Постанова

від 09.03.2023 по справі 917/730/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2023 року

м. Київ

cправа № 917/730/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Письменна О. М.,

за участю представників сторін:

прокурора - Підяша О. С.

позивача - не з`явилися,

відповідача-1- Купка Н. В. (самопредставництво, в режимі відеоконференції),

відповідача-2 - Баранова В. І. (адвоката, в режимі відеоконференції),

відповідача-3 - не з`явилися,

третьої особи - не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фермерського господарства "Добробут Тростянець"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 (колегія суддів: Тихий П. В. - головуючий, Терещенко О. І., Шутенко І. А.) і рішення Господарського суду Полтавської області від 02.02.2021 (суддя Кльопов І. Г.) у справі

за позовом першого заступника керівника Полтавської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі територіальної громади в особі Заворсклянської сільської ради Полтавського району Полтавської області

до: 1) Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, 2) Фермерського господарства "Добробут Тростянець", 3) ОСОБА_1 ,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Фермерського господарства "Агро Приходько",

про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсними договорів оренди, повернення земельних ділянок,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Перший заступник керівника Полтавської місцевої прокуратура (далі - прокурор) в інтересах держави в особі територіальної громади в особі Заворсклянської сільської ради Полтавського району Полтавської області (далі - Заворсклянська сільська рада) звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (далі - ГУ Держгеокадастру), Фермерського господарства "Добробут Тростянець" (далі - ФГ "Добробут Тростянець"), ОСОБА_1 , в якому просив:

- визнати незаконними та скасувати накази ГУ Держгеокадастру від 25.05.2017 № 5007-сг, від 29.05.2017 № 5016-сг, від 25.05.2017 № 5008-сг, від 29.05.2017 № 5017-сг, від 11.04.2017 № 3765-сг, від 18.09.2015 № 1317/0/75-15-сг, від 18.09.2015 № 1291/0/75-15-сг про затвердження ОСОБА_1 проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду (далі - спірні накази);

- визнати недійсними договори оренди землі: від 29.05.2017 щодо земельної ділянки площею 5,1214 га, кадастровий номер 5324081000:00:016:0022, від 29.05.2017 щодо земельної ділянки площею 13,6852 га, кадастровий номер 5324081000:00:004:0006, від 29.05.2017 щодо земельної ділянки площею 2,9961 га, кадастровий номер 5324081000:00:004:0010, від 29.05.2017 щодо земельної ділянки площею 10,0000 га, кадастровий номер 5324081000:00:004:0005, від 11.04.2017 щодо земельної ділянки площею 3,7472 га, кадастровий номер 5324081000:00:020:0022, від 22.09.2015 щодо земельної ділянки площею 17,1734 га, кадастровий номер 5324081000:00:015:0071, які розташовані за межами населених пунктів на території Заворсклянської сільської ради терміном на 7 років, а також договір оренди землі від 22.09.2015 щодо земельної ділянки площею 15,0000 га, кадастровий номер 5324081000:00:011:0039, що розташована за межами населених пунктів на території Заворсклянської сільської ради терміном на 21 рік (далі -договори оренди землі);

- припинити право оренди ОСОБА_1 на зазначені земельні ділянки в Державному реєстрі речових прав;

- зобов`язати ФГ "Добробут Тростянець" передати Заворсклянській сільській об`єднаній територіальній громаді в особі Заворсклянської сільської ради земельні ділянки: площею 5,1214 га, кадастровий номер 5324081000:00:016:0022; площею 13,6852 га, кадастровий номер 5324081000:00:004:0006; площею 2,9961 га, кадастровий номер 5324081000:00:004:0010; площею 10,0000 га, кадастровий номер 5324081000:00:004:0005; площею 3,7472 га, кадастровий номер 5324081000:00:020:0022; площею 15,0000 га, кадастровий номер 5324081000:00:011:0039; площею 17,1734 га, кадастровий номер 5324081000:00:015:0071 до земель запасу (далі - спірні земельні ділянки).

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні накази прийнято, а договори оренди землі укладено відповідачами з порушенням положень Земельного кодексу України та Закону України "Про фермерське господарство", тому спірні накази, за твердженням прокурора, є незаконними та підлягають скасуванню, а договори оренди землі належить визнати недійсними. Прокурор зазначав, що ОСОБА_1 протягом 2015- 2017 років отримав в оренду для ведення фермерського господарства сім земельних ділянок загальною площею 67,7233 га. При цьому у 2014 та 2015 роках ОСОБА_1 отримав дві земельні ділянки загальною площею 47,1877 га на території Заворсклянської сільської ради для ведення фермерського господарства та 01.09.2015 заснував ФГ "Добробут Тростянець". Прокурор стверджував, що оскільки ОСОБА_1 є засновником ФГ "Добробут Тростянець" та вже отримав земельні ділянки для створення зазначеного господарства, то надання йому для ведення фермерського господарства ще семи окремих земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які розташовані в іншому місці, суперечить положенням статей 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство" та статей 116, 118, 121, 123, 124, 134 Земельного кодексу України.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 02.02.2021 у справі № 917/730/20, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 06.12.2021, позов прокурора задоволено.

Визнано незаконними та скасовано накази ГУ Держгеокадастру: від 25.05.2017 № 5007-сг, від 29.05.2017 № 5016-сг, від 25.05.2017 № 5008-сг, від 29.05.2017 № 5017-сг, від 11.04.2017 № 3765-сг, від 18.09.2015 № 1317/0/75-15-сг, від 18.09.2015 № 1291/0/75-15-сг про затвердження ОСОБА_1 проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду;

Визнано недійсними договори оренди землі, укладені між ГУ Держгеокадастру та ОСОБА_1 , щодо земельних ділянок, що розташовані за межами населених пунктів на території Заворсклянської сільської ради:

- від 29.05.2017 площею 5,1214 га, кадастровий номер 5324081000:00:016:0022, терміном на 7 років;

- від 29.05.2017 площею 13,6852 га, кадастровий номер 5324081000:00:004:0006, терміном на 7 років;

- від 29.05.2017 площею 2,9961 га, кадастровий номер 5324081000:00:004:0010, терміном на 7 років;

- від 29.05.2017 площею 10,0000 га, кадастровий номер 5324081000:00:004:0005, терміном на 7 років;

- від 11.04.2017 площею 3,7472га, кадастровий номер 5324081000:00:020:0022, терміном на 7 років;

- від 22.09.2015 площею 15,0000 га, кадастровий номер 5324081000:00:011:0039, терміном на 21 рік;

- від 22.09.2015 площею 17,1734 га, кадастровий номер 5324081000:00:015:0071, терміном на 7 років.

Припинено право оренди ОСОБА_1 на зазначені земельні ділянки в Державному реєстрі речових прав.

Зобов`язано ФГ "Добробут Тростянець" передати Заворсклянській сільській об`єднаній територіальній громаді в особі Заворсклянської сільської ради земельні ділянки: площею 5,1214 га, кадастровий номер 5324081000:00:016:0022; площею 13,6852 га, кадастровий номер 5324081000:00:004:0006; площею 2,9961 га, кадастровий номер 5324081000:00:004:0010; площею 10,0000 га, кадастровий номер 5324081000:00:004:0005; площею 3,7472 га, кадастровий номер 5324081000:00:020:0022; площею 15,0000 га, кадастровий номер 5324081000:00:011:0039; площею 17,1734 га, кадастровий номер 5324081000:00:015:0071 до земель запасу.

Здійснено розподіл судових витрат.

2.2. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, встановив, що в 2014 та 2015 роках ОСОБА_1 з метою реалізації права на створення фермерського господарства отримав дві земельні ділянки загальною площею 47,1877 га на території Заворсклянської сільської ради для ведення фермерського господарства. 01.09.2015 ОСОБА_1 зареєстрував ФГ "Добробут Тростянець". Суд зазначив, що оскільки ОСОБА_1 є засновником ФГ "Добробут Тростянець" та вже отримав земельні ділянки для створення цього господарства, то надання йому для ведення фермерського господарства ще семи окремих земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які розташовані в іншому місці, суперечить положенням статей 7, 12 Закону "Про фермерське господарство", статей 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України. Враховуючи те, що громадянин право на отримання земельної ділянки державної власності може використати один раз, суд дійшов висновку, що спірні накази, якими затверджено документацію із землеустрою та передано ОСОБА_1 в оренду земельні ділянки для ведення фермерського господарства, прийняті з порушенням Земельного кодексу України та Закону України "Про фермерське господарство". Тому й договори оренди землі, які укладені на підставі цих наказів, визнаються судом недійсними. З огляду на викладене суд визнав обґрунтованими вимоги прокурора про зобов`язання ФГ "Добробут Тростянець" передати Заворсклянській сільській раді спірні земельні ділянки. Розглянувши доводи відповідача про застосування строку позовної давності, суд першої інстанції дійшов висновку, що позов прокурора пред`явлено у межах строку позовної давності.

2.3. Господарський суд апеляційної інстанції відхилив заяви ФГ "Добробут Тростянець" та ОСОБА_1 про застосування строку позовної давності, які були подані до суду апеляційної інстанції, посилаючись на частину 3 статті 267 Цивільного кодексу України та зазначивши, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Щодо заяви ФГ "Добробут Тростянець" про застосування позовної давності, поданої до суду першої інстанції, апеляційний господарський суд зазначив, що предметом позову є вимоги, заявлені прокурором в інтересах держави до ГУ Держгеокадастру, ОСОБА_1 і ФГ "Добробут Тростянець", про визнання незаконними і скасування наказів, визнання недійсними договорів оренди землі та зобов`язання повернути спірні земельні ділянки. Суд установив, що заяву про застосування позовної давності до вимог прокурора зроблено ФГ "Добробут Тростянець", проте ГУ Держгеокадастру та ОСОБА_1 за вимогами, які заявлені до них (про скасування наказів та визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок), такої заяви до суду не подавали. Тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав застосовувати строк позовної давності до вимог прокурора, заявлених до ГУ Держгеокадастру та ОСОБА_1 , оскільки вони з відповідними заявами про застосування позовної давності не зверталися.

3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї

3.1. ФГ "Добробут Тростянець" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 та рішення Господарського суду Полтавської області від 02.02.2021 у справі № 917/730/20 повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

3.2. ФГ "Добробут Тростянець" зазначає, що постанова Східного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 та рішення Господарського суду Полтавської області від 02.02.2021 у справі № 917/730/20 ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права. На думку скаржника, суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не застосував Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та не врахував висновки щодо її застосування, викладені у постановах Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 911/1101/17, від 18.04.2018 у справі № 911/916/17, від 29.05.2018 у справі № 922/2222/17. Скаржник, обґрунтовуючи свою правову позицію щодо спірних правовідносин, посилається на постанови Верховного Суду від 03.11.2021 у справі № 817/1911/17, від 20.05.2020 у справі № 817/69/18, від 15.06.2021 у справі № 817/1909/17, від 01.10.2020 у справі № 120/4116/19, від 17.08.2021 у справі № 540/1590/19, від 23.06.2020 у справі № 922/989/18, від 13.03.2018 у справі № 348/992/16-ц, від 01.04.2020 у справі № 320/5724/17, від 23.06.2020 у справі № 179/1043/16-ц. Крім того, ФГ "Добробут Тростянець", стверджуючи про неправильне застосування судами положень статті 261 Цивільного кодексу України, посилається на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 14.03.2018 у справі № 464/5089/15, Верховного Суду України від 03.02.2016 у справі № 6-75цс15.

3.3. 24.01.2022 до Верховного Суду надійшли додаткові пояснення ФГ "Добробут Тростянець", в яких скаржник просить під час касаційного розгляду справи врахувати правові позиції Великої Палати Верховного Суду викладені у постановах від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19.

3.4. У відзиві від 31.01.2022 на касаційну скаргу ГУ Держгеокадастру просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 та рішення Господарського суду Полтавської області від 02.02.2021 у справі № 917/730/20 повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. ГУ Держгеокадастру зазначає, що оскаржувані у справі судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги ФГ "Добробут Тростянець" є обґрунтованими.

3.5. У відзиві на касаційну скаргу, направленому до Верховного Суду 31.01.2022, прокурор зазначає про безпідставність доводів, наведених у касаційній скарзі. На думку прокурора, висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 911/1101/17, від 18.04.2018 у справі № 911/916/17, від 29.05.2018 у справі № 922/2222/17, від 03.11.2021 у справі № 817/1911/17, на які посилається скаржник, стосуються правовідносин, які не є подібними із правовідносинами у цій справі. Прокурор, посилаючись на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 22.12.2018 у справі № 910/4715/16, зазначає, що позов прокурора заявлено у межах строку позовної давності. За таких обставин прокурор просить касаційну скаргу ФГ "Добробут Тростянець" залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

4. Обставини справи, встановлені судами

4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що наказами ГУ Держгеокадастру (яке згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 5 є правонаступником Головного управління Держземагентства у Полтавській області) надано дозволи ОСОБА_1 на розробку проектів землеустрою щодо відведення в оренду семи земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства, а саме: від 02.07.2014 № 1256-сг, від 20.07.2015 № 372/0/75-15-сг, від 16.07.2015 № 372/0/75-15-сг, від 20.07.2015 № 373/0/75-15-сг, від 02.07.2014 № 1257-сг, від 02.07.2014 № 1259-сг, від 02.07.2014 № 1258-сг. Ділянки розташовані за межами населених пунктів Заворсклянської сільської ради.

4.2. У подальшому ГУ Держгеокадастру прийнято накази від 25.05.2017 № 5007-сг, від 29.05.2017 № 5016-сг, від 25.05.2017 № 5008-сг, від 29.05.2017 № 5017-сг, від 11.04.2017 № 3765-сг, від 18.09.2015 № 1317/0/75-15-сг, від 18.09.2015 № 1291/0/75-15-сг, якими затверджено документацію із землеустрою, розроблену на підставі наказів ГУ Держгеокадастру, та передано в оренду ОСОБА_1 земельні ділянки державної власності загальною площею 67,7233 га, розташовані за межами населених пунктів Заворсклянської сільської ради для ведення фермерського господарства.

Усі спірні накази ГУ Держгеокадастру прийняті на підставі клопотань ОСОБА_1 та доданих до них документів.

4.3. Між ГУ Держгеокадастру та ОСОБА_1 укладено сім договорів оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства загальною площею 67,7233 га, що розташовані за межами населених пунктів Заворсклянської сільської ради, а саме:

- від 29.05.2017 щодо земельної ділянки площею 5,1214 га, кадастровий номер 5324081000:00:016:0022, терміном на 7 років;

- від 29.05.2017 щодо земельної ділянки площею 13,6852 га, кадастровий номер 5324081000:00:004:0006, терміном на 7 років;

- від 29.05.2017 щодо земельної ділянки площею 2,9961га, кадастровий номер 5324081000:00:004:0010, терміном на 7 років;

- від 29.05.2017 щодо земельної ділянки площею 10,0000 га, кадастровий номер 5324081000:00:004:0005, терміном на 7 років;

- від 11.04.2017 щодо земельної ділянки площею 3,7472 га, кадастровий номер 5324081000:00:020:0022, терміном на 7 років;

- від 22.09.2015 щодо земельної ділянки площею 15,0000 га, кадастровий номер 5324081000:00:011:0039, терміном на 21 рік;

- від 22.09.2015 щодо земельної ділянки площею 17,1734 га, кадастровий номер 5324081000:00:015:0071, терміном на 7 років.

4.4. Право оренди за всіма зазначеними договорами оренди зареєстровано із внесенням відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

4.5. Суди зазначили, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна ОСОБА_1 з метою реалізації права на створення фермерського господарства вже отримав дві земельні ділянки загальною площею 47,1877 га на території Заворсклянської сільської ради для ведення фермерського господарства (договори оренди від 22.12.2014 та від 07.08.2015).

4.6 Суди попередніх інстанцій установили, що ОСОБА_1 заснував ФГ "Добробут Тростянець", яке зареєстроване 01.09.2015.

4.7. Спір у цій справі виник у зв`язку з наявністю чи відсутністю підстав для визнання незаконними та скасування спірних наказів ГУ Держгеокадастру, визнання недійсними договорів оренди землі, зобов`язання ФГ "Добробут Тростянець" передати земельні ділянки Заворсклянській сільській об`єднаній територіальній громаді в особі Заворсклянської сільської ради.

5. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

5.1. Ухвалою Верховного Суду від 12.01.2022 (у складі колегії суддів: Багай Н. О. - головуючий, Берднік І. С., Дроботова Т. Б.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ФГ "Добробут Тростянець" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 і рішення Господарського суду Полтавської області від 02.02.2021 у справі № 917/730/20, призначено розгляд справи у відкритому судовому засіданні на 08.02.2022.

Ухвалою Верховного Суду від 08.02.2022 зупинено касаційне провадження за касаційною скаргою ФГ "Добробут Тростянець" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 і рішення Господарського суду Полтавської області від 02.02.2021 у справі № 917/730/20 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 922/1830/19.

05.10.2022 Великою Палатою Верховного Суду у справі № 922/1830/19 ухвалено постанову, яка була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 09.01.2023.

Згідно з розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 16.01.2023 № 29.3-02/113 у зв`язку з відпусткою судді Берднік І. С. призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 917/730/20.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 16.01.2023 справу № 917/730/20 передано на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у складі: Багай Н. О. - головуючий, Дроботова Т. Б., Чумак Ю. Я.

Ухвалою Верховного Суду від 19.01.2023 поновлено касаційне провадження за касаційною скаргою ФГ "Добробут Тростянець" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 і рішення Господарського суду Полтавської області від 02.02.2021 у справі № 917/730/20, призначено розгляд справи у відкритому судовому засіданні на 07.02.2023.

Відповідно до розпорядження заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 03.02.2023 № 29.3-02/263 у зв`язку з перебуванням судді Дроботової Т. Б. на лікарняному призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 917/730/20.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.02.2023 справу № 917/730/20 передано на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у складі: Багай Н. О. - головуючий, Суховий В. Г., Чумак Ю. Я.

Ухвалами Верховного Суду від 07.02.2023 та від 21.02.2023 оголошено перерви у судових засіданнях з розгляду касаційної скарги ФГ "Добробут Тростянець" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 і рішення Господарського суду Полтавської області від 02.02.2021 у справі № 917/730/20.

Відповідно до розпорядження заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 03.03.2023 № 29.3-02/600 у зв`язку з перебуванням судді Сухового В. Г. на лікарняному призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 917/730/20.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.03.2023 справу № 917/730/20 передано на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у складі: Багай Н. О. - головуючий, Дроботова Т. Б., Чумак Ю. Я.

Ухвалою Верховного Суду від 07.03.2023 оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду касаційної скарги ФГ "Добробут Тростянець" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 і рішення Господарського суду Полтавської області від 02.02.2021 у справі № 917/730/20 до 09.03.2023.

З урахуванням зупинення провадження за касаційною скаргою ФГ "Добробут Тростянець", а також у зв`язку з необхідністю призначення проведення повторних автоматизованих розподілів судової справи № 917/730/20 ця справа розглядається в розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій і розгляду касаційної скарги.

5.2. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзивах доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу ФГ "Добробут Тростянець" необхідно задовольнити частково з огляду на таке.

5.3. Предметом позову у справі є вимоги прокурора в інтересах держави в особі Заворсклянської сільської ради про визнання незаконними та скасування наказів ГУ Держгеокадастру, визнання недійсними договорів оренди землі, укладених між ГУ Держгеокадастру та ОСОБА_1 , зобов`язання ФГ "Добробут Тростянець" повернути земельні ділянки Заворсклянській сільській раді. Підставою позовних вимог є порушення відповідачами вимог Земельного кодексу України та Закону України "Про фермерське господарство" під час прийняття спірних наказів ГУ Держгеокадастру, укладення договорів оренди землі, оформлення речових прав на земельні ділянки в Державному реєстрі речових прав та їх обтяжень.

5.4. Відповідно до частини 4 статті 300 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів враховує висновки, які викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19, оскільки провадження у цій справі зупинялося до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 922/1830/19.

Щодо позовних вимог прокурора про визнання незаконними та скасування наказів ГУ Держгеокадастру

5.5. У справі № 917/730/20, що розглядається, суди попередніх інстанцій з урахуванням вимог статей 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство", статей 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України зазначили, що громадянин може використати право на отримання земельної ділянки державної власності один раз, додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримувати на конкурентних засадах через участь у торгах, а фермерське господарство після державної реєстрації має право отримання додаткової земельної ділянки (ділянок), але як юридична особа, а не як громадянин, з метою створення фермерського господарства. Оскільки ОСОБА_1 є засновником ФГ "Добробут Тростянець" та отримав земельні ділянки для створення зазначеного господарства, то суди дійшли висновку, що надані йому для ведення фермерського господарства ще сім окремих земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності, які розташовані в іншому місці, суперечить зазначеним правовим нормам.

Задовольняючи вимоги прокурора про визнання незаконними та скасування спірних наказів ГУ Держгеокадастру, суди виходили з того, що прийняття рішення про затвердження Матьосі М. І. проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та про передачу їх в оренду створили передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів. Тому суди дійшли висновку, що ця обставина є підставою для скасування спірних наказів ГУ Держгеокадастру.

5.6. Колегія суддів звертає увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19 зазначила, що позивач у межах розгляду справи може посилатися, зокрема, на незаконність наказів ГУ Держгеокадастру без заявлення вимог про визнання їх незаконними та скасування, оскільки такі рішення, за умови їх невідповідності закону, не зумовлюють правових наслідків, на які вони спрямовані. Подібні висновки також викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18.

5.7. Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.02.2020 у справі № 922/614/19 зауважила, що вимога про визнання наказів ГУ Держземагентства незаконними та їх скасування не є ефективним способом захисту, оскільки задоволення такої вимоги не призвело би до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою, а тому ця вимога не є нерозривно пов`язаною з вимогою про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння.

5.8. За таких обставин колегія суддів вважає за необхідне скасувати судові рішення в частині задоволення позовних вимог про визнання незаконними та скасування спірних наказів ГУ Держгеокадастру та прийняти у цій частині нове рішення - про відмову в задоволенні цих позовних вимог, оскільки зазначені позовні вимоги не зумовлюють правових наслідків, на які вони спрямовані.

Щодо вимог прокурора про визнання недійсними договорів оренди землі

5.9. За змістом статті 22 Земельного кодексу України (тут і далі у редакції на час виникнення спірних правовідносин) землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

5.10. Статтею 31 Земельного кодексу України передбачено, що землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

5.11. Відповідно до частини 1 статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

5.12. Частинами 1, 3 статті 124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами 2, 3 статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

5.13. Відповідно до частини 2 статті 134 Земельного кодексу України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах), зокрема, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.

В той же час згідно із частиною 2 статті 134 Земельного кодексу України (в редакції, чинній станом на травень 2017 року) не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах), зокрема, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі передачі громадянам земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби, для городництва. Земельні торги не проводяться при наданні (передачі) земельних ділянок громадянам у випадках, передбачених статтями 34 (для сінокосіння і випасання худоби), 36 (для городництва) та 121 (зокрема, для ведення фермерського господарства, особистого селянського господарства, для ведення садівництва) цього Кодексу, а також передачі земель загального користування садівницькому товариству та дачному кооперативу.

5.14. Відповідно до частин 2, 3 статті 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

5.15. Отже, стаття 123 Земельного кодексу України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати не передбачені цією статтею матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу. Такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19.

5.16. Разом з тим Верховний Суд зазначає, що відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням фермерських господарств, регулюються, крім Земельного кодексу України, Законом України "Про фермерське господарство", який є спеціальним нормативно-правовим актом.

5.17. Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (стаття 8 Закону України "Про фермерське господарство").

5.18. Згідно із частиною 1 статті 7 Закону України "Про фермерське господарство" (тут і далі в редакції, чинній на момент прийняття спірних наказів та укладення договорів оренди) для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

5.19. Заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону. У разі відмови органів державної влади та органів місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства питання вирішується судом (частини 2, 4 статті 7 Закону України "Про фермерське господарство").

5.20. Таким чином, спеціальний Закон України "Про фермерське господарство" визначає обов`язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які відрізняються від загальних вимог, передбачених статтею 123 Земельного кодексу України, до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, у заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства потрібно зазначити не лише бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтувати розміри земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. Такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19.

Зазначені вимоги відповідають загальним принципам земельного законодавства (стаття 5 Земельного кодексу України) та меті регулювання земельних відносин у сфері діяльності фермерських господарств, яка полягає у створенні умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання й охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України.

5.21. Отже, при вирішенні спору про правомірність надання та використання земельної ділянки для ведення фермерського господарства застосуванню підлягає порядок, визначений статтею 7 Закону України "Про фермерське господарство" як спеціальною щодо статті 123 Земельного кодексу України. Такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19.

5.22. За змістом статей 1, 7, 8 Закону України "Про фермерське господарство" заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити сукупність передбачених частиною 1 статті 7 цього Закону відомостей і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на судовий розгляд спору - суд) повинен дати оцінку обставинам і відомостям, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки, з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, у тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів. За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого типу - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. Разом із тим відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів. Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 03.02.2016 у справі № 6-2902цс15, від 11.05.2016 у справі № 6-2903цс15, від 18.05.2016 у справі № 6-248цс16 та постановах Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 924/863/17, від 14.11.2018 у справі № 314/3881/15-ц, на які посилається скаржник у касаційній скарзі.

5.23. Відповідно до статті 8 Закону України "Про фермерське господарство" після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

Після державної реєстрації фермерське господарство має право на отримання додаткової земельної ділянки (ділянок), але як юридична особа, а не як громадянин з метою створення фермерського господарства в порядку, визначеному законом, на конкурентних засадах (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 621/2501/18, від 15.01.2020 у справі № 627/1351/18).

5.24. Прокурор, звертаючись із позовом у цій справі, зазначав про формальний підхід органу державної влади до розгляду заяви, а також наголошував, що прийняття рішення про затвердження ОСОБА_1 проектів землеустрою щодо відведення та передачі в оренду земельних ділянок створили передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання орендарем у користування земель без проведення земельних торгів. Крім того, прокурор зазначав про те, що ОСОБА_1 у заявах (клопотаннях), поданих до ГУ Держгеокадастру, не обґрунтував бажані для отримання великі розміри земельних ділянок з урахуванням перспектив діяльності створюваного фермерського господарства.

5.25. Суди попередніх інстанцій установили, що в поданих до ГУ Держгеокадастру заявах (клопотаннях) про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для створення та ведення фермерського господарства ОСОБА_1 не обґрунтував бажані для отримання великі розміри земельних ділянок на території сільської ради з урахуванням перспектив діяльності створюваного фермерського господарства. Суди також зазначили, що у заявах та доданих до них документах не вказано кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання землі.

Суди попередніх інстанцій установили, що ГУ Держгеокадастру не надало належної оцінки обставинам і умовам відсутності належного обґрунтування ОСОБА_1 розмірів земельних ділянок з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів; не перевірило та не врахувало обставини, які спростовують дійсність волевиявлення заявника, наявність в нього бажання здійснювати фермерську діяльність та спроможність вести господарство такого виду - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства.

За таких обставин суди дійшли висновку про те, що відсутність у заявах обов`язкової інформації щодо обґрунтування значних розмірів земельних ділянок з урахуванням перспектив діяльності створюваного фермерського господарства та відсутність реальної можливості її обробітку, кількості членів фермерського господарства і наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність є порушенням встановленої процедури набуття права оренди на землю для створення та ведення фермерського господарства.

Крім того, суди встановили, що матеріалами справи підтверджується факт отримання ОСОБА_1 в 2014 та 2015 роках (договори оренди від 22.12.2014 та від 07.08.2015) з метою реалізації права на створення фермерського господарства двох земельних ділянок загальною площею 47,1877 га на території Заворсклянської сільської ради для ведення фермерського господарства. Наведене підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власне на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомого майна договорами оренди землі. У подальшому ОСОБА_1 засновано ФГ "Добробут Тростянець", яке зареєстроване 01.09.2015.

З урахуванням установлених обставин справи, суди дійшли висновку, що оскільки ОСОБА_1 є засновником ФГ "Добробут Тростянець" та отримав земельні ділянки для створення зазначеного господарства, то надання йому для ведення фермерського господарства ще семи окремих земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності, які розташовані в іншому місці, суперечить вимогам чинного законодавства.

5.26. Згідно зі статтею 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановлений законом та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

5.27. Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

5.28. За змістом частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

5.29. Оскільки суди зазначили про порушення встановленої процедури набуття права оренди на землю для створення та ведення фермерського господарства, та установили, що спірні накази ГУ Держгеокадастру, які стали підставою для укладення між ГУ Держгеокадастру та ОСОБА_1 договорів оренди землі, прийняті з порушенням Земельного кодексу України та Закону України "Про фермерське господарство", тому дійшли обґрунтованого висновку щодо задоволення позовних вимог про визнання недійсними договорів оренди землі та припинення права оренди ОСОБА_1 в Державному реєстрі речових прав на зазначені земельні ділянки.

Щодо вимог прокурора про зобов`язання ФГ "Добробут Тростянець" передати Заворсклянській сільській об`єднаній територіальній громаді в особі Заворсклянської сільської ради земельні ділянки

5.30. У справі, що розглядається, заявляючи позовні вимоги про зобов`язання повернути земельні ділянки, прокурор визначив відповідачем ФГ "Добробут Тростянець". Як установили суди, стороною спірних договорів оренди землі був ОСОБА_1 як орендар, речове право якого зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Вважаючи обґрунтованими вимоги прокурора про визнання договорів оренди землі недійсними, суди зазначили про обґрунтованість позовних вимог щодо зобов`язання ФГ "Добробут Тростянець" передати Заворсклянській сільській раді спірні земельні ділянки.

5.31. Проте колегія суддів зазначає, що після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 8 Закону України "Про фермерське господарство").

Надання (передача) фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 922/538/19).

5.32. За змістом положень статті 12 Закону "Про фермерське господарство" земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства.

З комплексного аналізу положень статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону "Про фермерське господарство" можна зробити висновок, що після укладення договору оренди землі, фермерське господарство мало бути зареєстроване в установленому законом порядку і з дати реєстрації набути статусу юридичної особи. З цього часу користувачем земельної ділянки є фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась (подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 922/538/19).

5.33. Водночас у цій справі судами встановлено, що ОСОБА_1 в 2014 та 2015 роках (договори оренди від 22.12.2014 та від 07.08.2015) з метою реалізації права на створення фермерського господарства отримав дві земельні ділянки загальною площею 47,1877 га на території Заворсклянської сільської ради для ведення фермерського господарства. У подальшому ОСОБА_1 засновано ФГ "Добробут Тростянець", яке зареєстроване 01.09.2015.

За таких обставин колегія суддів зазначає, що у спірних правовідносинах не відбулося фактичної заміни орендаря і обов`язки землекористувача не перейшли до ФГ "Добробут Тростянець", оскільки спірні земельні ділянки ОСОБА_1 отримав після державної реєстрації ФГ "Добробут Тростянець", а тому належним відповідачем щодо зазначених позовних вимог прокурора у спірних правовідносинах є ОСОБА_1

5.34. Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

При цьому позов - це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб`єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.

Звертаючись до суду з відповідним позовом, позивач самостійно визначає предмет, підстави позову, обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, зазначає суб`єктний склад сторін у судовому процесі.

5.35. Поняття "сторона у спорі" може не бути тотожним за змістом поняттю "сторона у господарському (судовому) процесі": сторонами в господарському (судовому) процесі є такі її учасники: позивач і відповідач, особи, які вказані у статті 4 Господарського процесуального кодексу України (частина 1 статті 45 цього Кодексу); тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача (подібні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постановах від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц, від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17).

5.36. Визначення відповідача (відповідачів), предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідача (відповідачів) й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 910/7122/17).

5.37. Відповідно до частин 1, 3, 4 статті 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Частиною 1 статті 47 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо іншої сторони діє в судовому процесі самостійно.

5.38. За змістом наведених норм сторони - це суб`єкти матеріально-правових відносин, які захищають свої інтереси і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов`язання (боржник). При цьому відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої можливо було б задовольнити позовні вимоги. В судовому порядку підлягають захисту порушене право й охоронювані законом інтереси саме від відповідача (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 910/17792/17).

Отже належним відповідачем є така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, тоді як неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача належить іншій особі - належному відповідачеві.

Відтак належним відповідачем є особа, яка дійсно є суб`єктом відповідного матеріального правовідношення (подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 27.02.2020 у справі № Б-39/02-09).

5.39. Оскільки предметом позову у цій справі є, зокрема, вимоги прокурора про зобов`язання повернути земельні ділянки, речові права на які зареєстровані за ОСОБА_1 , тому належним відповідачем за такими вимогами мав би бути ОСОБА_1 , проте прокурор стосовно цих вимог визначив відповідачем ФГ "Добробут Тростянець", який є неналежним відповідачем за такими вимогами.

5.40. Визначення відповідача (відповідачів), предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідача (відповідачів) й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 910/7122/17).

5.41. Колегія суддів зазначає, що оскільки ОСОБА_1 мав бути відповідачем у цій справі за вимогами прокурора про зобов`язання повернути земельні ділянки, проте позивач завив вимоги до ФГ "Добробут Тростянець", а суди не встановили належності відповідача у цій частині, відтак суди попередніх інстанцій не дослідили та не з`ясували належного суб`єктного складу сторін щодо вимог прокурора про зобов`язання повернути земельні ділянки, що призвело до ухвалення незаконних та необґрунтованих рішень в частині цих позовних вимог.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України

5.42. Касаційну скаргу з посиланням на положення пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції, порушуючи положення частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, частин 5, 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в оскаржуваному судовому рішенні не врахував висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 911/1101/17, від 18.04.2018 у справі № 911/916/17, від 29.05.2018 у справі № 922/2222/17.

5.43. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстави, передбаченої цим пунктом, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих же норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

5.44. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає, що обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у цьому випадку не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваних судових рішень з огляду на таке.

5.45. У постанові Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 911/1101/17 за позовом заступника керівника Білоцерківської місцевої прокуратури в інтересах держави про визнання незаконним і скасування розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації "Про передачу в оренду земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю агрофірми "Глушки" та визнання недійсним договору оренди, укладеного між Білоцерківською районною державною адміністрацією та ТОВ АФ "Глушки", Суд зазначив:

"Таким чином, надавши оцінку усім наявним у матеріалах справи доказам, встановивши відсутність одночасної наявності трьох складових правомірного втручання у право особи на мирне володіння майном, зокрема, недоведеність прокурором суспільного інтересу, а також пропорційності втручання, врахувавши, що відповідні порушення щодо передачі спірної земельної ділянки в оренду були здійснені самою державою, в той час як ТОВ АФ "Глушки" покладалось на легітимність добросовісних дій державного органу, апеляційний суд дійшов правомірного висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

При цьому в питаннях оцінки "пропорційності" ЄСПЛ, як і в питаннях наявності "суспільного", "публічного» інтересу", визнає за державою достатньо широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах".

5.46. У зазначеній справі № 911/1101/17 спірні правовідносини виникли щодо розпорядження голови Білоцерківської РДА, яким було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку ТОВ АФ "Глушки", та надання в оренду земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ТОВ АФ "Глушки". Суд апеляційної інстанції у справі № 911/1101/17 встановив, що порушення під час передачі в оренду земельної ділянки були здійснені самою державою в особі Білоцерківської РДА, в той час як ТОВ АФ "Глушки" не вчиняло жодних порушень, діяло правомірно і мало справедливі очікування, що органи державної адміністрації також діятимуть у межах наданих їм повноважень та у спосіб, визначений законом. Тому суд апеляційної інстанції у справі № 911/1101/17, з висновками якого погодився і Верховний Суд, у задоволенні позовних вимог прокурора відмовив повністю.

5.47. У постанові Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 922/2222/17 за позовом керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі: Харківського обласного управління водних ресурсів, Краснокутського міжрайонного управління водного господарства, Харківської обласної державної адміністрації до фізичної особи - підприємця Іванюковича Ігоря Семеновича, В`язівської сільської ради Краснокутського району Харківської області про визнання незаконними та скасування рішень; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки; зобов`язання повернути земельну ділянку, Суд зазначив:

"Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що особа, на користь якої органом влади прийняте певне рішення, має повне право розумно очікувати, що якщо місцевий орган влади вважає, що в нього є певна компетенція, то така компетенція дійсно існує, а тому визнання незаконності дій органу влади не повинно змінювати відносини прав, які виникли внаслідок такої дії органу влади".

5.48. У наведеній справі № 922/2222/17 позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення В`язівської сільської ради прийняті всупереч вимогам статей 12, 122 Земельного кодексу України, статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування" та статті 51 Водного кодексу України, а саме за відсутності в органу місцевого самоврядування відповідних повноважень щодо розпорядження спірною земельною ділянкою. Водночас господарськими судами попередніх інстанцій у справі № 922/2222/17 було встановлено наявність у В`язівської сільської ради повноважень на прийняття рішення та його відповідність вимогам законодавства. Верховний Суд у справі № 922/2222/17 погодився з висновками судів попередніх інстанцій про припинення провадження у справі в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення В`язівської сільської ради, а в решті - про відмову в позові.

5.49. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном, зокрема, й у право особи на користування майном.

5.50. У практиці Європейського суду з прав людини напрацьовані три критерії, що їх слід оцінювати з тим, щоб зробити висновок, чи відповідає певний захід втручання у право власності принципу правомірного і допустимого втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: втручання має бути законним, відповідати суспільним інтересам та бути пропорційним переслідуваним цілям.

5.51. У справі № 917/730/20, яка розглядається, апеляційний господарський суд установив, що, пред`являючи позов у вказаній справі, прокурор виходив із необхідності вирішення проблем суспільного значення, існування яких виправдовує застосування механізму захисту інтересів держави у земельній сфері. Звернення прокурора з позовною заявою до суду спрямоване саме на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання повернення земель державної власності, з урахуванням принципу справедливої рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання прав власників.

При цьому колегія суддів бере до уваги, що відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Земля також є унікальним обмеженим природним та базисним ресурсом, на якому будується добробут суспільства. Отже, розподіл землі є особливо чутливим до принципів справедливості, розумності і добросовісності, які є одними із фундаментальних засад цивільного законодавства.

Водночас судами у цій справі встановлено, що ОСОБА_1 з метою реалізації права на створення фермерського господарства вже отримав дві земельні ділянки для ведення фермерського господарства, після цього зареєстрував ФГ "Добробут Тростянець", проте в подальшому звернувся як фізична особа до ГУ Держгеокадастру та отримав дозволи на розробку проектів землеустрою щодо відведення в оренду ще семи земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства, та у подальшому уклав договори оренди цих земельних ділянок.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що необгрунтованими є доводи скаржника про те, що втручання держави за встановлених у цій справі судами обставин є незаконним та непропорційним чи не відповідає суспільним інтересам.

5.52. У постанові Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 911/916/17 за позовом Головного управління Держгеокадастру у Київській області до Володарської районної державної адміністрації Київської області, Фермерського господарства "Агро Рось" про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсними договорів оренди, зазначено таке:

"Судами попередніх інстанцій установлено, що надання ФГ "Агро Рось" в оренду земельних ділянок у 2012 році відбулося за погодженням відділу Держкомзему у Володарському районі як територіального органу Держкомзему - центрального органу виконавчої влади, уповноваженого на здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, який згодом було реорганізовано шляхом утворення Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру. Отже, саме з 29.12.2012, тобто з моменту укладення оспорюваних договорів оренди земельних ділянок, держава в особі органу, уповноваженого на здійснення її функцій, могла та повинна була довідатися про порушення норм законодавства в частині вимог до форми та змісту цих правочинів і, як наслідок, про порушення свого права власності на відповідні земельні ділянки.

Оскільки держава зобов`язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинно ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку мають норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право".

5.53. У згаданій справі № 911/916/17 Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову, як такого, що заявлений поза межами строку позовної давності. Суди попередніх інстанцій у справі № 911/916/17 установили, що надання ФГ "Агро Рось" в оренду земельних ділянок у 2012 році відбулося за погодженням з відділом Держкомзему у Володарському районі як територіального органу Держкомзему, який згодом було реорганізовано шляхом утворення Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, тому суди зазначили, що з моменту укладення оспорюваних договорів оренди земельних ділянок держава в особі органу, уповноваженого на здійснення її функцій, могла та повинна була довідатися про порушення норм законодавства в частині вимог до форми та змісту цих правочинів і, як наслідок, про порушення свого права власності на відповідні земельні ділянки. При цьому у справі № 911/916/17 Володарська районна державна адміністрація та Фермерське господарство "Агро Рось" проти позову заперечували і заявили про застосування позовної давності.

5.54. У постанові Верховного Суду від 14.03.2018 у справі № 464/5089/15, на яку посилається скаржник, наведений висновок про застосування положень частини 1 та 5 статті 261 Цивільного кодексу України, зокрема, зазначено про те, що для вимоги про визнання правочину недійсним перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась, або могла довідатись про вчинення цього правочину. Аналогічний висновок зроблений і Верховним Судом України в постанові від 03.02.2016 у справі № 6-75цс15.

5.55. Розглянувши наведені доводи скаржника, колегія суддів зазначає, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України), перебіг якої відповідно до частини 1 статті 261 цього Кодексу починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

5.56. Для цілей застосування частини 3 та 4 статті 267 Цивільного кодексу України поняття "сторона у спорі" може не бути тотожним за змістом поняттю "сторона у цивільному процесі": сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача.

З огляду на це у спорі з декількома належними відповідачами, в яких немає солідарного обов`язку (до яких не звернута солідарна вимога), один з них може заявити суду про застосування позовної давності тільки щодо тих вимог, які звернуті до нього, а не до інших відповідачів. Останні не позбавлені, зокрема, права визнати ті вимоги, які позивач ставить до них, чи заявити про застосування до цих вимог позовної давності.

Для застосування позовної давності за заявою сторони у спорі суд має дослідити питання щодо її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою, і залежно від установленого дійти висновку про те, чи спливла позовна давність щодо відповідних вимог (аналогічні за змістом висновки викладені в постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17.02.2020 у справі № 391/1217/140-ц).

5.57. У справі № 917/730/20, що розглядається, заяву про застосування позовної давності зроблено ФГ "Добробут Тростянець" до вимог прокурора про визнання незаконними та скасування наказів ГУ Держгеокадастру про затвердження ОСОБА_1 проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду від 18.09.2015 № 1317/0/75-15-сг та від 18.09.2015 № 1291/0/75-15-сг, про визнання договорів оренди землі від 22.09.2015 щодо земельної ділянки площею 15,0000 га, кадастровий номер 5324081000:00:011:0039 та щодо земельної ділянки площею 17,1734 га, кадастровий номер 5324081000:00:015:0071, що розташовані за межами населених пунктів на території Заворсклянської сільської ради.

Проте суд апеляційної інстанції зазначив, що ГУ Держгеокадастру та ОСОБА_1 за вимогами, які заявлені до них (про скасування наказів та визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок) такої заяви до суду не подавали.

Тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у суду не було підстав застосовувати строк позовної давності до вимог прокурора, заявлених до ГУ Держгеокадастру та ОСОБА_1 , оскільки вони з відповідними заявами про застосування позовної давності не зверталися.

5.58. За таких обставин доводи скаржника про неправильне застосування положень статті 261 Цивільного кодексу України є безпідставними, а висновки суду апеляційної інстанції не суперечать сталим правовим позиціям Верховного Суду щодо застосування зазначеної норми у подібних правовідносинах.

5.59. Інші доводи, викладені в касаційній скарзі, стосуються з`ясування обставин, уже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому суд касаційної інстанції не може взяти їх до уваги згідно з положеннями частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

5.60. Водночас з урахуванням наведеного касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржувані судові рішення - скасувати в частині задоволення позову прокурора в інтересах держави в особі територіальної громади в особі Заворсклянської сільської ради Полтавського району Полтавської області про визнання незаконними та скасування наказів ГУ Держгеокадастру про затвердження ОСОБА_1 проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду та в частині зобов`язання ФГ "Добробут Тростянець" передати Заворсклянській сільській об`єднаній територіальній громаді в особі Заворсклянської сільської ради Полтавського району Полтавської області земельні ділянки та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні зазначених позовних вимог. В частині задоволення позовних вимог прокурора в інтересах держави в особі територіальної громади в особі Заворсклянської сільської ради Полтавського району Полтавської області про визнання недійсними договорів оренди землі, укладених між ГУ Держгеокадастру та ОСОБА_1 , та припинення права оренди ОСОБА_1 на зазначені земельні ділянки в Державному реєстрі речових прав оскаржувані судові рішення слід залишити без змін.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

6.3. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

За змістом пункту 3 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

6.4. Згідно зі статтею 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частиною 1 статті 311 Господарського процесуального кодексу України установлено, що суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

6.5. Зважаючи на викладене, касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, судові рішення господарських судів скасувати частково та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову прокурора про визнання незаконними та скасування спірних наказів ГУ Держгеокадастру та зобов`язання ФГ "Добробут Тростянець" передати Заворсклянській сільській об`єднаній територіальній громаді в особі Заворсклянської сільської ради спірні земельні ділянки, а в іншій частині - оскаржувані судові рішення залишити без змін.

7. Судові витрати

7.1. Відповідно до частини 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

7.2. Згідно з підпунктами "б" та "в" пункту 4 частини 1 статті 315 Господарського процесуального кодексу України у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення у резолютивній частині постанови суду касаційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

7.3. Оскільки за результатами касаційного провадження рішення та постанову судів попередніх інстанцій належить скасувати частково, а в задоволенні позову - відмовити частково, тому судові витрати згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України пропорційно до задоволених вимог покладаються на сторін.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Фермерського господарства "Добробут Тростянець" задовольнити частково.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 і рішення Господарського суду Полтавської області від 02.02.2021 у справі № 917/730/20 скасувати в частині задоволення позову першого заступника керівника Полтавської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі територіальної громади в особі Заворсклянської сільської ради Полтавського району Полтавської області про:

- визнання незаконними та скасування наказів Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області від 25.05.2017 № 5007-сг, від 29.05.2017 № 5016-сг, від 25.05.2017 № 5008-сг, від 29.05.2017 № 5017-сг, від 11.04.2017 № 3765-сг, від 18.09.2015 № 1317/0/75-15-сг, від 18.09.2015 № 1291/0/75-15-сг про затвердження ОСОБА_1 проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду;

- зобов`язання Фермерського господарства "Добробут Тростянець" передати Заворсклянській сільській об`єднаній територіальній громаді в особі Заворсклянської сільської ради Полтавського району Полтавської області земельні ділянки: площею 5,1214 га, кадастровий номер 5324081000:00:016:0022; площею 13,6852 га, кадастровий номер 5324081000:00:004:0006; площею 2,9961 га, кадастровий номер 5324081000:00:004:0010; площею 10,0000 га, кадастровий номер 5324081000:00:004:0005; площею 3,7472 га, кадастровий номер 5324081000:00:020:0022; площею 15,0000 га, кадастровий номер 5324081000:00:011:0039; площею 17,1734 га, кадастровий номер 5324081000:00:015:0071 до земель запасу.

В цій частині ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

3. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 і рішення Господарського суду Полтавської області від 02.02.2021 у справі № 917/730/20 скасувати в частині стягнення з Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області на користь Полтавської обласної прокуратури судового збору у розмірі 14 714,00 грн та в частині стягнення з Фермерського господарства "Добробут Тростянець" на користь Полтавської обласної прокуратури судового збору у розмірі 29 428,00 грн.

4. В іншій частині постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 і рішення Господарського суду Полтавської області від 02.02.2021 у справі № 917/730/20 залишити без змін.

5. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Полтавської обласної прокуратури 14 714,00 (чотирнадцять тисяч сімсот чотирнадцять) грн судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

6. Стягнути з Полтавської обласної прокуратури на користь Фермерського господарства "Добробут Тростянець" 44 142,00 (сорок чотири тисячі сто сорок дві) грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції та 58 856,00 (п`ятдесят вісім тисяч вісімсот п`ятдесят шість) грн судового збору за розгляд справи в суді касаційної інстанції.

7. Доручити Господарському суду Полтавської області видати судові накази.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак