Рішення

від 20.03.2023 по справі 320/13637/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2023 року 320/13637/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Балаклицького А.І., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Тріумф" до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування рішень,

в с т а н о в и в:

Приватне підприємство "Тріумф" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 16.11.2020 №3471/0901;

- визнати протиправним та скасувати розпорядження Головного управління ДПС у Київській області про анулювання ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) від 17.11.2020 №1030.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що наявність технічних помилок в акцизній накладній щодо зазначення місця відвантаження пального не може бути доказом зберігання такого пального за вказаною адресою. Крім того, вважає, що ним при отримання ліцензії на право зберігання пального, були надані достовірні дані щодо місткості резервуарів та їх фактичного місцезнаходження, а виявлений під час перевірки резервуар не використовується у господарській діяльності позивача.

Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що під час проведення перевірки було встановлено факт подання позивачем недостовірних даних у заяві на отримання ліцензії на зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки), чим було порушено вимоги ч. 43 ст. 15 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" із змінами та доповненнями. Крім того, зазначив, що відповідно до договору поставки, товаро-транспортної накладної і акцизної накладної на відпуск нафтопродуктів, встановлено факт реалізації позивачем дизельного пального із зазначенням пункту розвантаження: с. Єрківці, вул. Ферапонтова, 2, за відсутності ліцензії для зберігання пального за вказаною адресою.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.12.2020 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.01.2021 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.02.2021 зупинено провадження у справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.03.2023 поновлено провадження у справі та вирішено продовжити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає за можливим розглянути та вирішити справу по суті у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.

Посадовими особами ГУ ДПС у Київській області на підставі п.п.80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України та відповідно до наказу ГУ ДПС у Київській області від 02.10.2020 №1483, направленнями на перевірку від 09.10.2020 №1002, №1003 була проведена фактична перевірка об`єкта за адресою: Київська область, Переяслав-Хмельницький район, с. Єрківці, вул. Зоряна, 2-ж.

За результатами проведеної перевірки був складений акт від 26.10.2020 №92/10-86-09-00-10/31584692 про результати фактичної перевірки.

Відповідно до акту встановлено порушення позивачем вимог ч. 1 ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" №481/95-ВР від 19.12.1995 (зі змінами та доповненнями) та постанови Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 №891 "Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників і рівнемірів - лічильників рівня пального у резервуарі, передачі облікових даних з них електронними засобами зв`язку до контролюючих органів".

На підставі зазначеного акту було винесено податкове повідомлення-рішення від 16.11.2020 №3471/0901 про накладення штрафу у розмірі 500000,00 грн та розпорядження про анулювання ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) від 17.11.2020 №1030.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем вказаних рішень, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначено Законом України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального від 19.12.1995 №481/95-ВР (далі за текстом - Закон №481).

У розумінні абз. 25, 51, 55, 58 ст. 1 Закону №481 ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку; місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування; зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик; Єдиний державний реєстр суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним (далі - Єдиний реєстр ліцензіатів та місць обігу пального) - перелік суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним у розрізі суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які здійснюють діяльність на таких місцях на підставі виданих ліцензій.

Частиною 7 статті 15 Закону №481 встановлено річну плату за ліцензії на право зберігання пального у розмірі 780 гривень.

Згідно з ч.ч. 8, 10 ст. 15 Закону №481 суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (утому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років.

Частиною 16 статті 15 Закону №481 встановлено, що суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.

Відповідно до ч. 19 ст. 15 Закону №481 ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються: підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету; підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву; суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Частиною 44 статті 15 Закону №481 передбачено, що суб`єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, копії зазначених документів не подають. Такі суб`єкти господарювання у заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів та ємностей, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження.

Згідно з абз. 9 ч. 2 ст. 17 Закону №481 до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500000 гривень.

Рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються податковими органами та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями і тютюновими виробами та пальним, зберігання пального, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції визначеної законами України.

Відповідно до ч. 49 ст. 15 Закону №481 ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного письмового розпорядження на підставі:

- заяви суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво);

- рішення про скасування державної реєстрації суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво);

- несплати чергового платежу за ліцензію протягом 30 календарних днів від моменту призупинення ліцензії;

- рішення суду про встановлення факту незаконного використання суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) марок акцизного податку (стосовно імпортерів);

- рішення суду про встановлення факту торгівлі суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) алкогольними напоями або тютюновими виробами без марок акцизного податку;

- рішення суду про встановлення факту переміщення суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) алкогольних напоїв або тютюнових виробів поза митним контролем;

- порушення вимог статті 15-3 цього Закону щодо продажу алкогольних напоїв, тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років або у не визначених для цього місцях;

- отримання від уповноважених органів інформації, що документи, копії яких подані разом із заявою на отримання ліцензії, не видавалися / не погоджувалися такими органами;

- встановлення факту подання заявником недостовірних даних у документах, поданих разом із заявою на отримання ліцензії.

Ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) письмового розпорядження про її анулювання.

Як встановлено судом під час розгляду справи, позивачем була подана заява до Головного управлінням ДПС у Київській області із зазначення відомостей про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальної місткості резервуарів, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичного місцезнаходження, а також фактичне місцезнаходження ємностей, що використовуються для зберігання пального (ч. 43 ст. 15 Закону).

Розглянувши подану заяву Головним управлінням ДПС у Київській області було видано Приватному підприємству "Тріумф" ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) №10170414202000837, терміном дії з 26.03.2020 по 26.03.2025 для зберігання за адресою: Україна, Київська область, Переяслав-Хмельницький район, с. Єрківці, вул. Зоряна, буд. 2/ж.

Згідно дослідженої в матеріалах справи копії ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) від 26.03.2020, загальна місткість резервуарів, що використовується для зберігання пального, становить 3000 л.

Натомість, контролюючим органом під час перевірки було встановлено наявність у позивача 2 резервуарів загальною місткістю 5600 л.

Позивач з цього приводу зауважив, що другий резервуар не використовується ним для зберігання пального, проте жодних доказів цього не навів.

З урахуванням вище викладеного, суд погоджується з аргументами відповідача про подання позивачем недостовірних даних у документах з приводу загальної місткості резервуарів, що використовується для зберігання пального, разом із заявою на отримання ліцензії.

Таким чином, наведене свідчить про обґрунтованість рішення відповідача та відсутність підстав для визнання протиправним та скасування розпорядження Головного управління ДПС у Київській області від 17.11.2020 №1030.

Крім того, під час перевірки документів, наданих ПП "Тріумф", відповідачем було встановлено, що відповідно до договору поставки нафтопродуктів від 30.04.2015 №171 та додаткової угоди від 02.01.2020 №3, видаткової накладної від 24.07.2020 №1259, товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) від 24.07.2020 №509, ПП "Контраст" реалізовано ПП "Тріумф" дизельне паливо (важкі дистиляти (газойль), код УКТ ЗЕД 2710 19 43 00) в кількості 4460,00 кг.

Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 зі змінами та доповненнями (далі - Правила №363), товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких: здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по-батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержуча, найменування та кількість ватажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора (п.п.11.1 глави 11 Правил №363).

Як встановлено судом під час розгляду справи, в товарно-транспортній накладній та акцизній накладній зазначена адреса пункту розвантаження та місця зберігання пального: с. Єрківці, вул. Ферапонтова, 2 .

Однак, відповідно до ліцензій на право зберігання пального №1017041420200837, місцем зберігання зазначено: Київська область, Переяслав-Хмельницький район, с. Єрківці, вул. Зоряна, 2-ж.

Таким чином, встановлено, що ПП "Тріумф" не отримувало ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) за адресою: с. Єрківці, вул. Ферапонтова, 2 , що свідчить про те, що за вказаною адресою здійснювалось зберігання пального за відсутності діючої ліцензії на право зберігання пального.

Позивач зазначив, що вказаний факт є технічною помилкою, для спростування чого надав до суду акт №1 від 22.10.2020 про виявлення помилки у документах на транспортування пального до ТТН №509 від 24.07.2020, відповідно до якого виправлено дані про пункт розвантаження, а саме - змінено вул. Ферапонтова, 2 на вул. Зоряна, 2ж.

Суд, проаналізувавши вказаний документ, не приймає його до уваги, оскільки як свідчать матеріали перевірки такого акту не було надано позивачем перевіряючим, що свідчить про його складання вже після отримання акту перевірки та встановлення порушення вимог ч. 1 ст. 15 Закону №481.

Інших доказів на спростування виявленого порушення позивачем до суду не надано.

Доводи позивача відносно відсутності реєстрації акту перевірки №92/10-86-09-00-10/ 31584692 від 26.10.2020 в журналі реєстрації актів (довідок), суд вважає необґрунтованими, з огляду на наступне.

Порядок оформлення перевірок, у тому числі фактичних перевірок, визначений статтею 86 Податкового кодексу України.

Пунктом 86.5 статті 86 Податкового кодексу України передбачено, що у разі відмови платника додатків, його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта (довідки), посадовими особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати перевірки не пізніше наступного робочого дня після його складення реєструється в журналі реєстрації актів контролюючого органу і не пізніше наступного дня після його реєстрації вручається або надсилається платнику податків, його законному представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції.

За результатами проведеної фактичної перевірки посадовими особами ГУ ДПС у Київській області 26.10.2020 складено акт, який підписав та отримав один його примірник директор ПП "Тріумф" Марченко М.П. , що не заперечується позивачем.

Акт зареєстровано в ГУ ДПС у Київській області 26.10.2020 за №92/10-36-09-00- 10/31584692.

Таким чином, твердження позивача з приводу того, що в акті відсутнє зазначення реєстраційного номеру та дати його реєстрації є необґрунтованими, оскільки один примірник акту був отриманий Марченко М.П. після закінчення проведення фактичної перевірки, а інший примірник - зареєстровано в ГУ ДПС у Київській області 26.10.2020 (не пізніше наступного робочого дня після його складення).

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

На виконання цих вимог відповідачем доведено належними та допустимими доказами правомірність оспорюваної позивачем поведінки.

Водночас докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог, та були спростовані доводами відповідача.

З огляду на зазначене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Підстави для вирішення судом питання про розподіл між сторонами судових витрат у відповідності до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Балаклицький А. І.