Рішення

від 21.03.2023 по справі 759/15544/22

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/15544/22

пр. № 2/759/1103/23

21 березня 2023 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Ул`яновської О.В.,

секретаря судового засідання Гаєвської Н.О.,

представника відповідача Сільченка С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовними вимогами ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕТРАНСПОРТЗВ`ЯЗОК» про стягнення заробітної плати,

ВСТАНОВИВ:

І. Позиція сторін у справі

у листопаді 2022 р. позивач звернулася до суду із зазначеною позовною заявою, просить суд встановити факт перебування позивача у трудових відносинах із відповідачем протягом періоду з 2019 р. по березень 2022 р. включно; стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі у розмірі 34080 грн 00 коп. та 6500 грн 00 коп. за березень 2022 р., а також стягнути судові витрати які пов`язані із розглядом справи, включаючи витрат на правову допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач протягом 2019 р. по березень 2022 р. включно без укладення трудового договору працював на підприємстві відповідача, виконуючи обов`язки спеціаліста технічної підтримки, яка полягала в обробці вхідних викликів, вхідних повідомлень від клієнтів підприємства. Одночасно із працевлаштованими працівниками отримував аванс, заробітну плату, відпустки. Під введення карантинних обмежень, пов`язаних із COVID-19 виконував роботу дистанційно. Факт виконання роботи підтверджується перепискою з директором ОСОБА_2 у месенджері Telegram. Протягом всього періоду роботи, відповідач, порушуючи норми трудового законодавства, часто не здійснювало оплату праці, або виплачувала лише частину відповідної плати від домовленого між сторонами розміру такої плати, внаслідок чого і виникла заборгованість.

18.07.2023 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у задоволенні позовних вимог просить відмовити, посилаючись на те, що позивач не допускався до будь-якої роботи адміністрацією товариства. Трудовий договір з ним не укладався і наказ про його прийом на роботу не видавався. Заробітна плата йому не нараховувалась і, відповідно, не виплачувалась. Також товариством не здійснювались грошові відрахування до податкових органів та пенсійного фонду за такого працівника, як ОСОБА_1 , що могло б свідчити про наявність трудових відносин між сторонами (а.с. 54-59, т. 1).

Представником позивача до суду надіслано із порушенням встановленого ухвалою суду процесуального строку відповідь на відзив разом з доказами не лише до відповіді на відзив, а і фактично до позовної заяви. На вимоги ч. 8 ст. 83, п. 7 ч. 1, ч. 4 ст. 183 ЦПК України судом протокольною ухвалою не прийнято відповідь на відзив разом з доказами (а.с. 200-220, т. 1). Але, 13.02.2023, після оголошення судом ухвали суду про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду, до електронної пошти суду надіслано ідентичний пакет доказів (а.с. 238-250, т. 1; (а.с. 1-9, т. 2).

Представником 08.01.2023 надіслано до суду заперечення до відповіді на відзив, зазначивши, що наведені позивачем пояснення, міркування та аргументи щодо позиції відповідача по справі, наведеної у відзиві на позовну заяву, так само, як і заявлені позовні вимоги, є безпідставними (а.с. 228-230, т. 1).

Представник позивача та позивач у судове засідання не з`явилися, повідомлені належним чином. Від представника позивача вкотре надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, підтверджуючих документів на підставу відкладення не надіслано, а тому суд вважає, що можливо продовжити розгляд трудового спору, який, є відповідно до законодавства України обмеженим у часі розгляду (а.с. 180, т. 1; а.с. 16, 20, 26, т. 2).

Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Представник відповідача у судовому засідання підтримав обставини викладені у відзиві на позовну заяву, просив у позовних вимогах відмовити, зазначивши що докази щодо стягнення витрат на правову допомогу адвоката наддасть у строки передбачені ЦПК України.

ІІ. Процесуальні дії і рішення суду

відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 08.11.2022 справу розподіллено на суддю Ул`яновску О.В. (а.с 36, т. 1).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва 11.11.2022 позовну заяву залишено без руху надавши позивачу строк для усунення недоліків (а.с 38, т. 1).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва 12.12.2022 відкрито провадження по справі, у порядку загального позовного провадження (а.с. 44, т. 1).

На вимоги ч. 8 ст. 83, п. 7 ч. 1, ч. 4 ст. 183 ЦПК України судом протокольною ухвалою не прийнято відповідь на відзив разом з доказами (а.с. 200-220, т. 1).

08.02.2023 у підготовчому провадженні протокольною ухвалою суду відмовлено у клопотанні представника позивача щодо виклику свідків на підставі ст. 91 ЦПК України (а.с. 230, т. 1).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 08.02.2023 підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду (а.с. 231, т. 1).

Суд, всебічно з`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені у судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

ІІІ. Фактичні обставини справи

судом встановлено, що позивачем на підтвердження факту виконання роботи надано переписку з директором ОСОБА_2 у месенджері Telegram (а.с. 19-35).

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «ІНТЕТРАНСПОРТЗВ`ЯЗОК» як юридична особа було зареєстровано 30.11.2018 (а.с. 60, т. 1).

З 02.06.2017 до 31.03.2020 ОСОБА_2 працювала у фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , що підтверджується даними з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наказом №1 від 09.11.2020 ОСОБА_2 призначено директором ТОВ «ІНТЕТРАНСПОРТЗВ`ЯЗОК» (а.с. 69, т. 1).

Відповідно до податкових звітностей ОСОБА_2 була єдиним працівником підприємства (а.с. 70-166, т. 1).

З податкових звітностей та квитанцій про їх подання до податкового органу вбачається, що відповідач не мав доходів та не сплачував податків, лише у 4-му кварталі 2020 р. відповідач почав отримувати доходи (а.с. 70-166, т. 1).

ІV. Позиція суду та оцінка аргументів учасників розгляду

відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За приписами ч. ч. 1, 3 та 4 ст. 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

Відповідно до ч. ч. 1, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За нормами ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Виходячи зі змісту ст. 21 КЗпП України трудовий договір спрямований на здійснення та забезпечення трудових функцій працівника. Згідно зі ст. 626 ЦК України цивільно-правовий договір є домовленістю двох або більше сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Тобто предметом трудового договору є праця людини, а предметом цивільно-правових відносин результат такої праці.

Із пояснень представника відповідача з`ясовано, що між ОСОБА_2 та позивачем існував факт спілкування між собою, оскільки ще під час навчання вона виконувала різні замовлення в ІТ-сфері як фрілансер. Періодично вона залучала до їх виконання своїх знайомих, виплачуючи винагороду виключно за рахунок власних коштів.

У свою чергу, позивачем, на підтвердження доводів щодо існування між ним та відповідачем трудових відносин у період з 2019 р. по березень 2022 р. включно не надано належних доказів, а саме щодо: допущення його до роботи, виконання трудової функції та обсягу робіт, ознайомлення його з правилами внутрішнього трудового розпорядку на підприємстві, виплату заробітної плати. Надані ним переписки з ОСОБА_2 у месенджері Telegram, не є належними, допустимими та достатніми доказами у розумінні ст. 77, 78, 79, 80, 100 ЦПК України та не можуть бути взяті за єдину основу для задоволення позовних вимог про встановлення факту трудових відносин, оскільки із наданих скріншотів неможливо визначити, з ким на назвах фотокарток 6, 8, 24, 26 та коли велося листування, наявні лише текст повідомлень та переслані повідомлення невідомо від кого; 4, 10 відсутнє будь-яке графічне зображення.

Так, із матеріалів справи та пояснень представника відповідача слідує, що ОСОБА_1 не допускався до будь-якої роботи адміністрацією товариства. Трудовий договір з ним не укладався і наказ про його прийом на роботу не видавався. Заробітна плата йому не нараховувалась і, відповідно, не виплачувалась. Також товариством не здійснювались грошові відрахування до податкових органів та пенсійного фонду за такого працівника, як ОСОБА_1 , що могло б свідчити про наявність трудових відносин між сторонами.

Представником позивача на спростування доводів представника відповідача не надав відповіді на здійсненні адвокатські запити, які містяться у матеріалах справи (а.с. 221-227, т. 1).

Позивач не навів суду доказів того, що він здав свою трудову книжку при працевлаштуванні у відділ кадрів товариства.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про недоведеність факту існування трудових відносин між ОСОБА_1 та ТОВ «ІНТЕТРАНСПОРТЗВ`ЯЗОК» у період з 2019 р. по березень 2022 р. включно, що в свою чергу є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позовна вимога про стягнення заборгованість по заробітній платі є похідною від позовних вимог про встановлення факт перебування позивача у трудових відносинах із відповідачем, а тому також не підлягає задоволенню.

Враховуючи наведене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, та те, що позивач не надав достатніх доказів, які б підтверджували позовні вимоги, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

V. Розподіл судових витрат

враховуючи вимоги ст. 141 ЦПК України, судові витрати у справі, понесені позивачем, суд залишає за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 40, 42, 49, 49-2 КЗпП України, ст.ст. 12, 13, 48, 76-82, 141, 223, 229, 259, 263-265, 268, 273, 280-283, 353 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕТРАНСПОРТЗВ`ЯЗОК» про стягнення заробітної плати відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Святошинський районний суд м. Києва до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: О.В Ул`яновська

Повний текст судового рішення складено 21.03.2023