ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 березня 2023 року Справа № 160/19756/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу №160/19756/22 за позовною заявою Приватного підприємства «АКС-СТРОЙТЕХНОЛОГІЯ» (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Терьошкіна, 3, РНОКПП 36151238) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-А, код ЄДРПОУ 44118658) про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИВ:
12 грудня 2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного підприємства «АКС-СТРОЙТЕХНОЛОГІЯ» (далі позивач) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, відповідно до якої позивач просить суд:
- визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 01149220705 від 04.08.2021 року.
Позовна заява обґрунтована наступним. В період з 14.06.2021 року по 18.06.2021 року відповідачем на підставі наказу від 04.06.2021 року №2395-п стосовно позивача проводилася позапланова виїзна документальна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «ФОРТУНІС» (далі ТОВ «ФОРТУНІС») за період з 01.04.2019 року по 31.05.2019 року, за результатом якої відповідачем складено Акт віл 29.06.2021 року №2029/04-36-07-20/36151238 (далі Акт). В подальшому на підставі Акту відповідачем щодо позивача прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.08.2021 року №0114920705 (далі ППР №0114920705), яким встановлено порушення позивачем положень Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 452764,32 грн, в т.ч. за квітень 2019 року 201097,66 грн, за травень 2019 року 251666,66 грн. На ППР №0114920705 позивачем 14.07.2021 року відповідачу були подані заперечення, які відповідачем відповіддю від 28.07.2021 року визнані необґрунтованими, а також адміністративну скаргу до Державної податкової служби України, яка рішенням від 21.12.2021 року залишила таку скаргу без задоволення. Позивач вважає ППР №0114920705 протиправним, оскільки донараховане податкове зобов`язання за квітень 2019 року було обґрунтоване тим, що «з наданих документів в журналі-ордері по рахунку 641 в дебетовій частині повинно було бути відображено кореспонденцію по рахунках Д631 Кт505, а в наданих до перевірки документах відображено Дт631 Кт311, з такими бухгалтерськими проводками не можливо отримати баланс підприємства, а тому можливо зробити висновок, що документи, надані до заперечення, були створені штучно». З цього приводу позивач заперечує, що журнали ордерів не є первинними документами у господарських операціях відповідно до законодавства про бухгалтерський облік, натомість є внутрішніми документами підприємства і не мають юридичного значення з точки зору проведення господарських операцій з контрагентами. В свою чергу до заперечень платника були додані первинні бухгалтерські документи, які відображають реальність господарських операцій. Окрім того, податковий орган проаналізував договір субпідряду від 02.04.2019 №1 позивача з ТОВ «ФОРТУНІС» та зауважив, що ТОВ «ФОРТУНІС» отримало від позивача передплату 23.04.2019 року в сумі 1206586,00 грн та підписало акт виконаних робіт 26.04.2021 року, в той час як податкова накладна №1202 на цю суму виписана ТОВ «ФОРТУНІС» на користь позивача за виконані 25.04.2019 року будівельно-монтажні роботи згідно договору від 02.04.2019 року №1, через що позивачем неправомірно віднесено до податкового кредиту в квітні 2019 року 201097,67 грн. З цього приводу позивач зазначає, що в даному випадку мала місце помилка бухгалтера, оскільки правильним призначенням платежу мало бути «оплата за договором про надання поворотної фінансової допомоги №ФД-23/2019 від 23.04.2019», що був укладений напередодні позивачем та ТОВ «ФОРТУНІС» і саме на виконання якого позивач перерахував ТОВ «ФОРТУНІС» кошти у сумі 1206586,00 грн, про що позивач листом від 23.04.2019 року одразу ж проінформував ТОВ «ФОРТУНІС». Законодавством не передбачено складання податкової накладної за договорами поворотної фінансової допомоги. В свою чергу Договором субпідряду від 02.04.2019 року №1 передбачено зобов`язання позивача здійснити передплату. Оскільки ТОВ «ФОРТУНІС» отримало вищевказану фінансову допомогу за договором, умовами якого передбачено повернення фінансової допомоги у повному обсязі до 25.04.2019 року включно, сторони домовилися здійснити зарахування зустрічних грошових вимог у сумі 1206586,00 грн, про що склали акт від 25.04.2019 року, з цієї дати і виникли податкові зобов`язання, в зв`язку з чим ТОВ «ФОРТУНІС» 25.04.2019 року виписало на користь позивача податкову накладну №1202 на вказану суму. Стосовно завищеного податкового кредиту з податку на додану вартість за травень 2019 року в розмірі 251666,66 грн позивач зазначає, що податковим органом було проаналізовано договір субпідряду від 02.05.2019 року №3 та договір субпідряду від 03.05.2019 року №4, укладені між позивачем та ТОВ «ФОРТУНІС», за результатом чого зазначено, що згідно Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ «ФОРТУНІС» на адресу позивача в травні виписано та зареєстровано податкові накладні на загальну суму 252666,66 грн, однак у ТОВ «ФОРТУНІС» відсутні основні засоби, 04.02.2020 року було прийнято рішення контролюючого органу про відповідність ТОВ «ФОРТУНІС» п. 8 Критеріям ризиковості платника податків, 24.03.2021 року анульовано свідоцтво платника ПДВ, а директор вказаного товариства є директором, бухгалтером, засновником в 47 інших підприємствах. Окрім цього з моменту реєстрації ТОВ «ФОРТУНІС» ним здійснюється придбання великої кількості товарно-матеріальних цінностей, що мають різноманітні характеристики та потребують застосування особливих умов транспортування та зберігання, проте, їх обсяг та властивості не відповідають матеріально-технічним та технологічним властивостям вказаного товариства. Асортимент придбаної номенклатури не відповідає реалізованій. Також податковий орган звертав увагу на те, що згідно договорів субпідряду між позивачем та ТОВ «ФОРТУНІС» в квітні, травні 2019 року останнє зобов`язувалося виконати роботи своїми силами і коштами зі свого матеріалу, однак будівельні матеріали для проведення будівельних робіт ТОВ «ФОРТУНІС» не придбавало, при цьому має в штаті лише 6 працівників. З цього приводу позивач зазначає, що податкове законодавство не зобов`язує платника податків з`ясовувати наявність основних засобів у контрагента, в свою чергу позивач перевіряв контрагента на предмет наявності податкового боргу, відсутності судових тяганин та фактів притягнення директора ТОВ «ФОРТУНІС» до відповідальності. При цьому договори субпідряду мають зобов`язання та штрафні санкції, а ТОВ «ФОРТУНІС» вже виконувало для позивача роботи, за договорами субпідряду від 02.05.2019 року №3 та від 03.05.2019 року №4 були виписані податкові накладні, які були належним чином зареєстровані податковим органом. В свою чергу звертає увагу на те, що досліджені господарські операції мали місце до червня 2019 року, а відповідність ТОВ «ФОРТУНІС» п. 8 Критеріїв ризиковості платника податків була встановлена рішенням контролюючого органу лише 04.02.2020 року, свідоцтво анульовано 24.03.2021 року. Щодо посилань контролюючого органу на зайняття директором ТОВ «ФОРТУНІС» ОСОБА_1 посад в 47 інших товариствах позивач зазначає, що на момент вчинення досліджуваних господарських операцій директором ТОВ «ФОРТУНІС» був ОСОБА_2 , ОСОБА_1 позивачу не відомий, документи за його підписом у позивача відсутні. Щодо твердження контролюючого органу про відсутність закупівлі ТОВ «ФОРТУНІС» будівельних матеріалів для виконання робіт за рахунок власних засобів позивач зазначає, що укладалися додаткові угоди, за якими матеріали для виконання робіт надаються позивачем, в наявності відповідні акти приймання-передачі матеріалів. Також контролюючим органом досліджувалися договір від 02.04.2019 року №1, договір на капітальне будівництво від 15.02.2019 року №2, договір підряду на капітальне будівництво від 22.04.2019 року №5, що укладені позивачем та Приватним підприємством «СПЕЦБУДМОНТАЖ-21» (далі ПП «СПЕЦБУДМОНТАЖ-21»), в результаті чого встановлено відсутність реального факту здійснення господарської діяльності та ненастання правових наслідків. З цього приводу позивач зазначає, що відповідні договори дійсно виконувалися, а предмет перевірки включав в себе дослідження взаємовідносин саме з ТОВ «ФОРТУНІС», тобто відповідач вийшов за межі предмету перевірки. З вищенаведеного висновує, що висновки перевірки є необґрунтованими, а ППР №0114920705 протиправним, в зв`язку з чим підлягає скасуванню. Також наголошує на тому, що запрошення до розгляду заперечень були надіслані лише 20.07.2021 року, а отримані позивачем 22.07.2021 року в кінці робочого дня, в зв`язку з чим не можливо було прибути вчасно до розгляду заперечень. Натомість податковий орган мав надіслати запрошення до 16.07.2021 року включно, оскільки заперечення надійшли до нього 14.07.2021 року.
Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи №160/19756/22 та у зв`язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2022 року вищезазначену позовну заяву залишено без руху, позивачу запропоновано усунути недоліки у встановлений судом строк протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.
27 грудня 2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через канцелярію надійшла заява позивача від 27 грудня 2022 року про поновлення строку звернення до адміністративного суду в порядку ч.6 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України. У вказаній заяві позивач просить поновити пропущений строк звернення до суду, посилаючись на запровадження в Україні воєнного стану.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2022 року продовжено Приватному підприємству «АКС-СТРОЙТЕХНОЛОГІЯ» строк для усунення недоліків позовної по справі №160/19756/22 за позовною заявою Приватного підприємства «АКС-СТРОЙТЕХНОЛОГІЯ» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, а саме для надання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, з належними доказами поважності причин пропуску строку звернення до суду, на п`ять днів з дня отримання копії цієї ухвали.
04 січня 2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 січня 2023 року визнано поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду та поновлено позивачу пропущений строк звернення до суду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/19756/22. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).
01 лютого 2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через канцелярію від представника відповідача надійшло клопотання про вихід із спрощеного провадження у справі.
01 лютого 2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через канцелярію від представника відповідача надійшло клопотання про залишення позову без розгляду та закриття провадження.
01 лютого 2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через канцелярію від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечує в повному обсязі. Наводить статистичні дані щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «ФОРТУНІС», відомості про досліджені в ході перевірки документи. Так, щодо Договору субпідряду від 02.04.2019 року №1 зазначає, що ТОВ «ФОРТУНІС» отримано від позивача передплату від 23.04.2019 року в сумі 1206586,00 грн та підписано акт виконаних робіт від 26.04.2021 року в той час як податкова накладна №1202 на вказану виписана ТОВ «ФОРТУНІС» на адресу позивача за виконані будівельно-монтажні роботи згідно договору від 02.04.2019 року №1 25.04.2019 року. Щодо договору субпідряду від 02.05.2019 року № 3 зауважень не наводить, щодо договору субпідряду від 03.05.2019 року №4 висловлює вже описані зауваження контролюючого органу щодо того, що придбані ТОВ «ФОРТУНІС» товари не відповідають реалізованим, також вказане підприємство не придбавало будівельні матеріали, в зв`язку з чим не могло виконати роботи зі свого матеріалу, що передбачено угодами з позивачем. Також зазначає, що ТОВ «ФОРТУНІС» є фігурантом у кримінальному провадженні від 14.04.2020 року, вказує на невідповідність кількості працівників ТОВ «ФОРТУНІС» (6 осіб) обсягам господарської діяльності, директор ТОВ «ФОРТУНІС» є посадовою особою в 47 підприємствах. Висновує, що позивачем було здійснено безпідставне документальне оформлення нереальних господарських операцій, складено первинні документи з порушеннями законодавства.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про вихід із спрощеного провадження у справі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду та закриття провадження.
21 лютого 2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через канцелярію від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає наступне. Повторно зазначає про помилковість призначення платежу від 23.04.2019 року, який в дійсності було здійснено не за договором субпідряду від 02.04.2019 року №1, а за договором про надання поворотної фінансової допомоги від 23.04.2019 року, щодо якого не передбачено складання податкової накладної, в свою чергу 25.04.2019 року позивач та ТОВ «ФОРТУНІС» склали акт зарахування зустрічних однорідних вимог, після чого склали додаткову угоду від 25.04.2019 року №1 до договору про надання поворотної фінансової допомоги від 23.04.2019 року, в зв`язку з чим саме 25.04.2019 року було виписано податкову накладну №1202. Щодо аргументів відповідача про неможливість ТОВ «ФОРТУНІС» виконати субпідрядні договори зазначає, що такі твердження є припущеннями, запити до ТОВ «ФОРТУНІС» з цього приводу контролюючим органом не направлялися, наводить відповідну судову практику. Повторно зазначає що факт анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість, відкриття кримінального провадження від 14.04.2020 року щодо ТОВ «ФОРТУНІС» мали місце через 2 роки після досліджуваних періодів господарської діяльності.
07 березня 2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через канцелярію від представника відповідача надійшли заперечення, в яких відповідач повторно висловлює аргументи, наведені ним у відзиві.
Згідно положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
Позивач зареєстрований юридичною особою 03.11.2008 року, код ЄДРПОУ: 36151238, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (т. 1, стор. 50). Основний вид економічної діяльності: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля. Також позивач є платником податку на додану вартість згідно витягу з Реєстру платників податку на додану вартість від 07.02.2019 року №1904104500016 (т. 1, стор. 47), зареєстрований 01.02.2019 року.
Наказом відповідача про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача від 04.06.2021 року №2395-п (т. 3, стор. 178) наказано: провести документальну позапланову перевірку позивача з 14.06.2021 року тривалістю 5 робочих днів. Перевірку провести з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ» ФОРТУНІС» (код ЄДРПОУ) за період з 01.04.2019 по 31.05.2019, що підтверджується копією вказаного наказу.
Згідно направлення на перевірку від 04.06.2021 року №2681 (т. 3, стор. 179) службове посвідчення та направлення на перевірку, а також наказ про проведення перевіри пред`явлено позивачу 14.06.2021 року, тривалістю перевірки 5 робочих днів/діб, що підтверджується копією вказаного направлення.
29 червня 2021 року відповідачем складено Акт про результати документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «ФОРТУНІС» (код ЄДРПОУ 42529225) за період з 01.04.2019 по 31.05.2019 (т. 3, стор. 84). Перевірка проводилась з 14.06.2021 року по 18.06.2021 року. Перевіркою встановлено порушення п. 185.1. ст. 185, п. 186.1. ст. 186, п. 187.1. ст. 187, п. 188.1. ст. 188, п. 198.1. п. 198.2., п. 198.3., 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого: завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 452764,32 грн, в т.ч. квітень 2019 року 201097,66 грн, травень 2019 року 251666,66 грн.; завищення податкові зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 410692,66 грн., в т.ч. за квітень 2019 року на суму 201359,33 грн. та за травень 2019 року 209333,33 грн. Вказане підтверджується копією Акту.
Відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення від 04.08.2021 року №0114920705 за формою «Р1» (т. 3, стор. 145), згідно якого на підставі Акту від 29.06.2021 року №2029/04-36-07-20/36151238 встановлено порушення п. 185.1. ст. 185, п. 186.1. ст. 186, п. 187.1. ст. 187, п. 188.1. ст. 188, п. 198.1. п. 198.2., п. 198.3., 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого: завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 452764,32 грн, в т.ч. квітень 2019 року 201097,66 грн, травень 2019 року 251666,66 грн.; завищено податкові зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 410692,66 грн., в т.ч. за квітень 2019 року на суму 201 359,33 грн. та за травень 2019 року 209 333,33 грн.
У податковому повідомленні-рішення від 04.08.2021 року №0114920705 також констатовано: при здійсненні контрольно-перевірочних заходів встановлено, що платник податків, використовуючи схеми ухилення від сплати податків, завищив сум податкових зобов`язань та податкового кредиту з ПДВ шляхом безпідставного документального оформлення нереальної господарської операції з одержання робіт від ТОВ «ФОРТУНІС» (код ЄДРПОУ: 42529225) за період з 01.04.2019 по 31.05.2019 без реального їх виконання. Вказані дії умисні, оскільки були створені умови для заниження суми ПДВ через використання схеми ухилення від сплати податків. Вина платника полягає у тому, що він міг дотриматися правил і норм визначених Кодексом, однак вказаного не здійснив та не виконав свого податкового обов`язку. Період фінансово-господарської діяльності платника податків, при здійсненні якої вчинено порушення квітень 2019, травень 2019. У зв`язку з наведеним зменшено суму податкового зобов`язання для цілей розділу V Податкового кодексу України та/або зменшено суму податкового кредиту за платежем «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)»: квітень 2019 зменшено на 201 359,00 грн. податкове зобов`язання для цілей розділу V Податкового кодексу України та зменшено податкового кредиту на 201 098,00 гривень; травень 2019 року зменшено податкове на 209 333,00 грн. зобов`язання для цілей розділу V Податкового кодексу України та зменшено податкового кредиту на 251 667,00 гривень, усього зменшено 410 692,00 грн. та зменшено податкового кредиту 452 765,00 грн.
Позивачем були подані заперечення на Акт перевірки, які розглянуто та надано відповідь від 28.07.2021 №544462/6/04-36-07-20, згідно якої висновки за результатами документальної позапланової виїзної перевірки, в частині встановлених порушень податкового законодавства є правомірними та такими, що відповідають вимогам чинного податкового законодавства України.
Також, позивачем подано до Державної податкової служби України скаргу на податкове повідомлення-рішення від 04.08.2021 року №0114920705, однак 10.12.2021 року на адресу позивача від ДПС України надійшло рішення №28611/6/99-00-06-01-03-06 від 21.12.2021 про результати розгляду скарги в якому зазначено, що ДПС України залишає без змін податкове повідомлення-рішення від 04.08.2021 року №0114920705 Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, а скаргу без задоволення.
Вважаючи податкове повідомлення-рішення від 04.08.2021 року №0114920705 протиправним позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.
Податковий кодексу України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (п. 1.1. ст. 1 Податкового кодексу України).
Підпунктами 16.1.2 п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Податковим обов`язком є обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1 ст. 36 Податкового кодексу України).
Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV(далі - Закон №996-XIV), бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Згідно частини 1 статті 9 Закону №996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений «Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704.
«Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» передбачено, зокрема: господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення (пункт 1.2); первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (пункт 2.1); первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу - одержувача тощо (пункт 2.4).
Виходячи з системного аналізу наведених вище положень законодавства єдиною підставою документального підтвердження спірних сум податкового кредиту, є належним чином складені та підписані повноважними особами первинні документи за результатами реальної господарської операції, що підтверджують її повноту та зміст відповідно до цілей господарської діяльності платника податків.
Відповідно до абзацу першого пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України).
Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті; ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Пунктом 200.2 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту200-1.3 статті 200-1цьогоКодексуна момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту200-1.3 статті 200-1цьогоКодексуна момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Згідно пункту 200.7 Податкового кодексу України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Аналіз наведених вище положень Податкового кодексу України дає підстави для висновку, що суми податку на додану вартість, сплачені платником податків авансом у попередньому або звітному податковому періодах постачальникам товарів/послуг, враховуються при розрахунку суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у випадку прийняття платником податків рішення про повернення суми бюджетного відшкодування за умови наявності у такого платника податків відповідного права на отримання бюджетного відшкодування.
Згідно пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток та розміру податку на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність здійснення господарської операції. Сума податку для включення до податкового кредиту повинна бути підтверджена податковою накладною, виписаною постачальником на операцію з постачання товару (послуг) і зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.
При цьому, наявність або відсутність окремих документів, або окремі недоліки допущені при їх складанні не є підставою для висновків про нереальність господарської операції, якщо з інших документів видно, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.
Отже, предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток та розміру податку на додану вартість; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах.
При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.
При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.
У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.
Податкове повідомлення-рішення від 04.08.2021 року №0114920705 ухвалено на підставі Акту, яким, в свою чергу, встановлено порушення позивачем своїх обов`язків як платника податку на додану вартість у визначені звітні періоди та по конкретним господарським правовідносинам, що містяться у розділі ІІІ «Описова частина» Акту, в зв`язку з чим суд переходить до їх послідовного аналізу.
Суд зазначає, що предметом доказування у справах, спір в яких стосується права платника ПДВ на податковий кредит, становлять обставини, що підтверджують (або спростовують) обґрунтованість задекларованої суми податкового кредиту. До таких обставин належать, зокрема обставини щодо факту здійснення операції з постачання товару (послуги) в разі, якщо контролюючий орган виключив з податкового обліку платника ПДВ суму податку з підстав нереальності (безтоварності) операції з постачання. У такому випадку документи підлягають оцінці з врахуванням усіх обставин, в тому числі, й обставин щодо характеру діяльності постачальника. Лише сукупність обставин може свідчити на користь висновку про реальність або неможливість фактичного проведення господарських операцій.
Аналогічні правові висновки міститься у постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 20.02.2018 у справі №809/117/13-а, від 29.07.2020 у справі №200/5834/19-а, від 11.09.2019 у справі №814/1932/17, від 28.10.2019 у справі №280/5058/18.
І. Стосовно нарахованих податкових зобов`язань за квітень 2019 року.
Щодо Договору субпідряду від 02.04.2019 року №1 м. Павлоград (т. 1, стор. 67).
За умовами вказаного договору позивач як Замовник та ТОВ «ФОРТУНІС» як Підрядник домовилися про наступне: Підрядник зобов`язується виконати роботи з капітального ремонту «НВК «ЗОШ І-ІІІ ступенів №1 Покровський ліцей», СМТ Покровське, Покровського району Дніпропетровської області згідно із затверджу єною проектно-кошторисною документацією, здати в експлуатацію об`єкта у встановлений термін. Пунктом 4.2. вказаного договору встановлено, що загальна остаточна сума цього договору буде додатково узгоджена сторонами в додатку до цього договору на основі узгодженого сторонами кошторису з урахуванням зауважень та змін у процесі будівництва.
Відповідач в Акті (т. 3, стор. 90-93) щодо вказаного договору висловив наступні зауваження: перерахування грошових коштів на адресу ТОВ «ФОРТУНІС» підтверджено банківською випискою від 23.04.2019 року згідної якої позивач перерахував ТОВ «ФОРТУНІС» платіжним дорученням №24 грошові кошти 1206586,00 грн. за виконані субпідрядні роботи згідно договору від 02.04.2019 року №1, в т.ч. ПДВ 201097,67. Згідно наданих до перевірки документів ПП «ФОРТУНІС» отримано від позивача передплату від 23.04.2019 року в сумі 1206586,00 грн. та підписано акт виконаних робіт від 26.04.2021 року, в той час як податкова накладна на суму 1206586,00 грн. №1202 виписана ТОВ «ФОРТУНІС» на адресу позивача за виконані будівельно-монтажні роботи згідно договору від 02.04.2019 року №1 25.04.2019 року. Вказане є порушенням п. 198.1., п. 198.2., п. 198.3., п. 198.6., ст. 198 Податкового кодексу України.
Таким чином, зауваження контролюючого органу з цього приводу передусім стосується невідповідності дати формування податкової накладної №1202 (25.04.2019 року), оскільки оплата здійснена 23.04.2019 року, а роботи прийняті 26.04.2019 року, при цьому оплата здійснена «за виконані роботи», які були прийняті відповідним актом тільки 26.04.2019 року.
Позивач з цього приводу зазначав, що платіжне доручення від 23.04.2019 року №24 містило невірне призначення платежу, а саме бухгалтер помилково вказав, що кошти сплачуються за виконані субпідрядні роботи згідно договору від 02.04.2019 року №1, в той час як правильним призначенням є «оплата за договором про надання поворотної фінансової допомоги від 23.04.2019 року №ФД-23/2019», про що в цей же день було проінформовано ТОВ «ФОРТУНІС» листом №04/19/33. В подальшому в зв`язку з укладенням ТОВ «ФОРТУНІС» та позивачем Акту про зарахування зустрічних однорідних вимог від 25.04.2019 року і було подано накладну №1202.
Згідно з довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за квітень 2019 року (т. 1, стор. 73) всього вартість будівельних робіт підрядника по об`єкту будівництва з урахуванням ПДВ складає 1206586,00 грн, в т.ч. ПДВ 201097,67 грн. Актом приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2019 року від 26.04.2019 року до Договору від 02.04.2019 року №1 (т. 1, стор. 75-86) встановлено, що всього за об`єктом (корпус №1) з урахуванням ПДВ вартість складає 1019323,58 грн. Аналогічним Актом щодо корпусу №2 (т. 3, стор. 87-90) встановлено вартість 187262,41 грн. Отже, сукупна вартість згідно вказаних Актів складає 1206585,99 грн.
В матеріалах справи також наявна виписка за 23/04/2019 року по рахунку позивача у АБ «УКРГАЗБАНК» по рахунку № НОМЕР_1 (т. 1, а. стор. 176), згідно якої позивачем здійснено платіж №24 на користь ТОВ «ФОРТУНІС» у сумі 1206586,00 грн. із призначенням платежу «За виконані субпідрядні роботи. Згідно договору №1 від 02.04.2019 року в т.ч. ПДВ 201097,67». Також в матеріалах справи міститься податкова накладна від 25.04.2019 року №1202 (т. 1, а. стор. 177), подана ТОВ «ФОРТУНІС», згідно якої воно як постачальник (продавець) отримало від позивача як отримувача (покупця) кошти в розмірі 1206586,00 грн., в т.ч. ПДВ 201097,67 грн. «за виконані будівельно-монтажні роботи згідно договору №1 від 02.04.2019 року.
Також в матеріалах справи міститься Договір про надання поворотної фінансової допомоги від 23.04.2019 року №ФД-23/2019 (т. 1, а. стор. 26-27), за умовами якого позивач надав ТОВ «ФОРТУНІС» грошові кошти в розмірі, установленому цим Договором, за заявками останнього, а ТОВ «ФОРТУНІС» зобов`язується повернути позивачу таку ж суму грошових коштів. Загальна орієнтована сума цього договору становить 1206586,00 грн. (один мільйон двісті шість тисяч п`ятсот вісімдесят шість грн. 00 коп.), строк повернення коштів 25.04.2019 року включно. Також позивачем надано лист від 23.04.2019 року №04/19/33, яким позивач повідомляє директора ТОВ «ФОРТУНІС» про помилку в призначенні платежу за платіжним дорученням від 2304.2019 року №24, вірним слід вважати призначення платежу «Оплата за договором про надання поворотної фінансової допомоги №ФД-23/2019 від 23.04.2019». У листі наявна відмітка Директора ТОВ «ФОРТУНІС» Джамбаса В.В. про його отримання.
Разом з цим, в матеріалах справи міститься Акт зарахування зустрічних однорідних вимог від 25.04.2019 року, згідно якого позивач та ТОВ «ФОРТУНІС» керуючись ст. 601 Цивільного кодексу України, ст. 203 Господарського кодексу України зарахували зустрічні однорідні грошові вимоги з наступних договорів: 1. Договір про надання поворотної фінансової допомоги №ФД-23/2019 від 23.04.2019 (невиконане грошове зобов`язання ТОВ «ФОРТУНІС» перед позивачем в сумі 1206586,00 грн); 2. Договір №1 від 02.04.2019 (невиконане грошове зобов`язання позивача перед ТОВ «ФОРТУНІС» в сумі 1206586,00 грн). Зарахування здійснюється в сумі 1206586,00 грн. (один мільйон двісті шість тисяч п`ятсот вісімдесят шість гривень 00 коп.).
При цьому, копії договору про надання поворотної фінансової допомоги від 23.04.2019 року №ФД 23/2019, листа від 23.04.2019 року №04/19/33, акту зарахування зустрічних однорідних вимог від 25.04.2019 року та інші документи позивачем були додані до заперечень на Акт, однак під час перевірки на лист ГУ ДПС у Дніпропетровській області про надання інформації (пояснення та їх документального підтвердження) від 17.07.2019 №82901/10/04-36-14-12 підприємство листом від 07.08.2019 вих.№1 відмовило в наданні пакету документів по взаємовідносинам з ТОВ "ФОРТУНІС" за період квітень 2019 року.
Отже, позивач наполягає на існуванні наступної хронології подій:
1) 02.04.2019 року позивач та ТОВ «ФОРТУНІС» укладають договір субпідряду №1, домовляються про його оплату відповідно до окремо узгодженого кошторису;
2) 23.04.2019 року позивач та ТОВ «ФОРТУНІС» укладають договір про надання поворотної фінансової допомоги від 23.04.2019 №ФД-23/2019, яким позивач передає ТОВ «ФОРТУНІС» грошові кошти, загальна орієнтована сума становить 1206586,00 грн.;
3) 23.04.2019 року позивач сплачує на користь ТОВ «ФОРТУНІС» 1206586,00 грн із призначенням платежу «за виконані субпідрядні роботи, згідно договору від 02.04.2019 року №1»;
4) 23.04.2019 року позивач направляє ТОВ «ФОРТУНІС» листа про помилку в призначенні платежу від 23.04.2019 року, правильним просить вважати призначення платежу «оплата за договором про надання поворотної фінансової допомоги №ФД-23/2019 від 23.04.2019»;
5) 25.04.2019 року позивач та ТОВ «ФОРТУНІС» укладають Акт зарахування зустрічних однорідних вимог, яким визнають погашеними зобов`язання позивача перед ТОВ «ФОРТУНІС» згідно договору субпідряду від 02.04.2019 року №1, а також зобов`язання ТОВ «ФОРТУНІС» перед позивачем щодо договору про надання поворотної фінансової допомоги від 23.04.2019 року №ФД-23/2019;
6) 25.04.2019 року ТОВ «ФОРТУНІС» подає податкову накладну №1202 на суму 1206586,00 грн. із описом «за виконані будівельно-монтажні роботи згідно договору №1 від 02.04.2019 року» щодо отриманих від позивача коштів у відповідному розмірі;
7) 26.04.2019 року позивач та ТОВ «ФОРТУНІС» укладають Акт приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2019 року щодо одного з двох об`єктів за договором субпідряду від 02.04.2019 №1, визначають вартість робіт 1019323,58 грн.
8) 26.04.2019 року позивач та ТОВ «ФОРТУНІС» укладають Акт приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2019 року щодо другого з двох об`єктів за договором субпідряду від 02.04.2019 №1, визначають вартість робіт 187262,41 грн. Сумарна вартість згідно обох актів складає 1206585,99 грн.
Про викладені обставини позивач повідомив відповідача у запереченнях до Акту. На це відповідач у листі від 28.07.2021 року №54462/6/04-36-07-20 (т. 3, стор. 135) щодо розгляду заперечень позивача на Акт додатково вказав, що в журналі ордері по рахунку 631 в Дебітовій частині повинно було бути відображено кореспонденцію по рахунках Д631 Кт505, а в наданих до перевірки документах відображено Дт631 Кт311, з такими бухгалтерськими проводками не можливо отримати баланс підприємства, а тому можливо зробити висновок, що документи, надані до заперечення, були створені штучно.
Позивач у позовній заяві з цього приводу вказав, що журнали ордерів не є первинними документами у господарських операціях, а бухгалтером підприємства можливо була допущена помилка.
Вирішуючи вказане питання суд зазначає, що при вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.
У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.
Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, суб`єкт господарювання повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 22.12.2022 року по справі №160/19902/21.
Суд приходить до висновку, що аргументи позивача про помилку в призначенні платежу 23.04.2019 року в сумі 126586,00 грн. є надуманими, надані з цього приводу докази не свідчать про реальність вчинення господарської операції, що і є підставою для формування платником податкового обліку, виходячи з сукупності наступних обставин:
1) документи щодо укладення поворотної фінансової допомоги від 23.04.2019 №ФД-23/2019 (сам договір, лист позивача ТОВ «ФОРТУНІС» про помилку в призначенні платежу, акт зарахування зустрічних вимог) позивач надав контролюючому органу тільки після прийняття Акту, на момент перевірки такі документи були відсутні, про що свідчить факт їх надання тільки разом з запереченнями до Акту;
2) поворотна фінансова допомоги позивачем на користь ТОВ «ФОРТУНІС» видана на суму 1206586,00 грн., в той час як обов`язок позивача перед ТОВ «ФОРТУНІС» з оплати будівельних робіт склав 1206585,99 грн., тобто суми тотожні з різницею в одну копійку;
3) позивач надав ТОВ «ФОРТУНІС» поворотну фінансову допомогу 23.04.2019 року на підставі договору від 23.04.2019 року із строком повернення до 25.04.2019 року включно, тобто на два дні;
4) позивачем не надано будь-яких документів, які передували надання вказаної фінансової допомоги (лист ТОВ «ФОРТУНІС» з проханням про таку допомогу, документи на підтвердження скрутного матеріального становища останнього тощо), як не надано документів, які б обґрунтовували причини надання допомоги саме в такому розмірі;
5) в призначенні платежу позивачем вказано саме «за виконані субпідрядні роботи. Згідно договору №1 від 02.04.2019 року». Тобто, згідно позиції позивача помилка має місце не в даті чи номері договору, а як в змісті робіт, які оплачуються, так і в даті та номері договору одночасно;
6) у внутрішніх бухгалтерських документах позивача відомості про кореспонденцію по рахунках вказано у спосіб, що відповідають способу фіксації оплати за послуги, а не наданню позики;
7) 23.04.2019 року позивач направляє ТОВ «ФОРТУНІС» листа про помилку в призначенні платежу від 23.04.2019 року, правильним просить вважати призначення платежу «оплата за договором про надання поворотної фінансової допомоги №ФД-23/2019 від 23.04.2019», однак ТОВ "ФОРТУНІС" при цьому, 25.04.2019 року подає податкову накладну №1202 на суму 1206586,00 грн. із описом «за виконані будівельно-монтажні роботи згідно договору №1 від 02.04.2019 року» щодо отриманих від позивача коштів у відповідному розмірі.
На переконання суду, в своїй сукупності з іншими доказами викладені обставини вказують на недостовірність документів, наданих позивачем для підтвердження факту надання фінансової допомоги за договором від 23.04.2019 №ФД-23/2019 та недоведеності факту його укладання. Водночас, суд приходить до висновку, що метою складання відповідних документів було штучне створення обґрунтування для факту подання податкової накладної не в дату оплати будівельних робіт (23.04.2023 року), а в дату, від якої фактично було складено податкову накладну 25.04.2023 року. При цьому суд зазначає, що виходячи із засади адміністративного судочинства щодо офіційного з`ясування всіх обставин справи, обов`язку суду згідно ч. 3 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України оцінювати достовірність кожного доказу окремо та їх взаємний зв`язок в сукупності, суд, безвідносно до наявності відповідних аргументів відповідача, при ухваленні рішення по суті та не залежно від змісту такого рішення не може виходити з недостовірних доказів, в зв`язку з чим ці докази не можуть бути враховані.
Як наслідок, виходячи з положень п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України в позивача не виникло право на податковий кредит за господарською операцією з виконання договору субпідряду від 02.04.2019 року №1, оскільки від дати першої події, якою за обставин даної справи є дата списання кошті з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг, відсутня податкова накладна щодо такої операції.
Отже, суд вважає обґрунтованими висновки Акту в цій частині та відхиляє відповідні аргументи позивача.
Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 04.08.2021 № 0114920705 в частині зменшення податкового кредиту за квітень 2019 року в сумі 201 098,00 гривень є правомірним.
ІІ. Стосовно нарахованих податкових зобов`язань за травень 2019 року.
Щодо Договору субпідряду від 02.05.2019 року №3 м. Павлоград (т. 1, стор. 179).
За умовами вказаного договору позивач як Замовник та ТОВ «ФОРТУНІС» як Підрядник домовилися про наступне: Підрядник зобов`язується виконати роботи з Капітальний ремонт внутрішніх приміщень комунального опорного загальноосвітнього навчального закладу «Іларіонівська середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Синельниківської районної ради Дніпропетровської області» по вул. Європейська, 3, смт. Іларіонове (ДК 021:2015:45453000-7 Капітальний ремонт і реставрація) згідно із затвердженою проектно-кошторисною документацією, здати експлуатацію об`єкт у встановлений термін. Згідно Акту (т. 3, стор. 90-93) до вказаного договору відповідач окремих зауважень не висунув.
Щодо Договору субпідряду від 03.05.2019 року №4 м. Павлоград (т. 1 стор. 223).
За умовами вказаного договору позивач як Замовник та ТОВ «ФОРТУНІС» як Підрядник домовилися про наступне: Підрядник зобов`язується виконати роботи з Капітальний ремонт Чаплинської опорної школи Васильківського району Дніпропетровської області (ДК 021:2015:45453000-7 Капітальний ремонт і реставрація) згідно із затвердженою проектно-кошторисною документацією, здати в експлуатацію об`єкт у встановлений термін. Згідно Акту (т. 3, стор. 90-93) до вказаного договору відповідач окремих зауважень не висунув.
Стосовно двох вказаних договорів субпідряду в наявності первинні документи: щодо договору субпідряду від 02.05.2019 року №3 акт приймання-передачі будівельних робіт (т. 1, стор. 187), податкова накладна від 22.05.2019 року №1051 (т. 1, стор. 221), при цьому остання містить описку в даті угоди, однак її номер та назва об`єкта вказують на її відповідність саме цьому договору; щодо договору субпідряду від 03.05.2019 року №4 акт приймання-передачі будівельних робіт (т. 2, стор. 46), податкова накладна від 22.05.2019 року №1052 (т. 2, стор. 23).
Водночас, в Акті відповідач перейшов до наведення загальних зауважень щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «ФОРТУНІС», які стосуються періоду квітень-травень 2019 року та полягають в наступному:
1) з аналізу Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що ТОВ «ФОРТУНІС» придбаває велику кількість товарно-матеріальних цінностей, що мають різноманітні характеристики та потребують застосування особливих умов їх транспортування та зберігання. Проте, їх обсяги та властивості не відповідають матеріально-технічним та технологічним властивостям ТОВ «ФОРТУНІС». Зокрема, в квітні та травні придбані мобільні телефону, автомашини, курчата бройлери, комп`ютери, тягачі, автопричепи, будівельні матеріали та інше. Тобто, асортимент придбаної номенклатури не відповідає реалізованій.
2) Згідно договорів субпідряду між позивачем та ТОВ «ФОРТУНІС» в квітні-травні 2019 року останнє зобов`язується виконати роботи своїми силами і коштами та зі свого матеріалу. Водночас, будівельні матеріали ТОВ «ФОРТУНІС» не придбавались.
3) Згідно податкових декларацій з ПДВ за квітень-травень 2019 року у підприємства ТОВ «ФОРТУНІС» показники у графі 10.3 «Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) товарів/послуг та необоротних активів на митній території України з нульовою ставкою та/або без податку на додану вартість» відсутні. Відсутність показників в графі 10.3 може свідчити про те, що підприємствами не здійснювалось придбання товарів/послуг у не платників ПДВ.
4) Відповідно до відкритих джерел інформації ТОВ «ФОРТУНІС» є фігурантом у кримінальному провадженні від 14.04.2020 року №42019140000000115 за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 212 Кримінального кодексу України.
5) Чисельність працівників ТОВ «ФОРТУНІС» складає 6 осіб, в т.ч. директор та головний бухгалтер. З урахуванням географії укладених угод, їх кількості та необхідного часу на їх виконання неможливим є їх реальне здійснення ТОВ «ФОРТУНІС».
Оцінюючи вказані зауваження суд зазначає наступне.
Обґрунтування індивідуально-правового акту має з необхідністю відповідати підставам для його зобов`язальної частини, висновкам такого акту. Навівши вказані зауваження відповідач констатував, що позивачем з ТОВ «ФОРТУНІС» за період з 01.04.2019 року по 31.05.2019 року здійснено безпідставне документальне оформлення нереальних господарських операцій. Тобто, вказані зауваження мають зумовлювати та обґрунтувати висновок про нереальність господарських операцій, якими за обставин даної справи є 3 договори субпідряду (1 в квітні 2019 року, 2 в травні 2019 року).
Щодо зауваження про невідповідність придбаних та реалізованих товарно-матеріальних цінностей ТОВ «ФОРТУНІС» суд зазначає, що ця обставина безпосереднього зв`язку з реальністю досліджених господарських операцій з виконання робіт не має. За обставин даної справи перевірці підлягали операції з виконання будівельних робіт, сам відповідач в Акті вказує про закупівлю будівельних матеріалів ТОВ «ФОРТУНІС». Обставина закупівлі товарно-матеріальних цінностей, які не пов`язані з досліджуваними господарськими операціями з виконання будівельних робіт (наприклад, закупівля курчат бройлерів) не вказує на нереальність господарських операцій з виконання будівельних робіт, тим більше що інші закуплені товари змістовно відповідають суті діяльності з виконання будівельних робіт (тягачі, автопричепи, будівельні матеріали).
Щодо зауваження про відсутність у ТОВ «ФОРТУНІС» операцій із закупівлі будівельних матеріалів для виконання будівельних робіт згідно умов договорів субпідряду з власних матеріалів суд зазначає, що позивач надавав відповідачу заперечення до Акту, до яких долучив копії додаткових угод від 02.04.2019 року №01.19/1 (т. 1, стор. 72), від 02.05.2019 року №01.19/3 (т. 1, стор. 184), від 03.05.2019 року №.01.19/4 (т. 1, стор. 228), кожна з яких передбачає зміну умов договору субпідряду від відповідної дати в частині належності будівельних матеріалів, з яких виконуються будівельні роботи умови про виконання будівельних робіт з власних матеріалів ТОВ «ФОРТУНІС» замінено на умову виконання будівельних робіт з матеріалів позивача. Також до заперечень позивачем надано Акти приймання-передачі матеріалів до відомості ресурсів по кожному із договорів субпідряду (т. 1, стор. 89, т. 1, стор. 172, т. 2, стор. 10), факт отримання цих документів позивач не заперечував, розглядаючи заперечення позивача на Акт, надаючи суду відзив та заперечення цей аргумент (додатково надані документи щодо зміни суб`єкта, з матеріалів якого виконуються будівельні роботи) не коментував. Зі змісту позовної заяви вбачається, що вказані документи відповідач не врахував, підстави неврахування не навів, правової оцінки таким документам не надав. Суд зазначає, що виходячи з принципу свободи договору, відсутності зауважень відповідача щодо вказаних документів, відсутності в матеріалах справи належних доказів на спростування достовірності відповідних додаткових угод та актів приймання-передачі будівельних матеріалів, цей аргумент відповідача є необґрунтованим.
Щодо зауваження про відсутність у ТОВ «ФОРТУНІС» показників у графі 10.3 «Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) товарів/послуг та необоротних активів на митній території України з нульовою ставкою та/або без податку на додану вартість», що може свідчити про те, що підприємствами не здійснювалось придбання товарів/послуг у не платників податку на додану вартість, суд зазначає, що дане твердження є недоведеним, при цьому саме по собі носить ймовірний характер, в зв`язку з чим не може бути підставою для висновку про встановлення наявності або відсутності певного факту, доказів на підтвердження припущення відповідача ним не надано, в матеріалах справи такі докази відсутні. Відповідно, суд вважає цей аргумент відповідача необґрунтованим.
Щодо зауваження про те, що ТОВ «ФОРТУНІС» є фігурантом у кримінальному провадженні від 14.04.2020 року №42019140000000115, суд зазначає, що предметом перевірки були господарські операції з виконання будівельних робіт у квітні-травні 2019 року, в зв`язку з саме лише існування кримінального провадження (без рішення суду щодо винуватості особи) у 2020 році щодо юридичної особи жодним чином не впливає на реальність її господарських операцій, вчинених раніше. Окрім цього, сам відповідач вказує, що кримінальне провадження стосується реалізації мобільних телефонів та аксесуарів, в той час як за обставин даної справи спірними є господарські операції з виконання будівельних робіт. Відповідно, суд вважає цей аргумент відповідача необґрунтованим. Додатково у відзиві відповідач наводив інформацію щодо прийняття стосовно ТОВ «ФОРТУНІС» рішення про відповідність/невідповідність платника податку п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку від 04.02.2020 року, анулювання свідоцтва платника податку 24.03.2021 року, подання останньої декларації з ПДВ у грудні 2019 року. Щодо вказаного суд зазначає, що подальша поведінка контрагента не впливає на реальність його попередніх господарських операцій, відповідні попередні операції мають бути об`єктом перевірки безпосередньо, а не визнаватися нереальними через дії одного з контрагентів, вчинені зі спливом часу.
Щодо зауваження про невідповідність чисельності працівників ТОВ «ФОРТУНІС» об`ємам заявлених виконаних робіт суд зазначає, що відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 17.11.2022 року по справі №400/2136/19.
Також суд звертає увагу, що стосовно усіх вказаних зауважень загального характеру (тобто адресованих усім господарським операціям позивача та ТОВ «ФОРТУНІС» протягом досліджуваного періоду господарської діяльності позивача: квітень-травень 2019 року) стосовно господарських характеристик з ТОВ «ФОРТУНІС» слід зазначити, що податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, відсутність за юридичною адресою на момент звірки тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи. Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 17.11.2022 року по справі №400/2136/19
Окрім зазначених зауважень по тексту Акту відповідач вказав на те, що в акті виконаних робіт за травень 2021 року по об`єкту «капітальний ремонт Чаплинської опорної школи» не вказано дату акту, чим порушено п.п. 2.1., п.п.2.2., п.п. 2.4. п. 2 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» від 24.05.1995 року №88. Виходячи із структури Акту відповідач дане зауваження адресує акту виконаних робіт, укладеному між позивачем та ТОВ «ФОРТУНІКС» (т. 2 стор. 3). З приводу висловленого контролюючим органом зауваження суд зазначає, що недоліки в його оформленні не можуть бути безумовною підставою для висновку про нереальність господарських операцій та бути вирішальною ознакою безтоварності їх здійснення. Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 26.05.2021 року по справі №813/2173/16. Більш того, згідно з копією вказаного акту на його останній сторінці в наявності дата його укладання 22.05.2019 року. Відповідно, вказане зауваження суд вважає необґрунтованим.
Щодо виходу за межі предмету перевірки.
Позивач в тексті позовної заяви зазначав, що відповідач вийшов за межі предмету перевірки, оскільки вона була призначена стосовно взаємовідносин тільки позивача та ТОВ «ФОРТУНІС», а відповідач проаналізував також угоди позивача з Приватним підприємством «СПЕЦБУДМОНТАЖ-21» (далі ПП «СПЕЦБУДМОНТАЖ-21»).
З матеріалів справи вбачається, що позивач мав взаємовідносини з ПП «СПЕЦБУДМОНТАЖ-21», оскільки останнє було замовником робіт, для виконання яких підрядник (позивач) вчиняв досліджувані господарські операції з ТОВ «ФОРТУНІС» (субпідрядник). З цього приводу суд зазначає, що в наказі про проведення перевірки позивача від 04.06.2021 року №2395-п (т. 3, стор. 178) вказано «Провести перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість) по взаємовідносинам з ТОВ «ФОРТУНІС» за період з 01.04.2019 року по 31.05.2019 року».
За змістом податкового повідомлення-рішення від 04.08.2021 №0114920705 прийнятого на підставі Акту, в якому починаючи зі сторінки 24 наведено відомості про взаємовідносини позивача та ПП «СПЕЦБУДМОНТАЖ-21» за період квітень-травень 2019 року. Водночас, зміст такої інформації не є виходом за межі предмету перевірки, оскільки відповідачем не досліджується дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам позивача з ПП «СПЕЦБУДМОНТАЖ-21» за відповідний період, в т.ч. ані ППР №0114920705, ані інші рішення контролюючого органу не прийняті на підставі відомостей Акту в частині взаємовідносин позивача та ПП «СПЕЦБУДМОНТАЖ-21». В свою чергу без дослідження цих господарських операцій позивач не мав можливості визначити у ППР №0114920705 суми податкового зобов`язання для цілей розділу V податкового кредиту, які ППР №0114920705 були знижені. Тобто, єдиним правовим наслідком аналізу цих господарських операцій стало визначення від`ємної суми податкового зобов`язання позивача з податку на додану вартість, що є його розумним майновим інтересом, оскільки відповідний розмір зобов`язання зменшено. Без такого визначення позивач мав би сплатити до державного бюджету на відповідні грошові суми більше коштів (в квітні 201359,00 грн., в травні 209333,00 грн.), в той час як відповідач для визначення належного розміру податкових обов`язків позивача відповідні суми визначив із від`ємним значенням.
Таким чином, в цій частині суд вважає аргументи відповідача необґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення від 04.08.2021 № 0114920705 в частині зменшення податкового кредиту за травень 2019 року неправомірним.
Щодо порушення процедури при винесенні податкового повідомлення-рішення від 04.08.2021 №0114920705.
Позивач вказував, що запрошення для розгляду заперечень йому було направлено 20.07.2021 року, отримано 22.07.2021 року, в зв`язку з чим він не міг прибути вчасно для розгляду заперечень до податкового органу. Відповідач пояснень з цього приводу не надав.
В матеріалах справи містяться заперечення позивача до Акту (т. 3, стор. 124), які зареєстровані як вхідний документ відповідачем 14.07.2021 року, а також лист-запрошення відповідача позивачу від 15.07.2021 року про розгляд заперечень до Акту за допомогою засобів дистанційного зв`язку (т. 3, стор. 132), згідно якого розгляд заперечень відбудеться 22.07.2021 року. З цього приводу суд зазначає наступне.
За змістом п. 86.7.2. п. 86.7. ст. 86 Податкового кодексу України в разі подання платником податку заперечень до акта перевірки, контролюючий орган протягом двох днів зобов`язаний повідомити його про дату, час та місце проведення розгляду матеріалів перевірки, але не пізніше ніж за чотири робочі дні до дня їх розгляду. За обставин даної справи заперечення позивача на Акт зареєстровані як вхідний документ відповідачем 14.07.2021 року (вхідний №75544/6, т. 3, стор. 124), вихідна дата листа про запрошення позивача у розгляді заперечень 15.07.2021 року (т. 3, стор. 132), дата розгляду 22.07.2021 року о 14:00 год, тобто, вимоги п. 86.7.2. п. 86.7. ст. 86 Податкового кодексу України дотримано. При цьому в листі-запрошенні відповідача міститься прохання повідомити про участь у розгляді заперечень за телефоном, а також інформація про проведення розгляду за допомогою Skype, тобто дистанційно.
Позивач в обґрунтування своїх доводів надав копію конверту, на якій міститься запис від руки «отримано 22.07.2021 року» та підпис. На самому ж конверті наявна наліпка АТ «УкрПошта» встановленої форми щодо причин повернення (досилання) листа, на якій і міститься вказаний запис, при цьому в графі «за місцем обслуговування» стоїть відмітка, така ж відмітка стоїть і в графі «досилається» разом із дописаним власноруч індексом « 51412».
Суд зазначає, що наведений доказ є неналежним, оскільки не можливо встановити дату вчинення відповідного напису на конверті, який після отримання лишається у позивача. При цьому наліпка про причини повернення (досилання) не є рекомендованим повідомленням про вручення, яке в свою чергу є спеціально призначеним документом для засвідчення дати отримання поштової кореспонденції та вилучається співробітником організації поштового зв`язку в отримувача поштової кореспонденції одразу після отримання, в зв`язку з чим унеможливлюється зазначення будь-якої іншої дати отримання відповідної кореспонденції, окрім дійсної. Не надано позивачем ані роздруківки трекінгу відповідного рекомендованого листа, ані копії повідомлення про вручення, які він не був позбавлений можливості отримати.
Окремо суд звертає увагу на те, що причиною досилання відповідного листа із запрошенням позивача до розгляду його заперечень на Акт на відповідній наліпці вказано «за місцем обслуговування», що зумовлено вказаним на конверті індексом « 51400» та індексом, вказаним на зазначеній паперовій наліпці 51412. Тобто, досилання відбулося через невідповідність фактичної адреси позивача індексу, вказаному у листі, яким відповідач направив зазначене запрошення позивачу. З цього приводу суд звертає увагу на те, що відповідно до відкритих відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням позивача є: «Україна, 51400, Дніпропетровська обл., місто Павлоград, ВУЛ.ТЕРЬОШКІНА, будинок 3», тобто відповідач направив запрошення позивачу на індекс, який сам позивач вказав в державному реєстрі. Відповідно, відповідач не є відповідальним за факт досилання вказаного листа позивача, а також за затримку в його отриманні, зумовлену таким досиланням.
Отже, суд вважає цей аргумент позивача необґрунтованим.
Узагальнюючи вищевикладене суд зазначає, що для визнання необґрунтованим сформованого позивачем податкового кредиту за квітень 2019 року відповідач виходив з невідповідності дати подання податкової накладної (25.04.2023 року) даті оплати відповідних робіт (23.04.2023 року) відповідно до договору субпідряду від 02.04.2019 року, укладеного між позивачем та ТОВ «ФОРТУНІС», а також із загальних для обох періодів господарської діяльності позивача (квітень-травень 2019 року) аргументів щодо ТОВ «ФОРТУНІС» (невідповідність закупленого та реалізованого асортименту товарів, невідповідність кількості працівників обсягам виконаних робіт і так далі). В свою чергу стосовно періоду господарської діяльності позивача травень 2019 року відповідач висунув тільки вказані зауваження загального характеру відносно характеристик діяльності ТОВ «ФОРТУНІС», окремих конкретних зауважень щодо змісту самих господарських операцій не навів.
В свою чергу суд, узагальнюючи зроблені висновки, визнав обґрунтованими доводи відповідача, наведені ним в Акті, стосовно необґрунтованості формування позивачем податкового кредиту за квітень 2019 року, а аргументи позивача з цього приводу визнано необґрунтованими. Натомість суд визнав необґрунтованим зменшення відповідачем у ППР №0114920705 розміру податкового кредиту позивача за травень 2019 року на підставі аргументів, вказаних в Акті (аргументи загального характеру стосовно діяльності ТОВ «ФОРТУНІС»). Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та скасування ППР №0114920705 в частині зменшення податкового кредиту позивача за травень 2019 року. В зв`язку із пов`язаністю в ППР №0114920705 зменшення податкового кредиту за певний період із зменшенням податкового зобов`язання позивача за цей же період, скасуванню підлягають обидві відповідні частини ППР №0114920705 стосовно коригувань розміру податкових зобов`язань та податкового кредиту позивача за травень 2019 року.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Окремо суд зауважує, що ст. ст. 5, 245 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачають способу захисту у вигляді визнання незаконним та скасування індивідуального акту, натомість визначають спосіб захисту у вигляді визнання протиправним та скасування індивідуального акта. Враховуючи встановлення факту порушення права позивача в цій справі, з метою ефективного захисту права позивача суд задовольняє цю вимогу за змістом, однак у відповідності до способу захисту, передбаченого законодавством визнає протиправним та скасовує податкове повідомлення-рішення від 04.08.2021 №0114920705 в частині зменшення розміру податкового кредиту позивача за травень 2019 року на суму 251 667,00 грн., зменшення податкового зобов`язання позивача для цілей розділу V Податкового кодексу України за травень 2019 року на суму 209 333,00 грн.
Щодо розподілу судових витрат. Судовий збір.
Згідно ч.1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду на суму 12951,85 грн., що підтверджується копією платіжного доручення від 29.04.2022 року №99 на суму 10470,85 грн., платіжним дорученням від 24.01.2022 року №6 на суму 2481,00 грн.
Визначаючи суму судового збору, що підлягає відшкодуванню, суд виходить з того, що позивачу податкове повідомлення-рішення від 04.08.2021 №0114920705 було знижено податковий кредит на загальну суму 452765,00 грн., зниження податкових зобов`язань в даному випадку не враховується як похідна дія контролюючого органу, зумовлена зниженням податкового кредиту та приведення в зв`язку з цим у відповідність податкових зобов`язань безпосередньо позивача, тобто врівноваження його майнового інтересу. Судом визнано протиправним зниження податкового кредиту позивача за травень 2019 року на суму 251667,00 грн., тобто скасовано податкове повідомлення-рішення від 04.08.2021 №0114920705 на 55,584%. Відповідно, відшкодуванню підлягає 55,584% сплаченого судового збору, що складає 7199,16 грн. Вказана сума судового збору підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу.
Позивачем у позовній заяві заявлено до відшкодування 25000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
На підтвердження відповідних витрат позивачем надано:
1) копію договору про надання правової допомоги від 25.11.2022 року №25/11 (далі Договір);
2) копію додаткової угоди від 25.11.2022 року №1 (далі Додаткова угода);
3) копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП №3489;
4) ордер про надання правничої (правової) допомоги від 12.12.2022 року №1018855.
Згідно п. 1.1. Договору його предметом є надання адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги Клієнту у всіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані зі захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів. Відповідно до п. 4.2. Договору гонорар адвоката погоджується за взаємною угодою сторін та оформляється додатковою угодою до цього договору.
Відповідно до п. 1. Додаткової угоди адвокат надає клієнту (позивачу) правову допомогу у визнанні протиправним та скасуванні податкового повідомлення-рішення від 04.08.2021 року №01149220705. Пунктом 2 Додаткової угоди визначено обсяг послуг, які надаються: підготовка необхідних документів, досудове врегулювання спору, збір доказів, подача таких документів до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (за підсудністю) та участь у судовому процесі. Сторони визначили, що кінцевим результатом надання послуг за договором є отримання судового рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду щодо вищенаведеної мети. Згідно з п. 3 Додаткової угоди сторони погодили, відповідно до п. 4.2. Договору гонорар адвоката складає 25000,00 грн та виплачується адвокату в два етапи: 15000,00 грн сплачується протягом 3 (трьох) робочих днів з дня відкриття провадження у суді; 10000,00 грн сплачується протягом 3 (трьох) робочих днів з дня винесення рішення по справі.
Згідно із ч. 1, 3 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Відповідно до частини 1 та частини 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.1-7 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі № 826/15063/18.
Разом з цим, у ч. 9 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Так, аналіз положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.
Суд, вирішуючи питання про відшкодування судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, у відповідності до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України враховує висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладений у постанові від 22.04.2021 року у справі № 460/302/19, відповідно до якого склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Враховуючи в сукупності відсутність положень Договору або Додаткової угоди щодо порядку приймання-передачі послуг, відсутність такого акту, детального опису робіт проведених адвокатом або будь-яких інших документів на підтвердження факту надання послуг, а також відсутності доказів на підтвердження оплати правої допомоги, в тому числі після відкриття провадження по справі, то відсутні підстави для розподілу судових витрат на правничу допомогу.
Керуючись ст. ст. 134, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позовну заяву Приватного підприємства «АКС-СТРОЙТЕХНОЛОГІЯ» (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Терьошкіна, 3, РНОКПП 36151238) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-А, код ЄДРПОУ 44118658) про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасовувати податкове повідомлення-рішення від 04.08.2021 року №0114920705 в частині зменшення розміру податкового кредиту Приватного підприємства «АКС-СТРОЙТЕХНОЛОГІЯ» за травень 2019 року на суму 251 667,00 грн, зменшення податкового зобов`язання Приватного підприємства «АКС-СТРОЙТЕХНОЛОГІЯ» для цілей розділу V Податкового кодексу України за травень 2019 року на суму 209 333,00 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Симферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ ВП 44118658) за рахунок бюджетних асигнувань на користь «АКС-СТРОЙТЕХНОЛОГІЯ» (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Терьошкіна, 3, РНОКПП 36151238) сплачений судовий збір у розмірі 7199,16 гривень (сім тисяч сто дев`яносто дев`ять гривень 16 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Боженко
Суд | Дніпропетровський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 16.03.2023 |
Оприлюднено | 23.03.2023 |
Номер документу | 109680962 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні