Рішення

від 10.06.2010 по справі 2-5848-10

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МАРІУПОЛЯ

                                                              № 2-5848/10

Р І Ш Е Н Н Я

 І М Е Н Е М         У К Р А Ї Н И

10 червня 2010 року                                                                   місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді – Курбановой Н.М., при секретарі  – Петренко Ю.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Маріуполя Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Орджонікідзевському  районі м. Маріуполя Донецької області про визнання неправомірною бездіяльності та зобов’язання вчинити нарахування та виплати доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по час дії Закону України « Про соціальний захист дітей війни».

В С Т А Н О В И В:

Позивач  звернувся  до суду з позовом до УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області про визнання неправомірною бездіяльності та зобов’язання вчинити нарахування та виплату доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по час дії Закону України» Про соціальний захист дітей війни» . В обґрунтування заявлених вимог вказував на те, що він віднесений до категорії дітей війни, відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на доплату до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Натомість, доплати до пенсії нараховувалися і сплачувалися відповідачем у вищевказаний спірний період не у повному розмірі, передбаченому законом, чим були порушені його права та інтереси. Просить, визнати неправомірною бездіяльність відповідача, зобов’язати його вчинити нарахування та виплатити доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по час дії Закону України « Про соціальний захист дітей війни» .

Позивач у судове засідання не з’явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі. Представник відповідача у судове засідання не з’явився, надавши суду заяву про розгляд справи у його відсутності, зазначивши, що проти задоволення позовних вимог заперечує в повному обсязі.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, прийнявши до уваги доводи позову, встановив наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно Закону України „Про соціальний захист дітей війни” до дітей війни віднесені особи, які є громадянами України та яким на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років.

ОСОБА_1 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1, віднесений до категорії дітей війни, знаходиться на обліку в УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області, що підтверджується копією пенсійного посвідчення.

Відповідно ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, який набрав чинності з 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком. Ст. 7 цього закону передбачено, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених зазначеним законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.

Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим законом, на 2007 рік зупинено, зокрема, дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”. Таким чином, встановлені певні обмеження щодо виплат підвищення до пенсії дітям війни.

09.07.2007 року Конституційним Судом України у справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) ухвалено Рішення № 6-рп/2007,  відповідно до якого, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема, п. 12 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006 року.

Конституційний Суд України відзначив, що положеннями Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” не можуть скасовуватися чи змінюватися обсяги прав і обов’язків, пільг, компенсацій і гарантій громадян, передбачених іншими законами України, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України. Зважаючи на це, суд вважає, що право на підвищення пенсії позивач набув з 09 липня 2007 року.

Законом України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” було внесено зміни до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, відповідно якої дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветерани війни мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсій, відповідно до цього Закону та Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” зазначене підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів Згідно   України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22.10.1993 р. учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього СРСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 15% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим учасникам війни - на 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнані неконституційними, серед іншого, і положення підпункту 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.

Отже з 22.05.2008 р. відновлена дія ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в редакції до 01.01.2008 р., відповідно до якої дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком. Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині зобов"язання УПФУ виплатити на користь позивача підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 22 травня 2008 року.

Статтею 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Проте, на виконання вказаної норми Кабінет Міністрів України не приймав окремої постанови щодо встановлення в 2009 році розміру підвищення до пенсії особам, віднесеним до категорії "діти війни". Постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року"Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" передбачався розмір виплат дітям війни на 2008 рік, але розмір підвищення пенсії з 01 січня 2009 року даною постановою не передбачався і змін щодо цього питання в 2009 році в цю постанову не вносилось.

І Законом України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" таких обмежень щодо виплати підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком дітям війни не встановлено.

Суд вважає за необхідне зазначити, що загальносуспільні потреби – це потреби, направлені на задоволення всього суспільства, а у цьому випадку спірні виплати направлені на задоволення потреб обмеженого кола споживачів, зокрема визначених законом „Про соціальний захист дітей війни”.

Крім того, Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему (про що, зокрема, зазначено у рішенні №8-рп/2005 від 11 жовтня  2005 року по справі №1-21/2005), пов’язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст. 22 Конституції України не допускається.

Відповідно до положень ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України „Про прожитковий мінімум” від 15 липня 1999 року, а також Законом України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” від 5 жовтня 2000 року, згідно ст. 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Частиною 3 ст. 4 даного Закону (в редакції Закону від 25 березня 2005 року, що діє з 31 березня 2005 року) передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Ст. 62 Закону „Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006р., що набрав чинності з 1.01.2007р., був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, що втратила працездатність з 1 січня – 380грн., з 1 квітня – 387грн., з 1 жовтня – 395грн.

Зазначена стаття була змінена Законом України від 15 березня 2007 року та існує в новій редакції з 28 березня 2007 року, якою прожитковий мінімум для особи, яка втратила працездатність, визначений з 1 січня – 380 грн., з 1 квітня – 406 грн., з 1 жовтня – 411 грн. При цьому, зазначена стаття доповнена абзацом, яким передбачено встановити, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п’ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1%, що складає відповідно 410,06грн. та 415,11грн.

Ст. 58 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28 грудня 2007 року, що набрав чинності з 1 січня 2008р. був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня - 470 грн., з 1 квітня - 481 грн., з 1 липня - 482 грн., з 1 жовтня - 498 грн.

Ст. 54 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" встановлено у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність у розмірах, що діяли у грудні 2008 року, а з 01 листопада 2009 року - 573грн. Стаття 71 цього Закону  передбачає встановлення в абсолютних сумах лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку є розмір мінімальної заробітної плати. Однак, її дія не поширюється на спірні правовідносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом "Про соціальний захист дітей війни" залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Статтею 52 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" встановлено у 2010 році прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність: з 1 січня - 695грн., з 1 квітня - 706грн., з 1 липня - 709грн., з 1 жовтня - 723грн., з 1 грудня - 734 грн.

Таким чином, нарахування та виплата у періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року і протягом 2009 року, а також з 01 січня 2010 дітям війни підвищення до пенсії повинні здійснюватися відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка діяла до 01 січня 2007 року.  

І відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України "Про соціальний статус дітей війни" доплат до пенсії не може бути причиною невиконання покладених на відповідача зобов"язань, оскільки реалізація особою права, що пов"язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Постановляючи судове рішення у даній справі, суд виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені ст. 1, 3, ч. 2 ст. 6, ст. 8, ч. 2 ст. 19, ст. 22, 23, ч. 1 ст. 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов’язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого ст. 8 Конституції України.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача до УПФУ в Орджонікідзевському районі м.Маріуполя про визнання неправомірною бездіяльності, зобов’язання вчинити нарахування доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період  з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по час дії Закону України « Про соціальний захист дітей війни»  ,   знайшли своє підтвердження та підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі ст. 1, ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України, Закону України "Про соціальний захист дітей війни", Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”, Рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року, Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік", Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік", Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, керуючись ст. ст. 10, 15, 11, 60, 209, 212-215 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1   - задовольнити.

Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя щодо не нарахування ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року   , виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя провести ОСОБА_1  нарахування та виплатити щомісячні доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, за відрахуванням фактичних виплат, з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по час дії Закону України « Про соціальний захист дітей війни»   , виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя шляхом подачі в десятиденний строк з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

                    Суддя