Постанова

від 09.03.2023 по справі 904/6900/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2023 року

м. Київ

Справа № 904/6900/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Банаська О. О. - головуючого, Білоуса В. В., Картере В. І.,

за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В.,

за участю представників:

Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк": Рибкіної Н. В. (в режимі відеоконференції),

ліквідатора Приватного акціонерного товариства "Сервісоліямаш" - арбітражного керуючого ОСОБА_4. (особисто)

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.11.2022

у складі колегії суддів: Вечірка І. О. - головуючого, Верхогляд Т. А., Чередка А. Є.

та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 06.06.2022

у складі судді Соловйової А. Є.

у справі за заявою Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк"

до Приватного акціонерного товариства "Сервісколіямаш"

про визнання банкрутом

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Вступ

1. Ліквідатор Акціонерного товариства щодо якого здійснюється провадження у справі про банкрутство звернувся до суду із заявою про притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника третіх осіб, внаслідок дій/бездіяльності яких, на його думку, товариство втратило свою платоспроможність через укладення в 2015 році договору поруки та не звернення до 2021 року, за наявності ознак неплатоспроможності, до суду із заявою про самоліквідацію чи визнання банкрутом.

2. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд, відмовив у задоволенні заяви ліквідатора боржника з огляду на недоведення ліквідатором наявності підстав для притягнення визначених ним осіб до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника.

3. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, розглядаючи касаційну скаргу, має вирішити питання:

- чи наявні підстави для покладення на визначених ліквідатором осіб субсидіарної відповідальності та стягнення з них суми субсидіарної відповідальності в розмірі визнаної судом кредиторської заборгованості боржника?

4. Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення заяви ліквідатора про притягнення до субсидіарної відповідальності, виходячи з такого.

Короткий зміст і підстави наведених у клопотанні вимог

5. Господарським судом Дніпропетровської області здійснюється провадження у справі № 904/6900/20 за заявою Акціонерного товариства "СБЕРБАНК", яке змінило найменування на Акціонерне товариство "Міжнародний резервний банк" (далі - АТ "Міжнародний резервний банк", скаржник) до Приватного акціонерного товариства "Сервісколіямаш" (далі - ПрАТ "Сервісколіямаш", боржник) про визнання банкрутом, відкрите ухвалою від 20.01.2021.

6. 30.12.2021 до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява ліквідатора ПрАТ "Сервісколіямаш" - арбітражного керуючого ОСОБА_4 (далі - ліквідатор ПрАТ "Сервісколіямаш"/боржника ОСОБА_4.) від 24.11.2021 вих. № 02-06/82 про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями у зв`язку з доведенням до банкрутства, в якій він, зокрема, просив суд:

- покласти субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку із доведенням його до банкрутства у розмірі 195 995 053,42 грн на таких осіб: ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ); ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ); Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Укрремколіямаш" (далі - ТзОВ НВП "Укрремколіямаш"); Приватне акціонерне товариство "Дніпроспецмаш" (далі - ПрАТ "Дніпроспецмаш"); ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 );

- стягнути грошові кошти у розмірі 195 995 053,42 грн на користь ПрАТ "Сервісколіямаш" у якості субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ПрАТ "Сервісколіямаш" у зв`язку із доведенням боржника до банкрутства солідарно із таких осіб: ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 ; ТзОВ НВП "Укрремколіямаш"; ПрАТ "Дніпроспецмаш"; ОСОБА_3 .

7. В обґрунтування заяви ліквідатор ПрАТ "Сервісколіямаш" ОСОБА_4. зазначає, що вимоги ініціюючого кредитора у цій справі ґрунтуються на договорі про відкриття кредитної лінії від 22.03.2013 та договорі поруки від 27.02.2015 № 6, заборгованість за якими було стягнуто солідарно з ТзОВ НВП "Укрремколіямаш" та ПрАТ "Сервісколіямаш" рішенням постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" від 17.03.2016 у справі № 01/16 за позовом АТ "Сбербанк", на примусове виконання якого Господарським судом міста Києва видано наказ від 13.09.2016 у справі № 910/9992/16, який за результатом пред`явлення його до виконання не був виконаний, оскільки виконавцем не було виявлено майна боржника, на яке може бути звернено стягнення. Крім того, в межах справи про банкрутство ПрАТ "Сервісколіямаш" також не виявлено будь-якого майна.

8. За твердженням ліквідатора ПрАТ "Сервісколіямаш" ОСОБА_4. внаслідок дій/бездіяльності посадових осіб, які мали вирішальний вплив на діяльність боржника з 2015 року ПрАТ "Сервісколіямаш" втратило платоспроможність, оскільки через укладення договору поруки від 27.02.2015 № 6 в період з 2015 року почав виникати борг перед АТ "Сбербанк" (наразі - АТ "Міжнародний резервний банк"), непогашення якого стало причиною порушення справи про банкрутство. Як зазначає ліквідатор боржника ОСОБА_4 , управлінські рішення посадових осіб боржника не мали на меті отримання прибутку та спричинили негативний економічний ефект для господарської діяльності підприємства, оскільки станом на момент укладення договору поруки у поручителя були відсутні активи, достатні для виконання зобов`язання. Також, загальними зборами щодо укладення договору поруки не приймалось будь-яких рішень всупереч положень статуту про необхідність погодження значних правочинів, посадовими особами: не вчинялись дії для запобігання банкрутству підприємства у період наявності боргів (2015 рік) та відсутності коштів на їх погашення; починаючи з 2017 року допускались порушення на ринку цінних паперів.

9. Розмір субсидіарної відповідальності ліквідатор боржника ОСОБА_4 визначив у сумі кредиторської заборгованості, що визнана у справі про банкрутство - 195 995 053,42 грн.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

10. Ухвалою від 06.06.2022 Господарський суд Дніпропетровської області відмовив у задоволенні заяви ліквідатора боржника ОСОБА_4. від 24.11.2021 № 02-06/82 про притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ПрАТ "Сервісколіямаш" ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТзОВ НВП "Укрремколіямаш", ПрАТ "Дніпроспецмаш", ОСОБА_3 та солідарне стягнення з них на користь ПрАТ "Сервісколіямаш" 195 995 053,42 грн.

11. Суд першої інстанції дійшов висновку про недоведення ліквідатором ПрАТ "Сервісколіямаш" ОСОБА_4. наявності умов та підстав для притягнення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТзОВ НВП "Укрремколіямаш", ПрАТ "Дніпроспецмаш" субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ПрАТ "Сервісколіямаш" та стягнення з них визначеної суми субсидіарної відповідальності.

12. Ухвала місцевого господарського суду мотивована, зокрема, таким:

- ліквідатором не доведено наявності підстав для застосування визначеної частиною шостою статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) відповідальності за не звернення діючого на момент набрання чинності КУзПБ керівника боржника із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство з огляду на те, що не доведено та не надано доказів того, що задоволення вимог одного або кількох кредиторів на момент обіймання посади ОСОБА_2 призвело б до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами;

- визначені ліквідатором особи не можуть нести відповідальність за дії, обов`язковість яких не була передбачена чинним законодавством на момент зайняття ними посад;

- обставини доведення до банкрутства можуть бути встановлені виключно у кримінальному провадженні, а притягнення до відповідальності відбуватись на підставі обвинувального вироку суду;

- ліквідатором не надано будь-яких доказів вчинення будь-ким із визначених ним осіб умисних з корисливих мотивів дій, що призвели до стійкої фінансової неспроможності суб`єкта господарської діяльності, якщо це завдало великої матеріальної шкоди державі чи кредитору;

- надана ліквідатором заява та додані до неї документи не відповідають вимогам Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерством економіки України від 19.01.2006 № 14;

- дії з укладення договору поруки від 27.02.2015 № 6 були вчинені боржником за шість років до відкриття провадження у справі про банкрутство та відповідно, знаходяться поза періодом, за який здійснюється визначення ознак дій з доведення до банкрутства;

- твердження ліквідатора щодо не вчинення посадовими особами боржника дій для запобігання банкрутства товариства у період наявності боргів (2015 рік) та відсутності коштів на їх погашення, не можуть бути підставою для задоволення заяви ліквідатора, у якій не зазначено визначених осіб у якості осіб, які мають нести відповідальність;

- арбітражний керуючий, у випадку наявності сумнівів у незаконності договору поруки мав право звернутись із позовом про визнання такого правочину недійсним, чого він не здійснив. Арбітражним керуючим також не вчинялись дії із звернення із відповідним позовом про визнання недійсним договору поруки, в тому числі і з підстав відсутності погодження загальних зборів засновників;

- чинне законодавство не покладає на кінцевого бенефіціарного власника обов`язку з контролю за укладанням правочинів юридичними особами, на які такий бенефіціарний власник здійснює вплив;

- ліквідатором не надано будь-яких доказів та не доведено того, що до стійкої неплатоспроможності ПрАТ "Сервісколіямаш" призвело те, що посадовими особами починаючи з 2017 року допускались порушення на ринку цінних паперів, не розкрито регулярну річну інформацію про емітента у 2018 році, що мало наслідком застосування НКЦПФР штрафних санкцій до товариства та внаслідок цього відкриття виконавчих проваджень в межах яких накладено арешти на рахунки, обтяження на активи та інші передбачені законом заходи з огляду на те, що підставою для відкриття провадження у справі про банкрутство стала заява АТ "Сбербанк". Також не доведено, яким чином накладення арештів на кошти боржника вплинуло на погіршення його платоспроможності;

- ліквідатором документально не наведено та не надано документів, які б підтверджували: надання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 вказівок з приводу вчинення явно збиткових операцій; призначення керівниками на керівні посади осіб, результат діяльності яких явно не відповідає інтересам юридичної особи; створення і підтримання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 такої системи управління боржником, яка націлена на систематичне отримання вигоди третьою особою на шкоду боржнику і його кредиторам; використання і розпорядження ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 документообігу, який не відображає реальних господарських операцій; отримання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 істотних переваг з такої системи організації підприємницької діяльності, яка спрямована на перерозподіл (в тому числі за допомогою недостовірного документообігу), сукупного доходу, отримуваного від здійснення даної діяльності особами, об`єднаними спільним інтересом (наприклад, єдиним виробничим циклом), на користь ряду осіб з одночасним акумулюванням на стороні боржника основного боргового навантаження); використання і розпорядження ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 майном боржника, як своїм особистим, нехтуючи інтересами кредиторів; відмови ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 від стягнення дебіторської заборгованості боржника, сума якої могла повністю або частково задовольнити кредиторські вимоги; вчинення керівниками ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та бенефіціарним власником ОСОБА_3 інших нераціональних управлінських рішень та дій, що не відповідають принципу добросовісності в комерційній (діловій) практиці та, які вплинули на виробничу, торгівельну або іншу статутну діяльність товариства, чим була суттєво збільшена кредиторська заборгованість боржника;

- ненадання ліквідатором обґрунтованих доказів за поданою заявою не створило достатніх підстав щодо відмежування винних дій при субсидіарній відповідальності від звичайних дій суб`єкта господарювання, у цьому випадку керівників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та бенефіціарного власника ОСОБА_3 , які належать до звичайних ризиків підприємницької діяльності, що можуть створювати настання неплатоспроможності боржника та відсутність активів для задоволення вимог кредиторів;

- ліквідатором не надано документального обґрунтування наявності причинно-наслідкового зв`язку між рішеннями, розпорядженнями чи наказами ПрАТ "Дніпроспецмаш" чи ТзОВ НВП "Укрремколіямаш" або прийнятими кінцевим бенефіціарним власником ОСОБА_3 , або колишніми керівниками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 діями/бездіяльністю і неплатоспроможністю боржника та відсутністю у нього майна для задоволення вимог кредиторів, а відповідно і не доведено об`єктивну сторону правопорушення в межах справи про банкрутство.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

13. Центральний апеляційний господарський суд постановою від 16.11.2022 постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 06.06.2022 у справі № 904/6900/20 залишив без змін.

14. Апеляційний господарський суд погодився з висновком суду першої інстанції, що ознаки доведення до банкрутства, які є обов`язковими для покладення на ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТзОВ НВП "Укрремколіямаш", ПрАТ "Дніпроспецмаш" субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ПрАТ "Сервісколіямаш", не підтверджені достатніми та допустимими доказами, що є підставою для відмови у задоволенні заяви ліквідатора про притягнення до субсидіарної відповідальності, визначених ним в цій заяві осіб.

15. Водночас, суд апеляційної інстанції визнав помилковим висновок місцевого господарського суду, що обставини доведення до банкрутства можуть бути встановлені виключно у кримінальному провадженні, а притягнення до відповідальності відбуватись на підставі обвинувального вироку суду.

Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог

16. 03.01.2023 АТ "Міжнародний резервний банк" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.11.2022 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 06.06.2022 у справі № 904/6900/20, в якій просить оскаржені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги заяви ліквідатора боржника ОСОБА_4. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства на осіб, визначених в цій заяві.

Рух касаційної скарги

17. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 904/6900/20 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: Банаська О. О. - головуючого, Картере В. І., Пєскова В. Г., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.01.2023.

18. Ухвалою від 25.01.2023 Верховний Суд задовольнив заяву судді Пєскова В. Г. про самовідвід у розгляді справи № 904/6900/20, з урахуванням чого автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 904/6900/20 визначено колегію суддів у складі: Банаська О. О. - головуючого, Білоуса В. В., Картере В. І., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.01.2023.

19. 26.01.2023 Верховний Суд постановив ухвалу, якою задовольнив клопотання скаржника про поновлення строку на подання касаційної скарги; поновив АТ "Міжнародний резервний банк" строк на касаційне оскарження; касаційну скаргу АТ "Міжнародний резервний банк" залишив без руху з наданням скаржнику строку на усунення її недоліків шляхом надання доказів сплати судового збору.

20. Ухвалою від 21.02.2023 Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі № 904/6900/20 за касаційною скаргою АТ "Міжнародний резервний банк"; призначив розгляд касаційної скарги на 09.03.2023; надав учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 03.03.2023.

21. У судове засідання 09.03.2023 з`явився представник АТ "Міжнародний резервний банк" (в режимі відеоконференції) та ліквідатор ПрАТ "Сервісоліямаш" ОСОБА_4., які надали пояснення щодо поданої касаційної скарги у справі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

(АТ "Міжнародний резервний банк" )

22. АТ "Міжнародний резервний банк" в обґрунтування доводів касаційної скарги посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права зазначаючи, зокрема таке:

- суд першої інстанції помилково застосував положення статті 58 Конституції України та дійшов висновку щодо відсутності підстав для поширення на правовідносини приписів часини шостої статті 34 КУзПБ щодо строку у який боржник має звернутись із заявою про порушення справи про банкрутство;

- місцевий господарський суд не взяв до уваги, що управлінські рішення посадових осіб боржника не мали на меті отримання прибутку та спричинили негативний економічний ефект для господарської діяльності товариства;

- суди попередніх інстанцій залишили поза увагою, що з дати укладення договору поруки від 27.02.2015 до порушення справи про банкрутство генеральним директором чи загальними зборами товариства не вчинялися будь-які дії для отримання прибутку і виконання правочину. Крім того, засновниками та керівниками боржника не вжито заходів для запобігання банкрутства боржника та з моменту виникнення ознак банкрутства не вчинено дій з ініціювання провадження у справі про його банкрутство;

- суди не врахували, що бездіяльність колишніх посадових осіб ПрАТ "Сервісколіямаш" щодо попередження банкрутства та вчасного прийняття рішення про ліквідацію згідно ЦК України та/або звернення до суду із заявою про порушення справи про банкрутство призвела до неможливості погашення заборгованості перед банком та до визнання боржника банкрутом;

- суди попередніх інстанцій не звернули уваги, що бездіяльність учасників банкрута, а саме ТзОВ НВП "Укрремколіямаш" та ПрАТ "Дніпроспецмаш", ОСОБА_3 (кінцевий бенефіціарний власник) вбачається у відсутності вчинення контролю за діями виконавчого органу, не вжитті жодних дій для поновлення господарської діяльності ПрАТ "Сервісколіямаш" чи для її припинення шляхом самоліквідації або процедури банкрутства;

- суд першої інстанції не взяв до уваги, що за період діяльності з 2015 року посадові особи ПрАТ "Сервісколіямаш" вчиняли дії внаслідок яких у підприємства утворилась заборгованість у загальному розмірі 195 млн грн, боржник втратив змогу здійснювати діяльність та отримувати прибуток. Такі дії вчинено в інтересах кінцевого бенефіціарного власника ПрАТ "Сервісколіямаш" та ТзОВ НВП "Укрремколіямаш" - ОСОБА_3 , оскільки він був заінтересованим в отриманні кредиту банку боржником на господарську діяльність якого (в тому числі використання коштів) він має вирішальний вплив. Договір поруки укладено одночасно із укладенням договору про внесення змін від 27.02.2015 № 4 до договору кредитної лінії; договором про внесення змін (пункт 1.2) передбачено продовження кредитної лінії на нові періоди. Зазначені дії/бездіяльність призвели до банкрутства ПрАТ "Сервісколіямаш";

- оскарженою постановою суду апеляційної інстанції позбавлено АТ "Міжнародний резервний банк" права на захист порушених прав кредитора, вирішення спору судом, отримання законного та обґрунтованого рішення;

- судом апеляційної інстанції порушено принцип "jura novit curia" надаючи юридичну кваліфікацію спірним правовідносинам.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

23. Від учасників справи відзиви, письмові пояснення на касаційну скаргу АТ "Міжнародний резервний банк" не надійшли.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи й висновків судів попередніх інстанцій

24. Вирішуючи наведене в пункті 3 цієї постанови питання, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, беручи до уваги приписи статті 300 ГПК України, виходить з такого.

Щодо підстав покладення субсидіарної відповідальності на винних осіб за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його банкрутства

25. Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

26. Згідно із частиною шостою статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

27. Частиною першою статті 2 КУзПБ визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

28. Відповідно до преамбули КУзПБ цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

29. Згідно із абзацом першим частини другої статті 61 КУзПБ під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

30. У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом (абзаци другий, третій частини другої статті 61 КУзПБ).

31. Отже, субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який за заявою ліквідатора покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності.

32. Метою субсидіарної відповідальності як інституту є створення для кредиторів в межах справи про банкрутство додаткових гарантій захисту їх прав та законних інтересів та недопущення використання юридичної особи як інструменту безпідставного збагачення за чужий рахунок, відтак забезпечення стабільності функціонування ринку та фінансової дисципліни.

33. Визначене частиною другою статті 61 КУзПБ господарське правопорушення, за вчинення якого засновники (учасники, акціонери), керівник боржника та інші особи, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності поряд з боржником у процедурі банкрутства у разі відсутності майна боржника, має обґрунтовуватися судами шляхом встановлення складу такого правопорушення (об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта та суб`єктивної сторони).

34. Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у певній сфері, у даному випадку - права кредитора (-ів) на задоволення його (їх) вимог до боржника у справі про банкрутство за рахунок активів боржника, що не можуть бути задоволені внаслідок відсутності майна у боржника; об`єктивну сторону такого правопорушення складають дії або бездіяльність певних фізичних осіб та/або юридичних осіб, пов`язаних з боржником, що призвели до відсутності у нього майнових активів для задоволення вимог кредиторів; суб`єктами правопорушення є особи визначені частиною другою статті 61 КУзПБ; суб`єктивною стороною правопорушення для застосування субсидіарної відповідальності є ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (мотиву, мети, умислу чи необережності суб`єкта правопорушення).

35. Тлумачення положень частини другої статті 61 КУзПБ із застосуванням філологічного, системного та телеологічного (цільового) способів її інтерпретації свідчить, що у ній закріплено припис згідно з яким суб`єктами субсидіарної відповідальності за доведення до банкрутства є: 1) засновники (учасники, акціонери); 2) керівники боржника; 3) інші особи, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії.

36. До третіх осіб, які несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника, у зв`язку з доведенням його до банкрутства частини другої статті 61 КУзПБ відносяться будь-які особи, наслідком дій або бездіяльності яких стало банкрутство юридичної особи (див. висновки, викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16).

37. Для визначення статусу особи як відповідача по субсидіарній відповідальності за зобов`язаннями боржника ліквідатор має проаналізувати, а суд під час розгляду заяви про притягнення до субсидіарної відповідальності та з`ясуванні наявності підстав для покладення на цих осіб субсидіарної відповідальності дослідити сукупність правочинів та інших юридичних дій, здійснених під впливом осіб, а також їх бездіяльність, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію банкрутства боржника.

38. Визначальним для застосування субсидіарної відповідальності є доведення відповідно до частини п`ятої статті 41 Закону про банкрутство (до 21.10.2019), частини другої статті 61 КУзПБ (від 21.10.2019) та з урахуванням положень статті 74, 76, 77 ГПК України причинно-наслідкового зв`язку між винними діями/бездіяльністю суб`єкта відповідальності та настанням негативних для боржника наслідків (неплатоспроможності боржника та відсутності у боржника активів для задоволення вимог, визнаних у процедурі банкрутства вимог кредиторів) обов`язок чого покладається на ліквідатора. Встановлення такого причинно-наслідкового зв`язку також належить до об`єктивної сторони цього правопорушення (див. висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16, від 14.07.2020 у справі № 904/6379/16, від 10.12.2020 у справі № 922/1067/17).

39. Статтею 61 КУзПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства.

40. Однак зазначена презумпція є спростовною, оскільки передбачає можливість цих осіб довести відсутність своєї вини у банкрутства боржника та уникнути відповідальності. Спростовуючи названу презумпцію, особа, яка притягується до відповідальності має право довести свою добросовісність, підтвердивши, зокрема, оплатне придбання активу боржника на умовах, на яких за порівняних обставин зазвичай укладаються аналогічні правочини та довівши, що вчинені за її участі (впливу) операції приносять дохід, відображені у відповідності з їх дійсним економічним змістом, а отримана боржником вигода обумовлена розумними економічними чинниками (див. висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суд у складі Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16).

Щодо суті заявлених вимог та доводів касаційної скарги

41. Предметом судового розгляду у цій справі є заява ліквідатора ПрАТ "Сервісколіямаш" ОСОБА_4. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника мотивована доведенням ПрАТ "Сервісколіямаш" до банкрутства з вини відповідачів.

42. У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що в період з 08.05.2012 по 14.06.2016 керівником ПрАТ "Сервісколіямаш" був ОСОБА_5 , який підписав договір поруки від 27.02.2015 № 6 для забезпечення виконання кредитного договору. Водночас, згідно даних офіційного сайту smida повноваження генерального директора ПрАТ "Сервісколіямаш" ОСОБА_5 припинено 18.01.2016 у зв`язку зі смертю на підставі рішення наглядової ради ПрАТ "Сервісколіямаш" (протокол від 18.01.2016 № 1).

43. Довідкою Індустріального відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Дніпрі Південно-східного управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 12.05.2022 №1030/20.16-31 підтверджується факт смерті ОСОБА_5 .

44. За наведеного, суд першої інстанції визнав ОСОБА_5 таким, що не може бути притягнутий до субсидіарної відповідальності.

45. Також суди попередніх інстанцій встановили, що у період з 14.06.2016 по 12.10.2017 керівником ПрАТ "Сервісколіямаш" був ОСОБА_2 , а з 21.10.2017 по 22.04.2021 - ОСОБА_1 ; учасниками ПрАТ "Сервісколіямаш" є ТзОВ НВП "Укрремколіямаш" та ПрАТ "Дніпроспецмаш", а бенефіціарним власником - ОСОБА_3 .

46. У поданій до суду заяві про покладення субсидіарної відповідальності ліквідатор ПрАТ "Сервісколіямаш" ОСОБА_4. зазначає, що згідно положень частини п`ятої статті 11 Закону про банкрутство боржник був зобов`язаний звернутись до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство у разі виникнення таких обставин: задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності).

47. Однак, як вірно враховано судами, частина п`ята статті 11 Закону про банкрутство не містить положень щодо: 1) строку, у який боржник мав звернутись із заявою про порушення справи про банкрутство та 2) щодо можливості настання субсидіарної відповідальності керівників за незадоволення вимог кредиторів у випадку, якщо вони не звернулись до господарського суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство, якщо задоволення вимог кредитора призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань.

48. Натомість зазначений строк визначено частиною шостою статті 34 КУзПБ, введеного в дію 21.10.2019, що регулює застосування солідарної відповідальності у справах про банкрутство.

49. Водночас обставини не звернення керівника ПрАТ "Сервісколіямаш" до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника з підстав загрози неплатоспроможності мали місце в 2015 - 2016 роках, тобто в період дії Закону про банкрутство, який втратив чинність з 21.10.2019.

50. Закон про банкрутство містив положення щодо солідарної відповідальності, однак відмінні тим, що визначені частиною шостою статті 34 КУзПБ, оскільки передбачав солідарну відповідальність за інше порушення - у разі недотримання вимог щодо особливостей застосування процедури банкрутства до боржника, що ліквідується власником у відповідності до приписів частини першої статті 95 Закону про банкрутство (частина шоста статті 95 Закону).

51. Тобто в Законі про банкрутство були відсутні положення щодо солідарної відповідальності керівника боржника у разі не звернення його до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі у разі загрози неплатоспроможності.

52. Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

53. Закріплений у наведеній нормі принцип незворотності дії закону та інших нормативно-правових актів у часі (lex ad praeterian non valet) полягає в тому, що дія їх не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання ними чинності, за винятком випадку коли закон або інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

54. Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював і Конституційний Суд України. Зокрема, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп, від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 05.04.2001 № 3-рп/2001, від 13.03.2012 № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

55. Отже, за загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце (див. висновок щодо застосування частини першої статті 58 Конституції України, викладений у постанові Верховного Суду України від 02.12.2015 у справі № 3-1085гс15).

56. З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій правомірно визнали відсутніми підстави для застосування до керівників боржника солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів визначені частиною шостою статті 34 КУзПБ.

57. Подібний висновок щодо неможливості застосування частини шостої статті 34 КУзПБ до оцінки подій (обставин загрози неплатоспроможності), що мали місце до введення в дію КУзПБ, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.07.2022 у справі № 902/1023/19.

58. Крім того, суди попередніх інстанцій встановили, щодо договір поруки № 6, укладення якого за твердження ліквідатора зумовило негативні наслідки для боржника у вигляді його неплатоспроможності, як правочин був вчинений 27.02.2015, тоді як провадження у справі про банкрутство боржника відкрито судом ухвалою від 21.01.2021. Тобто дії з укладення договору поруки були вчинені за шість років до відкриття провадження у справі про банкрутство.

59. Також суди попередніх інстанцій встановили, що ліквідатором не надано будь-яких доказів вчинення будь-ким із визначених ним осіб умисних з корисливих мотивів дій, що призвели до стійкої фінансової неспроможності суб`єкта господарської діяльності і це завдало великої матеріальної шкоди державі чи кредитору. Крім того, як зауважили суди попередніх інстанцій, ліквідатором у заяві не зазначено які саме дії осіб, які зазначені у якості осіб, на яких на його думку має бути покладена субсидіарна відповідальність, могли однозначно і безповоротно запобігти банкрутству ПрАТ "Севірсколіямаш".

60. Окрім того, судами попередніх інстанцій враховано, що ліквідатором не надано будь-яких достатніх та допустимих доказів та не доведено того, що до стійкої неплатоспроможності боржника призвело те, що посадовими особами починаючи з 2017 року допускались порушення на ринку цінних паперів, не розкрито регулярну річну інформацію про емітента у 2018 році, що мало наслідком застосування НКЦПФР штрафних санкцій до товариства та внаслідок цього відкриття виконавчих проваджень в межах яких накладено арешти на рахунки, обтяження на активи та інші передбачені законом заходи з огляду на те, що підставою для відкриття провадження у справі про банкрутство стала заява ініціюючого кредитора. При цьому, ліквідатором не доведено того, яким чином накладення арештів на кошти боржника вплинуло на погіршення платоспроможності боржника.

61. Суди попередніх інстанцій також взяли до уваги, що ліквідатор в порушення статті 74 ГПК України, окрім відомостей з сайту smida щодо ПрАТ "Секрвісколіямаш" фінансових звітів за 2018 та 2019 року за 2015-2019 роки, в якості обґрунтування субсидіарної відповідальності в діях керівника банкрута за шкоду інтересам банкрута та його кредиторів документально не навів та не представив документів, які б підтверджували зокрема:

- прийняття ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ключових ділових рішень з порушенням принципів добросовісності та розумності, в тому числі узгодження, укладення або схвалення правочинів (договорів) на завідомо невигідних умовах або з особами завідомо нездатними виконати свої зобов`язання ("фірмами одноденками" тощо);

- надання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 вказівок з приводу вчинення явно збиткових операцій;

- призначення керівниками на керівні посади осіб, результат діяльності яких явно не відповідає інтересам юридичної особи;

- створення і підтримання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 такої системи управління боржником, яка націлена на систематичне отримання вигоди третьою особою на шкоду боржнику і його кредиторам;

- використання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 документообігу, який не відображає реальних господарських операцій;

- отримання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 істотних переваг з такої системи організації підприємницької діяльності, яка спрямована на перерозподіл (в тому числі за допомогою недостовірного документообігу), сукупного доходу, отримуваного від здійснення цієї діяльності особами, об`єднаними спільним інтересом (наприклад, єдиним виробничим циклом), на користь ряду осіб з одночасним акумулюванням на стороні боржника основного боргового навантаження;

- використання і розпорядження ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 майном боржника, як своїм особистим, нехтуючи інтересам кредиторів;

- відмови ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 від стягнення дебіторської заборгованості боржника, сума якої могла повністю або частково задовольнити кредиторські вимоги;

- вчинення керівниками ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та бенефіціарним власником ОСОБА_3 інших нераціональних управлінських рішень та дій, що не відповідають принципу добросовісності в комерційній (діловій) практиці та, які вплинули на виробничу, торгівельну або іншу статутну діяльність товариства, чим було суттєво збільшена кредиторська заборгованість боржника, яка підтверджена первинними документами, які фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені боржником під час їх здійснення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" тощо;

- ліквідатором документально не доведено, що рішення, розпорядження чи накази ПрАТ "Дніпроспецмаш" чи ТОВ НВП "Укрремколіямаш" або кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_3 , або колишніх керівників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 : змінили економічну та/або юридичну долю боржника; прийнято (укладено) боржником під впливом когось із зазначених осіб; визначено істотні умови укладених правочинів боржника та стали реальною підставою банкрутства боржника.

62. З урахуванням сукупності наведеного, суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо недоведення ліквідатором боржника причинно-наслідкового зв`язку між рішеннями, розпорядженнями чи наказами ПрАТ "Дніпроспецмаш", ТзОВ НВП "Укрремколіямаш", кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_3 , колишніх керівників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та неплатоспроможністю боржника і відсутністю у нього майна для задоволення вимог його кредиторів.

63. Ураховуючи викладене, суд вважає правомірними висновки судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення заяви ліквідатора боржника та покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ПрАТ "Сервісколіямаш" на ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТзОВ НВП "Укрремколіямаш", ПрАТ "Дніпроспецмаш".

64. Доводи скаржника зазначених висновків апеляційного господарського суду не спростовують, оскільки в цілому зводяться до суб`єктивного тлумачення визначених КУзПБ умов для покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство без урахування умов та підстав за яких саме такий вид відповідальності може бути застосована до осіб винних у доведенні боржника до банкрутства.

65. До того ж, наведені доводи касаційної скарги АТ "Міжнародний резервний банк" як і аргументи заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності у переважній більшості фактично ґрунтуються на помилковому ототожненні субсидіарної відповідальності із солідарною відповідальністю керівника боржника, які за своєю природою є різними видами спеціальної цивільно-правової відповідальності та передбачають відмінні підстави їх покладення на винних осіб, чого не врахував ані ліквідатор боржника при зверненні до суду із заявою про покладення субсидіарної відповідальності, ані скаржник під час оскарження ухваленого у справі судового рішення за результатом розгляду такої заяви та постанови суду апеляційної інстанції, якою зазначене рішення залишено без змін.

66. Також не аргументованими є доводи скаржника щодо помилкового застосування судом положення статті 58 Конституції України, яка визначає принцип за яким до події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце, що, як зазначалося вище, було враховано судами під час оцінки наявності підстав застосування до правовідносин у цій справі положень частини шостої статті 34 КУзПБ.

67. Так само не заслуговують на увагу доводи скаржника, які за своїм змістом зводяться до тверджень щодо неврахування обґрунтувань заяви ліквідатора боржника про покладення субсидіарної відповідальності щодо дій/бездіяльності посадових осіб, які мали вирішальний вплив на діяльність та його фінансовий стан боржника, оскільки в цілому вони повторюють доводи апеляційної скарги АТ "Міжнародний резервний банк", ґрунтовну та мотивовану оцінку яким (з наведенням відповідних аргументувань) надано судом апеляційної інстанції в оскарженій постанові.

68. До того ж, негативний фінансовий стан, виникнення якого за твердженням ліквідатора боржника та доводами скаржника, зумовив договір поруки, уже мав місце на момент укладення такого договору боржником, що безпосередньо підтверджено самим ліквідатором у заяві про покладення субсидіарної відповідальності та з урахуванням обставин цієї справи мало б враховуватися скаржником, який як професійний учасник ринку фінансових та банківських послуг будучи зацікавлений в отриманні економічного ефекту (вигоди) від вчинення правочину мав би проявляти належну обачність у ведені своїх справ та укладені відповідного договору із боржником.

69. Решта аргументів скаржника зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи, що знаходиться поза межею повноважень суду касаційної інстанції.

70. Разом з тим суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16).

71. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (див. висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), згодом підтриманий Верховним Судом у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.09.2020 у справі № 908/1795/19).

72. За наведеного, суд не надає юридичний аналіз доводам скаржника щодо наданої судами попередніх інстанцій оцінки доказів у справі.

73. Відхиляючи доводи скаржника суд враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі "Проніна проти України" в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

74. Верховний Суд також зважає, що як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Руїз Торія проти Іспанії"). Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Шевельов проти України").

Щодо суті касаційної скарги

75. Доводи АТ "Міжнародний резервний банк" наведені в касаційній скарзі не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді касаційної інстанції в якості підстав для скасування оскаржених судових рішень судів попередніх інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

76. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

77. Згідно з статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

78. Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені господарськими судами, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд вважає, що оскаржені судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування немає.

Щодо судових витрат

79. Зважаючи на висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду про залишення касаційної скарги без задоволення, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи, покладаються на скаржника.

Висновки щодо застосування норм права

80. Для визначення статусу особи як відповідача по субсидіарній відповідальності за зобов`язаннями боржника ліквідатор має проаналізувати, а суд під час розгляду заяви про притягнення до субсидіарної відповідальності та з`ясуванні наявності підстав для покладення на цих осіб субсидіарної відповідальності дослідити сукупність правочинів та інших юридичних дій, здійснених під впливом осіб, а також їх бездіяльність, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію банкрутства боржника.

81. Визначальним для застосування субсидіарної відповідальності є доведення відповідно до частини п`ятої статті 41 Закону про банкрутство (до 21.10.2019), частини другої статті 61 КУзПБ (від 21.10.2019) та з урахуванням положень статті 74, 76, 77 ГПК України причинно-наслідкового зв`язку між винними діями/бездіяльністю суб`єкта відповідальності та настанням негативних для боржника наслідків (неплатоспроможності боржника та відсутності у боржника активів для задоволення вимог, визнаних у процедурі банкрутства вимог кредиторів) обов`язок чого покладається на ліквідатора. Встановлення такого причинно-наслідкового зв`язку належить до об`єктивної сторони цього правопорушення за відсутності якого покладення субсидіарної відповідальності на винних осіб унеможливлюється.

На підставі викладеного та керуючись статтями 286, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.11.2022 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 06.06.2022 у справі № 904/6900/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. О. Банасько

Судді В. В. Білоус

В. І. Картере