Рішення

від 21.03.2023 по справі 910/14027/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Київ

21.03.2023Справа № 910/14027/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження

справу №910/14027/22

за позовом фізичної особи-підприємця Кравчука Сергія Геннадійовича (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 )

до товариства з обмеженою відповідальністю "Альтернативні технології ПФ" (ідентифікаційний код: 37090592; 03110, м. Київ, вул. Олександра Пироговського, 18)

про стягнення 289 484,62 грн,

без виклику представників учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Кравчук Сергій Геннадійович (далі - позивач, Підприємець) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Альтернативні технології ПФ" (далі - відповідач, Товариство) про стягнення заборгованості за договором-доручення транспортно-експедиційних послуг від 25.07.2018 №1742 (далі - Договір) за заявками на перевезення від 10.11.2021 №1602 (CMR251/2021 від 19/11/2021) - 65 931,36 грн, від 06.12.2021 №1771 (CMR А091221 від 09.12.2021) - 105 386,57 грн, від 12.01.2022 №36 (CMR б/н від 13/01/2022) - 23 609,70 грн, від 01.02.2022 №131 (CMR А884257 від 04.02/2022 ) - 11 810,33 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором і заявками в частині своєчасного та повного розрахунку .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду; відкрито провадження у справі №910/14027/22; розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

03.01.2023 відповідач подав суду заяву про повернення позовної заяви з підстав відсутності доказів її надсилання у встановленому порядку, та подання неналежно оформлених доказів та клопотання про відкладення розгляду справи та розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2023 залишено клопотання відповідача без задоволення.

31.01.2023 відповідач подав суду клопотання про витребування оригіналів письмових доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2023 задоволено клопотання відповідача про витребування у позивача оригіналів доказів і зобов`язано позивача надати докази - оригінали всіх документів, доданих до позовної заяви (для огляду).

07.02.2023 позивач подав суду заяву на виконання вимог ухвали суду від 01.02.2023, до якої додано оригінали доданих до позовної заяви документів, які оглянуті судом.

24.02.2023 відповідач подав суду клопотання про призначення почеркознавчої та технічної експертизи.

Суд дійшов висновку про необґрунтованість вказаного клопотання та залишив його без задоволення, виходячи з такого.

Відповідно до частини першої статті 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Відповідач мотивує клопотання тим, що, у нього відсутня заборгованість перед позивачем і видаткові накладні.

Водночас, судом оглянуто оригінали документів надані позивачем, які не викликають сумнів, оскільки, містять, утому числі, підпис і відтиск печатки відповідача.

Разом з тим, Товариство не надало суду документального підтвердження того, що його печатка була втрачена/викрадена/підроблена.

16.03.2023 позивач подав суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 158 025,26 грн, інфляційні втрати - 48 236 грн, 3 % річних - 6 026,70 грн, пені - 77 196,66 грн.

Судом прийнята вказана заява до розгляду.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022 (зі змінами, внесеними Указами №133/2022 від 14.03.2022, №259/2022 від 18.04.2022, №341/2022 від 17.05.2022, №573/2022 від 12.08.2022, №757/2022 від 07.11.2022, №58/2023 від 06.02.2023, які затверджені відповідними Законами України), затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року та продовжено з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Києві у Господарському суді міста Києва встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи.

Справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

25.07.2018 Підприємцем (експедитор) і Товариством (замовник) укладено Договір, відповідно до умов якого експедитор взяв на себе зобов`язання надати або організувати надання транспортно-експедиційних послуг, пов`язаних з організацією та забезпеченням перевезення експортно-імпортних, транзитних або інших вантажів замовника автомобільним транспортом на території України та за її межами відповідно до заявок замовника, а замовник взяв на себе зобов`язання оплатити надані послуги.

Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками.

Договір у встановленому порядку не оспорений, не розірваний, не визнаний недійсним.

Відповідно до частин першої статті 929 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Отже, укладений сторонам Договір за своєю правовою природою є договором транспортного експедирування.

Відповідно до статті 931 ЦК України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Позивач вказує, що ним було виконано організацію перевезення за чотирма заявками, однак відповідач за надані послуги не розрахувався.

За заявкою від 10.11.2021 №1602 до Договору експедитор взяв на себе зобов`язання організувати доставку вантажу (обладнання) з м. Тата (Угорщина) до с. Василівка, Роменського району, Сумської області (Україна) на таких умовах:

- дата навантаження 19.11.2021;

- дата митного очищення (доставки) 22.11.2021;

- вартість перевезення 65 931,36 грн;

- оплата - протягом 30 календарних днів після вивантаження.

У визначений заявкою строк, а саме 22.11.2021, експедитор доставив вантаж замовнику, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) від 19.11.2021 №251/2021.

Відповідач прийняв вантаж та підписав без зауважень і скріпив печаткою акт надання послуг від 22.11.2021 №1497, де зазначив, що не має претензій до Експедитора щодо обсягу, якості та строків виконання робіт (копія додається).

Позивач виставив Товариству рахунок від 22.11.2021 №1497 на суму 65 931,36 грн, який підлягав сплаті до 22.12.2021 включно.

У свою чергу, відповідач сплатив 09.05.2022 лише 30 000 грн, що підтверджується випискою банку.

Заборгованість за вказаною заявкою склала 35 931,36 грн.

За заявкою від 06.12.2021 №1771 до Договору експедитор взяв на себе зобов`язання організувати доставку вантажу (обладнання) з м. Локате-ді-Трьюльці (Італія) до с. Василівка, Роменського району, Сумської облості (Україна) на таких умовах:

- дата навантаження 09.12.2021;

- дата митного очищення (доставки) 14.12.2021;

- вартість перевезення 105 386,57 грн;

- оплата - протягом 30 календарних днів після вивантаження.

В обумовлений заявкою строк, 14.12.2021 експедитор доставив вантаж замовнику, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) від 09.12.2021 А№091221.

Замовник прийняв вантаж та підписав без зауважень і скріпив печаткою акт надання послуг від 14.12.2021 №1647 та підтвердив, що не має претензій до експедитора щодо обсягу, якості та строків виконання робіт.

Позивач виставив відповідачу рахунок від 14.12.2021 №1647 на суму 105 386 57 грн, який підлягав сплаті до 13.01.2022 включно, однак Товариство 21.06.2022 сплатив лише 18 712,70 грн, що підтверджується випискою банку.

Заборгованість відповідача перед позивачем за вказаною заявкою склала 86 673,87 грн.

За заявкою від 12.01.2022 №36 по Договору експедитор взяв на себе зобов`язання доставити вантаж (обладнання) з м. Вілла-Кортезе (Італія) до м. Київ (Україна) на таких умовах:

- дата навантаження 13.01.2022;

- дата митного очищення (доставка) 20.01.2022;

- вартість перевезення 23 609,70 грн;

- оплата - протягом 30 календарних днів після вивантаження.

У встановлений заявкою строк, 20.01.2022 експедитор доставив вантаж замовнику, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) б/н від 13.01.2022.

Замовник прийняв вантаж та підписав без зауважень і скріпив печаткою акт надання послуг від 20.01.2022 №62, зазначивши, що у нього немає претензій до Експедитора щодо обсягу, якості та строків виконання робіт.

Замовнику був виставлений рахунок від 20.01.2022 №62 на суму 23 609,70 грн, який підлягав сплаті до 19.02.2022 включно, однак відповідач не оплатив дане замовлення.

За заявкою від 01.02.2022 №131 до Договору експедитор взяв на себе зобов`язання доставити вантаж (обладнання) з м. Рига (Латвія) до м. Київ (Україна) на таких умовах:

- дата навантаження 04.02.2022;

- дата митного очищення (доставка) 08.02.2022;

- вартість перевезення 11 810,33 грн;

- оплата - протягом 30 календарних днів після вивантаження.

У встановлений заявкою строк, а саме 08.02.2022, експедитор доставив вантаж замовнику, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) від 04.02.2022 А№884257.

Замовник прийняв вантаж та підписав без зауважень і скріпив печаткою акт надання послуг від 08.02.2022 №158, зазначивши, що у нього немає претензій до експедитора щодо обсягу, якості та строків виконання робіт.

Позивач виставив відповідачу рахунок від 08.02.2022 №158 на суму 11 810,33 грн, який підлягав сплаті до 10.03.2022 включно, проте відповідач не сплатив даний рахунок.

Таким чином, заборгованість за вказаними заявками, яка не була погашена відповідачем складає 158 025,26 грн.

Товариство не подало суду доказів оплати вказаної заборгованості.

Отже, поданими позивачем доказами підтверджуються обставини, що є предметом доказування у даній справі, у свою чергу, відповідачем не спростовано доводів позивача.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості в розмірі 158 025,26 грн є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Крім основного боргу позивач нарахував та просив суд стягнути з відповідача 77 196,66 грн пені, 6 026,70 грн 3% річних і 48 236 грн інфляційних втрат.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із частиною першою статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

У відповідності до частини другої статті 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пунктом 3.5 Договору визначено, що у разі несвоєчасного перерахування експедитору коштів за Договором замовник сплачує експедитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Згідно з частиною другою статті 343 Господарського кодексу України (далі - ГК України) і статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За приписом частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 7 Розділу IX Прикінцевих положень ГК України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказаний пункт введений в дію на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року №540-IX (далі - Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX), який набрав чинності з 2 квітня 2020 року, і дія вказаного Закону фактично надає можливість нараховувати штрафні санкції більше, ніж за шість місяців.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2022 №1423 «Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 р. N 338 і постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. N 1236» продовжено на всій території України дію карантину до 30.04.2023.

Дії відповідача щодо неоплати за надані послуги є порушенням умов Договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 ЦК України та застосування відповідальності відповідно до умов пункту 3.5 Договору.

У свою чергу, відповідачем не надано суду контр розрахунку заявлених до стягнення позовних вимог або заперечень щодо здійсненого позивачем розрахунку.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки, Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що вони правильні.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем не подано доказів в підтвердження заперечень проти задоволення позовних вимог.

За таких обставин, враховуючи подані докази, які оцінені судом у порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України, позов підлягає задоволенню.

За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача.

Також позивачем у позові заявлено до стягнення 20 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, а в подальшому додатково заявлено 7 000 грн.

Відповідно до частин першої та третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною другою статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною третьою статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження факту понесення вказаних витрат позивачем до матеріалів справи додані такі документи:

- копія договору про надання правової допомоги від 06.10.2022 №1/10;

- копія акта про надання послуг від 15.11.2022 №1 на суму 20 000 грн;

- копія платіжного доручення від 28.11.2022 №18023 на суму 20 000 грн;

- копія акта про надання послуг від 15.03.2023 №5 на суму 7 000 грн;

- копія виписки з рахунку позивача, з якої вбачається, що 16.03.2023 позивачем сплачено за надані послуги 7 000 грн;

- копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 19.12.2003 №1803;

- копія ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 10.11.2022 №1258359 серія АА.

За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон) договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 1 Закону представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону).

Згідно із статтею 19 Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Частиною п`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Водночас, відповідно до частини п`ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачем не було заявлено про безпідставність вимог щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу та відповідного клопотання про зменшення витрат.

Слід зазначити, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неспівмірність, та/або нерозумність, та/або нереальність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до цієї справи відповідач не надав.

Враховуючи предмет та підстави позову, виходячи з встановлених обставин, характеру спірних правовідносин та обсягів матеріалів справи, беручи до уваги розгляд цієї справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін, відсутність обґрунтованих заперечень відповідача щодо співрозмірності заявленої суми компенсації, невчинення адвокатом позивача інших дій, необхідних для розгляду справи в суді, її повного юридичного супроводу, а також зважаючи на принципи співмірності та розумності судових витрат, суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати позивача на професійну правничу допомогу у сумі 27 000 грн.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов фізичної особи-підприємця Кравчука Сергія Геннадійовича до товариства з обмеженою відповідальністю "Альтернативні технології ПФ" про стягнення 289 484,62 грн задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Альтернативні технології ПФ" (ідентифікаційний код: 37090592; 03110, м. Київ, вул. Олександра Пироговського, 18) на користь фізичної особи-підприємця Кравчука Сергія Геннадійовича (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ): 158 025 (сто п`ятдесят вісім тисяч двадцять п`ять) грн 26 коп. основного боргу; 48 236 (сорок вісім тисяч двісті тридцять шість) грн інфляційних втрат; 6 026 (шість тисяч двадцять шість) грн 70 коп. 3 % річних; 77 196 (сімдесят сім тисяч сто дев`яносто шість) грн 66 коп. пені; 27 000 (двадцять сім тисяч) грн витрат на професійну правничу допомогу та 4 342 (чотири тисячі триста сорок дві) грн 27 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 21.03.2023

Суддя Ігор Курдельчук