Постанова

від 29.06.2023 по справі 909/462/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" червня 2023 р. Справа №909/462/22

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

Гриців В.М. (доповідач), Зварич О.В., Малех І.Б.

секретар судового засідання Гілевич С.Р.

представник скаржника: адвокат Качан А.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ямницької сільської ради Івано-Франківської області на рішення Господарського суду Івано-Франківської області (суддя Неверовська Л. М.) від 02 березня 2023 року у справі №909/462/22 за позовом Ямницької сільської ради Івано-Франківської області до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Інкорд" ЛТД про припинення права постійного користування земельною ділянкою, яке здійснюється на підставі Державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-ІФ №002287, скасування Державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-ІФ №002287 та скасування запису про реєстрацію Державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-ІФ № 002287

ВСТАНОВИВ:

У червні 2022 року Ямницька сільська рада Івано-Франківської області звернулась до Господарського суду Івано-Франківської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНКОРД" ЛТД. Позивач просив суд:

припинити право постійного користування земельною ділянкою Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНКОРД" ЛТД, яке здійснюється на підставі Державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-ІФ № 002287, що зареєстрований у Книзі записів державних актів на право постійного користування від 27.03.1998 за № 3;

скасувати Державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ІФ №002287, що зареєстрований у Книзі записів державних актів на право постійного користування від 27.03.1998 за № 3;

скасувати запис про реєстрацію Державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-ІФ № 002287, зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право постійного користування від 27.03.1998 за № 3.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідач в порушення статті 96 Земельного кодексу України не використовує земельну ділянку за цільовим призначенням, не вживає заходи по боротьбі з бур`янами та чагарниками, не обробляє і не доглядає земельну ділянку, а також не сплачує податку, що в силу статей 141 та 143 Земельного кодексу України є підставою для примусового припинення права постійного користування земельною ділянкою.

Також відповідач не використовує земельну ділянку для забудови протягом трьох років підряд, що відповідно до статті 416 Цивільного кодексу України має наслідком припинення права користування земельною ділянкою.

Крім того, відповідач не вніс до земельного кадастру відомостей про земельну ділянку, право постійного користування якою підтверджено Державним актом на право постійного користування землею серії ІІ-ІФ № 002287.

Господарський суд Івано-Франківської області рішенням від 02 березня 2023 року у справі №909/462/22 відмовив у задоволенні позову про припинення права постійного користування земельною ділянкою Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Інкорд" ЛТД, яке здійснюється на підставі Державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-ІФ № 002287, скасування Державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-ІФ № 002287 та скасування запису про реєстрацію Державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-ІФ № 002287. Судові витрати залишив за позивачем.

Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для припинення права користування земельною ділянкою в с. Сілець, урочище Дровнич, Івано-Франківський район, Івано-Франківська обл., наданій у постійне користування відповідача згідно Державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-ІФ № 002287.

В апеляційній скарзі Ямницька сільська рада Івано-Франківської області просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 02 березня 2023 року у справі №909/462/22 та ухвалити постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, а саме: припинити право постійного користування земельною ділянкою Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Інкорд", яке здійснюється на підставі Державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-ІФ №002287, що зареєстрований у Книзі записів державних актів на право постійного користування від 27.03.1998 за №3, скасувати Державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ІФ №002287, що зареєстрований у Книзі записів державних актів на право постійного користування від 27.03.1998 за №3, скасувати запис про реєстрацію Державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-ІФ №002287, що зареєстрований у Книзі записів державних актів на право постійного користування від 27.03.1998 за №3 та стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Інкорд" судові витрати.

Скаржник вважає, що Господарський суд Івано-Франківської області при прийняті рішення від 02 березня 2023 року у справі №909/462/22 не повністю з`ясував обставини справи, визнав встановленими недоведені обставини, що мають значення по справі, зробив висновки, що не відповідають фактичним обставинам справи, порушив норми матеріального та процесуального права.

Скаржник зазначає, що підставами для звернення до суду з означеними позовними вимогами до відповідача є сукупність правових норм, а саме:

- пункт д) частини 1 статті 141 Земельного кодексу України, які були порушені відповідачем через систематичну несплату ним земельного податку за земельну ділянку площею 0,35 га, надану йому для будівництва торгового комплексу АЗС та вулканізаційної майстерні відповідно до рішення Сілецької сільської ради народних депутатів від 28.01.1998 року та згідно Державного акта на право постійного користування землею серії П-ІФ N002287 від 27.03.1998 року;

- пункт 4 частини 1 статті 416 Цивільного кодексу України, які були порушені Відповідачем через невикористання зазначеної вище земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд;

- пункт а) частини 1 статті 143 Земельного кодексу України - використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Інкорд" ЛТД у відзиві на апеляційну скаргу заперечує доводи скаржника, просить відмовити Ямницькій сільській раді у позовних вимогах про припинення права постійного користування земельною ділянкою, яке здійснюється на підставі Державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-ІФ №002287, що зареєстрований у Книзі записів державних актів на право постійного користування від 27.03.1998 року за №3 та залишити без змін оскаржуване рішення.

Не погоджується із висновками, які викладені в акті обстеження фактичного стану земельної ділянки від 21 лютого 2022 року, оскільки у матеріалах такого сфокусовано увагу на те, що земельна ділянка вкрита багаторічною самонасівною рослинністю та частково заросла чагарником. Проте, на зазначеній земельній ділянці знаходяться капітальні споруди, здійснено насип гравійної суміші, закопано 70 тонн ємкостей з нержавійки, 30 тонн алюмінію, наявні металічний навіс, підстанція електрозабезпечення. Виконано будівельніта підготовчі роботи на суму понад 1 млн. гривень.

Відповідач зазначає, що згідно акту камеральної перевірки про порушення правил сплати (перерахування) податків (зборів) Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 02 листопада 2020 року №143/09-19-04-15/02829688 за період з 30.10.2014 по 12.03.2020 недоплата зобов`язання по земельному податку з юридичних осіб становить лише 2281,35 грн. Вказує, що цю заборгованість було погашено.

Відповідач стверджує, що Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Інкорд" ЛТД протягом 2021 та 2022 року просило надати дозвіл на розроблення технічної документації з землеустрою в урочищі «Дровнич», с.Сілець для присвоєння кадастрового номера, проте отримує відмову.

Західний апеляційний господарський суд (в складі колегії суддів: Гриців В.М., Кордюк Г.Т., Малех І.Б.) ухвалою від 18 квітня 2023 року відкрив провадження за апеляційною скаргою Ямницької сільської ради Івано-Франківської області на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 02 березня 2023 року у справі №909/462/22 та витребував матеріали справи №909/462/22.

У зв`язку з перебуванням у відпустці судді Кордюк Г.Т. на підставі розпорядження керівника апарату суду від 02 травня 2023 року №104 проведено автоматизовану заміну складу суду для розгляду апеляційної скарги (вх. № 01-05/1097/23) у справі №909/462/22 - визначено склад колегії суддів: Гриців В.М. (головуюча), Зварич О.В., Малех І.Б.

Ухвалою від 02 травня 2023 року суд призначив розгляд справи у судовому засіданні на 29 червня 2023 рок. Суд не визнавав обов`язковою участь у судовому засіданні представників сторін.

У судове засідання 29 червня 2023 прибув представник Ямницької сільської ради Івано-Франківської області адвокат Качан А.А., доводи викладені в апеляційній скарзі підтримав.

Генеральний директор Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Інкорд" ЛТД Валентієв В.В. у судове засідання не прибув, засобами спеціального зв`язку надіслав до суду лист з додатками (договір про виконання робіт з технічної інвентаризації №51 від 10.07.2022, лист від 01.10.2021 про надання дозволу на розроблення технічної документації, описи вхідного пакету документів для надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки).

Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Західний апеляційний господарський суд розглянув апеляційну скаргу, матеріали справи, заслухав пояснення представника позивача та вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги Ямницької сільської ради Івано-Франківської області на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 02 березня 2023 року у справі №909/462/22 відсутні з огляду на таке.

Предметом розгляду у цій справі є встановлення наявності або відсутності правових підстав для припинення права постійного користування земельною ділянкою на підставі Державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-ІФ №002287, скасування Державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-ІФ №002287 та скасування запису про реєстрацію Державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-ІФ № 002287.

За матеріалами справи, 27 березня 1998 року Сілецька сільська рада народних депутатів Тисменицького району Івано-Франківської області видала Товариству з обмеженою відповідальністю Фірма "Інкорд" ЛТД Державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ІФ №002287. Акт посвідчує, що землекористувачу надається у постійне користування 0,35 гектарів землі в межах згідно з планом користування для будівництва торгового комплексу, АЗС та вулканізаційної майстерні. Акт виданий на підставі рішення Сілецької сільської ради народних депутатів Тисменицького району Івано-Франківської області від 28 січня 1998 року та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №3.

У результаті проведення реформи адміністративно-територіального устрою України шляхом об`єднання Павлівської, Сілецької, Гязівської та Ямницької сільських рад Тисменицького району 28 липня 2017 року було утворено Ямницьку сільську територіальну громаду, представницьким органом якої є Ямницька сільська рада.

Ямницька сільська рада, відповідно до статті 8 Закону України "Про добровільне об`єднання територіальних громад", є правонаступником Сілецької сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області.

Ямницька сільська рада для забезпечення контролю надходження коштів до місцевого бюджету скерувала до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківської області лист від 16 лютого 2022 року №204 щодо сплати Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма "Інкорд" ЛТД земельного податку на спірну земельну ділянку, на що отримала відповідь про те, що податкові декларації з плати за землю відповідно до Державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-ІФ №002287 від 27.03.1998 за період з 2019 року по 2021 рік не подавалися (лист від 05 квітня 2022 року №3608/6/09-19-18-11-23). Також, Головне управління Державної податкової служби в Івано-Франківської області зазначило, що з другого кварталу 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Інкорд" ЛТД перейшло на спрощену систему оподаткування єдиний податок третьої групи юридичних осіб.

В матеріалах справи є акт обстеження фактичного стану земельної ділянки від 21 лютого 2022 року, згідно якого комісією у складі старости Сілецького старостинського округу - Дейдей І.М., начальника відділу земельних відносин виконавчого апарату Ямницької сільської ради - Палюги М.М., головного спеціаліста відділу земельних відносин виконавчого апарату Ямницької сільської ради - Когуч О.І, головною спеціаліста відділу правової та кадрової роботи Ямницької сільської ради - Деруна М.Б., в присутності представника землекористувача - Валентієва В.В. здійснено обстеження фактичного стану земельної ділянки площею 0,35 га для будівництва торгового комплексу, АЗС та вулканізаційної майстерні в с. Сілець, урочище "Дровнич" яка перебуває у постійному користуванні ТОВ фірма "Інкорд" ЛТД.

Комісією під час обстеження земельної ділянки, виявлено наступні факти: земельна ділянка вкрита багаторічною самонасівною рослинністю, частково заросла чагарником; на земельній ділянці наявні капітальні будівлі та бетонні споруди, які перебувають в аварійному стані (прав власності, відповідно до відомостей з ДРРП, не зареєстровано). В процесі детального вивчення ситуації комісією з`ясовано, що конфігурація земельної ділянки по факту не відповідає конфігурації земельної ділянки, що міститься у державному акті на право постійного користування землею ІІ-ІФ № 002287 від 27.03.1998 року, реєстр. № 3, що також відображено у відомостях з Публічної кадастрової карти України. Відповідно до даних Публічної кадастрової карти України земельна ділянка в Державному земельному кадастрі не зареєстрована (кадастровий номер земельній ділянці не присвоювався). Поступлення коштів до місцевого бюджету за користування земельною ділянкою не відбувалося, плата за землю за період 2018-2021 рр. не справлялася. В процесі обстеження фактичного стану земельної ділянки - ситуацію в цілому відтворено на світлинах у кількості 10 (десять) штук. В кінцевому результаті, враховуючи всі обставини комісій прийшла до висновку, що земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням, з порушенням вимог чинного земельного законодавства. В акті про відмову від підпису від 21 лютого 2022 року зафіксовано, що Валентієв В.В. відмовився від підписання акту обстеження фактичного стану земельної ділянки від 21 лютого 2022 року мотивуючи відмову необхідністю його детальнішого вивчення кваліфікованими спеціалістами.

Згідно Технічного паспорта на об`єкт незавершеного будівництва (Інвентаризаційна справа №34603) автозаправочний комплекс з СТО станом на 17.06.2022 та довідки №00051 від 23.06.2022 Івано-Франківського обласного бюро технічної інвентаризації на об`єкт незавершеного будівництва, що знаходиться в с. Сілець, урочище Дровнич, Івано-Франківський район, Івано-Франківська обл. на земельній ділянці, наданій у постійне користування відповідача згідно Державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-ІФ № 002287, знаходяться операторська з магазином (літера А) - 52 % готовності, адміністративно-побутові приміщення (літера Б) - 44% готовності, СТО (літера В) - 46 % готовності.

Реєстрація права власності на Автозаправочний комплекс з СТО незавершений будівництвом в ОКП "Івано-Франківське ОБТІ" не проводилась.

Суд апеляційної інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги переглядає рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 02 березня 2023 року у справі №909/462/22, яким суд відмовив у задоволенні позову Ямницької сільської ради Івано-Франківської області до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Інкорд" ЛТД про припинення права постійного користування земельною ділянкою, скасування Державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-ІФ №002287 та скасування запису про реєстрацію Державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-ІФ № 002287, зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право постійного користування від 27.03.1998 за № 3.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі статтею 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Відповідно до положень статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

У частині 1 статті 92 ЗК України визначено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Статтею 141 ЗК України визначено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;

г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати;

е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;

є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини;

ж) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом державно-приватного партнерства або об`єктом концесії;

з) припинення права користування надрами у разі закінчення встановленого спеціальним дозволом на користування надрами строку користування надрами (у разі передачі земельної ділянки державної, комунальної власності користувачу надр для здійснення діяльності з користування надрами).

Статтею 143 ЗК України визначено підстави для примусового припинення прав на земельну ділянку. Встановлено, що примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі:

а) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

б) неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об`єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров`ю населення) в строки, встановлені приписами органів, що здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель;

в) конфіскації земельної ділянки;

г) примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності;

ґ) примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов`язаннях власника цієї земельної ділянки;

ґ-1) примусового звернення стягнень на право емфітевзису, суперфіцію за зобов`язаннями особи, яка використовує земельну ділянку на такому праві.

Як вже зазначено, Товариству з обмеженою відповідальністю Фірма "Інкорд" ЛТД 27 березня 1998 року Сілецька сільська рада народних депутатів Тисменицького району Івано-Франківської видала Державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ІФ №002287 для будівництва торгового комплексу, АЗС та вулканізаційної майстерні.

На момент видачі Державного акту на право постійного користування землею діяв Земельний кодекс України від 18 грудня 1990 року № 561-XII з наступними змінами і доповненнями, статтями 22 і 23 якого було визначено, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 листопада 2019 року у справі №906/392/18 вказала, що право постійного користування земельною ділянкою, набуте особою у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не підлягає обов`язковій заміні. Громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм в установлених законодавством випадках права користування земельною ділянкою за відсутності підстав, встановлених законом. Така позиція відповідає висновку, викладеному в Рішенні Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005.

Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Інкорд" ЛТД у встановленому законом порядку набуло право постійного користування земельною ділянкою площею 0,35 гектарів землі для будівництва торгового комплексу, АЗС та вулканізаційної майстерні на території Сілецької сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області, посвідчене Державним актом на право постійного користування землею серії ІІ-ІФ №002287, виданим 27 березня 1998 року відповідно до діючого на той час законодавства.

Докази протилежного у матеріалах справи відсутні, позивач таких не називає.

Щодо примусового припинення прав на земельну ділянку у судовому порядку.

Перелік підстав примусового припинення прав на земельну ділянку в судовому порядку визначено статтею 143 ЗК України (зміст цієї статті наведено вище). Систематична несплата земельного податку (таку підставу називає позивач) не включена до цього переліку.

Серед іншого, статтею 143 ЗК України передбачено такі підстави примусового припинення прав на земельну ділянку в судовому порядку, як: а) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; б) неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об`єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров`ю населення) в строки, встановлені приписами органів, що здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель.

Використання відповідачем спірної земельної ділянки не за цільовим призначенням, з порушенням вимог закону позивач доводить Актом обстеження фактичного стану земельної ділянки від 21 лютого 2022 року, в якому зазначено, зокрема, що земельна ділянка вкрита багаторічною самонасівною рослинністю, частково заросла чагарником; на земельній ділянці наявні капітальні будівлі та бетонні споруди, які перебувають в аварійному стані (прав власності, відповідно до відомостей з ДРРП, не зареєстровано); конфігурація земельної ділянки по факту не відповідає конфігурації земельної ділянки, що міститься у Державному акті на право постійного користування землею ІІ-ІФ № 002287; земельна ділянка в Державному земельному кадастрі не зареєстрована (кадастровий номер земельній ділянці не присвоювався).

Поряд з цим, позивач не назвав доказів використання відповідачем спірної земельної ділянки не за цільовим призначенням, навпаки, стверджує, що відповідач не використовує цю земельну ділянку.

Приписами статті 144 ЗК України установлено порядок припинення права користування земельними ділянками, що використовуються з порушенням земельного законодавства, а саме:

1. У разі виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор з контролю за використанням та охороною земель чи державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища складає протокол про адміністративне правопорушення, накладає на особу, яка допустила правопорушення, адміністративне стягнення та видає цій особі припис про його усунення у 30-денний строк.

У разі якщо особа, яка допустила порушення земельного законодавства, не виконала протягом зазначеного строку припис державного інспектора щодо припинення правопорушення, державний інспектор з контролю за використанням та охороною земель чи державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища накладає на таку особу адміністративне стягнення відповідно до закону та повторно видає припис про припинення правопорушення та усунення його наслідків у 30-денний строк.

2. У разі неусунення наслідків порушення земельного законодавства у 30-денний строк орган державного контролю за використанням та охороною земель або орган державного контролю за охороною навколишнього природного середовища звертається до суду з позовом про: розірвання договору оренди, емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки або договору про встановлення земельного сервітуту; припинення права постійного користування земельною ділянкою.

У матеріалах цієї справи відсутні докази дотримання визначеного статтею 144 Земельного кодексу України порядку припинення права користування спірною земельною ділянкою. Більш того, у названому випадку закон визначає позивачем орган державного контролю за використанням та охороною земель або орган державного контролю за охороною навколишнього природного середовища.

Отже, зважаючи на зміст і обгрунтування позовних вимог та надані докази, правові підстави для примусового припинення права постійного користування спірною земельною ділянкою в судовому порядку відсутні.

Верховний Суд у постанові від 21 вересня 2021 року у справі № 909/108/19 (скаржник називає попередню постанову у цій справі від 20 лютого 2020 року) підтримав позицію судів першої і апеляційної інстанцій про те, що наведений у статті 143 ЗК України перелік підстав примусового припинення прав на земельну ділянку в судовому порядку є вичерпним, а систематична несплата земельного податку або орендної плати не включена до цього переліку. При цьому, визначені позивачем підстави для припинення права постійного користування земельною ділянкою в примусовому порядку знаходяться поза межами підстав, визначених у статті 143 ЗК України, та є порушенням права відповідача на користування земельною ділянкою, набутим на законних підставах.

Відповідно до висновків, наведених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15 грудня 2021 року у справі № 924/856/20, за наявності підстав, передбачених пунктом «д» статті 141 Земельного кодексу України (систематична несплата земельного податку або орендної плати), припинення права користування земельною ділянкою проводиться у загальному порядку - за рішенням компетентного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування. При цьому порядок припинення права користування земельними ділянками, передбачений частинами першою, другою статті 144 Земельного кодексу України (в частині виявлення порушення земельного законодавства та видачі припису щодо його усунення) у такому випадку не застосовується, а контроль за сплатою земельного податку (оскільки позивач є постійним землекористувачем) віднесено до повноважень податкових органів.

Згідно з частиною першою статті 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

За змістом частини першої статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Ураховуючи наведене суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано і з урахуванням правових позицій Верховного Суду вказав про те, що за наявності підстав, передбачених пунктом "д" статті 141 ЗК України, припинення права користування земельною ділянкою проводиться у загальному порядку - за рішенням компетентного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування."

Щодо доводів позивача про порушення відповідачем пункт 4 частини 1 статті 416 Цивільного кодексу України (невикористання зазначеної вище земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд):

Право користування чужою земельною ділянкою для забудови унормовано Главою 34 Розділу 2 Книги третьої Цивільного Кодексу України (статті 413-419).

Статтею 413 Цивільного Кодексу України визначено підстави виникнення права користування чужою земельною ділянкою для забудови:

Власник земельної ділянки має право надати її в користування іншій особі для будівництва промислових, побутових, соціально-культурних, житлових та інших споруд і будівель (суперфіцій). Таке право виникає на підставі договору або заповіту (частина 1).

Право користування чужою земельною ділянкою для забудови може бути встановлено на визначений або на невизначений строк, крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті. (частина 4).

Строк користування земельною ділянкою державної чи комунальної власності для забудови не може перевищувати 50 років. (ч.5).

Відповідно до частини першої статті 416 Цивільного Кодексу України право користування земельною ділянкою для забудови припиняється у разі:

1) поєднання в одній особі власника земельної ділянки та землекористувача;

2) спливу строку права користування;

3) відмови землекористувача від права користування;

4) невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд.

Відповідно до частини 2 статті 416 Цивільного Кодексу України право користування земельною ділянкою для забудови може бути припинене за рішенням суду в інших випадках, встановлених законом (частина 2).

Таким чином, стосовно земельних ділянок державної чи комунальної власності суперфіцій виникає лише на підставі договору, а строк користування земельною ділянкою державної чи комунальної власності для забудови не може перевищувати 50 років.

Відповідачу спірна земельна ділянка не була надана за правилами Глави 34 Розділу 2 Книги третьої Цивільного Кодексу України (статті 413-419).

Земельна ділянка площею 0,35 гектарів землі для будівництва торгового комплексу, АЗС та вулканізаційної майстерні на території Сілецької сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області була надана відповідачу у постійне користування на загальних підставах, визначених чинним на той час законом.

Тому стаття 416 Цивільного Кодексу України не застосовується до спірних правовідносин щодо припинення права користування земельною ділянкою, право відповідача на яку посвідчене Державним актом на право постійного користування землею серії ІІ-ІФ №002287, виданим 27 березня 1998 року.

Суд звертає увагу позивача й на те, що у разі невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд, право користування такою земельною ділянкою припиняється в силу прямої вказівки закону пункту 4 частини першої статті 416 Цивільного Кодексу України.

Ураховуючи те, що позовні вимоги про припинення права постійного користування земельною ділянкою не підлягають задоволенню, також не підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання недійсним і скасування Державного акта на право постійного серії ІІ-ІФ №002287, скасування запису про реєстрацію Державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-ІФ № 002287, зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право постійного користування від 27.03.1998 за № 3.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 02 березня 2023 року у справі №909/462/22 ухвалене з додержанням норм права. Скаржник не надав належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, не спростував висновків суду першої інстанції. Тому доводи апеляційної скарги Ямницької сільської ради Івано-Франківської області є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, підстав для зміни чи скасування оскарженого рішення у цій справі немає.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281, 282,283, 284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 02 березня 2023 року у справі №909/462/22 залишити без змін, апеляційну скаргу Ямницької сільської ради Івано-Франківської області - без задоволення.

Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Ямницьку сільську раду Івано-Франківської області

Постанова набирає законної сили з дня прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 20 липня 2023 року.

Суддя В.М. Гриців

Суддя О.В. Зварич

Суддя І.Б.Малех