Ухвала

від 15.03.2023 по справі 550/485/21

ЧУТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 550/485/21

Провадження № 4-с/550/1/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2023 року смт Чутове

Чутівський районний суд Полтавської області

у складі: головуючого судді Оболєнської С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Чутове матеріали скарги ОСОБА_1 на дії посадових осіб та бездіяльність державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у м. Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції

У С Т А Н О В И В :

03.01.2022 до Чутівського районного суду Полтавської області надійшла скарга ОСОБА_1 на дії посадових осіб та бездіяльність державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у м. Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Скарга мотивована наступним. У Подільському ВДВС на виконанні перебуває виконавче провадження №69613132 з примусового виконання виконавчого листа виданого Чутівським районним судом Полтавської області 10.05.2022 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошових коштів в іноземній валюті в сумі 7500 доларів США. 09.12.2022 скаржником було отримано повідомлення ВДВС №34258 від 29.11.2022 про результати визначення оцінки майна, підписане начальником ВДВС Євгенієм Федько із зазначенням виконавця Станіслава Жмурко (держаний виконавець), якими визначено ринкову вартість земельної ділянки в розмірі 222300,00 грн. Вказану оцінку майна проведено 25.11.2022 суб`єктом оціночної діяльності ПП «Центр незалежної оцінки та експертизи», про що надано Звіт №333 про експертну грошову оцінку земельної ділянки належної ОСОБА_1 площею 5,73 га кадастровий номер: 5325480700:00:001:0310 надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Вільницької сільської ради Чутівського району Полтавської області.

Скаржник вважає, що визначена у звіті ринкова вартість землі не відповідає дійсності і є суттєво заниженою на 12878,88 грн (235178,88-222300,00) в порівнянні з нормативно-грошовою оцінкою землі. Також, на думку скаржника, вказаний звіт складений всупереч вимогам чинного законодавства та містить недостовірні дані, а саме щодо зазначення адреси земельної ділянки (Зіньківський район); району розташування об`єкта оціночної діяльності, що характеризується малоповерховою житловою забудовою будинками приватного сектору та незабудованими земельними ділянками, що не відповідає дійсності, оскільки земельна ділянка знаходиться в єдиному масиві загального поля де здійснюється обробіток земель з вирощування с/г культур. Також ОСОБА_1 зазначила, що звіт не містить жодних розрахунків проведення оціночних процедур, як того вимагає ст.1 Закону України «Про оцінку земель», а також проведення безпосереднього огляду земельної ділянки, що суттєво впливає на достовірність такої оцінки майна. Вказане в подальшому може призвести до реалізації майна за ціною нижчою ніж реальна ринкова вартість. Крім того, скаржник зазначила, що державний виконавець не вжив заходів щодо обов`язкового рецензування спірного звіту і тим самим вчинив бездіяльність під час виконання рішення суду.

Всі перелічені вище обставини, скаржник визнає неправомірними діями та бездіяльністю, з урахуванням чого просить суд зупинити передачу земельної ділянки на електронні торги щоб запобігти відчуженню майна, вартість якого визначена всупереч закону.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просить суд: 1) поновити строк для оскарження дій посадових осіб та бездіяльності державного виконавця Подільського ВДВС; 2) визнати неправомірною та недійсною оцінку вищевказаної земельної ділянки, що оформлена Звітом №333 про експертну грошову оцінку земельних ділянок від 03.11.2022; 3) визнати неправомірними дії державного виконавця Станіслава Жмурко та начальника Подільського ВДВС Євгенія Федька щодо визначення вартості арештованого майна, а саме вищевказаної земельної ділянки; 4) визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Станіслава Жмурко щодо невжиття заходів із здійснення рецензування звіту №333 від 03.11.2022; 5) зупинити передачу на реалізацію арештованого майна, а саме вищевказаної земельної ділянки до набрання законної сили судовим рішенням за результатами даної скарги.

11.01.2023 від представника Подільського ВДВС у м. Полтаві надійшов відзив на скаргу, згідно якого вбачається, що відділ не погоджується із скаргою ОСОБА_1 та вважає її такою, що не підлягає задоволенню. В обґрунтування відзиву зокрема зазначив, що ОСОБА_1 пропустила строк для подачі вказаної скарги при цьому не навівши належних обґрунтувань для визнання причин його пропуску поважними, оскільки із вказаними матеріалами щодо оцінки майна вона особисто ознайомилася 12.12.2022, а до суду звернулася лише 27.12.2022. Щодо визнання неправомірною та недійсною оцінки земельної ділянки, державний виконавець зазначив, що Звіт №333 від 03.11.2022 було направлено 09.01.2023 до ПП «Центр незалежної оцінки та експертизи» на їх вимогу, у зв`язку з повідомленням щодо виправлення технічних помилок у ньому, які були виявлені в ході планової щорічної перевірки звітів. Стосовно доводів скарги про невжиття державним виконавцем заходів із рецензування спірного звіту, представник ВДВС вказав, що така процедура займає значний проміжок часу, окрім того, наразі звіт має рецензію суб`єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_3 .

В судове засідання сторони не з`явилися, про дату, час та місце розгляду скарги повідомлені належним чином.

Від скаржника ОСОБА_1 до суду надійшла заява про розгляд скарги без її участі.

Від представник Подільського ВДВС у місті Полтаві до суду надійшло клопотання про розгляд скарги без його участі.

Стягувач ОСОБА_2 надав до суду заяву в якій заперечував проти задоволення скарги ОСОБА_1 та просив розгляд справи проводити без його участі.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України судовий розгляд проведено без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши наявні у справі докази та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступні фактичні обставини і відповідні їм правовідносини.

Порядок вирішення процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень, врегульовано Розділом VI «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України.

Зокрема, судовий контроль за виконанням судових рішень встановлено нормами Розділу VII ЦПК України, а саме, згідно зі ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Як вбачається з матеріалів справи, скаржник ОСОБА_1 дізналася про порушення свого права 12.12.2022, після ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження.

27.12.2022 скаржник звернулася до Чутівського районного суду Полтавської області зі скаргою на дії та бездіяльність державного виконавця, шляхом направлення скарги поштовим відправленням.

При вирішенні питання про поновлення строку для подання скарги суд виходить з того, що протягом 10-денного строку з дня, коли скаржник дізналася про порушення її прав, дійсно мали місце аварійні відключення електричної енергії по Полтавській області.

За таких обставин, суд вважає причини пропуску строку для подання скарги у даному випадку є поважними, а пропущений ОСОБА_1 строк для подання скарги підлягає поновленню.

Судом встановлено, що на виконанні у Подільському ВДВС у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Суми) перебуває виконавче провадження №69613132 з примусового виконання виконавчого листа №550/485/21 від 10.05.2022 виданого Чутівським районним судом Полтавської області про стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 грошових коштів в іноземній валюті в сумі7500 доларів США (т.2 а.с.83-97).

В ході проведення виконавчих дій, державним виконавцем було встановлено наявність у боржника ОСОБА_1 нерухомого майна, а саме земельної ділянки площею 5,73 га наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Вільницької сільської ради Чутівського району Полтавської області.

В подальшому, державним виконавцем 12.10.2022 винесена постанова про опис та арешт вказаної земельної ділянки.

26.10.2022 державним виконавцем було призначено суб`єкта оціночної діяльності.

25.11.2022 на адресу державного виконавця надійшов Звіт №333 від 03.11.2022 виконаний ПП «Центр незалежної оцінки та експертизи» про експертну грошову оцінку земельної ділянки, належної ОСОБА_1 , згідно даних якого ринкова вартість земельної ділянки складає 222300,00 грн.

29.11.2022 р. сторонам виконавчого провадження направлено повідомлення про визначення вартості майна боржника.

Як вбачається із скарги ОСОБА_1 , однією із підстав оскарження дій державного виконавця скаржник зазначає, що вищевказаний Звіт №333 від 03.11.2022 виконаний з численними порушеннями, а саме: містить невірне місце розташування об`єкту нерухомого майна, не містить даних щодо проведених розрахунків оцінки, не містить даних щодо огляду земельної ділянки, а також відсутнє рецензування звіту.

03.02.2023 до Подільського ВДВС надійшов доопрацьований та виправлений звіт №333 від 03.11.2022, де було уточнено місце розташування земельної ділянки, належної ОСОБА_1 , а саме: Вільницька сільська рада Чутівського району Полтавської області.

31.01.2023 на замовлення ПП «Центр незалежної оцінки та експертизи» суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_3 здійснено рецензування Звіту №333 про експертну грошову оцінку земельної ділянки, належної ОСОБА_1 з висновком про відповідність звіту вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна.

Згідно зі ст.129-1 Конституції України та ст.18 Цивільного процесуального кодексу України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України і виконуються в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Приписами частини першої статті 20 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що для з`ясування та роз`яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста, а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності.

Статтею 57 Закону України «Про виконавче провадження» обумовлено, що визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі, якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна. У разі, якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання. У разі, якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна. Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем. Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом.

Приписи вищенаведеної норми надають учаснику виконавчого провадження право на оскарження оцінки майна, як процесуальної дії державного виконавця.

Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Згідно з частиною четвертою статті 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.

Підставою проведення оцінки майна є, зокрема, договір між суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання та замовником оцінки, який укладається в письмовій формі та може бути двостороннім або багатостороннім (частина перша статті 10 та частина перша статті 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).

Частиною першою статті 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» встановлено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

За змістом статті 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами з оцінки майна, і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

В силу пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» однією із форм оцінки майна є рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), яке полягає в їх критичному розгляді та наданні висновків щодо їх повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, в порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами з оцінки майна.

Відповідно до частин першої, третьої статті 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб`єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна). Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), якщо зазначена оцінка погоджується, затверджується або приймається органом державної влади або органом місцевого самоврядування, є обов`язковим.

Тобто, вищезазначеним Законом передбачено, що однією із форм оцінки майна є рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), яке полягає у їх критичному розгляді та наданні висновків щодо їх повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, у порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами з оцінки майна.

Отже, рецензування звіту з оцінки є законодавчо встановленим способом спростування результатів оцінки, який в межах виконавчого провадження дозволяв швидко та ефективно захистити права боржника.

В свою чергу, Закон України «Про виконавче провадження» не містить обов`язку державного виконавця здійснювати рецензування звіту про оцінку майна, здійснену суб`єктом оціночної діяльності. Останній фактично лише може перевірити відповідність змісту звіту про оцінку майна вимогам Національного стандарту №1.

Вищезазначене узгоджується із правовим висновком викладеним, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 826/6706/18, від 01 липня 2020 року у справі № 2-1160/11, від 27 серпня 2020 року у справі № 295/11078/14-ц.

На підставі наданих до суду доказів, судом встановлено, що державний виконавець при вчиненні виконавчих дій щодо визначення вартості описаного та арештованого майна, зокрема, під час визначення суб`єкта оціночної діяльності, доручення йому подати звіт про оцінку майна та повідомлення сторін виконавчого провадження про вартість майна, діяв в межах наданих йому повноважень, в порядок та у спосіб, визначені діючим законодавством України, а зміст звіту про оцінку майна відповідає Національному стандарту.

Боржник ОСОБА_1 була достовірно обізнана про арешт належного їй майна з метою його примусової реалізації, однак не запропонувала свою вартість арештованого майна та не спрямувала зусиль на досягнення згоди зі стягувачем щодо вартості арештованого майна. При цьому заявник, отримавши повідомлення від державного виконавця про результати оцінки описаного та арештованого майна, не скористалася законодавчо встановленим способом спростування результатів оцінки - рецензування звіту з оцінки.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимог скарги ОСОБА_1 щодо визнання неправомірною та недійсною оцінку земельної ділянки, визнання неправомірними дій державного виконавця щодо визначення вартості арештованого майна та визнання неправомірною бездіяльність державного виконавця щодо рецензування звіту.

Крім того суд звертає увагу, що на момент розгляду скарги в суді рецензування спірного звіту було проведено, а заявником не надано доказів необґрунтованості звіту про оцінку майна чи його рецензування.

Таким чином, суд вважає, що дії державного виконавця відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження», спрямовані на виконання рішення суду, а тому відсутні підстави для задоволення скарги.

Щодо вирішення питання про зупинення передачі арештованого майна на реалізацію, суд зазначає наступне.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

У статтях 149, 150 ЦПК України зазначені положення щодо порядку вирішення питання про забезпечення позову і способи забезпечення позову.

Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд, за заявою учасника справи, має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Разом із тим, згідно зі статтею 14 Конституції України та статтею 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).

Отже, положення статей 149-153 ЦПК України, які регламентують забезпечення позову, не можуть застосовуватися при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, державного чи приватного виконавця (статті 447 - 451 ЦПК України), поданої у порядку здійснення судового контролю за виконанням рішення суду, яке набрало законної сили (стягнення за яким не зупинялось) і підлягає примусовому виконанню в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

Суд звертає увагу скаржника, що така дія як зупинення продажу арештованого майна передбачена пунктом 5 частини 1 статті 150 ЦПК України, як вид забезпечення позову і лише у випадку подання позову про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 752/26606/18 (провадження № 61-21640сво19) зроблено висновок, що «суд не наділений повноваженнями вирішувати питання щодо вжиття заходів, таких як забезпечення скарги на дії, рішення виконавця шляхом зупинення реалізації майна, оскільки згідно з положеннями норм матеріального і процесуального права вирішення питання про зупинення вчинення виконавчих дій відноситься виключно до компетенції виконавця».

Отже, вимога скаржника ОСОБА_1 про зупинення передачі на реалізацію арештованого майна можлива лише у позовному провадженні вирішення спору, а при розгляді скарги на дії чи бездіяльність органу ДВС, заходи забезпечення чинним законодавством не передбачені.

Згідно з вимогами статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

У відповідності до вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених статтею 82 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом, у передбачених ЦПК України випадках.

Даючи оцінку зібраним по справі доказам, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 .

Керуючись ст. ст. 12, 19, 81, 258-260, 263-265, 447-451ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В :

Поновити ОСОБА_1 строк на подачу скарги на дії посадових осіб та бездіяльність державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у м. Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії посадових осіб та бездіяльність державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у м. Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі в п`ятнадцятиденний строк апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено 20 березня 2023 року.

Суддя С. А. Оболєнська