Ухвала

від 06.03.2023 по справі 2-6/11

СТРИЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-6/11

Провадження № 4-с/456/6/2023

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2023 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючої судді Гули Л. В. ,

з участю секретаря Петренко Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Стрию скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позицій сторін.

ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою, в якій просить визнати незаконними і скасувати: постанову ВП № 61334872 від 30.11.2022 про закінчення виконавчого провадження; постанову ВП № 61334530 від 30.11.2022 про закінчення виконавчого провадження; постанову ВП № 61334692 від 30.11.2022 про закінчення виконавчого провадження; визнати протиправними дії державного виконавця, що зазначені у вимозі від 05.12.2022 № 42574: «Згідно актів від 29.11.2022 державним виконавцем виконано рішення Стрийського міськрайонного суду № 2-6/11 від 13.02.2020. Згідно постанови про опис та арешт майна державним виконавцем описано майно, яке знаходиться у приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 . На підставі вищенаведеного просимо в строк до 09.12.2022 з`явитися за вищевказаною адресою для передачі майна, яке належить Вам на праві власності та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 »; зобов`язати державного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

В обґрунтування заяви ОСОБА_1 покликався на те, що приміщення магазину, що розташоване в житловому будинку по АДРЕСА_1 перебуває у володінні і користуванні юридичної особи ТОВ «Паллада», яке зареєстроване за цією адресою. Зазначає, що більше дванадцяти років він не користується цим приміщенням, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_1 помер директор ТОВ «Паллада» ОСОБА_3 , права та інтереси якого він представляв у суді, а 01 жовтня 2010 року Стрийський РЕМ ПАТ «Львівобленерго» на підставі заяви ОСОБА_4 припинив постачання електроенергії, яку ТОВ «Паллада» отримувало згідно з договором про постачання електроенергії № 4064400 від 27.03.2006. Крім цього, вказує на те, що місцезнаходження TOB «Палала» за адресою: 82400, Львівська область, місто Стрий, вулиця Колесси, будинок 8, було офіційно зареєстроване 11.10.2017. З 06.06.2018 по теперішній час місцем його проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 . 25.02.2020 TOB «Паллада» подало до Стрийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) заяву, в якій просило відкрити виконавче провадження на підставі виконавчого листа у справі № 2-6/11 (провадження № 2-др/456/20/2014), виданого 21 лютого 2020 року Стрийським міськрайонним судом Львівської області, про зобов`язання ОСОБА_4 передати засновнику (учаснику) та тимчасовому керівнику ТзОВ «Паллада» ОСОБА_5 оригінали установчих документів, а саме: оригінал установчого договору про створення та діяльність ТзОВ «Паллада», укладеного 10 листопада 1994 року між ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , оригінал статуту ТзОВ «Паллада», затверджений установчими зборами ТзОВ «Паллада» (протокол зборів № 1 від 10 листопада 1994 року) та зареєстрований розпорядженням Стрийської міської Ради народних депутатів № 171 від 25.11.1994, копію розпорядження Стрийської міської Ради народних депутатів № 171 від 25.11.1994 про державну реєстрацію ТзОВ «Паллада», оригінал свідоцтва про державну реєстрацію ТзОВ «Паллада», всю бухгалтерську документацію та все належне ТзОВ «Паллада» майно. На даний момент ОСОБА_4 не виконала рішення суду, про що стверджує інформація про виконавче провадження № 613883984 станом на 23.12.2022. З вищенаведених фактичних обставин можна зробити висновок, що до моменту проведення виконавчих дій на примусове виконання виконавчого листа № 2-6/11, виданого 13.02.2020 Стрийським міськрайонним судом Львівської області, тобто до 13.02.2020, він добровільно усунув перешкоди в користуванні приміщенням по АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_7 на праві особистої власності, оскільки у 2010 році добровільно виселився (звільнив) з приміщення по АДРЕСА_1 . З вищенаведених фактичних обставин також напрошується висновок, що зобов`язання вселити ОСОБА_7 у приміщення по АДРЕСА_1 є таким, що не підлягає виконанню, оскільки цим приміщенням він не володіє, не користується і не розпоряджається. Крім того, в нього немає ключів від цього приміщення. З наведеного вбачається, що постанови державного виконавця від 30.11.2022 про закінчення виконавчих проваджень № 61334872, № 61334530, № 61334692 є незаконними і такими, що підлягають скасуванню.

У відзиві на заяву заступник начальника Стрийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Мацюпа А.А. вказує на те, що 19.02.2020 у відділ ДВС на виконання надійшли виконавчі листи по справі № 2-6/11, які відповідали вимогам, передбаченим ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», на підставі яких за заявами стягувача були відкриті виконавчі провадження. Від боржників жодних заяв у вказаних виконавчих провадженнях не надходило. Постанови про відкриття виконавчих проваджень не скасовано ні начальником відділу ДВС в порядку ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», ні судом. Відповідно до актів від 29.11.2022 державним виконавцем виконано рішення суду у вказаній справі, у зв`язку з чим винесено постанови про закінчення виконавчих проваджень. Зазначає, що боржниками не було надано державному виконавцю доказів добровільного виконання судового рішення. Вважає, що виконавчі дії вчинено державним виконавцем відповідно до чинного законодавства, а тому відсутні підстави для задоволення заяви.

09.02.2023 на адресу суду стягувачем ОСОБА_4 подано заперечення-клопотання, в якому вона вказує на те, що заявник навмисно вводить суд в оману, оскільки приміщення по АДРЕСА_1 не перебуває у володінні та користуванні ТзОВ «Паллада», в товариства відсутній акт на право власності на дане приміщення, а тому доводи заявника в цій частині є необгрунтованими. 28.12.2002 вищезгадане приміщення набуто нею на законній підставі. Зазначає, що виконавчі дії, спрямовані на виконання рішення суду, вчинені державним виконавцем з дотриманням Закону України «Про виконавче провадження», а тому просить у задоволенні скарги відмовити.

Процесуальні рішення, ухвалені під час розгляду справи.

Ухвалою судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області Гули Л.В. від 09.01.2023 відкрито провадження у справі № 2-6/11, провадження № 4-с/456/6/2023 за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця /а.с. 29/.

Ухвалою суду від 24.01.2023 справк розглядом відкладено на 09.02.2023 /а.с. 33/.

Розгляд справи по суті відбувся 06.03.2023 за участі стягувачки ОСОБА_4 та заступника начальника Стрийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Мацюпи А.А.

Заяви та клопотання сторін, узагальнення їх доводів та інші процесуальні дії у справі.

ОСОБА_1 (скаржник, боржник), будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду скарги, на розгляд такої не з`явився, подав заяву про розгляд скарги за його відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Стягувач ОСОБА_4 в судовому засіданні просить суд при ухваленні рішення врахувати, що заявник ОСОБА_1 незаконно втрутився в її право власності на приміщення по АДРЕСА_1 , невірно висвітлює дійсні події та вводить суд в оману. Просить в задоволенні скарги відмовити за безпідставністю.

Заступник начальника Стрийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Мацюпа А.А. в судовому засіданні підтримав доводи, викладені у відзиві на заяву, просить в задоволенні скарги відмовити за безпідставністю.

Суд, заслухавши пояснення учасників, та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги заяви, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення скарги по суті, дійшов висновку, що скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Відповідно до договору дарування серії ВАС № 532814 від 28.12.2002, посвідченого приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу Мірчук Л.І. за реєстраційним № 9834, 19/100 частини цегляного житлового будинку, а саме: приміщення №№ 9, 11, 12, 13, 14 загальною площею 56,0 кв.м в АДРЕСА_1 , подаровано ОСОБА_8 ОСОБА_4 , договір зареєстровано у кадастровій книзі № 2 під № 785 /а.с. 45/.

Постановою Львівського апеляційного суду від 11 жовтня 2019 року в цивільній справі № 2-6/11 зобов`язано ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 усунути перешкоди в користуванні приміщенням по АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_4 на праві особистої власності. Зобов`язано ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 звільнити (виселитися) з приміщення по АДРЕСА_1 . Вселено ОСОБА_4 у приміщення по АДРЕСА_1 /а.с. 43-44/.

Відповідно до листа ПрАТ «Львівобленерго» з 01 жовтня 2010 року Стрийський РЕМ ПАТ «Львівобленерго» на підставі заяви власника припинив постачання електроенергії до нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 з 01.10.2010 /а.с. 20/.

З виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підриємців та громадських формувань щодо ТзОВ «Паллада» встановлено, що місцезнаходження TзOB «Палала» за адресою: Україна, 82400, Львівська область, місто Стрий, вулиця Колесси, будинок 8 було офіційно зареєстроване 11.10.2017 /а.с. 21/.

Згідно з постановами заступника начальника Стрийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Мацюпи А.А. від 22.11.2022 та від 24.11.2022 у виконавчих провадженнях ВП №61334872, ВП № 61334530, ВП № 61334692 при примусовому виконанні виконавчого листа №2-6/11, виданого 13.02.2020 Стрийським міськрайонним судом Львівської області, яким зобов`язано ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 усунути перешкоди в користуванні приміщенням по АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_4 на праві особистої власності, зобов`язано ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 звільнити (виселитися) з приміщення по АДРЕСА_1 , зобов`язано вселити ОСОБА_4 в приміщення по АДРЕСА_1 , призначено дати їх примусового виконання на 29.11.2022 /а.с. 4-12/.

З актів державного виконавця від 29.11.2022 судом встановлено, що державним виконавцем усунуто перешкоди в користуванні приміщенням по АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_4 на праві особистої власності, ОСОБА_1 виселено (звільнено) з приміщення по АДРЕСА_1 , ОСОБА_4 вселено в приміщення по АДРЕСА_1 /а.с. 17-19/.

Постановою заступника начальника Стрийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Мацюпи А.А. від 30.11.2022 закінчено виконавче провадження ВП № 61334872 з примусового виконання виконавчого листа № 2-6/11, виданого 13.02.2020 Стрийським міськрайонним судом Львівської області, яким зобов`язано ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 усунути перешкоди в користуванні приміщенням по АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_4 на праві особистої власності /а.с. 13/.

Постановою заступника начальника Стрийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Мацюпи А.А. від 30.11.2022 закінчено виконавче провадження ВП № 61334530 з примусового виконання виконавчого листа № 2-6/11, виданого 13.02.2020 Стрийським міськрайонним судом Львівської області, яким зобов`язано ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 звільнити (виселитися) з приміщення по АДРЕСА_1 /а.с. 14/.

Постановою заступника начальника Стрийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Мацюпи А.А. від 30.11.2022 закінчено виконавче провадження ВП № 61334692 з примусового виконання виконавчого листа № 2-6/11, виданого 13.02.2020 Стрийським міськрайонним судом Львівської області, яким зобов`язано вселити ОСОБА_4 в приміщення по АДРЕСА_1 /а.с. 15/.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Відповідно до статті 129-1Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Пунктом 9 частини другої статті 129Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Зазначене конституційне положення відображено й у статті 18 ЦПК України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Виконання судового рішення відповідно до змісту Рішення КонституційногоСуду Українивід 26червня 2013року №5-рп/2013 у справі № 1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

Права та обов`язки виконавців визначено статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв`язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду; звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб; залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Статтею 63Закону України«Про виконавчепровадження» визначено порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

Так, частинами першою-третьою вказаної статті передбачено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Оглядом матеріалів виконавчих проваджень встановлено, що постановою заступника начальника Стрийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Мацюпи А.А. від 20.02.2020 відкрито виконавче провадження ВП № 61334872 на примусове виконання виконавчого листа №2-6/11, виданого 13.02.2020 Стрийським міськрайонним судом Львівської області, яким зобов`язано ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 усунути перешкоди в користуванні приміщенням по АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_4 на праві особистої власності.

Постановою заступника начальника Стрийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Мацюпи А.А. від 20.02.2020 відкрито виконавче провадження ВП № 61334530 на примусове виконання виконавчого листа № 2-6/11, виданого 13.02.2020 Стрийським міськрайонним судом Львівської області, яким зобов`язано ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 звільнити (виселитися) з приміщення по АДРЕСА_1 .

Постановою заступника начальника Стрийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Мацюпи А.А. від 20.02.2020 відкрито виконавче провадження ВП № 61334692 на примусове виконання виконавчого листа № 2-6/11, виданого 13.02.2020 Стрийським міськрайонним судом Львівської області, яким зобов`язано вселити ОСОБА_4 в приміщення по АДРЕСА_1 .

З моменту відкриття виконавчих проваджень виконавцем у порядку статті 18Закону України«Про виконавчепровадження» було вжито передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішення, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчинено виконавчі дії. Оглядом матеріалів виконавчого провадження встановлено, що рішення суду в добровільному порядку виконано не було, у зв`язку з чим державним виконавцем винесено постанови про накладення штрафу, які в порядку, встановленому законом, не скасовані.

Пунктом 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Обґрунтовуючи наявність підстав для визнання незаконними і скасування постанови ВП №61334872 від 30.11.2022 про закінчення виконавчого провадження, постанови ВП № 61334530 від 30.11.2022 про закінчення виконавчого провадження, постанови ВП № 61334692 від 30.11.2022 про закінчення виконавчого провадження та визнання протиправними дії державного виконавця, що зазначені у вимозі виконавця від 05.12.2022, скаржник посилається на те, що обов`язок за виконавчими листами відсутній, оскільки відбулося фактичне виконання рішення суду ще до часу видачі виконавчих листів.

З матеріалів справи вбачається, що державним виконавцем закінчено виконавчі провадження за виконавчими листами 30.11.2022 у зв`язку з їх фактичним виконанням на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», про що останнім винесено відповідні постанови та вимогу від 05.12.2022, покликану забезпечити захист прав боржника у виконавчих провадженнях.

Суд звертає увагу, що вказані заявником обставини не можуть бути підставою скасування вищезазначених постанов та вимоги виконавця, оскільки поняття «відсутність обов`язку боржника відповідно до виконавчого листа» та «фактичне виконання боржником обов`язку відповідно до виконавчого листа» в процесуальному розумінні не є тотожними.

У рішенні «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року Європейський суд з прав людини наголосив, що відповідно до усталеного прецедентного права пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду (рішення у справі «Філіс проти Греції» від 27 серпня 1991 року). Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію (рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1975 року). Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

У справі «Глоба проти України» від 05 липня 2012 року Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.

Встановлена обов`язковість судового рішення, яке набрало законної сили, не дає підстав для висновку про можливість ставити його виконання в залежність від волевиявлення боржника або будь-яких інших осіб на вчинення чи невчинення дій щодо його виконання, оскільки це б нівелювало значення самого права звернення до суду як засобу захисту та забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів. Суд враховує, що обов`язковим елементом примусового виконання судового рішення є стадія, коли боржник вправі виконати таке судове рішення, що набрало законної сили, у добровільному порядку в спосіб, що відповідає змісту рішення, але за волею та за участі боржника.

Також суд враховує правові висновки, викладені Верховним Судом у постановах від 13 лютого 2018 року в справі № 923/182/13-г та від 30 серпня 2018 року в справі № 916/4106/14, відповідно до яких та обставина, що саме боржник відповідно до судового рішення зобов`язаний вчинити певні дії, не свідчить про те, що у разі невиконання цього рішення саме боржником воно не може бути виконано без його участі відповідно до абзацу 2 частини третьої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки хоч і зобов`язує саме боржника вчинити ці дії, однак не є нерозривно пов`язаним з особою боржника та не унеможливлює виконання цього рішення без його участі шляхом вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання, враховуючи встановлені судами обставини невиконання його у добровільному порядку.

Отже, виходячи зі змісту статті 63 Закону України «Про виконавче провадження», невиконання (без поважних причин) боржником у добровільному порядку рішення має наслідком вжиття виконавцем (державним або приватним) заходів примусового виконання рішення суду, які передбачені статтею 66 названого Закону.

Аналогічний висновок щодо застосування положень статей 26, 63 та 66Закону України«Про виконавчепровадження» викладено у постанові Верховного Суду від 24 січня 2022 року в справі № 921/555/17-г/14.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення («SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE», № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З огляду на наведене інші доводи сторін не аналізуються та не спростовуються, оскільки на висновки суду про відсутність підстав для задоволення заяви про визнання незаконними і скасування постанов державного виконавця про закінчення виконавчого провадження, визнання протиправною вимоги державного виконавця № 42574 від 05.12.2022 не впливають.

Висновки суду за результати розгляду скарги.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця, оскільки підстави, визначені ст. 447 ЦПК України, судом не встановлені.

Керуючись ст. 223, 259, 260, 447-452 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця відмовити.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 13.03.2023.

Суддя Л.В.Гула