Рішення

від 14.03.2023 по справі 369/136/22

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/136/22

Провадження № 2/369/1230/23

РІШЕННЯ

Іменем України

14.03.2023 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Янченка А.В.,

при секретарі судового засідання Безкоровайній М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві, у порядку загального позовного провадження цивільну справу № 369/136/22 за позовом заступника керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3 про визнання недійсним наказу, витребування земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

До Києво-Святошинського районного суду Київської області звернувся з позовом заступник керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3 про визнання недійсним наказу, витребування земельної ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Києво-Святошинською окружною прокуратурою встановлені підстави для вжиття заходів представницького характеру у сфері захисту земель сільськогосподарського призначення, що полягають у наступному.

Встановлено, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 05.04.2018 року № 10-2998/15-18-сг затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,12 га (кадастровий номер 3222488200:06:002:5239), із земель сільськогосподарського призначення державної власності для індивідуального садівництва, розташованої на території Шпитівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

На підставі вказаного наказу від 05.04.2018 року № 10-2998/15-18-сг згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 09.12.2021 року № 289233016 ОСОБА_2 18.04.2018 року за № 40695058 зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222488200:06:002:5239 для ведення індивідуального садівництва, розташованої на території Шпитівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

Водночас наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 05.04.2018 року № 10-2998/15-18-сг «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», яким передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 3222488200:06:002:5239 виданий незаконно та з порушенням вимог земельного законодавства, у зв`язку з чим, підлягає визнанню недійсним, а земельна ділянка підлягає витребуванню у ОСОБА_1 (останнього набувача) на користь держави з наступних підстав.

Згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 09.12.2021 року № 289234506 ОСОБА_2 на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 29.05.2017 року № 22-10444-сг отримав у приватну власність (право зареєстровано 02.06.2017 року за № 35500285) земельну ділянку площею 0,12 га (кадастровий номер 6825088400:05:001:0020) для ведення індивідуального садівництва, що розташована на території Стуфчинецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області.

Зазначене підтверджує, що ОСОБА_2 , який на час отримання спірної земельної ділянки на території Київської області вже використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання (наказ від 29.05.2017 року № 22-10444-сгмммм).

Разом з цим, установлено, що після набуття ОСОБА_2 права власності, земельна ділянка з кадастровим номером 3222488200:06:002:5239 відчужена ним на підставі договору купівлі-продажу від 22.06.2018 року серія та номер 2153 на користь ОСОБА_3 , який, у свою чергу, відчужив право власності на спірну земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу від 18.09.2018 року № 3031 на користь ОСОБА_1 , що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 09.12.2021 року № 289233016.

Земельна ділянка площею 0,12 га (кадастровий номер 3222488200:06:002:5239) вибула із земель сільськогосподарського призначення державної власності, внаслідок незаконного використання ОСОБА_2 права на безоплатну приватизацію земельних ділянок одного виду використання, тобто поза волею власника цих земельних ділянок на даний час: Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області.

ОСОБА_2 при зверненні до Головного управління Держгеокадастру у Київській області не повідомив, що вже раніше скористався своїм правом на безоплатну приватизацію земельної ділянки площею 0,12 га для ведення індивідуального садівництва. При цьому, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 придбали вказану земельну ділянку в особи, яка з огляду на зазначені обставини не мала права її отримувати та відчужувати.

Однак, приймаючи наказ щодо розпорядження спірною земельною ділянкою Головне управління Держгеокадастру у Київській області факт реалізації ОСОБА_2 права на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва не перевірило, чим порушило вимоги земельного законодавства, що призвело до безпідставного вибуття землі із державної власності, а тому наказ ГУ Держгеокадастру у Київській області про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки у власність особи, яка таке право вже використала, як і наказ про передачу такої ділянки у власність, є незаконними та підлягає визнанню недійсним.

Водночас, ОСОБА_2 міг і повинен був знати про те, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених Земельним кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання, що ставить його добросовісність під час набуття спірної земельної ділянки у власність під обґрунтований сумнів та підтверджує дотримання «справедливого балансу» у даних правовідносинах, та зважаючи на те, що він своє право на отримання земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва використав, підстав для задоволення заяви про надання у власність земельної ділянки такого ж виду користування на території Шпитівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області не було.

Дмитрівська сільська територіальна громада утворена на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Київської області» від 12.06.2020 року № 715-р, шляхом об`єднання Бузівської, Дмитрівської, Личанської, Петрушківської та Шпитьківської сільських рад Києво-Святошинського району Київської області.

З огляду на вищевикладене, вбачається очевидний факт порушення інтересів держави в особі Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області, як законного власника та розпорядника земель сільськогосподарського призначення в межах територіальної громади.

Враховуючи викладене, наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 05.04.2021 року № 10-2998/15-18-сг має бути судом визнаний недійсним на підставі ст. ст. 152, 155 Земельного кодексу України, ст.ст. 21, 393 Цивільного кодексу України.

Враховуючи викладене, земельна ділянка площею 0,12 га (кадастровий номер 3222488200:06:002:5239), підлягає витребуванню у добросовісного набувача ОСОБА_1 на користь держави, у порядку, передбаченому ст. ст. 16, 387, 388 Цивільного кодексу України.

Таким чином, рішення про державну реєстрацію права приватної власності на земельну ділянку за особою, яка протиправно його набула, може бути перешкодою у реалізації речових прав на зазначений об`єкт.

На даний час спірна земельна ділянка у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстрована за ОСОБА_1 , як наслідок Дмитрівська сільська рада Бучанського району Київської області позбавлена можливості користуватись і розпоряджатись спірною земельною ділянкою сільськогосподарського призначення.

Рішення державного реєстратора від 18.09.2018 року за індексним номером 43057401 про державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,12 га з кадастровим номером 3222488200:06:002:5239 має бути скасоване в судовому порядку з одночасним припиненням речових прав ОСОБА_1 на оспорювану земельну ділянку відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України, ст. ст. 26, 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

В даномувипадку,спірна земельнаділянка вибулаз державноївласності протиправно,поза волеюУкраїнського народута територіальноїгромади Дмитрівськоїсільської ради,а томуіснують всіправові підставидля витребуванняспірної земельноїділянки зкадастровим номером3222488200:06:002:5239незаконного володіння(власності)відповідача ОСОБА_1 на користь територіальної громади в особі Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області на підставі ст. 388 Цивільного кодексу України.

Таким чином, здійснення Головним управліннямДержгеокадастру уКиївській області права власності, зокрема розпорядження майном не у спосіб та поза межами повноважень, передбачених законом, не може оцінюватися як правомірне вираження волі з боку держави.

В порядку ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», Києво-Святошинська окружна прокуратура звернулась з листом від 09.12.2021 року № 55-2615вих-21 до Дмитрівської сільської ради щодо надання інформації про вжиті заходи, спрямовані на захист інтересів держави з метою повернення їй спірних земельних ділянок сільськогосподарського призначення (пред`явлення позову тощо) та про надання інформації про вжиття таких заходів, або повідомлення про неможливість звернення до суду з вказаних питань із належним обґрунтуванням відповідних причин.

Так, листом Дмитрівська сільська рада повідомила про відсутність можливості вжиття заходів представницького характеру у зв`язку з відсутністю належного фінансування.

Сам факт не звернення до суду Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київській області з позовом в інтересах держави, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що указаний уповноважений державою орган неналежно виконує свої повноваження щодо усунення перешкод у користуванні і розпорядженні землями сільськогосподарського призначення, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави в особі Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київській області та для звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

На підставі вище наведеного, заступник керівника прокуратури просив суд, визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 05.04.2018 року № 10-2998/15-18-сг «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», яким передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 3222488200:06:002:5239, скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 43057401 від 18.09.2018 року з одночасним припиненням права приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222488200:06:002:5239 та витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь територіальної громади в особі Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області земельну ділянку площею 0,12 га з кадастровим номером 3222488200:06:002:5239 для ведення індивідуального садівництва.

10.05.2022 року ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче провадження у справі.

15.07.2022 року представник відповідача 1 Головного управління Держгеокадастру у Київській області через канцелярію суду зареєстрував відзив на позовну заяву, в якій вказав, що Головне управління Держгеокадастру у Київській області було розпорядником земель державної власності сільськогосподарського призначення в порядку визначено чинним законодавством України, на території Київської області, однак не володіє повноваженнями стосовно реєстрації права власності на нерухоме майно, в тому числі на земельні ділянки. Вказував, що ОСОБА_2 у своєму клопотанні до начальника Головного управління Держгеокадастру у Київській області, особистим підписом засвідчив, що ним не було раніше використано право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Розгляд справи здійснювати за відсутності представника відповідача 1.

18.07.2022 року та 03.10.2022 року відповідач 3 ОСОБА_2 через канцелярію суду зареєстрував заяву про визнання позову. Справу просив слухати у його відсутності.

29.11.2022 року ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області закрито підготовче провадження у справі. Справу призначено до розгляду по суті.

14.03.2023 року прокурор Києво-Святошинської окружної прокуратури Тарсаенко А.С. через канцелярію суду зареєструвала заяву, в якій просила суд, здійснювати розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила позов задовольнити.

Інші сторони та третя особа в судове засідання не з`явилися, представників не направили, причини неявки не повідомляли, про дату час та місце розгляду повідомлені належним чином, відповідних клопотань не надходило.

Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У разінеявки всіхучасників справиу судовезасідання,яким завершуєтьсярозгляд справи,або розглядусправи безповідомлення (виклику)учасників справи,суд підписуєрішення безйого проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. ч. 4, 5 ст. 268 Цивільного процесуального кодексу України).

У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст. 81 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Порядок отримання громадянами у власність земельних ділянок регламентовано нормами ст. ст. 116, 118, 121 Земельного кодексу України.

Водночас, законодавством встановлені певні обмеження у правах набуття права власності на земельні ділянки, а саме згідно з ч. 4 ст. 116 Земельного кодексу України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання.

Передбачена ст. ст. 116, 121 Земельного кодексу України одноразовість отримання земельної ділянки у власність означає, що особа яка скористалася своїм правом і отримала у власність земельну ділянку меншу від граничної площі, передбаченої ст. 121 Земельного кодексу України, не має правових підстав для отримання у власність земельної ділянки цього ж цільового призначення вдруге.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення індивідуального садівництва не більше 0,12 гектарів.

Визначений ст. 118 Земельного кодексу України порядок передачі земельної ділянки у власність застосовується при умові дотримання вимог ст. ст. 116, 121 Земельного кодексу України.

Згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 09.12.2021 року № 289234506 ОСОБА_2 на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 29.05.2017 року № 22-10444-сг отримав у приватну власність (право зареєстровано 02.06.2017 року за № 35500285) земельну ділянку площею 0,12 га (кадастровий номер 6825088400:05:001:0020) для ведення індивідуального садівництва, що розташована на території Стуфчинецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області.

Зазначене підтверджує, що ОСОБА_2 , який на час отримання спірної земельної ділянки на території Київської області вже використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання (наказ від 29.05.2017 року № 22-10444-сгмммм).

Разом з цим, установлено, що після набуття ОСОБА_2 права власності, земельна ділянка з кадастровим номером 3222488200:06:002:5239 відчужена ним на підставі договору купівлі-продажу від 22.06.2018 року серія та номер 2153 на користь ОСОБА_3 , який, у свою чергу, відчужив право власності на спірну земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу від 18.09.2018 № 3031 на користь ОСОБА_1 , що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 09.12.2021 № 289233016.

Земельна ділянка площею 0,12 га (кадастровий номер 3222488200:06:002:5239) вибула із земель сільськогосподарського призначення державної власності, внаслідок незаконного використання ОСОБА_2 права на безоплатну приватизацію земельних ділянок одного виду використання, тобто поза волею власника цих земельних ділянок на даний час: Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області.

ОСОБА_2 при зверненні до Головного управління Держгеокадастру у Київській області не повідомив, що вже раніше скористався своїм правом на безоплатну приватизацію земельної ділянки площею 0,12 га для ведення індивідуального садівництва. При цьому, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 придбали вказану земельну ділянку в особи, яка з огляду на зазначені обставини не мала права її отримувати та відчужувати.

Суд також звертає увагу, що заяви ОСОБА_2 від 18.07.2022 року та від 03.10.2022 року про визнання позову долучені судом до матеріалів справи, проте доводи відповідача про те, що він раніше надавав довіреність особам, які обіцяли йому допомогти у оформленні, набутті права власності на земельні ділянки у межах норм безоплатної приватизації, визначених статтею 121 Земельного кодексу України та в порядку визначеному статтею 118 Земельного кодексу україни, та доводи про те, що набуття права власності на земельну ділянку, кадастровий номер: 3222488200:06:002:5239 та відчуження на підставі договору купівлі-продажу від 22.06.2018 року № 2153 на користь ОСОБА_3 з подальшим відчуженням цієї земельної ділянки на підставі договору купівлі-продажу від 18.09.2018 року № 3031 на користь ОСОБА_1 відбувалося за його відсутності та без його згоди, на підставі довіреності та без отримання коштів за відчуження земельних ділянок, не можуть буди прийняті судом, так як такі доводи відповідача 3 не підтвердженні жодним доказом крім його слів.

Відповідно до п. «в» ч. 3 ст.116Земельного кодексуУкраїни безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно з п. «б» ч. 1 ст.121Земельного кодексуУкраїни громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення індивідуального садівництва у розмірі не більше 0,12 га.

Виходячи зі змісту ч. 4 ст. 116 Земельного кодексу України, передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз за кожним видом використання.

Однак, приймаючи наказ щодо розпорядження спірною земельною ділянкою Головне управління Держгеокадастру у Київській області факт реалізації ОСОБА_2 права на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва не перевірило, чим порушило вимоги земельного законодавства, що призвело до безпідставного вибуття землі із державної власності, а тому наказ ГУ Держгеокадастру у Київській області про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки у власність особи, яка таке право вже використала, як і наказ про передачу такої ділянки у власність, є незаконними та підлягає визнанню недійсним.

Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, застосування інших, передбачених законом, способів.

Стаття 155 Земельного кодексу України визначає, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Дмитрівська сільська територіальна громада утворена на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Київської області» від 12.06.2020 № 715-р, шляхом об`єднання Бузівської, Дмитрівської, Личанської, Петрушківської та Шпитьківської сільських рад Києво-Святошинського району Київської області.

Згідно пп. 4) п. 6-1розділу V«Прикінцеві таперехідні положення»Закону України«Про місцевесамоврядування вУкраїні» сформована територіальна громада є правонаступником усього майна, прав та обов`язків розформованої територіальної громади з урахуванням особливостей, визначених підпунктами 5 і 6 цього пункту.

Згідно п. 24 Прикінцевих та Перехідних положень до Земельного кодексу України з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад.

З огляду на вищевикладене, вбачається очевидний факт порушення інтересів держави в особі Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області, як законного власника та розпорядника земель сільськогосподарського призначення в межах територіальної громади.

Враховуючи викладене, наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 05.04.2021 року № 10-2998/15-18-сг має бути визнаний недійсним на підставі ст. ст. 152, 155 Земельного кодексу України, ст. ст. 21, 393 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, за змістом ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Статтею 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Статтею 393 Цивільного кодексу України передбачено, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта.

Водночас, власник майна, з дотриманням вимог ст. 388 Цивільного кодексу України, може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюгу договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. При цьому позивач у межах розгляду справи про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, без заявлення вимоги про визнання його недійсним, оскільки таке рішення за умови його невідповідності закону не тягне правових наслідків, на які воно спрямоване.

Аналогічні правові позиції містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 183/1617/16, від 26.06.2019 року у справі № 911/2258/18 та від 21.08.2019 року у справі № 911/3681/17.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України визначено, що якщо майно за відплатним договором придбане у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Враховуючи викладене, земельна ділянка площею 0,12 га (кадастровий номер 3222488200:06:002:5239), підлягає витребуванню у добросовісного набувача ОСОБА_1 на користь держави, у порядку, передбаченому ст.ст. 16, 387, 388 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 334 Цивільного кодексу України права на нерухоме майно, яке підлягає державній реєстрації, виникають із дня такої реєстрації.

Положеннями ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності з 16.01.2020 року, ст. 26 Закону України№ 1952 викладено у новій редакції.

Відповідно до п. п. 1, 2, 3 ч. 3 ст. 26 Закону України№ 1952 (у редакції, чинній із 16.01.2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підп. «а» п. 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підп. «а» п. 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

За змістом цієї правової норми виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, тобто до їх переліку не належить судове рішення про скасування запису про проведену державну реєстрацію права, тому починаючи з 16.01.2020 цей спосіб захисту вже не може призвести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною уЗаконі України № 1952.

Аналогічні правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 23.06.2020 року у справах № 906/516/19, № 905/633/19, № 922/2589/19, від 30.06.2020 року у справі № 922/3130/19, від 14.07.2020 року у справі № 910/8387/19, від 20.08.2020 року у справі № 916/2464/19 та підстав для відступу від цієї позиції не вбачається.

Таким чином, рішення про державну реєстрацію права приватної власності на земельну ділянку за особою, яка протиправно його набула, може бути перешкодою у реалізації речових прав на зазначений об`єкт.

На даний час спірна земельна ділянка у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстрована за ОСОБА_1 , як наслідок Дмитрівська сільська рада Бучанського району Київської області позбавлена можливості користуватись і розпоряджатись спірною земельною ділянкою сільськогосподарського призначення.

Також згідно правового висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду в п. 72 постанови від 23.06.2020 року у справі № 680/214/16, спір про скасування рішення щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно треба розглядати як спір, пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (аналогічні правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 року у справі № 823/2042/16 (п. 36), від 16.01.2019 року у справі № 755/9555/18 (п. 25), від 21.08.2019 року у справі № 805/2857/17-а, від 15.01.2020 року у справі № 587/2326/16-ц (п. 24), від 26.02.2020 року у справі № 287/167/18-ц (п. 52).

За вказаних обставин, рішення державного реєстратора від 18.09.2018 року за індексним номером 43057401 про державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,12 га з кадастровим номером 3222488200:06:002:5239 має бути скасоване в судовому порядку з одночасним припиненням речових прав ОСОБА_1 на оспорювану земельну ділянку відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України, ст. ст. 26, 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації.

Згідно ізп.22постанови ПленумуВищого спеціалізованогосуду Україниз розглядуцивільних ікримінальних справвід 07.02.2014року №5«Про судовупрактику всправах прозахист прававласності таінших речовихправ»,якщо майноза відплатнимдоговором придбанев особи,яка немала правайого відчужувати,власник маєправо витребуватице майноз незаконноговолодіння набувача(статті387,388Цивільного кодексуУкраїни).Якщо втакій ситуації(саметак обґрунтованопідставу позову)пред`явленийпозов провизнання недійснимидоговорів провідчуження майна,суду підчас розглядусправи слідмати наувазі правила,встановлені статтями387,388Цивільного кодексуУкраїни. У зв`язку із цим, коли майно придбано за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник має право на підставі ст. 388 Цивільного кодексу України звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договору про відчуження майна недійсним. Це стосується не лише випадків, коли укладено один договір із порушенням закону, а й випадків, коли спірне майно відчужено на підставі наступних договорів.

Статтями 317, 319 Цивільного кодексу України передбачено, що саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Як встановлено ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, та вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до закріпленого у ст. 387 Цивільного кодексу України загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України. За змістом зазначеної норми випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежене й можливі, у тому числі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Статтями 13та 14Конституції Українивизначено,що земля,її надра,атмосферне повітря,водні таінші природніресурси,які знаходятьсяв межахтериторії України,природні ресурсиїї континентальногошельфу,виключної (морської)економічної зониє об`єктамиправа власностіУкраїнського народу.Від іменіУкраїнського народуправа власниказдійснюють органидержавної владита органимісцевого самоврядуванняв межах,визначених цієюКонституцією. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Таким чином,відповідно довищевказаних приписівУкраїнський народяк власникспірного об`єкта(земельноїділянки)на часвиникнення спірнихправовідносин делегувавДмитрівській сільськійраді Бучанськогорайону Київськоїобласті,в силуположень ч.1ст.121Земельного КодексуУкраїни тап.24Прикінцевих таПерехідних положеньдо Земельногокодексу України,повноваження щодоздійснення прававласності відімені Українського народу, в їх інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом.

Тобто, воля Українського народу як власника може виражатися лише в таких діях органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам держави та територіальних громад.

В даному випадку, спірна земельна ділянка вибула з державної власності протиправно, поза волею Українського народу та територіальної громади Дмитрівської сільської ради, а тому існують всі правові підстави для витребування спірної земельної ділянки з кадастровим номером 3222488200:06:002:5239 незаконного володіння (власності) відповідача ОСОБА_1 на користь територіальної громади в особі Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області на підставі

ст. 388 Цивільного кодексу України.

Таким чином, здійснення Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області права власності, зокрема розпорядження майном не у спосіб та поза межами повноважень, передбачених законом, не може оцінюватися як правомірне вираження волі з боку держави.

Таку правову позицію наведено у постанові Верховного Суду України від 05.10.2016 року у справі № 3-604гс16, а також у постановах Верховного Суду України від 02.11.2016 року у справі №6-2161цс16 (522/10652/15-ц), від 05.10.2016 року у справі № 916/2129/15, від 23.11.2016 року у справі № 916/2144/15, від 25.01.2017 року у справі № 916/2131/15, від 15.03.2017 року у справі № 916/2130/15.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно зі ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ст. 56 Цивільного процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Крім того, позовна заява про витребування земельних ділянок сільськогосподарського призначення із приватної власності у державну власність, безумовно становить суспільний інтерес.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема, й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування на користь держави.

У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986 року, «Щокін проти України» від 14.10.2010 року, «Сєрков проти України» від 07.07.2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23.11.2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009 року, «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 року) також напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення ст. 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Згідно з постановою Верховного Суду України від 18.09.2013 року у справі за № 6-92цс13, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 року категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес» (п. 54 рішення).

Згідно з практикою ЄСПЛ (наприклад, рішення від 08.07.1986 року у справі «Літгоу та інші проти Сполученого Королівства») одним із елементів дотримання принципу «пропорційності» при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації, тому покупець, у якого вилучається майно, не позбавлений можливості порушувати питання про відшкодування завданих збитків на підставі ст. 661 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав.

Таким чином, ст. 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Натомість, відповідачі та третя особа набули право власності у спосіб, який за формальними ознаками має вигляд законного: юридичне оформлення права власності на землю стало можливим у результаті прийняття наказу органу ГУ Держгеокадастру у Київській області.

Український народ чи територіальна громада, як його частина, є визначеними Конституцією України суб`єктами права власності на землю в межах території України, рівними в своїх правах перед законом із іншими суб`єктами права власності. Суспільство має право правомірно припускати та одночасно правомірно очікувати, що і окремі члени суспільства (громадяни), і органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування при вирішенні земельних питань додержуються засад правового порядку в Україні, визначених ст. 19 Конституції України.

Суспільство, Український народ, як сукупність окремих суб`єктів, індивідів, людей, також має, з огляду на ст. ст. 1, 3, 6-8, 13, 14, 41 Конституції України, конституційне право правомірно очікувати захисту суспільних інтересів у вигляді адекватної реакції держави на випадки порушення законності при вирішені земельних питань, правомірно очікувати і розраховувати на те, що держава вживатиме усіх можливих законних засобів і способів для відновлення становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю.

Оскільки, держава згідно до Конституції України відповідає перед людиною за свою діяльність і має своїм головним обов`язком утверджувати та забезпечувати права і свободи людини, тому Головне управління Держгеокадастру у Київській області зобов`язано відповідально ставитися до виконання своїх обов`язків та реалізації державної політики у визначених законодавством сферах управління. Останнє зобов`язане діяти на засадах законності, керуючись у своїй діяльності Конституцією та законами України, указами і розпорядженнями Президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України та іншими актами законодавства, а також органів виконавчої влади вищого рівня.

З огляду на викладене, звернення прокурора до суду в цих спірних правовідносинах спрямоване саме на зміцнення авторитету держави, а також відновлення законності при вирішенні суспільно значимого питання з урахуванням принципу справедливої рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання прав власників, оскільки прийняття незаконних рішень органами виконавчої влади порушує рівновагу у соціально-економічних відносинах та негативно впливає на зміцнення їх авторитету у суспільстві.

Зважаючи на викладене, фактично звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно-значимого питання про безоплатну передачу земельної ділянки з державної власності у приватну та повернення її території для потреб держави, яка вибула з її розпорядження незаконно.

Враховуючи викладене, оскільки ОСОБА_2 передано у власність дві земельні ділянки, площею 0,12 га кожна, з цільовим призначенням для ведення індивідуального садівництва, що не відповідає вимогам Земельного кодексу України, суд вважає за необхідне позов задовольнити у повному обсязі.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт перший статті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України" (Seryavin and Others v. Ukraine) рішення від 10.02.2010 року).

Відповідно до ст.141ЦПК України на користь позивача необхідно стягнути понесені ним та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору по 2270,00 гривень з кожного відповідача.

Клопотання відповідача 3 ОСОБА_2 про його звільнення від стягнення з нього судового збору, з посиланням на п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», не підлягає задоволенню, так як надані суду: копія військового квитка серії НОМЕР_1 від 29.07.2016 року та копія посвідчення серії НОМЕР_2 не є підтвердження того факту, що станом на момент розгляду справи відповідач перебуває на військовій службі.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 352 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов заступника керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3 про визнання недійсним наказу, витребування земельної ділянки - задовольнити в повному обсязі.

Визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 05.04.2018 № 10-2998/15-18-сг «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», яким передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 3222488200:06:002:5239.

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень

№ 43057401 від 18.09.2018 з одночасним припиненням права приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222488200:06:002:5239.

Витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь територіальної громади в особі Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області земельну ділянку площею 0,12 га з кадастровим номером 3222488200:06:002:5239 для ведення індивідуального садівництва.

Стягнути з Головного управління Дергеокадастру у Київській області (код ЄДОПОУ 39817550, адреса: 03115, м. Київ, вул. Серпова, 3/14) на користь Київської обласної прокуратури (м. Київ, бул. Лесі Українки, 27/2) судовий збір у сумі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень 00 копійок за наступними реквізитами: отримувач Київська обласна прокуратура; код ЄДРПОУ - 02909996; банк отримувача Держказначейська служба України м. Київ; МФО - 820172; рахунок отримувача UA028201720343190001000015641.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Київської обласної прокуратури (м. Київ, бул. Лесі Українки, 27/2) судовий збір у сумі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень 00 копійок за наступними реквізитами: отримувач Київська обласна прокуратура; код ЄДРПОУ - 02909996; банк отримувача Держказначейська служба України м. Київ; МФО - 820172; рахунок отримувача UA028201720343190001000015641.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 ) на користь Київської обласної прокуратури (м. Київ, бул. Лесі Українки, 27/2) судовий збір у сумі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень 00 копійок за наступними реквізитами: отримувач Київська обласна прокуратура; код ЄДРПОУ - 02909996; банк отримувача Держказначейська служба України м. Київ; МФО - 820172; рахунок отримувача UA028201720343190001000015641.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області.

Учасник справи,якому повнерішення судуне буловручено удень йогоскладення,має правона поновленняпропущеного строкуна апеляційнеоскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 20.03.2023 року.

Суддя А.В. Янченко