Рішення

від 13.03.2023 по справі 712/5257/22

ШПОЛЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 712/5257/22

Провадження № 2/710/22/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.03.2023 м. Шпола

Шполянський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Побережної Н.П.,

за участі секретаря судового засідання - Гадіон К.В.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

відповідача - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору приватний нотаріус Звенигородського районного нотаріального округу Горбач Володимир Павлович про встановлення факту постійного проживання/не проживання, факту прийняття/неприйняття спадщини, визнання недійсним свідоцтв про право на спадщину,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина.

Короткий зміст позовних вимог. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

11.08.2022 до Шполянського районного суду Черкаської області за підсудністю надійшла дана позовна заява в якій позивач просить: встановити факт постійного проживання ОСОБА_5 разом із ОСОБА_6 на день відкриття спадщини та визнати ОСОБА_5 , таким, що прийняв спадщину після смерті його дружини ОСОБА_6 ; встановити факт не проживання ОСОБА_4 разом із ОСОБА_6 на день відкриття спадщини, та визнати ОСОБА_4 таким, що не прийняв спадщину після смерті його матері ОСОБА_6 ; визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину за реєстровими №№ 1536, 1537 від 09.08.2016, посвідчені приватним нотаріусом Звенигородського районного нотаріального округу Горбачем В.П., видані ОСОБА_4 після смерті ОСОБА_6 ; припинити речове право ОСОБА_4 та скасувати записи у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 1118250471257, № 633173771257, внесені на підставі свідоцтв про право на спадщину, виданих приватним нотаріусом Звенигородського районного нотаріального округу Горбачем В.П. 09.08.2016 за реєстровими №№ 1536, 1537, та про реєстрацію похідного речового права № 18927542, № 18928438, внесені на підставі договорів оренди земельних ділянок за кадастровими №№ 7125783600:02:001:0569, 7125783600:02:001:035.

Позов позивач мотивує тим, що він син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після смерті батька приватним нотаріусом Звенигородського районного нотаріального округу Білоусом В.П. 04.07.2019 відкрито спадкову справу за №04/2019. Спадкову справу відкрито на підставі заяви про прийняття спадщини позивачу, яку зареєстровано у Книзі обліку і реєстрації спадкових справ за № 11. Крім позивача, у терміни, передбачені статтею 1270 Цивільного кодексу України, заяву про прийняття спадщини подав ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , рідний брат позивача та син ОСОБА_6 та ОСОБА_5 . ОСОБА_6 , померла ІНФОРМАЦІЯ_5 . Позивач вважає, що ОСОБА_5 прийняв спадщину після своєї дружини, ОСОБА_6 , відповідно до частини третьої статті 1268 Цивільного кодексу України, проте не встиг її оформити. ОСОБА_4 є таким, що не прийняв спадщину після смерті моєї матері ОСОБА_6 , своїми діями у незаконний спосіб позбавив ОСОБА_5 належної йому спадщини та сприяв усуненню його від спадкування після матері ОСОБА_6 . Тому позивач звернувся з цим позовом до суду.

Відповідач надав суду відзив, в якому вказав, що за життя батьками позивача та відповідача було вирішено і позивач з відповідачем про це знали, що, належне ОСОБА_6 майно, вона по заповіту залишить відповідачу, а все, належне майно ОСОБА_5 , він залишить по заповіту позивачу у справі. За життя ОСОБА_6 склала на ім`я відповідача заповіт, яким все майно заповіла йому. Після її смерті відповідач отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на її майно, оскільки мав таке право, батько відповідача - ОСОБА_5 на спадщину дружини і матері відповідача не претендував і з заявою про видачу свідоцтва право на спадщину після її смерті до нотаріуса не звертався. 09.08.2016 приватним нотаріусом Звенигородського нотаріального округу Черкаської області Горбачем В. П. була відкрита спадкова справа № 92/2016 і в цей же день за заявою відповідача йому було видане свідоцтво про право на спадщину за заповітом. Батько відповідача ОСОБА_5 і ОСОБА_2 знали, що відповідач оформив спадкові права на майно моєї померлої матері, яка склала на відповідача заповіт, і ніхто з них не претендував на це майно. Позивач ОСОБА_2 безпідставно стверджує, що відповідач своїми діями у законний спосіб позбавив свого батька ОСОБА_5 , належної йому спадщини та сприяв усуненню його від спадкування після смерті матері. Проте позивач не вказує у який спосіб відповідач перешкоджав батькові в оформленні спадкових прав на майно матері. Не відповідає дійсності і є не достовірними твердження позивача про те, що ОСОБА_5 не встиг оформити спадщину після смерті своєї дружини, оскільки після її смерті матері і до смерті батька минуло 4 роки і 5 місяців. Крім цього, відповідач вважає, що позивачем пропущений строк позовної давності для звернення до суду, який має спливати з моменту смерті ОСОБА_6 , з 06.12.2015, оскільки позивач як син померлої матері повинен був звернутися до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини протягом шести місяців з моменту її смерті, а оскільки він цього не зробив, тому він знав про наявну домовленість між батьками щодо оформлення заповітів і знав про наявний заповіт, оформлений матір`ю на ім`я відповідача. Тому підстав для визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, видане приватним нотаріусом Звенигородського нотаріального округу відповідач не бачить.

Позивач надав суду відповідь на відзив, в якій вказав, що у матеріалах справи №92/2016, заведеної приватним нотаріусом Шполянського районного нотаріального округу Горбачем В.П. після смерті ОСОБА_6 , відсутній будь-який заповіт. Крім того, ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , термін для прийняття спадщини, передбачений ч. 1 ст. 1270 ЦК України, закінчився 05.06.2016. Спадкову справу відкрито на підставі заяви відповідача, тобто після спливу шести місяців, передбачених для подачі заяв про прийняття та про відмову від спадщини. Таким чином, ОСОБА_4 не прийняв спадщину.

У судове засідання позивач та його представник не з`явилися, надали пояснення аналогічні до змісту позову та відповіді на відзив, просили задовольнити позов.

Представник відповідача та відповідач у судове засідання з`явилися, проти позову заперечували з підстав вказаних у відзиву.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився , про час, дату та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Шполянського районного суду Черкаської області від 03.10.2022 було відкрито провадження по справі.

Ухвалою Шполянського районного суду Черкаської області від 22.11.2022 було витребувано у приватного нотаріуса Звенигородського районного нотаріального округу Білоуса Василя Пантелеймоновича, який здійснює свою діяльність за адресою: АДРЕСА_1 , належним чином завірену копію спадкової справи №04/2019, заведену після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Ухвалою Шполянського районного суду Черкаської області від 23.01.2023 було закрито підготовче засідання у справі та призначено справу до розгляду по суті.

ІІ. Мотивувальна частина.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

За даними Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, №довідки 303915052 та 303929139 від 30.06.2022, земельні ділянки за кадастровими номерами 7125783600:02:001:0569, 7125783600:02:001:0356, належать ОСОБА_4 з 12.12.2016 та 09.08.2016 і передані в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Лебединська аграрна компанія» на підставі договорів оренди від 28.11.2016 та 23.12.2016 (а.с. 30-31, 185-186 том 1).

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 28.05.2019, видане Шполянським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, (а.с. 33, 188, 217 том 1).

ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 07.12.2015, видане Виконавчим комітетом Лебединської сільської ради Шполянського району Черкаської області, (а.с. 34, 93, 189 том 1).

Відповідно до заяви ОСОБА_2 про прийняття спадщини від 04.07.2019 до приватного нотаріуса Шполянського районного нотаріального округу Білоуса В.П. ОСОБА_2 прийняв спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 , який залишив на ім`я ОСОБА_2 заповіт, посвідчений 15.12.2017 приватним нотаріусом Шполянського районного нотаріального округу Білоусом В.П. Інших спадкоємців спадкодавець не має. На день смерті померлий в шлюбі не перебував (а.с. 35, 190, 217 том 1).

За змістом інформаційної довідки зі Спадкового реєстру, № інформаційної довідки 69171291 від 10.06.2022, після смерті ОСОБА_6 . 09.08.2016 приватним нотаріусом Звенигородського районного нотаріального округу Горбачем В.П. була заведена спадкова справа №92/2016. У цей же день видано свідоцтва про право на спадщину (а.с. 36, 191 том 1).

Відповідно до Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу, № витягу 00036040191, 19.04.1955 виконавчим комітетом Лебединської сільської ради Шполянського району Черкаської області було складено актовий запис про шлюб №14. Подружжя: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , після одруження прізвище дружини змінено на ОСОБА_6 (а.с. 37, 192 том 1).

ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 в с. Лебедин. Батьками є ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим 17.08.1999, (а.с. 40, 195, 221 том 1).

Відповідно до довідки №944 від 29.06.2022, виданої Виконавчим комітетом Шполянської міської ради ОТГ, ОСОБА_4 ніколи, у тому числі на день смерті ОСОБА_6 не проживав за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 41, 196 том 1).

За даними довідки №2942 від 07.12.2015, виданою Виконавчим комітетом Лебединської сільської ради ОСОБА_5 дійсно провів поховання ОСОБА_6 та постійно проживав разом з нею з 1955 по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 . Разом вони вели спільне підсобне господарство (а.с. 42, 197 том 1).

Згідно з довідкою №450 від 02.03.2017, виданою Виконавчим комітетом Лебединської сільської ради, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 постійно проживала та була прописана в АДРЕСА_2 , який належить ОСОБА_5 на праві приватної власності. На час відкриття спадщини разом із спадкодавцем постійно проживав чоловік ОСОБА_5 . Малолітніх, неповнолітніх, недієздатних осіб, а також осіб, дієздатність яких обмежена, у спадкодавця немає. Заборони на нерухоме майно немає. З 01.01.2013 по даний час в цьому будинку разом із спадкодавцем постійно проживає та зареєстрований ОСОБА_5 (а.с. 43, 198 том 1).

За змістом довідки №238 від 15.02.2012, виданою Виконавчим комітетом Шполянської міської ради ОТГ, ОСОБА_6 до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 постійно проживала та була зареєстрована в АДРЕСА_2 , який належить ОСОБА_5 на праві приватної власності. На день смерті ОСОБА_6 був зареєстрований чоловік ОСОБА_5 . Малолітніх, неповнолітніх, недієздатних осіб, а також осіб, дієздатність яких обмежена, у спадкодавця немає. (а.с. 44, 199 том 1).

Відповідно до облікової картки об`єкта погосподарського обліку на 2011-2015 роки у вкладці «Відомості про членів домогосподарства з реєстрацією місця проживання на територіях ради за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровані: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.с. 45, 200 том 1).

ОСОБА_5 належить житловий будинок в АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва № НОМЕР_4 про право особистої власності на житловлий будинок в АДРЕСА_2 (а.с. 46, 201 том 1).

Відповідно до довідки заступника директора КП «Благоустрій» Шполянської міської ради ОТГ №4811 від 04.07.2019 ОСОБА_5 до дні смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 постійно проживав та був прописаний в АДРЕСА_2 , який належить йому на праві приватної власності. На час відкриття спадщини разом зі спадкодавцем ніхто не проживав та не був зареєстрований. Малолітніх, неповнолітніх, недієздатних осіб, а також осіб, дієздатність яких обмежена у спадкодавця немає. Заборони на нерухоме майно немає. З 01.01.2016 в цьому будинку разом зі спадкодавцем ніхто не проживав та не був зареєстрований (а.с. 47, 202, 218 том 1).

Згідно з постановою приватного нотаріуса Звенигородського нотаріального округу Черкаської області Білоуса Василя Пантелеймоновича від 21.01.2022 із заявою про видачу свідоцтв про право на спадщину за заповітом № 23 від 21.01.2022 року померлого ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_5 звернувся ОСОБА_2 . В наведеній спадковій справі наявний заповіт ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , посвідчений 15.12.2017 Білоусом В.П., приватним нотаріусом Шполянського районного нотаріального округу, реєстр № 2677, яким все майно заповідано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 . Із документів зазначеної спадкової справи вбачається, що окрім заяви ОСОБА_2 про прийняття спадщини за заповітом від 04.07.2019 №11 наявна заява ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , про прийняття, як за законом так і за заповітом спадщини ОСОБА_5 , справжність підпису на якій засвідчено 09.10.2019 Горбачем В.П. , приватним нотаріусом Шполянського районного нотаріального округу, реєстр №2354. За інформацією наявною в повному витязі з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження витяг № 00034699968, дата формування 21.01.2022 батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є ОСОБА_5 . ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розуміння статті 1241 Ц.К України, має право на обов`язкову частку в заповіданому батьком, ОСОБА_5 майні, так як на день смерті батька ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) був непрацездатним (пенсіонером за віком). Спадкова справа № 4/2019 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 заяв про відмову від права на обов`язкову частку у спадщині не містить. ОСОБА_2 в заяві від 21.01.2022 про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом просить видати йому вказані свідоцтва, без виділення з заповіданого батьком майні, обов`язкової частки ОСОБА_4 . Таким чином, видача ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину за заповітом на майно ОСОБА_5 без виділення обов`язкової частки, на яку має право ОСОБА_4 порушує приписи статті 1241 ЦК України. Враховуючи наведене, видача ОСОБА_2 свідоцтва про право спадщину на заповідане ОСОБА_5 майно, без виділення обов`язкової частки на яку має право ОСОБА_4 суперечить законодавству України (а.с. 48, 203, 241-242, том 1).

ОСОБА_5 на випадок своєї смерті зробив заповітне розпорядження на випадок його смерті все, належне йому майно, з чого б воно не складалося і де б воно не знаходилося і взагалі все те, на що за законом він матиме право і що буде належати йому на день смерті заповів ОСОБА_2 . У разі коли ОСОБА_2 помре раніше, або не прийме дану спадщину, або буде усунутий від її прийняття, вищевказане майно заповів: ОСОБА_13 , що підтверджується заповітом від 15.12.2017, посвідченим приватним нотаріусом Шполянського районного нотаріального округу Білоусом В.П. 15.12.2017 та Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі, № витягу 50303989, 15.12.2017, (а.с. 49-50, 204, 218 том 1).

ОСОБА_5 відповідно до акту від 29.06.2022 про проживання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2 з 1992 року по день смерті по ІНФОРМАЦІЯ_3 , постійно проживав за адресою: АДРЕСА_2 . Разом з ним по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 постійно проживала його дружина ОСОБА_6 (а.с. 51-52, 205 том 1).

ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 ніколи, у тому числі на день смерті ОСОБА_6 , постійно не проживав за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується актом від 29.06.2022 непроживання ОСОБА_4 (а.с. 53-54, 206 том 1).

Згідно копії спадкової справи №92\2016 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_6 :

-ОСОБА_4 прийняв спадщину згідно із заявою ОСОБА_4 від 09.08.2016 про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 . В заяві вказано, що місце відкриття та прийняття спадщини перевірено за довідкою, виданою Лебединською сільською радою від 28.07.2016 за №1765, відповідно до якої спадкоємець ОСОБА_4 постійно проживав разом із спадкодавцем за однією адресою на момент сперті спадкодавця. Інші спадкоємці не проживали та не були зареєстровані (а.с. 84-85, том 1);

-ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_10 в с. Лебедин. Батьками є ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 , виданого 02.03.1973, та повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження від 02.11.2020 (а.с. 92, 226-227 том 1);

-ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 (а.с. 93, том 1);

-згідно з довідкою виконавчого комітету Лебединської сільської ради від 2016 року за №1765 ОСОБА_6 до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 постійно проживала та була прописана в АДРЕСА_2 . На час відкриття спадщини разом із спадкодавцем постійно проживав син ОСОБА_4 . Малолітніх, неповнолітніх, недієздатних осіб, а також осіб, дієздатність яких обмежена у спадкодавця нема. Заборони на нерухоме майно немає (а.с. 94, том 1).

-відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА №476132, ОСОБА_6 була власником земельної ділянки, площею 0,9 га в межах Лебединської сільської ради Шполянського району Черкаської області, кадастровий номер 7125783600:02:002:0105 (а.с. 107, том 1).

-згідно з Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, № НВ-7103997312016, від 01.08.2016 ОСОБА_4 є власником земельної ділянки, площею 0,9 га в межах Лебединської сільської ради Шполянського району Черкаської області, кадастровий номер 7125783600:02:001:0356 (а.с. 109-114, том 1);

-відповідно до довідки, виданої виконкомом Лебединської сільської ради ОСОБА_6 згідно схеми розподілу земельних часток/паїв по Лебединській сільській раді, їй належить земельна частка/пай № НОМЕР_6 , площею 1,91 га, яка знаходиться на території СТОВ «Лебедин». Державний акт на земельну частку (пай) не виготовлявся, в процесі виготовлення не перебуває. Сільська рада не заперечує про передачу у власність ОСОБА_6 земельну частку/пай з земель колективної власності на території ксп « ІНФОРМАЦІЯ_11 », яка знаходиться в адмінмежах Лебединської сільської ради (а.с. 115, том 1);

-згідно з сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ЧР 0232010 ОСОБА_6 належало право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності колективного с/г підприємства «Лебедин», розміром 2,36 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) (а.с. 116-117, том 1);

-відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 09.08.2016, посвідченого приватним нотаріусом Шполянського районного нотаріального округу Горбачем В.П., за № 1536, спадкоємцем майна ОСОБА_6 , а саме: земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в адмінмежах Лебединської сільської ради, площею 0,9 га, кадастровий номер 7125783600:02:001:0356 є ОСОБА_4 (а.с. 118, том 1);

-відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 09.08.2016, посвідченого приватним нотаріусом Шполянського районного нотаріального округу Горбачем В.П., за № 1537, спадкоємцем майна ОСОБА_6 , а саме: права на земельну частку (пай у землі, яка знаходиться в колективній власності КСП «Лебедин», с. Лебедин, Шполянського району, Черкаської області, розміром 2,36 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що належала померлому на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серія ЧР № 0232010, виданого Шполянською районною державною адміністрацією 26 червня 1997 року на підставі рішення Шполянської районної державної адміністрації від 19 травня 1997 року No227, зареєстрованого у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) 02 липня 1997 року за № 6521 є ОСОБА_4 (а.с. 161, том 1).

Згідно з матеріалами копії спадкової справи №04/2019 після смерті ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 :

-ОСОБА_2 прийняв спадщину після смерті батька ОСОБА_5 27.05.2019згідно заяви про прийняття спадщини від 04.07.2019 (а.с.217 том 1);

-за змістом довідки №1811 від 04.07.2019, виданої Шполянською міською радою ОТГ, ОСОБА_5 до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 постійно проживав та був прописаний в АДРЕСА_2 . На час відкриття спадщини разом із спадкодавцем ніхто не проживав та не був зареєстрований. Малолітніх, неповнолітніх, недієздатних осіб, а також осіб, дієздатність яких обмежена у спадкодавця нема (а.с.218 том 1);

-відповідно до заповіту від 15.12.2017, посвідченого приватним нотаріусом Шполянського районного нотаріального округу, ОСОБА_5 на випадок своєї смерті зробив заповітне розпорядження на випадок його смерті все, належне йому майно, з чого б воно не складалося і де б воно не знаходилося і взагалі все те, на що за законом він матиме право і що буде належати йому на день смерті заповів ОСОБА_2 (а.с.218 зворотня сторона, том 1);

-за даними витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі, № витягу 62340914, 15.12.2017 приватним нотаріусом Шполянського районного нотаріального округу Білоусом В.П . було посвідчено заповіт після смерті ОСОБА_5 (а.с. 219 том 1);

-ОСОБА_4 прийняв спадщину після смерті батька ОСОБА_5 згідно заяви про прийняття спадщини від 09.10.2019 до приватного нотаріуса Шполянського районного нотаріального округу Білоуса В.П. ІНФОРМАЦІЯ_3 помер батько заявника ОСОБА_5 . Заявник вказав, що спадщину, що залишилася після смерті батька, приймає (а.с. 225 том 1);

-ОСОБА_2 відповідно до заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 21.01.2022 звернувся до приватного нотаріуса Шполянського районного нотаріального округу Білоуса В.П. щодо видачі свідоцтва після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 батька заявника ОСОБА_5 . Заявник вказав, що спадщину, що залишилася після смерті батька, прийняв шляхом подачі відповідної заяви до нотаріуса. Просив видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом без виділення часток, на які претендує ОСОБА_4 (а.с. 228 том 1);

-відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії 1-ЧР №018205, ОСОБА_5 був власником земельної ділянки, площею 0,6 га в межах Лебединської сільської ради Шполянського району Черкаської області, (а.с. 231 том 1).

-згідно з Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, № НВ-7114854262020, від 09.08.2020 ОСОБА_5 є власником земельної ділянки, площею 0,6 га в межах Лебединської сільської ради Шполянського району Черкаської області, кадастровий номер 7125783600:01:003:0213 (а.с. 232-234, том 1);

-відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №933127, ОСОБА_5 був власником земельної ділянки, площею 0,14 га в межах Лебединської сільської ради Шполянського району Черкаської області, кадастровий номер 7125783600:01:003:0041 (а.с. 234 зворотня сторона-235, том 1).

-згідно з Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, № НВ-7114859902020, від 10.08.2020 ОСОБА_5 є власником земельної ділянки, площею 0,14 га в межах Лебединської сільської ради Шполянського району Черкаської області, кадастровий номер 7125783600:01:003:0041 (а.с. 235 зворотня сторона-236, том 1);

-відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії 1-ЧР №024054, ОСОБА_5 був власником земельної ділянки, площею 1,67 га в межах Лебединської сільської ради Шполянського району Черкаської області, кадастровий номер 7125783600:02:001:0307 (а.с. 239 зворотня сторона том 1).

-згідно з Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, № НВ-7114854252020, від 09.08.2020 ОСОБА_5 є власником земельної ділянки, площею 1,6684 га в межах Лебединської сільської ради Шполянського району Черкаської області, кадастровий номер 7125783600:02:001:0307 (а.с. 240-241 том 1).

Відповідно до заповіту від 14.03.2016, посвідченого секретарем Лебединської сільської ради Шполянського району Черкаської області, ОСОБА_5 на випадок своєї смерті зробив заповітне розпорядження на випадок його смерті все, належне йому майно, з чого б воно не складалося і де б воно не знаходилося і взагалі все те, на що за законом він матиме право і що буде належати йому на день смерті заповів ОСОБА_2 (а.с. 26 том 2).

Згідно з договором оренди землі від 22.09.2014, укладеному між ОСОБА_5 та ТОВ «Лебединська аграрна компанія» та акту прийому-передачі земельної ділянки в оренду, в оренду останньому було передано земельну ділянку, площею 1,6684 га, у тому числі 7125783600:02:001:0307 та зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (а.с. 27-33 том 2).

В судовому засіданні були допитані свідки позивача ( ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ) та відповідача ( ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ), які дали наступні показання:

-свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_15 повідомили, що подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_6 проживали разом по АДРЕСА_2 вдвох. З грудня 2015 року по день смерті ОСОБА_5 в 2019 році відповідач разом з подружжям ОСОБА_6 не проживав. Петро мешкав з батьками лише коли був школярем. Покійний ОСОБА_5 дуже любив меншого сина, бо знав, що на нього можна покластися. Коли подружжя ОСОБА_14 навідувало подружжя ОСОБА_6 , вдома в останніх був позивач. Відповідача у справі ОСОБА_15 перший раз побачила на похороні в ОСОБА_6 . Свідки приїжджали до подружжя ОСОБА_6 близько 2 разів на рік, коли відвідували родичів. Про хворобу ОСОБА_6 свідок дізналася від ОСОБА_2 ;

-свідок ОСОБА_16 показала, що вона працювала секретарем сільської ради у с.Лебедин батько сторін - ОСОБА_5 приходив на консультацію до свідка. Потім він прийшов скласти заповіт на все майно на одного сина ОСОБА_2 . ОСОБА_5 сказав свідку, що хоче, щоб земельний пай після смерті дружини перейшов у право власності ОСОБА_2 Померлий ОСОБА_5 сказав свідкові у довідці щодо місця проживання вказати, що ОСОБА_5 проживав з сином ОСОБА_4 на момент смерті ОСОБА_6 ;

-свідок ОСОБА_17 , тітки позивача та відповідача, показала, що померлий ОСОБА_5 розповідав свідку, що він звертався до Лебединського насіннєвого заводу щодо консультації з приводу оформлення землі ОСОБА_6 на ОСОБА_4 . У 2016 році ОСОБА_5 наголосив свідку, що він, належне йому майно заповість ОСОБА_2 , зокрема і його особистий пай, а ОСОБА_4 мали за нього відплатити. Брат повідомив свідку, що документи оформили на ОСОБА_4 , але ще треба його підпис. ОСОБА_2 знав, що землю переоформлена на ОСОБА_4 . ОСОБА_5 просив сина ОСОБА_2 передати сину ОСОБА_4 цукерки, які ЛНЗ видало пайовикам.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Щодо встановлення факту постійного проживання та визнання ОСОБА_5 , таким, що прийняв спадщину після смерті його дружини, ОСОБА_6 .

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 за № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» (з подальшими змінами та доповненнями), в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов?язується з наступним вирішенням спору про право.

Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 № 7 визначено, що справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права та обов?язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

ОСОБА_6 , померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що виконавчим комітетом Лебединської сільської ради Шполянського району Черкаської області.

Факт проживання та реєстрації до дня смерті ОСОБА_6 в АДРЕСА_2 , разом з чоловіком ОСОБА_5 підтверджується:

витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу, № витягу 00036040191, від 05.07.2022 (а.с. 37, 192 том 1);

довідкою №2942 від 07.12.2015, виданою Виконавчим комітетом Лебединської сільської ради (а.с. 42, 197 том 1);

довідкою №450 від 02.03.2017, виданою Виконавчим комітетом Лебединської сільської ради (а.с. 43, 198 том 1);

довідкою №238 від 15.02.2022, виданою Виконавчим комітетом Шполянської міської ради ОТГ (а.с. 44, 199 том 1);

обліковою карткою об`єкта погосподарського обліку на 2011-2015 (а.с. 45, 200 том 1);

актом від 29.06.2022 про проживання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 51-52, 205 том 1);

показаннями свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 .

Беручи до уваги наявні в матеріалах справи вищезазначені докази, суд доходить до висновку, що ОСОБА_5 постійно проживав разом із ОСОБА_6 на день відкриття спадщини після смерті ОСОБА_6 , тобто ІНФОРМАЦІЯ_5 , за адресою: АДРЕСА_2 .

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ст.1216 ЦК України).

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Вимогами ч. 1 ст. 1222 ЦК України визначено, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

За змістом ч. 1 ст. 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка). Розмір обов`язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно зі ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно з ч. 1 ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Згідно з підпунктом 3.21 і 3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї. У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем може бути: довідка органу реєстрації місця проживання про те, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем.

Як вже зазначав суд на підставі даних з довідок №2942 від 07.12.2015 (а.с. 42, 197 том 1), №450 від 02.03.2017 (а.с. 43, 198 том 1), №238 від 15.02.2012 (а.с. 44, 199 том 1), копії облікової картки об`єкта погосподарського обліку на 2011-2015 (а.с. 45, 200 том 1), акту від 29.06.2022 (а.с. 51-52, 205 том 1) та показань свідків ОСОБА_5 на день відкриття спадщини після смерті ОСОБА_6 , тобто ІНФОРМАЦІЯ_5 , постійно проживав разом з нею за адресою: АДРЕСА_2 . ОСОБА_5 здійснив поховання своєї дружини після її смерті.

Матеріали спадкової справи №92/2016, після смерті ОСОБА_6 , не містять відомостей про те, що ОСОБА_5 відмовився від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу.

Таким чином, суд дійшов висновку, що ОСОБА_5 прийняв спадщину після смерті його дружини, ОСОБА_6 .

Щодо факту непроживання ОСОБА_4 разом із ОСОБА_6 на день відкриття спадщини, та визнання ОСОБА_4 таким, що не прийняв спадщину після смерті його матері ОСОБА_6 .

Так, в матеріалах справи наявна довідка виконавчого комітету Лебединської сільської ради, згідно якої ОСОБА_6 до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 постійно проживала та була прописана в АДРЕСА_2 . На час відкриття спадщини разом із спадкодавцем постійно проживав син ОСОБА_4 (а.с. 94, том 1).

Однак в судовому засіданні свідок ОСОБА_16 , підпис якої наявний на вищевказаній довідці, вказала, що померлий ОСОБА_5 надав їй вказівку викласти довідку з таким змістом. Проте чи відповідало це фактичним обставинам свідок достеменно не знає.

Таким чином, суд визнає довідку виконавчого комітету Лебединської сільської ради за 2016 № 1765 недопустимим доказом у справі.

Разом з тим суд встановив факт проживання ОСОБА_6 до дня відкриття спадщини після смерті останньої, тобто ІНФОРМАЦІЯ_5 , виключно разом з ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до ч.1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За змістом ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Отже, на підставі доказів, наявних в матеріалах справи, суд доходить висновку, що позовні вимоги щодо факту непроживання ОСОБА_4 разом із ОСОБА_6 на день відкриття спадщини є доведеними та підлягають задоволенню.

Як уже зазначав суд, відповідно до ч.ч. 1, 3, 5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно з ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно з ч. 1 ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Так, судом встановлено факту непроживання ОСОБА_4 разом із ОСОБА_6 на день відкриття спадщини.

Отже, в такому випадку відповідач ОСОБА_4 , який мав бажання прийняти спадщину після смерті матері ОСОБА_6 , мав би звернутися до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини у шість місяців, які починаються з часу відкриття спадщини. Тобто кінцевий строк для прийняття спадщини закінчився 05.06.2016.

Згідно з матеріалів спадкової справи за №92/2016 ОСОБА_4 звернувся до нотаріуса про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_12 , тобто з пропуском шестимісячного строку, передбаченого законодавством.

Разом з тим в матеріалах справи відсутнє рішення суду про встановлення ОСОБА_4 додаткового строку для прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_6 .

Отже, суд визнає ОСОБА_4 таким, що не прийняв спадщину після смерті його матері ОСОБА_6 .

З приводу визнання недійсними свідоцтв про право па спадщину за реєстровими №№ 1536, 1537 від 09.08.2016, посвідчених приватним нотаріусом Звенигородського районного нотаріального округу Горбачем В.П., виданих ОСОБА_4 після смерті ОСОБА_6 .

ОСОБА_6 спадкодавець та, відповідно, мати сторін у справі, померла ІНФОРМАЦІЯ_5 . Отже, саме з цієї дати відповідач, надалі власник оспорюваних свідоцтв про право на спадщину, набув права на спадкування прав та обов`язків, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок її смерті.

Однак судом було визнано ОСОБА_4 таким, що не прийняв спадщину після смерті його матері ОСОБА_6 .

В заяві ОСОБА_4 від 09.08.2016, поданої з пропуском строку, встановленого законом, про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом вказано, що місце відкриття та прийняття спадщини перевірено за довідкою, виданою Лебединською сільською радою від 28.07.2016 за №1765, відповідно до якої спадкоємець ОСОБА_4 постійно проживав разом із спадкодавцем за однією адресою на момент сперті спадкодавця. Інші спадкоємці не проживали та не були зареєстровані (а.с. 84, том 1).

Судом було визначено довідку, видану Лебединською сільською радою від 28.07.2016 за №1765 недопустимим доказом.

Разом з тим у вищевказаній заяві ОСОБА_4 вказав, що спадкоємців, передбачених ст. 1241 ЦК України, зокрема малолітніх, неповнолітніх, недієздатних осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, немає.

Однак суд, на підставі доказів, наявних у справі, встановив, що разом із ОСОБА_6 до дня відкриття спадщини після смерті останньої, проживав ОСОБА_5 , якому на момент відкриття спадщини було 83 роки.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (у редакції від 01.04.2015) непрацездатні громадяни - особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку або визнані інвалідами, у тому числі діти-інваліди, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до цього Закону.

Непрацездатними членами сім`ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону ( п. 1.2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (у редакції від 01.04.2015)).

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (у редакції від 01.04.2015) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

За змістом ч. 1 ст. 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка). Розмір обов`язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно зі ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Отже, ОСОБА_5 є непрацездатним спадкоємцем 1 черги після смерті дружини ОСОБА_6 , який прийняв спадщину відповідно до ст. 1268 ЦК України, про якого ОСОБА_4 не вказав в своїй заяві про прийняття спадщини.

Тобто відомості, викладені в заяві ОСОБА_4 від 09.08.2016, стосовно кола спадкоємців та факту проживання спадкоємця ОСОБА_4 зі спадкодавцем не відповідають дійсності.

У Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі № 826/10948/17 від 11.11.2021 зазначено, що відповідно до доктрини «плоди отруйного дерева», сформульованої Європейським судом з прав людини у справах «Гефген проти Німеччини», «Яременко проти України», якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з цих джерел, будуть такими ж. Докази, отримані з порушенням встановленого порядку, призводять до несправедливості процесу в цілому, незалежно від їх доказової сили. У рішеннях у справах «Балицький проти України», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» ЄСПЛ застосував різновид цієї доктрини та вказав, що визнаються недопустимими не лише докази, безпосередньо отримані з порушеннями, а також докази, яких не були б отримано, якби не було отримано перших.

Тобто нотаріальні дії в межах спадкової справи №92/2016 після смерті ОСОБА_6 , яка була заведена приватним нотаріусом Звенигородського районного нотаріального округу Горбачем В.П. на підставі поданої заяви ОСОБА_4 від 09.08.2016, вчинені з порушенням порядку, встановленого законом та порушують права та інтереси ОСОБА_5 як спадкоємця ОСОБА_6 , оскільки заведення такої справи було ініційоване на підставі неналежного доказу.

Отже, при видачі оспорюваних свідоцтв про право на спадщину ОСОБА_4 , не було враховано наявність іншого непрацездатного спадкоємця за законом першої черги ОСОБА_5 та цим порушено права ОСОБА_2 , як спадкоємця померлого батька ОСОБА_5 .

Згідно зі статтею 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 26.01.2022 у справі №243/2499/20 недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим

У цивільному законодавстві не передбачено можливості скасування свідоцтва про право на спадщину за позовом заінтересованої особи в судовому порядку. В ЦК України закріплено тільки можливість пред`явити позовну вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину. Заявляти вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину може будь-яка особа, цивільні права чи інтереси якої порушені видачею свідоцтва про право на спадщину.

Таким чином, позивач, права якого порушено, обрав належний спосіб звернення до суду.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 09.08.2016, посвідченого приватним нотаріусом Шполянського районного нотаріального округу Горбачем В.П., за № 1536, спадкоємцем майна ОСОБА_6 , а саме: земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в адмінмежах Лебединської сільської ради, площею 0,9 га, є ОСОБА_4 (а.с. 118, том 1).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 09.08.2016, посвідченого приватним нотаріусом Шполянського районного нотаріального округу Горбачем В.П., за № 1537, спадкоємцем майна ОСОБА_6 , а саме: права на земельну частку (пай у землі, яка знаходиться в колективній власності КСП «Лебедин», с. Лебедин, Шполянського району, Черкаської області, розміром 2.36 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що належала померлому на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серія ЧР № 0232010, виданого Шполянською районною державною адміністрацією 26 червня 1997 року на підставі рішення Шполянської районної державної адміністрації від 19 травня 1997 року No227, зареєстрованого у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) 02 липня 1997 року за № 6521 є ОСОБА_4 (а.с. 161, том 1).

Так, суд задовольняє позовні вимоги щодо визнання недійсними вищевказаних свідоцтв, оскільки такі свідоцтва, видані нотаріусом одному зі спадкоємців, відповідачу у справі, без врахування того, що фактично є інший спадкоємець за законом першої черги після померлої, який також прийняв спадщину та, до того ж, є непрацездатним на момент відкриття спадщини, тому така видача свідоцтв порушує права позивача у справі.

З приводу позовної вимоги щодо припинення речового права ОСОБА_4 та скасування записів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 1118250471257, № 633173771257, внесених на підставі свідоцтв про право на спадщину, виданих приватним нотаріусом Звенигородського районного нотаріального округу Горбачем В.П. 09.08.2016 за реєстровими №№ 1536, 1537, та про реєстрацію похідного речового права № 18927542, № 18928438, внесених на підставі договорів оренди земельних ділянок за кадастровими №№ 7125783600:02:001:0569, 7125783600:02:001:035 суд зазначає таке.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).

Цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Відповідно до висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2022 у справі № 461/12525/15-ц (п.117) пред`явлення вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права і в інших постановах (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18, пункт 100), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29)). У зв`язку з цим Велика Палата Верховного Суду в постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц відступила від висновку, сформульованого у своїй постанові від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, де раніше зазначала про можливість скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності як належний спосіб захисту права або інтересу.

Таким чином, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог щодо скасування записів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 1118250471257, № 633173771257 у зв`язку з неналежним способом захисту.

Щодо застосування строків позовної давності.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від /дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позивач стверджує, що про порушення його права та права його батька на спадкування після матері, ОСОБА_6 , йому стало відомо після отримання інформаційної довідки зі Спадкового реєстру 10.06.2022 та у день отримання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо об?скта нерухомого майна, 30.06.2022. Саме після отримання вищевказаної інформації позивач довідався про те, що його брат, ОСОБА_4 , отримав свідоцтва про право на спадщину та зареєстрував право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на земельні ділянки за кадастровими номерами 7125783600:02:001:0569, 7125783600:02:001:035, які належали матері сторін у справі.

До цього позивач не знав та не міг знати про дії його брата, які призвели до незаконного позбавлення його батька спадщини, яка залишилась після матері, що у свою чергу призвело до порушення спадкових прав позивача.

Із позовною заявою в даній справі позивач звернувся до суду в 19.07.2022.

Частинами 4, 5 ст. 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до п. 11 постанови Пленуму ВСУ від 18.12.2009 № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» установивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не задоволено, що є самостійною підставою для цього.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності після закінчення певною періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, - втратили достовірність і повноту із плином часу (п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; п. 570 рішення від 20 вересня 201 1 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. Саме такої позиції дотримуються судді при розглядів спорів (зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 7 листопада 2018 року у справі № 575/476/16, від 22 червня 2022 року у справі №697/3203/19).

Оскільки, позивач дізнався про те, що його брат, ОСОБА_4 , отримав свідоцтва про право на спадщину та зареєстрував право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на земельні ділянки за кадастровими номерами 7125783600:02:001:0569, 7125783600:02:001:035, які належали ОСОБА_6 , що підтверджено Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру від 10.06.2022 та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо об?єкта нерухомого майна від 30.06.2022, перебіг позовної давності слід відраховувати саме з цієї дати.

Доводи відповідача про те, що позивач знав про наявну домовленість між батьками щодо оформлення заповітів і знав про наявний заповіт, оформлений матір`ю на ім`я відповідача не знайшли свого підтвердження в справі, як і відсутній самий заповіт, складений ОСОБА_6 , про який стверджує відповідач.

Відтак, позовна давність не пропущена. Тому суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про застосування позовної давності.

Заходи забезпечення позову судом не застосовувались.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд задовольняє позов - судові витрати відповідача у справі залишаються на його рахунку.

Відповідно до ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч.8. ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Також позивачем було заявлено шість позовних вимог, зокрема, встановити факт постійного проживання ОСОБА_5 разом із ОСОБА_6 на день відкриття спадщини; визнати ОСОБА_5 , таким, що прийняв спадщину після смерті його дружини ОСОБА_6 ; встановити факт не проживання ОСОБА_4 разом із ОСОБА_6 на день відкриття спадщини; визнати ОСОБА_4 таким, що не прийняв спадщину після смерті його матері ОСОБА_6 ; визнати недійсними свідоцтва про право па спадщину за реєстровими №№ 1536, 1537 від 09.08.2016, посвідчені приватним нотаріусом Звенигородського районного нотаріального округу Горбачем В.П., видані ОСОБА_4 після смерті ОСОБА_6 ; припинити речове право ОСОБА_4 та скасувати записи у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 1118250471257, № 633173771257, внесені на підставі свідоцтв про право на спадщину, виданих приватним нотаріусом Звенигородського районного нотаріального округу Горбачем В.П. 09.08.2016 за реєстровими №№ 1536, 1537, та про реєстрацію похідного речового права № 18927542, № 18928438, внесені на підставі договорів оренди земельних ділянок за кадастровими №№ 7125783600:02:001:0569, 7125783600:02:001:035.

У квитанції від 15.07.2022 (а.с.1 том1) та виписці про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України вказано, що судовий збір сплачений позивачем у розмірі 3969,60 грн (а.с. 60, том 1).

Відповідно до пп.2 п. 1 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового, яка подана фізичною особою сплачується судовий збір в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Вимогами пп.1 п. 1 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового, яка подана фізичною особою сплачується судовий збір в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно зі ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2022 року становив 2481 гривні. Таким чином, судовий збір за одну немайнову вимогу становить 2481,00 грн х 0,4 = 992,40 грн.

Отже, позивач сплатив судовий збір за 4 вимоги немайнового характеру.

Таким чином позивачем при подачі позову до державного бюджету не доплачено судовий збір в розмірі 1984,80 грн.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.

Оскільки позов задовольняється частково з відповідача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 4962,00 грн пропорційно до задоволених 5 вимог.

Також, оскільки, як встановив суд, ОСОБА_2 при подачі позову до державного бюджету було не доплачено судовий збір в розмірі 1984,80 грн, тому позивачу необхідно сплатити на користь держави судовий збір в розмірі 1984,80 грн. Ці кошти суд стягує з відповідача на користь держави. А судовий збір в розмірі 2977,20 грн пропорційно до 3 задоволених вимог, суд стягує з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 211, 263-265, ч.1 ст. 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день відкриття спадщини, тобто ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Визнати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , таким, що прийняв спадщину після смерті його дружини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Встановити факт не проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом із ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день відкриття спадщини, тобто ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , таким, що не прийняв спадщину після смерті його матері ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати недійсними свідоцтва про право па спадщину за реєстровими №№ 1536, 1537 від 09.08.2016, посвідчені приватним нотаріусом Звенигородського районного нотаріального округу Горбачем В.П., видані ОСОБА_4 після смерті ОСОБА_6 .

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця с. Лебедин, Шполянського району, Черкаської області, зареєстрованого АДРЕСА_3 , паспорт серії НОМЕР_7 , виданий Соснівським РВ УМВС України в Черкаській області 17.09.2002, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_8 , інші дані про особу суду невідомі, на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , уродженця с. Лебедин, Шполянського району, Черкаської області, мешканця АДРЕСА_4 , паспорт серії НОМЕР_9 , виданий Шполянським РВ УМВС України в Черкаській області 14.05.1996, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_10 , інші дані про особу суду не відомі, судовий збір в сумі 2977,20 грн (дві тисячі дев`ятсот сімдесят сім гривень 20 коп).

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця с. Лебедин, Шполянського району, Черкаської області, зареєстрованого АДРЕСА_3 , паспорт серії НОМЕР_7 , виданий Соснівським РВ УМВС України в Черкаській області 17.09.2002, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_8 , інші дані про особу суду невідомі, судовий збір в сумі 1984,80 (одна тисяча дев`ятсот вісімдесят чотири гривні 80 коп) на користь Державної судової адміністрації України, вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 26255795 (отримувач коштів - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), бюджетний рахунок UА908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Рішення може бути оскаржене сторонами в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подання в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення в повному обсязі складене 22.03.2023.

Суддя Н.П. Побережна