Рішення

від 22.02.2023 по справі 711/6612/22

ПРИДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/6612/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

заочне

22 лютого 2023 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді Позарецької С.М.

при секретарі Щокань В.М.

за участю позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Лайт» про стягнення заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Нью Лайт» про стягнення заробітної плати. Свої позовні вимоги мотивує тим, що між позивачем та відповідачем було укладено трудовий договір і прийнято позивача на роботу з 17.02.2021 на посаду секретаря керівника, а з листопада 2021 року переведено на посаду помічника керівника. Дата вступу в трудові відносини підтверджується скриншотом із особової справи позивача на веб-порталі Пенсійного фонду України, оскільки позивачеві не надавалася копія наказу про прийняття її на роботу. Звертає увагу суду на те, що в порушення вимог наказу № 58 від 29.07.1993 «Про затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок», відповідачем так і не було внесено запису у трудову книжку позивача, про прийняття останньої на роботу.

В подальшому, починаючи із липня місяця 2021 року відповідач без будь-яких причин, грубо порушуючи чинне законодавство, перестав виплачувати заробітку плату позивачеві, хоча остання продовжувала виконувати свої трудові обов`язки, оскільки відповідач обіцяв поступово здійснювати погашення заборгованості.

Як наслідок, не отримуючи заробітну плату з липня 2021 року, позивачем було подано заяву про звільнення від 28.06.2022.

Після отримання заяви позивача, відповідачем було видано наказ №14-К, який датований 10.07.2022, про звільнення ОСОБА_1 з посади помічника керівника ТОВ «Нью Лайт» з 11.07.2022.

Крім того,позивач вказує,що булаознайомлена звідповідним наказомлише 14.09.2022,після тогояк отрималайого засобамипоштового зв`язку,що підтверджуєтьсяквитанцію поштовогооператора «Укрпошта»(№1800304564326). Вважає, що фактичною датою припинення трудових відносин є дата ознайомлення її з наказом про звільнення, а саме 14.09.2022.

Після цього позивач неодноразово намагалася зв`язатися із відповідачем для врегулювання питання виплати заборгованості, але всі її намагання були проігноровані відповідачем, як і прохання про надання документів на підтвердження заборгованості по заробітній платі та невикористаній відпустці.

Також позивач вказує, що вживала заходів досудового врегулювання спору, шляхом направлення відповідного звернення до управління Держпраці у Черкаській області, але фактично заходи досудового врегулювання спору ніяк не вплинули на порушені права позивача.

Позивач вказує, що відповідач грубо порушуючи її конституційне право на своєчасне отримання заробітної плати, перестав виконувати свій обов`язок, починаючи з липня 2021 року, і на день видачі наказу про звільнення не провів остаточний розрахунок із позивачем та не надав письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні.

З метою попереднього розрахунку суми заборгованості по заробітній платі, а також компенсації за невикористану відпустку, позивач взяв до уваги дані Пенсійного фонду України, що відповідає дійсності і дає змогу попередньо здійснити розрахунок заборгованості до моменту надання відповідачем відповідних письмових підтверджень в ході судового розгляду. Так, згідно даних з Реєстру застрахованих осіб з Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (Форма ОК-5), посадовий оклад позивача у 2021 році, а саме, - з березня місяця, становив 6000 грн на місяць. Отже, виходячи із фактичних обставин справи, попередня сума заборгованості відповідача перед позивачем становить: заборгованість по заробітній платі за період з 01 липня 2021 року і по 14 вересня 2022 року (день ознайомлення з наказом про звільнення) становить 85800 грн.; заборгованість за 4 дні невикористаної відпустки становить 750 грн.

Таким чином, позивач просить суд, - стягнути з ТОВ «Нью Лайт» на свою користь невиплачену заробітну плату за період з липня 2021 року по 14 вересня 2022 року в сумі 85800грн. 00 коп. без врахування утримання податків та інших обов`язкових платежів та компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 750грн. 00 коп.

Ухвалою суду від 16.12.2022 прийнято, відкрито провадження по справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Крім того, зобов`язано відповідача надати до суду: копію наказу про прийняття ОСОБА_1 на посаду секретаря керівника ТОВ «Нью Лайт»; копію штатного розпису ТОВ «Нью Лайт» та копію наказу про його затвердження; довідку про середню заробітну плату ОСОБА_1 за останні 2 календарні місяці, що передували звільненню; довідку про нараховану та виплачену заробітну плату ОСОБА_1 з розшифровками за видами виплат, розмірів відрахувань та утримань за період з 17.02.2021 по 14.09.2022; табелі обліку використання робочого часу позивача за період з лютого 2021 року по червень 2022 року; довідку про наявність заборгованості із заробітної плати позивача за період з липня 2022 року по 14.09.2022.

Відповідачем відзив на позовну заяву подано не було, як і не було виконано ухвалу суду від 16.12.2022 щодо надання до суду відповідачем відповідної інформації. Про поважність причин невиконання судового рішення в цій частині, суду не повідомлено.

В судовому засіданні позивач повністю підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити, враховуючи доводи, що зазначені у позовній заяві. Зазначила, що трудова книжка відповідачем не заповнена і вона її забрала собі на початку липня 2022 року; записи в ній про прийняття та звільнення з ТОВ немає. За даними органів ПФУ відсутні дані про звільнення її з роботи. По штатному розпису зарплата 6700грн. і саме з цього розміру нею нараховано розмір заборгованості 85800грн., який слід стягнути без утримання податків, т.я. їх повинен сплачувати відповідач; по червень 2021 року вона повністю отримала зарплату, а з липня 2021 року зарплату не отримувала. Зазначила, що один тиждень відпустки нею використано не було (за пропрацьований рік з лютого 2021 по вересень 2022), а тому розмір заборгованості 750грн. Вважає, що її було звільнено у вересні 2022 року. У період з 27.07. по 14.09.2022 вона фактично не виконувала роботу і на роботу не виходила. До суду щодо зміни формулювання підстав звільнення, в т.ч. і дату звільнення (з 26.07.2022 на іншу), вона не зверталася. Звільнена за угодою сторін, профком відсутній на підприємстві, підстави звільнення до суду не оскаржувала. При звільненні з роботи із нею не був проведений розрахунок. Робочий тиждень п`ятиденна робоча неділя. ОСОБА_2 отримувала на картковий рахунок в ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В судове засідання відповідач не з`явився, будучи неодноразово повідомлений про час, дату та місце розгляду справи. Про поважність причин неявки не повідомив. Відзив на позов не подав.

Відповідно до ст.280 ЦПК України та враховуючи позицію позивача, суд проводить заочний розгляд справи.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення за таких підстав:

встановлено, що між позивачем та відповідачем був укладений трудовий договір і ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 дошлюбне прізвище, враховуючи дані свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_1 , актовий запис 33 від 14.02.2015) прийнято на роботу з 17.02.2021 на посаду секретаря керівника, а з листопада 2021 року її переведено на посаду помічника керівника. Дата вступу у трудові відносини підтверджується відомостями особової справи позивача на веб-порталі Пенсійного фонду України. Досліджена під час розгляду справи трудова книжка НОМЕР_2 , оригінал якої знаходиться у позивача, про що нею зазначено в судовому засіданні, не містить інформації про прийняття на роботу та звільнення у ТОВ «Нью Лайт».

Відповідачем, в особі директора ОСОБА_4 , 10.07.2022 було видано наказ №14-К, про звільнення ОСОБА_1 з посади помічника керівника ТОВ «Нью Лайт» з 11.07.2022 на підставі заяви працівника, датованої 28.06.2022, зареєстрована за №14, за згодою сторін.

Даний наказ 13.09.2022 направлений поштовим відправленням на адресу ОСОБА_1 листом №70, який позивач отримала та була ознайомлена 14.09.2022. Такі обставини підтверджуються дослідженими доказами по справі, в тому числі підтверджується квитанцію поштового оператора «Укрпошта» (№ 1800304564326).

Як встановлено під вас розгляду справи, позивачем підстави звільнення з роботи, дата звільнення не оскаржувалися. Крім того, на час розгляду справи відсутні докази про те, що заборгованість по зарплаті на час звільнення позивача, відповідачем була виплачена.

Відповідно до даних Пенсійного фонду України (Реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного страхування, форма ОК-5), заробітна плата позивача з липня 2021 року становила 6000грн., у грудні 2021 року 6700грн., а з січня 2022 року по грудень 2022 року інформація про нараховану та виплачену зарплату (доходи) відсутня. Аналогічні відомості мають місце і в відомостях з Державного реєстру фізичних осібплатників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 18.10.2022.

Як зазначалось вище, станом на час вирішення спору, відповідачем не було виконано ухвалу суду від 16.12.2022, яка винесена за результатами розгляджу клопотання позивача, щодо надання до суду: копії наказу про прийняття ОСОБА_1 на посаду секретаря керівника ТОВ«Нью Лайт»; копії штатного розпису ТОВ «Нью Лайт» та копії наказу про його затвердження; довідки про середню заробітну плату ОСОБА_1 за останні 2 календарні місяці, що передували звільненню; довідки про нараховану та виплачену заробітну плату ОСОБА_1 з розшифровками за видами виплат, розмірів відрахувань та утримань за період з 17.02.2021 по 14.09.2022; табелю обліку використання робочого часу позивача за період з лютого 2021 року по червень 2022 року; довідки про наявність заборгованості із заробітної плати позивача за період з липня 2022 року по 14.09.2022.

Таким чином, відповідно до вимог ч.10 ст. 84 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними доказами.

Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України). Способи захисту визначені КЗпП України.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Конституційне право громадян на оплату праці розглядається як одне з найбільш важливих та пріоритетних засад становлення і розвитку суспільства, ефективний засіб стимулювання працівників та службовців до належного та якісного виконання службових обов`язків. Згідно із ст.ст. 21, 43 Конституції України, ст.ст. 94, 115 КЗпП України, ст.ст. 21, 24 Закону України «Про оплату праці» кожна людина має право на заробітну плату за виконану роботу та її своєчасне одержання в повному обсязі.

Відповідно до статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відносини, які виникають між працівником і роботодавцем із приводу оплати праці, у тому числі й у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати, регулюються трудовим законодавством, а саме: КЗпП України; Законами України: «Про оплату праці», та інш.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та інш. нормативно-правовими актами (ст. 94 КЗпП України).

Стаття 1 Конвенції Міжнародної організації праці «Про захист заробітної плати» №95 (1949), яка ратифікована 30.06.1961р. закріплює, що відповідно до мети цієї Конвенції, термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити на підставі письмового або усного договору про наймання послуг, працівникові за працю, яку виконано, чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано, чи має бути надано.

Оскільки відповідачем не спростовані доводи позивача про здійснення ним повного розрахунку при звільненні, а позивач стверджує, що такі розрахунки не були проведені, зокрема і на час розгляду справи, то у суду відсутні підстави вважати, що позивачем пропущені строки звернення до суду із даним позовом, враховуючи норми ст. 233 КЗпП України (в редакції, чинній на час виниклих спірних правовідносин, тобто на час звільнення 10-11.07.2022).

Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавцем, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата (ч. 1 ст. 115 КЗпП України, в редакції чинній на час виниклих спірних правовідносин).

Статтею 47 КЗпП України (в редакції чинній на час виниклих спірних правовідносин) передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок.

Як визначено ст. 116 згаданого Кодексу (в редакції чинній на час виниклих спірних правовідносин), при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівнику при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

При цьому, сам по собі факт відсутності коштів на підприємстві не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. При розгляді справи судом не встановлено вини ОСОБА_1 , як працівника підприємства, у виникненні становища, яке призвело до затримки з нею розрахунку по заробітній платі при звільненні.

За результатами розгляду справи, встановлених обставин та досліджених доказів, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заробітної плати при звільненні підлягають до часткового задоволення. Так, підлягає до стягнення зарплата за період часу з липня 2021 року (час, з якого припинилася виплата зарплати) по 10.07.2022 (дата видання наказу про звільнення), яка становить 77976грн. 24коп. (30000 + 45500 + 2476,24), з наступним відрахуванням (утриманням) при виплаті податків та обов`язкових платежів та зборів, передбачених законодавством України.

При цьому, суд враховує той факт, що з липня по листопад 2021 року заробіток позивача складав 6000грн. щомісяця (за весь цей період зарплата складає 30000грн.); з грудня 2021 року по червень 2022 року 6500грн. (за весь цей період зарплата складає 45500грн.); 8 робочих днів (з 01 по 08.08.2022, враховуючи, що у липні 2022 року 21 робочий день, середньоденна зарплата складає 309грн. 53коп. (6500 : 21), за які зарплата складає 2476грн. 24коп. (8 х 309,53).

На думку суду, позивачем здійснено невірний розрахунок заборгованості по зарплаті, враховуючи відомі розміри її заробітку у період часу з липня 2021 року по липень 2022 року. Крім того, безпідставні посилання позивача на те, що необхідно стягнути з відповідача на її користь нараховану, але не виплачену зарплату за період з 11.07.2022 до 14.09.2022, оскільки в цей період часу зарплата їй не нараховувалася, враховуючи відомості органів пенсійного фонду та органів податкової інспекції. Крім того, відсутні докази про те, що у цей період вона працювала фактично, виконувала певну роботу на підприємстві. Навпаки, в судовому засіданні позивач зазначила, що у вказаний період часу вона фактично не виходила на роботу і дистанційно не виконувала ніяку роботу. Той факт, що відповідачем не надана інформація про її звільнення до відповідних органів та внесена до відповідних реєстрів, не свідчить про те, що позивач фактично була звільнена саме 14.09.2022, враховуючи, що позивач визнала той факт, що нею 28.06.2022 була подана до відповідача заява про її звільнення і саме ця заява стала підставою для видання наказу від 10.07.2022.

Відповідно до ст. 48 КЗпП (в редакції, чинній на час виниклих спірних правовідносин) облік трудової діяльності працівника здійснюється в електронній формі в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування у порядку, визначеномуЗаконом України"Прозбір таоблік єдиноговнеску назагальнообов`язкове державнесоціальне страхування". Навимогу працівника,який впершеприймається нароботу,трудова книжкаоформляється роботодавцемв обов`язковомупорядку непізніше п`ятиднів післяприйняття нароботу. Роботодавецьна вимогупрацівника зобов`язанийвносити дотрудової книжки,що зберігаєтьсяу працівника,записи проприйняття нароботу,переведення тазвільнення,заохочення танагороди зауспіхи вроботі. Порядок ведення трудових книжоквизначається Кабінетом Міністрів України.

Як зазначалось вище і це підтверджено позивачем під час розгляду справи, оригінал трудової книжки знаходиться у позивача, який нею отримано у липні 2022 року та, який досліджено під час розгляду справи.

Громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати (ст.74 КЗпП).

Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору (ч.1 ст. 75 КЗпП).

Обчислення стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку передбачено ст.82 КЗпП та Законом України «Про відпустки». Відповідно до ч.1 ст. 83 цього Кодексу, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Оскільки відповідачем не спростована інформація про перебування/не перебування позивача у відпустці до моменту її звільнення з роботи, то суд з врахуванням інформації органів пенсійного фонду та податкових органів, вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача компенсації за невикористану відпустку (4 дні) у розмірі 750грн. 00коп. підлягають до задоволення. При цьому, необхідно здійснити відрахування (утримання) при виплаті цієї компенсації податків та обов`язкових платежів та зборів, передбачених законодавством України.

Враховуючи вище викладене, позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені на 90,09%, то з відповідача в дохід держави слід стягнути судовий збір у розмірі 894грн. 05коп., враховуючи норми ст. 141 ЦПК України. Про інші судові витрати позивачем повідомлено до суду не було.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-84, 141, 259, 268, 280 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Лайт» (код ЄДРПОУ 35412237, м. Черкаси, вул. В.Чорновола, 164 офіс 227) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , код НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) заробітну плату у розмірі 77976грн. 24коп. та компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 750грн. 00коп., а всього 78726грн. 24коп. з наступним відрахуванням (утриманням) при виплаті податків та обов`язкових платежів та зборів, передбачених законодавством України.

В іншій частині відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Лайт» (код ЄДРПОУ 35412237, м. Черкаси, вул. В.Чорновола, 164 офіс 227) в дохід держави судовий збір у розмірі 894грн. 05коп.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складений 28.02.2023.

Головуючий: С. М. Позарецька