Ухвала

від 10.03.2023 по справі 910/13604/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

10.03.2023Справа № 910/13604/22

За заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю «Етерно»провідшкодування витрат на професійну правничу допомогуу справі №910/13604/22за позовомОСОБА_1 доТовариства з обмеженою відповідальністю «Етерно»прозобов`язання вчинити діїСуддя Смирнова Ю.М.

Представники сторін:

від позивача ОСОБА_1від відповідача не з`явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Етерно», в якому просила суд зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Етерно», код ЄДРПОУ 31955716 провести аудит фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Етерно», код ЄДРПОУ 31955716 за 2020, 2021 та 2022 роки із залученням професійного аудитора, не пов`язаного майновими інтересами з товариством чи з його учасниками, та зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Етерно», код ЄДРПОУ31955716 нарахувати дивіденди ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 від прибутку Товариства з обмеженою відповідальністю «Етерно», код ЄДРПОУ 31955716 за 2020, 2021 та 2022 роки.

14.02.2023 від позивача надійшла заява, в якій позивач, з посиланням на п. 5 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України, просив залишити його позов без розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.02.2023 заяву ОСОБА_1 про залишення позову без розгляду задоволено та позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Етерно» про зобов`язання вчинити дії залишено без розгляду.

20.02.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Етерно» надійшла заява про прийняття додаткового рішення по справі № 910/13604/22 про стягнення з ОСОБА_1 судових витрат на правничу допомогу у розмірі 17600,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2023 судове засідання для вирішення питання про судові витрати було призначено на 10.03.2023.

28.02.2023 від позивача надійшло клопотання про відмову у стягненні витрат на правову допомогу. В обґрунтування заперечень проти стягнення цих витрат позивач зазначає таке: зі звіту до договору про надання про надання правової допомоги №23/12 від 23.12.2022 слідує, що відповідач вчинив зайві і непотрібні дії, зокрема, щодо ознайомлення з матеріалами справи; написання відзиву на позовну заяву не має великої складності, оскільки майже весь відзив фактично є цитуванням правових норм законодавства України; представником відповідача необґрунтовано збільшено розмір витраченого часу на надання правової допомоги по справі та явно суттєво завищено розмір грошових витрат; сплата грошових коштів у сумі 17600,00 грн на рахунок АО «Ювіто» не може вважатися оплатою за надання правових послуг по веденню справи №910/13604/22, оскільки витрати заявлені адвокатом Сергєєвим П.О. не в інтересах АО «Ювіто», Сергєєв П.О. представляє інтереси ТОВ «Етерно» від свого власного імені як самозайнята особа.

У судове засідання, призначене на 10.03.2023, з`явилася позивач, яка проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката заперечила.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Етерно» про ухвалення додаткового рішення, заслухавши пояснення позивача, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ч. 5 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу адвоката відповідач надав суду копію договору про надання правової допомоги №23/12 від 23.12.2022, укладеного між Адвокатським об`єднанням «Ювіто» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Етерно»; копію додаткової угоди від 26.01.2023 до Договору №23/12 про надання правової допомоги від 23.12.2022; копії рахунків на оплату №6 від 31.01.2023 та №13 від 17.02.2023; акт надання послуг №13 від 20.02.2023; копію звіту до договору про надання юридичних послуг від 20.02.2023; копії платіжних доручень №35 від 16.02.2023 на суму 3600,00 грн та №36 від 16.02.2023 на суму 14000,00 грн.

Відповідно до звіту до договору про надання юридичних послуг від 20.02.2023 замовником надано такі послуги:

- 27.01.2023 - підготовка клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, його сканування, підписання та направлення до суду по е-мейлу; телефонний дзвінок до суду та погодження з секретарем часу та дати ознайомлення з матеріалами справи, час 0,8 год;

- 30.01.2023 - ознайомлення з матеріалами справи в суді, час 0,8 год;

- 30.01.2023 - перемовини по телефону з замовником з приводу заявленого позову та надання пояснень щодо суті заявлених вимог, час 0,2 год;

- 31.01.2023 - аналіз матеріалів справи, правових підстав заявленого позову та доказів, якими вони обґрунтовуються; формування правової позиції відповідача по справі та її обговорення та погодження з замовником, час 2,0 год;

- 01.01.2023 - підготовка відзиву на позовну заяву, час 6,0 год;

- 02.02.2023 - направлення відзиву на позовну заяву стороні по справі поштою цінним листом з описом та подання відзиву до суду нарочно, час 1,5 год;

- участь у судовому засіданні по справі (в тому числі дорога до суду та очікування засідання), час 2,0 год;

- 15.02.2023 - виїзд до суду з метою участі в судовому засіданні по справі; в телефонному режимі секретар повідомив, що справа не буде розглядатися через повітряну тривогу та було повідомлено, що від позивача надійшла заява про залишення позову без розгляду, час 1 год;

- 17.02.2023 - підготовка заяви про прийняття додаткового рішення по справі, час 0,8 год;

- 20.02.2023 - направлення заяви про прийняття додаткового рішення по справі стороні по справі поштою та подання заяви до суду нарочно, час 1,5 год.

У звіті вказано, що вартість послуг тарифікується із розрахунку 2000,00 грн за 1 годину надання послуг; всього годин: 16 год 48 хв; загалом вартість: 33600,00 грн, знижка 16000,00 грн.

Наведеними вище документами підтверджується понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 17600,00 грн.

Разом з тим, суд зазначає, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», пункти 79 і 112 відповідно).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Суд зазначає, що спір у даній справі стосувався прав позивача як учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Етерно», проведення аудиту фінансово-господарської діяльності товариства та нарахування дивідендів, що, в свою чергу, є невід`ємними складовими частинами функціонування будь-якого господарського товариства. Тому в силу свого статусу як товариства з обмеженою відповідальністю відповідач (в особі його посадових осіб) повинен бути обізнаним із законодавством з питань діяльності товариства, прав та обов`язків його учасників, в тому числі з порушених у даній справі питань. При цьому, при зверненні з даним позовом до суду позивачем були надані докази виконання свого обов`язку щодо направлення відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів.

Відтак, на переконання суду, відповідач мав необхідний обсяг матеріалів та компетенції для формування своєї правової позиції по справі, а тому в даному випадку витрати відповідача на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 17600,00 грн не є такими, що були справді необхідними та неминучими, тобто не відповідають наведеним вище критеріям адвокатських витрат, відповідність яким згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини є обов`язково умовою для компенсації таких витрат за рахунок другої сторони.

При цьому, суд зазначає, що у ст. 130 Господарського процесуального кодексу України встановлені спеціальні правила, які стосуються окремих випадків розподілу судових витрат.

Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання розподілу судових витрат, ст.ст. 129-130 Господарського процесуального кодексу України дає підстави для висновку, що у разі залишення позову без розгляду суд зобов`язаний виходити з положень ч. 5 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вказана норма є спеціальною. Як уже зазначалось, у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Виходячи з приписів чинного законодавства розмір відшкодування здійснених витрат, пов`язаних із розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача, доводиться саме відповідачем як особою, яка звернулась до суду з відповідною заявою згідно з ч. 5 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, саме по собі пред`явлення позову та подання заяви про залишення позову без розгляду в порядку ст.226 Господарського процесуального кодексу України не може свідчити про необґрунтовані дії позивача.

Отже, звертаючись з відповідною заявою чи клопотанням про компенсацію витрат, пов`язаних з розглядом справи внаслідок необґрунтованих дій позивача відповідачу необхідно зазначати у заяві та доводити, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується тощо.

Суд констатує, що при зверненні із заявою про стягнення з ОСОБА_1 судових витрат на правничу допомогу у розмірі 17600,00 грн, відповідач не зазначив які саме необґрунтовані дії були здійснені позивачем в ході розгляду справи даної справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини, а також відповідач не надав жодних доказів на підтвердження необґрунтованості таких дій позивача.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Етерно» про стягнення з ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу у розмірі 17600,00 грн задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 126, 129, 130, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Етерно» про стягнення з ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу у розмірі 17600,00 грн відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення.

Суддя Ю.М. Смирнова