Ухвала

від 15.03.2023 по справі 914/2899/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014,м.Львів, вул.Личаківська, 128

УХВАЛА

15.03.2023 Справа № 914/2899/22

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиторська компанія «АМП Транс», м. Київ, про грошові вимоги до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Дружківський вогнетривкий завод», м. Львів, в сумі 940109,60 грн.

у справі за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Октант», м. Київ

про: банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Дружківський вогнетривкий завод» (79007, м. Львів, вул. Гоголя, 6/8; ідентифікаційний код 34283984)

Суддя Артимович В.М.,

секретар судового засідання Лабай Х.А.

За участю представників:

від ТзОВ «ФК «Октант»: не з`явився;

від боржника: Куфтінова Г.Ю. (у режимі відеоконференції) (до оголошення перерви);

від ТзОВ «ТЕК «АМП Транс»: не з`явився;

від ДПС України в особі ГУ ДПС у Львівській області: не з`явився;

від ТзОВ «ТІС-Експедішн»: не з`явився;

від ПАТ «Закритого недиверсифікованого венчурного корпоративного інвестиційного фонду «Дженерал Інвестмент» Ресурсес»: не з`явився;

від ТзОВ «Ю.Комодітіз»: Пінчук Ю.А. (у режимі відеоконференції);

від ТзОВ «Дуніт»: не з`явився;

від ТзОВ «Астілс»: не з`явився;

від АТ «ДТЕК Донецькі електромережі»: Швидкий О.О. (у режимі відеоконференції);

від ГУ ПФУ у Львівській області: не з`явився;

від ТзОВ «Лукро»: Кожухар В.А. (у режимі відеоконференції) (після оголошення перерви);

від ПрАТ «Донецькоблгаз»: Шипенко М.С. (у режимі відеоконференції);

розпорядник майна: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою суду від 28.11.2022 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Дружківський вогнетривкий завод» (79007, м. Львів, вул. Гоголя, 6/8; ідентифікаційний код 34283984); введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Дружківський вогнетривкий завод»; введено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю «Дружківський вогнетривкий завод» (ідентифікаційний код 34283984); призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Надлонка Андрія Івановича; постановлено оприлюднити на офіційному веб-порталі судової влади України оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Дружківський вогнетривкий завод» (ідентифікаційний код 34283984); призначено попереднє засідання суду.

На розгляд Господарського суду Львівської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиторська компанія «АМП Транс» надійшла заява (вх. № 4265/22 від 22.12.2022) з грошовими вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дружківський вогнетривкий завод» в сумі 940109,60 грн.

Ухвалою суду від 26.12.2022 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиторська компанія «АМП Транс» з грошовими вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дружківський вогнетривкий завод» прийнято до розгляду.

Суд, проаналізувавши матеріали та з`ясувавши обставини справи, повно, всебічно і об`єктивно оцінивши докази, дійшов висновку, що грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиторська компанія «АМП Транс» до боржника слід визнати, зважаючи на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиторська компанія «АМП Транс» (експедитор) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Дружківський вогнетривкий завод» (клієнт) 12.03.2018 укладено договір транспортно-експедиторського обслуговування № 4/42-18 (далі договір), відповідно до умов якого клієнт доручає, а експедитор приймає на себе обов`язки від свого імені та за рахунок клієнта виконати доручення щодо здійснення транспортно-експедиційного обслуговування внутрішніх, експортно-імпортних та транзитних вантажів клієнта залізничним, а також іншими видами транспорту по території України, країн СНД та інших держав (послуги), а клієнт зобов`язується прийняти та оплачувати виконання доручення в сумі, узгодженій сторонами в заявці на перевезення, при чому в суму доручення включено витрати експедитора на виконання доручення клієнта, а також його винагороду.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором про транспортне експедирування, який підпадає під правове регулювання норм глави 65 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі ст. 316 Господарського кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов`язки експедитора виконуються перевізником. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Відносини учасників транспортно-експедиторської діяльності встановлюються на основі договорів. Учасники цієї діяльності вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов взаємовідносин, що не суперечать чинному законодавству.

Як визначено у ч. 1 ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитор зобов`язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку.

Отже, транспортне експедирування є видом господарської діяльності, спрямованої на організацію процесу перевезення вантажів. Експедитор є таким суб`єктом господарювання, функціональне призначення якого полягає в організації та сприянні здійсненню процесу вантажів. Експедитором може бути, як суб`єкт господарювання (транспортно-експедиційна організація), так і безпосередньо перевізник. Транспортне експедирування - це комплекс заходів, які супроводжують процес перевезення вантажів на всіх його стадіях.

Як стверджує заявник та з огляду на матеріали справи, на виконання умов вказаного договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиторська компанія «АМП Транс» протягом 2021 року надавав Товариству з обмеженою відповідальністю «Дружківський вогнетривкий завод» послуги з організації перевезень вантажів, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), підписаними та скріпленими печатками обох сторін.

Згідно із п. 2.2. договору клієнт зобов`язується прийняти та оплачувати виконання доручення в сумі, узгодженій сторонами в заявці на перевезення.

Заявник зазначає, що за згодою сторін послуги надавалися без попередньої оплати.

Відповідно до п. 3.2.6. договору клієнт зобов`язується своєчасно здійснювати оплату згідно умов договору, а також відшкодовувати документально підтверджені додаткові витрати, понесені експедитором в зв`язку з виконанням даного договору: платежі та збори, невраховані при узгодженні вартості перевезення, пов`язаних із транспортно-експедиційним обслуговуванням, та необхідність яких виникла на шляху проходження вантажу; додаткові витрати, які виникли в результаті оголошення цінності вантажу, витрати, пов`язані з перевіркою вантажів митними та іншими контролюючими органами, нараховані залізницею.

Як стверджує заявник та з огляду на матеріали справи, загальний обсяг послуг, які були надані експедитором клієнту за договором у 2021 році згідно актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), становить 2502764,20 грн. і підлягає оплаті клієнтом у відповідності з пунктами 2.2., 3.2.6. договору. Однак, як стверджує заявник, всупереч взятим на себе договірним зобов`язанням боржник не повністю оплатив вартість, отриманих від експедитора послуг. Так, протягом 2021-2022 років боржник перерахував на рахунок ТзОВ «Транспортно-експедиторська компанія «АМП Транс» 2496359,20 грн., що підтверджується фільтрованими банківськими виписками з рахунку заявника, які долучені до заяви з грошовими вимогами до боржника. Як зазначає заявник, частина коштів надійшла на покриття заборгованості за 2020 рік у розмірі 661037,00 грн, відтак, частина наданих у 2021 році послуг у сумі 667442,00 грн. залишилася без оплати. Крім того, розмір заборгованої боржника перед ТзОВ «Транспортно-експедиторська компанія «АМП Транс» погоджено сторонами договору у актах звірки взаєморозрахунків станом на 31.12.2020 та станом на 31.12.2021, які підписанні та скріплені печатками обох сторін.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Статтею 193 ГК України закріплено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з п. 6.1 договору сторони несуть взаємну відповідальність за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за цим договором відповідно до його умов, а у випадках не врегульованих цим договором чинним законодавством України.

В силу положень ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У ч. 1 ст. 612 ЦК України зазначено, що Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У поданій заяві з грошовими вимогами до боржника ТзОВ «Транспортно-експедиторська компанія «АМП Транс» просить також визнати нараховані відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України 18532,52 грн. три відсотки та 171226,44 грн. інфляційних збитків за прострочення виконання грошового зобов`язання. Перевіривши правильність розрахунку заявником інфляційних втрат та трьох відсотків річних, суд дійшов висновку, що такі підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів.

Згідно із ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Приписами ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За неналежне виконання умов договору від 12.03.2018 за № 4/42-18 транспортно-експедиторського обслуговування ТзОВ «Транспортно-експедиторська компанія «АМП Транс» нараховано боржнику 77946,64 грн. пені.

Пунктом 6.12 договору визначено, що у разі порушення строків оплати послуг, що надаються експедитором клієнту за цим договором (в тому числі відшкодування витрат, понесених експедитором в інтересах клієнта), клієнт сплачує експедитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, від вартості неоплачених в строк послуг, передбачених цим договором, за кожен день прострочення платежу. Обов`язок сплати пені наступає у клієнта у випадку надсилання йому експедитором відповідного рахунку та/або вимоги (претензії). Нарахування пені є правом експедитора.

На виконання умов договору, заявником було надіслано боржнику вимогу та рахунок-фактуру № СФ-0000075 від 23.09.2022 на оплату пені у розмірі 77946,64 грн. Заявник стверджує, що вказаний рахунок-фактура не оплачені боржником, у матеріалах справи відсутні докази протилежного.

Враховуючи наведене, перевіривши правильність розрахунків заявленої до стягнення пені, взявши до уваги ту обставину, що всупереч умовам договору було допущено прострочення виконання зобов`язання, суд дійшов висновку, що заявлена до стягнення пеня від простроченої суми підлягають до стягнення з боржника повністю.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розпорядник майна вказану суму заборгованості визнає в повному обсязі, що підтверджується повідомленням щодо розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника від 04.01.2023 за № 01-21/02-01/_9.

Згідно зі ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства грошове зобов`язання - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов`язань належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов`язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов`язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов`язань боржника, у тому числі зобов`язань щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов`язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров`ю громадян, зобов`язання з виплати авторської винагороди, зобов`язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов`язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов`язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство розмір грошових зобов`язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.

Згідно ч. 1 ст. 64 Кодексу України з процедур банкрутства кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цим Кодексом. При цьому: у першу чергу задовольняються: витрати, пов`язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді; у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою; у шосту чергу задовольняються інші вимоги.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Відповідно до ст. 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13, ст. 74 ГПК України).

Відтак, суд, дослідивши матеріали справи, зокрема, заяву про визнання кредиторських вимог до боржника з доданими до неї документами та повідомлення розпорядника майна про результати розгляду кредиторської заяви, дійшов висновку, що грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиторська компанія «АМП Транс» слід визнати повністю в сумі 935147,60 грн. Також визнанню підлягає сплачений судовий збір в сумі 4962,00 грн.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 1, 2, 45, 47, 64 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 73, 74, 86, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиторська компанія «АМП Транс» (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 45, ідентифікаційний код: 41330420) визнати в сумі 940109,60 грн, які підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю «Дружківський вогнетривкий завод» (ідентифікаційний код 34283984), з яких: 4962,00 грн (судовий збір) перша черга; 857200,96 грн. (заборгованість) четверта черга; 77946,64 грн (пеня) шоста черга.

2.Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 235 ГПК України.

3.Ухвала може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст ухвали складено 21.03.2023.

Суддя Артимович В.М.