Рішення

від 20.03.2023 по справі 280/2101/22

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2023 року Справа № 280/2101/22 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання: Деревянко А.О., розглянувши за правилами загального позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою

Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОПТРЕЙДЕР» (69032, м. Запоріжжя, Південне шосе, 9, код ЄДРПОУ 43202282)

до Митниці в Херсонській області, Автономної республіки Крим і м. Севастополі (73003, м. Херсон, вул. Гоголя, буд.13; код ЄДРПОУ ВП 43946385)

про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОПТРЕЙДЕР» (далі позивач, ТОВ «ТОПТРЕЙДЕР») до Митниці в Херсонській області, Автономної республіки Крим і м. Севастополі (далі відповідач, Митниця), в якій позивач просить суд визнати протиправними та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 21.01.2022 №UА508020/2022/000002/2.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивачем до митного оформлення надано всі передбачені чинним законодавством документи на підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару, однак, митницею витребувано від позивача додаткові документи, проте жодних зазначень про наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, відповідні повідомлення з вимогою про надання документів не містять. Також вказує, що зазначені в оскаржуваному рішенні посилання митного органу на виявлені під час перевірки поданих документів розбіжності є безпідставними. Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 10.02.2022 відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче засідання на 02.03.2022

Копія ухвали про відкриття провадження у справі від 10.02.2022 разом із позовом та доданими до нього документами отримана відповідачем 14.02.2022, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, долучене до матеріалів справи.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації в Україні введений воєнний стан з 24.02.2022.

Наказом тимчасово виконуючого обов`язки голови Запорізького окружного адміністративного суду від 28.02.2022 № 11 «Про встановлення особливого режиму роботи Запорізького окружного адміністративного суду в умовах воєнного стану» (зі змінами, внесеними наказами від 09.03.2022 № 12, від 11.03.2022 № 13, від 18.03.2022 № 14, від 25.03.2022 № 15, від 01.04.2022 № 16, від 08.04.2022 № 17, від 15.04.2022 № 18, від 22.04.2022 № 21, від 29.04.2022 № 22), у зв`язку з загрозою життю, здоров`ю і безпеці відвідувачів суду, працівників суду та суддів, знято з розгляду всі адміністративні справи, призначені до розгляду в період з 01.03.2022 до 06.05.2022. Розгляд справ у суді відновлено з 10.05.2022.

Враховуючи наведене, призначене на 02.03.2022 підготовче засідання не відбулось, наступне підготовче засідання призначено на 29.06.2022.

Ухвалою суду від 29.06.2022 підготовче засідання відкладено на 26.09.2022.

Ухвалою суду від 26.09.2022 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 24.10.2022.

24.10.2022 представник позивача подав заяву, в якій просив здійснювати розгляд справи за наявними матеріалами без участі представників сторін.

Відповідно до частини 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Ухвалою суду від 24.10.2022 відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення розгляду справи у зв`язку із запровадженням в Україні воєнного стану та простоєм в роботі відповідача, однак вказані обставини визнані судом достатніми для відкладення розгляду справи на 28.11.2022 для обґрунтування відповідачем своєї позиції стосовно обставин справи.

Ухвалою суду від 28.11.2022 відкладено розгляд справи на 01.02.2023.

Ухвалою суду від 01.02.2023 відкладено розгляд справи на 13.03.2023.

У судове засідання 13.03.2023 учасники справи не з`явились, про дату, час і місце судового розгляду повідомлені належним чином.

Ухвало суду від 13.03.2023 відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі.

Відповідно до частини 1 статті 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Частиною 3 статті 205 КАС України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі:

1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки;

2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), незалежно від причин неявки;

3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник;

4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою.

У разі повторної неявки повідомленого належним чином відповідача в судове засідання, суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з частиною 9 статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 205 КАС України, у зв`язку з неявкою у судове засідання учасників справи, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, а також за відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про можливість розгляду справу у письмовому провадженні.

Крім того, відповідно до частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Наведеним приписам кореспондують положення статті 175 КАС України, відповідно до яких у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати: 1) суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; 2) позивачу, іншим відповідачам, третім особам - копію відзиву та доданих до нього документів.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Протягом строку, встановленого судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідачем відзив не надано, клопотання про продовження процесуального строку, встановленого судом, не подано. При цьому, судом неодноразово відкладався розгляд справи 24.10.2022 на 28.11.2022, 28.11.2022 на 01.02.2023, та 01.02.2023 на 13.03.2023, на час, достатній для забезпечення права відповідача на участь в судовому розгляді, однак відповідачем право на подання заяв по суті справи не реалізовано.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За змістом статті 3 КАС України розумність строків розгляду справи судом визначено як одну з основних засад (принципів) адміністративного судочинства.

Враховуючи наведене у сукупності, суд дійшов висновку про можливість вирішення спору за наявними матеріалами справи.

На підставі матеріалів справи суд встановив такі обставини.

Між ТОВ «ТОПТРЕЙДЕР» (Покупець) та нерезидентом XINXIANG XINXING SPECIAL FABRIC CO., LTD, Китай (Продавець), укладено контракт №12 від 01.09.2021 (далі - Контракт), згідно з умовами якого позивачем придбано товар, ціна та асортимент якого вказуються сторонами в Специфікаціях.

Згідно Специфікації №2 від 01.09.2021 до Контракту сторонами узгоджено поставку товарів:

- Royal Flame technical fabric 100%cotton, 400±5% g/м2, fire resistance / Royal Flame Тканина технічна 100% бавовна 400 ±5% г/м2, вогнестійке просочення, колір Grey Pantone 19-0201, Black Pantone 19-1101, за ціною 3,00 дол.США/м;

- Royal Flame technical fabric 100%cotton, 450±7% g/м2, fire resistance / Royal Flame Тканина технічна 100% бавовна 450 ±7% г/м2, вогнестійке просочення, колір Grey Pantone 19-0201, Вlack Pantone 19-1101, за ціною 3,20 дол.США/м;

- Royal anti-acid technical fabric60% cotton 40% polyester, 240±5% g/м2, anti-acid K-80 resistance / Royal anti-acid тканина технічна 60% бавовна 40% поліестер 240 ±5% г/м2, Антикислотна пропитка К-80, колір Grey Pantone 19-0201, Red Pantone 17-1654, Black Pantone 19-1101, за ціною 1,85 дол.США/м;

- Royal Miх technical fabric35% cotton, 65% polyester, 270±S% g/м2, against water oil resistance / Royal Mix Тканина технічна 35% бавовна 65% поліестер 270±5% г/м2, Масло-водостійка пропитка, колір Grey Pantone 19-0201, за ціною 1,82 дол.США/м.

Для здійснення митного оформлення товару позивачем подано до митного органу електронну митну декларацію №UA508020/2022/000085 від 17.01.2022, у якій митну вартість товару визначено за першим методом, за ціною контракту щодо товарів та з урахуванням транспортних витрат.

Разом із митною декларацією позивачем надано документи на підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: 1) контракт №12 від 01.09.2021; 2) специфікація №2 від 01.09.2021; 3) проформа-інвойс №2 від 01.09.2021; 4) платіжне доручення в іноземній валюті №42 від 16.09.2021; 5) комерційний інвойс №LLC02 від 19.11.2021; 6) платіжне доручення №67 від 07.12.2021; 7) пакувальний лист від 19.11.2021; 8) сертифікат якості від 19.11.2021; 9) сертифікат про походження товару №ССРІТ5402104082738 від 19.11.2021; 10) коносамент №140103743206 від 24.11.2021; 11) автотранспортна накладна (CMR) №404213 від 15.12.2022; 12) митна декларації країни відправлення №42272021000934009 від 20.11.2021.

19.01.2022 Митниця направила повідомлення від митниці декларанту, в якому з посиланням на частини 3-4 статті 53 Митного кодексу України (далі МК України) запропоновано надати документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів: 1. каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 2. висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 3. виписку з бухгалтерської документації; 4. рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 5. Ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів. Також в повідомленні зазначено, що декларант може за бажанням подати інші документи для підтвердження митної вартості товару.

Позивачем додатково подано прайс-лист №86 від 23.08.2021; калькуляції від 20.01.2022 №№88-91.

За результатами розгляду поданих позивачем документів Митницею винесено рішення про коригування митної вартості товарів №UА508020/2022/000002/2 від 21.01.2022, в обґрунтування якого зазначено, що заявлену декларантом митну вартість товару не може бути визнано у зв`язку з тим, що заявлено не повні відомості про митну вартість та складові митної вартості (фактурна вартість, витрати на страхування та транспортування) достовірно документами не підтверджено. Декларантом подано не всі документи для підтвердження митної вартості, документи надані для підтвердження митної вартості містять розбіжності. Провівши аналіз наданого для здійснення митного оформлення документів виявлено, що проформа-інвойс від 01.09.2021 №2 та інвойс від 19.11.2021 №LLC02 не містять банківські реквізити продавця, на які необхідно здійснити платіж за поставлений товар. Товар постачається на умовах поставки CIF Cost, Insurance and Freight To (..named port of destination) Вартість страхування і фрахт (…назва порту призначення). Як вбачається з назви умов поставки у вартість товару на умовах CIF включається вартість фрахту (перевезення) та вартість страхування товару. Відповідно до Специфікації від 01.09.2021 №2 до зовнішньоекономічного договору купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, від 01.09.2021 №12, вартість фрахту та страхування товару становить 16500$ +/- 30%. Разом з тим, у документах відповідно до яких здійснювалась оплата товару, а саме: проформі інвойс від 01.09.2021 №2 та інвойсі від 19.11.2021 №LLC02 наявна інформація тільки про вартість фрахту. Зазначене ставить під сумнів включення у вартість товару витрат, понесених продавцем відповідно до умов товару CIF «Одеса». Відповідно до умов поставки CIF згідно з Інкотермс 2010 продавець зобов`язаний за власний рахунок застрахувати вантаж при цьому страхування має бути оформлене у вигляді контракту (договору) та продавець повинен надати покупцю страховий поліс чи інше підтвердження страхового покриття. Разом з тим, страхових документів та документів, які містили відомості про вартість страхування, не надано. Також зазначено, що додатково подані калькуляції стосовно товарів не містять всіх необхідних складових для виготовлення товарів, дві калькуляції адресовані ТОВ МІК», а наданий прайс-лист має адресний характер та суб`єктивну спрямованість, що суперечить суті прас-листа як комерційної пропозиції необмеженій кількості потенційних покупців.

Також в рішенні зазначено, що здійснивши порівняння митної вартості товару з рівнем митної вартості подібних товарів, що імпортуються в Україну та інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби та у митного органу, встановлено, що заявлений рівень вартості значно нижчий від рівня митної вартості аналогічних товарів, що імпортуються в Україну. Вказано, що митну вартість товарів скориговано та визначено: товар №1 за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів на підставі МД від 19.01.2022 № МД UA508020/2022/000082, а саме 6,0401 дол.США/кг; товар №3 за резервним методом на підставі інформації МД від 02.12.2021 № МД UA100340/2021/017240, а саме: 5,8602 дол.США.

Не погодившись з рішенням про коригування митної вартості товару від 21.01.2022 №UА508020/2022/000002/2, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються МК України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина 2 статті 1 МК України).

Згідно з ч.1 ст.246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до ч.1 ст.248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно з ч.1 ст.257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч.1 ст.51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 1 ст.52 МК України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ч.2 ст.52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч.2 ст.53 МК України).

Відповідно до ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч.5 ст.53 МК України).

За правилами ч.6 ст.53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Частиною 1 ст. 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно з ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 6 ст. 54 МК України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За положеннями ч.1 ст. 55 МК України рішення про коригування митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

При цьому, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, крім іншого:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування (частина 2 статті 55 Митного кодексу України).

За визначенням, наведеним у ч. 1 ст. 256 МК України, відмова у митному оформленні це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч.12 ст. 264 МК України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.

Аналіз вказаних норм дозволяє дійти висновку, що до виключної компетенції митних органів відноситься вирішення питання перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, а також самостійного її визначення у встановлених законом випадках. Даний висновок узгоджується з основним принципом оцінки товарів для митних цілей, закріпленим у ст.VII Генеральної асамблеї з тарифів і торгівлі «Оцінка товарів для митних цілей», згідно з яким оцінка імпортованого товару для митних цілей має базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на якій розраховується мито, або аналогічного товару.

При цьому митний орган перевіряє правильність визначення саме числового значення і складових митної вартості товару, заявленого декларантом до митного оформлення, достовірність та точність заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, та відсутність обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у вищезазначених нормах.

Сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей можуть бути зумовлені, зокрема, неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

З огляду на наведені норми, суд також зазначає, що основним методом визначення митної вартості товарів є метод за ціною договору, а обов`язок доведення митної вартості товару покладається саме на декларанта.

При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Разом з тим, повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх передбачених статтею 53 МК документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості лише у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації про митну вартість товару.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлена Верховним Судом у подібних правовідносинах, зокрема, але не виключно, у постановах від 27.03.2020 (справа №540/2605/18), від 06.05.2020 (справа №140/1713/19), від 02.07.2019 (справа №804/1416/16), від 30.07.2018 (справа №804/16582/14), від 05.06.2018 (справа №804/475/16) тощо.

Необхідно також зауважити, що Законом України №227-V від 05.10.2006 "Про приєднання України до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур у зміненій редакції згідно з Додатком I до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур" Верховна Рада України постановила: Приєднатися до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, вчиненого 26 червня 1999 року в м.Брюсселі, в тому числі Додатку I та Додатку II до нього, прийнявши Спеціальні додатки (додаток III до Протоколу).

Відповідно до Стандартного правила 8 Розділу 1 Спеціального додатку А "Додатку III до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур (Спеціальні додатки)" у випадках, коли митна служба вимагає документи в зв`язку з представленням їй товарів, інформація, що міститься у цих документах, обмежується лише даними, необхідними для ідентифікації товарів та транспортного засобу.

Рекомендації Європейської економічної комісії ООН №18 "Заходи щодо спрощення процедур міжнародної торгівлі" 26-29 березня 2001 року вимагають, щоб документарні вимоги були зведені до мінімуму.

Відповідно до Стандартного правила 3.16. Розділу 3 Загального додатку Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур (Кіотська конвенція) від 18.05.1973: "На підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства".

Отже, митний орган може додатково вимагати лише ті документи, які можуть усунути обґрунтовані сумніви щодо достовірності заявленої митної вартості товару.

Вирішуючи даний спір, суд зазначає, що відповідно до встановлених обставин справи, за результатами розгляду поданих позивачем документів Митниця направляла декларанту повідомлення про необхідність подання додаткових документів. Разом із тим, повідомлення не містить жодного посилання на виявлені розбіжності в поданих до митного оформлення документах.

Отже, вимагаючи від позивача надання додаткових документів, митний орган не зазначив конкретні обставини, які викликали сумніви в достовірності задекларованих позивачем відомостей, не зазначив причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також не обґрунтував необхідність надання тих документів, які були витребувані, та надання яких може усунути сумніви у достовірності задекларованої митної вартості.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що Митницею не доведено наявність підстав для витребування у позивача додаткових документів.

Крім того, слід зазначити, що розбіжності в поданих документах, наведені в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару, не могли бути підставою для коригування заявленої позивачем митної вартості товару, оскільки подані позивачем для митного оформлення товару документи були достатніми для підтвердження задекларованої митної вартості і у своїй сукупності не викликали сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації про ціну товару та інші складові митної вартості.

Так, щодо відсутності у проформі-інвойсі від 01.09.2021 №2 та інвойсі від 19.11.2021 №LLC02 банківських реквізитів продавця, суд зазначає, що наданими до митного органу платіжними документами підтверджено проведення оплати за поставлений товар, що свідчить про обізнаність сторін зовнішньоекономічного контракту про реквізити одне одного. Також слід зазначити, що вказані у платіжних документах реквізити постачальника товару відповідають реквізитам, зазначеним у Контракті, та в повній мірі надають можливість митному органу впевнитись у тому, що платіж здійснено на користь продавця. Крім того, такі недоліки не стосуються числових значень складових митної вартості товарів та не впливають на можливість перевірки правильності визначення митної вартості, а тому не могли бути підставою для коригування заявленої митної вартості.

Щодо відсутності у проформі-інвойсі №2 від 01.09.2021 та в інвойсі №LLC02 від 19.11.2021 інформації про вартість страхування і фрахт, ненадання страхових документів, суд зазначає, що поставка здійснювалась на умовах CIF Інкотермс 2010, відповідно до яких оплата видатків на транспортування товару до місця призначення, страхування товару є обов`язком продавця. При цьому, витрати на транспортування та страхування товару було здійснено продавцем, а тому додатково декларантом не сплачувалися, доказів іншого суду не надано.

Отже, за відповідних умов поставки товару позивач не мав обов`язку надавати до митного оформлення документи на підтвердження витрат на страхування та перевезення, оскільки він відповідних витрат не поніс, а такі витрати були включені до ціни договору. При цьому, не зазначення в інвойсах інформації щодо вартості страхування жодним чином не змінює вищенаведених умов поставки та не може бути підставою для сумнівів у заявленій митній вартості товару.

Щодо недоліків у калькуляціях та прайс-листі, суд зазначає, що доводи митного органу щодо впливу вказаних розбіжностей на можливість визначення митної вартості товарів є неспроможними, оскільки відповідно до ч.2 ст.53 МК України вказані документи не відносяться до документів, що підтверджують числові значення митної вартості, а лише можуть вимагатись та досліджуватись (за наявності) митним органом додатково у разі, якщо документи, передбачені ч.2 ст.53 МК України мають розбіжності, ознаки підробки або не містять всієї інформації.

Крім того, відповідно до вимог ч.3 ст.53 МК України додаткові документи надаються декларантом за наявності, відтак, саме по собі подання таких документів не в повному обсязі не може бути підставою для коригування митної вартості товару.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач надав митному органу усі необхідні документи, які надають можливість перевірити та підтвердити заявлену митну вартість товару, проте, митним органом необґрунтовано витребувано додаткові документи, а вказані в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості недоліки у поданих позивачем документах спростовані в ході судового розгляду справи.

Стаття 57 МК України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

Як зазначалось вище, за змістом ч.2 ст.55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, крім іншого, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до сталої правової позиції Верховного Суду, викладеної в постановах від 08.02.2019 у справі № 825/648/17, від 19.08.2020 у справі № 140/754/19, від 26.05.2022 у справі № 560/355/19 тощо, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Суд звертає увагу, що за обставинами даної справи, приймаючи оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару, окрім номера митної декларацій, яка була взята за основу для визначення митної вартості імпортованого товару, відповідачем не надано будь-яких пояснень щодо зроблених коригувань та обсягів партії подібних товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та не зазначена докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості товару із застосуванням другорядних методів.

Отже спірне рішення про коригування митної вартості товару не відповідає вимогам обґрунтованості та вмотивованості.

Разом з тим суд встановив, що надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Натомість контролюючий орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, як не довів і правових підстав для витребування у декларанта додаткових документів та застосування при визначенні митної вартості товару другорядних методів.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем для оформлення товару за першим методом надано всі передбачені чинним законодавством документи на підтвердження митної вартості товару за ціною договору, а митним органом безпідставно витребувано у позивача додаткові документи та необґрунтовано застосовано другорядні методи визначення митної вартості товару, а тому оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням з`ясованих обставин та досліджених письмових доказів суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з даним позовом позивач сплатив судовий збір в розмірі 2481,00 грн, інших судових витрат не заявив.

Отже, у зв`язку із задоволенням позову, судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2481,00 грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.2, 5, 9, 77, 132, 139, 143, 243-246, 255, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Митниці в Херсонській області, Автономної республіки Крим і м. Севастополі про коригування митної вартості товарів від 21.01.2022 №UА508020/2022/000002/2.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОПТРЕЙДЕР» за рахунок бюджетних асигнувань Митниці в Херсонській області, Автономної республіки Крим і м. Севастополі судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2481 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОПТРЕЙДЕР», місцезнаходження: 69032, м. Запоріжжя, Південне шосе, 9, код ЄДРПОУ 43202282.

Відповідач - Митниця в Херсонській області, Автономної республіки Крим і м. Севастополі, місцезнаходження: 73003, м. Херсон, вул. Гоголя, буд.13; код ЄДРПОУ ВП 43946385.

Повне судове рішення складено 20.03.2023.

Суддя М.О. Семененко