Постанова

від 13.03.2023 по справі 916/3871/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/3871/21Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Богатиря К.В., Філінюка І.Г.

секретар судового засідання: Герасименко Ю.С.

за участю представників учасників справи:

від АТ Державний ощадний банк України адвокат Бабенко Н.С.

від ОСОБА_1 адвокат Штець О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії Одеське обласне управління АТ Ощадбанк

на постанову Господарського суду Одеської області від 07.12.2022

по справі №916/3871/21

за заявою боржника ОСОБА_2

про неплатоспроможність

ВСТАНОВИВ

Фізична особа ОСОБА_2 звернулась до Господарського суду Одеської області із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність посилаючись на неможливість виконання грошових зобов`язань перед кредиторами.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.01.2022 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 , введено процедуру реструктуризації боргів боржника, керуючим реструктуризацією боргів боржника призначено арбітражного керуючого Пояркова Володимира Олександровича.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.06.2022 визнано грошові вимоги Акціонерного товариства "ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ" в особі філії - Одеське обласне управління Акціонерного товариства "ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ" до ОСОБА_2 у загальній сумі 4 482 781, 58 грн, тощо.

Постановою Господарського суду Одеської області від 07.12.2022 по справі №916/3871/21, серед іншого, задоволено клопотання ОСОБА_2 щодо поновлення строків на подання уточнюючих декларацій про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність від 04.07.2022, визнано банкрутом фізичну особу ОСОБА_2 , припинено процедуру реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_2 , введено відносно фізичної особи ОСОБА_2 процедуру погашення боргів, керуючим реалізацією майна фізичної особи ОСОБА_2 призначено арбітражного керуючого Пояркова Володимира Олександровича.

В мотивах оскаржуваної постанови суд першої інстанції дійшов висновку щодо наявності підстав для поновлення строку на подання боржником уточнених декларацій, оскільки такий строк пропущено з поважних причин, а ознак зловживання боржником своїми процесуальними права по відношенню до інших учасників справи, судом першої інстанції не встановлено.

Щодо повноти надання боржником інформації про майновий стан, судом першої інстанції зазначено, що ОСОБА_2 у деклараціях про майновий стан зазначена повна та достовірна інформація про майно, доходи та витрати боржника та членів її сім`ї, порушень, які визначені у п.1 ч.7 ст. 123 Кодексу України з процедур банкрутства не встановлено.

На переконання суду першої інстанції, з урахуванням того, що боргові зобов`язання ОСОБА_2 значно перевищують її майнові активи, за рахунок яких можливо погасити борги, за відсутності затвердженого судом плану реструктуризації боргів та за наявності ознак неплатоспроможності наявні підстави для визнання ОСОБА_2 банкрутом та введення процедури погашення її боргів.

Не погодившись із даною постановою до Південно-західного апеляційного господарського суду звернулось Акціонерне товариство Державний ощадний банк України в особі філії Одеське обласне управління АТ Ощадбанк (далі - АТ Ощадбанк) з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову Господарського суду Одеської області від 07.12.2022 у справі №916/3871/21 та прийняти нове рішення, яким задовольнити клопотання АТ «Ощадбанк» про закриття провадження по справі про неплатоспроможність ОСОБА_2 .

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова суду є незаконною, необґрунтованою та такою, що ухвалена з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню, з огляду на наступне.

Так, за твердженням апелянта, звертаючись із заявою про порушення справи про неплатоспроможність, боржник у деклараціях про майновий стан вказала, що до членів її сім`ї належить мати ОСОБА_3 . Однак, боржником у деклараціях не було зазначено жодної інформації, що стосується доходів та витрати своїх та членів сім`ї, зазначивши що мати є громадянкою Молдови та проживає за місцем громадянства.

Крім того, як стверджує скаржник, до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржником не надано довідку про склад сім`ї, хоча на зборах кредиторів 08 липня 2022, АТ «Ощадбанк» було зазначено ряд зауважень, які так і не були спростовані боржником, а саме:

- в деклараціях про майновий стан невірно зазначено вартість предмету іпотеки,

- в уточненому звіті керуючого реструктуризацією від 21.06.2022 зазначено інформацію про чоловіка боржника з яким вона спільно проживає (в поясненнях боржник зазначила, що в неї немає ані чоловіка, ані дітей, хоча документально цю інформацію не підтвердила),

- боржник зареєстрована у будинку, який належить дядькові боржниці , але з її слів, спільного господарства вони не ведуть та в будинку більше ніхто не проживає, хоча документально ця інформація не підтверджена,

- в уточнених деклараціях боржником відображено дохід від передачі в оренду квартири, але самого договору оренди не надано, а отже, суму отриманого реального доходу перевірити неможливо,

- щодо численних перетинів кордону боржницею на авто, боржником зазначено, що авто належить її знайомому.

Наголошує апелянт й на тому, що боржником пропущено семиденний строк для надання суду виправлених декларацій, який передбачено пунктом 1 ч. 7 ст. 123 КУзПБ, що є підставою для закриття провадження по справі.

Скаржник зазначає, що арбітражним керуючим на численні запити АТ «Ощадбанк» було надано довідку із будинкової книги, відповідно до якої боржник проживає спільно зі своїм дядьком та його дружиною, однак, дані особи не проживають однією сім`єю з боржником, у них відсутній спільний бюджет, грошових коштів вона їм не надавала та родинних відносин вони не підтримують.

Втім, у скаржника такі обставини викликають певні сумніви, оскільки за наявності у власності своєї квартири, боржник проживає у будинку разом з дядьком та його дружиною на площі 53,2 кв.м. і при цьому з ними нібито взагалі не спілкується та не веде спільного господарства.

Наголошує апелянт й на тому, що у деклараціях про майновий стан боржником вказано дохід із передачі квартири в оренду, однак, вподальшому, боржником надано пояснення, що нібито цей дохід це технічна помилка. Хоча боржником не раз заявлялось про передачу квартири в оренду та отримання від цього доходу. Крім того, на переконання апелянта, її проживання разом з тіткою та дядьком, при наявності власної квартири, цей факт підтверджує.

Апелянт також зазначає, що 01 серпня 2022 року отримав від арбітражного керуючого Пояркова В.О. запит про проведення зборів кредиторів шляхом опитування. Однак, до нього не було надано проект плану реструктуризації. Порядок денний взагалі не містив питання щодо розгляду, затвердження або відмову у затвердженні плану реструктуризації боргів боржника.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.02.2023 відкрито апеляційне провадження по справі №916/3871/21 за апеляційною скаргою АТ Ощадбанк на постанову Господарського суду Одеської області від 07.12.2022 та призначено справу до розгляду на 13.03.2023.

До суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу від арбітражного керуючого Пояркова В.О. в якому останній просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

В обґрунтування своїх заперечень арбітражний керуючий зазначає, що боржник добросовісно виконувала та виконує свої обов`язки, надає обґрунтовані пояснення щодо питань, які виникають у кредиторів та арбітражного керуючого, надає пояснення щодо своєї неплатоспроможності та неможливості її відновлення у зв`язку із об`єктивними обставинами, зазначала у декларації правдиві відомості щодо свого майнового стану та членів сім`ї.

Арбітражний керуючий вважає, що судом першої інстанції вірно встановлено, що боржник у деклараціях про майновий стан зазначила повну та достовірну інформація про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім`ї, зокрема, боржник проживає у будинку, власником якого є її дядько, однак вони не проживають родиною, не ведуть спільне господарство. Боржник не перебуває у шлюбі, не має дітей, а її матір є громадянкою іншої країни, яка не має майна не території України.

Щодо зазначення боржником у деклараціях доходу від передачі квартири в оренду, арбітражний керуючий зазначає, що це було помилкою, яка виправлена у уточнених деклараціях.

Арбітражний керуючий вважає, що ним та судом першої інстанції було встановлено правдивість зазначених відомостей у деклараціях про майновий стан боржника, що підтверджує його доброчесність, а тому посилання скаржник на недобросовісну поведінку боржника, начебто ухилення боржника від конструктивної співпраці з кредиторами, ненадання боржником інформації про її доходи та членів сім`ї, є необґрунтованим.

З приводу тверджень апелянта про необхідність про закриття провадження по справі, арбітражний керуючий зазначає, що такі твердження гуртуються на пропуску боржником семиденного строку для надання до суду виправлених декларацій. Однак, уточнені декларації боржником було помилково направлено не на адресу суду, а на адресу арбітражного керуючого, що й зумовило пропуск строку на їх подання, а тому суд першої інстанції, взявши дані обставини до уваги, дійшов вірного висновку про наявність підстав для поновлення строку на подання уточнених декларацій.

Щодо плану реструктуризації арбітражний керуючий зазначає, що проект плану реструктуризації боргів, який був поданий разом із заявою про неплатоспроможність фізичної особи фактично не можливо виконати у зв`язку із введенням воєнного стану, а новий проект плану, поданий боржником, недоцільно виконувати виходячи із його неефективності, а тому задля погашення вимог кредиторів арбітражний керуючий вважає перехід до процедури погашення боргів єдиним ефективним рішенням по даній справі про неплатоспроможність боржника.

До суду апеляційної інстанції також надійшли заперечення боржника на апеляційну скаргу в яких останній просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувана ухвалу без змін.

До заперечень, які збігаються із доводами наведеними у відзиві арбітражного керуючого на апеляційну скаргу, боржник зазначає, що повністю та добросовісно виконувала та виконує свої обов`язки, зокрема надає обґрунтовані пояснення щодо питань, які виникають у кредиторів, надає пояснення щодо своєї неплатоспроможності та неможливості відновлення платоспроможності у зв`язку із наявними об`єктивними причинами, зазначала у деклараціях правдиві відомості про майновий стан та доходи боржника та про відсутність членів сім`ї.

Під час судового засідання від 13.03.2023 представник скаржника підтримав вимоги за апеляційною скаргою та наполягав на її задоволенні.

Представник ОСОБА_1 надав пояснення у відповідності до яких не погоджується із доводами апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Також, під час судового засіданні від 13.03.2023 представником ОСОБА_1 було надано суду відзив на апеляційну скарги в якому кредитор просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

В обґрунтування своїх заперечень ОСОБА_1 зазначає, що боржником було надано до суду достовірні відомості щодо майна, доходів та витрат.

Несвоєчасне подання уточнених декларацій боржником, на переконання ОСОБА_1 було зумовлено об`єктивними обставинами, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо поновлення боржнику строку на їх подання.

На переконання ОСОБА_1 , з огляду на не погодження плану реструктуризації боргів, суд першої інстанції у відповідності до вимог КУзПБ обґрунтовано визнав боржника банкрутом та ввів відносно фізичної особи ОСОБА_2 процедуру погашення боргів.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки Господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, ОСОБА_2 звернулась до Господарського суду Одеської області із заявою про відкриття провадження про неплатоспроможність у зв`язку із неможливістю виконання зобов`язань перед кредиторами у загальному розмірі 5 806 684,48 грн.

Так, за твердженням заявника, 26 квітня 2007 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі Філії - Одеське обласне управління ВАТ «Ощадбанк» та ОСОБА_2 укладено договір про іпотечний кредит № 1466-н на одержання кредиту у сумі 68 500 дол. США з терміном погашення кредиту не пізніше 26 квітня 2030 року та сплати відсотків за користування кредитом.

В забезпечення вимог за договором про іпотечний кредит № 1466-н від 26.04.2007 укладено Іпотечний договір предметом якого є нерухоме майно, а саме: квартира АДРЕСА_1 загальною площею 28 кв.м. житлова площа 14, 4 кв.м.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 28.01.2016 задоволено позов ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі Філії Одеське обласне управління ВАТ «Ощадбанк» до боржника та ухвалено заочне рішення, яким стягнуто з боржника грошову суму у розмірі 4 124 154 грн. 72 коп.

Також, 14 березня 2017 року ОСОБА_2 було отримано у борг від ОСОБА_1 грошову суму у розмірі 50 000 дол. США з терміном повернення не пізніше 14 березня 2021 року, однак виконати зобов`язання у боржника не має можливості через відсутність грошових коштів. Отже у ОСОБА_2 існують зобов`язання перед ОСОБА_1 у розмірі 50 000 дол. США, що еквівалентно 1 350 000 грн. 00 коп.

Також, за твердженням боржника, 21 лютого 2008 року між ЗАТ «АКБ «Одеса-Банк»» та ОСОБА_2 укладено договір про надання довгострокового кредиту на придбання автотранспортного засобу №32/08-Ф на суму 45 000, 00 дол. США в рамках якого було передано в заставу транспортний засіб легковий універсал марки HONDA марки CR V, 2007 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , колір чорний. Нотаріально договір застави транспортного засобу було посвідчено 21.02.2008 року приватним нотаріусом Калашник О.В. та зареєстровано в реєстрі під номером 280.

22 листопада 2011 року Суворовським районним судом м. Одеси ухвалено рішення по справі №2-4252/2011 яким задоволено позовні вимоги ЗАТ «АКБ «Одеса-Банк»» та стягнуто з ОСОБА_2 грошову суму у розмірі 332 529 грн. 77 коп. В послідуючому транспортний засіб було реалізовано на прилюдних торгах.

Боржник зазначив, що у нього наявне нерухоме майно, що належить йому на праві власності, а саме квартира за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 28 кв.м., житлова площа 14,4 кв.м., кількість житлових кімнат: 1, реєстраційний номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно 15255806.

Дане нерухоме майно є предметом договору іпотеки від 26.04.2007 укладеного між ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі Філії Одеське обласне управління ВАТ «Ощадбанк» та ОСОБА_2

ОСОБА_2 також зазначено, що з 01.10.1999 по 20.05.2003 вона працювала менеджером у компанії Транспортного сервісу «АТОЛЛ», а з 27.04.2004 по 29.09.2009 працювала директором магазину «Дізель» ФОП « ОСОБА_4 ».

Починаючи з 2009 року у боржника відсутнє офіційне постійне місце працевлаштування.

Як зазначено боржником, до членів її родини належить матір ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає окремо від боржника у м. Тираспіль, Республіка Молдова та не пов`язана з боржником спільним побутом.

До заяви про відкриття провадження про неплатоспроможність, ОСОБА_2 було надано проект плану реструктуризації боргів в якому боржником зазначено, що вона не працевлаштована, не має регулярного та стабільного доходу. Дохід боржника є мінливим, від оренди іпотечної квартири, а тому заявник не може спрогнозувати будь-які свої потенційні грошові надходження в той чи інший період та, відповідно, зазначити розмір суми, яка щомісяця буде видалятися для погашення вимог кредиторів.

Вимоги кредиторів до боржника, які будуть прощені (списані) у разі виконання плану реструктуризації боргів:

- ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі Філії Одеське обласне управління ВАТ «Ощадбанк» на суму 4 124 154,72 грн,

- ОСОБА_1 на суму 1 350 000 грн,

- ЗАТ «АКБ «Одеса-Банк»» на суму 332 529,77 грн.

На думку заявника, розмір суми, яка щомісяця залишатиметься боржнику на задоволення побутових потреб, повинна становити не менше 8 000 грн. на місяць.

Приймаючи оскаржувану постанову, місцевий господарський суд дійшов висновку, що боргові зобов`язання ОСОБА_2 значно перевищують її майнові активи, за рахунок яких можливо погасити борги. За відсутності затвердженого судом плану реструктуризації боргів та за наявності ознак неплатоспроможності у суду наявні підстави для визнання ОСОБА_2 банкрутом та введення процедури погашення її боргів.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду з цього приводу зазначає таке.

Відповідно до ст. 113 КУзПБ, провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

Відповідно до п. 1 ч. 7 ст. 123 КУзПБ, суд приймає рішення про закриття провадження у справі за клопотанням зборів кредиторів, сторони у справі або з власної ініціативи, якщо боржником у декларації про майновий стан зазначена неповна та/або недостовірна інформація про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім`ї, якщо боржник упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки такої декларації не надав суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім`ї.

Аналіз наведеної правової норми свідчить про те, що законодавець визначив певну послідовність дій учасників у справі про банкрутство фізичної особи: боржник подає суду декларації; керуючий реструктуризацією перевіряє декларації надані боржником та виявляє чи наявна у деклараціях поданих боржником неповна та/або недостовірна інформація; боржник отримує звіт керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларацій; боржник упродовж семи днів після отримання звіт керуючого реструктуризацією про результати перевірки його декларації має право подати суду виправлену декларацію про Майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім`ї з урахуванням наданих керуючим реструктуризацією зауважень.

Отже, на керуючого реструктуризацією покладено обов`язок перевірки декларації боржника та у разі виявлення керуючим реструктуризацією неповної та/або недостовірної інформації про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім`ї, та обов`язкового її доведення до відома боржника, у останнього виникає право виправити декларацію у строк встановлений законом. Якщо боржник не скористався наданим йому правом усунути недоліки поданих ним декларацій виявлені за наслідками їх перевірки арбітражним керуючим наступають наслідки визначені п. 1 ч. 7 ст. 123 КУзПБ.

Судова колегія зазначає, що з моменту порушення справи про банкрутство стосовно боржника/відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржник перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника (правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 918/420/16 та в низці постанов Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справах про банкрутство).

Поряд з іншими принципами правового регулювання відносин неплатоспроможності (галузевих принципів), суттєве значення має й принцип узгодженості нормативних приписів права із суміжними інститутами права, що має гарантувати інтеграцію законодавства у сфері неплатоспроможності/банкрутства до національної системи права.

Так, КУзПБ як спеціальний нормативно-правовий акт має пріоритет перед іншими законодавчими актами України у регулюванні відносин, пов`язаних з банкрутством юридичних осіб та неплатоспроможністю фізичних осіб, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

З огляду на мету та цілі КУзПБ інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів та належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.

Подання декларації про майновий стан боржника полягає у необхідності підтвердження наявності підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, зазначених у частині другій статті 115 КУзПБ.

Подання декларації про майновий стан надає можливість не лише встановити перелік та вартість майна, стан доходів та витрат на відповідну дату, а й динаміки розміру активів за відповідний період. Поряд з цим, ця декларація повинна містити відомості, що можуть свідчити про ухилення боржника від погашення боргу перед кредиторами.

Як свідчать наявні матеріали справи, боржником було надано до суду першої інстанції декларації про майновий стан боржника за 2018, 2019 та 2020 роки.

У названих деклараціях вказано, зокрема, що до членів сім`ї боржника належить її мати ОСОБА_3 , у власності боржника перебуває квартира за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 28 кв.м., яка передана в іпотеку банку.

Про наявність доходів, витрат або наявність будь-якого рухомого або нерухомого майна, боржник у названих деклараціях не зазначила.

У червні 2022 арбітражним керуючим Поярковим В.О. подано до суду першої інстанції звіт про результати перевірки декларацій про майновий стан боржника, з яких вбачається, що арбітражним керуючим не виявлено іншого нерухомого майна, ніж зазначено Боржницею у деклараціях, а саме: квартиру за адресою АДРЕСА_3 ; не виявлено недостовірності даних, зазначених Боржницею.

Однак, 04.07.2022 року до Господарського суду Одеської області надійшов уточнений звіт керуючого реструктуризацією боргами від 21.06.2022 про результати перевірки декларацій про майновий стан боржника, в якому, на відміну від першого звіту керуючого реструктуризацією боргами, було зазначено, що декларації про майновий стан ОСОБА_2 не містять інформації про заборгованість, яка заявлена у заяві про її неплатоспроможність. Даний недолік можливо усунути шляхом подання уточненої декларації.

04.07.2022 року до Господарського суду Одеської області від ОСОБА_2 надійшли уточнюючі декларації про майновий стан Боржниці за 2018-2020 р.р.(т.2 а.с.39-50).

У названих деклараціях боржником також зазначено, що до членів сім`ї боржника належить її мати ОСОБА_3 , у власності боржника перебуває квартира за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 28 кв.м., яка передана в іпотеку банку.

Також, у декларації за 2020 рік боржником вказано відомості про кошти, які належать боржнику у розмірі 90000 грн від оренди квартири.

З огляду на приписи п. 1 ч. 7 ст. 123 КУзПБ, уточнені декларації боржником було подано із пропуском семиденного строку, що відповідно зумовлювало прийняття рішення про закриття провадження по справі.

Однак, 25.08.2022 ОСОБА_2 звернулась до суду першої інстанції з клопотанням про поновлення строків на подання уточнених декларацій. В обґрунтування клопотання боржник зазначила, що 21.06.2022 нею було отримано уточнений звіт керуючого реструктуризацією боргами, згідно якого необхідно було внести уточнення до раніше поданих декларацій про майновий стан. Боржниця 27.06.2022 направила їх електронною поштою арбітражному керуючому, однак, 29.06.2022 арбітражний керуючий повідомив боржницю, що відповідно до положень п.1 ч.7 ст. 123 Кодексу України з процедур банкрутства уточнюючі декларації необхідно направляти до суду та 04.07.2022 боржницею декларації подано до суду.

Судом першої інстанції причини пропуску боржником строку на подання уточнених декларацій визнано поважними та поновлено такий строк.

Згодом, 30.08.2022 ОСОБА_2 вдруге було подано до суду першої інстанції уточнені декларації за 2018, 2019, 2020 та 2021 роки (т. 3, а.с. 22-53).

У названих деклараціях боржником, серед іншого відображено нерухоме майно, яке належить її матері, розмір доходу (пенсія), який отримує мати, розмір грошових зобов`язань боржника.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що у даних деклараціях відсутні відомості про кошти, які належать боржнику у розмірі 90000 грн від оренди квартири, про що було вказано в уточненій декларації за 2020 рік, яка була подана до суду першої інстанції 04.07.2022.

Щодо інформації, яка була зазначена в уточнюючій декларації за 2020 рік, а саме дохід від орендної плати у сумі 90000 грн, у поясненнях від 25.08.2022 (т.2 а.с.223-225) боржницею було зазначено про помилку, допущену при заповнені декларації.

Однак, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, погодившись із такими доводами боржника, належним чином не перевірив достовірності таких тверджень.

Зокрема, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що сам боржник у заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зазначив, що його дохід є мінливим, зокрема залежить від отримання грошових коштів від оренди іпотечної квартири.

На переконання колегії суддів, поновлюючи боржникові строк на подання уточнених декларацій та приймаючи відомості викладені у них під час прийняття рішення про визнання боржника банкрутом, суд першої інстанції мав достовірно встановити наявність або відсутність доходу, який отримує боржник від передачі власної квартири в оренду.

До того ж, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не взято до уваги й інші обставини, які викликають у суду обґрунтовані сумніви щодо добросовісності боржника.

Зокрема, колегія суддів зазначає, що наявними матеріалами справи підтверджується, що боржник, маючи у власності квартиру, проживає у будинку, площею 53, 2 кв.м., який належить дядьку Боржниці ОСОБА_5 (т.2 а.с.104-105). Згідно пояснень Боржниці та усних пояснень власника (дядька) вони не приживають родиною, не ведуть спільне господарство. Власником домоволодіння ОСОБА_5 є з 2006 року.

Згідно з витягом з домової книги (т.2 а.с.240) у будинку зареєстрована боржниця, її дядько (власник) та його дружина.

Наведене, на переконання колегії суддів викликає обґрунтовані сумніви щодо зазначення боржником достовірних відомостей у деклараціях про майновий стан, оскільки боржником не надано жодних розумних пояснень з приводу того, чому за наявності у власності квартиру, яка за твердженням боржника не перебуває в оренді та відповідно не приносить боржнику дохід, остання проживає на досить невеликій площі будинку, який належить її дядьку, разом із ним та його дружиною. При цьому, як стверджує боржник, останні не ведуть спільне господарство.

Колегія суддів також зазначає, що у відповідності до відомостей наданих самим боржником, ОСОБА_6 починаючи з 2009 року у боржника відсутнє офіційне постійне місце працевлаштування, що свідчить про те, що боржник офіційно не отримує дохід та не може забезпечувати власне життєзабезпечення.

Втім, жодних доказів на підтвердження того, що боржник об`єктивно не має змоги працювати, отримувати дохід, зокрема й задля погашення власних боргів, наявні матеріли справи не містять, а боржником не надано.

Не надано боржником й жодних пояснень з приводу того, що було перепоною, у випадку відсутності постійного працевлаштування та отримання доходу, для передачі в оренду квартири, що знаходиться у її власності, у тому числі задля погашення існуючої заборгованості.

Натомість, колегія суддів також зауважує, що згідно з відомостями, що були надані Державною прикордонною службою України, боржник ОСОБА_6 протягом 2019-2021 років неодноразово перетинала державний кордон України.

Зокрема, на повітряним транспортом за напрямком Одеса-Відень-Одеса, автомобільним транспортом у пункті пропуску Кучурган, авіасполученням у аеропорту Бориспіль за напрямком Київ-Єреван-Київ.

Отже, боржник, який стверджує, що не має жодного доходу та не має можливості погасити існуючу заборгованість перед кредиторами, неодноразово перетинала державний кордон України, в тому числі авіасполученням, що безумовно потребує витрат, та відповідно викликає обґрунтовані сумніви щодо дійсного майнового стану боржника.

Відповідно до частини першої статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

Провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою (стаття 113 КУзПБ).

Частиною другою статті 6 КУзПБ встановлено, що до боржника - фізичної особи застосовуються такі судові процедури: реструктуризація боргів боржника; погашення боргів боржника. Процедура погашення боргів боржника вводиться у справі про неплатоспроможність разом з визнанням боржника банкрутом.

За визначенням, наведеним у статті 1 КУзПБ, реструктуризація боргів боржника - це судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов`язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника.

Пунктами 2, 3 частини другої статті 123 КУзПБ встановлено, що основними завданнями зборів кредиторів у процедурі реструктуризації боргів боржника є, зокрема, розгляд проекту плану реструктуризації боргів боржника, прийняття рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або про звернення з клопотанням до господарського суду про перехід до процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Частиною п`ятою статті 123 КУзПБ, зокрема, визначено, що рішення про затвердження плану реструктуризації боргів приймається конкурсними та забезпеченими кредиторами окремо. План реструктуризації боргів та зміни до нього вважаються схваленими, якщо їх підтримали всі забезпечені кредитори та не менше 50 відсотків конкурсних кредиторів.

Відповідно до частини одинадцятої статті 126 КУзПБ якщо протягом трьох місяців з дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність і введення процедури реструктуризації боргів боржника до господарського суду не поданий погоджений боржником і схвалений кредиторами план реструктуризації боргів боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника відповідно до цього Кодексу або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Вказана норма кореспондується з частиною першою статті 130 КУзПБ, згідно якої господарський суд ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника у разі, якщо протягом 120-ти днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зборами кредиторів не прийнято рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів боржника.

Разом з цим, приписи частини першої статті 130 КУзПБ не повинні застосовуватися суто формально та зводитися до підрахунку строків чи встановлення відсутності/наявності рішення зборів кредиторів про схвалення плану реструктуризації боргів боржника без встановлення господарським судом обставин справи, перевірки дотримання процесуальних гарантій реалізації прав і захисту інтересів сторін, а також з`ясування підстав для закриття провадження у справі, зокрема за частиною сьомою статті 123, частиною одинадцятою статті 126 КУзПБ (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 26.05.2022 у справі № 903/806/20.

Частиною сьомою статті 123 КУзПБ визначено, що суд приймає рішення про закриття провадження у справі за клопотанням зборів кредиторів, сторони у справі або з власної ініціативи, якщо:

1) боржником у декларації про майновий стан зазначена неповна та/або недостовірна інформація про майно, доходи і витрати боржника та членів його сім`ї, якщо боржник упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки такої декларації не надав суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів і витрат боржника та членів його сім`ї;

2) майно членів сім`ї боржника було придбано за кошти боржника та/або зареєстровано на іншого члена сім`ї з метою ухилення боржника від погашення боргу перед кредиторами;

3) судовим рішенням, що набрало законної сили та не було скасоване, боржник був притягнутий до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов`язані з неплатоспроможністю.

Конструкція цієї норми побудована як безумовний захід відповідальності боржника за дії на шкоду кредиторам, тому не передбачає альтернативного вирішення та необхідності з`ясування мотивів боржника - фізичної особи, за встановлення відповідних фактів господарським судом.

До того ж, розширене коло ініціаторів застосування частини сьомої статті 123 КУзПБ та відсутність процесуальних обмежень щодо її реалізації на всіх стадіях справи про неплатоспроможність фізичної особи забезпечують невідворотність такого наслідку очевидно недобросовісних дій боржника.

Враховуючи призначення цієї норми та можливість застосування її судом з власної ініціативи, господарський суд не може залишити поза увагою обставини, які вказують на наявність підстав для закриття провадження у справі за частиною сьомою статті 123 КУзПБ, тому з власної ініціативи, зокрема, вирішуючи питання про перехід до судової процедури погашення боргів, зобов`язаний перевірити такі обставини справи та надати їм юридичну оцінку, про що зазначити у відповідному судовому рішенні.

У абзаці п`ятому частини сьомої статті 123 КУзПБ визначено, що господарський суд протягом одного року з дня закриття провадження у справі про неплатоспроможність з підстав, визначених цією частиною, не може відкрити провадження у новій справі про неплатоспроможність щодо того самого боржника.

Відтак, зібравши певний перелік підстав для закриття провадження у справі в окремій нормі (частина сьома статті 123 КУзПБ), законодавець акцентував насамперед на спеціальних наслідках її реалізації - неможливості протягом року повторно скористатися такою процедурою для очевидно недобросовісного боржника.

А тому, перелік підстав для закриття провадження у справі за частиною сьомою статті 123 КУзПБ слід тлумачити як вичерпний лише в аспекті застосування передбачених цією ж нормою обмежувальних наслідків такого закриття.

Також, у судовій процедурі реструктуризації боргів КУзПБ передбачено право зборів кредиторів (кредитора у частині другій статті 128) звернутися до суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом та введення процедури погашення боргів або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність якщо:

- збори кредиторів прийняли рішення про відмову у схваленні плану реструктуризації боргів боржника (пункт 2 частини восьмої статті 123 КУзПБ);

- господарський суд відмовив у затвердженні плану реструктуризації боргів боржника (частина десята статті 126 КУзПБ);

- боржником порушено план реструктуризації боргів (частина друга статті 128 КУзПБ).

Системний аналіз цих норм свідчить про те, що за наведених вище підстав (окрім частини сьомої статті 123 КУзПБ) господарський суд може вирішити питання щодо доцільності подальшого руху справи лише за клопотанням зборів кредиторів (кредитора), яким на певній стадії судової процедури реструктуризації боргів боржника надано виключне право ініціювати за власним вибором перехід до наступної судової процедури неплатоспроможності фізичної особи або закриття провадження у справі.

При цьому, колегія суддів зазначає, що визначені у пункті 2 частини восьмої статті 123, частині десятій статті 126 та частині другій статті 128 КУзПБ підстави для звернення зборів кредиторів (кредитора) із клопотанням про закриття провадження у справі можуть бути зумовлені саме неконструктивною позицією останніх при погодженні плану реструктуризації боргів, порушеннями при схваленні зборами кредиторів плану реструктуризації боргів, іншими обставинами, які не залежать від волі боржника, що має врахувати господарський суд при вирішенні питання про задоволення чи відмову у задоволенні такого клопотання зборів кредиторів (кредитора) крізь призму мети провадження у справі про неплатоспроможність фізичних осіб.

З огляду на наведене, само по собі клопотання зборів кредиторів про закриття провадження/перехід до наступної судової процедури, за відсутності передбачених спеціальним законом підстав та обставин, не може бути достатньою та безумовною підставою для задоволення господарським судом такого клопотання.

За приписами ч.11 ст. 126 КУзПБ, якщо протягом трьох місяців з дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність і введення процедури реструктуризації боргів до господарського суду не поданий погоджений боржником і схвалений кредиторами план реструктуризації боргів боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника відповідно до цього Кодексу або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.

За змістом цієї норми:

- чітко визначений строк з якого вона може бути застосована судом - після спливу трьох місяців у процедурі реструктуризації боргів боржника;

- обов`язковою умовою її реалізації є неподання до господарського суду протягом визначеного строку погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника;

- коло ініціаторів її застосування не конкретизовано;

- господарський суд набуває право на альтернативне вирішення подальшого руху справи: ухвалити рішення про перехід до наступної судової процедури чи про закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичних осіб.

Порівняльний аналіз положень частини одинадцятої статті 126 КУзПБ з частиною сьомою статті 123 КУзПБ свідчить, що хоча ці норми частково кореспондуються між собою, проте не є тотожними за ступенем імперативності, колом ініціаторів та передумовами їх застосування.

Такі відмінності дають підстави для висновку, що неподання погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника протягом трьох місяців з дня введення процедури реструктуризації боргів може бути самостійною підставою для закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи відповідно до частини одинадцятої статті 126 КУзПБ.

Водночас, слід враховувати, що сам по собі факт недосягнення мети судової процедури реструктуризації боргів не є обов`язковою підставою для припинення реабілітації боржника у справі про відновлення платоспроможності фізичної особи, адже за змістом частини одинадцятої статті 126 КУзПБ у такому випадку закриття провадження у справі про неплатоспроможність є лише одним з варіантів вирішення господарським судом питання щодо подальшого руху такої справи, поряд з визнанням боржника банкрутом та переходом до процедури погашення його боргів.

За загальним правилом закриття провадження у справі є формою завершення судового розгляду без прийняття рішення по суті справи через виявлення після відкриття провадження таких обставин, з якими закон пов`язує неможливість її судового розгляду.

Окрім виконання плану реструктуризації боргів боржника, у інших випадках за Книгою четвертою КУзПБ закриття провадження у справі під час судової процедури реструктуризації боргів не може вважатися очікуваним процесуальним рішенням для боржника з огляду на "добровільність банкрутства" фізичної особи та основну мету цього провадження - соціальну реабілітацію добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності.

Разом з цим, очевидним є те, що неподання до господарського суду протягом трьох місяців з введення процедури реструктуризації боргів погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника може бути зумовлене як недобросовісною поведінкою боржника, так і неналежною реалізацією кредиторами власних правомочностей.

За таких обставин однією з процесуальних гарантій захисту інтересів сторін та ухвалення справедливого рішення за частиною одинадцятою статті 126 КУЗПБ є закріплена у цій нормі дискреція господарського суду - можливість обрати з двох варіантів рішення (про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність) такий, що є найбільш оптимальним у правових і фактичних умовах вирішення конкретної справи, з урахуванням принципів добросовісної поведінки боржника, неналежної реалізації кредиторами власних правомочностей та судового контролю у відносинах неплатоспроможності, а також відповідно до основної мети провадження у справі про неплатоспроможність фізичних осіб.

Щодо застосування частини одинадцятої статті 126 КУзПБ Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20 сформував висновок, за яким у випадку неподання до господарського суду протягом трьох місяців погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника, суд, через призму судового контролю, повинен за своїм внутрішнім переконанням оцінити за наявними у матеріалах справи доказами причини неподання погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів, які можуть полягати за одних обставин у діях/бездіяльності кредиторів, за інших обставин - у діях/бездіяльності боржника, при цьому враховуючи добросовісність поведінки учасників провадження у справі про неплатоспроможність

У розвиток цієї правової позиції Верховний Суд у постанові від 20.09.2022 по справі №920/27/21 наголосив, що добросовісність боржника - фізичної особи є визначальним критерієм для оцінки обставин і підстав якими КУзПБ зумовлює вирішення судом питання щодо подальшого руху справи, зокрема закриття провадження про неплатоспроможність фізичної особи у випадках, передбачених статтями 123, 126, 128 КУзПБ. Тому, обставини, що свідчать про недобросовісну поведінку боржника у сукупності з іншими обставинами справи підлягають врахуванню господарським судом, як підстави для ухвалення рішення про закриття провадження у справі, замість переходу до процедури погашення боргів боржника.

Такими обставинами можуть бути, серед іншого ненадання боржником обґрунтованих пояснень стосовно обставин неплатоспроможності (руху активів, витрачання отриманих від кредиторів коштів тощо); зазначення у декларації працездатного боржника відомостей про доходи, що значно менші за відповідний середній показник у регіоні та за відповідною спеціальністю; посилання у декларації про майновий стан на ненадання інформації членом сім`ї боржника за умови, що така інформація є необхідною для з`ясування суттєвих для справи обставин, або у інший спосіб ухилення боржника від конструктивної співпраці з кредиторами, керуючим реструктуризацією чи від відкритої взаємодії з судом, економічна необґрунтованість та/або очевидна невиконуваність плану реструктуризації, яка може призвести до явного порушення прав кредиторів щодо отримання боргу в розумні строки.

Колегія суддів наголошує, що судова процедура реструктуризації боргів боржника є першим, обов`язковим та пріоритетним етапом справи про неплатоспроможність фізичної особи, у якій боржник може реалізувати право на зміну способу та порядку сплати боргів з урахуванням його об`єктивних можливостей і прагнення до розрахунку з кредиторами, маючи гарантії залишення частини доходу на задоволення побутових потреб та може отримати прощення (списання) кредиторських вимог чи їх частини.

Саме на цьому акцентував Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі №910/6639/20, вказавши, що з огляду на мету та цілі КУзПБ інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів і належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.

За такого підходу у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію, зокрема у спосіб, що певною мірою утискає інтереси кредиторів, заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, інше б суперечило принципу добросовісності, який ґрунтується на приписах статей 3 та 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), відповідно до яких дії учасників правовідносин мають бути добросовісними (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, а також завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частини друга, третя статті 13 ЦК України).

Тому до боржника - фізичної особи КУзПБ установлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов`язків.

Зокрема, задля отримання бажаного результату - відновлення платоспроможності у судовій процедурі реструктуризації боргів КУзПБ покладає на боржника обов`язки:

- повідомити про обставини, що стали підставою для звернення до суду (пункт 3 частини другої статті 116 КУзПБ), отже обґрунтувати природу і причини неплатоспроможності, надати інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредитора (кредитодавця, позикодавця), та/або щодо руху основних активів з часу виникнення зобов`язань перед кредиторами тощо;

- надати повну і достовірну інформацію про власний майновий стан та членів його сім`ї, щодо розміру та джерел доходів (пункти 4 -11 частини третьої статті 116 КУзПБ), тому у разі необхідності і додаткові пояснення чи документи на підтвердження належного виконання цих вимог;

- подати проєкт плану реструктуризації боргів та співпрацювати з керуючим реструктуризацією і зборами кредиторів при погодженні його змісту (частина четверта статті 116, частина сьома статті 126 КУзПБ);

- повністю погасити окремі види заборгованості до затвердження судом плану реструктуризації боргів боржника (стаття 125 КУЗПБ);

- погашати вимоги кредиторів згідно з умовами плану реструктуризації боргів у разі його затвердження (частина перша статі 128 КУзПБ).

КУзПБ містить низку процесуальних запобіжників задля уникнення недобросовісного використання боржником судових процедур неплатоспроможності, зокрема передбачає закриття провадження у справі про неплатоспроможність у випадку ненадання боржником повної і достовірної інформації про власне майно, доходи і витрати та членів його сім`ї; приховування боржником власних активів через їх передачу членам сім`ї; якщо боржника притягнуто до адміністративної чи кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов`язані з неплатоспроможністю (пункти 1-3 частини сьомої статті 123 КУзПБ); дискрецію господарського суду у вирішенні питання щодо можливості подальшого руху справи про неплатоспроможність, якщо протягом трьох місяців з дня введення процедури реструктуризації боргів боржника мета цієї процедури не досягнута (частина одинадцята статті 126 КУзПБ).

Системне тлумачення цих приписів свідчить, що за їх змістом законодавець закріпив у спеціальних нормах КУзПБ принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов`язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об`єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.

Саме такий боржник реалізує право ініціювати провадження у справі про власну неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної мети цього провадження - соціальної реабілітації добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності.

З огляду на вищенаведене, на переконання колегії суддів відображення боржником у деклараціях недостовірних відомостей, зокрема щодо доходу отримано від передачі майна в оренду, доказів сумлінного виконання обов`язків боржника, зокрема вжиття заходів щодо отримання доходу задля погашення існуючої значної заборгованості, не може свідчити про добросовісну поведінку боржника, що відповідно до наведених висновків є підставою для закриття провадження у справі про неплатоспроможність.

За приписами ст. 130 КУзПБ господарський суд ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника у разі, якщо протягом 120 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зборами кредиторів не прийнято рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів боржника.

Так, колегія суддів зазначає, що 10.08.2022р. проведено збори кредиторів, шляхом дистанційного опитування (т.2 а.с.171-179). У зборах прийняли участь конкурсний кредитор з правом вирішального голосу ОСОБА_1 (т.2 а.с.180-185), боржник ОСОБА_2 (т.2 а.с. 186-191). Повідомлення про скликання зборів було направлено кредиторам та боржнику на електронні адреси 29.07.2022р.(т.2 а.с.192). На зборах прийнято рішення затвердити звіт про перевірку декларацій майнового стану боржника та визнати роботу арбітражного керуючого задовільною; не погоджувати і не затверджувати план реструктуризації боргів, наданий боржником, перейти в процедуру погашення боргів; уповноважити арбітражного керуючого звернутись до суду з відповідним клопотанням; звернутись до суду з клопотанням про призначення керуючим реалізацією майном боржника арбітражного керуючого Пояркова В.О. З посиланням на вказані рішення зборів кредиторів до суду надійшло клопотання від керуючого реструктуризацією боргами про перехід до процедури погашення боргів (т.2 а.с.132-133), заява на участь у справі арбітражного керуючого (т.2 а.с.135-137).

29.08.2022 збори кредиторів не відбулись оскільки кредитори не прийняли участь у голосуванні (т.3 а.с.96). З наявних у матеріалах справи документів вбачається, що забезпечений кредитор направляв арбітражному керуючому запит щодо помилковості/непомилковості направлення повідомлення про скликання даних зборів, оскільки питання порядку денного були аналогічними питанням порядку денного зборів кредиторів, що відбулись 10.08.2022р. (т.3 а.с.10). На вказаний запит було надано відповідь щодо непомилковості відправлення повідомлення про скликання збрів кредиторів та додаткові документи (т.3 а.с. 11-12). Кредитором ОСОБА_1 у судових засіданнях зазначалось, що вона не прийняла участь у опитуванні оскільки 22.08.2022р. на її адресу надійшов план реструктуризації боргів від ОСОБА_2 і вона звернулась до арбітражного керуючого скликати збори кредиторів з іншим порядком денним, а саме розглянути план та скасувати рішення, прийняті на зборах 10.08.2022р. (т.3 а.с.71).

20.09.2022 проведено збори кредиторів, шляхом дистанційного опитування (т.3 а.с.103-10). У зборах прийняли участь конкурсний кредитор з правом вирішального голосу ОСОБА_1 (т.3 а.с.106-108), боржник ОСОБА_2 (т.2 а.с. 186-191). Повідомлення про скликання зборів було направлено кредиторам та боржнику на електронні адреси 06.09.2022р.(т.3 а.с.73). На зборах прийнято рішення скасувати рішення прийняті на зборах кредиторів 10.08.2022р.; затвердити звіт керуючого реструктуризацією про перевірку декларацій майнового стану боржника (з урахуванням доповнень); схвалити план реструктуризації боргів ОСОБА_2 ; питання про перехід до наступної процедури вважати передчасним. План реструктуризації боргів додано до протоколу (т.3 а.с.109-116). З наявних у матеріалах справи документів вбачається, що забезпечений кредитор направляв арбітражному керуючому зауваження на повідомлення про збори кредиторів (т.3 а.с.91-93), де зазначав, що вбачає у процедурі скликання зборів порушення та наполягає на наявності підстав для закриття провадження у справі. 28.09.2022р. арбітражному керуючому були направлені аналогічні заперечення на повідомлення про збори кредиторів, доповнені зауваженнями по суті умов плану реструктуризації боргів (т.3 а.с.123-125).

30.09.2022 проведено збори кредиторів, шляхом дистанційного опитування (т.4 а.с.3-4). У зборах прийняли участь конкурсний кредитор з правом вирішального голосу ОСОБА_1 (т.3 а.с.132-133), боржник ОСОБА_2 (т.3 а.с. 134). Повідомлення про скликання зборів було направлено кредиторам та боржнику на електронні адреси 23.09.2022р.(т.3 а.с.136). 28.09.2022р. арбітражному керуючому були направлені заперечення на повідомлення про збори кредиторів, аналогічні запереченням на попередні збори кредиторів, доповнені зауваженнями по суті умов плану реструктуризації боргів (т.3 а.с.123-125). На зборах прийнято рішення призначити керуючим реалізацією майном ОСОБА_2 арбітражного керуючого Пояркова В.О. Забезпечений кредитор АТ Ощадбанк у дистанційному опитуванні участі не прийняв.

З огляду на таке, місцевий господарський суд дійшов висновку, що план реструктуризації боргів надавався Боржницею кредиторам на розгляд, однак не був схвалений забезпеченим кредитором, що унеможливлює його розгляд судом.

Однак, колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим, оскільки судом не було перевірено чи відповідає такий план приписам ст. 124 КУзПБ.

За приписами ст. 124 КУзПБ план реструктуризації боргів боржника розробляється з метою відновлення платоспроможності боржника. У плані реструктуризації боргів боржника зазначаються: 1) обставини, які спричинили неплатоспроможність боржника; 2) інформація про визнані судом вимоги кредиторів із зазначенням їх розміру та черговості задоволення; 3) інформація про майновий стан боржника за результатами проведених заходів з виявлення та складання опису майна боржника (проведення інвентаризації); 4) інформація про всі доходи боржника, у тому числі доходи, які боржник розраховує отримати протягом процедури реструктуризації боргів; 5) розмір суми, яка щомісяця буде виділятися для погашення вимог кредиторів; 6) вимоги кредиторів до боржника, які будуть прощені (списані) у разі виконання плану реструктуризації боргів; 7) розмір суми, яка щомісяця залишатиметься боржнику на задоволення побутових потреб, у розмірі не менше одного прожиткового мінімуму на боржника та на кожну особу, яка перебуває на його утриманні.

План реструктуризації боргів боржника може містити положення про: 1) реалізацію в процедурі реструктуризації боргів частини майна боржника, у тому числі того, що є предметом забезпечення, черговість, строки реалізації такого майна та кошти, які планується отримати від його реалізації; 2) зміну способу та порядку виконання зобов`язань, у тому числі розміру та строків погашення боргів; 3) відстрочення чи розстрочення або прощення (списання) боргів чи їх частини; 4) виконання зобов`язань боржника третіми особами, зокрема шляхом укладення договору поруки, гарантії та інших правочинів згідно з цивільним законодавством; 5) інші заходи, спрямовані на покращення майнового стану боржника та задоволення вимог кредиторів (перекваліфікація, працевлаштування тощо). Задоволення вимог кредиторів здійснюється арбітражним керуючим пропорційно за рахунок коштів, отриманих від виконання плану реструктуризації боргів, у черговості, визначеній цим Кодексом.

У порушення наведених приписів чинного законодавства, боржником у наданому до суду першої інстанції проекті плану реструктуризації не відображено усіх відомостей, як того вимагають положення ст. 124 КУзПБ.

Зокрема, боржником не вказано обставин, які спричинили неплатоспроможність, усі доходи боржника які він має та розраховує отримати протягом процедури реструктуризації, розмір суму, яка щомісячно буде виділятися на погашення вимог кредиторів, черговість та строки реалізації предмету іпотеки.

Судова колегія звертає увагу на те, що звертаючись із заявою про порушення справи про неплатоспроможність, боржником було надано план реструктуризації боргів боржника, який не містить усі необхідні відомості, як то передбачено ст. 124 КУзПБ та загалом носить формальний характер, оскільки як вбачається з наявних матеріалів справи, зокрема з поданих до суду першої інстанції уточнених декларацій, боржник взагалі не мав наміру щодо виконання наданого до суду плану реструктуризації, а навпаки, мав на меті прийняття рішення про визнання банкрутом та перехід про процедури погашення боргів.

З урахуванням встановлених обставин, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов невірного висновку про можливість застосування до боржника наступної судової процедури, зокрема визнання його банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника, оскільки це призводить до недобросовісного використання боржником судових процедур неплатоспроможності.

Згідно з статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

По справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно з ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала Господарського суду Одеської області від 07.12.2022 по справі №916/3871/21 скасуванню, а провадження по справі закриттю.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Постанову Господарського суду Одеської області від 07.12.2022 по справі №916/3871/21 скасувати.

Провадження у справі №916/3871/21 за заявою боржника ОСОБА_2 про неплатоспроможність закрити.

Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено та підписано 20.03.2023.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Богатир К.В.

Суддя Філінюк І.Г.