Рішення

від 27.02.2023 по справі 908/23/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 24/21/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.2023 Справа № 908/23/23

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Тетяни Анатоліївни, при секретареві судового засідання Вака В.С., розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/23/23

за позовом: Фермерського господарства «Христина» (село Хоробрів, Сокальський район, Львівська область, 80013, ідентифікаційний код 32704136)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Антарі» (пр. Соборний, буд. 158, м. Запоріжжя, 69005, ідентифікаційний код 22148507)

про стягнення 73456 грн.

за участю представників:

від позивача: Завада Т.Р., адвокат, ордер серія ВС № 1097799 від 29.12.2022 (приймає участь з використанням системи відеоконференцзв`язку «EASYCON»)

від відповідача:не прибув.

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області через систему «Електронний суд» звернулось Фермерське господарство «Христина» з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Антарі» про стягнення 73456,00 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.01.2023, наведену вище позовну заяву передано для розгляду судді Азізбекян Т.А.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на приписи ст. ст. 173, 174, 179, 180, 181 Господарського кодексу України, ст. ст. 626, 638, 640, 641, 642, 1212 Цивільного кодексу України та вказує на наступне. Сторони мали на меті у спрощений спосіб укласти договір поставки дизельного генератора DALGARIKAN DJ8000DG-E3 (7кВт) у кількості 1 шт. вартістю 73456,00 грн. Відповідач надав позивачу рахунок-фактуру №ФА-2708 від 17.11.2022 на оплату вказаного генератора, який був дійсний до оплати до 17.11.2022. Позивач 18.11.2022 здійснив оплату вартості дизельного генератора за вказаним рахунком, про що свідчить платіжна інструкція №944 від 18.11.2022. Оскільки позивач здійснив оплату товару після строку, вказаного в рахунку, то договір поставки між сторонами у спрощений спосіб не укладений. Однак, відповідач після сплати коштів не надавав позивачу вище вказаний товар, кошти у розмірі 73456,00 грн. також не повернув. 05.12.2022 надіслав відповідачу претензію-вимогу про повернення безпідставно набутих коштів , проте вимога повернуто відправнику у зв`язку із закінченням строку зберігання. Відтак, станом на дату звернення до суду сума боргу становить 73456,00 грн. Також, позивачем наданий попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на правничу допомогу.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 09.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/23/23 за правилами спрощеного позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 24/21/23. Судове засідання для розгляду справи призначено на 06.02.2023 об 11 год. 20 хв.

Ухвалою суду від 06.02.2023 відкладений розгляд справи на 27.02.2023 о 13 год. 00 хв.

Відповідно до ст. 222 ГПК України здійснювалося повне фіксування судового засідання 27.02.2023 за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Позивач підтримав вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Представник відповідача повідомив про надання протягом 5 днів заяви про вирішення питання щодо стягнення витрат з правничої допомоги.

Відповідач в судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив, не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим їм процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданим їм процесуальним правом, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Оскільки неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи, суд вважає за необхідне розглядати справу за відсутності останнього, за наявними в матеріалах справи документами та матеріалами.

В засіданні 27.02.2023 судом, в порядку ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Суд повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

УСТАНОВИВ:

ТОВ Фірма «АНТАРІ» надала Фермерському господарству «ХРИСТРина» рахунок-фактуру №ФА-2708 від 17.11.2022, з якої вбачається предметом поставки є дизельний генератор DALGARIKAN DJ8000DG-E3 (7кВт) у кількості 1 шт. вартістю без ПДВ 61213,33 грн., ціна з ПДВ 73456,00 грн. Вказаний рахунок-фактура дійсний до оплати до 17.11.2022.

18.11.2022 Фермерське господарство «ХРИСТИНА» здійснило оплату дизельного генератора DALGARIKAN DJ8000DG-E3 (7кВт) за рахунком - фактурою №ФА-2708 від 17.11.2022, що підтверджується копією квитанції (платіжної інструкції) №944 від 18.11.2022.

Слід зазначити, що договір поставки між позивачем та відповідачем не було укладено у спрощений спосіб, оскільки позивач здійснив оплату вартості товару після строку вказаного у рахунку-фактурі №ФА-2708 від 17.11.2022.

Однак, відповідач після сплати коштів не позивачу вище вказаний товар, а саме дизельний генератор DALGARIKAN DJ8000DG-E3 (7кВт), перераховані кошти у розмірі 73456,00 грн. також не повернув.

05.12.2022 Фермерське господарство «ХРИСТИНА» надіслало претензію-вимогу про повернення безпідставно набутих коштів до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «АНТАРІ» цінним листом з описом вкладення за трекінговим номером № 7901311470062, що підтверджується копією опису вкладення у цінний лист, квитанцією та поштовою накладною № 7901311470062.

Вказаний лист повернуто відправнику у зв`язку із закінченням строку зберігання, що підтверджується довідкою щодо трекінгу поштового відправлення № 7901311470062 з офіційного сайту Укрпошти та копією конверта із трекінговм номером № 7901311470062.

Відтак, станом на дату звернення до суду відповідач не повернув кошти позивачу, товару за фактом сплати грошових коштів також не надавалось, що стало підставою для звернення Фермерського господарства «ХРИСТИНА» до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінського господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За нормою ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частинами 1 та 7 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1-3 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

В ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків

Сторони є вільними в укладенні договору, а також у визначенні форми договору (усна чи письмова), що підтверджується статтею 218 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 ст. 640 ЦК України встановлено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

У статті 641 ЦК України визначено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору.

Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намірособи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Тобто ст. ст. 641, 642 ЦК України визначено порядок укладання договору у спрощений спосіб.

Із обставин справи вбачається, що ТОВ Фірма «АНТАРІ» надала Фермерському господарству «ХРИСТИНА» оферту щодо укладення договору поставки дизельного генератора DALGARIKAN DJ8000DG-E3 (7кВт) у кількості 1 шт. вартістю 73456,00 грн. шляхом надсилання рахунку-фактури №ФА-2708 від 17.11.2022, який був дійсний до 17.11.2022. Тобто відповідач встановив строк на відповідь на його оферту до 17.11.2022.

Отже, позивач мав акцептувати оферту у визначений відповідачем строк до 17.11.2022, що свідчило б про укладення між сторонами договору поставки у спрощений спосіб.

Проте, Фермерське господарство «ХРИСТИНА» 18.11.2022 здійснило оплату вартості товару за рахунком-фактуро №ФА-2708 від 17.11.2022 , що підтверджується копією квитанції (платіжної інструкції) №944 від 18.11.2022.

Отже, позивач не надав акцепту у вказаний у рахунку - фактурі строк, а тому договір поставки дизельного генератора DALGARIKAN DJ8000DG-E3 (7кВт) у кількості 1 шт. не був укладений.

Відтак, перерахування коштів позивачем відповідачу відбувалась не в межах договірних відносин.

Згідно ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Частиною 2 ст. 1212 ЦК України встановлено, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду в постанові від 30.08.2018 у справі № 334/2517/16-ц вказав наступне.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі.

Схожі за змістом висновки містяться у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18.

Що стосується наявності у даному спорі умов, за яких виникає зобов`язання з безпідставного набуття майна, то факт набуття ТОВ Фірма «АНТАРІ» коштів підтверджується копією квитанції (платіжної інструкції) №944 від 18.11.2022, на якій присутня відмітка «проведено банком 18 листопада 2022 року», що свідчить про перерахування грошових коштів на рахунок відповідача.

З приводу такої умови як набуття коштів за рахунок іншої особи, то в даному випадку із вище вказаної квитанції вбачається, що перерахунок коштів відповідачу здійснено Фермерським господарством «ХРИСТИНА», щопідтверджує факт того, що відповідач набув коштів саме за рахунок іншої особи.

Щодо третьої обов`язкової умови набуття коштів без достатньої підстави, а саме: відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або іншіх підстав, передбачених статтею 11 ЦК України), то як зазначає позивач, сторони мали на меті укласти договір поставки товару у спрощений спосіб, в порядку визначеному ст. ст. 641-642 Цивільного кодексу України.

Встановлено, що відповідач надав позивачу оферту у вигляді надсилання рахунку-фактур №ФА-2708 від 17.11.2022, який був дійсний до 17.11.2022. Отже, після 17.11.2022 строк дії оферти вичерпує свою дію і вчинення будь-яких дій, в тому числі перерахування коштів вже не є акцептом.

Відтак, позивач мав надати акцепт, тобто погодитись на укладення договору шляхом перерахування коштів на банківський рахунок відповідача за рахунком-фактурою саме 17.11.2022.

Проте, 18.11.2022 Фермерське господарство «ХРИСТИНА» здійснило оплату вартості товару за рахунком-фактурою №ФА-2708 від 17.11.2022, що підтверджується копією квитанції (платіжної інструкції) №944 від 18.11.2022.

Відтак, вчинення дій позивачем, які б свідчили про прийняття пропозиції укласти договір після спливу встановленого строку для їх вчинення, які полягали у сплаті коштів на банківський рахунок ТОВ Фірма «АНТАРІ» після закінчення строку дії рахунку-фактури від 17.11.2022 свідчить про те, що будь-яка правова підстава для надання коштів відповідачу на момент їх перерахування відсутня, оскільки в силу приписів закону такі дії не вважаються акцептом і не призводять до виникнення договірних відносин між сторонами

Отже, вище наведене свідчить про безпідставне набуття Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма «АНТАРІ» за рахунок Фермерського господарства «ХРИСТИНА» грошових коштів у розмірі 73456,00 грн.

05.12.2022 Фермерське господарство «ХРИСТИНА» надіслало претензію-вимогу про повернення безпідставно набутих коштів до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «АНТАРІ» цінним листом з описом вкладення за трекінговим номером № 7901311470062, що підтверджується копією опису вкладення у цінний лист, квитанцією та поштовою накладною № 7901311470062.

Вказаний лист повернуто відправнику у зв`язку із закінченням строків зберігання, що підтверджується довідкою щодо трекінгу поштового відправлення № 7901311470062 з офіційного сайту Укрпошти та копією конверта із трекінговим номером № 7901311470062.

Відповідно до ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Вказані докази повинні містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини.

Позивачем доведено, що відповідач без достатньої правової підстави набув кошти, які зобов`язаний був повернути на вимогу Фермерського господарства «ХРИСТИНА» у семиденний строк від дня отримання на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України

Відповідач не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим їм процесуальним правом, передбаченим ГПК України, не спростував висновків суду та доводів позивача, не надав доказів перерахування позивачу заявленої до стягнення суми.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань та вищезазначені приписи норми чинного законодавства України, суд констатує правомірність заявлених позивачем вимог, а тому позов задовольняє у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача в сумі 6339,20 грн.

Керуючись статтями 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Антарі» (пр. Соборний, буд. 158, м. Запоріжжя, 69005, ідентифікаційний код 22148507) на користь Фермерського господарства «Христина» (село Хоробрів, Сокальський район, Львівська область, 80013, ідентифікаційний код 32704136) заборгованості у розмірі 73456 (сімдесят три тисячі чотириста п`ятдесят шість) грн. 00 коп та 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 20.03.2023.

СуддяТ.А. Азізбекян