Рішення

від 20.03.2023 по справі 120/118/21-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

20 березня 2023 р. Справа № 120/118/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Чернюк Алли Юріївни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Вінницькій області до Фермерського господарства "Каіл" про стягнення податкового боргу та накладення арешту на кошти та інші цінності

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулося Головне управління ДПС у Вінницькій області (далі - ГУ ДПС у Вінницькій області, контролюючий орган, позивач) з адміністративним позовом до Фермерського господарства "Каіл" (далі - ФГ "Каіл", відповідач) про стягнення податкового боргу, накладення арешту на кошти та інші цінності.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що у відповідача наявний податковий борг з податку на додану вартість у сумі 518533,98 грн. Добровільно відповідач заборгованість не сплачує, майно, яке можливо було б реалізувати з метою погашення у нього відсутня, що стало підставою для звернення до суду із цим позовом.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 26.01.2021 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

22.02.2021 року представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, в якому останній просить залишити позовну заяву без розгляду. В обґрунтування своєї позиції вказує, що позивачем пропущено строк звернення до суду з адміністративним позовом, який становить 1095 днів та рахується, на думку представника відповідача, з дня прийняття податкового повідомлення-рішення від 17.02.2011 року № 0000013530/0, а не в наслідок невиконання умов мирової угоди у справі про банкрутство від 08.07.2012 року №5/299-09, як зазначає позивач.

Ухвалою суду від 20.04.2021 року позовну заяву Головного управління ДПС у Вінницькій області до Фермерського господарства "Каіл" про стягнення податкового боргу та накладення арешту на кошти та інші цінності залишено без розгляду.

За результатом оскарження ухвали суду від 20.04.2021 року, постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.09.2021 року задоволено апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області, ухвалу скасовано, а справу направлено до Вінницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Ухвалою від 08.11.2021 року позовну заяву залишено без руху з підстав пропущення відповідного строку на звернення до суду з даним позовом та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви в спосіб подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду разом із доказами, які, на його думку, вказують на поважність причин пропуску відповідного строку.

Ухвалою суду від 22.11.2021 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.02.2022 року, позовну заяву Головного управління ДПС у Вінницькій області до Фермерського господарства "Каіл" про стягнення податкового боргу та накладення арешту на кошти та інші цінності залишено без розгляду.

Постановою Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 22.09.2022 року задоволено касаційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області, ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2022 року скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до Вінницького окружного адміністративного суду.

04.10.2022 року матеріали справи надійшли на адресу Вінницького окружного адміністративного суду.

Ухвалою від 07.10.2022 року продовжено розгляд справи в порядку письмового провадження, а ухвалою від 30.12.2022 року вирішено продовжити розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою від 27.02.2023 року закрито підготовче провадження та призначено до судового розгляду по суті.

В судове засідання, призначене на 15.03.2023 року сторони не з`явилися.

Від представника позивача надійшли додаткові пояснення в яких він, зокрема, просив здійснити розгляд справи в порядку письмового провадження.

Ухвала суду від 27.02.2023 року та всі повістки про виклик відповідача в судове засідання направлялись відповідачу на поштову адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: вул. Комарова, 27, с. Заболотне, Крижопільський район, Вінницька область, 24631, однак, на адресу суду повернулися конверти із вкладеннями з відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою».

Частина 4 статті 124 КАС України передбачає, що у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються:

1) юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;

У разі відсутності учасників справи за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручено їм належним чином.

Відповідно до частини 11 статті 126 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Поряд з тим, інформація щодо розгляду справи направлялася на електронну адресу представника відповідача (attorney.vinlex@gmail.com), що підтверджується довідками секретаря судового засідання.

Таким чином суд приходить до висновку про можливість розгляду та вирішення даної справи на підставі наявних в ній доказів, в порядку письмового провадження

Суд розглядає справу у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі п. 10 ч. 1 ст. 4, ч. 4 ст. 229 КАС України.

Відповідно до частини 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд встановив, що відповідач перебуває на обліку в ГУ ДПС у Вінницькій області та є платником податків та зборів, передбачених Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Згідно даних облікової картки платника податків станом на дату звернення до суду за відповідачем рахується заборгованість з податку на додану вартість у сумі 518533,98 грн. Податковий борг з податку на додану вартість виник 31 грудня 2017 року, у зв`язку з невиконанням боржником положень Мирової угоди, яка була затверджена ухвалою Господарського суду Вінницької області від 8 липня 2012 року у справі №5/299-09. Згідно зазначеної Мирової угоди відповідач зобов`язаний був у строк до 31 грудня 2017 року погасити заборгованість у сумі 1844170,98 грн.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 30 березня 2011 року, яка залишена в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 жовтня 2014 року, скасовано податкове повідомлення-рішення від 17 лютого 2011 року №0000013530/0, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 1325637 грн.

Дана сума входила до сум зобов`язань боржника, включених до Мирової угоди, однак на підставі вказаних судових рішень 1325637 грн виключена контролюючим органом із суми грошових зобов`язань відповідача.

Тобто, згідно Мирової угоди сума боргу станом на 31 грудня 2017 року складала 518533,98 грн, оскільки вказана сума не сплачена відповідачем, то податковий орган звернувся до суду з даним позовом про її стягнення.

Як видно із матеріалів справи, перед зверненням до суду з відповідним позовом контролюючий орган вжив необхідних заходів з метою встановлення наявності у відповідача майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг.

Так, відповідно до листа Головного управління ДПС у Вінницькій області № 1211/02-32-33-03 від 18.09.2020, інформація щодо зареєстрованих транспортних засобів за ФГ "Каіл" відсутня.

Відповідно до листа Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області № 10/6644-20 від 25.08.2020 станом на 25.08.2020 за ФГ "Каіл в реєстрі машин ГУ Держпродспоживслужби у Вінницькій області транспортні засоби не зареєстровані.

Крім того, згідно з інформаційною довідкою № 224851684 від 21.09.2020 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Реєстру іпотек у ФГ "Каіл відсутнє право власності на будь-яке нерухоме майно.

Несплата відповідачем податкового боргу у добровільному порядку, а також відсутність у відповідача майна, яке можливо було б реалізувати з метою погашення податкового боргу, стали підставою для звернення контролюючого органу до суду з цим позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із такого.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України від 02.12.2010 №2755-17.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 ПК України податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Згідно із п.п. 15.1-15.2 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Кожний з платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України визначено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом, та законами з питань митної справи.

Грошове зобов`язання платника податків відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Податкове зобов`язання згідно із п.п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно із п. 14.1.175 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Статтею 31 ПК України встановлено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Згідно із п.п. 36.1, п.п. 36.2 ст. 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором.

За приписами п. 51.5 ст. 54 ПК України якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до п. 57.3 ст.57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Як встановлено судом, згідно даних облікової картки платника податків станом на дату звернення до суду за відповідачем рахується заборгованість з податку на додану вартість у сумі 518533,98 грн. Податковий борг з податку на додану вартість виник 31 грудня 2017 року, у зв`язку з невиконанням боржником положень Мирової угоди, яка була затверджена ухвалою Господарського суду Вінницької області від 8 липня 2012 року у справі №5/299-09. Згідно зазначеної Мирової угоди відповідач зобов`язаний був у строк до 31 грудня 2017 року погасити заборгованість у сумі 1844170,98 грн.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 30 березня 2011 року, яка залишена в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 жовтня 2014 року, скасовано податкове повідомлення-рішення від 17 лютого 2011 року №0000013530/0, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 1325637 грн.

Дана сума входила до сум зобов`язань боржника, включених до Мирової угоди, однак на підставі вказаних судових рішень 1325637 грн виключена контролюючим органом із суми грошових зобов`язань відповідача.

Тобто, згідно Мирової угоди сума боргу станом на 31 грудня 2017 року складала 518533,98 грн, оскільки вказана сума не сплачена відповідачем, то податковий орган звернувся до суду з даним позовом про її стягнення.

Суд зауважує, що предметом спору у цій справі є стягнення податкового боргу за узгодженими податковими зобов`язаннями.

У визначені ПК України строки податкові зобов`язання відповідачем не сплачено, а тому відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України вони вважаються сумою податкового боргу.

За змістом пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 59.5 ст. 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

На виконання вимог пункту 59.1 статті 59 ПК України ГУ ДПС у Вінницькій області на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення направляло податкову вимогу №138-02 від 13.02.2017 року. Однак, у зв`язку з неможливістю її вручення адресату, така кореспонденція була повернута органом поштового зв`язку на адресу відправника, що підтверджується наявною у матеріалах справи належним чином засвідченою копією конверта.

З огляду на вказані вище норми п.п. 42.2, 42.5 ст. 42, п. 58.3 ст. 58 ПК України податкова вимога №138-02 від 13.02.2017 року вважається врученою відповідачу.

Доказів погашення податкового зобов`язання відповідачем - платником податків в добровільному порядку станом на день розгляду справи суду не надано.

Таким чином, сума податкового боргу відповідача станом на день розгляду справи становить 518533,98 грн. Зазначена сума боргу підтверджується також сформованою позивачем інтегрованою карткою на платника податків ФГ «КАІЛ».

Пунктом 95.3 статті 95 ПК України передбачено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення такого з відповідача з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, кошти в рахунок погашення податкового боргу в сумі 518533,98 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Водночас, суд звертає увагу на необґрунтованість доводів представника відповідача щодо пропущення позивачем строку звернення до суду з даним позовом, оскільки такі доводи спростовуються висновком Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 22.09.2022 року по даній справі.

З приводу інших вимог контролюючого органу, то суд виходив з такого.

Стаття 87 ПК України визначає джерела сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків.

Джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів (пункт 87.1 статті 87 ПК України).

Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами (пункт 87.2 статті 87 ПК України).

Відповідно до пунктів 95.1 - 95.3 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено право контролюючого органу звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Наведена норма встановлює одночасно як право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.

Отже, відсутність у платника податків майна, яке може бути використане для погашення податкового боргу, як підстава для накладення арешту на кошти платника податку у банку, має бути підтверджена під час судового розгляду.

При цьому така відсутність відповідного майна має бути саме на момент, коли у контролюючого органу виникає право на стягнення податкового боргу, ефективність реалізації якого забезпечується спеціальними заходами, зокрема адміністративним арештом коштів.

В свою чергу, оскільки відповідно до пункту 95.2 ПК України право на стягнення коштів та продаж майна платника податків виникає у податкового органу через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) податкової вимоги, тому саме з цього моменту податковий орган уповноважений оцінювати майновий стан платника податків з огляду на наявність у нього достатніх джерел для погашення податкового боргу.

Таким чином, контролюючі органи в силу підпункту пункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України наділені повноваженнями на звернення до суду з позовами про накладення арешту на кошти платника податку в разі відсутності в такого платника достатнього для погашення податкового боргу майна. Водночас така недостатність повинна бути встановлена станом не раніше дня виникнення у податкового органу права на стягнення податкового боргу, тобто не раніше ніж через 30 календарних днів з моменту надіслання податкової вимоги.

У цій справі належними і достатніми доказами, які наведені вище, підтверджено вжиття позивачем заходів, передбачених ПК України, для стягнення податкового боргу з платника податків, а саме: направлення податкової вимоги, звернення до суду після закінчення 30 календарних днів з моменту надіслання податкової вимоги з вимогами про стягнення з рахунків у банках платника податків, що обслуговують такого платника, коштів в рахунок погашення податкового боргу, вчинення дій щодо виявлення нерухомого та рухомого майна платника податків.

З досліджених у цій справі доказів видно відсутність майна у відповідача, яке можливо було б реалізувати з метою погашення податкового боргу. В свою чергу, позивачем вжито передбачених податковим законодавством необхідних заходів щодо встановлення майна, яке може слугувати джерелом погашення податкового боргу.

Відсутність майна у відповідача для погашення суми податкового боргу унеможливлює виконання покладених на контролюючий орган функцій щодо забезпечення виконання платником податків своїх зобов`язань стосовно погашення податкового боргу.

Отже, оскільки судом встановлено наявність у відповідача податкового боргу в сумі 518533,98 грн, щодо наявності та розміру якого відповідачем не подано до суду доказів його сплати, а вжиті контролюючим органом заходи не призвели до його погашення, а також встановлено відсутність майна у ФГ «КАІЛ» для погашення цього податкового боргу, то наявні усі підстави для накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться у банку, відповідача.

При цьому арешт коштів накладається у межах суми податкового боргу, право на стягнення якої наявне в контролюючого органу на момент прийняття цього судового рішення, а саме 518533,98 грн, оскільки арешт може стосуватися лише тих коштів, які є необхідними для виконання зобов`язань платника податків щодо погашення податкового боргу.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону України від 07.12.2000 №2121-ІІІ "Про банки і банківську діяльність" арешт на майно банку (крім коштів, що знаходяться на кореспондентських рахунках банку), арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за постановою державного виконавця, приватного виконавця або за рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом. Зняття арешту з майна та коштів здійснюється за постановою державного виконавця, приватного виконавця або за рішенням суду.

Постановою Національного Банку України № 22 від 21.01.2004 затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 №372/8976).

Вимоги цієї Інструкції поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів та є обов`язкові для виконання ними (пункти 1.1. та 1.3 Інструкції).

Главою 9 Інструкції визначено порядок виконання банками заходів щодо арешту коштів на рахунках клієнтів.

Пункт 9.2 Інструкції передбачає, що банк накладає арешт на кошти, що обліковуються за рахунками, відкритими клієнтами банку, відповідно до нормативно-правових актів Національного банку з питань відкриття і закриття рахунків.

Арешт на підставі документа про арешт коштів може бути накладений на всі кошти, що є на всіх рахунках клієнта банку, без зазначення конкретної суми, або на суму, що конкретно визначена в цьому документі. Якщо в документі про арешт коштів не зазначений конкретний номер рахунку клієнта, на кошти якого накладений арешт, але обумовлено, що арешт накладено на кошти, що є на всіх рахунках, то для забезпечення суми, визначеної цим документом, арешт залежно від наявної суми накладається на кошти, що обліковуються на всіх рахунках клієнта, які відкриті в банку, або на кошти на одному/кількох рахунку/ах. (пункт 9.3 Інструкції).

Пунктом абзацу 1 п. 9.10 гл. 9 Інструкції передбачено, що у разі надходження до банку платіжної вимоги / інкасового доручення (розпорядження) за тим виконавчим документом, для забезпечення виконання якого на кошти клієнта накладено арешт, банк виконує її в повній або частковій сумі в межах наявної арештованої суми на рахунку.

Банк виконує часткову оплату платіжної вимоги/інкасового доручення (розпорядження) відповідно до пункту 5.10 глави 5 та пункту 11.9 глави 11 цієї Інструкції.

Враховуючи положення абзацу 3 та 4 п. 9.10 гл. 9 Інструкції, до арешту суми в розмірі, який визначений документом про арешт коштів, банк продовжує арештовувати кошти, що надходять на рахунок клієнта, та виконує платіжні вимоги / інкасові доручення (розпорядження) щодо списання коштів з урахуванням тієї суми, яку раніше частково списано на підставі платіжних вимог / інкасових доручень (розпоряджень) за тим виконавчим документом, для забезпечення якого було накладено арешт на кошти на рахунку клієнта. Банк після списання за платіжною вимогою / інкасовим дорученням (розпорядженням) суми в розмірі, який визначений документом про арешт коштів, списує цей документ з відповідного позабалансового рахунку та, якщо немає на обліку за позабалансовим рахунком інших документів про арешт коштів, проводить операції за рахунком клієнта.

З аналізу зазначених вище норм видно, що у разі визначення конкретного розміру заборгованості у документі, яким накладено арешт, банк без порушення прав платника та одночасно клієнта банка в частині обмеження користування належними такому платнику коштами або цінностями, у разі повного виконання рішення про арешт та списання визначеної суми у визначеному розмірі, продовжує безперешкодно виконувати завдання по списанню або перерахуванню коштів платника за його бажанням.

Відтак, вимога щодо накладення арешту на кошти та цінності, ФГ "Каіл", що відкриті в установах банків на суму податкового боргу, є обґрунтованою.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідач не надав суду доказів щодо безпідставності заявлених позовних вимог, а тому заявлений позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив з такого.

Згідно з ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Враховуючи те, що позивачем свідки у справі не залучались, експертизи не проводились, судові витрати з відповідача на стягуються.

Керуючись ст.ст. 73 - 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фермерського господарства "Каіл" з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, кошти в рахунок погашення податкового боргу в сумі 518533,98 грн (п`ятсот вісімнадцять тисяч п`ятсот тридцять три гривні дев`яносто вісім копійок).

Накласти арешт на кошти та інші цінності Фермерського господарства "Каіл", що відкриті в установах банків, на суму боргу 518533,98 грн (п`ятсот вісімнадцять тисяч п`ятсот тридцять три гривні дев`яносто вісім копійок).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, Вінницька область, 21028, код ЄДРПОУ: ВП 44069150);

Відповідач: Фермерське господарство "Каіл" (код ЄДРПОУ: 25495528, адреса: вул. Комарова, 27, с. Заболотне, Вінницька область, 24631).

Суддя Чернюк Алла Юріївна