Рішення

від 15.03.2023 по справі 916/2756/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" березня 2023 р. м. Одеса Справа № 916/2756/22

Господарський суд Одеської області у складі судді Литвинової В.В., за участю секретаря судового засідання Росєєвої А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця"; (вул.Єжи Гедройця, 5, м. Київ 03150)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "КЗЕСО ЛІЗИНГ" (вул. Пушкіна, буд.109,м.Каховка,Каховський район, Херсонська область,74800)

про стягнення 5760000 грн.

за участю представників

від позивача - Пішковцій О.В. (в режимі відеоконференції)

від відповідача - не прибули

До суду надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "КЗЕСО ЛІЗИНГ" про стягнення 5760000 грн штрафу за прострочення поставки предмета лізингу за договором № 209/2019-ЦЮ фінансового лізингу від 16.12.2019.

Ухвалою від 20.10.2022 відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 23.11.2022.

Засідання 23.11.2022 не відбулось через відсутність постачання електроенергії до суду, через що суд призначив засідання на 14.12.2022.

05.12.2022 до суду надійшов відзив, яким відповідач просить відмовити в задоволенні позову, а також клопотання про зменшення суми стягнення на 90% в разі задоволення позову.

Ухвалою від 08.12.2022 задоволено заяви позивача та відповідача про участь в засіданні в режимі відеоконференції власними засобами.

В засіданні 14.12.2022 не вдалось встановити зв"язок в режимі відеоконференції з позивачем.

З огляду на викладене, суд ухвалою від 14.12.22 суд відклав розгляд справи та продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів.

Ухвалою від 18.01.2023 відкладено підготовче провадження на 15.02.2023 та ухваленотпровести підготовче засідання впродовж розумного строку.

13.02.2023 до суду надійшла відповідь на відзив, якою позивач наполягає на задоволенні позовних вимог та просить поновити строк на подання відповіді на відзив, посилаючись на те, що через воєнний стан більшість працівників позивача працюють віддалено, не перебуваючи в адмінбудівлі, тому відзив канцелярія позивача передала безпосередньому виконавцю лише 06.02.2023.

Відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Враховуючи викладене, суд визнає причини пропуску подання відповіді позивачем поважними, поновлює строк для її подання та приймає до уваги.

Ухвалою від 15.02.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду в засіданні 15.03.2023.

Позивач в засіданні заперечує щодо зменшення штрафних санкцій відповідачу.

Відповідач в засідання не прибув. Адвокат відповідача Кучерявий Д. направив 15.03.2023 до суду електронною поштою клопотання про відкладення розгляду справи, посилаючись на те, що ТОВ "КЗЕСО ЛІЗИНГ" не виходить на зв"язок, а тому неможливо узгодити правову позицію.

Суд враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 16.07.2020 у справі № 924/369/19, де, зокрема, вказано на таке.

Положеннями ст. 129 Конституції України, ст. 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчаснй розгляд справи, що відповідає положенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно зякою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (ст. 202 ГПК України).

З огляду на викладене, беручи до уваги, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів неможливості прибуття представника в судове засідання та з метою дотримання розумних строків розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд

в с т а н о в и в:

16.12.2019 між Акціонерним товариством «Українська залізниця» (далі - АТ «Укрзалізниця», Лізингоодержувач, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КЗЕСО ЛІЗИНГ» (далі - ТОВ «КЗЕСО ЛІЗИНГ», Лізингодавець, Відповідач) укладено договір фінансового лізингу № 209/2019- ЦЮ від 16.12.2019 (далі - Договір).

Відповідно до Договору Лізингодавець зобов`язався на умовах фінансового лізингу, передбачених Договором, передати у володіння та користування Лізингоодержувачу мотовози вантажні МВ-1 в кількості 2 од. та автомотриси АМ-1 в кількості 6 од. (далі разом - Предмет лізингу), а Лізингоодержувач зобов`язався прийняти Предмет лізингу та сплатити лізингові та інші платежі, та в кінці дії Договору придбати Предмет лізингу на підставі Договору викупу Предмету лізингу. Строк дії Договору - до 31.12.2029.

Вартість Предмета лізингу за Договором становить 232 800 000,00 грн Винагорода Лізингодавця 6.5% річних, з класичною формою розрахунків (відшкодування вартості Предмету лізингу рівними частинами). Вартість за одиницю: автомотриса АМ-1 -29 400 000,00 грн, мотовоз вантажний МВ-1 - 28 200 000.00 грн. Строк фінансового лізингу 7 років. Авансовий платіж 35% від вартості Предмета лізингу (сплачується після передачі Предмета лізингу в порядку, визначеному пунктом 3.4. Договору).

Ціна Договору на момент його укладення склала 267 635 125,00 грн з ПДВ.

Згідно з Графіком передачі Предмета лізингу Лізингодавець повинен був передати Лізингоодержувачу 2 од. техніки (мотовоз вантажний МВ-1 та автомотриса AM-1) до 31.12.2021, решту 6 од. техніки (мотовоз вантажний MB-1 та 5 од. автомотрис AM-1) - до 31.12.2022.

Пунктом 3.4. Договору передбачалося, що авансовий платіж в розмірі 35 % від вартості Предмета лізингу має бути сплачений за перші 2 од. техніки протягом 10 календарних днів після підписання Акту приймальної комісії (такий акт підписується за результатом 6-місячної дослідної експлуатації), за решту 6 од. техніки - протягом 30 календарних днів після підписання Акту приймальної комісії.

Однак, у передбачений Договором графік передачі Предмета лізингу Лізингодавець передачу не здійснив, чим порушив умови Договору.

При цьому, у відповідь на лист АТ «Укрзалізниця» від 29.04.2021 № ЦЕ - 7/1470 про надання підтвердження щодо постачання предмета лізингу, Лізингодавцем листом від 11.05.2021 № 1105-21/3 проінформовано Лізингоодержувача про плани виконати постачання предметів лізингу в терміни, передбачені Договором.

Крім цього, АТ «Укрзалізниця» також направлено лист від 13.12.2021 № Ц- 2- 88/6109-21 з проханням проінформувати про стан готовності до передачі 2 од. техніки (мотовоза вантажного МВ-1 та автомотриси AM- 1) в установлений Графіком передачі Предмета лізингу строк. Відповіді від Лізингодавця щодо готовності поставляти Предмет лізингу не надходило.

TOB «КЗЕСО ЛІЗИНГ» листом від 21.06.2022 № 2206-22/1 повідомило, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України ТОВ «КЗЕСО ЛІЗИНГ» та ПрАТ «КЗЕСО» (виробник автомотрис та мотовозів) не мають фізичної можливості здійснювати господарську діяльність на території » Херсонської області, місто Каховка, вулиця Пушкіна, 109 (юридична адреса).

Також, в листі ТОВ «КЗЕСО ЛІЗИНГ» зазначає, що такі обставини унеможливлюють належне виконання умов Договору, є обставинами непереборної сили згідно з пунктом 11.1. Договору, та просить розірвати Договір шляхом укладення додаткової угоди до нього.

На лист АТ «Укрзалізниця» від 08.07.2022 № ЦЦІ - 13/26 щодо надання документального підтвердження факту настання обставин непереборної сили, ТОВ «КЗЕСО ЛІЗИНГ» листом від 25.07.2022 № 2507-22/1 підтверджено свої наміри щодо розірвання Договору з посиланням на загальний офіційний лист Торгово-промислової палати України (далі - ТПП) від 28.02.2022 № 2024/02.07- 1 щодо засвідчення настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Відповідно до ухваленого 13.05.2022 ТПП рішення щодо спрощення процедури засвідчення форс-мажорних обставин, даний лист (від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1) особа, яка порушує свої зобов`язання у зв`язку із обставинами, пов`язаними з військовою агресією російської федерації проти України у період дії воєнного стану, має право долучати до свого повідомлення про форс-мажорні обставини, які унеможливили виконання договору, контракту, законодавчих чи інших нормативних актів для можливості обґрунтованого перенесення строку виконання зобов`язань та вирішення спірних питань мирним шляхом.

TOB «КЗЕСО ЛІЗИНГ» наголошує, що територію, де знаходиться ТОВ «КЗЕСО ЛІЗИНГ», згідно з наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.04.2022 № 75 (зі змінами), включено до переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).

Враховуючи вищезазначене, АТ «Укрзалізниця» вважає, що ТОВ «КЗЕСО ЛІЗИНГ» порушено умови Договору, зокрема, передбачені в Графіку передачі Предмету лізингу строки передачі 2 од техніки (мотовоза вантажного МВ-1 та автомотриси АМ-1), які повинні були бути поставлені до 31.12.2021, але досі не поставлені, тому ТОВ «КЗЕСО ЛІЗИНГ» за невиконання умов Договору несе відповідальність, а саме з нього підлягає стягненню 5760000 грн штрафу відповідно до п. 10.3 договору.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Зазначене також кореспондується зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), відповідно до частини 1 якої, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до положень частини 2 статті 20 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингодавець зобов`язаний у передбачені договором фінансового лізингу строки передати лізингоодержувачу об`єкт фінансового лізингу у стані, що відповідає призначенню такого об`єкта та умовам договору фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 2.3. Договору кількість, виробник, модель та строк передачі Лізингодавцем Лізингоодержувачу Предмета лізингу визначається Графіком поставки Предмета лізингу (Додаток 2 до Договору).

Згідно Додатку 2 до Договору (Графік поставки Предмета лізингу) встановлені строки поставки, зокрема:

Мотовоз вантажний МВ-1 - до 31 грудня 2021 року (1 од.);

Автомотриса AM-1 - до 31 грудня 2021 року(1 од.).

Однак, в порушення умов Договору, TOB «КЗЕСО ЛІЗИНГ» прострочило встановлені Додатком 2 до Договору строки поставки 2 одиниць техніки (мотовоза вантажного МВ-1 та автомотриси АМ-1) і не поставило їх в строк до 31.12.2021.

Частиною 1 статті 526 ЦК України, яка кореспондується з частиною 1 статті 193 ГК України, передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 ЦК України). Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб`єкта, який порушив зобов`язання, не звільняє цього суб`єкта від обов`язку виконати зобов`язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управлена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов`язання (частина 2 та частина 3 статті 193 ГК України).

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 ГК України).

Відповідно до статей 629, 611 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами, а порушення зобов`язань за договором мають правові наслідки, такі як сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди та ін.

Відповідно до пункту 10.3. Договору за порушення зобов`язання Лізингодавця щодо передачі Предмета лізингу (затримка поставки більш ніж на 30 календарних днів) Лізингодавець несе відповідальність у вигляді штрафу - 10 % від вартості кожної непереданої одиниці Предмету лізингу.

Згідно з Графіком поставки Предмета лізингу (Додаток 2 до Договору) Лізингодавцем затримано поставку 2 одиниць техніки (мотовоза вантажного МВ-1 та автомотриси АМ-1) більш ніж на 30 календарних днів.

У зв`язку з тим, що Відповідач прострочив поставку предмета Лізингу, чим порушив свої зобов`язання відповідно до умов Договору, Відповідач, у відповідності до статті 611 ЦК України, 231 ГК України та пунктів 10.1., 10.2., 10.3. Договору, за прострочення поставки предмета лізингу нарахував Позивачу штраф у розмірі 10% від вартості кожної непереданої одиниці Предмета лізингу.

Згідно пункту 3.1. Договору вартість кожної одиниці непереданих предметів лізингу, відповідно становить:

Мотовоз вантажний МВ-1-28 200 000,00 грн;

Автомотриса АМ-1-29 400 000,00 грн.

За порушення зобов язань щодо передачі Предмета лізингу (прострочення поставки 2 (двох) одиниць Предмета лізингу), штраф у розмірі 10% від вартості кожної непереданої одиниці:

(28 200 000,00 + 29 400 000,00)/100*10 = 5 760 000,00 грн

Враховуючи вищезазначене, за невиконання умов Договору щодо строків поставки 2 одиниць техніки (мотовоза вантажного МВ-1 та автомотриса АМ-1), відповідно до пункту 10.3. Договору, суд дійшов висновку, що Відповідач має сплатити Позивачу штраф у розмірі 5 760 000,00 гри (п`ять мільйонів сімсот шістдесят тисяч гривень 00 копійок).

Відповідач у відзиві зазначає, що в поданих Позивачем документах, а саме в додатках до Договору, не міститься вказівка на номер Договору, що унеможливлює встановлення факту належності такого додатку саме до Договору, який є предметом у даній справі.

Суд відхиляє зазначені посилання відповідача, виходячи з наступного.

Як зазначалось в позовній заяві, 16.12.2020 між АТ «Укрзалізниця», що іменується в Договорі як Лізингоодержувач та ТОВ «Кзесо Лізинг», що іменується в Договорі як Лізингодавець (далі - Сторони) укладено договір фінансового лізингу № 209/2019-ЦЮ від 16.12.2019. Зазначений Договір укладений на 29 аркушах (разом з додатками), підписаний всіма Сторонами Договору, прошитий, пронумерований та скріплений печатками. Відповідно до пункту 15.10. Договору, цей Договір підписаний у двох примірниках, що мають однакову силу. Крім того, пунктом 15.16. Договору визначено, що до цього договору додаються та/або є його невід`ємною частиною:

Додаток 1. Специфікація.

Додаток 2. Графік поставки Предмета лізингу.

Додаток 3. Базовий графік лізингових платежів.

Додаток За. Графік лізингових платежів.

Додаток 4. Форма Акта приймання-передачі Предмета лізингу в лізинг.

Додаток 5. Форма Акта технічного стану Предмета лізингу по якості та комплектності.

Варто зауважити, що Договір та додатки до нього, що є його невід`ємною частиною, підписані як Лізингоодержувачем (АТ «Укрзалізниця») так і Лізингодавцем (ТОВ «Кзесо Лізинг»).

Таким чином, з викладеного вище вбачається, що Відповідач підписав даний Договір та додатки до нього та тим самим підтвердив його автентичність, повноту і достовірність інформації, документів і відомостей, що містяться в даному Договорі.

Крім того, відповідачем не надано доказів того, що між сторонами укладено ще якийсь інший договір.

Також відповідач у відзиві посилається на те, що відсутнє досудове врегулювання спору, що є підставою для повернення позовної заяви в порядку пункту 6 частини 5 статті 174 ГПК України.

Суд відхиляє зазначені заперечення, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом. Особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов`язані поновити їх,не чекаючи пред`явлення претензії або позову.

Згідно зі ст. 124 Конституції України делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.

Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Частина 8 Конституції України гарантує звернення до суду для захисту конституційних прав та свобод людини і громадянина безопосередньо на підставі Конституції, яка має найвищу юридичну силу та норми якої мають пряму дію.

У рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2002 р. у справі № 1-2/2002 за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Кампус Коттон клаб» щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів) вказано, що обов`язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб`єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов`язком особи, яка потребує такого захисту.

Право на судовий захист не позбавляє суб`єктів правовідносин можливості досудового врегулювання спорів. Це може бути передбачено цивільно-правовим договором, коли суб`єкти правовідносин добровільно обирають засіб захисту їхніх прав. Досудове врегулювання спору може мати місце також за волевиявленням кожного з учасників правовідносин і за відсутності у договорі застереження щодо такого врегулювання спору.

Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов`язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.

З урахуванням викладеного, Конституційний Суд України дійшов висновку, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Відповідно до ст. 150 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Варто зауважити, що висновки щодо не обов`язкового досудового врегулювання, викладені у рішенні Конституційного Суду України є актуальним й по сьогоднішній день, їх активно застосовує Верховний Суд у своїх рішеннях.

Так, в постанові від 08.02.2022 у справі № 910/6840/21 Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду зазначає, що учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду. У разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб`єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом (ч.ч. 1, 2 ст. 222 ГК України).

Сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом. Особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення претензії чи позову (ст. 19 ГПК України).

Отже, Господарський кодекс України визначає звернення з письмовою претензією як захід досудового врегулювання спору виключно правом (а не обов`язком) учасника господарських відносин.

Щодо клопотання відповідача про зменшення штрафу на 90%, то суд зазначає наступне.

За змістом частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до частини 1 статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 вказано, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі. Тому, з метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному, порівняно зі стягненням збитків, порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків. Такими правилами є правила про неустойку, передбачені ст.ст. 549-552 ЦК.

У постанові Верховного Суду від 31.03.2020 у справі №910/8698/19 зазначено, що на іншого учасника справи (позивача) не покладається обов`язок з доведення (доказування) спричинення йому матеріальної або іншої шкоди внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань.

Тобто, при стягненні неустойки шкода кредитору, завдана порушенням зобов`язання презюмується (її не треба доводити) і компенсується за рахунок неустойки.

При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі №904/2847/19).

Поняття «значно» та «надмірно», які використовуються у статтях 551 ЦК України та 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

При цьому, довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов`язане з цим клопотання (відповідач).

Неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення.

Закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення.

Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідностаттею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Підприємництво за своєю суттю є ризикованою діяльністю, в Україні діє принцип свободи договору та заборони суперечливої поведінки, сторони добровільно уклали договір і визначили штрафні санкції, тому суд має зменшувати розмір пені саме у виключних випадках з урахуванням всіх обставин справи.

При вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій (пені) суди також беруть до уваги як обставини, прямо визначені у ст. 233 ГК та ст. 551 ЦК, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними. Найчастіше судами враховувалися такі обставини (постанови Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №916/3211/16, від 26.01.2021 у справі №922/4294/19, від 24.02.2021 у справі №924/633/20, від 16.03.2021 у справі № 922/266/20):

- ступінь виконання зобов`язання боржником (співвідношення між сумою простроченого зобов`язання та загальною сумою зобов`язання);

- причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання;

- тривалість прострочення виконання;

- наслідки порушення зобов`язання для кредитора;

- поведінку боржника (системність порушення, чи навпаки - порушення з боку боржника мало винятковий характер; намагання/зусилля боржника погасити борг або погашення основної заборгованості на момент звернення до суду, намагання врегулювати спір в досудовому порядку, звернення з пропозиціями про реструктуризацію боргу до кредитора);

- поведінку кредитора;

- майновий стан кредитора та боржника (наявність збитків, заборгованості по виплаті заробітної плати);

- негативні наслідки стягнення неустойки з боржника, які можуть настати для нього та третіх осіб (трудового колективу, населення); ризики настання неплатоспроможності боржника;

- статус боржника, предмет діяльності боржника (забезпечення оборонних потреб, безпеки та здоров`я населення);

- майнові, а також інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Втім, закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд оцінити при ухваленні рішення.

Суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення пені; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення пені. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення пені, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (ст. ст. 86, 236-238 ГПК).

Так, ст. 86 ГПК передбачає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК).

Таким чином, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Відповідач на підтвердження доводів про необхідність зменшення штрафу на 90% від суми, що підлягає стягненню, зазначає про введення з 24.02.2022 в Україні воєнного стану, та про те, що він та виробник знаходяться в м. Каховка Херсонської області, які тимчасово окуповані, тому він не може здійснювати господарську діяльність, тобто наявні обставини, які не дозволяють забезпечити належне виконання умов договору.

Суд з урахуванням того, що наслідки військової агресії російської федерації проти України негативно відображуються на усіх без виключення сферах господарської діяльності та впливають на діяльність суб`єктів господарювання, у т.ч. і позивача, враховуючи, що позивач посилається на невиконання лише частини зобовязань, які відповідач мав виконати ще до введення воєнного стану (до 31.12.2021), з метою дотримання балансу інтересів сторін, відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій.

Враховуючи викладене, заявлений позивачем позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1, 9 ст. 129 ГПК України судові витрати в розмірі сплаченого судового збору покладаються на відповідача.

На підставі вищевикладених норм права, керуючись ст.ст. 129, 232-240, 243, Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КЗЕСО ЛІЗИНГ" (код 42059931, вул. Пушкіна, буд. 109, м. Каховка Херсонської області, 74800) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (код 40075815, вул.Єжи Гедройця, 5, м. Київ 03150) 5 760 000 грн штрафу та 86 400 грн витрат зі сплати судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Південно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено 20 березня 2023 р.

Суддя В.В. Литвинова