Рішення

від 02.03.2023 по справі 909/462/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.03.2023 м. Івано-ФранківськСправа № 909/462/22

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л. М., при секретарі судового засіданні Андріїв Л.Я., розглянувши матеріали справи

за позовом: Ямницької сільської ради Івано-Франківської області, вул. Галицька, 36, с.Ямниця, Івано-Франківська область, 77422

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Інкорд" ЛТД, вул.Галицьке шосе , буд. 8, с. Угринів, Івано-Франківська область, 77423

про припинення права постійного користування земельною ділянкою, яке здійснюється на підставі Державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-ІФ № 002287, скасування Державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-ІФ № 002287 та скасування запису про реєстрацію Державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-ІФ № 002287,

за участі:

від позивача: ОСОБА_1

від відповідача: Валентієв Валентин Володимирович

встановив: Ямницька сільська рада Івано-Франківської області звернулась до Господарського суду Івано-Франківської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНКОРД" ЛТД про припинення права постійного користування земельною ділянкою, яке здійснюється на підставі Державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-ІФ № 002287, що зареєстрований у Книзі записів державних актів на право постійного користування від 27.03.1998 за № 3, скасування Державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-ІФ № 002287 та скасування запису про реєстрацію Державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-ІФ № 002287.

Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

Після усунення недоліків позовної заяви, ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 14.07.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання; встановлено відповідні строки для подачі сторонами відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечення на відповідь на відзив.

29.08.2022 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкорд ЛТД" до суду надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи від 29.08.2022 (вх.№11288/22).

12.09.2022 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкорд ЛТД" до суду надійшов відзив на позовну заяву 09.09.2022 (вх.№11935/22), клопотання-скарга на неправомірні дії посадових осіб (вх.№ 11936/22).

19.09.2022 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкорд ЛТД" до суду надійшло пояснення по справі (вх.№ 12293/22).

В судовому засіданні 19.09.2022 представником Ямницької сільської ради об`єднаної територіальної громади Івано-Франківської області подано суду відповідь на відзив на позовну заяву вих.№ 1 від 19.09.2022 (вх.№12333/22).

10.10.2022 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкорд ЛТД" до суду надійшло клопотання-заперечення від 06.10.2022 (вх.№13513/22).

В судовому засіданні 25.10.2022, суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

22.11.2022 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкорд ЛТД" до суду надійшло клопотання-звернення від 22.11.2022 (вх.№ 15924/22).

В судовому засіданні 02.03.2023, розгляд справи по суті завершено, після виходу з нарадчої кімнати, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позиція позивача.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, відповіді на відзив на позовну заяву.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено п. д ч.1. ст. 141 Земельного кодексу України через систематичну несплату ним земельного податку за земельну ділянку площею 0,35 га, надану йому для будівництва торгового комплексу АЗС та вулканізаційної майстерні відповідно до рішення Сілецької сільської ради народних депутатів від 28.01.1998 року та згідно Державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-ІФ №002287 від 27.03.1998 року. А також, порушено п. 4 ч.1. ст. 416 Цивільного кодексу України, через невикористання зазначеної вище земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд. Згідно листа Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківської області від 05.04.2022 №3608/6/09-19-18-11-23, податкові декларації з плати за землю відповідно до Державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-ІФ №002287 від 27.03.1998 не подавалися.

Актом обстеження фактичного стану земельної ділянки від 21.02.2022 встановлено, що земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням, з порушенням вимог чинного земельного законодавства.

Як зазначає позивач, невикористання цієї земельної ділянки у відповідності до призначення та відсутність плати за неї призводить до втрат сільського бюджету. Вказані обставини порушують права Ямницької сільської ради, як власника земельної ділянки, який не отримує в сільський бюджет кошти за її використання, що відповідно призводить до збитків сільського бюджету.

Позиція відповідача.

Відповідач позовні вимоги заперечує, просить суд відмовити у позові. Зазначає про те, що на спірній земельній ділянці наявні об`єкти незавершеного готовністю більше 50%.

Обставини справи. Оцінка доказів.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив наступне.

Сілецькою сільською радою народних депутатів Тисменицького району Івано-Франківської області 27.03.1998 Товариству з обмеженою відповідальністю Фірма "Інкорд" ЛТД видано Державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ІФ №002287 площею 0,35 га згідно з планом землекористування для будівництва торгового комплексу АЗС та вулканізаційної майстерні відповідно до рішення Сілецької сільської ради народних депутатів від 28.01.1998. Даний Акт зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №3.

Ямницька сільська територіальна громада утворена 28.07.2017 в результаті проведення реформи адміністративно-територіального устрою України шляхом об`єднання Павлівської, Сілецької, Гязівської та Ямницької сільських рад Тисменицького району. Ямницька сільська рада у відповідності до ст.ст. 8, 8-3 Закону України "Про добровільне об`єднання територіальних громад" є правонаступником Сілецьюї сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області.

Листом від 16.02.2022 №204 позивач з метою забезпечення контролю надходження коштів до місцевого бюджету звернувся до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківської області з проханням надати інформацію щодо сплати відповідачем земельного податку за земельну ділянку площею 0,35 га для будівництва торгового комплексу АЗС та вулканізаційної майстерні відповідно до рішення Сілецької сільської ради народних депутатів від 28.01.1998, яка перебуває у нього на праві постійного користування згідно Державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-ІФ №002287 від 27.03.1998.

Головне управління Державної податкової служби в Івано-Франківської області листом від 05.04.2022 №3608/6/09-19-18-11-23 надало відповідь позивачу про те, що, податкові декларації з плати за землю відповідно до Державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-ІФ №002287 від 27.03.1998 не подавалися.

21.02.2022 комісією у складі старости Сілецького старостинського округу - Дейдей І.М., начальника відділу земельних відносин виконавчого апарату Ямницької сільської ради - Палюги М.М., головного спеціаліста відділу земельних відносин виконавчого апарату Ямницької сільської ради - Когуч О.І, головною спеціаліста відділу правової та кадрової роботи Ямницької сільської ради - Деруна М.Б., в присутності представника землекористувача - Валентієва В.В. здійснено обстеження фактичного стану земельної ділянки площею 0,35 га для будівництва торгового комплексу, АЗС та вулканізаційної майстерні в с. Сілець, урочище "Дровнич" яка перебуває у постійному користуванні ТОВ фірма "Інкорд" ЛТД на підставі Державного акту на право постійного користування землею ІІ-ІФ № 002287 від 27.03.1998, про що складено Акт обстеження фактичного стану земельної ділянки від 21.02.2022.

Комісією під час обстеження земельної ділянки, виявлено наступні факти: земельна ділянка вкрита багаторічною самонасівною рослинністю, частково заросла чагарником; на земельній ділянці наявні капітальні будівлі та бетонні споруди, які перебувають в аварійному стані (прав власності, відповідно до відомостей з ДРРП, не зареєстровано). В процесі детального вивчення ситуації комісією з`ясовано, що конфігурація земельної ділянки по факту не відповідає конфігурації земельної ділянки, що міститься у державному акті на право постійного користування землею ІІ-ІФ № 002287 від 27.03.1998 року, реєстр. № 3, що також відображено у відомостях з Публічної кадастрової карти України. Відповідно до даних Публічної кадастрової карти України земельна ділянка в Державному земельному кадастрі не зареєстрована (кадастровий номер земельній ділянці не присвоювався). Поступлення коштів до місцевого бюджету за користування земельною ділянкою не відбувалося, плата за землю за період 2018-2021 рр. не справлялася. В процесі обстеження фактичного стану земельної ділянки - ситуацію в цілому відтворено на світлинах у кількості 10 (десять) штук. В кінцевому результаті, враховуючи всі обставини комісій прийшла до висновку, що земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням, з порушенням вимог чинного земельного законодавства.

Згідно даних Технічного паспорта на об`єкт незавершеного будівництва (Інвентаризаційна справа №34603) Автозаправочний комплекс з СТО станом на 17.06.2022 та довідки №00051 від 23.06.2022 Івано-Франківського обласного бюро технічної інвентаризації на об`єкт незавершеного будівництва, що знаходиться в с. Сілець, урочище Дровнич, Івано-Франківський район, Івано-Франківська обл. на земельній ділянці, наданій у постійне користування відповідача згідно Державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-ІФ № 002287, знаходяться операторська з магазином (літера А) - 52 % готовності, адміністративно-побутові приміщення (літера Б) - 44% готовності, СТО (літера В) - 46 % готовності.

Реєстрація права власності на Автозаправочний комплекс з СТО незавершений будівництвом в ОКП "Івано-Франківське ОБТІ" не проводилась.

Згідно матеріалів справи та пояснень сторін, дозвіл на виконання будівельних робіт у відповідача відсутній.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення. Висновки суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Згідно з частиною першою статті 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

За змістом частини першої статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.Відповідно до частини другої статті 116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з приписами частини першої статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до частини першої статті 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Стаття 22 ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року № 561-XII (чинного на час видачі державного акта) встановлювала, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 вказав, що стаття 92 ЗК України не обмежує і не скасовує чинне право постійного користування земельними ділянками, набуте громадянами в установлених законодавством випадках. Раніше видані державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними та підлягають заміні у разі добровільного звернення осіб (Постанова Кабінету Міністрів від 2 квітня 2002 року № 449 (чинна до 23 липня 2013 року).

Таким чином, право постійного користування земельною ділянкою, набуте особою у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не підлягає обов`язковій заміні.

Вирішуючи спори про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею, суди ураховують, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140 - 149 ЗК України.

Зазначена правова позиція викладена у Постанові ВП ВС від 05.11.2019 по справі №906/392/18. Велика Палата Верховного Суду також зазначає, що громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм в установлених законодавством випадках права користування земельною ділянкою за відсутності підстав, встановлених законом. Така позиція відповідає висновку, викладеному в Рішенні Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005.

Положеннями статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Статтею 141 зазначеного Кодексу передбачені підстави припинення права користування земельною ділянкою, а саме: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Статтею 144 Земельного кодексу України визначено порядок припинення права користування земельними ділянками, які використовуються з порушенням земельного законодавства: У разі виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор сільського господарства, державний інспектор з охорони довкілля складають протокол про порушення та видають особі, яка допустила порушення, вказівку про його усунення у 30-денний строк. Якщо особа, яка допустила порушення земельного законодавства, не виконала протягом зазначеного строку вказівки державного інспектора щодо припинення порушення земельного законодавства, державний інспектор сільського господарства, державний інспектор з охорони довкілля відповідно до закону накладають на таку особу адміністративне стягнення та повторно видають вказівку про припинення правопорушення чи усунення його наслідків у 30-денний строк. У разі неусунення порушення земельного законодавства у 30-денний строк державний інспектор сільського господарства, державний інспектор з охорони довкілля звертаються до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про припинення права користування земельною ділянкою. Рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про припинення права користування земельною ділянкою може бути оскаржене землекористувачем у судовому порядку.

Виходячи з правового аналізу наведених норм права, слідує, що припинення права користування земельною ділянкою здійснюється у загальному порядку, з підстав, перелік яких наведено у статті 141 Земельного кодексу України та порядком визначеним у статті 144 цього Кодексу, у зв`язку з використанням земельної ділянки з порушенням земельного законодавства.

Разом із тим, статтею 143 Земельного кодексу України визначено, що примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі: а) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; б) неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об`єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров`ю населення) в строки, встановлені вказівками (приписами) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі; в) конфіскації земельної ділянки; г) примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності; ґ) примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов`язаннях власника цієї земельної ділянки; д) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Із наведених положень статті 143 Земельного кодексу України вбачається, що перелік підстав примусового припинення прав на земельну ділянку в судовому порядку є вичерпним, а систематична несплата земельного податку або орендної плати не включена до цього переліку.

Визначені позивачем підстави для припинення права постійного користування земельною ділянкою в примусовому порядку знаходяться поза межами підстав, визначених у статті 143 Земельного кодексу України, та є порушенням права відповідача на користування земельною ділянкою, набутим на законних підставах.

Таким чином, судом встановлено відсутність підстав, визначених у статті 143 Земельного кодексу України, для примусового припинення права користування землею в судовому порядку.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 911/1669/18, від 20.02.2020 у справі №909/108/19.

Суд також враховує висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 20.09.2018 у справі № 925/230/17, зокрема, щодо правової природи земельного податку. Земельний податок - це плата за землю у складі податку на майно, обов`язок сплатити який виникає не внаслідок вчиненого особою правопорушення, а поза межами деліктних правовідносин - у межах існуючих податкових зобов`язань, які прямо передбачені законом та виникають унаслідок виникнення в особи права постійного користування земельною ділянкою. Земельний податок є формою плати за землю та входить до складу податку на майно. Податок на майно відноситься до місцевих податків. Отже, зобов`язання відповідача сплачувати земельний податок є податковим зобов`язанням. Органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Водночас законодавство прямо передбачає суб`єктів владних повноважень, які мають виключне право звертатися до суду про стягнення податків (в т.ч. земельного податку), натомість Рада не є таким суб`єктом.

Відповідно до частини першої статті 416 Цивільного кодексу України право користування земельною ділянкою для забудови припиняється у разі: 1) поєднання в одній особі власника земельної ділянки та землекористувача; 2) спливу строку права користування; 3) відмови землекористувача від права користування; 4) невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд.

Згідно із ч. 2 ст. 416 Цивільного кодексу України право користування земельною ділянкою для забудови може бути припинене за рішенням суду в інших випадках, встановлених законом.

Отже, вказана стаття Цивільного кодексу України встановлює чотири випадки, в яких право землекористування припиняється автоматично, та містить посилання на можливість припинення права землекористування у судовому порядку в інших випадках.

За наведеного, відсутні правові підстави для припинення права користування земельною ділянкою ділянки згідно п. 4 ч. 1 ст. 416 Цивільного кодексу України.

Більше того, як встановлено судом, на спірній земельній ділянці в с. Сілець, урочище Дровнич, Івано-Франківський район, Івано-Франківська обл., наданій у постійне користування відповідача згідно Державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-ІФ № 002287, знаходиться об`єкт незавершеного будівництва Автозаправочний комплекс з СТО, що складається з: операторська з магазином (літера А) - 52 % готовності, адміністративно-побутові приміщення (літера Б) - 44% готовності, СТО (літера В) - 46 % готовності.

Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).

Таким чином, суд зобов`язаній надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог.

Судові витрати.

Склад та порядок розподілу судових витрат визначено Главою 8 Розділу I ГПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, враховуючи те, що у задоволенні позову відмовлено, судовий збір слід залишити за позивачем.

Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

відмовити у задоволенні позову про припинення права постійного користування земельною ділянкою Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Інкорд" ЛТД, яке здійснюється на підставі Державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-ІФ № 002287, скасування Державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-ІФ № 002287 та скасування запису про реєстрацію Державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-ІФ № 002287.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 21.03.2023

Суддя Неверовська Л. М.