Постанова

від 15.03.2023 по справі 910/2662/16

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" березня 2023 р. Справа№ 910/2662/16

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ходаківської І.П.

суддів: Владимиренко С.В.

Демидової А.М.

за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.

за участю представників:

від позивача: Кирищук В.П.

від відповідача: не з`явився

від КП "ЦОС Шевченківського району": Горупаха В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ"

на ухвалу господарського суду міста Києва від 25.10.2022 (дата підписання повного тексту ухвали 01.11.2022) (про заміну сторони у справі правонаступником)

у справі № 910/2662/16 (суддя Ярмак О.М.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ"

до Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація №112" Голосіївської районної у м. Києві ради

про стягнення 112 985, 05 грн заборгованості

В С Т А Н О В И В :

В лютому 2016 року Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація №112" Голосіївської районної у м. Києві ради про стягнення 112 985,05 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.04.2016 у справі №910/2662/16 позов задоволено, з Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація №112" Голосіївської районної у м. Києві ради на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" стягнуто 112 985 грн. 05 коп. заборгованості та 1 694 грн. 78 коп. судового збору.

19.05.2016 на виконання рішення суду видано наказ.

Ухвалою суду господарського суду міста Києва від 12.06.2018 замінено стягувача - Публічне акціонерне товариство "Київенерго" на його правонаступника - Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські електромережі" (ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі").

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.04.2017 між сторонами у справі затверджено мирову угоду від 15.02.2017.

05.10.2022 ПрАТ "ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" звернулось до господарського суду міста Києва із заявою про заміну сторони виконавчого провадження щодо виконання наказу господарського суду міста Києва від 19.05.2016 у справі № 910/2662/16, зокрема, боржника - КП "Житлово-експлуатаційна організація №112 Голосіївського району" на його правонаступника КП "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району".

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.10.2022, яка є предметом апеляційного оскарження, в задоволенні заяви ПрАТ "ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" про заміну сторони правонаступником по справі №910/2662/16 відмовлено.

Ухвалу суду мотивовано тим, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців станом на момент подачі заяви про заміну сторони правонаступником, запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи - КП "Житлово-експлуатаційна організація-112 Голосіївського району" не внесено, зазначено статус юридичної особи - в стані припинення. Отже, відсутні відомості щодо правонаступників юридичної особи - КП "Житлово-експлуатаційна організація-112 Голосіївського району". Таким чином, боржник - КП "Житлово-експлуатаційна організація-112 Голосіївського району" як юридична особа не припинений. Крім того, судом враховано, що в матеріалах справи відсутній передавальний акт (сформований та затверджений), за яким права та обов`язки особи, яка приєднується, переходять до особи, до якої приєднуються.

Короткий зміст апеляційної скарги та її доводів.

Не погоджуючись з ухвалою господарського суду міста Києва від 25.10.2022, ПрАТ "ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати згадану ухвалу суду як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права (ст.ст. 13, 104, 107 ЦК України, п. 2 ч. 1 ст. 2, ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 73, 74, 76, 77, 78, 86, 326, 334 ГПК України), постановити нову ухвалу, якою замінити боржника КП "Житлово-експлуатаційна організація-112 Голосіївського району" на його правонаступника КП "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району".

Апеляційна скарга обґрунтована посиланням на те, що судом не взято до уваги, що рухоме та нерухоме майно, а також житловий фонд, який перебував на балансі боржника станом на 2014 рік, згідно з рішенням Київської міської ради № 270/270 «Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва» передавався КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва». Внаслідок приєднання правонаступником є лише одна особа і будь-який розподіл прав та обов`язків при такому виді реорганізації неможливий. Також скаржник в апеляційній скарзі посилається висновки Верховного Суду, викладені у постановах зі справ №910/5953/17, №922/4519/14, №264/5957/17 щодо застосування положень статей 104 - 109 ЦК України у розгляді заяв про заміну сторони виконавчого провадження.

КП «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» подало до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Києва від 25.10.2022 - без змін, посилаючись при цьому, що у разі злиття, приєднання, поділу підприємств, момент переходу майна та відповідних прав і обов`язків до нових підприємств - правонаступників, визначається моментом підписання передавального акту або розподільчого балансу.

ПрАТ "ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" подано відповідь на відзив на апеляційну скаргу, який залучено до матеріалів справи і враховано судом.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті та явка представників сторін.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.11.2022 апеляційну скаргу ПрАТ "ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" у справі №910/2662/16 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Ходаківська І.П., судді: Владимиренко С.В., Демидова А.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2022 витребувано з господарського суду міста Києва матеріали справи №910/2662/16 та відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" на ухвалу господарського суду міста Києва від 25.10.2022 до надходження матеріалів із суду першої інстанції.

Після надходження до суду матеріалів справи, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2023 за клопотанням ПрАТ "ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" поновлено строк на апеляційне оскарження ухвали господарського суду міста Києва від 25.10.2022, відкрито апеляційне провадження у справі № 910/2662/16, призначено до розгляду апеляційну скаргу на 15.03.2023.

У судове засідання 15.03.2023 з`явився представник позивача, який підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити.

У судове засідання 15.03.2023 з`явився представник КП "ЦОС Шевченківського району", який заперечив проти апеляційної скарги і просив відмовити в її задоволенні.

Обставини, встановлені місцевим господарським судом і перевірені судом апеляційної інстанції.

Рішенням Київської міської ради від 23.05.2018 №838/4902 "Про реорганізацію комунальних підприємств шляхом приєднання" реорганізовано більше 50 комунальних підприємств, у т.ч. Підприємство, шляхом приєднання до КП "ЦОС Шевченківського району" (пункт 1 рішення).

Пунктом 2 вказаного рішення встановлено, що КП "ЦОС Шевченківського району" є правонаступником усіх прав та обов`язків комунальних підприємств, зазначених у пункті 1 цього рішення (у т.ч. КП "Житлово-експлуатаційна організація №112 Голосіївського району").

Відповідно до пункту 3 вказаного рішення КП "ЦОС Шевченківського району" перейменовано у комунальне підприємство "Центр обслуговування споживачів" (далі - КП "Центр обслуговування споживачів").

Пунктом 4 рішення зобов`язано виконавчий орган Київської міської ради (КМДА): здійснити організаційно-правові заходи, пов`язані з виконанням цього рішення; утворити комісії з реорганізації комунальних підприємств територіальної громади міста Києва, передбачених у пункті 1 рішення, шляхом приєднання їх до КП "Центр обслуговування споживачів" та затвердити їх склад; затвердити передавальні акти в установленому порядку; затвердити нову редакцію Статуту КП "Центр обслуговування споживачів"; закріпити за КП "Центр обслуговування споживачів" на праві господарського відання майно реорганізованих комунальних підприємств, зазначених у пункті 1 цього рішення.

Пунктом 5 рішення Київської міської ради від 23.05.2018 №838/4902 "Про реорганізацію комунальних підприємств шляхом приєднання" встановлено строк для заявлення кредиторами своїх вимог до комунальних підприємств, зазначених у пункті 1 цього рішення, протягом двох місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо реорганізації таких підприємств.

КП "ЦОС Шевченківського району" зобов`язано забезпечити державну реєстрацію Статуту в установленому порядку (пункт 6 рішення).

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.08.2018 №1555 "Про організаційно-правові заходи, пов`язані з виконанням рішення Київської міської ради від 23.05.2018 №838/4902 "Про реорганізацію комунальних підприємств шляхом приєднання" утворено комісію з реорганізації КП "Житлово-експлуатаційна організація №112 Голосіївського району" шляхом приєднання до КП "ЦОС Шевченківського району" та затверджено її склад.

Пунктом 58 розпорядження вирішено комісіям з реорганізації комунальних підприємств, утвореним згідно з пунктами 1-57 цього розпорядження, у встановленому порядку: провести інвентаризацію майна комунальних підприємств, зазначених у пунктах 1-57 цього розпорядження; за результатами інвентаризації скласти передавальні акти, якими визначити всі права та обов`язки, а також майно комунальних підприємств, зазначених у пунктах 1-57 цього розпорядження, що переходять до КП "ЦОС Шевченківського району", та подати передавальні акти на затвердження виконавчому органу Київської міської ради (КМДА); вжити передбачених законодавством заходів з реорганізації комунальних підприємств, зазначених у пунктах 1-57 цього розпорядження, шляхом їх приєднання до КП "ЦОС Шевченківського району".

Пунктом 59 розпорядження Київської міської державної адміністрації від 27.08.2018 №1555 "Про організаційно-правові заходи, пов`язані з виконанням рішення Київської міської ради від 23.05.2018 №838/4902 "Про реорганізацію комунальних підприємств шляхом приєднання" визначено завершити заходи з реорганізації комунальних підприємств (у тому числі КП "Житлово-експлуатаційна організація №112" Голосіївської районної у м. Києві ради) до 01.09.2020.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 02.09.2021 №1893 "Про внесення змін до пункту 59 розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27.08.2018 №1555", зокрема, у пункті 59 розпорядження від 27.08.2018 №1555 дату завершення заходів з реорганізації комунальних підприємств змінено на 01.09.2022.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань КП "Житлово-експлуатаційна організація №112" Голосіївської районної у м. Києві ради перебуває в стані припинення.

Станом на час розгляду поданої позивачем заяви про заміну сторони (боржника) за наказом у цій справі передавальний акт, яким визначено всі права та обов`язки, а також майно КП "Житлово-експлуатаційна організація №112" Голосіївської районної у м. Києві ради, що переходять до КП "ЦОС Шевченківського району", не сформовано та не затверджено власником.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.

Згідно зі статтею 52 ГПК України в разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

Згідно з частиною п`ятою статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.

Відповідно до приписів статті 334 ГПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

За змістом даної норми права суд при вирішенні питання про заміну сторони виконавчого провадження має пересвідчитися, що особа, яка звертається із такою заявою, відноситься до переліку осіб, визначених частиною другою статті 334 ГПК України, та, що до заяви додані документи, які підтверджують правонаступництво сторони виконавчого провадження.

У зв`язку з заміною боржника або стягувача відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, з огляду на що припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним боржником або стягувачем проводиться відповідно до положень Закону України "Про виконавче провадження" та норм ГПК України за заявою заінтересованої особи зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього боржника або стягувача всі права та обов`язки у зобов`язанні, у тому числі, й право бути стороною виконавчого провадження.

Підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків сторони, яка вибула, в цих правовідносинах.

Процесуальне правонаступництво на стадії виконання судового рішення є однією з процесуальних гарантій захисту та відновлення захищених судом прав та інтересів фізичних і юридичних осіб. Воно є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони у матеріальному правовідношенні її правонаступником). У зв`язку з цим для вирішення судом питання про процесуальну заміну сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення і перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.12.2020 зі справи №15/148-10-4045, від 02.04.2021 зі справи №34/16, від 21.05.2021 зі справи №922/1995/17.

Під правонаступництвом у виконавчому провадженні розуміють заміну однієї зі сторін (стягувача або боржника) з переходом прав та обов`язків від попередника до іншої особи (правонаступника), що раніше не брала участі у виконавчому провадженні.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.11.2020 у справі №916/617/17 зазначила, що оскільки виконавче провадження є самостійною стадією судового процесу, сторони виконавчого провадження належать до учасників справи, а отже, якщо процесуальне правонаступництво має місце на стадії виконавчого провадження, заміна сторони виконавчого провадження означає й заміну учасника справи.

Приписи статті 334 ГПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва на стадії виконання судового рішення, застосовуються разом з положеннями статті 52 цього Кодексу.

Для процесуального правонаступництва юридичної особи, яка є стороною чи третьою особою у судовому процесі, необхідне встановлення або правонаступника такої юридичної особи внаслідок її припинення шляхом реорганізації, або правонаступника окремих її прав чи обов`язків внаслідок заміни сторони у відповідному зобов`язанні. В обох випадках для встановлення процесуального правонаступництва юридичної особи суд має визначити підстави такого правонаступництва, а також обсяг прав та обов`язків, який перейшов до правонаступника у спірних правовідносинах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі №264/5957/17).

Частиною 5 статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутись до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Таким чином, процесуальне правонаступництво можливо не лише в разі припинення юридичної особи, а також й в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, у т.ч. у разі припинення правосуб`єктності боржника у виконавчому провадженні.

В обґрунтування поданої заяви ПрАТ "ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" посилалось на рішення Київської міської ради №838/4902 від 23.05.2018 "Про реорганізацію комунальних підприємств шляхом приєднання", яким реорганізовано, зокрема, Комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційна організація №112 Голосіївського району" шляхом його приєднання до Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" та визначено, що останнє є правонаступником усіх прав та обов`язків таких комунальних підприємств.

Згідно з частиною 1 статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов`язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Статтею 106 ЦК України передбачено, що злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади. Законом може бути передбачено одержання згоди відповідних органів державної влади на припинення юридичної особи шляхом злиття або приєднання.

Порядок припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу та перетворення регламентовано статтею 107 ЦК України, за приписами якої кредитор може вимагати від юридичної особи, що припиняється, виконання зобов`язань якої не забезпечено, припинення або дострокового виконання зобов`язання, або забезпечення виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом. Після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом. Порушення положень частин другої та третьої цієї статті є підставою для відмови у внесенні до єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи та державній реєстрації створюваних юридичних осіб - правонаступників.

У частині восьмій статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" передбачено, що у разі приєднання юридичних осіб здійснюється державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті приєднання, та державна реєстрація змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються. Приєднання вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються.

У пунктах 37, 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №910/5953/17, на яку посилається скаржник, зазначено, що при реорганізації юридичної особи відбувається універсальне правонаступництво. При універсальному правонаступництві все майно особи як сукупність прав та обов`язків, які їй належать, переходить до правонаступника чи правонаступників, при цьому в цій сукупності переходять усі окремі права та обов`язки, які належали на момент правонаступництва правопопереднику незалежно від їх виявлення на той момент. Ухвалюючи рішення про реорганізацію, уповноважений орган юридичної особи спрямовує свою волю на передачу не окремого майна, прав або обов`язків, а усієї їх сукупності.

За змістом пунктів 40-43 зазначеної постанови Великої Палати Верховного Суду у справі №910/5953/17 при реорганізації в формі злиття немає значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов`язків. Адже правонаступник лише один, що унеможливлює виникнення будь-яких спорів щодо переходу майна, прав чи обов`язків.

Частини друга та третя статті 107 ЦК України до внесення до них змін згідно із Законом України від 26.11.2015 № 835-VIII "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", який набрав чинності 13.12.2015, мали таку редакцію: "Після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), які мають містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов`язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом". Тобто і для передавального акта, і для розподільчого балансу встановлювалися однакові вимоги.

Натомість у редакції, чинній з 13.12.2015, цими нормами установлено, що після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами.

Отже, лише при припиненні суб`єкта господарювання шляхом поділу в розподільчому балансі визначається правонаступництво. Внаслідок же злиття, приєднання або перетворення правонаступником є лише одна особа і будь-який розподіл прав та обов`язків при таких видах реорганізації неможливий.

Водночас чинне законодавство не містить загальної норми щодо моменту виникнення універсального правонаступництва юридичної особи, внаслідок приєднання.

Ухвалюючи рішення про реорганізацію, уповноважений орган юридичної особи спрямовує свою волю на передачу не окремого майна, прав або обов`язків, а всієї їх сукупності. Тобто при універсальному правонаступництві до правонаступника чи правонаступників переходить усе майно особи як сукупність прав та обов`язків, які їй належать (незалежно від їх виявлення на момент правонаступництва), на підставі передавального акта. Наведені обставини передують внесенню запису до Реєстру про припинення юридичної особи, яка припиняється в результаті реорганізації.

За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 16.06.2020 у справі №910/5953/17, якщо припустити, що правонаступництво настає лише з моменту державної реєстрації припинення юридичної особи, то це призведе до можливостей порушення прав кредиторів, які протягом значного періоду часу не зможуть звернутися з вимогами до юридичної особи, яка отримає все майно правопопередника, але не буде нести відповідальність за його зобов`язаннями. При цьому Велика Палати Верховного Суду в зазначеній постанові визнала помилковим висновок попередніх судових інстанцій про те, що правонаступництво не відбулося за відсутності в Реєстрі запису про припинення юридичної особи, яка реорганізовувалася.

Зазначене також кореспондується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 14.09.2020 у справі №296/443/16-ц та постанові від 04.11.2020 у справі №922/817/18.

Отже, для вирішення питання щодо можливості процесуального правонаступництва суд у кожному конкретному випадку має аналізувати фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права, зокрема відомості первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення, перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника. Близька за змістом правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду від 04.11.2020 у справі №922/817/18.

Відмовляючи у задоволенні заяви у справі, що переглядається, суд першої інстанції виходив з того, що рішення Київської міської ради від 23.05.2018 №838/4902 "Про реорганізацію комунальних підприємств шляхом приєднання" та розпорядження Київської міської державної адміністрації від 27.08.2018 №1555 "Про організаційно-правові заходи, пов`язані з виконанням рішення Київської міської ради від 23.05.2018 №838/4902 "Про реорганізацію комунальних підприємств шляхом приєднання" не замінюють належного підтвердження факту припинення КП "Житлово-експлуатаційна організація №112" Голосіївської районної у м. Києві ради (відповідача) як юридичної особи та не можуть засвідчувати набуття КП "ЦОС Шевченківського району" статусу учасника спірних матеріально-правових відносин з ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" (з підстав правонаступництва прав та обов`язків КП "Житлово-експлуатаційна організація №112" Голосіївської районної у м. Києві ради), адже за змістом частин другої та третьої статті 107 ЦК України таке правонаступництво має підтверджуватися затвердженим засновником (КМДА) відповідним передавальним актом, тоді як ані доказів складання такого акту, ані його затвердження на дату ухвалення оскаржуваного рішення заявником, як і даних з ЄДР, надано не було.

Колегія суддів зазначає про те, що відповідно до частин першої, четвертої статті 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Як вже було зазначено вище, згідно з частиною першою статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (частина п`ята статті 104 ЦК України).

При цьому, суд апеляційної інстанції також враховує, що відповідно до позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 11.07.2012 у справі №6-65цс12, а також Верховного Суду, викладеній в постановах від 20.02.2018 у справі №920/608/17, від 20.11.2018 у справі №925/1143/17, від 18.03.2021 у справі №917/462/20, виходячи з аналізу змісту норм статей 104, 105, 110 ЦК України, ліквідація є такою формою припинення юридичної особи за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами у передбачених ними випадках, у результаті якої вона припиняє свою діяльність (справи і майно) без правонаступництва, тобто без переходу прав та обов`язків до інших осіб. Іншою формою припинення юридичної особи є передача всього свого майна, прав та обов`язків іншим юридичним особам-правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу чи перетворення (статті 104 - 109 ЦК України). У розумінні зазначених норм закону приєднання - це така форма реорганізації, при якій одна юридична особа включається до складу іншої юридичної особи, що продовжує існувати й далі, але в більшому масштабі. Приєднувана ж організація припиняє свою діяльність як самостійна юридична особа. У разі приєднання на підставі передавального (а не ліквідаційного) акта орган, який здійснює державну реєстрацію юридичної особи, виключає юридичну особу, яка припинила діяльність, з державного реєстру. Юридична особа-правонаступник, до якої внаслідок приєднання перейшли майно, права та обов`язки припиненої юридичної особи, несе відповідальність за її зобов`язаннями в повному обсязі (стаття 107 ЦК України).

Отже, прийняття рішення Київською міською радою від 23.05.2018 №838/4902 "Про реорганізацію комунальних підприємств шляхом приєднання" та прийняття розпорядження Київською міською державною адміністрацією від 27.08.2018 №1555 "Про організаційно-правові заходи, пов`язані з виконанням рішення Київської міської ради від 23.05.2018 №838/4902 "Про реорганізацію комунальних підприємств шляхом приєднання" не може засвідчувати набуття КП "ЦОС Шевченківського району" статусу учасника спірних матеріально-правових відносин з ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" з підстав правонаступництва прав та обов`язків відповідача, оскільки відсутні докази наявності затвердженого засновником (КМДА) передавального акта, як того вимагає стаття 107 ЦК України. Колегія суддів звертає увагу, що передавальний акт та розподільчий баланс, які затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення (стаття 107 ЦК України) і є підтвердженням факту та допустимим доказом переходу прав та обов`язків юридичної особи, яка припиняється шляхом приєднання до іншої юридичної особи.

Суд зазначає, що підставою для процесуального правонаступництва особи є встановлення наявності безпосередньо у неї правових підстав її наступництва у відповідних матеріальних правовідносинах , що водночас не було доведено стягувачем (заявником).

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

У прийнятті даної постанови судом апеляційної інстанції враховуються висновки Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 08.02.20 зі справи № 910/16900/19.

Частиною шостою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Суд відхиляє посилання скаржника на правові висновки Верховного Суду у справах №910/5953/17, №922/4519/14, №264/5957/17 з огляду на те, що обставини у вказаних справах та у справі, що розглядається, не є подібними за змістовним критерієм, як то визначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин, конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі на висновки Верховного Суду, викладені у постановах зі справ №910/5953/17, №922/4519/14, №264/5957/17 щодо застосування положень статей 104 - 109 ЦК України у розгляді заяв про заміну сторони виконавчого провадження, колегією суддів відхиляється, оскільки застосування положень статей 52, 334 ГПК України та обґрунтованості доводів заявника в цій частині, суд здійснює у кожній конкретній справі, з урахуванням поданих заявником доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується момент встановлення процесуального правонаступництва, підстави такого правонаступництва, а також обсяг прав та обов`язків, який перейшов до правонаступника у спірних правовідносинах.

У наведених вище справах Верховний Суд робив правові висновки хоча й при подібному правовому регулюванні, однак з огляду на іншу фактично-доказову, зокрема, з урахуванням підтверджених обставин щодо переходу від первісного боржника до його правонаступника всі активів і пасивів за передавальними актами (інвентаризаційними описами, звіряльними відомостями тощо), а відтак за змістовним критерієм такі відносини не є подібними з правовідносинами у справі, що розглядається.

У постанові від 16.08.2020 зі справи №910/5953/17 Велика Палата Верховного Суду зробила висновки щодо застосування положень статей 104 - 109 ЦК України у спорі про стягнення заборгованості і такі висновки стосуються реорганізації ДП "Донецька залізниця" з правонаступництвом цього підприємства акціонерним товариством "Укрзалізниця", створеного за спеціальною процедурою, визначеною законом і окремою Постановою Кабінету Міністрів України, що також виключає подібність правовідносин, як за об`єктом спору так і за змістом цих відносин.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (рішення від 28.10.2020 №4241/03, §54, ЄСПЛ) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що скаржнику надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Згідно з ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.

Судові витрати

З огляду на те, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, судовий збір за подання апеляційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду міста Києва від 25.10.2022 у справі №910/2662/16 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Приватне акціонерне товариство "ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ".

Матеріали справи № 910/2662/16 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено - 20.03.2023.

Головуючий суддя І.П. Ходаківська

Судді С.В. Владимиренко

А.М. Демидова