Постанова

від 08.03.2023 по справі 902/1301/21

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 березня 2023 року Справа № 902/1301/21

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Юрчук М.І. , суддя Миханюк М.В.

при секретарі судового засідання Кравчук О.В.

за участю представників сторін:

позивача - адвокат Глазов О.В. (в режимі відеоконференції)

відповідача - адвокат Купрій О.М. (в режимі відеоконференції)

третьої особи - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Українсько-американського спільного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС" на рішення Господарського суду Вінницької області ухвалене 24.05.2022 суддею Яремчук Ю.О., повний текст складено 02.06.2022, у справі № 902/1301/21

за позовом Українсько-американського спільного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Крижопільський елеватор"</a>

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Приватного підприємства "Лагуна-С"

про стягнення 1 648 642,95 грн, з яких 1 267 435,00 грн збитків, 28 2477,25 грн інфляційних втрат та 98 730,70 грн 3% річних

Українсько-американське спільне підприємство товариство з обмеженою відповідальністю "КАІС" (далі - УАСП ТОВ "КАІС") звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Крижопільський елеватор"</a> (далі - ТОВ "Крижопільський елеватор") про стягнення 1 648 642,95 грн, з яких 1 267 435,00 грн збитків, 282 477,25 грн інфляційних, 98 730,70 грн 3% річних /т. 1 а.с. 1-8/.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не було виконано зобов`язання за договором складського зберігання та не забезпечено збереження переданого йому майна, що спричинило нанесення збитків позивачу. При цьому позивач був позбавлений можливості отримати своє майно в необхідний йому час зі зберігання. Також позивачем нараховано інфляційні втрати та річні.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 24.05.2022 у справі № 902/1301/21 відмовлено повністю у позові Українсько-американського спільного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС" про стягнення 1 648 642,95 грн з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Крижопільський елеватор"</a> /т. 1 а.с. 194-200/.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.09.2022 рішення Господарського суду Вінницької області від 24.05.2022 у справі № 902/1301/21 скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Крижопільський елеватор"</a> на користь Українсько-американського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС" 681 850,00 грн - збитків. В решті позовних вимог відмовлено /т. 2 а.с. 73-80/.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого господарського суду стосовно застосування судом позовної давності, виходив з того, що відповідно до положень пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Суд апеляційної інстанції зазначив, що оскільки закінчення строку позовної давності припало на визначений урядом період карантину, то строк позовної давності у даній справі не сплинув на час звернення позивача із позовом до суду.

Задовольняючи позов частково та стягуючи з відповідача на користь позивача збитків на суму 681 850,00 грн, суд апеляційної інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджена вартість переданого на зберігання і втраченого зерна в зазначеній сумі. Така вартість зерна оплачена позивачем, тому після відмови відповідача повернути зерно, така сума є втратою позивача, яка підлягає відшкодуванню зерновим складом. При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що визначення позивачем розміру збитків в сумі 1 267 435 грн, як вартості 65 т зерна сої станом на дату проведення експертизи 02.08.2021 є безпідставним і не відповідає даті звернення до суду з позовом у даній справі. Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення нарахованих позивачем сум інфляційних та 3% річних, суд апеляційної інстанції виходив з того, що обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадку відшкодування збитків та шкоди, оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов`язань, а з інших підстав.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.12.2022 у справі № 902/1301/21, касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Крижопільський елеватор"</a> залишено без задоволення. Касаційну скаргу Українсько-американського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС" задоволено частково.

Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.09.2022 у справі № 902/1301/21 в частині визначення розміру збитків, стягнення 3 % річних та інфляційних втрат скасовано, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до Північно-західного апеляційного господарського суду /т. 2 а.с. 198-217/.

Постанова Верховного Суду мотивована тим, що судова товарознавча експертиза (висновок експерта № 04/12.1/2021) була виконана 02.08.2021 у справі № 902/466/21 на замовлення позивача. У своєму висновку експерт встановив ринкову вартість зерна сої у кількості 65 т з урахуванням його якісних показників станом на дату укладення договору складського зберігання, приймання, сушки, очистки зерна ТОВ "Крижопільський елеватор" на 2016-2017 маркетинговий рік - 720 590 грн, в тому числі ПДВ, та станом на дату проведення товарознавчої експертизи 02.08.2021 - 1 267 435 грн, в тому числі ПДВ.

Для визначення розміру збитків, відхиливши висновок експертизи, суд апеляційної інстанції за основу взяв вартість отриманого позивачем від ПП "Лагуна-С" зерна сої на момент покупки, посилаючись на умови договору, положення статті 34 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", статті 951 Цивільного кодексу України.

Проте зазначений висновок є передчасним, оскільки ні умови договору, ні стаття 34 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" та стаття 951 Цивільного кодексу України не містить імперативного припису, що вартість має розраховуватися саме на момент покупки.

При цьому суд апеляційної інстанції, мотивуючи відмову у прийнятті для встановлення розміру висновку експертизи тим, що дата виконання експертизи не відповідає даті звернення до суду з позовом (за 4 місяці до подання позову), не надав належної правової оцінки змісту висновку на відповідність визначеної позивачем суми збитків до ринкової вартості з врахуванням положень частини третьої статті 623 Цивільного кодексу України та частин третьої - четвертої статті 225 Господарського кодексу України.

Також Верховний Суд зазначив що, суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку, що у боржника не виникає обов`язку сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних у випадку відшкодування збитків та шкоди.

04.01.2023 до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 902/1301/21.

Автоматизованою системою документообігу суду, протокол від 04.01.2023, визначено колегію суддів для розгляду справи № 902/1301/21 у складі: головуючий суддя Крейбух О.Г., судді Юрчук М.І., Миханюк М.В.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.01.2023 справу № 902/1301/21 прийнято до провадження; розгляд призначено на 08.02.2023 об 9:00 год. /т. 2 а.с. 221-222/.

Ухвалою суду від 17.01.2023 задоволено заяву (вх.№ 197/22) Українсько-американського спільного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС" про участь в судовому засіданні 08.02.2023 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду /т. 2 а.с. 236-237/.

Ухвалою суду від 24.01.2023 задоволено клопотання (вх.№ 315/23) Товариства з обмеженою відповідальністю "Крижопільський елеватор"</a> про участь в судовому засіданні 08.02.2023 в режимі відеоконференції у приміщенні Крижопільського районного суду Вінницької області /т. 2 а.с. 255-256/.

06.02.2023 (вх. № 1032/23) від ТОВ "Крижопільський елеватор" надійшла письмова позиція по справі № 902/1301/21, в якій зазначає наступне:

- 19.10.2022 Господарським судом Вінницької області на виконання постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.09.2022 у справі № 902/1301/21 видано наказ про стягнення з відповідача 681 850,00 грн збитків, 15 341,63 грн судового збору за подання апеляційної скарги, 10 227,75 грн судового збору за подання позовної заяви;

- ТОВ "Крижопільський елеватор" сплачено 783 402,32 грн за платіжним дорученням № 13085 від 02.12.2022, вказана сума включає витрати виконавчого провадження та у зв`язку з чим відповідач просить врахувати сплачену суму при прийнятті постанови у справі № 902/1301/21;

- посилання позивача в позовній заяві на вартість зерна сої станом на 23.02.2017 у розмірі 720 590,00 грн суперечить власним його доказам та позиції, наведеній у запиті-претензії за № 22 від 17.08.2018, у якому він визначив ринкову ціну 65 000 кг зерна сої у розмірі 681 850,00 грн;

- період нарахування інфляційних втрат на думу відповідача повинен бути з 29.12.2018 по 08.12.2021 (кінцева дата нарахування зазначена позивачем), 3% річних з 29.12.2018 по 08.12.2021 (кінцева дата нарахування зазначена позивачем). При цьому розрахунок інфляційних витрат та 3% річних повинен проводитись із суми 681 850,00 грн, який визначив позивач 17.09.2018;

- за розрахунком відповідача за період з 29.12.2018 по 08.12.2021 розмір 3% річних становить 60245,70 грн, інфляційні витрати 184 451,70 грн;

- з правового аналізу статті 623 ЦК України та статті 225 ГК України вбачається, що зазначені норми містять імперативні приписи, що розмір ринкових цін встановлюється на день пред`явлення позову, якщо боржник ухиляється від відшкодування збитків. Зазвичай суд визначає розмір збитків, виходячи з ринкових цін, які існують на момент ухвалення рішення. Врахування ринкових цін, що існували на день ухвалення рішення, здійснюється судом за заявою кредитора;

- представником позивача, адвокатом Глазовим О.В., подано клопотання від 31.01.2023 по справі №902/1301/21 щодо врахування судом ринкових цін, що існують на день ухвалення рішення.

Таким чином, відповідач вважає, що з метою запобіганню безпідставному збагаченню позивача, розмір збитків повинен складати 975 000,00 грн, 3 % річних - 60 245,70 грн, інфляційні витрати - 184451,70 грн.

06.02.2023 (вх. № 501/23) від Українсько-американського спільного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС" надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи № 902/1301/21 копії цінової довідки № 39/23 від 24.01.2023 Харківської торгово-промислової палати, у якій визначено станом на 20.01.2023 рівень ринкових цін на сою складає від 15 000,00 грн до 15 145,00 грн за тонну (з урахуванням 1ІДВ).

Також у клопотанні позивач зазначає, що відповідно до вимог ст. 623 ЦК України збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на час ухвалення рішення /т. 3 а.с. 10-11,12/.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.02.2023 розгляд апеляційної скарги відкладено на 08.03.2023 об 9:00 год.

В судове засідання 08.03.2023 з`явилися представники позивача та відповідача.

Третя особа ПП "Лагуна-С" участі уповноваженого представника в судових засіданнях не забезпечила, про дату, час і місце судового засідання повідомлена належним чином.

Відповідно до част.12 ст.270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Поскільки ухвалами суду від 05.01.2023 та 08.02.2023 явка представників сторін в судове засідання 08.03.2023 обов`язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності представника третьої особи.

В судовому засіданні 08.03.2023 представник позивача зазначив, що вартість збитків має обраховуватися виходячи з ринкової вартості сої, яка була на момент подання позову, якщо суд вважає за доцільне застосувати ринкову вартість сої на момент прийняття рішення представник позивача покладається на розсуд суду. Просив при ухваленні рішення не враховувати збитки, які стягнуто згідно з постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.09.2022 у справі № 902/1301/21.

Представник відповідача підтримав письмову позицію по справі № 902/1301/21 направлену до Північно-західного апеляційного господарського суду та просив врахувати її при ухваленні рішення.

Відповідно до част.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

27.12.2016 між Приватним підприємством "Лагуна-С" та Українсько-американським спільним підприємством товариством з обмеженою відповідальністю "КАІС" укладено договір поставки № 2712Ла, на умовах якого ПП "Лагуна-С" поставило позивачеві зерно сої врожаю 2016 року у кількості 65 000 кг в порядку ЕХW (франко-елеватор) /т. 1 а.с. 66-71/.

Відповідно до умов пункту 3.1 договору базис поставки ЕХW (франко-елеватор) - Вінницька обл., смт Крижопіль, вул. Савченко, 6 ТОВ "Крижопільській елеватор" відповідно до Інкотермс 2010.

Пунктом 3.3 договору поставки передбачено, що товар вважається поставленим з моменту підписання сторонами видаткових накладних.

Згідно з п. 5.1 договору поставки сторонами погоджено наступний порядок оплати товару: попередня оплата у розмірі 1 000 000 грн у строк до 15.01.2017 включно, остаточний розрахунок - протягом 7 банківських днів з моменту поставки товару.

Договір підписаний та скріплений печатками сторін.

На виконання пункту 5.1 договору поставки позивачем перераховано на користь третьої особи ПП "Лагуна-С" 1 000 000 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 1483 від 05.01.2017 /т. 1 а.с. 72/.

На підставі видаткової накладної № 06/02 від 23.02.2017 постачальник Приватне підприємство "Лагуна-С" передав одержувачу Українсько-американському спільному підприємству у формі товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС" 65 т сої врожаю 2016 року на загальну суму 681 850 грн /т. 1 а.с. 73/.

23.02.2017 між Українсько-американським спільним підприємством товариством з обмеженою відповідальністю "КАІС", як поклажодавцем, та ТОВ "Крижопільський елеватор", як зерновим складом, укладено договір складського зберігання, приймання, сушки, очистки та відпуску зерна № СЗ-23-02/194, за умовами якого поклажодавець зобов`язується передати на зберігання зерновому складу зерно та в установлений строк забрати його зі зберігання, якість якого відповідає ДСТУ, за заліковою вагою в кількості, яка визначається в залежності від якісних показників по фактичній кількості зерна, що надійшло на карточку поклажодавця і засвідчується відповідними складськими документами, а зерновий склад зобов`язується прийняти таке зерно для зберігання на визначених цим договором умовах і в установлений строк повернути його поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувачем, у стані, передбаченому цим договором та законодавцем.

Документом, підтверджуючим кількість зерна, яке знаходиться на зберіганні на зерновому складі, є складські документи (складська квитанція, складське свідоцтво).

Передане на зберігання зерно залишається власністю поклажодавця протягом всього часу знаходження його на зерновому складі (п. 1.1 договору).

Зерновий склад приймає зерно на зберігання за наявності у поклажодавця наступних документів: товарно-транспортної накладної; свідоцтва про вміст пестицидів, токсичних елементів та мікотоксинів, радіонуклідів на кожну партію зерна; карантинного сертифікату; фітосанітарного сертифікату, свідоцтва про вміст ГМО на кожну партію зерна (п. 2.6 договору).

Пунктом 4.1 договору погоджено тарифи за послуги зернового складу на 2016-2017 маркетинговий рік.

Оплата за договором здійснюється до проведення видачі зерна або його переоформлення, відповідно до актів виконаних робіт та розрахунків, наданих зерновим складом (п. 4.2 договору).

Поклажодавець сплачує вартість послуг складу не пізніше 10 календарних днів з моменту виписки рахунка на зерно (п. 4.3 договору).

Зерновий склад не має права розпоряджатися зерном (його частиною) поклажодавця (п. 5.1 договору).

Зерновий склад зобов`язується відшкодувати поклажодавцю втрату чи невиправдану нестачу зерна, а також погіршення його якості, якщо таке з`явилося наслідком порушення установлених правил зберігання, коштами за біржовими цінами або однорідною продукцією належної якості (п. 6.7 договору).

Строк зберігання зерна встановлений до 15.05.2017. Зберігання зерна понад строк, встановлений договором, можливе тільки за домовленістю сторін шляхом укладення додаткового договору (п. 7.1, 7.2 договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений їх печатками /т. 1 а.с. 51-55/.

23.02.2017 зерновий склад видав складську квитанцію на зерно № 9508 на бланку серії АЦ № 715678, у відповідності до якої зерновим складом прийнято від УАСП ТОВ "КАІС" зерно сої (клас відсутній), рік збирання врожаю 2016 року, вага фізична і залікова 65 000 кг, переоформлене з ПП "Лагуна-С", документ який засвідчує якість зерна - аналізна картка № 358 від 23.02.2017 (видана ВТЛ ТОВ "Крижопільський елеватор"). У складській квитанції зазначено, що зерновий склад зобов`язується зберігати зерно у строк "до запитання". Складська квитанція містить підписи керівника і головного бухгалтера та скріплена печаткою ТОВ "Крижопільський елеватор" /т. 1 а.с. 56/.

За поясненнями позивача складську квитанцію останній отримав 23.02.2017 електронною поштою: krelevator@gmail.com на електронну адресу panchuk@kaisgrain.com.

Сторонами складався акт здачі приймання робіт (надання послуг) № 141 від 28.02.2017, в якому відображено послугу зі зберігання зерна сої врожаю 2016 року на підставі договору зберігання № 23-02/194 від 23.02.2017, і платіжними дорученнями підтверджено оплату позивачем відповідачеві 04.04.2017 та 30.05.2018 за послуги зберігання сої згідно з договором № СЗ-23-02/194 від 23.02.2017 по 470,42 грн. Також відповідачем/зерновим складом була видана та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних податкова накладна № 86 від 28.02.2017 на послуги по зберіганню сої на загальну суму 470,42 грн /т. 1 а.с. 57, 58, 59, 60/.

Отже, первинними обліковими документами у цій справі підтверджено, що позивач за договором поставки набув у власність 65 т зерна сої, яке було розміщене на зберігання ТОВ "Крижопільській елеватор" - Вінницька обл., смт Крижопіль, вул. Савченко, 6 відповідно до Інкотермс 2010. Договір зберігання укладений сторонами Українсько-американським спільним підприємством товариством з обмеженою відповідальністю "КАІС", як поклажодавцем, та ТОВ "Крижопільський елеватор", як зерновим складом, на строк до 15.05.2017, і додаткових угод про зберігання зерна понад зазначений строк відповідно до пунктів 7.1, 7.2 договору сторони не укладали, докази такого відсутні.

Такі ж обставини - щодо виникнення у позивача права власності на 65 т зерна сої і розміщення його для зберігання у ТОВ "Крижопільський елеватор" встановлені Господарським судом Вінницької області у справі № 902/466/21 за позовом Українсько-американського спільного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС" до відповідача ТОВ "Крижопільський елеватор" за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватного підприємства "Лагуна-С" про визнання недійсним договору зберігання як вчиненого під впливом обману та стягнення збитків відповідно до частини другої статті 230 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 16.09.2021 у справі № 902/466/21 у задоволенні позову відмовлено, і рішення набрало законної сили /т. 1 а.с. 17-32/.

Господарський суд Вінницької області відмовив у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним договору складського зберігання, приймання, сушки, очистки та відпуску зерна № СЗ-23-02/194 від 23.02.2017, оскільки УАСП ТОВ "КАІС" не доведено існування усіх ознак складу правопорушення для кваліфікації вчинення договору під впливом обману, зокрема умислу зі сторони відповідача станом на моменту укладення договору та змісту істотних умов, відносно яких мав місце обман.

Судом встановлено, що відшкодування збитків є похідною позовною вимогою, задоволення якої залежить від встановлення судом обставин недійсності договору, вчиненого внаслідок обману іншою стороною правочину, тому позовні вимоги про стягнення збитків у сумі 2 548 000,00 грн також відхилені, оскільки відмовлено у задоволенні первісної позовної вимоги.

Судом у справі № 902/466/21 встановлено, що позивач 28.09.2017 листом вих. № 930 звернувся до відповідача з проханням погодити графік відвантаження сої у кількості 65 т.

05.12.2017 позивач отримав від Державного підприємства "Держреєстри України" витяг № 13706 з реєстру складських документів на зерно, яким засвідчено, що УАСП ТОВ "КАІС" станом на 05.12.2017 зберігав на ТОВ "Крижопільський елеватор" зерно згідно з договором складського зберігання від 23.02.2017 № СЗ-23-02/194. На зерно виданий документ складська квитанція № 9508 на бланку серії АЦ № 715678 12.04.2017, складська квитанція погашена /т. 1 а.с. 41/.

17.01.2018 позивач звернувся до відповідача з претензією вих. № 39 з вимогою видати новий бланк складської квитанції на зерно сої, яке знаходиться на зберіганні на зерновому складі згідно з договором складського зберігання від 23.02.2017 №-23-02/194, яка залишена без задоволення /т. 1 а.с. 42-43/.

11.05.2018 позивач звернувся до відповідача із запитом вих. № 211/2 з вимогою провести звірку наявності належного йому зерна шляхом складання і підписання сторонами відповідного акта звірки, який відповідач отримав 14.05.2018 за вх. № 4 (відмітка на запиті).

Доказів реагування відповідачем на зазначені вище звернення і претензію суду не надано.

14.05.2018 позивач направив відповідачу запит вих. № 36 з вимогою провести звірку наявності належного йому зерна шляхом складання і підписання сторонами відповідного акта звірки, який відповідач отримав 24.05.2018, що підтверджено повідомленням про вручення поштового відправлення /т. 1 а.с. 48/.

08.06.2018 відповідач надав відповідь (вих. № 282) на запит, повідомивши, що акт звірки провести не має змоги, оскільки фактично зерно не передавалось на зберігання, що підтверджується звітом зернового складу "заготовка зерна по підприємству". Одночасно відповідач повідомив, що оригінал складської квитанції № 9508 не видавався і тому ця квитанція була погашена /т. 1 а.с. 49/.

Аналогічного змісту повідомлення надане відповідачем позивачеві листом вих. № 460 від 25.09.2018 /т. 1 а.с. 50/.

03.07.2018 ТОВ "Крижопільський елеватор" листом за вих. № 312 надав позивачу копію звіту "Заготовка зерна по підприємству" в період з 01 лютого по 01 березня 2017 року на підтвердження того, що зерно сої на зберігання в цей період до нього не поступало.

Крижопільським відділенням поліції Бершадського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницької області за заявою УАСП ТОВ "КАІС" 22.05.2018 внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань про порушення кримінального провадження № 12018020190000179 за статтею 191 частини п`ятої КК України. У витязі зазначено, що фабулою у кримінальному провадженні є те, що УАСП ТОВ "КАІС" і ТОВ "Крижопільський елеватор" був укладений договір складського зберігання сої; в подальшому посадовими особами ТОВ "Крижопільський елеватор" без видачі зерна складську квитанцію було погашено та на вимогу ТОВ "КАІС" видати зерно в кількості 65 т зерно власнику не видається, чим завдано шкоди підприємству на суму 568 208,33 грн.

07.02.2020 в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні на підставі ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 20.01.2020 (справа № 127/1212/20) був проведений обшук в приміщеннях ТОВ "Крижопільський елеватор", під час якого вилучений оригінал складської квитанції № 9508 на бланку серії АЦ № 715678 від 23.02.2017 без відмітки "погашено".

Українсько-американське спільне підприємство УАСП ТОВ "КАІС" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення 1 267 435,00 грн збитків, 282 477,25 грн інфляційних втрат і 98 730,70 грн 3% річних, обрахованих за період з 16.05.2017 (закінчення дії договору зберігання) до 08.12.2021.

Сума збитків 1 267 435,00 грн визначена позивачем у позові як вартість зерна сої у кількості 65 т станом на дату проведення товарознавчої експертизи 02.08.2021, яка була призначена і виконана у справі № 902/466/21.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити частково, а оскаржуване рішення скасувати, виходячи з наступного.

Спір у даній справі виник у зв`язку з неналежним виконанням ТОВ "Крижопільський елеватор" зобов`язання за договором складського зберігання, товариством не забезпечено збереження переданого йому майна, в зв`язку з чим діями останнього були нанесені збитки позивачу.

Колегія суддів зазначає, що обставини неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором складського зберігання, приймання, сушки, очистки та відпуску зерна № СЗ-23-02/194, сторонами не оспорюються. Натомість спірним є питання стосовно визначення розміру збитків.

Відповідно до статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.

Згідно з ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Підставою для відшкодування збитків відповідно до п. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України є порушення зобов`язання.

Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до частин першої-третьої статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно з ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарських відносин.

Відповідно до частин третьої - четвертої статті 225 Господарського кодексу України та частини третьої статті 623 Цивільного кодексу України при визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов`язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків. Виходячи з конкретних обставин, суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ціни на день винесення рішення суду.

Статтею 938 Цивільного кодексу України визначено, що зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей. Зберігач зобов`язаний передати плоди та доходи, які були ним одержані від речі. Тотожність речі, яка була прийнята на зберігання, і речі, яка була повернута поклажодавцеві, може підтверджуватися свідченням свідків (стаття 938 Цивільного кодексу України).

Статтею 951 Цивільного кодексу України передбачено, що збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості.

Відповідно до статті 33 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" за втрату, нестачу чи пошкодження зерна, прийнятого на зберігання, зерновий склад несе відповідальність на підставах, передбачених законодавством.

Згідно зі статтею 34 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" збитки, завдані поклажодавцеві втратою, нестачею чи пошкодженням зерна, відшкодовуються зерновим складом: за втрату та нестачу зерна - у розмірі вартості втраченого або такого, що його не вистачає, зерна; за пошкодження зерна - у розмірі суми, на яку знизилася його вартість.

Відповідно до п. 6.7 договору складського зберігання № СЗ-23-02/194 від 23.02.2017 зерновий склад зобов`язаний відшкодувати поклажодавцеві втрату чи невиправдану нестачу зерна, а також погіршення його якості, якщо таке з`явилося наслідком порушення установлених правил зберігання, коштами за біржовими цінами або однорідною продукцією належної якості.

За змістом ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Оскільки матеріалами справи підтверджено, а відповідачем не спростовано, що ним не повернено позивачу 65 т насіння сої у відповідача наявний обов`язок по відшкодуванню збитків, завданих неповерненням відповідачем насіння сої.

Враховуючи вказівки Верховного Суду, висловлені у постанові у цій справі № 902/1301/21 від 22.12.2022, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Передумовою правильного розрахунку суми збитків є визначення цін, виходячи з яких здійснюється розрахунок. При цьому враховуються ринкові ціни на товари, послуги, роботи.

У цивільному законодавстві відсутнє уніфіковане поняття ринкової ціни. При цьому у статті 14 Податкового кодексу України ринкова ціна визначається як ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

Виходячи зі змісту положень частини 3 статті 623 Цивільного кодексу України та частин 3-4 статті 225 Господарського кодексу України, день, на який визначається розмір ринкових цін залежить від способу задоволення вимоги кредитора. Так при добровільному відшкодуванні збитків ринкові ціни визначаються на день задоволення ним вимог кредитора, а у разі якщо боржник ухиляється від відшкодування збитків, розмір ринкових цін встановлюється на день пред`явлення позову. Ці правила встановлення ринкових цін є загальними, при цьому суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, взявши до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. Законом не визначаються обставини, які можуть бути підставою для такого рішення. Суд керується загальними принципами повного відшкодування збитків, справедливості та розумності. Тобто, ухвалюючи рішення, суд має найбільш повно відновити порушене право кредитора, але запобігти його безпідставному збагаченню.

Обґрунтовуючи розмір збитків, позивач у позовній заяві посилався на норми частини третьої - четвертої статті 225 Господарського кодексу України та частини третьої статті 623 Цивільного кодексу України і визначив збитки в сумі 1 267 435,00 грн як вартість зерна сої у кількості 65 т станом на дату проведення товарознавчої експертизи 02.08.2021.

Колегія суддів вважає, що визначення розміру збитків у сумі 1 267 435 грн, як вартості 65 т зерна сої станом на дату проведення товарознавчої експертизи 02.08.2021, є безпідставним і не відповідає нормам чинного законодавства, оскільки дата виконання експертизи не відповідає даті звернення до суду з позовом у даній справі, 28.12.2021 згідно з вхідним штампом суду, та не пояснюється іншим чином відповідно до вимог законодавства.

Згідно з долученою позивачем до матеріалів справи ціновою довідкою Харківської торгово-промислової палати № 39/23 від 24.01.2023 рівень цін на сою на ринку України станом на 20.01.2023 становить 15 000,00 - 15 145,00 грн за тонну (з урахуванням ПДВ). При цьому джерелами інформації є дані про рівень цін з офіційних сайтів компаній, що проводять ціновий моніторинг сільськогосподарської продукції: - сайт "Триполье" - htpps://tripoli.land/; - сайт "АПК-Информ" - htpps://www.apk-inform.com/ /т. 3 а.с. 12/.

Відповідачем не заявлялося жодних зауважень щодо невідповідності визначеної Харківською торгово-промисловою палатою у ціновій довідці № 39/23 від 24.01.2023 вартості однієї тони сої на ринку України станом на 20.01.2023.

Крім того згідно з відомостями із сайту Tripoli (htpps://tripoli.land) вбачається, що середня ціна на сою в Україні за період 01.02.2023-08.02.2023 становить 15 291 грн/т з ПДВ, за період 01.03.2023-08.03.2023 - 15 769,00 грн/т з ПДВ, середня ціна на сою в Вінницькій області за період з 01.03.2023 по 08.03.2023 становить 16 000,00 грн/т з ПДВ. Тобто середня ціна на сою у період 01.02.2023-08.03.2023 має тенденцію до збільшення та є вищою найвищої межі коливання ціни сої, встановленою довідкою Харківської торгово-промислової палати № 39/23 від 24.01.2023.

Дослідивши наданий позивачем доказ - цінову довідку Харківської торгово-промислової палати № 39/23 від 24.01.2023, колегія суддів апеляційної інстанції визнає цей доказ достатнім та таким, що відповідає реальним показникам середньої ціни однієї тони сої на ринку України, у зв`язку з чим цінова довідка Харківської торгово-промислової палати № 39/23 від 24.01.2023 підлягає врахуванню при вирішенні спору у цій справі.

Отже колегія суддів дійшла висновку, що розмір збитків Українсько-американського спільного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС" слід розраховувати, виходячи з ціни на сою 15 000,00 грн за тонну, вказаної у довідці Харківської торгово-промислової палати № 39/23 від 24.01.2023, та відповідно збитки, які підлягають стягненню з відповідача, становлять 975 000,00 грн (15 000 грн х 65 т), у позові в частині стягнення 292 435,00 грн (1 267 435,00 грн - 975 000,00 грн) збитків слід відмовити.

Щодо стягнення 98 730,70 грн 3% річних та 282 477,25 грн інфляційних втрат за період прострочення з 16.05.2017 до 08.12.2021.

Статтею 625 ЦК України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом статей 509, 524, 533, 534, 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України (далі - ГК) учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (частина 1 статті 225 ГК).

Отже збитки, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, на користь особи, права або законні інтереси якої порушено, є грошовим зобов`язанням.

Стаття 625 розміщена у розділі І "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК і визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Приписи розділу І книги 5 ЦК поширюють свою дію на всі види грошових зобов`язань, у тому числі як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК), так і на недоговірні зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 цього Кодексу).

Таким чином у статті 625 ЦК визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Аналогічні за змістом висновки щодо застосування статті 625 ЦК містяться, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17, від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, постанові Верховного Суду від 25.03.2021 у справі № 925/446/20.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 16.05.2018 у справі N 686/21962/15-ц, від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц, від 23.10.2019 у справі № 723/304/16-ц, зробила висновки щодо необхідності встановлення з якого часу у відповідача виник обов`язок з відшкодування завданих позивачу збитків, періоду прострочення відповідачем зобов`язання з відшкодування завданих позивачу збитків та, відповідно, періоду, за який позивач має право вимагати застосування наслідків за порушення грошового зобов`язання, передбачених статтею 625 ЦК, з урахуванням заявлених позивачем позовних вимог (з огляду на предмет і підстави позову). Окрім цього під час визначення терміну необхідно врахувати строк позовної давності.

Позивач просить стягнути 98 730,70 грн 3% річних та 282 477,25 грн інфляційних втрат за період прострочення з 16.05.2017 по 08.12.2021. Обґрунтовуючи період прострочення грошового зобов`язання (сплати збитків) у сумі 720 590,00 грн, позивач зазначає, що у відповідача обов`язок повернення насіння сої виник з 16.05.2017, з дати закінчення строку зберігання зерна, визначений пунктом 7.1 договору зберігання.

Разом з тим судом встановлено, що позивач після закінчення строку зберігання зерна 15.05.2017 звертався до відповідача з листами (претензія, запит) від 17.01.2018 вих. № 39 з вимогою видати новий бланк складської квитанції на зерно сої, від 11.05.2018 вих. № 211/2 з вимогою провести звірку наявності належного йому зерна, від 14.05.2018 вих. № 36 з вимогою провести звірку наявності належного йому зерна.

У зазначених листах-вимогах позивач не заявляв вимогу про сплату збитків у розмірі вартості втраченого зерна сої на підставі ст. 951 ЦК України, ст. 33, 34 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні". При цьому лише у вересні 2018 року УАСП ТОВ «КАІС» направило ТОВ «Крижопільський елеватор» запит-претензію від 17.09.2018 № 22, у якому вимагало негайно відшкодувати завдані поклажодавцеві втратою зерна сої збитки у сумі 681 850,00 грн шляхом перерахування коштів на рахунок товариства /т. 1 а.с. 44-45/.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Крім того відповідач у поданій до суду першої інстанції просить застосувати наслідки спливу позовної давності щодо заявлених вимог /т. 1 а.с.189/.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Судом встановлено, що запит-претензію від 17.09.2018 № 2 про відшкодування збитків у розмірі 681 850,00 грн відповідач отримав 21.09.2018, але у семиденний строк, тобто до 28.09.2018, збитки у сумі 681 850,00 грн позивачу не сплатив. А тому суд дійшов висновку, що відповідач порушив грошове зобов`язання по оплаті 681 850,00 грн заявлених збитків, починаючи з 29.09.2018 і саме з цієї дати у нього виникло право на нарахування 3% річних та інфляційних втрат на підставі ст. 625 ЦК України у межах строку позовної давності, тобто з 29.12.2018 по 08.12.2021 (кінцева дата нарахування визначена позивачем).

За розрахунком суду за період прострочення з 29.12.2018 по 08.12.2021 3% річних становлять 60 245,70 грн, інфляційні втрати - 184 451,70 грн, які підлягають стягненню з відповідача, у позові про стягнення 38 485,00 грн 3% річних та 98 025,55 грн інфляційних втрат слід відмовити.

Отже загальна сума задоволених вимог становить 1 219 697,40 грн (975 000 грн збитків + 60 245,70 грн 3% річних + 184 451,70 грн інфляційних втрат).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ст. 77 ГПК України).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до п. 3, 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, та неправильне застосування норм матеріального права.

У відповідності до част. 2 ст. 277 ГПК України, неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Українсько-американського спільного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС" підлягає задоволенню частково, рішення Господарського суду Вінницької області від 24.05.2022 у справі № 902/1301/21 необхідно скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задоволити частково, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Крижопільський елеватор"</a> 975 000 грн збитків, 60 245,70 грн 3% річних, 184 451,70 грн інфляційних втрат, у стягненні 292 435,00 грн збитків, 98 025,55 грн інфляційних втрат та 38 485,00 грн 3% річних - відмовити.

Разом з тим судом враховується, що ТОВ "Крижопільський елеватор" на виконання постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.09.2022 у цій справі № 902/1301/21, в подальшому скасованій постановою Верховного Суду від 22.12.2022, перераховано виконавцю кошти в сумі 783 402,32 грн (з урахуванням витрат виконавчого провадження) за платіжним дорученням № 13085 № 02.12.2022 /т. 3 а.с. 6/.

Оскільки згідно з постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.09.2022 у цій справі № 902/1301/21 з відповідача на користь позивача стягнуто 707 419,38 грн (681 850,00 грн збитків + 10 227,75 грн витрат на оплату судового збору за подання позовної заяви +15 341,63 грн витрат на оплату судового збору за подання апеляційної скарги), тому колегія суддів дійшла висновку, що сплачені відповідачем кошти в сумі 707 419,38 грн підлягають зарахуванню при ухваленні судового рішення, відповідно з відповідача на користь позивача слід стягнути 512 278,02 грн збитків (1 219 697,40 грн загальний розмір задоволених вимог - 707 419,38 грн сплачених коштів).

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 14 ст. 129 ГПК України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що позивачем у позові заявлено до стягнення 1 648 642,95 грн, сума задоволених позовних вимог (1 219 697,40 грн) у процентному співвідношенні із сумою заявлених позивачем позовних вимог становить 73,98 % (1 219 697,40 х 100 % : 1 648 642,95).

На підставі ст. 129 ГПК України за подання позовної заяви на відповідача покладається 18 294,99 грн сплаченого судового збору (24 729,64 грн х 73,98 %).

Щодо судового збору за подання апеляційної скарги.

Українсько-американського спільного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС" оскаржувалося рішення Господарського суду Вінницької області від 24.05.2022 у справі № 902/1301/21 повністю, однак враховуючи, що судом апеляційної інстанції позовні вимоги та апеляційну скаргу задоволено частково, на підставі ст. 129 ГПК України, на відповідача покладається судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 27 442,48 грн (37 094,46 грн х 73,98 %).

Одночасно при оформленні повного тексту постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.03.2023 у справі № 902/1301/21 судом встановлено, що при проголошенні у судовому засіданні 08.03.2023 вступної та резолютивної частин постанови було допущено арифметичну помилку при визначенні кінцевого розміру збитків з урахуванням здійсненної оплати, які стягуються з відповідача, а саме замість суми « 512 278,02 грн збитків» проголошено « 512 628,02 грн збитків», що підлягає виправленню у відповідності до ст. 243 ГПК України за ініціативою суду.

Керуючись ст. 129, 243 269, 270, 277, 281-282 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Українсько-американського спільного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС" задоволити частково.

Рішення Господарського суду Вінницької області від 24.05.2022 у справі № 902/1301/21 скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позов задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Крижопільський елеватор"</a> (24600, Вінницька обл., Крижопільський р-н, смт. Крижопіль, вул. О.Савченка, буд. 6 код ЄДРПОУ 32859526) на користь Українсько-американського спільного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС" (61058, Харківська обл., місто Харків, вул. Іванівська, буд. 1, каб. 501, код ЄДРПОУ 20023279) 512 278,02 грн збитків, 18 294,99 грн витрат на оплату судового збору за подання позовної заяви.

В позові про стягнення 292435,00 грн збитків, 98 025,55 грн інфляційних втрат та 38 485,00 грн 3% річних - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Крижопільський елеватор"</a> (24600, Вінницька обл., Крижопільський р-н, смт. Крижопіль, вул. О.Савченка, буд.6 код ЄДРПОУ 32859526) на користь Українсько-американського спільного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС" (61058, Харківська обл., місто Харків, вул. Іванівська, буд.1, каб.501, код ЄДРПОУ 20023279) 27442,48 грн витрат на оплату судового збору за подання апеляційної скарги.

Господарському суду Вінницької області видати накази на виконання цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Виправити арифметичну помилку, допущену при проголошенні вступної та резолютивної частин постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.03.2023 у справі № 902/1301/21, а саме в абзаці четвертому резолютивної частини цієї постанови замість цифр та слів "512 628,02 грн збитків" слід читати "512 278,02 грн збитків".

Справу № 902/1301/21 повернути Господарському суду Вінницької області.

Повний текст постанови складений "17" березня 2023 р.

Головуючий суддя Крейбух О.Г.

Суддя Юрчук М.І.

Суддя Миханюк М.В.