Постанова

від 14.06.2023 по справі 916/3871/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2023 року

м. Київ

cправа № 916/3871/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Картере В.І.,

за участю секретаря судового засідання Ксензової Г.Є.

за участю представників сторін:

ОСОБА_1 - Лук`янової А.О.;

Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" - Шиндерової Н.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.03.2023

у справі № 916/3871/21

за заявою боржника ОСОБА_1

про неплатоспроможність

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Одеської області із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність в порядку статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), посилаючись на неможливість виконання грошових зобов`язань перед кредиторами у розмірі 5 806 684, 49 грн.

Ухвалою суду від 14.01.2022 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 (далі також Боржниця), введено процедуру реструктуризації боргів Боржниці, керуючим реструктуризацією боргів призначено арбітражного керуючого Пояркова Володимира Олександровича.

04.02.2022 здійснено офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи - ОСОБА_1 .

На адресу суду у встановлений частиною першою статті 45 КУзПБ строк надійшла заява ОСОБА_2 з грошовими вимогами до Боржниці на суму 1 422 500, 00 грн, а також поза межами вказаного строку - заява Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Одеського обласного управління АТ "Державний ощадний банк України" (далі - АТ "Ощадбанк") з грошовими вимогами до Боржниці на суму 4 482 781, 58 грн.

13.05.2022 та 13.06.2022 до суду надійшли проміжні звіти керуючого реструктуризацією за квітень і травень 2022 року про результати перевірки декларацій про майновий стан Боржниці.

21.06.2022 від керуючого реструктуризацією до суду надійшли документи щодо інвентаризації майна Боржниці та звіт про результати перевірки декларацій про майновий стан останньої.

Ухвалою попереднього засідання господарського суду від 22.06.2022, зокрема, визнано конкурсні грошові вимоги фізичної особи ОСОБА_2 до фізичної особи ОСОБА_1 у сумі 1 399 990, 00 грн.

Ухвалою суду від 22.06.2022, серед іншого, визнано грошові вимоги АТ "Ощадбанк" до Боржниці у загальній сумі 4 482 781, 58 грн.

04.07.2022 до суду надійшов уточнений звіт керуючого реструктуризацією від 21.06.2022 про результати перевірки декларацій про майновий стан Боржниці, у якому, на відміну від першого такого звіту, було зазначено, що декларації про майновий стан ОСОБА_1 не містять інформації про заборгованість, яка заявлена у заяві про її неплатоспроможність та підлягає внесенню до декларацій.

04.07.2022 до суду від ОСОБА_1 надійшли уточнюючі декларації про майновий стан Боржниці за 2018-2020 роки.

03.08.2022 до суду від АТ "Ощадбанк" надійшло клопотання про закриття провадження у справі, в обґрунтування якого зазначено подання Боржницею неточних відомостей у декларації, подання виправлених декларацій з порушенням семиденного строку, а також відсутність проекту плану реструктуризації боргів.

25.08.2022 ОСОБА_1 звернулась до суду з клопотанням про поновлення строків на подання уточнених декларацій, обґрунтовуючи його тим, що 21.06.2022 отримала уточнений звіт керуючого реструктуризацією, згідно якого необхідно було внести уточнення до раніше поданих декларацій про майновий стан; 27.06.2022 ОСОБА_1 направила їх електронною поштою арбітражному керуючому, який у відповідь 29.06.2022 повідомив, що відповідно до положень пункту 1 частини сьомої статті 123 КУзПБ уточнюючі декларації необхідно направляти до суду; 04.07.2022 вказані декларації ОСОБА_1 подала до суду.

30.08.2022 від ОСОБА_1 до суду повторно подано уточнені декларації про майновий стан боржника за 2018-2021 роки.

Короткий зміст постанови суду першої інстанції

Постановою Господарського суду Одеської області від 07.12.2022 у справі №916/3871/21, серед іншого, задоволено клопотання ОСОБА_1 щодо поновлення строків на подання уточнюючих декларацій про майновий стан Боржниці у справі про неплатоспроможність від 04.07.2022; визнано банкрутом фізичну особу від 04.07.2022, припинено процедуру реструктуризації боргів Боржниці; введено відносно Боржниці процедуру погашення боргів, керуючим реалізацією майна фізичної особи ОСОБА_1 призначено арбітражного керуючого Пояркова В.О.

У мотивах оскаржуваної постанови суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для поновлення строку на подання ОСОБА_1 уточнених декларацій, оскільки такий строк пропущено з поважних причин, а ознак зловживання Боржницею своїми процесуальними права щодо інших учасників справи судом не встановлено.

Місцевим господарським судом з`ясовано, що у деклараціях про майновий стан зазначена повна та достовірна інформація про майно, доходи та витрати Боржниці та членів її сім`ї, порушень, які визначені пунктом 1 частини сьомої статті 123 КУзПБ не встановлено.

Судом також зазначено, що план реструктуризації боргів надавався Боржницею кредиторам на розгляд, однак не був схвалений забезпеченим кредитором, що унеможливлює його розгляд судом.

На переконання суду першої інстанції, з урахуванням того, що боргові зобов`язання ОСОБА_1 значно перевищують її майнові активи, за рахунок яких можливо погасити борги, за відсутності затвердженого судом плану реструктуризації боргів та за наявності ознак неплатоспроможності наявні підстави для визнання Боржниці банкрутом та введення процедури погашення боргів.

Короткий зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.03.2023 апеляційну скаргу АТ "Ощадбанк" задоволено, постанову Господарського суду Одеської області від 07.12.2022 скасовано; провадження у справі №916/3871/21 про неплатоспроможність ОСОБА_1 закрито.

Закриваючи провадження у цій справі, суд апеляційної інстанції керувався тим, що відображення Боржницею у деклараціях недостовірних відомостей, зокрема щодо отриманого від передачі майна в оренду доходу, а також доказів сумлінного виконання обов`язків боржника, зокрема вжиття заходів щодо отримання доходу задля погашення існуючої значної заборгованості, не може свідчити про добросовісну поведінку Боржниці.

Також апеляційним судом встановлено, що Боржницею було надано план реструктуризації боргів, який не містить усі необхідні відомості, як то передбачено статтею 124 КУзПБ, та загалом носить формальний характер, оскільки зі змісту поданих до суду першої інстанції уточнених декларацій ОСОБА_1 взагалі не мала наміру щодо виконання наданого до суду плану реструктуризації, а, навпаки, мала на меті прийняття рішення про визнання банкрутом та перехід до процедури погашення боргів.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

Не погодившись з постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.03.2023, Боржниця - ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати, а постанову Господарського суду Одеської області від 07.12.2022 у цій справі залишити в силі.

Доводи касаційної скарги зводяться до неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права (статті 123, 124, 126, 130 КУзПБ) та порушення процесуальних норм, з огляду на неповноту з`ясування обставин справи щодо недобросовісності боржника, його матеріального становища, врахування інтересів всіх учасників справи.

Підставами касаційного оскарження боржник зазначив обставини, визначені пунктом 1 частини другої статті 287, що полягають у не врахуванні апеляційним судом правових висновків Верховного Суду щодо застосування вищезазначених норм права у подібних правовідносинах, викладених (висновків) у постановах від 26.05.2022 у справі №903/806/20, від 25.08.2021 у справі №925/473/20, від 22.04.2021 у справі №918/42/16, від 22.09.2021 у справі №910/6639/20, від 20.09.2022 у справі №920/27/21.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

АТ "Ощадбанк" подало відзив, у якому просило касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувану постанову - залишити без змін.

За змістом поданого відзиву заперечувало проти доводів касаційної скарги, вказавши, що постанова апеляційного господарського суду вмотивовано прийнята на підставі встановлених обставин та з урахуванням висновків Верховного Суду, наведених у перелічених у скарзі постановах.

Висновки суду першої інстанції в частині неможливості розгляду судом плану реструктуризації боргів через не схвалення його забезпеченим кредитором, АТ "Ощадбанк" спростовувало тим, що Боржницею спочатку проект такого плану не було надано взагалі, а потім надано проект, який не відповідав статті 124 КУзПБ та суперечив інтересам заставного кредитора, оскільки не передбачав реалізації предмету іпотеки.

Касаційне провадження

31.03.2023 до касаційного суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. - головуючий, Жуков С.В., Картере В.І., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.03.2023.

Ухвалою Верховного Суду від 19.04.2023 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху; надано скаржнику строк для усунення недоліків.

На виконання вимог зазначеної ухвали до касаційного суду 02.05.2023 надійшло клопотання про усунення недоліків касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 17.05.2023, серед іншого, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.03.2023 у справі №916/3871/21, призначено її до розгляду на 14.06.2023 о 11:45 год.

Ухвалами Верховного Суду від 22.05.2023 та 25.05.2023 задоволено клопотання ОСОБА_1 та АТ "Ощадбанк" про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

На адресу касаційного суду 31.05.2023 надійшло клопотання арбітражного керуючого Пояркова В.О. про проведення судового засідання за його відсутності.

У судовому засіданні 14.06.2023 взяли участь у режимі відеоконференції представниці Боржниці та Банку, які надали пояснення у справі. Інші учасники справи явку повноважних представників не забезпечили, про час та дату судового засідання були повідомлені належним чином.

Оскільки явка представників сторін у судове засідання з розгляду касаційної скарги не є обов`язковою за законом і не визнавалася такою судом, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників учасників судового процесу, які не з`явилися.

Установлені судом апеляційної інстанції фактичні обставини справи

ОСОБА_1 звернулась до господарського суду із заявою про відкриття провадження про неплатоспроможність у зв`язку із неможливістю виконання зобов`язань перед кредиторами у загальному розмірі 5 806 684,48 грн.

За твердженням заявниці:

- 26.04.2007 між АТ "Ощадбанк" та ОСОБА_1 укладено договір про іпотечний кредит № 1466-н на одержання кредиту у сумі 68 500 доларів США з терміном погашення кредиту не пізніше 26.04.2030 та сплати відсотків за користування кредитом. У забезпечення вимог за вказаним Договором укладено Іпотечний договір, предметом якого є нерухоме майно, а саме: квартира АДРЕСА_1 загальною площею 28 кв.м. житлова площа 14,4 кв.м. (далі - Квартира АДРЕСА_2 ). Рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 28.01.2016 задоволено позов АТ "Ощадбанк" до ОСОБА_1 та ухвалено заочне рішення, яким стягнуто з Боржниці грошову суму у розмірі 4 124 154, 72 грн.

- 21.02.2008 між ЗАТ "АКБ "Одеса-Банк" та ОСОБА_1 укладено договір про надання довгострокового кредиту на придбання автотранспортного засобу №32/08-Ф на суму 45 000, 00 доларів США в рамках якого було передано в заставу транспортний засіб легковий універсал марки HONDA марки CR V, 2007 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , колір чорний. Нотаріально договір застави транспортного засобу було посвідчено 21.02.2008 приватним нотаріусом Калашник О.В. та зареєстровано в реєстрі під номером 280. 22.11.2011 Суворовським районним судом міста Одеси ухвалено рішення у справі №2-4252/2011, яким задоволено позовні вимоги ЗАТ "АКБ "Одеса-Банк" та стягнуто з ОСОБА_1 грошову суму у розмірі 332 529,77 грн. У послідуючому транспортний засіб було реалізовано на прилюдних торгах;

- 14.03.2017 ОСОБА_1 було отримано у борг від ОСОБА_2 грошову суму у розмірі 50 000 доларів США з терміном повернення не пізніше 14.03.2021, однак виконати зобов`язання у Боржниці не має можливості через відсутність грошових коштів. Отже, у ОСОБА_1 існують зобов`язання перед ОСОБА_2 у розмірі 50 000 доларів США, що еквівалентно 1 350 000,00 грн;

- у Боржниці наявне нерухоме майно, що належить їй на праві власності, а саме Квартира АДРЕСА_2 , реєстраційний номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно 15255806. Зазначене нерухоме майно є предметом договору іпотеки від 26.04.2007, укладеного між АТ "Ощадбанк" та ОСОБА_1 ;

- з 01.10.1999 по 20.05.2003 ОСОБА_1 працювала менеджером у компанії Транспортного сервісу "АТОЛЛ", а з 27.04.2004 по 29.09.2009 працювала директором магазину "Дізель" ФОП "Табачник H.A. ". Починаючи з 2009 року у боржника відсутнє офіційне постійне місце працевлаштування;

- до членів родини ОСОБА_1 належить матір - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає окремо від Боржниці у м. Тираспіль, Республіка Молдова та не пов`язана з Боржницею спільним побутом.

До заяви про відкриття провадження про неплатоспроможність, ОСОБА_1 було надано проект плану реструктуризації боргів в якому Боржницею зазначено, що вона не працевлаштована, не має регулярного та стабільного доходу. Дохід Боржниці є мінливим, від оренди іпотечної квартири, а тому заявниця не може спрогнозувати будь-які свої потенційні грошові надходження в той чи інший період та, відповідно, зазначити розмір суми, яка щомісяця буде видалятися для погашення вимог кредиторів.

Вимоги кредиторів до Боржниці, які будуть прощені (списані) у разі виконання плану реструктуризації боргів:

- АТ "Ощадбанк" на суму 4 124 154,72 грн,

- ОСОБА_2 на суму 1 350 000 грн,

- ЗАТ "АКБ "Одеса-Банк" на суму 332 529,77 грн.

На думку заявниці, розмір суми, яка щомісяця залишатиметься їй на задоволення побутових потреб, повинна становити не менше 8 000,00 грн на місяць.

З матеріалів справи апеляційний суд встановив, що Боржницею було надано до суду першої інстанції декларації про майновий стан за 2018, 2019 та 2020 роки.

У названих деклараціях вказано, зокрема, що до членів сім`ї Боржниці належить її мати ОСОБА_3 , а у її власності перебуває Квартира АДРЕСА_2 , яка передана в іпотеку банку. Про наявність доходів, витрат або наявність будь-якого рухомого або нерухомого майна, Боржниця у названих деклараціях не зазначила.

У червні 2022 арбітражним керуючим Поярковим В.О. подано до суду першої інстанції звіт про результати перевірки декларацій про майновий стан боржника, з яких вбачається, що арбітражним керуючим не виявлено іншого нерухомого майна, ніж зазначено Боржницею у деклараціях, а саме: Квартиру АДРЕСА_2 ; не виявлено недостовірності даних, зазначених Боржницею.

Однак, 04.07.2022 до господарського суду надійшов уточнений звіт керуючого реструктуризацією від 21.06.2022 про результати перевірки декларацій про майновий стан боржника, в якому, на відміну від першого звіту керуючого реструктуризацією боргами, було зазначено, що декларації про майновий стан ОСОБА_1 не містять інформації про заборгованість, яка заявлена у заяві про її неплатоспроможність. Даний недолік можливо усунути шляхом подання уточненої декларації.

04.07.2022 до господарського суду від ОСОБА_1 надійшли уточнюючі декларації про майновий стан Боржниці за 2018-2020 роки.

У названих деклараціях вказано, зокрема, що до членів сім`ї Боржниці належить її мати ОСОБА_3 , а у її власності перебуває Квартира АДРЕСА_2 , яка передана в іпотеку банку. Також, у декларації за 2020 рік Боржницею вказано відомості про кошти, які належать їй у розмірі 90 000,00 грн від оренди квартири.

Уточнені декларації Боржницею було подано із пропуском семиденного строку, що відповідно до приписів пункту 1 частини сьомої статті 123 КУзПБ зумовлювало прийняття рішення про закриття провадження у справі.

Однак, 25.08.2022 ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з клопотанням про поновлення строків на подання уточнених декларацій.

Місцевим господарським судом причини пропуску Боржницею строку на подання уточнених декларацій визнано поважними та поновлено такий строк.

Щодо інформації, яка була зазначена в уточнюючій декларації за 2020 рік, а саме дохід від орендної плати у сумі 90 000,00 грн, у поясненнях від 25.08.2022 Боржницею було зазначено про помилку, допущену при заповнені декларації.

Однак, апеляційним судом встановлено, що суд першої інстанції, погодившись із такими доводами Боржниці, належним чином не перевірив достовірності таких тверджень. Зокрема, місцевий господарський суд не звернув уваги на те, що сама Боржниця у заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зазначила, що її дохід є мінливим, зокрема залежить від отримання грошових коштів від оренди іпотечної квартири.

Досліджуючи питання добросовісності боржника, судом апеляційної інстанції з матеріалів справи також встановлено, що Боржниця, маючи у власності квартиру, проживає у будинку, площею 53, 2 кв.м., який належить її дядьку - ОСОБА_4 . Згідно пояснень Боржниці та усних пояснень власника (дядька) вони не приживають родиною, не ведуть спільне господарство. Власником домоволодіння ОСОБА_4 є з 2006 року. Згідно з витягом з домової книги у будинку зареєстрована боржниця, її дядько (власник) та його дружина.

Суд з`ясував, що Боржницею не надано жодних розумних пояснень з приводу того, чому за наявності у власності квартири, яка за твердженням Боржниці не перебуває в оренді та відповідно не приносить їй дохід, остання проживає на досить невеликій площі будинку, який належить її дядьку, разом із ним та його дружиною. При цьому, як стверджує боржник, останні не ведуть спільне господарство.

У відповідності до наданих Боржницею відомостей починаючи з 2009 року у ОСОБА_5 відсутнє офіційне постійне місце працевлаштування, що свідчить про те, що Боржниця офіційно не отримує дохід та не може забезпечувати власне життєзабезпечення. Втім, жодних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_5 об`єктивно не має змоги працювати, отримувати дохід, зокрема й задля погашення власних боргів, наявні матеріли справи не містять, а Боржницею не надано.

Боржницею не надано й жодних пояснень з приводу того, що було перепоною, у випадку відсутності постійного працевлаштування та отримання доходу, для передачі в оренду квартири, що знаходиться у її власності, у тому числі задля погашення існуючої заборгованості.

Згідно з відомостями, що були надані Державною прикордонною службою України, ОСОБА_5 протягом 2019-2021 років неодноразово перетинала державний кордон України, зокрема повітряним транспортом за напрямком Одеса-Відень-Одеса, автомобільним транспортом у пункті пропуску Кучурган, авіасполученням у аеропорту Бориспіль за напрямком Київ-Єреван-Київ.

Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження та правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Об`єктом касаційного оскарження є постанова апеляційного суду, якою скасовано постанову суду першої інстанції про визнання боржника банкрутом та закрито провадження у цій справі про неплатоспроможність боржника, який є фізичною особою.

Відповідно до частини першої статті 2 КУзПБ (тут і надалі в редакції на дату спірних правовідносин) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

Особливості відновлення платоспроможності боржника, який є фізичною особою, визначено Книгою четвертою КУзПБ.

За частиною другою статті 6 КУзПБ щодо боржника - фізичної особи застосовуються такі судові процедури: реструктуризація боргів боржника; погашення боргів боржника. Процедура погашення боргів боржника вводиться у справі про неплатоспроможність разом з визнанням боржника банкрутом.

Регулювання процедури реструктуризації боргів боржника - фізичної особи наведено в розділі ІІІ "Реструктуризація боргів боржника" Книги четвертої "Відновлення платоспроможності фізичної особи" КУзПБ (статті 124-129 Кодексу).

Реструктуризація боргів боржника - це судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов`язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника (стаття 1 КУзПБ).

Отже, ця судова процедура є першим, обов`язковим та пріоритетним етапом справи про неплатоспроможність фізичної особи, у якій боржник може реалізувати право на зміну способу та порядку сплати боргів з урахуванням його об`єктивних можливостей і прагнення до розрахунку з кредиторами, маючи гарантії залишення частини доходу на задоволення побутових потреб та може отримати прощення (списання) кредиторських вимог чи їх частини.

За приписами КУзПБ судова процедура реструктуризації боргів боржника має строковий характер та вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.

В ухвалі про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника господарський суд зазначає, зокрема, строк підготовки та подання до господарського суду плану реструктуризації боргів боржника, який не може перевищувати трьох місяців з дня проведення підготовчого засідання суду (пункт 8 частини п`ятої статті 119 КУзПБ).

Попереднє засідання суду проводиться не пізніше 60 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність (частина друга статті 122 КУзПБ).

Стаття 124 КУзПБ встановлює загальні вимоги до плану реструктуризації боргів боржника, серед яких є вимоги до умов, що мають бути зазначені у цьому плані (частина друга), а частиною четвертою цієї статті також визначені загальні вимоги до виконання плану реструктуризації боргів боржника.

Так, частиною другою статті 124 КУзПБ визначено, що у плані реструктуризації боргів боржника зазначаються: 1) обставини, які спричинили неплатоспроможність боржника; 2) інформація про визнані судом вимоги кредиторів із зазначенням їх розміру та черговості задоволення; 3) інформація про майновий стан боржника за результатами проведених заходів з виявлення та складання опису майна боржника (проведення інвентаризації); 4) інформація про всі доходи боржника, у тому числі доходи, які боржник розраховує отримати протягом процедури реструктуризації боргів; 5) розмір суми, яка щомісяця буде виділятися для погашення вимог кредиторів; 6) вимоги кредиторів до боржника, які будуть прощені (списані) у разі виконання плану реструктуризації боргів; 7) розмір суми, яка щомісяця залишатиметься боржнику на задоволення побутових потреб, у розмірі не менше одного прожиткового мінімуму на боржника та на кожну особу, яка перебуває на його утриманні.

Згідно з частиною третьою статті 124 КУзПБ план реструктуризації боргів боржника може містити положення про: 1) реалізацію в процедурі реструктуризації боргів частини майна боржника, у тому числі того, що є предметом забезпечення, черговість, строки реалізації такого майна та кошти, які планується отримати від його реалізації; 2) зміну способу та порядку виконання зобов`язань, у тому числі розміру та строків погашення боргів; 3) відстрочення чи розстрочення або прощення (списання) боргів чи їх частини; 4) виконання зобов`язань боржника третіми особами, зокрема шляхом укладення договору поруки, гарантії та інших правочинів згідно з цивільним законодавством; 5) інші заходи, спрямовані на покращення майнового стану боржника та задоволення вимог кредиторів (перекваліфікація, працевлаштування тощо). Задоволення вимог кредиторів здійснюється арбітражним керуючим пропорційно за рахунок коштів, отриманих від виконання плану реструктуризації боргів, у черговості, визначеній цим Кодексом.

У свою чергу, розроблення проекту плану реструктуризації має відбуватися відповідно до вимог статті 124 КУзПБ, зокрема, щодо форми і змісту проекту плану, це дасть можливість зборам кредиторів оцінити перспективу відновлення платоспроможності боржника та дасть можливості прийняття рішення про його схвалення та подання на затвердження господарському суду або відхилення і прийняття рішення про перехід до процедури погашення боргів.

Отже, при поданні до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, обов`язком боржника є складення реального (виконуваного) проекту плану реструктуризації, який після розгляду господарським судом грошових вимог та формування реєстру кредиторів розробляється, уточняється та погоджується з кредиторами.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, у наданому боржником проекті плану реструктуризації не відображено усіх відомостей, як того вимагають положення статті 124 КУзПБ, зокрема не вказано обставин, які спричинили неплатоспроможність, усіх доходів боржника, які він має та розраховує отримати протягом процедури реструктуризації, розміру суми, яка щомісячно буде виділятися на погашення вимог кредиторів, черговості та строків реалізації предмету іпотеки.

Верховний Суд враховує, що наведені обставини, встановлені апеляційним судом, відповідають матеріалам справи та не спростовуються доводами касаційної скарги боржника.

Крім того, суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив про те, що місцевий господарський суд, вказавши про неможливість розгляду судом плану реструктуризації боргів з підстав його несхвалення кредиторами, яким він надавався боржником, помилково не перевірив питання того, чи відповідає такий план приписам статті 124 КУзПБ.

З наведеного суд касаційної інстанції відзначає, що належної оцінки плану реструктуризації боргів боржника судом першої інстанції надано не було, що мало наслідком неповне з`ясування причин незгоди заставного кредитора з таким планом, його умовами та спрямованості на реальне погашення вимог кредитора, що може характеризувати добросовісність чи недобросовісність боржника.

Щодо висновків місцевого господарського суду, спростованих судом апеляційної інстанції, про можливість переходу до процедури погашення боргів боржника колегія суддів враховує таке.

За змістом частини першої статті 130 КУзПБ господарський суд ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника у двох випадках, якщо:

- протягом 120 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зборами кредиторів не прийнято рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника;

- зборами кредиторів прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів боржника.

Ця норма хоча і регламентує початок судової процедури погашення боргів боржника, проте не визначає всіх випадків її введення та усієї сукупності підстав, що належить з`ясувати суду для переходу до наступної судової процедури у справі.

Зокрема, у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 26.05.2022 № 903/806/20 було відзначено, що до встановленого строку визнання боржника банкрутом за частиною першою статті 130 КУзПБ господарський суд у судовому засіданні, призначеному згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 122 КУзПБ, зобов`язаний з`ясувати причини неподання на затвердження плану реструктуризації боргів і позиції сторін та за результатами ухвалити рішення про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника, або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність в порядку частини одинадцятої статті 126 КУзПБ

Зважаючи на те, що судом першої інстанції не було проаналізовано зміст плану реструктуризації стосовно відповідності його положенням статті 124 КУзПБ через призму його реальності, виконуваності та відповідності самій природі реструктуризації, не досліджено причин незгоди заставного кредитора з таким планом та його умовами, не відображення цих питань в постанові про визнання боржника банкрутом, колегія суддів касаційного суду погоджується з висновком апеляційного суду про помилковість (з підстав передчасності) визнання банкрутом фізичної особи ОСОБА_1 та введення процедури погашення боргів боржника.

Відповідно до частини одинадцятої статті 126 КУзПБ якщо протягом трьох місяців з дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність і введення процедури реструктуризації боргів боржника до господарського суду не поданий погоджений боржником і схвалений кредиторами план реструктуризації боргів боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника відповідно до цього Кодексу або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.

У постанові Верховного Суду від 25.08.2021 у справі №925/473/20 викладена правова позиція, що також підтримана у постанові цього Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі №910/6639/20 (на які посилається скаржник), за змістом якої суд може прийняти рішення про перехід до процедури погашення боргів боржника, лише за умови добросовісного виконання боржником своїх обов`язків та якщо протягом 120 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зборами кредиторів не прийнято рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника (частина перша статті 130 КУзПБ).

Адже, у справах про неплатоспроможність фізичних осіб існує ризик ігнорування боржниками мети і завдань процедури реструктуризації боргів, що може полягати у не розробленні та не поданні на розгляд кредиторам проекту плану реструктуризації, надання фіктивного (зазначення вигаданих розмірів сум погашення чи інших відомостей) та невиконуваного плану реструктуризації, який не відповідатиме вимогам статті 124 КУзПБ, пасивній участі боржника в цій процедурі.

Така поведінка може пояснюватись прагненням боржників спонукати кредиторів до відхилення такого плану (не прийняття рішення щодо його схвалення зборами кредиторів), що зі спливом 120 днів з дня відкриття провадження у справі (частина перша статті 130 КУзПБ) створює формальні підстави для переходу в процедуру погашення боргів.

Верховний Суд зауважив, що вказане безперечно не повинно залишатись поза судовим контролем, оскільки господарський суд та сторони (учасники) справи не позбавлені можливості надавати оцінку поведінці боржника: чи є вона відкритою, зрозумілою, своєчасною та добросовісною чи, навпаки, недобросовісною, такою, що містить ознаки ухилення від виконання зобов`язань, маючи на меті фактичне списання заборгованості перед кредиторами, що може свідчити про зловживання правом на доступ до суду зі зверненням із заявою про неплатоспроможність.

Таким чином, у випадку неподання до господарського суду протягом трьох місяців погоджений боржником і схвалений кредиторами план реструктуризації боргів боржника, суд, через призму судового контролю, повинен за своїм внутрішнім переконанням оцінити за наявними у матеріалах справи доказами причини неподання погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів, які можуть полягати за одних обставин у діях/бездіяльності кредиторів, за інших обставин - у діях/бездіяльності боржника, при цьому враховуючи добросовісність поведінки учасників провадження у справі про неплатоспроможність.

У розвиток цієї правової позиції Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 26.05.2022 у справі № 903/806/20 наголосив, що добросовісність боржника - фізичної особи є визначальним критерієм для оцінки обставин і підстав якими КУзПБ зумовлює вирішення судом питання щодо подальшого руху справи, зокрема закриття провадження про неплатоспроможність фізичної особи у випадках, передбачених статтями 123, 126, 128 КУзПБ. Тому, обставини, що свідчать про недобросовісну поведінку боржника у сукупності з іншими обставинами справи підлягають врахуванню господарським судом як підстави для ухвалення рішення про закриття провадження у справі, замість переходу до процедури погашення боргів боржника.

Такими обставинами можуть бути, серед іншого ненадання боржником обґрунтованих пояснень стосовно обставин неплатоспроможності (руху активів, витрачання отриманих від кредиторів коштів тощо); зазначення у декларації працездатного боржника відомостей про доходи, що значно менші за відповідний середній показник у регіоні та за відповідною спеціальністю; посилання у декларації про майновий стан на ненадання інформації членом сім`ї боржника за умови, що така інформація є необхідною для з`ясування суттєвих для справи обставин, або у інший спосіб ухилення боржника від конструктивної співпраці з кредиторами, керуючим реструктуризацією чи від відкритої взаємодії з судом, економічна необґрунтованість та/або очевидна невиконуваність плану реструктуризації, яка може призвести до явного порушення прав кредиторів щодо отримання боргу в розумні строки.

У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції встановив, що інформація про дохід від орендної плати у сумі 90 000,00 грн, яка була зазначена в уточнюючій декларації за 2020 рік, була спростована Боржницею у поясненнях від 25.08.2022 як помилка, допущена при заповнені декларації. Втім, сама ж Боржниця у заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зазначала, що її дохід є мінливим, зокрема залежить від отримання грошових коштів від оренди іпотечної квартири.

Апеляційним судом також взято до уваги й інші з`ясовані обставини (наведені вище у описовій частині цієї постанови), які, на думку цього суду, викликають обґрунтовані сумніви щодо добросовісності Боржниці, а саме:

- Боржницею не надано жодних розумних пояснень з приводу того, чому за наявності у власності квартиру, яка, за її твердженням, не перебуває в оренді та відповідно не приносить їй дохід, остання проживає на досить невеликій площі будинку, який належить її дядьку, разом із ним та його дружиною. При цьому, як стверджує Боржниця, останні не ведуть спільне господарство;

- відповідно до відомостей, наданих самою Боржницею, починаючи з 2009 року у неї відсутнє офіційне постійне місце працевлаштування, що свідчить про те, що ОСОБА_5 офіційно не отримує дохід та не може забезпечувати власне життєзабезпечення. Втім, жодних доказів на підтвердження того, що Боржниця об`єктивно не має змоги працювати, отримувати дохід, зокрема й задля погашення власних боргів, наявні матеріли справи не містять, а Боржницею не надано;

- Боржницею не надано й жодних пояснень з приводу того, що було перепоною, у випадку відсутності постійного працевлаштування та отримання доходу, для передачі в оренду квартири, що знаходиться у її власності, у тому числі задля погашення існуючої заборгованості;

- Боржниця, яка стверджує, що не має жодного доходу та не має можливості погасити існуючу заборгованість перед кредиторами, неодноразово перетинала державний кордон України протягом 2019-2021 років, в тому числі авіасполученням, що безумовно потребує витрат, та відповідно викликає обґрунтовані сумніви щодо дійсного майнового стану боржника.

Виходячи із встановлених у цій справі фактичних обставин, вищезазначених положень законодавства та правових висновків Верховного Суду, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що ненадання Боржницею повних і достовірних відомостей щодо майна, доходів та витрат, доказів сумлінного виконання обов`язків боржника, зокрема ненадання плану реструктуризації боргів та невідображення у проєкті плану реструктуризації усіх відомостей, передбачених у статті 124 КУзПБ, свідчить про недобросовісну поведінку Боржниці, що є достатньою підставою для закриття провадження у справі про неплатоспроможність за частиною одинадцятою статті 126 КУзПБ.

Таким чином, оскаржувана постанова ухвалена у відповідності до норм чинного законодавства, тому доводи скаржника про неправомірність висновків апеляційного господарського суду щодо наявності підстав для закриття провадження у справі колегія суддів відхиляє з підстав їх необґрунтованості.

Зазначеним вище спростовуються доводи касаційної скарги стосовно неврахування апеляційним господарським судом відповідних правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 25.08.2021 у справі №925/473/20, від 22.09.2021 у справі №910/6639/20 від 26.05.2022 у справі №903/806/20.

Посилання в касаційній скарзі на правові висновки у постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі №918/420/16, ухваленій за результатами розгляду питання про перехід до судової процедури ліквідації у справі про банкрутство юридичної особи, судом відхиляються, оскільки правовідносини не є релевантними цій справі про неплатоспроможність фізичної особи.

Щодо доводів касаційної скарги про неврахування судом апеляційної інстанції висновку Верховного Суду щодо застосування статей 126, 130 КУзПБ, викладеного у постанові від 20.09.2022 у справі №920/27/21, колегія суддів зауважує, що відмінність правозастосування у вказаній постанові та у цій справі зумовлена неоднаковими фактичними обставинами справ, встановленими судами, іншими поданими сторонами та оціненими судами доказами, у залежності від яких (обставин і доказів) й прийнято судове рішення, що виключає подібність названих справ, зокрема, за змістовним критерієм.

Інші аргументи скаржника стосовно ненадання судом апеляційної інстанції належної оцінки окремим фактам і доказам за своєю суттю зводяться до переоцінки встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи, що перебуває поза межею повноважень суду касаційної інстанції в силу приписів статті 300 ГПК України.

Верховний Суд звертає увагу, що суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16).

З урахуванням вищезазначеного у сукупності, колегія суддів вважає, що висновок суду апеляційної інстанції про закриття провадження у справі про неплатоспроможність за частиною одинадцятою статті 126 КУзПБ ґрунтується на встановлених судом обставинах і оцінених доказах та повністю узгоджується з приписами чинного законодавства та висновками Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а доводи касаційної скарги фактично зводяться до необхідності переоцінки цих доказів та обставин, що відповідно до статті 300 ГПК України не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Переглянувши у касаційному порядку в межах доводів та вимог касаційної скарги оскаржувану постанову апеляційного господарського суду, Верховний Суд не встановив порушення та невірного застосування норм права, на які посилався скаржник.

На підставі викладеного та беручи до уваги межі перегляду справи судом касаційної інстанції в порядку статті 300 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 та необхідність залишення оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду від 13.03.2023 у цій справі без змін.

Розподіл судових витрат

У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, судові витрати у вигляді судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.03.2023 у справі № 916/3871/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя К.М. Огороднік

Судді С.В. Жуков

В.І. Картере