Рішення

від 20.03.2023 по справі 910/13226/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.03.2023Справа № 910/13226/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Якість Гарантовано»

до Державної інноваційної фінансово-кредитної установи

про стягнення 91070,36 грн

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Якість Гарантовано» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної інноваційної фінансово-кредитної установи про стягнення 91070,36 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами Договору надання послуг №09-10 від 26.07.2019 в частині оплати наданих послуг, позивач у травні 2021 звертався до суду з позовом до відповідача. Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.11.2021 по справі №910/7052/21 позов задоволено частково та стягнуто з Державної інноваційної фінансово-кредитної на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Якість гарантовано» заборгованість у розмірі 255000 грн, 3% річних у розмірі 2577,95 грн, інфляційні втрати у розмірі 12190,75 грн, судовий збір у розмірі 4046,53 грн та витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 4685 грн. Оскільки, перерахування стягнутої заборгованості на підставі вищевказаного рішення відповідачем було здійснено лише 23.11.2022, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 79270,50 грн та 3% річних у розмірі 11799,86 грн.

Відповідач заперечив проти задоволення позову, вказавши, що відповідачем заборгованість було погашено 09.11.2022, а не 23.11.2022 та зазначає, що позивачем невірно здійснено розрахунок інфляційних втрат. Також, відповідач заперечив щодо розміру заявлених витрат на професійну правничу допомогу та просив суд зменшити вказані витрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.07.2019 між Державною інноваційною фінансово-кредитною установою (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Якість гарантовано» (виконавець) було укладено Договір про надання послуг №09-10 (надалі - Договір).

Внаслідок неналежного виконання відповідачем умов укладеного між сторонами Договору в частині оплати наданих послуг, позивач у травні 2021 звертався до суду з позовом до відповідача про стягнення 255000 грн основного боргу, 23868 грн інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 8932,39 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.11.2021 по справі №910/7052/21 залишеного без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.08.2022 позов задоволено частково та стягнуто з Державної інноваційної фінансово-кредитної на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Якість гарантовано» заборгованість у розмірі 255000 грн, 3% річних у розмірі 2577,95 грн, інфляційні втрати у розмірі 12190,75 грн, судовий збір у розмірі 4046,53 грн та витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 4685 грн.

04.10.2022 на виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва видано відповідний наказ у справі №910/7052/21.

Відповідно ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, наявність грошового зобов`язання відповідача, яке виникло, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором про надання послуг №09-10 від 26.07.2019 підтверджується рішенням суду у справі №910/7052/21 за участі тих самих сторін, яке набрало законної сили, а тому відповідно до ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України не підлягає повторному доказуванню.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.10.2022 державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на виконання наказу Господарським судом міста Києва від 18.10.2022 по справі №910/7052/21 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №70097063.

10.11.2022 Шевченківським відділом ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Судом встановлено, що 23.11.2022 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2021 по справі №910/7052/21, Шевченківським відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було перераховано на користь позивача грошові кошти у розмірі 278500,23 грн, що підтверджується наявною у матеріалах справи платіжною інструкцією №29899 від 09.11.2022.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, суд зазначає, що саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання. (пункт 7.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Твердження відповідача про те, що відповідачем заборгованість було погашено 09.11.2022, а не 23.11.2022, судом відхиляються, оскільки, з наявної в матеріалах справи платіжної інструкції №29899 від 09.11.2022 на суму 278500,23 грн, вбачається, що вказаний платіж одержано банком саме 23.11.2022 та проведено банком 23.11.2022.

Інших доказів, які б підтверджували б повне виконання (отримання позивачем) грошового зобов`язання раніше аніж 23.11.2022 матеріали справи не містять.

Крім того, суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права на виконання грошового зобов`язання в добровільному порядку для уникнення нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат за спірний період.

Так, перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних за визначені позивачем періоди, суд встановив їх правильність та відповідність нормам чинного законодавства.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 79270,50 грн та 3% річних у розмірі 11799,86 грн.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем не надано суду доказів на спростування викладених у позові обставин.

Відповідно до положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Щодо вимоги позивача про покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 9500 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За приписами ч. 3 ст.126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Позивачем, на підтвердження факту надання правничої допомоги до матеріалів справи додано довіреність від 28.11.2022, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЖТ №001009 від 11.12.2018, копію Договору №27/11 про надання правової допомоги від 27.11.2022, копію додатку від 27.11.2023 до Договору та копію акту про надання правової допомоги від 11.01.2023 на суму 8200 грн.

Пунктом 2 ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

В той же час, дослідивши матеріали справи та враховуючи рівень складності справи, розмір заявлених позовних вимог, об`єм та вид роботи проведеної адвокатом та наявність заперечень відповідача щодо розміру вказаних витрат, з метою дотримання співмірності між складністю даної справи і витратами, здійсненими позивачем на оплату адвокатських послуг, суд вважає за доцільне обмежити розмір покладених на позивача витрат з оплати професійної правничої допомоги адвоката сумою у 5000 грн.

Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Державної інноваційної фінансово-кредитної установи (01054, м. Київ, вул. Хмельницького, 65б; ідентифікаційний код 00041467) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Якість Гарантовано» (03148, м. Київ, просп. Леся Курбаса, 1/1, кв. 19; ідентифікаційний код 37832451) інфляційні втрати у розмірі 79270 (сімдесят дев`ять тисяч двісті сімдесят) грн 50 коп. та 3% річних у розмірі 11799 (одинадцять тисяч сімсот дев`яносто дев`ять) грн 86 коп., а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 20.03.2023.

Суддя Я.В. Маринченко