Постанова

від 25.09.2023 по справі 320/13637/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/13637/20 Суддя (судді) першої інстанції: Балаклицький А. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Парінова А.Б.,

суддів: Беспалова О.О.,

Грибан І.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного підприємства "Тріумф" на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 березня 2023 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Тріумф" до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування рішень,

У С Т А Н О В И В :

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство "Тріумф" з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 16.11.2020 №3471/0901; визнати протиправним та скасувати розпорядження Головного управління ДПС у Київській області про анулювання ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) від 17.11.2020 №1030.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що наявність технічних помилок в акцизній накладній щодо зазначення місця відвантаження пального не може бути доказом зберігання такого пального за вказаною адресою. Крім того, вважає, що ним при отримання ліцензії на право зберігання пального, були надані достовірні дані щодо місткості резервуарів та їх фактичного місцезнаходження, а виявлений під час перевірки резервуар не використовується у господарській діяльності позивача.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20 березня 2023 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій, зазначаючи про неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та здійснення порушень процесуальних норм, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що суд першої інстанції не врахував суті встановлених порушень та не дослідив докази, які слугували підставою для прийняття оскаржуваного рішення податкового органу. Зокрема зазначає, що за адресою: Київська область, Переяслав-Хмельницький район, с. Єрківці, вул. Зоряна, 2-ж знаходиться ємкість 3000 літрів для зберігання пального для власних потреб на яку видано ліцензію на право зберігання пального терміном дії з 26.03.2020 року по 23.03.2025 року, а друга ємкість, яка знаходилася на території позивача їм не використовується. Тому кваліфікація дії позивача, як надання недостовірних даних у документах, поданих разом із заявою недотримання ліцензії - протиправна з боку податкового органу є необґрунтованим.

Апелянтом, разом з поданням апеляційної скарги, заявлено клопотання про розгляд справи у відкритому судовому засіданні (без обґрунтування) за участю представника позивача.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, та у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи встановила, що дана справа судом першої інстанції розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Відтак, враховуючи вище викладене колегія суддів приходить до висновку що клопотання апелянта є необґрунтованим та безпідставним і не підлягає задоволенню.

Відповідачем не подано відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до частини 2 статті 309 КАС України у виняткових випадках та з урахуванням особливостей розгляду справи апеляційний суд може продовжити строк розгляду справи, про що постановляє ухвалу.

Пунктом 1 статті 6 ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року Конвенції про захист прав людини та основних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.

Згідно п. 26 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів ухвалення рішення в розумні строки відповідно до статті 6 Конвенції також можна вважати важливим елементом його якості. Проте можливе виникнення суперечностей між швидкістю проведення процесу та іншими чинниками, пов`язаними з якістю, такими як право на справедливий розгляд справи, яке також гарантується статтею 6 Конвенції. Оскільки важливо забезпечувати соціальну гармонію та юридичну визначеність, то попри очевидну необхідність враховувати часовий елемент слід також зважати й на інші чинники.

З огляду на перебування членів колегії у відпустці, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що існує необхідність продовження строку розгляду даної справи на розумний строк.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що Посадовими особами ГУ ДПС у Київській області на підставі п.п.80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України та відповідно до наказу ГУ ДПС у Київській області від 02.10.2020 №1483, направленнями на перевірку від 09.10.2020 №1002, №1003 була проведена фактична перевірка об`єкта за адресою: Київська область, Переяслав-Хмельницький район, с. Єрківці, вул. Зоряна, 2-ж.

За результатами проведеної перевірки був складений акт від 26.10.2020 №92/10-86-09-00-10/31584692 про результати фактичної перевірки.

Відповідно до акту встановлено порушення позивачем вимог ч. 1 ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" №481/95-ВР від 19.12.1995 (зі змінами та доповненнями) та постанови Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 №891 "Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників і рівнемірів - лічильників рівня пального у резервуарі, передачі облікових даних з них електронними засобами зв`язку до контролюючих органів".

На підставі зазначеного акту було винесено податкове повідомлення-рішення від 16.11.2020 №3471/0901 про накладення штрафу у розмірі 500000,00 грн та розпорядження про анулювання ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) від 17.11.2020 №1030.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем вказаних рішень, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ПП "Тріумф" не отримувало ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) за адресою: с. Єрківці, вул. Ферапонтова, 2, що свідчить про те, що за вказаною адресою здійснювалось зберігання пального за відсутності діючої ліцензії на право зберігання пального.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначає Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" № 481 від 19 грудня 1995 року (надалі - Закон № 481).

У розумінні абз. 25, 51, 55, 58 ст. 1 Закону №481 ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку; місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування; зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик; Єдиний державний реєстр суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним (далі - Єдиний реєстр ліцензіатів та місць обігу пального) - перелік суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним у розрізі суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які здійснюють діяльність на таких місцях на підставі виданих ліцензій.

Частиною 7 статті 15 Закону №481 встановлено річну плату за ліцензії на право зберігання пального у розмірі 780 гривень.

Згідно з частин 8, 10 статті 15 Закону №481 суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (утому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва. Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років.

Частинами 16, 19 статті 15 Закону №481 встановлено, що суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії. Ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються: підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету; підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву; суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Відповідно до частини 44 статті 15 Закону №481 суб`єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, копії зазначених документів не подають. Такі суб`єкти господарювання у заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів та ємностей, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження.

Згідно з абз. 9 частини 2 статті 17 Закону №481 до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500000 гривень.

Рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються податковими органами та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями і тютюновими виробами та пальним, зберігання пального, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції визначеної законами України.

Відповідно до частини 49 статті 15 Закону №481 ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного письмового розпорядження на підставі: заяви суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво); рішення про скасування державної реєстрації суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво); несплати чергового платежу за ліцензію протягом 30 календарних днів від моменту призупинення ліцензії; рішення суду про встановлення факту незаконного використання суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) марок акцизного податку (стосовно імпортерів); рішення суду про встановлення факту торгівлі суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) алкогольними напоями або тютюновими виробами без марок акцизного податку; рішення суду про встановлення факту переміщення суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) алкогольних напоїв або тютюнових виробів поза митним контролем; порушення вимог статті 15-3 цього Закону щодо продажу алкогольних напоїв, тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років або у не визначених для цього місцях; отримання від уповноважених органів інформації, що документи, копії яких подані разом із заявою на отримання ліцензії, не видавалися / не погоджувалися такими органами; встановлення факту подання заявником недостовірних даних у документах, поданих разом із заявою на отримання ліцензії.

Ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) письмового розпорядження про її анулювання.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем була подана заява до Головного управлінням ДПС у Київській області із зазначення відомостей про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальної місткості резервуарів, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичного місцезнаходження, а також фактичне місцезнаходження ємностей, що використовуються для зберігання пального (ч. 43 ст. 15 Закону).

Головним управлінням ДПС у Київській області було видано Приватному підприємству "Тріумф" ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) №10170414202000837, терміном дії з 26.03.2020 по 26.03.2025 для зберігання за адресою: Україна, Київська область, Переяслав-Хмельницький район, с. Єрківці, вул. Зоряна, буд. 2/ж.

З копії ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) від 26.03.2020 вбачається, що загальна місткість резервуарів, яка використовується для зберігання пального, становить 3000 л.

З акту перевірки вбачається, що встановлено наявність у позивача 2 резервуарів загальною місткістю 5600 л.

Позивач в позовній заяві та в апеляційній скарзі зазначає, що другий резервуар не використовується ним для зберігання пального, проте жодних доказів цього не навів.

Колегія суддів звертає увагу, що позивачем не надано до суду доказів того, який обєм кожного з резервуарів, а фото, які надані податковим органом вбачається, що вони є однаковими, а тому колегія суддів погоджується з аргументами відповідача про подання позивачем недостовірних даних у документах з приводу загальної місткості резервуарів, що використовується для зберігання пального, разом із заявою на отримання ліцензії.

З аналізу матеріалів справи та норм права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованість рішення відповідача та відсутність підстав для визнання протиправним та скасування розпорядження Головного управління ДПС у Київській області від 17.11.2020 №1030.

Крім того, під час перевірки документів, наданих ПП "Тріумф", відповідачем було встановлено, що відповідно до договору поставки нафтопродуктів від 30.04.2015 №171 та додаткової угоди від 02.01.2020 №3, видаткової накладної від 24.07.2020 №1259, товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) від 24.07.2020 №509, ПП "Контраст" реалізовано ПП "Тріумф" дизельне паливо (важкі дистиляти (газойль), код УКТ ЗЕД 2710 19 43 00) в кількості 4460,00 кг.

Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 зі змінами та доповненнями (далі - Правила №363), товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких: здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по-батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержуча, найменування та кількість ватажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора (п.п.11.1 глави 11 Правил №363).

Як встановлено судом першої інстанції та не спростовано позивачем, що у видатковій накладній, товарно-транспортній накладній та акцизній накладній зазначена адреса пункту розвантаження та місця зберігання пального: с. Єрківці, вул. Ферапонтова, 2.

Однак, відповідно до ліцензій на право зберігання пального №1017041420200837, місцем зберігання зазначено: Київська область, Переяслав-Хмельницький район, с. Єрківці, вул. Зоряна, 2-ж.

Колегія суддів звертає увагу, що ПП "Тріумф" не отримувало ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) за адресою: с. Єрківці, вул. Ферапонтова, 2 , що свідчить про те, що за вказаною адресою здійснювалось зберігання пального за відсутності діючої ліцензії на право зберігання пального.

Позивач в позовній заяві та в апеляційній скарзі зазначає, що вказаний факт є технічною помилкою, для спростування чого надав до суду першої інстанції акт №1 від 22.10.2020 про виявлення помилки у документах на транспортування пального до ТТН №509 від 24.07.2020, відповідно до якого виправлено дані про пункт розвантаження, а саме - змінено вул. Ферапонтова, 2 на вул. Зоряна, 2ж.

Колегія суддів не приймає його до уваги вищезазначений акт, оскільки як свідчать матеріали перевірки на час проведення податковим органом перевірки даний акт відсутній, а скаледено його вже після проведення перевірки та встановлення порушення вимог ч. 1 ст. 15 Закону №481.

З аналізу матеріалів справи та норм права, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що в даному випадку складаючи акт №1 від 22.10.2020 про виявлення помилки у документах на транспортування пального до ТТН №509 від 24.07.2020 позивач намагався уникнути відповідальності за порушення, які встановлені податковим органом під час перевірки.

Щодо твердження позивача про порушення податковим органом перевірки та за результатом якої складено акт перевірки, колегія суддів зазначає наступне.

Порядок оформлення перевірок, у тому числі фактичних перевірок, визначений статтею 86 Податкового кодексу України.

Пунктом 86.5 статті 86 Податкового кодексу України передбачено, що у разі відмови платника додатків, його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта (довідки), посадовими особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати перевірки не пізніше наступного робочого дня після його складення реєструється в журналі реєстрації актів контролюючого органу і не пізніше наступного дня після його реєстрації вручається або надсилається платнику податків, його законному представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції.

За результатами проведеної фактичної перевірки посадовими особами ГУ ДПС у Київській області 26.10.2020 складено акт, який підписав та отримав один його примірник директор ПП "Тріумф" Марченко М.П. , що не заперечується позивачем.

Акт зареєстровано в ГУ ДПС у Київській області 26.10.2020 за №92/10-36-09-00- 10/31584692.

Таким чином, твердження позивача з приводу того, що в акті відсутнє зазначення реєстраційного номеру та дати його реєстрації є необґрунтованими, оскільки один примірник акту був отриманий Марченко М.П. після закінчення проведення фактичної перевірки, а інший примірник - зареєстровано в ГУ ДПС у Київській області 26.10.2020 (не пізніше наступного робочого дня після його складення).

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що в акті перевірки директором ПП "Тріумф" Марченко М.П. зроблено напис : «Всі зауваження в акті будуть виправлені до перевірки зауважень не має», отже в даному випадку позивачем допущено посадових осіб податкового органу до перевірки та зауважень щодо перевірки під час перевірки не виникало, а отже твердження позивача в апеляційній скарзі є необґрунтованими щодо проведення перевірки.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду про відмову в задоволенні позовних вимог прийнято у відповідності до вимог законодавства, а скарга позивача є необґрунтованою.

Колегія суддів звертає увагу, що зміст апеляційної скарги є ідентичним адміністративному позову, а отже, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження під час розгляду апеляційної скарги.

Судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв`язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 240, 242-244, 250, 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Тріумф" - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 березня 2023 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: О.О. Беспалов

І.О. Грибан