Постанова

від 16.03.2023 по справі 2-680/11

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 2-680/11 Номер провадження 22-ц/814/1059/23Головуючий у 1-й інстанції Крівцов Д.А. Доповідач ап. інст. Хіль Л. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Хіль Л.М.,

судді Дряниця Ю.В., Лобов О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Московського районного судум.Харкова від 19 жовтня 2021 року

по справі заскаргою ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Московського відділу державної виконавчої служби у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Савенкова Станіслава Михайловича, зацікавлена особа Кредитна спілка «Самопоміч».

Апеляційний суд заслухавши доповідь судді-доповідача,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, в якій просив скасувати постанову старшого державного виконавця Московського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Савенкова С.М. про арешт коштів боржника від 19.07.2021 року у виконавчому провадженні № 40331154 (даліПостанова) у розмірі 100 % накладення арешту на кошти, що містяться в АТ «Райффайзен Банк» № НОМЕР_1 на зарплатному картковому рахунку фізичної особи № 0888671300 (даліРахунок).

В обґрунтування скарги зазначено, що постановою накладено арешт на грошові кошти, що знаходяться на Рахунку боржника, який призначений для зарахування заробітної плати. У зв`язку з наведеним на даний час заблоковано повністю Рахунок, на який зараховується заробітна плата, тобто 100 % доходу.

Вказував, що стягнення з доходу боржника (заробітної плати) можливе лише в розмірі 20 %, а інші кошти, що залишились (в розмірі 80 % від заробітної плати) повинні бути передані боржнику, тому їх арешт є незаконним. В позасудовому порядку вирішити питання щодо скасування постанови не виявилось можливим.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 19 жовтня 2021 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 на рішення старшого державного виконавця Московського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Савенкова Станіслава Михайловичавідмовлено.

Не погодившись з вказаною ухвалою її в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1 просив ухвалу місцевого суду скасувати з підстав порушення норм процесуального та матеріального права та ухвалити нове судове рішення про задоволення його скарги.

В обгрунтування апеляційної скарги вказано, що накладення арешту на його зарплатний рахунок унеможливлює отримання ним залишкових коштів після стягнення 20 % від заробітної плати.

Вказує, що поновлення його порушеного права можливе виключно шляхом зняття арешту з його коштів, що знаходяться на його зарплатному рахунку.

Від ВДВС надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому він просив апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу місцевого суду без змін. Просив проводити розгляд справи без його участі.

Вказував, що на час постановлення ухвали до ВДВС не надходили відомості щодо спеціального рахунку боржника.

Зазначав, що 07.12.2021 року до відділу надійшло звернення боржника щодо зняття арешту з рахунку соціальних виплат ( заробітної плати) та додано довідку з банку АТ «Райффайзен Банк Аваль» від 06.12.2021 року.

22.12.2021 року державним виконавцем було винесено постанову про зняття арешту з коштів боржника та направлено вказану постанову до банку учасника обміну електронною системою АТ «Райффайзен Банк Аваль».

Учасники судового процесу були повідомлені належним чином про час і місце розгляду справи шляхом надсилання судових повісток на їх електронні адреси.

Вказне узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 761/14537/15-ц

Від ОСОБА_2 який діє інтересах ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи у його відсутність.

Відповідно до статті 372 ЦПКУкраїнисуд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку про розгляд апеляційної скарги без участі сторін.

Апеляційний суд, перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно дост. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Місцевим судом вірно встановлено, що в провадженні Московського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків) перебуває виконавче провадження № 40331154 з примусового виконання виконавчого листа № 2-680/11, виданого 13.12.2012 року Московським районним судом м. Харкова, про стягнення солідарно з боржника, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь КС «Самопоміч» заборгованості в розмірі 246467,51 грн. ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Згідно постанови про арешт майна від 19.07.2021 року накладено арешт на грошові кошти ОСОБА_1 , що містяться на відкритих рахунках та належать боржнику, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Згідно довідки АТ «Райффайзен Банк» від 23.07.2021 року, боржнику у вказаному банку відкрито зарплатний картковий Рахунок № НОМЕР_2 в гривнях і до вказаного рахунку випущено платіжну картку.

Як вбачається з довідок ТОВ «Компанія «Біко» від 31.08.2021 року та 06.10.2021 року, боржник працює у вказаному товаристві та займає посаду менеджера з питань регіонального розвитку. Заробітна плата перераховується боржнику на Рахунок № НОМЕР_2 в АТ «Райффайзен Банк».

Згідно постанови старшого державного виконавця Московського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Савенкова С.М. від 03.09.2021 року, вирішено звернути стягнення на доходи боржника, що отримує дохід у ТОВ «Компанія «Біко», та здійснювати відрахування із доходів боржника в розмірі 20 % до виплати загальної суми боргу 201388,25 грн.

Відмовляючи в задоволені позову місцевий суд виходив з того, що державний виконавець діяв у межах своїх повноважень звертаючи стягнення на грошові кошти боржника та накладаючи арешт на Рахунок боржника.Будь-яких доказів відносно того, що рахунок боржника є рахунком із спеціальним режимом використання або іншим рахунок, звернення стягнення на які заборонено законом, судом не надано.

Апеляційний суд вважає такий висновок місцевого суду вірним з наступних підстав.

Відповідно до п. 9 ч. 1ст. 129 Конституції Україниосновними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Ст. 18 ЦПК України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Чинним законодавством України у разі невиконання судових рішень, які набрали законної сили, передбачена процедура їх примусового виконання.

Відповідно дост. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цьогоКодексу, порушено їхні права чи свободи.

При розгляді скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця суд має враховувати те, що принципом цивільного судочинства є виконуваність рішення суду, ацивільним - процесуальним кодексом Українивизначено ознаки обов`язковості судових рішень.

Згідно ч. 2ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюютьсяЗаконом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»(ст.1, ч. 1 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно з пунктом 7 частини третьоїстатті 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження»передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі

Абзацом 2 частини другоїстатті 48 Закону України «Про виконавче провадження»заборонено звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно достатті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно достатті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно достатті 26-1 Закону України «Про теплопостачання»,статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно доЗакону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Відповідно до частини третьоїстатті 52 Закону України «Про виконавче провадження», не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Згідно з абзацом другим частини другоїстатті 59 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першоїстатті 34 цього Закону.

Згідно з пунктом 1 частини четвертоїстатті 59 Закону України «Про виконавче провадження», підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Відповідно до пункту 3 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженоїпостановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року №492, поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.

З наведених норм права вбачається, що судове рішення є обов`язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому,стаття 48 Закону України «Про виконавче провадження»встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.

Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому,саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьоїстатті 52 Закону України «Про виконавче провадження»повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться,та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти, на якому заборонено накладення арешту,банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертоюстатті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четвертастатті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

Таке зняття арешту здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертоїстатті 59 Закону України «Про виконавче провадження»на підставі поданих боржником документів.

З матеріалів справи встановлено, що рахунок боржника № НОМЕР_2 відкритий у АТ «Райффайзен Банк».

При цьому саме Банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження»повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту. Банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертоюстатті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Зазначене свідчить про те, що банк не визнав цей рахунок та кошти на ньому такими, на які законом заборонено накладати арешт та звертати стягнення.

За встановлених обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що такі дії державного виконавця відповідають положеннямстатті 56 Закону України «Про виконавче провадження», якою керувався державний виконавець та якою передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Банк приймаючи постанову до виконання, не визначив статус коштів та рахунку на якому вони знаходяться як рахунок із спеціальним режимом використання і не повідомляв виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та не повернув його постанову без виконання, що було б підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертоюстатті 59 Закону України «Про виконавче провадження», якою передбачено, щопідставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Таку правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 905/361/19.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення його прав на отримання заробітної плати не заслуговуть на увагу, оскільки за його бажанням він може отримати заробтну плату готівкою через касу роботодавця або поштовими переказами на зазначену ним адресу.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені в постанові Верховного Суду від 03.02.2021 року у справі № 756/1927/16-ц.

Таким чином, приймаючи постанову про накладення арешту, державний виконавець Московського відділу державної виконавчої служби у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Савенкова С.М. діяв в межах повноважень, передбачених Законом.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Між тим, слід зазанчити, що на даний час за зверненням боржника 22.12.2021 року державним виконавцем було знято арешт з коштів боржика, оскільки було надано належні докази, що арешт накладено на рахунок соціальних виплат (зароібної плати).

Керуючись ст.ст. 367, 374,375, 381, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Московського районного судум.Харкова від 19 жовтня 2021 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий-суддя Л.М. Хіль

Судді Ю.В. Дряниця

О.А. Лобов

Повний текст постанови складено 20.03.2023 року