Рішення

від 20.03.2023 по справі 320/4206/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2023 року м.Київ№ 320/4206/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Головенко О.Д., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськкогосподарське підприємство ім. А.Г. Кравченка" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільськкогосподарське підприємство ім. А.Г. Кравченка" з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області та просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області щодо відмови Товариству з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство ім. А.Г. Кравченка у підтвердженні статусу платника єдиного податку четвертої групи в 2021 році;

зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у Київській області вчинити дії щодо підтвердження Товариству з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство ім. А.Г. Кравченка статус платника єдиного податку четвертої групи у 2021 році, починаючи з 01.01.2021 та внести відповідні записи до реєстру платників єдиного податку, про що видати відповідне рішення (довідку).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.04.2021 провадження було відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження).

У зв`язку з недостатнім фінансуванням суду на здійснення витрат на закупівлю поштових марок та оплати послуг відправлення поштової кореспонденції копія ухвали та копію позовної заяви суду від 19.04.2021 була направлена учасникам справи на офіційні електронні адресі учасників справи, про що свідчить звіт про успішне доставлення листа електронною поштою.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що станом на січень місяць 2021 року є платником єдиного податку четвертої групи, тому вважає рішення відповідача про відмову у набутті статусу платника єдиного податку 4 групи на 2021 рік з підстав наявності станом на 01.01.2021 податкового боргу згідно пп. 291.5.3 ст. 291 Податкового кодексу України (далі ПК України) протиправним та необґрунтованим, оскільки вказана норма стосується платників, що набувають такий статус вперше.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого, відповідач позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні заявлених вимог з мотивів наявності у платника податків станом на 01.01.2021 непогашеної суми податкового боргу по платежу 21080900 (Штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регул, обігу готівки та застосування реєстраторів) в сумі 6 559 407,57 грн, що у свою чергу позбавляє права у набутті статусу платника єдиного податку четвертої групи.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство ім. А.Г. Кравченка, код ЄДРПОУ 03755681 зареєстровано як юридичну особу з 13.05.1994 року, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Позивач є сільськогосподарським виробником, перебуває на податковому обліку у податкового органу та зареєстрований як платник єдиного податку четвертої групи, що підтверджується долученими до матеріалів справи доказами.

Судом встановлено, що в лютому 2021 року позивачем засобами електронного зв`язку подано звітні податкові декларації платника єдиного податку четвертої групи за 2021 рік, а саме № 90292141417, 9029240577, 9029239148, 9029240307 від 18.02.2021 та розрахунок частки сільськогосподарського товариства № 9028808903 від 18.02.2021 з метою підтвердження статусу платника податку 4 групи.

У подальшому, листом ГУ ДПС у Київській області від 11.03.2021 № 8434/6/10-36-18-08 позивачу відмовлено у переході на спрощену систему оподаткування, як платника єдиного податку 4 групи на звітний (податковий) період, рік 2021.

Не погоджуючись з діями податкового органу та з рішення про відмову у підтвердженні статусу платника єдиного податку четвертої групи в 2021 році, рішенням про опис майна у податкову заставу, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Главою І Спрощена система оподаткування, обліку та звітності розділу XIV Спеціальні податкові режими ПК України встановлюються правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку.

Відповідно до п. 291.2 ст. 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених п. 297.1 ст. 297 ПК України, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Пунктом 291.3 ст. 291 ПК України встановлено право юридичної особи чи фізичної особи-підприємця самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються відповідно до п. 291.4 ст. 291 ПК України на групи платників єдиного податку, зокрема, четверта група - сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Згідно з довідками та інформаційними листами контролюючого органу від 16.05.2017 №4367/10/10-25-12, від 05.09.2018 №15553/10/10-36, від 29.10.2019 №6128/10/10-36-51, позивач є платником єдиного податку четвертої групи.

Порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування платниками єдиного податку четвертої групи здійснюється відповідно до п.п. 298.8.1-298.8.4 п. 298.8 ст. 298 ПК України.

Відповідно до п.п. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 ПК України сільськогосподарські товаровиробники для переходу на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку подають до 20 лютого поточного року: загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ), - контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку); звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки - контролюючому органу за місцем розташування такої земельної ділянки; розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику; відомості (довідку) про наявність земельних ділянок - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок. У відомостях (довідці) про наявність земельних ділянок зазначаються дані про кожний документ, що встановлює право власності та/або користування земельними ділянками, у тому числі про кожний договір оренди земельної частки (паю).

Як встановлено судом, контролюючим органом повідомлено позивача про те, що за даними податкового обліку станом на 01.01.2021 за ТОВ СГП ім. А.Г. Кравченка (код ЄДРПОУ 03755681) обліковується податковий борг по платежу 21080900 (Штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регул, обігу готівки та застосування реєстраторів) в сумі 6 559 407,57 грн.

В зв`язку з недотриманням вимог п.п. 291.51.3 ст. 291 ПК України ТОВ СГП ім. А.Г. Кравченка відмовлено у набутті статусу платника єдиного податку 4 групи на 2021 рік.

Наведена обставина стала єдиною підставою для прийняття відповідачем рішенням про відмову у набутті статусу платника єдиного податку 4 групи на 2021 рік.

Доводи контролюючого органу про наявність податкового боргу у розмірі 6 559 407,57 грн зі сплати штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, норм регул, обігу готівки та застосування реєстраторів, як підстава відмови у набутті статусу платника єдиного податку четвертої групи з посиланням на норми п.п. 291.51 ст. 291 ПК України, суд вважає помилковими, оскільки ці норми встановлюють умови, за якими суб`єкти господарювання не можуть бути платниками єдиного податку четвертої групи. Умовою, яка виключає набуття цього статусу, серед іншого, є податковий борг станом на 1 січня базового (звітного) року, і ця умова не стосуються підтвердження статусу такого платника.

Суд звертає увагу, що наявність боргу на перше січня поточного року є підставою для відмови у набутті статусу платника єдиного податку лише для тих, хто вперше набуває цей статус. Адже іде мова про підтвердження статуса платника єдиного податку, а не про обрання або перехід на спрощену систему оподаткування, оскільки позивач вже мав цей статус, що підтверджується даними відповідних довідок та інформаційних листів, які наявні у матеріалах справи (від 16.05.2017 №4367/10/10-25-12, від 05.09.2018 №15553/10/10-36, від 29.10.2019 № 6128/10/10-36-51).

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним судом у постановах від 26.02.2019 у справі № 816/513/17, від 05.03.2019 у справі № 818/606/17, від 19.04.2019 № 822/2037/18 висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (ч. 5 ст. 242 КАС України).

Так, згідно з п. 291.4 ст. 291 ПК України групу платників єдиного податку запроваджено для сільськогосподарських товаровиробників, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Відповідно до п.п. 291.51.3 п. 291.51 ст. 291 ПК України не може бути платником єдиного податку четвертої групи суб`єкт господарювання, який станом на 1 січня базового (звітного) року має податковий борг, за винятком безнадійного податкового боргу, який виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Підпунктом 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України передбачено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

З матеріалів справи встановлено, що за позивачем дійсно рахується сума податкового боргу по платежу 21080900 (Штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регул, обігу готівки та застосування реєстраторів) в сумі 6 559 407,57 грн. Зазначене підтверджено податковими повідомленнями-рішеннями від 17.10.2018 № 0031201406 та від 17.10.2018 № 0031191406.

Водночас, як встановлено судом, вказана сума забогованості є оспорюваною та не є узгодженою.

Так, як вбачається з Єдиного реєстру судових рішень вищевказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в судовому порядку. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 03.06.2019 у справі № 320/383/19, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.10.2019, позов ТОВ СГП ім. А.Г. Кравченка до ГУ ДПС у Київській області залишено без задоволення.

Постановою Верховного Суду від 13.01.2021 у справі № 320/383/19 касаційну скаргу ТОВ Сільськогосподарське підприємство ім. А.Г. Кравченка задоволено частково. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 03.06.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.10.2019 скасовано. Позов ТОВ Сільськогосподарське підприємство ім. А.Г. Кравченка задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 17.10.2018 № 0031191406, яким застосовано суму штрафних санкцій у розмірі 18 626,45 грн. В іншій частині справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

05.02.2021 ухвалою Київського окружного адміністративного суду справу № 320/383/19 прийнято до провадження та позов задоволено у повному обсязі та скасовано повідомлення-рішення від 17.10.2018 № 0031201406. Вказане рішення набрало законної сили 12.10.2021, про що свідчить ухвала Шостого апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 299 ПК України реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

Пунктом 299.6 ст. 299 ПК України встановлено, що підставами для прийняття контролюючим органом рішення про відмову у реєстрації суб`єкта господарювання як платника єдиного податку є виключно: невідповідність такого суб`єкта вимогам, встановленим ст. 291 цього Кодексу; наявність у суб`єкта господарювання, який утворюється у результаті реорганізації (крім перетворення) будь-якого платника податку, непогашених податкових зобов`язань чи податкового боргу, що виникли до такої реорганізації; недотримання таким суб`єктом вимог, встановлених п.п. 298.1.4 п. 298.1 ст. 298 цього Кодексу.

Приписами п. 299.10 ст. 299 ПК України визначено, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу.

Згідно з п. 299.11 ст. 299 ПК України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення виїзних документальних перевірок платника єдиного податку четвертої групи невідповідності вимогам п.п. 4 п. 291.4 та п. 291.51 ст. 291 цього Кодексу у податковому (звітному) році або у попередніх періодах, такому платнику за такі періоди нараховуються податки та збори, від сплати яких він звільнявся як платник єдиного податку четвертої групи, та штрафні (фінансові) санкції (штрафи), передбачені главою 11 розділу ІІ цього Кодексу. Такий платник податку зобов`язаний перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування, починаючи з наступного місяця після місяця, у якому встановлено таке порушення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач лише під час проведення документальної перевірки позивача, встановивши обставини, за яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), повинен прийняти рішення про анулювання реєстрації платником єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку.

Проте, контролюючим органом не надано суду докази проведення документальної перевірки позивача, а також прийняття рішення про анулювання реєстрації шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку.

Суд зазначає, що для тих суб`єктів господарювання, які вже були платниками єдиного податку, відповідно до вимог ст. 298 ПК України податковий борг може бути підставою для втрати цього статусу лише у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів. У разі наявності такого боргу платник може добровільно відмовитись від знаходження на спрощеній системі оподаткування. Або безстрокова реєстрація платником єдиного податку може бути анульована за рішенням відповідного контролюючого органу.

Проте, матеріали справи не містять рішень відповідача про анулювання реєстрації позивача платником єдиного податку четвертої групи.

Рішення про анулювання реєстрації позивача платником єдиного податку може бути прийняте з вичерпних підстав, передбачених п. 299.10 ст. 299 ПК України до яких не належить заборона, передбачена п.п. 291.51.3 п. 291.51 ст. 291 ПК України, якою керувався відповідач.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 19.12.2019 у справі № 810/3682/15, від 10.12.2019 у справі № 806/499/16, від 27.06.2019 у справі № 806/1086/17, від 20.06.2019 у справі № 822/1807/17.

Таким чином, суд дійшов висновку про протиправність рішення Головного управдіння ДПС у Київській області про відмову у підтвердженні позивачу статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2021 рік, у зв`язку з чим дана позовна вимога позивача підлягає задоволенню.

При цьому, належним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання відповідача вчинити дії щодо підтвердження Товариству з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство ім. А.Г. Кравченка статус платника єдиного податку четвертої групи у 2021 рік, починаючи з 01.01.2021 та внести відповідні записи до реєстру платників єдиного податку, про що видати відповідне рішення (довідку).

За приписами ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" № 3477-IV від 23.02.2006, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) у справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" констатував: "Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у ст. 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином ст. 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (рішення у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. The United Kingdom). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 ст. 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 ст. 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia).

Також суд враховує роз`яснення, що викладені у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, відповідно до якого обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Цей же принцип знайшов свій вираз у низці рішень Європейського суду з прав людини, у яких ЄСПЛ неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain); рішення у справі "Серявін та інші проти України").

Відповідно до ст. 9, 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На переконання суду, питання, які можуть вплинути на результат розгляду даної справи, судом було розглянуто та надано їм оцінку у повній мірі.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 4 540,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 05.04.2021 № 493.

Враховуючи, що позивачем було сплачено судовий збір у більшому розмірі, суд вважає за можливе частину сплаченого судового збору у розмірі 2 270,00 грн повернути з Державного бюджету України та іншу частину суми у розмірі 2 270,00 грн у вигляді судових витрат щодо сплати судового збору, підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області.

Доказів понесення позивачем інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, матеріали справи не містять.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство ім. А.Г. Кравченка у підтвердженні статусу платника єдиного податку четвертої групи в 2021 році.

Зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у Київській області (код ЄДРПОУ 43141377) вчинити дії щодо підтвердження Товариству з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство ім. А.Г. Кравченка (код ЄДРПОУ 03755681) статус платника єдиного податку четвертої групи у 2021 рік, починаючи з 01.01.2021 та внести відповідні записи до реєстру платників єдиного податку, про що видати відповідне рішення (довідку).

Стягнути на користь Товариству з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство ім. А.Г. Кравченка (код ЄДРПОУ 03755681) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 43141377) судовий збір у розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство ім. А.Г. Кравченка (код ЄДРПОУ 03755681) з Державного бюджету України надмірно сплачену суму судового збору у розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головенко О.Д.