Постанова

від 01.05.2023 по справі 910/13604/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" травня 2023 р. Справа№ 910/13604/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Алданової С.О.

Корсака В.А.

за участю:

секретаря судового засідання Звершховської І.А.,

від позивача: Гуславська Н.О.;

від відповідача: не з`явились;

розглянувши апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю «Етерно»

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.03.2023 (повний текст складено 10.03.2023)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Етерно»

про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу

у справі № 910/13604/22 (суддя Смирнова Ю.М.)

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Етерно»

про зобов`язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в :

Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.

20.02.2023 представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Етерно» (далі - ТОВ «Етерно») адвокат Сергєєв П.О. звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про прийняття додаткового рішення у справі, у якій просив стягнути з ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) на користь ТОВ «Етерно» 17 600,00 грн судових витрат на правничу допомогу, пов`язаних з розглядом справи.

В обґрунтування поданої заяви ТОВ «Етерно» посилається на подання ОСОБА_1 заяви про залишення позову без розгляду, яка була задоволена судом з постановленням відповідної ухвали. Заявник зазначає, що у відзиві на позовну заяву просив суд стягнути з ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу, пов`язану з розглядом справи, у розмірі, що буде визначений відповідно до документів, поданих протягом 5 днів після ухвалення рішення, згідно зі ст. 129 ГПК України.

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2023 у задоволенні заяви ТОВ «Етерно» про стягнення з ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу у розмірі 17 600,00 грн відмовлено.

Суд констатував, що при зверненні із заявою про стягнення з ОСОБА_1 судових витрат на правничу допомогу у розмірі 17600,00 грн, відповідач не зазначив, які саме необґрунтовані дії були здійснені позивачем в ході розгляду даної справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини, а також відповідач не надав жодних доказів на підтвердження наявності таких дій позивача.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2023, ТОВ «Етерно» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Етерно» 17 600,00 грн витрат на правничу допомогу, пов`язаних з розглядом справи в суді першої інстанції; стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Етерно» 2 6484,00 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги та 5 500,00 грн втрат на правничу допомогу, пов`язаних з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.

ТОВ «Етерно» вважає, що господарський суд першої інстанції порушив норми процесуального права, зокрема ст. ст. 123, 126 130, 226 ГПК України в частині, що стосуються права сторони на отримання відшкодування понесених нею під час розгляду справи судових витрат.

Скаржник зазначає, що суд визнав факт понесення відповідачем витрат на правову допомогу, але відмовив у їх стягненні лише на підставі свого припущення, що керівник позивача повинен бути обізнаним із законодавством з питань діяльності товариства, правами та обов`язками його учасників. На думку апелянта, суд залишив поза увагою, що навіть знаючи норми матеріального права в частині діяльності Товариства, керівник позивача не має можливості здійснити захист прав товариства в повному обсязі, оскільки не обізнаний в нормах процесуального права (права та обов`язки сторони процесу, вимоги до відзиву на позовну заяву, в т.ч. щодо форми, строків та порядку подання), що однозначно вимагає залучення адвоката для можливості повноцінного представництва інтересів в суді. Скаржник відзначає, що якби не дії позивачки з подання необґрунтованої позовної заяви до суду, у відповідача не виникла би потреба залучити адвокатське об`єднання для надання професійної правової допомоги із супроводження справи в суді. Апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції, що до моменту подання позивачем заяви про залишення позову без розгляду під час надання відповідачу правової допомоги адвокати Адвокатського об`єднання вчинили низку дій та надали відповідну допомогу (в значному обсязі).

Посилаючись на ст. ст. 123, 126, 129, 130 ГПК України та кількість опрацьованих документів, складність справи, кількість витраченого на надання послуг часу та їх обсяг, представництво інтересів відповідача в засіданнях, суттєве значення справи для відповідача, скаржник вважає, що надані докази понесених ним витрат на правову (правничу) допомогу на суму 17 600,00 грн є достатніми для підтвердження наявності підстав для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, оскільки цей розмір доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.03.2023 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Алданова С.О., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/13604/22 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою ТОВ «Етерно» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.03.2023 до надходження матеріалів справи №910/13604/22.

05.04.2023 матеріали справи № 910/13604/22 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Етерно» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.03.2023 у справі №910/13604/22. Розгляд справи призначено на 01.05.2023.

01.05.2023 ТОВ «Етерно» звернулось з клопотанням, у якому просило відкласти розгляд справи на іншу дату. Заявник також зазначив, що у випадку неможливості відкладення розгляду справи подану апеляційну скаргу підтримує та просить її задовольнити.

Клопотання обґрунтоване тим, що у зв`язку з поганим самопочуттям та наявністю симптомів Covid-19, які почались у цей день зранку, представник ТОВ «Етерно» не має можливості забезпечити участь свого представника у судовому засіданні.

Розглянувши заявлене клопотання, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні.

У цьому колегія суддів виходить з того, що: заявник не надав доказів на підтвердження наведених в його обґрунтування обставин; участь представників учасників справи у судовому засіданні не визнавалась обов`язковою; у справі достатньо матеріалів для її розгляду.

Колегія суддів також враховує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (ст. 202 ГПК України).

Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.1989 у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Позиції учасників справи.

ОСОБА_1 надала відзив на апеляційну скаргу, у якому зі скаргою не погоджується, вважає її необґрунтованою, безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню. Просить оскаржувану ухвалу залишити без змін як законну та обґрунтовану.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просила зобов`язати ТОВ «Етерно» провести аудит фінансово-господарської діяльності ТОВ «Етерно» за 2020, 2021 та 2022 роки із залученням професійного аудитора, не пов`язаного майновими інтересами з товариством чи з його учасниками, та зобов`язати ТОВ «Етерно» нарахувати дивіденди ОСОБА_1 від прибутку ТОВ «Етерно» за 2020, 2021 та 2022 роки.

14.02.2023 ОСОБА_1 подала заяву, у якій просила залишити без розгляду подану нею позовну заяву.

За текстом поданої заяви ОСОБА_1 повідомила, що в процесі розгляду справи між сторонами з`ясувались певні обставини, у зв`язку з якими є необхідність у залишенні позовної заяви без розгляду. Позивачка зазначила, що необхідність скористатись правом на подання заяви про залишення позову без розгляду виникла у зв`язку з тим, що сторони намагаються вирішити наявні проблеми в позасудовому порядку як рівноправні партнери та примиритись задля забезпечення приватності даного спору та збереження ділової репутації.

ОСОБА_1 наголосила, що згідно з ч. 4 ст. 226 ГПК України має право звернутись до суду повторно. Також позивачка просила заяву відповідача про стягнення витрат на правову допомогу залишити без задоволення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.02.2023 заяву ОСОБА_1 про залишення позову без розгляду задоволено, позов ОСОБА_1 до ТОВ «Етерно» про зобов`язання вчинити дії залишено без розгляду.

20.02.2023 представник ТОВ «Етерно» адвокат Сергєєв П.О. звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про прийняття додаткового рішення у справі, у якій просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Етерно» 17 600,00 грн судових витрат на правничу допомогу, пов`язаних з розглядом справи.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу адвоката відповідач надав (в копіях):

- договір про надання правової допомоги №23/12 від 23.12.2022, укладений між Адвокатським об`єднанням «Ювіто» та ТОВ «Етерно»;

- додаткову угоду від 26.01.2023 до договору №23/12 про надання правової допомоги від 23.12.2022;

- рахунки на оплату №6 від 31.01.2023 та №13 від 17.02.2023;

- акт надання послуг №13 від 20.02.2023;

- звіт від 20.02.2023 до договору про надання юридичних послуг;

- платіжні доручення №35 від 16.02.2023 на суму 3600,00 грн та №36 від 16.02.2023 на суму 14000,00 грн.

З наданих заявником документів встановлено таке.

23.12.2022 ТОВ «Етерно» (замовник) уклало з Адвокатським об`єднанням «Ювіто» (далі - об`єднання) договір про надання правової допомоги №23/12 (далі - договір), за умовами п. 1.1 якого об`єднання бере на себе зобов`язання надавати замовнику правову допомогу, а замовник бере на себе зобов`язання приймати та оплачувати вартість такої правової допомоги.

Вартість правової допомоги (гонорар) об`єднання за цим договором фіксується сторонами у актах приймання-передачі виконаних робіт / наданих послуг / правової допомоги. Вартість правової допомоги (гонорар) за необхідності погоджується сторонами та вказується у відповідних додаткових угодах до договору. Якщо інше не буде погоджено сторонами додатково, правова допомога буде тарифікуватись за тарифом 2 000,00 грн за 1 годину надання правової допомоги (п. 5.1 договору).

Додатковою угодою від 26.01.2023 до договору ТОВ «Етерно» та об`єднання погодили, що об`єднання зобов`язується надати замовнику правову допомогу із супроводження справи №910/13604/22.

Відповідно до звіту від 20.02.2023 до договору об`єднаня надало замовнику такі послуги:

- 27.01.2023 - підготовка клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, його сканування, підписання та направлення до суду е-мейлом; телефонний дзвінок до суду та погодження із секретарем часу та дати ознайомлення з матеріалами справи; час - 0,8 год;

- 30.01.2023 - ознайомлення з матеріалами справи в суді; час - 0,8 год;

- 30.01.2023 - перемовини телефоном із замовником з приводу заявленого позову та надання пояснень щодо суті заявлених вимог; час - 0,2 год;

- 31.01.2023 - аналіз матеріалів справи, правових підстав заявленого позову та доказів, якими вони обґрунтовуються; формування правової позиції відповідача у справі та її обговорення та погодження з замовником; час - 2,0 год;

- 01.01.2023 - підготовка відзиву на позовну заяву; час - 6,0 год;

- 02.02.2023 - направлення відзиву на позовну заяву стороні у справі поштою цінним листом з описом та подання відзиву до суду нарочним; час - 1,5 год;

- участь у судовому засіданні у справі (в т.ч. дорога до суду та очікування засідання); час - 2,0 год;

- 15.02.2023 - виїзд до суду з метою участі в судовому засіданні у справі; в телефонному режимі секретар повідомив, що справа не буде розглядатися через повітряну тривогу та було повідомлено, що від позивача надійшла заява про залишення позову без розгляду; час - 1 год;

- 17.02.2023 - підготовка заяви про прийняття додаткового рішення у справі; час - 0,8 год;

- 20.02.2023 - направлення заяви про прийняття додаткового рішення у справі стороні у справі поштою та подання заяви до суду нарочним; час - 1,5 год.

Коефіцієнт розрахунку робочого часу: 6 хв = 0,1.

Вартість послуг тарифікується із розрахунку 2000,00 грн за 1 годину надання послуг.

Всього годин - 16 год 48 хв. Загалом вартість - 33 600,00 грн. знижка - 16 000,00 грн (знижка надана через віднімання від суми загального витраченого часу часу, що був частково витрачений на надання супутніх послуг під час підготовки відзиву чи участі в засіданні, як то направлення документів поштою, очікування засідання).

Всі послуги надавались особисто адвокатом об`єднання Сергєєвим П.О.

Загалом до сплати - 17 600,00 грн.

20.02.2023 сторони підписали акт надання послуг №13 на суму 17 600,00 грн.

ОСОБА_1 у клопотанні про відмову у стягненні витрат на правову допомогу проти задоволення поданої ТОВ «Етерно» заяви заперечила. Позивачка вважає, що звіт до договору про надання правової допомоги №23/12 від 23.12.2022 свідчить про вчинення відповідачем зайвих і непотрібних дій, зокрема, щодо ознайомлення з матеріалами справи; написання відзиву на позовну заяву не має великої складності, оскільки майже весь відзив фактично є цитуванням правових норм законодавства України; представник відповідача необґрунтовано збільшив розмір витраченого часу на надання правової допомоги у справі, розмір грошових витрат явно суттєво завищений; сплата грошових коштів у сумі 17600,00 грн на рахунок АО «Ювіто» не може вважатися оплатою за надання правових послуг з ведення справи №910/13604/22, оскільки витрати заявлені адвокатом Сергєєвим П.О. не в інтересах АО «Ювіто», Сергєєв П.О. представляє інтереси ТОВ «Етерно» від свого власного імені як самозайнята особа.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини у справі «Баришевський проти України», «Двойних проти України» заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Частинами 1, 3 ст. 131-2 Конституції України визначено, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура, засади організації і діяльності якої та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.

Зазначеним положенням Конституції України відповідає ст. 16 ГПК України, положеннями якої передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою, а представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

За змістом положень ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

Пунктом 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України установлено, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №914/73/18, від 29.06.2021 у справі №910/8926/20).

Згідно з положеннями ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених ч. ч. 3- 5 цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог ч. 8 ст. 129 цього Кодексу.

Отже, відповідно до положень ч. 5 ст. 130 ГПК України для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних із розглядом справи, відповідачу необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно, пред`явивши позов; чи систематично протидіяв правильному вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - утискання прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується (подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 28.04.2022).

За змістом положень ч. 8 ст. 129, ч. 3 ст. 126 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, які подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Витрати на професійну правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16).

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом за умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (аналогічні висновки викладені у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.01.2021 у справі № 925/1137/19).

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Отже, враховуючи спеціальні правила, встановлені ч. ч. 5, 6 ст. 130 ГПК України, а також загальні правила, передбачені ч. 8 ст. 129, ч. 3 ст. 126 ГПК України, для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідач, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, повинен довести необґрунтованість дій позивача при поданні заяви про залишення позову без розгляду, а також підтвердити належними і допустимими доказами наявність відповідних витрат щодо надання правової допомоги.

Для забезпечення принципу господарського судочинства щодо відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, та забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову, витрати на професійну правничу допомогу при прийнятті ухвали про залишення позовної заяви без розгляду мають покладатися на сторону, яка допустила необґрунтоване подання позовної заяви.

Колегія суддів також враховує, що ГПК України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак відповідно до висновків Верховного Суду (викладених у постановах від 16.02.2021 у справі №905/121/19, від 13.05.2021 у справі №910/16777/20, від 15.09.2021 у справі №902/136/21, від 18.01.2022 у справі №922/2017/17) очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду. Тобто, ч. 5 ст. 130 ГПК України не встановлює конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості / необґрунтованості, а тому такі встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин.

Суд бере до уваги, що обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Отже, відповідачу слід було довести, а суду встановити, які саме необґрунтовані дії позивач здійснив в ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - порушення прав та інтересів відповідача тощо (аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі №922/3787/17, від 09.07.2019 у справі №922/592/17, від 24.03.2021 у справі №922/2157/20, від 19.04.2021 у справі №924/804/20, від 29.07.2021 у справі №922/2017/17).

При цьому саме пред`явлення позову та подання заяви про залишення позову без розгляду в порядку ст. 226 ГПК України не можуть свідчити про необґрунтовані дії позивача.

Колегія суддів відзначає, що у заяві про прийняття додаткового рішення у справі ТОВ «Етерно» не вказує, які саме необґрунтовані дії позивач здійснив в ході розгляду справи та в чому вони полягали.

Водночас зміст поданої ОСОБА_1 заяви про залишення поданого позову без розгляду свідчить, що необхідність скористатись правом на подання такої заяви виникла у позивачки у зв`язку з тим, що сторони намагаються вирішити наявні проблеми в позасудовому порядку як рівноправні партнери та примиритись для забезпечення приватності даного спору та збереження ділової репутації. При цьому ОСОБА_1 наголосила, що згідно з ч. 4 ст. 226 ГПК України має право звернутись до суду повторно.

Це свідчить, що саме відповідач, не бажаючи подальшого судового провадження, проявив певну ініціативу з можливого мирного врегулювання спору, а його представник це аж ніяк не спростовує.

За текстом заяви про прийняття додаткового рішення ТОВ «Етерно» таке обґрунтування заяви ОСОБА_1 не спростовує; ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.02.2023, якою відповідну заяву ОСОБА_1 (з вказівкою на підстави її подання) задоволено та залишено подану ОСОБА_1 позовну заяву без розгляду, ТОВ «Етерно» не оскаржує.

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що при зверненні із заявою про стягнення з ОСОБА_1 17 600,00 грн судових витрат на правничу допомогу відповідач не зазначив, які саме необґрунтовані дії були здійснені позивачем в ході розгляду справи та в чому вони полягали, а також не надав жодних доказів на підтвердження необґрунтованості дій позивача.

За таких підстав вимоги заяви ТОВ «Етерно» про прийняття додаткового рішення у справі задоволенню не підлягають, висновку про що правомірно дійшов господарський суд першої інстанції.

Щодо доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає таке.

У апеляційній скарзі ТОВ «Етерно» вважає, що суд визнав факт понесення відповідачем 17 600,00 грн витрат на правову допомогу, але відмовив у їх задоволенні тільки на підставі свого припущення про те, що керівник позивача повинен бути обізнаним із законодавством з питань діяльності товариства, прав та обов`язків його учасників.

Колегія суддів оцінює такі доводи апелянта критично та відзначає, що підставою відмови у задоволенні заяви про прийняття додаткового рішення є те, що відповідач як особа, котра звернулась до суду з відповідною заявою, не довів того, що зазнав витрат на правничу допомогу внаслідок необґрунтованих дій позивача, як це встановлено спеціальними правилами ч. 5 ст. 130 ГПК України.

Водночас питання доведеності та обґрунтованості розміру заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу у цьому випадку є похідним від встановлення доведеності відповідачем того, що витрати на правничу допомогу були понесені ним внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Щодо посилань скаржника на постанову Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 13.04.2023 у справі №904/1478/19, апеляційний господарський суд відзначає, що правовідносини у вказаній справі та у справі, що розглядається, не є подібними.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачається; підстави для задоволення апеляційної скарги - відсутні.

Судові витрати.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати, пов`язані з її поданням, відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 271, 275-277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Етерно» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.03.2023 у справі № 910/13604/22 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.03.2023 у справі №910/13604/22 залишити без змін.

3. Справу №910/13604/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 09.05.2023.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді С.О. Алданова

В.А. Корсак