 100 КПК України цей речовий доказ слід залишити у володінні останнього.

Ураховуючи викладене, керуючись ст.ст. 7, 100, 124, 128, 349, 368-370, 373, 374, 376, 394, 395, 615 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_8 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком два роки з позбавленням права керування транспортним засобом строком один рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування призначеного судом покарання з випробуванням, встановивши 1 (один) рік іспитового строку.

Відповідно до п. 3 ст. 76 КК України, Порядку здійснення командирами (начальниками) військових частин (установ) контролю за поведінкою військовослужбовців, звільнених від відбування покарання з випробуванням, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 17.09.2020 № 337, упродовж іспитового строку на ОСОБА_8 покласти обов`язки:

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, або особою, відповідальною за здійснення організації обліку військовослужбовців, звільнених від відбування покарання з випробуванням.

Строк додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортним засобом обчислювати з моменту набрання вироком законної сили.

Запобіжний захід до ОСОБА_8 не застосовувати.

Цивільний позов ОСОБА_11 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса АДРЕСА_3 ) до ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал страхування» (вул. Борщагівська, 154, м. Київ, 03056, код ЄДРПОУ 33908322) - задовольнити повністю.

Стягнути з ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал страхування» на користь ОСОБА_11 страхове відшкодування у загальному розмірі 21052,18 (двадцять одна тисяча п`ятдесят дві грн 18 коп), з яких 20049,69 грн стягнути у рахунок відшкодування витрат, пов`язаних з заподіянням шкоди здоров`ю, та 1002,49 грн. стягнути у рахунок відшкодування моральної шкоди.

У задоволенні цивільного позову ОСОБА_11 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укроптзапчастина» (вул. Костомарова, 53 б, м. Корсунь-Шевченківський, Черкаський район, Черкаська область, код ЄДРПОУ 41143168) - відмовити повністю.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_11 процесуальні витрати у виді витрат на правову допомогу у загальному розмірі 8500,00 (вісім тисяч п`ятсот) грн.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь держави процесуальні витрати у виді витрат на проведення судових експертиз у загальному розмірі 3432,40 (три тисячі чотириста тридцять дві грн 40 коп) грн.

Речовий доказ - автомобіль марки Мercedes Benz Sprinter 316, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_4 , переданий на відповідальне зберігання володільцю ТОВ «Гаран-Рось» (код ЄДРПОУ 35750461) - залишити у володінні останнього.

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Черкаського апеляційного суду через Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану суд обмежується проголошенням резолютивної частини вироку, з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

СуддяОСОБА_1