Рішення

від 06.03.2023 по справі 905/58/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.03.2023 Справа №905/58/22 Господарський суд Донецької області у складі судді Устимової А.М.,

за участю секретаря судового засідання Вовк М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ИМПЕКС Л»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОМАШНІЙ ХЛІБ»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ДРУЖКІВСЬКИЙ ХЛІБ»

про стягнення заборгованості в розмірі 33000,00грн

за участю уповноважених представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився;

В С Т А Н О В И В:

Стислий зміст і підстави позовних вимог

27.12.2021 шляхом направлення поштового відправлення Товариство з обмеженою відповідальністю «ИМПЕКС Л» (далі ТОВ «ИМПЕКС Л») звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОМАШНІЙ ХЛІБ» (далі - ТОВ «ДОМАШНІЙ ХЛІБ» ) про стягнення заборгованості в розмірі 33000,00грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором про переведення боргу від 30.04.2021 із вчасної оплати заборгованості за договором №03/04/20 від 03.04.2020.

Процедура провадження у справі у господарському суді

Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.01.2022 для розгляду даної справи визначена суддя Устимова А.М.

Ухвалою від 14.01.2022 Господарський суд Донецької області відкрив провадження у справі №905/58/22, залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «ДРУЖКІВСЬКИЙ ХЛІБ» (далі - ТОВ«ДРУЖКІВСЬКИЙ ХЛІБ»), судове засідання у справі призначено на 10.02.2022 року о 12:30 год.

У зв`язку із перебуванням судді Устимової А.М. з 27.01.2022 по 11.02.2022 на лікарняному, судове засідання призначене на 10.02.2022 року о 12:30 год. не відбулось, про що сторони були повідомлені шляхом направлення телефонограм.

Ухвалою 14.02.2022 судове засідання у справі призначено на 28.02.2022 року о 12:00 год.

Ухвалою суду від 19.05.2022 внаслідок триваючої широкомасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України та введення воєнного стану в Україні судове засідання у справі відкладено, повідомлено учасників справи, що судове засідання у справі №905/58/22 буде призначене відразу після відновлення можливості безпечного для учасників судового процесу перебування у приміщенні суду при розгляді справи чи встановлення господарським судом наявності технічної можливості для проведення судового засідання в режимі відеоконференцзв`язку. Роз`яснено учасникам справи їх право подавати до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності за наявними матеріалами в порядку частини третьої статті 196 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК Украни).

Ухвалою від 05.01.2023 суд у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи №905/58/22 до закінчення воєнного стану в Україні відмовив, запропонував учасникам справи у строк п`ятнадцять днів письмово висловити актуальну позицію за предметом позовних вимог, у разі відсутності - суд буде розглядати справу за наявними матеріалами, надати інформацію щодо актуальних засобів зв`язку, інформація щодо яких відсутня в матеріалах справи. У разі відсутності додаткової інформації з цього приводу суд буде використовувати для повідомлення про хід провадження наявні в матеріалах справи та відкритих джерелах адреси електронної пошти підприємств.

Ухвалою від 24.01.2023 судове засідання у справі призначено на 08.02.2023.

Ухвалою від 08.02.2023 розгляд справи відкладено на 06.03.2023 о 14:15 год.

22.02.2023 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, за змістом якої останній просить забезпечити участь представника підприємства у засіданні, що призначене на 06.03.2023 о 14:15 год. у режимі відеоконференції поза приміщенням суду з використанням власних технічних засобів. 02.03.2023 електронною поштою до суду від позивача надійшли докази направлення заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відповідачу.

Ухвалою від 02.03.2023 заява ТОВ «ИМПЕКС Л» про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволена.

Представники сторін та третьої особи у судове засідання 06.03.2023 не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином - шляхом направлення копії ухвали суду від 08.02.2023 на адреси реєстрації підприємств органами поштового зв`язку. Факт отримання відправлень підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, що містяться в матеріалах справи. Додатково учасники справи повідомлялись шляхом направлення ухвали суду на адреси електронної пошти підприємств. Крім того, представники позивача та відповідача зареєстровані у підсистемі «Електронний суд» та мають доступ до матеріалів справи та процесуальних документів.

З`єднання з представником позивача у судовому засіданні 06.03.2023 не відбулось з невідомих суду причин, запрошення до участі у відеоконференції судом направлялось.

Згідно ч.5 ст.197 ГПК України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву, про що представник позивача повідомлений ухвалою суду від 02.03.2023.

За приписами ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Судом встановлена відсутність підстав для застосування ч.2 ст.202 ГПК України, що передбачає вичерпний перелік випадків, за наслідками настання яких суд повинен відкласти розгляд справи по суті.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки;(ч.3 ст.202 цього Кодексу).

Приймаючи до уваги, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін про його хід, без виклику уповноважених представників сторін у судове засідання, неявка представників сторін та третьої особи не перешкоджає розгляду справи по суті за наявними в ній матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Щодо строку розгляду справи суд зазначає таке.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Строк воєнного стану неодноразово продовжувався. Востаннє Указом Президента України № 757/2022 від 07.11.2022, який затверджено Законом України № 2738-IX від 16.11.2022, строк дії воєнного стану в Україні продовжено 05 години 30 хвилин 21.11.2022 року строком на 90 діб.

Розпорядженням №9-р від 15.04.2022 року «Про організацію роботи та комунікацію між працівниками в Господарському суді Донецької області в умовах воєнного стану», наказом №23 від 15.04.2022 «Про впровадження дистанційної роботи працівникам апарату суду та оголошення простою» запроваджено роботу Господарського суду Донецької області у відділеному режимі, встановлено дистанційний режим роботи.

За об`єктивних обставин, які пов`язані з місцезнаходження суду у м.Харкові, яке постійно знаходиться під ворожими обстрілами, роботою суду дистанційно, відсутністю можливості направлення процесуальних документів поштою розгляд справи здійснений судом без невиправданих зволікань настільки швидко, наскільки це було можливим за вказаних умов, у межах розумного строку в контексті положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Позиція учасників процесу

ТОВ «ИМПЕКС Л» в обґрунтування заявлених позовних вимог зазначило, що позивач за договором №03/04/20 від 03.04.2020 здійснив поставку товару ТОВ «ДРУЖКІВСЬКИЙ ХЛІБ», про що свідчать підписані представниками сторін видаткові накладні накладні. Грошові зобов`язання з оплати товару ТОВ «ДРУЖКІВСЬКИЙ ХЛІБ», які виникли на підставі п. 3.1.договору, частково не виконало, заборгованість складала 33000,00 грн. 30.04.2021 між ТОВ «ДРУЖКІВСЬКИЙ ХЛІБ» (первісний боржник), ТОВ «ДОМАШНІЙ ХЛІБ» (новий боржник) ТОВ «ИМПЕКС Л» (кредитор) укладено договір про переведення боргу, за яким первісний боржник переводить на нового боржника основний борг на загальну суму 33 000, 00 грн, що виник на підставі основного договору. Договір про переведення боргу не виконано, грошові кошти за отриманий товар не перераховані. Позивач направив відповідачу претензії від 25.10.2021 та від 01.12.2021, які останній отримав, однак відповіді не надав. Вказану заборгованість позивач просить стягнути у судовому порядку, а також відшкодувати за рахунок відповідача судовий збір та витрати на правничу допомогу.

На підтвердження позовних вимог позивач надав належним чином засвідчені копії: договору поставки №03/04/20 від 03.04.2020, договору про переведення боргу від 30.04.2021, видаткових накладних № И000003924 від 13.08.2020, №И000003928від 13.08.2020, № И000004062 від 20.08.2020, № И000004336 від 03.09.2020, товарно-транспортних накладних №И000003496 від 13.08.2020, №В000003500 від 13.08.2020, №И000003623 від 20.08.2020, № И000003869 від 03.09.2020, витягів з ЄДРПОУ щодо учасників справи, претензій, доказів направлення претензій, договору про надання правової допомоги від 19.10.2021, свідоцтва на право заняття адвокатською діяльністю, ордеру, акту прийняття наданих послуг від 20.10.2021, платіжного доручення №9944 від 26.10.2021.

Заявлені вимоги позивач нормативно обґрунтовує посиланням на ст. 11, 509, 510, 610, 611 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) , ст. 42, 193, 216, 218, 222 Господарського кодексу України (далі ГК України) , ст. 1, 2, 12, 49, 54-57, 58 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 14.01.2022 відповідачу встановлено строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, відзиву на позов та доказів, на яких ґрунтуються його заперечення протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому цієї ухвали; попереджено відповідача, що у разі ненадання ним відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

ТОВ «ДОМАШНІЙ ХЛІБ» відзив на позовну заяву під час розгляду справи не надало, заяв в порядку статті 119 Господарського процесуального кодексу України про поновлення чи продовження процесуальних строків, зокрема, строку на подання відзиву на позовну заяву, від останнього не надходило, про факт відповідного судового провадження відповідач повідомлений у спосіб, який передбачений процесуальним законодавством, зокрема, ухвала суду від 14.01.2022 направлялась на юридичну адресу відповідача та отримана останнім 24.01.2022.

Згідно ч.9 ст.165, ч.2 ст.178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

ТОВ «ДРУЖКІВСЬКИЙ ХЛІБ» також не надало суду письмових пояснень по суті спору.

З огляду на необхідність розгляду господарської справи впродовж розумних строків в контексті встановлених п. 1 статті 6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини 1950 року гарантій, враховуючи вжиття судом всіх можливих заходів для належного повідомлення учасників справи про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників в умовах воєнного стану та достатність часу, наданого учасникам справи для висловлення своєї правової позиції по суті спору та подання доказів на підтвердження власних аргументів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що є підстави для розгляду справи по суті за наявними матеріалами.

Виклад обставин справи, встановлених судом

03.04.2020 між ТОВ «ИМПЕКС Л» (Постачальник) та ТОВ«ДРУЖКІВСЬКИЙ ХЛІБ» (Покупець) укладено договір поставки №03/04/20, відповідно до п.1.1 якого Постачальник зобов`язується поставити (передати у власність) Покупцеві товар, що кореспондується з зобов`язанням Покупця прийняти і оплатити його на умовах, визначених цим договором.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Постачальник здійснює поставку товару за договором до 31.12.2020 (п.8.1 договору).

У п. 2.1 договору сторони дійшли згоди, що кількість товару, що постачається, ціна за одиницю товару, асортимент вказується в накладній, складеної Постачальником на підставі заявки Покупця (далі - заявка) за цінами, чинними на дату поставки замовленого товару. При цьому сторони погодилися при подачі заявки дотримуватися наступної процедури: Покупець зобов`язаний попередньо направити Постачальнику заявку на поставку товару за допомогою факсимільного або електронного зв`язку, у разі її відсутності - телефонограмою, в якій вказати: а) юридичну назву фірми Покупця; б) асортимент товару, що замовляється; в) кількість товару по кожній позиції асортиментного ряду; г) строки та адресу поставки; Постачальник, отримавши заявку Покупця на поставку товару, зобов`язаний підтвердити Покупцеві можливість її виконання, узгодити ціни на замовлений товар, умови і час поставки. У випадку, якщо Постачальник не в змозі належним чином виконати заявку Покупця, він зобов`язаний повідомити про це Покупця, протягом 48 (сорока восьми) годин з моменту отримання заяви¬ від Покупця. Ціни на товар, що поставляється за цим договором узгоджуються сторонами на підставі прайс-листа Постачальника чинного на дату отримання заявки. У період дії даного договору Постачальник вправі змінювати ціни, після чого відпуск товару зі складу проводиться за узгодженими з Покупцем на дату відвантаження цінами.

Згідно п.2.2 договору поставка товару за адресою Покупця (Донецька обл., м.Дружківка, вул. Лізи Чайкіної, буд.56) здійснюється згідно з заявкою Покупця за рахунок і транспортом Постачальника, або на умовах самовивозу товару Покупцем зі складу Постачальника.

Отримання (приймання) товару від імені Покупця здійснює посадова особа, повноваження якої підтверджується довіреністю встановленого зразка.(п.2.3 договору).

Під час передачі товару Постачальник зобов`язаний передати Покупцю наступні документи:

а)видаткову накладну на товар, підписану уповноваженою особою та скріплену печаткою Постачальника;

б)документи, які підтверджують якість товару, що постачається;

в)рахунок фактуру на оплату з банківськими реквізитами Постачальника і сумою, яка підлягає оплаті;

г)товарно-транспортну накладну.(п.2.4 договору).

При цьому як визначено у п.2.5 договору, право власності на товар переходить від Постачальника до Покупця під час передачі товару, що підтверджується підписом, печаткою або штампом Покупця на видатковій накладній.

Порядок приймання товару узгоджено сторонами у розділі 6 договору, зокрема, п.6.1 останнього передбачає, що Покупець має право відмовитися від приймання товару або призупинити його приймання у випадках якщо даний товар не вказаний у заяві на поставку (п.6.1.1.) супроводжуючі документи не відповідають товару (п.6.1.2).

При цьому, у відповідності до п.6.2 у випадку, вказаному в п. 6.1.2. діючого договору, Покупець зобов`язаний приймати на збереження цей товар, а Постачальник зобов`язаний замінити такі документи протягом 3 (трьох) робочих днів, при цьому датою поставки є дата передачі нових супроводжуючих документів.

Порядок оплати товару передбачений розділом 3 договору, а саме, у п. 3.1 встановлено, що Покупець зобов`язаний здійснити оплату за отриманий від Постачальника товар протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дня отримання товару від Постачальника. Всі наступні поставки товару Постачальником будуть здійснюватися тільки після повного погашення простроченої заборгованості Покупця за попередню поставку відповідно до умов дійсного договору.

Покупець здійснює оплату за отриманий від Постачальника товар шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, вказаний в рахунку - фактурі, при цьому Постачальник зобов`язаний письмово інформувати Покупця про зміну свого банківських реквізитів.(п. 3.2 договору).

На виконання умов договору на підставі усних заявок позивач поставив ТОВ «ДРУЖКІВСЬКИЙ ХЛІБ» товар за видатковими накладними: № И000003924 від 13.08.2020 на суму 54 891,00 грн; №И000003928 від 13.08.2020 на суму 6408,00; № И000004062 від 20.08.2020 на суму 8555,28 грн; № И000004336 від 03.09.2020 на суму 1 600,00грн.

Накладні підписані представниками сторін, підписи скріплені відтисками печаток підприємств.

У тексті кожної видаткової накладної наявне посилання як на договір поставки №03/04/20 від 03.04.2020, як підставу здійснення поставки, так і на відповідний рахунок, що виставлений Постачальником, та податкову накладну, що складена внаслідок господарської операції з поставки товару на підставі видаткової накладної.

На підтвердження факту поставки на адресу Покупця товару суду також надані товаро-транспортні накладні №И000003496 від 13.08.2020; №В000003500 від 13.08.2020; №И000003623 від 20.08.2020, № И000003869 від 03.09.2020, зміст яких щодо Вантажовідправника, Вантажоотримувача, місця навантаження та розвантаження, суми поставки відповідає даним видатковим накладним.

Як вказує позивач, станом на 30.04.2021 заборгованість за поставлений товар складала 33000,00грн.

30.04.2021 між ТОВ «ДРУЖКІВСЬКИЙ ХЛІБ» (Первісний боржник), ТОВ «ДОМАШНІЙ ХЛІБ» (Новий боржник) ТОВ «ИМПЕКС Л» (Кредитор) укладено договір про переведення боргу, за п 1.1 якого він регулює відносини, пов`язані зі заміною зобов`язаної сторони (Первісного боржника) у зобов`язанні, що виникає із договором №03/04/20 від 03.04.2020, укладеному між Кредитором та Первісним боржником (далі - Основний договір).

Первісний боржник переводить на Нового боржника основний борг (грошове зобов`язання) на загальну суму 33 000,00 грн, що виникла на підставі Основного договору. Новий боржник повинен сплатити Кредитору за відвантажений в адресу Первісного Боржника товар на загальну суму заборгованості, зазначену в п.1.2. цього договору. Оплата може бути здійснення шляхом проведення взаємозаліку зустрічних однорідних вимог, або у інший спосіб, визначений законодавством.(п.п.1.2-1.3 договору).

При цьому, сторони підтвердили, що переведення боргу за цим договором не є фінансовою послугою, борг переводиться без дисконту та таке переведення боргу не передбачає винагороду або іншу плату для будь-якої зі сторін (п.2.1 договору).

Розділом 4 договору визначено права та обов`язки сторін, зокрема, Новий боржник зобов`язується виконати обов`язки Первісного боржника перед Кредитором на умовах Основних договорів. Первісний боржник зобов`язується передати Новому боржнику документи (їх засвідчені копії), що підтверджують дійсність вимог Кредитора за Основним договором на суму, визначену пунктом 1.2. цього договору Новий боржник не вважається зобов`язаним перед Кредитором, якщо Основні договори між Первісним боржником і Кредитором виявляться неукладеними (таким, що не відбулися) або будуть визнані недійсними на підставах та у порядку, встановлених законом.

У відповідності до п.3.1 договору Новий боржник має право висувати проти вимог Кредитора всі заперечення, засновані на відносинах між Кредитором і Первісним боржником.

Згідно п.3.2 останнього Новий боржник зобов`язаний протягом 30 календарних днів із дня виконання ним обов`язків перед Кредитором письмово повідомити Первісного боржника про таке виконання із зазначенням дати, суми і форми виконання та додаванням копій документів, що підтверджують проведене виконання.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та його скріплення печатками Сторін. Строк цього договору починає свій перебіг у момент, встановлений у п. 6.1 цього договору та визначається часом достатнім для реального та належного виконання цього договору Сторонами.(п.п.6.1-6.2).

Позивач звернувся до відповідача з претензією №75 від 25.10.2021 щодо сплати заборгованості в сумі 33 000,00 грн. Факт направлення претензії підтверджується квитанцією АТ «Укрпошта» №6900210319649. Як вбачається з роздруківки трекінгу АТ «Укрпошта» претензія отримана 04.11.2021.

Вдруге з аналогічною вимогою та посиланням на договір про переведення боргу від 30.04.2021 позивач звернувся до відповідача з претензією № 01/12 від 01.12.2021. Факт направлення претензії підтверджується квитанцією АТ «Укрпошта» №6910414423297. Як вбачається з роздруківки трекінгу АТ «Укрпошта» претензія отримана 15.12.2021.

Відповідь на претензії з боку відповідача відсутня, оплата заборгованості не здійснена.

Внаслідок наведеного позивач звернувся до суду за захистом порушеного права з позовом про стягнення заборгованості в сумі 33 000,00 грн та відшкодування судових витрат.

Правова оцінка аргументів учасників справи та мотиви рішення суду

Перевіривши доводи, викладені в позовній заяві та письмових поясненнях, дослідивши надані в порядку статті 74 ГПК України письмові докази в їх сукупності та взаємозв`язку, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі зважаючи на таке.

За змістом частини другої статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Згідно зі статтею 173 ГК України, яка кореспондується з положеннями статті 509 ЦК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання. Господарські зобов`язання можуть виникати: зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (частина 1 статті 174 ГК України).

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та третьою особою договору, суд дійшов висновку, що правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Частинами 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Договір укладений у письмовій формі, підписаний представниками сторін без зауважень і складання протоколу розбіжностей, скріплений відтисками печаток підприємств, не є розірваним, на час розгляду справи у судовому порядку недійсним не визнавався.

Зі змісту правочину вбачається, що сторони досягли згоди і визначилися між собою за всіма його істотними умовами щодо предмету договору, об`ємів поставки товару, а також порядку визначення ціни та строками виконання зобов`язань.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом(ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства (стаття 662 ЦК України).

У відповідності до норм частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

На підставі представлених первісних документів, які складені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та засвідчують встановлений факт здійснення господарських операції та договірних відносин - видаткових накладних, судом встановлено, що на виконання умов договору поставки №03/04/20 від 03.04.2020 ТОВ«ДРУЖКІВСЬКИЙ ХЛІБ» отримало від ТОВ «ИМПЕКС Л» товар на загальну суму 71454,28грн.

Суд зауважує, що умовами п. 2.4 договору визначено перелік документів, який Постачальник зобов`язаний передати Покупцю під час передачі товару, однак будь-яких документальних підтверджень факту передачі вказаних документів під час передачі товару матеріали справи не містять. Одночасно безпосередньо у тексті видаткових накладних наявне посилання на відповідний рахунок та податкову накладну, яка складалась внаслідок господарської операції з поставки товару. Докази на підтвердження факту відмови Покупця від прийняття товару або призупинення приймання внаслідок відсутності супроводжуючих документів на товар, право на що передбачено п.6.1.2 договору поставки, прийняття товару Покупцем на збереження згідно п.6.2 договору та направлення вимоги Постачальнику про надання супроводжуючих документів матеріали справи не містять. Наведене свідчить про прийняття товару разом з відповідними документами. Протилежного суду не доведено.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У розділі 3 договору сторони погодили, що оплата товару здійснюється Покупцем протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дня отримання товару від Постачальника шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, вказаний в рахунку фактурі.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (стаття 253 ЦК України).

Таким чином, з огляду на дати отримання товару Покупцем від Постачальника, які зазначені у видаткових накладних, судом встановлені наступні строки оплати:

-№ И000003924 від 13.08.2020 на суму 54 891,00 грн, №И000003928 від 13.08.2020 на суму 6408,00 в строк до 27.08.2020 включно;

-№ И000004062 від 20.08.2020 на суму 8555,28 грн до 03.10.2020 включно;

-№ И000004336 від 03.09.2020 на суму 1 600,00грн до 17.09.2020 включно.

Суд зазначає, що за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Вся необхідна інформація щодо платіжних реквізитів Постачальника наведена у видаткових накладних.

Тому ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку оплатити товар.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вказана судом правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена в постановах Верховного Суду від 29.04.2020 у справі №915/641/19, від 28.03.2018 у справі №910/32579/15, від 22.05.2018 у справі №923/712/17, від 21.01.2019 у справі №925/2028/15, від 02.07.2019 у справі №918/537/18, від 29.08.2019 у справі №905/2245/17, від 26.02.2020 у справі №915/400/18.

Суд не вбачає підстав для відступу від зазначеної позиції у цій справі.

З огляду на наведене вище, суд дійшов висновку, що строк виконання зобов`язання з оплати отриманого товару настав.

Статтею 520 ЦК України встановлено, що боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до статті 521 ЦК України форма правочину щодо заміни боржника у зобов`язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу.

Форма правочину щодо заміни боржника у зобов`язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу (ст. 522 вказаного Кодексу).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частині 1 статті 513 ЦК України).

Статтею 522 ЦК України новий боржник у зобов`язанні має право висунути проти вимоги кредитора всі заперечення, що ґрунтуються на відносинах між кредитором і первісним боржником.

Згідно укладеного між ТОВ «ДРУЖКІВСЬКИЙ ХЛІБ» (Первісний боржник), ТОВ «ДОМАШНІЙ ХЛІБ» (Новий боржник) ТОВ «ИМПЕКС Л» (Кредитор) договору про переведення боргу від 30.04.2021 Первісним боржником здійснено переведення на Нового боржника основного боргу (грошового зобов`язання) на загальну суму 33 000,00 грн, що виник на підставі договору №03/04/20 від 03.04.2020, укладений між Кредитором та Первісним боржником.

При цьому, згідно з п.4.1 договору про переведення боргу Новий боржник взяв на себе зобов`язання виконати обов`язки Первісного боржника перед Кредитором на умовах договору поставки.

Суд дійшов висновку, що вимоги визначені у ст.ст. 513,520 ЦК України щодо наявності згоди кредитора на зміну боржника у зобов`язанні та щодо форми відповідного правочину під час укладання договору про переведення боргу дотримані.

Відповідач заперечень щодо віднесення суми заборгованості, яка передана за вказаним договором, до спірної поставки товару не висловив.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на адресу відповідача направлено вимоги щодо сплати заборгованості, які залишені останнім без відповіді.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 77 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Належних доказів оплати вартості поставленого товару в сумі 33 000,00 грн відповідач суду не надав.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору про переведення боргу від 30.04.2021 та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати боргу, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 33 000,00 грн.

Проаналізувавши встановлені у справі обставини, оцінивши досліджені докази в їх сукупності та взаємозв`язку за своїм внутрішнім переконанням, господарський суд, враховуючи наведені положення цивільного і господарського законодавства, прийшов до висновку щодо задоволення позовних вимог про стягнення 33 000,00 грн.

Розподіл судових витрат

Положення статті 123 ГПК України передбачають, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (витрат на професійну правничу допомогу, витрат, пов`язаних із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи, витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства у відповідності до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення.

Позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача судових витрат, які за змістом позову, крім судового збору в сумі 2270,00грн складаються також з витрат на професійну правничу допомогу, розмір яких становить 5000грн.

Відповідно до статті 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

За змістом частин першої, другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Представником позивача у справі №905/58/22 була, в тому числі, адвокат Балицька Олександра Сергіївна, яка діяла на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №3844 від 22.10.2019.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 цього Закону встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також справ і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші вид правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону).

19.10.2021 між адвокатом Балицькою Олександрою Сергіївною (Виконавець) та ТОВ «ИМПЕКС Л» (Замовник) укладено договір про надання правової допомоги, у відповідності до п. 1.1 якого Виконавець зобов`язується надати юридичні (правові) послуги Замовнику з підготовки, подачі та супроводу господарського позову до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДРУЖКІВСЬКИЙ ХЛІБ» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОМАШНІЙ ХЛІБ», а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані юридичні (правові) послуги на умовах та в строки, що передбачено умовами цього договору, за цінами згідно актів виконаних послуг, що виставляються Виконавцем. Відповідальність за складання ціни за послуги за даним договором несе Виконавець.

Відповідно пункту 4.1 договору Виконавець зобов`язується надавати Замовнику комплексні юридичні послуги в межах предмета даного договору, а також надавати необхідну правову допомогу, представляти та захищати права, свободи та інтереси в усіх органах державної влади, органах місцевого самоврядування, в суді, використовувати передбачені у Законі України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Виконавець виконує послуги, передбачені умовами цього Договору за місцем знаходження Замовника, за місцем знаходження Виконавця чи здійснення ним діяльності з надання послуг у сфері права, в установах, на підприємствах та організаціях, у судах всіх ланок, правоохоронних та контролюючих органах. Юридичні (правові) послуги надаються Виконавцем у формі усних юридичних консультацій, письмових юридичних консультацій, підготовки висновків, заяв, скарг, листів, представництва в судах (судові засідання, отримання документів, ознайомлення з матеріалами справи), складання позовних заяв, заперечень, відгуків, апеляційних та касаційних скарг, правової експертизи договорів (усно чи письмово), контрактів, угод та інших документів правового змісту, а також проектів таких документів, підготовки альтернативних варіантів, аналізу (усно чи письмово), розробки, складання суміжних документів (актів, додаткових угод тощо), аналізу (усно чи письмово) та розробки внутрішньої документації, представництва інтересів Замовника перед державними контролюючими та правоохоронними органами, органами влади та місцевого самоврядування та третіми особами.(п.п. 7.1-7.2 договору).

Порядок здійснення розрахунків встановлено сторонами у п.2.1,2.2 останнього, зокрема, розрахунки за цим договором проводяться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця за фактом надання послуг на підставі актів наданих послуг, наданих Виконавцем. Сума договору становить 5 000грн.Сума договору може бути збільшена в залежності від процесуальних обставин та витрат Виконавця, про що укладається додатковий договір із Замовником.

Згідно п.9.1 цього договору цей договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до повного виконання зобов`язань. Розірвання договору до закінчення терміну проводиться тільки за письмовою згодою сторін або за рішенням суду на підставах передбачених чинним Законодавством. Зміна в цей договір вносяться письмовою угодою сторін.

За частиною першою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Частина друга та третя статті 126 ГПК України передбачає, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як передбачено в ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом 5 днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Позивач у попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, який доданий до позовної заяви, просить зобов`язати відповідача відшкодувати у повному обсязі судові витрати у сумі 5 000 грн, понесені позивачем на правничу допомогу за договором про надання правової допомоги від 19.10.2021, що підтверджується Актом прийняття наданих послуг від 20.10.2021 та платіжним дорученням №9944 від 26.10.2021, а також судовий збір у сумі 2 270грн.

Відповідно до вимог частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому у судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

Відповідно до частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У розумінні положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

При цьому, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, визначеними у частині четвертій статті 126 ГПК України; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України.

Тобто, критерії визначені частиною четвертою статті 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Вказаний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 922/1964/ 21 від 16.11.2022, постанові Верховного Суду від 30.01.2023 у справі № 910/7032/17.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 23.01.2014 у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" ("Lavents v. Latvia") вказано, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту. Це означає, що у разі настання визначених договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Одночасно, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Тобто, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Дослідивши у спірних правовідносинах обставини щодо реального надання правничої допомоги Замовнику адвокатом Балицькою О.С. та виходячи з критеріїв документальної обґрунтованості та розумної необхідності таких витрат суд встановив наступне.

Як виходить змісту договору гонорар Адвокату встановлено у фіксованій формі та він складає 5 000грн.

У Акті прийняття наданих послуг від 20.10.2021 зафіксовано, що Виконавець надав Замовнику правову допомогу (юридичні послуги) відповідно до Договору про надання правової допомоги від 19.10.2021, а Замовник прийняв надані послуги, зокрема послуги з підготовки, подачі та супроводу господарського позову до ТОВ «ДРУЖКІВСЬКИЇІ ХЛІБ» та ТОВ «ДОМАШНІЙ ХЛІБ». Вартість послуг за період, вказаний а п.1 цього Акту, становить 5000 грн. Жодних претензій по якості, обсягу послуг Замовник до Виконавця немає.

Гонорар сплачений у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №9944 від 26.10.2021.

Матеріалами справи підтверджується, що позов складений за підписом адвоката Балицької О.С., який діяла відповідно до ордеру на надання правничої (правової) допомоги Національної асоціації адвокатів України АР 1076107 від 27.12.2021. Усі додані до позову матеріали посвідчені вказаним адвокатом. Крім того, вказаною особою підписана заява про здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

У подальшому адвокат Балицька О.С. зверталась до суду з заявою про проведення судового засідання, призначеного на 28.02.2022 року о 12:00 год., яке внаслідок триваючої широкомасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України та введення воєнного стану в Україні не відбулось.

Однак у наступному вказаним адвокатом будь-які дії у межа справи не здійснювались. Зокрема, інформації, яку суд витребовував ухвалою від 05.01.2023 позивач у встановлений строк не надав. У судове засідання 08.02.2023 представник підприємства не з`явився, причин неявки не повідомив, з будь-якими заявами у справі не звертався.

22.02.2023 від імені позивача до суду в підсистемі «Електронний суд» з заявою про внесення його даних як учасника справидлядоступудо електронної справи звернувся адвокат Павлов В`ячеслав Ігорович, що діяв на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги АХ1119445від 22.02.2023, який виданий згідно договору пронадання правовоїдопомоги/дорученняоргану (установи), уповноваженого законом на наданнябезоплатноїправової допомоги №2202/23 від 22.02.2023. Свідоцтвопроправоназаняття адвокатською діяльністю №203 від 26.10.2016 видане Радою адвокатів Харківськоїобласті.

Аналогічним способом вказаний адвокат подав до суду про проведення судового засідання 06.03.2023 у режимі відеоконференції.

З огляду на наведене, суд дійшов до висновку, що частково адвокатом Балицькою О.С. послуги щодо супроводу справи під час розгляду справи у Господарському суді Донецької області надані не були, оскільки у 2023 році він імені підприємства діяв інший адвокат. З заявами щодо відшкодування вартості його послуг в якості судових витрат позивач до суду не звертався.

Крім того, беручи до уваги невисокий рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, невеликий обсяг підготовлених та поданих до суду стягувачем матеріалів та заяв, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, суд у справі № 905/58/22 дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на правничу допомогу позивача не відповідає принципам розумності в даних правовідносинах, не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спірних правовідносин, оскільки їх первісно заявлений розмір складає більше 15 % від суми позову.

Суд вважає за доцільне покласти на відповідача витрати на витрати на правничу допомогу в сумі 2500,00грн, в решті витрати не відшкодовуються.

Судовий збір, відповідно статті 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на задоволення позовних вимог у повному обсязі стягненню з відповідача на користь позивача у порядку відшкодування судових витрат підлягає судовий збір в сумі 2270,00грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76 -79, 86, 91, 123, 129, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ИМПЕКС Л» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОМАШНІЙ ХЛІБ» про стягнення заборгованості в розмірі 33000,00грн задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОМАШНІЙ ХЛІБ» (адреса місцезнаходження: 84206 м.Дружківка, вул.Лізи Чайкіної, буд.56, ідентифікаційний код 44265689) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ИМПЕКС Л» (адреса місцезнаходження: 69001, м.Запоріжжя, вул.Миру, буд. 2, ідентифікаційний код 22133368) заборгованість в 33000,00грн, судовий збір в розмірі 2270,00грн, витрати на правничу допомогу в сумі 2500,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення прийняте у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 06.03.2023.

Повний текст рішення суду складено та підписано 13.03.2023.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.М. Устимова