Рішення

від 06.03.2023 по справі 175/1499/21-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 175/1499/21-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2023 року Печерський районний суд м. Києва

суддя Батрин О.В.

секретар судового засідання Габрись О.М.

справа № 175/1499/21-ц

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач 1: Держава Україна в особі Кабінету Міністрів України

відповідач 2: Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України

відповідач 3: Дніпропетровська обласна державна адміністрація

відповідач 4: Дніпропетровська районна державна адміністрація Дніпропетровської області

відповідач 5: Головне управління Державної казначейської служби України Дніпропетровської області

відповідач 6: Міністерство енергетики України

відповідач 7: Департамент екології та природних ресурсів

відповідач 8: Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції України (м. Дніпро)

відповідач 9: Секретаріат Кабінету Міністрів України

третя особа : Благодійний фонд «Екологія-Геос»

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Держави Україна в особі Міністерства захисту довкілля України, Держави Україна в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Держави Україна в особі Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, Держави Україна в особі Головного управління Державної казначейської служби України Дніпропетровської області, Держави Україна в особі Міністерства енергетики та захисту довкілля України, Держави Україна в особі Департаменту екології та природних ресурсів, Держави Україна в особі Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції України (м. Дніпро), Держави Україна в особі Секретаріату Кабінету Міністрів України, третя особа Благодійний фонд «Екологія-Геос» про відшкодування шкоди завданої протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади,

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який в подальшому уточнив, до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Держави Україна в особі Міністерства захисту довкілля України, Держави Україна в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Держави Україна в особі Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, Держави Україна в особі Головного управління Державної казначейської служби України Дніпропетровської області, Держави Україна в особі Міністерства енергетики та захисту довкілля України, Держави Україна в особі Департаменту екології та природних ресурсів, Держави Україна в особі Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції України (м. Дніпро), Держави Україна в особі Секретаріату Кабінету Міністрів України, третя особа Благодійний фонд «Екологія-Геос» та просив:

- поновити гарантію його екологічних та інших особистих немайнових прав, які встановлені статтями 1, 3, 40, 46, 50, 56 Конституції України, статтями 9, 10, 11 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та іншими законодавчими актами України, шляхом запобігання викидання шкідливих речовин і парникових газів при виробництві енергії, на підставі статті 2 Європейської конвенції з прав людини та статті 3 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» за рахунок запровадження у виробництво технології ОСОБА_1 «Екотерм»;

- прийняти окрему ухвалу, що Державою України в особі відповідачів позивачу нанесена моральна та матеріальна шкода, право на відшкодування яких передбачено ст. 56 Конституції України та виникає на підставі статті 25 Закону України «Про звернення громадян», яка полягає у моральних та душевних переживаннях, у зв`язку з порушенням його права на звернення з питання практичної реалізації наданого статтею 40 Конституції України права вносити в органи державної влади пропозиції про поліпшення екологічного стану в Україні шляхом реалізації у виробництво технології Благута «Екотерм», яка має загальнодержавну велику соціальну значущість;

- зобов`язати відповідачів негайно поновити на підставі ст. 276 ЦК України гарантію його та Благодійного фонду «Екологія-Геос» екологічних прав, які встановлені ст. 50 Конституції України та статтями 9, 10, 11 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» шляхом прийняття рішення про забезпечення енергетичної, екологічної та оборонної безпеки України шляхом фінансування природоохоронного заходу;

- зобов`язати відповідачів поновити на підставі статті 276 ЦК України гарантію його особистого немайнового права на звернення задля негайного поновлення його та Благодійного фонду «Екологія-Геос» екологічних прав, які встановлені ст. 50 Конституції України та статтями 9, 10, 11 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» шляхом прийняття рішення та здійснення контролю на підставі норм чинного законодавства України;

- прийняти окрему ухвалу про надання зобов`язання Державі України в особі відповідачів негайно поновити гарантію його екологічних прав, які встановлені статтею 50 Конституції України та статтями 9, 10, 11 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» шляхом надання доказів, що за результати поданих ним скарг за БЛ-13878652 від 30.03.2022 року, БЛ-13853555 від 17.03.2022 року, БЛ-13853555 від 17.03.2022 року, БЛ-13882351 від 06.04.2022 року Кабінетом Міністрів України були вжиті заходи на здійснення їх контролю та захисту;

- зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України Дніпропетровської області відшкодувати за рахунок Держави України йому моральну шкоду за моральні та душевні страждання по одному місячному прожитковому мінімуму для працездатних осіб за кожний місяць завданої моральної шкоди, а саме у розмірі 192 місячного прожиткового мінімуму для працездатних осіб відшкодувати за рахунок Держави України моральну шкоду за посягання Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, у розмірі 5 місячних прожиткових мінімумів для працездатних осіб відшкодувати за рахунок Держави України моральну шкоду у зв`язку з невжиттям заходів щодо перевірки та прийняття рішень за результатами подання звернень за № БЛ-13882351, 13878652; БЛ-13853555, БЛ-13882357, БЛ-13882360, БЛ-13882354, БЛ-13963920, БЛ-13832845, БЛ-13845881, БЛ-13852912, БЛ-13861780, БЛ-13861787, БЛ-13861792, БЛ-13878652 відповідно до Законом України «Про звернення громадян» та Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» у розмірі 28 місячних прожиткових мінімумів для працездатних осіб відшкодувати за рахунок Держави України моральну шкоду за посягання Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у розмірі 25 місячних прожиткових мінімумів для працездатних осіб моральну шкоду за порушене право, яка разом складає 250 місячних прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що з боку відповідачів відсутній контроль відповідно до ст. 25 Закону України «Про звернення громадян» стосовно розгляду його звернень та останні не вчиняють дії щодо впровадження у виробництво його запатентованої технології « ІНФОРМАЦІЯ_1 », не здійснюють контроль щодо виділення котельних агрегатів для розробки та проведення випробувань пристроїв здатних зменшити витрати палива за рахунок технології ОСОБА_1 « ІНФОРМАЦІЯ_2 », залучення до впроваджень у виробництво технології ОСОБА_1 « ІНФОРМАЦІЯ_2 » наукових організацій задля надання наукової допомоги авторам технології щодо розробки пристроїв для різних типів котельних агрегатів та розробки техніки безпеки для їх використання, визначення підприємства для виробництва вказаних пристроїв та сервісного їх обслуговування, розроблення та впровадження у Збройних силах України в рамках програми «Теплоагенти Благути» - енергетична незалежність, екологічна безпеки, здоров`я і добробут Українського народу», проекту «Енергетична установка Благути», що виключить витрати нафтопродуктів для роботи військової техніки, забезпечить підвищення їх боєздатності та незалежність її від баз енергопостачання. Крім того, подання відповідачами недостовірної інформації до суду, яка ставить під сумнів ділову репутацію авторів технології та Благодійного фонду «Екологія-Геос», та є такою, що суперечить екологічному висновку Департаменту екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації.

Кабінетом Міністрів України за результатом подання його скарг не вчинено дій спрямованих на прийняття рішення та здійснення контролю згідно з Законом України «Про звернення громадян», а іншими відповідачами не вчинено дій на підставі ч. 1 ст. 276 ЦК України щодо негайного поновлення екологічних прав, моральних та матеріальних інтересів співавтора технології позивача « ІНФОРМАЦІЯ_1 », а також не здійснено фінансування та запровадження у виробництво технології ОСОБА_1 « ІНФОРМАЦІЯ_2 », відмови у наданні інформації по суті направлених запитів на отримання інформації.

Протиправні дії відповідачів принижують ділову репутацію позивача як співавтора вказаної технології, яка дозволяє при її використанні заощаджувати бюджетні кошти, знижувати, а не підвищувати тарифи для населення та підприємств, що в свою чергу дозволяє знижувати вартість виробництва вітчизняних товарів і послуг, підвищувати їх конкурентну здатність, створювати додаткові роботі місця, збільшувати надходження до бюджету, виключити енергетичну та економічну залежність України та забезпечити конституційні права громадян на добробут та безпечне для життя і здоров`я довкілля. Такі дії відповідачів впродовж 2006-2021 років нанесли йому матеріальну та моральну шкоду, яка згідно ст. 56 Конституції України відшкодовується за рахунок держави.

Крім того, своїми діями відповідачі порушили його права, встановлені Законом України «Про звернення громадян», ст. 9, 10, 11 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 25.05.2021 року позовну заяву повернуто позивачу (т. 1 а.с. 25).

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 29.09.2021 року ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 25.05.2021 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції (т. 1 а.с. 71-74).

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 03.12.2021 року позовну заяву передано за підсудністю на розгляд до Печерського районного суду м. Києва (т. 1 а.с. 82).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.02.2022 року цивільну справу розподілено для розгляду судді Батрин О.В. (т. 1 а.с. 89-90).

Ухвалою суду від 23.02.2022 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви, а саме уточнення процесуального статусу сторін у справі - ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , надання позивачем ОСОБА_1 на підтвердження своїх повноважень документів, які відповідно до вимог ЦПК України підтверджують його повноваження як представника, надання доказів надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів (т. 1 а.с. 91-92).

Після усунення недоліків (т. 1 а.с. 94-168) ухвалою суду від 10.06.2022 року справу прийнято до свого провадження за правилами позовного (загального) провадження та призначено підготовче провадження на 22.08.2022 року (т. 1 а.с. 238).

01.07.2022 року представником відповідача 2 Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України Яровою Є.В. до суду надано відзив на позовну заяву (т. 2 а.с. 2-7), відповідно до якого заперечила проти задоволення позовних вимог, посилаючись на відсутність доказів, які підтверджують протиправність дій чи бездіяльність Міністерства захисту довкілля України, що могло бути підставою для встановлення факту завдання шкоди позивачу протиправним діянням відповідного органу. У позовній заяві позивач не надав жодного доказу стосовно завдання моральної, матеріальної шкоди відповідачем 2, жодного пояснення в чому полягає ця шкода, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджується. Крім того, не було наведеного жодного факту заподіяння позивачу моральних або фізичних страждань або втрат немайнового характеру через дії чи бездіяльність відповідача 2 через виконання функцій не встановлених передбачених законодавством для останнього. При цьому, позивач не звертався до спеціальних експертних установ на предмет проведення психологічної експертизи, передбаченої Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, що затверджена наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08.10.1998 року, для підтвердження факту заподіяння моральної шкоди.

11.07.2022 року представником відповідача 8 Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Дніпро) Волковим М.В. до суду надано відзив на позовну заяву (т. 2 а.с. 10-18), відповідно до якого заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на відсутність доказів, які підтверджують протиправність дій чи бездіяльність Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Дніпро), що могло бути підставою для встановлення факту завдання шкоди позивачу протиправним діянням відповідного органу. При цьому, Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції України (м. Дніпро) є неналежним відповідачем у справі, оскільки не є тим суб`єктом, який порушив права та інтереси позивача, не здійснив жодних дій, спрямованих на завдання збитків позивачу та не має жодного відношення до даного спору.

01.09.2022 року представником відповідача 1 Кабінету Міністрів України ОСОБА_5 до суду надано відзив на позовну заяву (т. 2 а.с. 38-91), відповідно до якого заперечила проти задоволення позовних вимог, посилаючись на відсутність доказів, які підтверджують протиправність дій чи бездіяльність Кабінету Міністрів України, не доведено завдання позивачу втрат майнового та морального характеру. Кабінет Міністрів України не порушував права та інтересів позивача та не допускав неправомірних рішень, дій та бездіяльності у його відношенні. Таким чином, позивачем не надано жодних доказів, які б свідчили про наявність вини відповідача 1 та причинно-наслідкового зв`язку між діянням та завданою йому шкодою.

Ухвалою суду від 07.11.2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.01.2023 року (т. 2 а.с. 154).

23.11.2022 року представником відповідача 7 Департаменту екології та природних ресурсів Понікаровою І. до суду надано відзив на позовну заяву (т. 2 а.с. 167-171), відповідно до якого заперечила проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що Департамент екології та природних ресурсів законодавчими та нормативно-правовими актами не уповноважений на запровадження технології ОСОБА_1 «Екотерм». При цьому, спираючись на матеріали, надані позивачем, було з`ясовано, що запровадження технології Благута «Екотерм» спрямованої на зменшення витрат палива для виробництва енергії носить виключно особистий характер, адже планується застосовуватись в особистому приміщенні позивача. Крім того, запропонований захід не містить у собі ознак природоохоронного заходу, натомість є посилання на енергоефективність зазначеної технології, а саме зменшення витрат палива для виробництва енергії, забезпечення продуктивності виробництва теплової енергії для інтенсифікації процесу перетворення продуктів згоряння чи відпрацьованих газів на відновлювальне вторинне паливо. Такого ж висновку дійшло Мінприроди, про що повідомило Дніпропетровську обласну державну адміністрацію листом від 25.04.2016 року № 11-04/333-16 та надало роз`яснення, що постанова Кабінету Міністрів України від 17.09.1996 «Про затвердження переліку видів діяльності, що належать до природоохоронних заходів» (зі змінами) містить 10 видів діяльності, що належать до природоохоронних заходів, і перелік є виключним, окремо зазначивши, що енергоефективні заходи не належать до природоохоронних. Крім того, позивач не надав жодного доказу стосовно завдання моральної, матеріальної шкоди відповідачем 7, жодного пояснення в чому полягає ця шкода, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджується.

Ухвалою суду від 14.02.2023 року клопотання представника відповідача Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Дніпро) Стельмаха І.В. про проведення судового засідання в режимі відеоконференції з Дзержинським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області задоволено (т. 2 а.с. 232).

У судове засіданні позивач ОСОБА_1 не з`явився, в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи за його відсутності, одночасно просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідачів та третьої особи до судового засідання не з`явились з невідомих причин. Тому, суд розглянув справу у їх відсутність, оскільки у справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов такого висновку.

Відповідно до статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» діяльність Кабінету Міністрів України спрямовується на забезпечення інтересів Українського народу шляхом виконання Конституції та Законів України, актів Президента України, а також Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України, вирішення питань державного управління у сфері економіки та фінансів, соціальної політики, праці та зайнятості, охорони здоров`я, освіти, науки, культури, спорту, туризму, охорони навколишнього природного середовища, екологічної безпеки, природокористування, правової політики, законності, забезпечення прав і свобод людини та громадянина, запобігання і протидії корупції, розв`язання інших завдань внутрішньої і зовнішньої політики, цивільного захисту, національної безпеки і а обороноздатності.

Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України відповідно до Положення про Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2020 року №614, є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який забезпечує формування та реалізує державну політику, зокрема у сфері охорони навколишнього природного середовища, екологічної та в межах повноважень, передбачених законом, біологічної і генетичної безпеки, лісового та мисливського господарства, у сфері розвитку водного господарства, управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів, у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, у сфері управління зоною відчуження і зоною безумовного (обов`язкового) відселення, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи, здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Міністерство енергетики України забезпечує формування та реалізує державну політику в електроенергетичному, ядерно-промисловому, вугільно-промисловому, торфодобувному, нафтогазовому та нафтогазопереробному комплексах; формування та реалізацію державної політики у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива (крім забезпечення енергоефективності будівель та інших споруд) та у сфері нагляду (контролю) у галузях електроенергетики і теплопостачання. Відповідно до положення про Міністерство енергетики України затвердженого Постановою Кабінетів Міністрів України від 17 червня 2020 року № 507 Міністерство енергетики України (Міненерго)є центральним органом виконавчої влади,діяльність якого спрямовується і координується КабінетомМіністрів України. Міненерго є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує: формування та реалізує державну політику в електроенергетичному, ядерно-промисловому, вугільно-промисловому,торфодобувному,нафтогазовому та нафтогазопереробному комплексі (далі - паливно-енергетичний комплекс); формування та реалізацію державної політики у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива (крім питань забезпечення енергоефективності будівель та інших споруд) та у сфері нагляду (контролю) у галузях електроенергетики і теплопостачання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, можуть бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно з ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду встановлені нормами ст. 1166,1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

При цьому, шкода, завдана фізичній або юридичні особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, АР Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (ст. 1173 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Згідно з п. 5, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.02.1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Судом враховується, що обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв`язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком. При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Отже, позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.

Зазначене повністю узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року по справі № 640/3837/17 та від 29 серпня 2018 року по справі № 686/16161/16-ц.

Отже, в даному випадку необхідною умовою для притягнення відповідача до відповідальності у вигляді стягнення матеріальної та моральної шкоди є доведення позивачем перед судом факту протиправної поведінки відповідача, наявність самої матеріальної та моральної шкоди, її розмір та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України)

За правилами ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2 ст. 13, ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що що з боку відповідачів відсутній контроль відповідно до Закону України «Про звернення громадян» стосовно розгляду його звернень та останні не вчиняють дії щодо впровадження у виробництво його запатентованої технології «Теплоагенти Благути» та Благута « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що спричинило йому матеріальну шкоду та моральні страждання.

Просив зобов`язати на підставі ст. 276 ЦК України, в особі відповідачів у справі, у межах повноважень кожного із відповідачів, негайно поновити гарантію його екологічних та інших особистих немайнових прав, які встановленні ст. 1, 3, 40, 46, 50, 56 Конституції, ст. 9, 10, 11 Закону «Про охорону навколишнього природного середовища» та іншими законодавчими актами України.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи позивачем належних та допустимих доказів обставин, викладених в позовній заяві, зокрема, щодо протиправності дій відповідачів, суду не надано.

Таким чином, позивач не надав суду жодних доказів, які б підтверджували факт заподіяння йому матеріальної шкоди та моральної шкоди та їх обґрунтованого розміру, та не доведено протиправності поведінки органів державної влади та причинного зв`язку між такою поведінкою і заподіяною шкодою, а доводи позивача про заподіяння йому шкоди є безпідставними та необґрунтованими.

При цьому, Кабінет Міністрів України діє відповідно до чинного законодавства України та в межах своїх повноважень, які закріплені Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами, а тому Кабінет Міністрів України не може самостійно здійснити фінансування проекту Благута «Екотерм» та запровадити у державі технологію «Теплоагенти Благути», як наслідок фінансування проекту.

Департамент екології та природних ресурсів законодавчими та нормативно правовими актами не уповноважений на запровадження технологій Благути «Екотерм» та до компетенції Міністерства захисту та природних ресурсів України не належить самостійне рішення впровадження технології технології « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та Благута « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та прийняття рішення щодо такого впровадження, фінансування, розробки технологій та надання будь яких висновків щодо них.

Таким чином, відповідачі ніяким чином не порушували законних прав та інтересів позивача.

Посилання позивача, що впровадження у виробництво технології Благута «Екотерм» підтримано Державним підприємством Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні не є доказом протиправних дій відповідачів та завдання позивачу матеріальної та моральної шкоди.

Крім того, суд звертає увагу, що значна кількість доводів позовної заяви зводиться до пояснень суті технології Благута «Екотерм», що ніяким чином не підтверджує завданої позивачу матеріальної та моральної шкоди внаслідок протиправних дій відповідачів.

Щодо клопотання позивача про постановлення окремих ухвал, то відповідно до ч. 1 ст. 262 ЦПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.

Згідно з ч. 5 ст. 262 ЦПК України в окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги якого порушено, і в чому саме полягає порушення.

Разом з тим, судом під час розгляду справи не встановлено недоліки в діяльності відповідачів, порушень нормативно-правових актів, тому відсутні підставі для постановлення окремої ухвали.

Таким чином, за відсутності належних та допустимих доказів наявності порушеного відповідачами права позивача, яке підлягає захисту в судовому порядку, позов ОСОБА_6 до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Держави Україна в особі Міністерства захисту довкілля України, Держави Україна в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Держави Україна в особі Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, Держави Україна в особі Головного управління Державної казначейської служби України Дніпропетровської області, Держави Україна в особі Міністерства енергетики та захисту довкілля України, Держави Україна в особі Департаменту екології та природних ресурсів, Держави Україна в особі Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції України (м. Дніпро), Держави Україна в особі Секретаріату Кабінету Міністрів України, третя особа Благодійний фонд «Екологія-Геос» про відшкодування шкоди завданої протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади задоволенню не підлягає.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України судовий збір компенсується за рахунок держави.

Керуючись ст. 16,23, 1166,1167,1173,1174 ЦК України, ст. 12, 13, 49, 76, 81, 141, 263-265, 267, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Держави Україна в особі Міністерства захисту довкілля України, Держави Україна в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Держави Україна в особі Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, Держави Україна в особі Головного управління Державної казначейської служби України Дніпропетровської області, Держави Україна в особі Міністерства енергетики та захисту довкілля України, Держави Україна в особі Департаменту екології та природних ресурсів, Держави Україна в особі Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції України (м. Дніпро), Держави Україна в особі Секретаріату Кабінету Міністрів України, третя особа Благодійний фонд «Екологія-Геос» про відшкодування шкоди завданої протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання до Київського апеляційного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 .

Відповідач 1: Держава України в особі Кабінету Міністрів України: 01008, м. Київ, вул. Грушевського 12/2; код ЄДРПОУ 00019442.

Відповідач 2: Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України: 03035, м. Київ, вул. Митрополіта Липківського, 35; код ЄДРПОУ 43672853.

Відповідач 3: Дніпропетровська обласна державна адміністрація: 49004, м. Дніпро, проспект О.Поля,1; код ЄДРПОУ 00022467.

Відповідач 4: Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області: 52005, Дніпропетровська область, Дніпровський район, смт. Слобожанське, вул. Теплична,5; код ЄДРПОУ 04052264.

Відповідач 5: Головне управління Державної казначейської служби України Дніпропетровської області: 49004, м. Дніпро, вул.Челюскіна, 1; код ЄДРПОУ 37989316.

Відповідач 6: Міністерство енергетики України: 03035, м. Київ, вул. Митрополіта Липківського, 35; код ЄДРПОУ 37552996.

Відповідач 7: Департамент екології та природних ресурсів: 49000, м. Дніпро, вул. Лабораторна, 69.

Відповідач 8: Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції України (м. Дніпро): 49027, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького; 21-А, код ЄДРПОУ 43314918.

Відповідач 9: Секретаріат Кабінету Міністрів України: 01008, м. Київ, вул. Грушевського 12/2; код ЄДРПОУ 00019442.

Третя особа: Благодійний фонд «Екологія-Геос»: 52030, Дніпропетровська область, Дніпровський район, смт. Обухівка, вул. Сонячна, 43.

Суддя О.В.Батрин