Ухвала

від 08.03.2023 по справі 357/2525/23

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/2525/23

1-кс/357/634/23

У Х В А Л А

про обрання запобіжного заходу

08 березня 2023 року слідчий суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

розглянувши в м. Біла Церква, у відкритому судовому засіданні, клопотання старшого слідчого Білоцерківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області капітана поліції ОСОБА_4 , яке погоджене прокурором Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Поляна, Сраненського району, Рівненської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у кримінальному провадженні № 12023111030000861, яке внесене до ЄРДР 20 лютого 2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,

У С Т А Н О В И В:

згідно з клопотанням, слідчий ОСОБА_4 просила: обрати підозрюваному ОСОБА_5 , запобіжний захід, тримання під вартою.

Мотивувала його тим, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 332 КК України є тяжким злочином, за вчинення якого передбачене покарання, позбавлення волі, до дев`яти років, з конфіскацією майна.

Обґрунтованість підозри підтверджується забіраними доказами, а саме: протоколами допиту свідка ОСОБА_6 ; матеріалами інших негласних слідчих (розшукових) дій; протоколом обшуку автомобіля ОСОБА_7 ; довідкою про перетин державного кордону ОСОБА_5 , тощо.

Зазначала, що без застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу існують ризики, передбачені п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: він може переховуватися від органів досудового розслідування, суду; незаконно впливати на свідків; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Про ризик переховування від органів досудового розслідування, суду, на її думку, свідчить тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_5 , відсутність в останнього постійного джерела доходів, місця працевлаштування, проживання, окрім того, ОСОБА_5 , після вчинення злочину, незаконно перетнув державний кордон України і наразі, його місце знаходження невідоме.

Про ризик впливу на свідків, на її думку, свідчить безпосереднє знайомство ОСОБА_5 із свідками, зокрема, ОСОБА_6 .

Вважала, що ОСОБА_5 необхідно взяти під варту, адже більш м`які запобіжні заходи не зможуть у повній мірі забезпечити виконання завдань кримінального провадження та не матимуть можливості запобігти його спілкуванню з іншими учасниками кримінального провадження, здійснення останнім впливу на свідків, з метою ухилення від кримінальної відповідальності, перешкоджанню виконанню процесуальних рішень шляхом неявки для проведення слідчих (розшукових) дій.

До того ж, зазначала, що ОСОБА_5 , попри дію обмежень стосовно виїзду за межі державного кордону України, перетнув державний кородон України, через пункт пропуску «Лужанка». Після чого, постановою слідчого від 20 лютого 2023 року, ОСОБА_5 оголошено в міжнародний розшук.

У судовому засіданні, прокурор ОСОБА_3 підтримав подане клопотання, за підстав та обставин, зазначених у ньому.

Заслухавши прокурора ОСОБА_3 , дослідивши додані до його клопотання докази, слідчий суддя дійшла до таких висновків.

Згідно зі ст. 131 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження, які застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, запобіжними заходами є: особисте зобов`язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України, слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

З огляду на положення даної статті, слідчий суддя під час вирішення питання щодо наявності підстав для обрання відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою за його відсутності, має встановити такі обставини: (1) чи набув ОСОБА_5 статусу підозрюваного у кримінальному провадженні, у межах якого розглядається клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою; (2) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, яке йому інкримінується; (3) наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_5 може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України; (4) чи наявні достатні підстави вважати, що ОСОБА_5 виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.

Слідчий суддя зазначає, що ч. 1 ст. 42 КПК України встановлено, що підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Отже, відповідно до вимог кримінального процесуального закону підозрюваним є (1) особа, якій у порядку, передбаченому ст. 276-279 КПК України, повідомлено про підозру, (2) особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або (3) особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.

Тобто вищевказана процесуальна норма визначає три рівнозначні випадки, за відповідності ситуації особи хоча б одному з яких, вона вважається такою, що є підозрюваною у кримінальному провадженні.

Слідчим суддею встановлено, що 31 січня 2023 року ОСОБА_5 вручено повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри, де йому повідомили, що він підозрюється за ч. 3 ст. 332 КК України, тобто в організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, сприянні у такому переправленні шляхом надання порад, вказівок, засобі, усунення перешкод, вчинене органівоаною групою, з корисливих мотивів, у порядку та спосіб, передбачені КПК України, для вручення повідомлень.

Отже, ОСОБА_5 набув статусу підозрюваного у кримінальному провадженні № 12023111030000861, яке внесене до ЄРДР 20 лютого 2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

Відповідно до п. 175 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, за заявою № 42310/04, термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, тобто в організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, сприянні у таком переправленні шляхом надання порад, вказівок, засобі, усунення перешкод, вчинене органівоаною групою, за таких фактичних обставин.

Відповідно до Указу Президента України, який затверджений Законом України № 2102-1X від 24 лютого 2022 року, на території України у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, відповідно до пункту 20 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в Україні введено воєнний стан із 05:30 год 24 лютого 2022 року, строком на 30 діб, який надалі неодноразово продовжувався та діяв на час вчинення вищевказаного кримінального правопорушення.

Згідно ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

24 лютого 2022 року Указом Президента України № 69/2022 оголошено загальну мобілізацію та постановлено здійснити призов військовозобов?язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань» України в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», на строкову військову службу призиваються придатні для цього за станом здоров`я громадяни України чоловічої статі, яким до дня відправлення у військові частини виповнилося 18 років, та старші особи, які не досягли 27-річного віку і не мають права на звільнення або відстрочку від призову на строкову військову службу. Поряд з цим, згідно ст. 22 даного Закону. передбачено, що граниший вік перебування на військовій службі (в тому числі в резерві) встановлюється для військовослужбовців, які проходять військову службу під час особливого періоду - до 60 років.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 8 Закону України Про правовий режим воєнного стану передбачено, що в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командувания разом із військовими адміністраціями в разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану, зокрема встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в`їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.

Враховуючи вказане, на період введення воєнного стану в Україні, на законодавчому рівні заборонено виїзд за межі території України осіб, які підлягають мобілізації для несення військової служби, відповідно до вимог Закону України Про військовий обов`язок і військову службу.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_8 , діючи умисно з корисливих мотивів, у невстановлений органом досудового розслідування точний день та час, одна не пізніше серпня 2022 року, створив стійке об`єднання - організовану групу, організувавши при цьому канал нелегальної міграції громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, яким заборонено перетинати державний кордон України відповідно до ч. 4 ст. 37 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу, у зв`язку із введенням 24 лютого 2022 року на території України воєнного стану, маючи на меті незаконне збагачення за рахунок вчинення злочинів, пов`язаних з незаконним переправлення осіб, через державний кордон України, та отримувати систематичний протиправний прибуток від такої діяльності.

Усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх протиправних дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків і бажаючи їх настання, маючи намір на отримання незаконного доходу, діючи умисно, з корисливих мотивів, ОСОБА_8 , поклавши на себе функції організатора і керівника групи, підшукав осіб, які увійшли по взаємній згоді до складу такої групи, підшукав собі осіб, які увійшли по взаємній згоді до складу такої групи: ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , а також невстановлених на даний час досудовим розслідуванням осіб, яким відвів роль виконавців у вчиненні злочинів. ОСОБА_8 , очоливши вказане стійке об`єднання, визначивши необхідну для досягнення загальної злочинної мети кількість учасників групи, функцій кожного з учасників, спрямованих на досягнення єдиного злочинного плану, злочинну спеціалізацію вказаної групи, яка передбачала вчинення тяжких злочинів на території України, а саме вчинення організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керуванням такими діями, сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, наданням для цього засобів, усунення перешкод, з корисливих мотивів, що відбувалося систематично, сплановано та під керівництвом ОСОБА_8 .

Організована група характеризується наявністю організатора (керівника) злочинної групи, розробленого єдиного плану вчинення злочинів, відомого всім учасникам групи, стійкими зв`язками і розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, наявністю загальних правил поведінки, підготовкою до вчинення злочинів, а також отриманням матеріальних благ від такої кримінально-протиправної діяльності на постійній основі.

Стійкість даної групи полягала в існуванні між учасниками групи стабільних відносин у зв`язку з підготовкою та вчиненням злочинів, постійного мобільного зв`язку між ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 та невстановленими на даний час досудовим розслідуванням особами, керованістю і тривалістю злочинних дій.

За час існування організованої групи між ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , а також невстановленими досудовим розслідуванням особами існував високий рівень узгодженості дій, взаємодовіра, дотримання правил конспірації, єдині правила поведінки, до яких слід віднести спеціальні домовленості щодо ведення законспірованих розмов між собою.

Відповідно до розробленого ОСОБА_8 злочинного плану, який був схвалений всіма членами організованої групи, ролі та функції учасників злочинного об`єднання були розподілені наступним чином:

ОСОБА_10 , як організатор злочинів, виконував наступні функції:

- розробив злочинний план діяльності організованої групи;

- розподілив функції між членами цієї групи;

- забезпечував дотримання загальних правил поведінки учасників групи;

- здійснював постійну координацію дій учасників організованої групи та керував її злочинною діяльністю;

- надавав вказівки ОСОБА_7 та ОСОБА_5 та невстановленим досудовим розслідуванням особам щодо підшукування осіб - громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, які мали намір незаконно перетнути державний кордон України, виготовлення документації, яка надає право перетнути кордон;

- підтримував постійний зв`язок між членами організованої групи через засоби телефонного зв`язку та під час особистих зустрічей;

- визначав розподіл неправомірно отриманих грошових коштів між членами групи за незаконну діяльність.

ОСОБА_7 , залучений до організованої групи, виконуючи роль виконавця вчинення кримінальних правопорушень, на виконання розробленого злочинного плану забезпечував виконання таких функцій:

- підшукування осіб - громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, які мали намір незаконно перетнути державний кордон України;

- супроводження та координація дій осіб, які мали намір незаконно перетнути державний кордон України, отримання від таких осіб неправомірної вигоди.

ОСОБА_11 , залучений до організованої групи, виконуючи роль виконавця, на виконання розробленого злочинного плану забезпечував виконання таких функцій:

- супроводження та координація дій осіб, які мали намір незаконно перетнути державний кордон України, отримання від таких осіб неправомірної вигоди;

- разом з іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами здійснював виготовлення (підробку) за допомогою комп`ютерної техніки документів про навчання осіб у вищих навчальних закладах за кордоном, а також виготовлення документів про підтвердження статусу особи, яка заброньована на період мобілізації та воєнного часу за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Невстановлені особи - залучені до організованої групи, виконуючи роль виконавців, на виконання розробленого злочинного плану забезпечували виконання таких функцій:

- виготовлення (підробку) за допомогою комп`ютерної техніки документів про навчання осіб у вищих навчальних закладах за кордоном, а також виготовлення документів про підтвердження статусу особи, яка заброньована на період мобілізації та воєнного часу за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Досудовим розслідуванням установлено, що організоване ОСОБА_8 злочинне об`єднання - організована група, до складу якої увійшли виконавці ОСОБА_7 та ОСОБА_12 та інші не встановлені органом досудового розслідування особи, у не встановлені досудовим розслідуванням точні час та місце, у період з серпня по жовтень 2022 року, діючи умисно, з корисливих мотивів, використовуючи воєнний стан, введений на території України через збройну агресію Російської Федерації та заборону виїзду за кордон громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, за грошову винагороду організувало незаконне переправлення через державний кордон України ОСОБА_6 , сприяння у такому переправленні шляхом надання порад, вказівок, засобів, усунення перешкод.

Так, на виконання розробленого злочинного плану, ОСОБА_7 , діючи умисно, з корисливих мотивів, в складі організованої групи із ОСОБА_8 та ОСОБА_13 , у серпні 2022 року, під час розмови з ОСОБА_6 , усвідомлюючи, що він підпадає під обмеження щодо виїзду за кордон, повідомив про можливість виготовлення йому документів на навчання у вищих навчальних закладах за кордоном або документів про статус волонтера, які дають підставу для безперешкодного виїзду за кордон. При цьому, ОСОБА_7 , діючи з корисливих мотивів, повідомив ОСОБА_6 , що за організацію його незаконного переправлення через державний кордон України та виготовлення йому документів він повинен надати йому грошову винагороду, в залежності від виду документів, в сумі 4500 (чотири тисячі п`ятсот ) або 5 500 (п`ять тисяч п`ятсот) доларів США.

Згодом, ОСОБА_7 спільно з ОСОБА_8 , діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою організації незаконного переправлення ОСОБА_6 через державний кордон України, під час зустрічі із останнім 13 вересня 2022 року близько 12 год. 30 хв. в кафе «Beef burgers», що по вул. Соборна в м. Фастів Київської області, повідомили про необхідність надання їм частини грошових коштів для початку виготовлення документів, що дадуть йому підставу для безперешкодного виїзду з території України, всупереч обмежень, встановлених Законом України «Про правовий режим воєнного стану».

На виконання домовленостей, 23 вересня 2022 року близько 16 год. 30 хв. в с. Ковалівка Фастівського району Київської області, ОСОБА_6 під час зустрічі з ОСОБА_7 , діючи під контролем правоохоронних органів, передав останньому 1500 (тисячу п`ятсот) доларів США, що еквівалентно 54840 грн. згідно офіційного курсу НБУ на вказану дату, в якості частини винагороди за виготовлення документів з метою подальшого незаконного переправлення через державний кордон України.

Крім того, у подальшому, на виконання домовленостей, 29 вересня 2022 року близько 16 год. 50 хв. в с. Ковалівка Фастівського району Київської області, ОСОБА_6 під час зустрічі з ОСОБА_7 , діючи під контролем правоохоронних органів, передав йому 2000 (дві тисячі) доларів США, що еквівалентно 73120 грн. згідно офіційного курсу НБУ на вказану дату, в якості частини винагороди за виготовлення документів з метою подальшого незаконного переправлення через державний кордон України.

Надалі, ОСОБА_5 та інші не встановлені досудовим розслідуванням особи, на виконання своєї злочинної ролі, з метою незаконного переправлення ОСОБА_6 за кордон, діючи умисно, з корисливих мотивів в складі організованої групи з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , організували виготовлення підроблених наказу голови Запорізької обласної державної адміністрації № 315 від 07 жовтня 2022 року та листа Запорізької обласної державної адміністрації № 60848/2715 від 07 жовтня 2022 року відносно ОСОБА_6 , які дають право останньому безперешкодно перетнути державний кордон у статусі водія громадської організації «Ротарі Клуб Запоріжжя-Хортиця» (ЄДРПОУ 44248396).

Вказані документи ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , діючи за вказівкою ОСОБА_8 , 14 жовтня 2022 року близько 14 год. 00 хв. по вул. Соборна в м. Фастів Київської області передали ОСОБА_6 , пояснивши при цьому деталі подальшого перетину кордону, який в свою чергу на виконання домовленостей, діючи під контролем правоохоронних органів, передав їм 2000 (дві тисячі) доларів США, що еквівалентно 73120 грн. згідно офіційного курсу НБУ на вказану дату, в якості останньої частини винагороди за виготовлення документів та подальшого незаконного переправлення через державний кордон України.

Внаслідок злочинних протиправних дій організованої групи у складі ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_14 було здійснено організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України, сприяння у такому переправленні шляхом надання порад, вказівок, засобів, усунення перешкод.

Слідча суддя вважає доведеним, що вище зазначена підозра, яка пред`явлена ОСОБА_8 обґрунтована.

Вказане стверджується: протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії зняття інформації з електронних комунікаційних мереж від 05 жовтня 2022 року; протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії зняття інформації з електронних комунікаційних мереж від 17 жовтня 2022 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_6 від 02 вересня 2022 року; протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 14 жовтня 2022 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_6 від 14 жовтня 2022 року; протоколом обшуку від 14 жовтня 2022 року.

Разом з тим, вищенаведеним висновком про обґрунтованість підозри не констатується наявності в діях ОСОБА_5 вини у вчиненні злочину. Так, на цій стадії слідчий суддя не вправі наперед вирішувати питання про фактичні обставини кримінального правопорушення, кваліфікацію дій підозрюваного, доведеність чи недоведеність винуватості підозрюваного, давати оцінку доказам щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, оскільки ці питання вирішуються судом при ухваленні судового рішення по суті обвинувачення на підставі обвинувального акта, а не під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу щодо особи, якій повідомлено про підозру у вчиненні злочину, що свідчать про вірогідність причетності особи до вчинення інкримінованого злочину та необхідність застосування щодо такої особи обмежувального заходу.

Обставини здійснення підозрюваним ОСОБА_5 конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у уримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Слідчий суддя зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Слідчий суддя зазначає, що ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Так, у клопотанні слідчий ОСОБА_15 посилалася на наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 4 ст. 177 КПК України.

Ризик переховування від органу досудового розслідування/суду є актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження та обумовлений серед іншого можливістю притягненням до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання. Тяжкість ймовірного покарання особливо сильно підвищують ризик переховування від органу досудового розслідування та/або суду на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.

При цьому, слідчий суддя при встановленні даного ризику враховує існування інших факторів, які можуть свідчити про наявність у ОСОБА_5 , можливості переховуватися від органу досудового розслідування та суду.

Згідно з довідкою Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби від 20 січня 2023 року, ОСОБА_16 перетнув державний кордон України, через пункт пропуску «Лужанка», 05 січня 2023 року о 05:50 год.

Вищевикладені обставини, а також фактичне перебування за межами України та відсутність на території України протягом тривалого часу свідчать про існування реальної можливості переховування підозрюваного від суду та органу досудового розслідування за кордоном з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Відповідно до постанови про оголошення розшуку підозрюваного від 20 лютого 2023 року, ОСОБА_5 оголошено в міжнародний розшук.

Отже, слідчий суддя дійшла до висновку про існування ризику переховування від органу досудового розслідування та суду.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні, про що зазначено у частинах 1, 2 статті 23 та статті 224 КПК України).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України. Згідно з ч. 4 ст. 95 КПК України, суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу.

У свою чергу, частиною 11 ст. 615 КПК України визначено, що показання, отримані під час допиту свідка, потерпілого, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо хід і результати такого допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації. Показання, отримані під час допиту підозрюваного, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо у такому допиті брав участь захисник, а хід і результати проведення допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації.

За таких обставин ризик впливу на свідків, інших підозрюваних існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань та дослідження їх судом, крім випадків неможливості отримання безпосередньо судом таких показань внаслідок обставин, пов`язаних із введенням воєнного стану на території України.

Слідчий суддя вважає доведеним, що існує ризик здійснення ОСОБА_5 впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, що обумовлено тим, що він безпосередньо знайомий із свідками, зокрема з ОСОБА_17 , покази якого є важливими для доведення вини ОСОБА_5 .

У свою чергу, слідчому судді не наведено, яким іншим чином ОСОБА_5 може негативно впливати на хід досудового розслідування, у зв`язку із чим посилання на ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає необґрунтованим.

Слідчий суддя зазначає, що аналіз положень ч. 6 ст. 193 КПК України дає підстави зробити висновок, що у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук, слідчий суддя, суд за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, може обрати лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Отже, встановлена цією нормою процедура обрання запобіжного заходу не передбачає можливості вирішувати питання про наявність чи відсутність підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою. Можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу передбачена лише під час розгляду питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який і обирається з тією метою, аби затримати особу (підозрюваного), яка, зокрема, переховується від органу досудового розслідування та суду та оголошена у міжнародний розшук, та доставити її до місця кримінального провадження для вирішення питання щодо застосування відносно неї обмежувальних заходів (тримання під вартою/домашній арешт/застава/особиста порука/особисте зобов`язання).

Відповідно до постанови про оголошення розшуку підозрюваного від 20 лютого 2023 року, ОСОБА_5 оголошено в міжнародний розшук.

Слідчий суддя, при розгляді клопотання про обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у порядку ч. 6 ст. 193 КПК України, не перевіряє та не встановлює наявності існування обставин, що стали підставою для прийняття рішення про оголошення міжнародного розшуку підозрюваного ОСОБА_5 , оскільки наявність відповідної постанови є належним доказом та достатньою підставою вважати, підозрюваного ОСОБА_5 таким, що оголошений у міжнародний розшук.

З урахуванням вищевстановлених обставин кримінального правопорушення та наданих слідчому судді доказів на підтвердження викладених у клопотанні слідчого ОСОБА_15 доводів, що свідчать про набуття ОСОБА_5 статусу підозрюваного у уримінальному провадженні, про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення, про наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики вчинення підозрюваним дій, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, з урахуванням обґрунтованих підстав вважати, що підозрюваний покинув територію України та оголошений у міжнародний розшук, то слідчий суддя, виходячи з положень ч. 6 ст. 193 КПК України, дійшов до висновку про наявність підстав для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_5 за його відсутності.

Аналіз положень ч. 6 ст. 193 КПК України дає підстави зробити висновок, що у разі оголошення підозрюваного в міжнародний розшук, остаточно питання про обрання запобіжного заходу підозрюваному вирішується після його затримання та доставки до суду, а за такого, строк дії ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному, якого оголошено в міжнародний розшук, триває до його затримання та доставки до суду і не обмежується строком встановленим ч. 1 ст. 197 КПК України.

Отже, керуючись викладеним та ст. 177, 193-194, 196, 309-310, 369-372, 395 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В :

клопотання старшого слідчого Білоцерківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області капітана поліції ОСОБА_4 , яке погоджене прокурором Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно: ОСОБА_5 , у кримінальному провадженні № 12023111030000861, яке внесене до ЄРДР 20 лютого 2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, - задовольнити.

Обрати стосовно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Після затримання підозрюваного ОСОБА_5 не пізніше ніж через 48 годин з часу його доставки до місця кримінального провадження розглянути питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду, через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області, протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили, у порядку визначеному ст. 532 КПК України.

Слідчий суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Ірина ДУБАНОВСЬКА