Рішення

від 20.03.2023 по справі 240/171/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2023 року м. Житомир справа № 240/171/23

категорія 108120000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Шуляк Л.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Комунального некомерційного підприємства "Обласний перинатальний центр" Житомирської обласної ради до Західного офісу Держаудитслужби, третя особа Приватне підприємство "Медісан" про визнання протиправним та скасування висновку,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулось Комунальне некомерційне підприємство "Обласний перинатальний центр" Житомирської обласної ради із позовом, в якому, з урахуванням уточненого адміністративного позову, просить визнати протиправним та скасувати висновок Західного офісу Держаудитслужби України від 22.11.2022 (Ідентифікатор закупівлі: UА-2021-12-08-019010 - с).

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що оспорюваний висновок прийнято відповідачем без урахування усіх обставин, зокрема, а ні Законом України "Про публічні закупівлі", а ні тендерною документацією замовника не передбачено надання переможцями документів, які містяться у відкритих єдиних державних реєстрах, доступ до яких є вільним, а тому вважає, що ч.6 ст.17 Закону не було порушено.

Крім того, вважає що зобов`язання щодо усунення порушень, які наведено відповідачем у оспорюваному висновку (розірвати договір), суперечить законодавству.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 23.01.2023 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Західний офіс Держаудитслужби України надіслав відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнає та просить відмовити у їх задоволенні, зазначивши, що за результатами проведеного моніторингу встановлено, що в недотримання вимог ч.6 ст.17 Закону України "Про публічні закупівлі" переможцем тендеру ПП "Медісан" не надано замовнику шляхом оприлюднення в електронній системі закупівель, документи, що підтверджують відсутність підстав, визначених пунктами 2, 3, 8 та 13 частини першої статті 17 Закону. Звертає увагу, що частиною сьомою статті 33 Закону про закупівлі безальтернативно передбачено дії, які повинен вчинити замовник у випадку ненадання відповідних документів, а саме відхилити пропозицію. Щодо тверджень про наявність відомостей у відкритому доступі, зазначає, що це стосується учасника, а не переможця процедури закупівлі.

В частині зобов`язання усунути порушення, які наведено у оспорюваному висновку (розірвати договір) вважає, що контролюючий орган діяв правомірно.

Третя особа ПП "Медісан" подало письмові пояснення, в яких зазначає, що ним було виконано усі вимоги, встановлені тендерною документацією для переможця закупівлі.

Ухвалою суду від 20.03.2023 поновлено строк звернення з адміністративним позовом.

У відповідності до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, судом встановлено таке.

22.11.2022 року за результатами проведеного моніторингу Західним офісом Держаудитслужби України складено висновок про результати закупівлі UА-2021-12-08-019010-с, яку проводило Комунальне некомерційне підприємство "Обласний перинатальний центр" Житомирської обласної ради (замовник), де зазначено, що в недотримання вимог частини шостої статті 17 Закону, переможцем тендеру ПП "Медісан" у визначений Законом термін, не надано замовнику шляхом оприлюднення в електронній системі закупівель документи, що підтверджують відсутність підстав, визначених пунктами 2, 3 та 8 частини першої статті 17 Закону.

При цьому контролюючий орган вказав, в порушення вимог частини сьомої статті 33 Закону замовником не відхилено тендерну пропозицію переможця тендеру ПП "Медісан", яким не надано документи, що підтверджують відсутність підстав, установлених статтею 17 цього Закону, а укладено з вказаним переможцем договір.

Відповідач зазначив, що здійснити перевірку наявної в Єдиному державному реєстрі осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань інформації щодо ПП "Медісан" під час моніторингу не видалося за можливе, оскільки на час проведення та завершення моніторингу вільний публічний доступ до вказаних реєстрів був відсутній (обмежений у зв`язку з технічними роботами, спрямованими на максимальне посилення захисту даних в умовах воєнного стану).

З огляду на встановлені порушення законодавства у сфері закупівель, керуючись статтею 2 та 5 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", Західний офіс Держаудитслужби зобов`язав позивача здійснити заходи щодо усунення порушення вимог частини сьомої статті 33 Закону, а саме вжити заходи щодо розірвання укладеного за результатами тендеру договору з дотриманням норм Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України, зокрема, але не виключно, шляхом письмового звернення до ПП "Медісан" щодо розірвання договору. Протягом п`яти робочих днів з дня оприлюднення висновку оприлюднити через електронну систему закупівель інформацію та/або документи, що свідчать про усунення порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель, викладених у висновку, або аргументовані заперечення до висновку, або інформацію про причини неможливості усунення виявлених порушень.

Не погоджуючись із вказаним висновком, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" від 26 січня 1993 року № 2939-XII, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №2939-XII), здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону №2939-XII головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Відповідно до Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2016 року № 43, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Положення № 43), Державна аудиторська служба України (далі - Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Крім того, підпунктом 3 пункту 4 Положення № 43 закріплено, що Держаудитслужба реалізує державний фінансовий контроль через здійснення: державного фінансового аудиту; перевірки державних закупівель; інспектування (ревізії); моніторингу закупівель.

Водночас, пунктом 7 Положення № 43 визначено, що Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи.

За змістом статті 5 Закону №2939-XII контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом України "Про публічні закупівлі", проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування.

Моніторинг закупівлі здійснюється за місцезнаходженням органу державного фінансового контролю.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад встановлює Закон України "Про публічні закупівлі" від 25.12.2015 №922-VIII (далі - Закон №922-VIII), пунктом 14 частини першої статті 1 якого визначено, що моніторингом процедури закупівлі є аналіз дотримання замовником законодавства у сфері публічних закупівель під час проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю та протягом його дії з метою запобігання порушенням законодавства у сфері публічних закупівель.

Приписами частини шостої статті 8 Закону №922-VIII передбачено, що за результатами моніторингу процедури закупівлі посадова особа органу державного фінансового контролю складає та підписує висновок про результати моніторингу процедури закупівлі (далі - висновок), що затверджується керівником органу державного фінансового контролю або його заступником. Такий висновок підлягає оприлюдненню в електронній системі закупівель протягом трьох робочих днів з дня його складання.

У частині десятій статті 8 Закону №922-VIII закріплено, що у разі незгоди замовника з інформацією, викладеною у висновку, він має право оскаржити висновок до суду протягом 10 робочих днів з дня його оприлюднення, про що зазначається в електронній системі закупівель протягом наступного робочого дня з дня оскарження висновку до суду. Замовник зазначає в електронній системі закупівель про відкриття провадження у справі протягом наступного робочого дня з дня отримання інформації про відкриття такого провадження та номер такого провадження.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за дотриманням законодавства у сфері публічних закупівель шляхом їх моніторингу, за результатами здійснення якого посадовою особою складається висновок про результати моніторингу закупівлі.

Надаючи оцінку висновкам органу державного фінансового контролю щодо встановлених порушень, суд зазначає наступне.

В ході моніторингу встановлено, що переможцем торгів не надано замовнику шляхом оприлюднення в електронній системі закупівель, документи, що підтверджують відсутність підстав, визначених пунктами 2, 3, 8 та 13 частини першої статті 17 Закону.

Відповідно до наведених норм замовник приймає рішення про відмову учаснику в участі у процедурі закупівлі та зобов`язаний відхилити тендерну пропозицію учасника або відмовити в участі у переговорній процедурі закупівлі (крім випадків, зазначених у пунктах 2, 4, 5 частини другої статті 40 цього Закону) в разі, якщо:

2) відомості про юридичну особу, яка є учасником процедури закупівлі, внесено до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення;

3) службову (посадову) особу учасника процедури закупівлі, яку уповноважено учасником представляти його інтереси під час проведення процедури закупівлі, фізичну особу, яка є учасником, було притягнуто згідно із законом до відповідальності за вчинення корупційного правопорушення або правопорушення, пов`язаного з корупцією;

8) учасник процедури закупівлі визнаний у встановленому законом порядку банкрутом та стосовно нього відкрита ліквідаційна процедура;

13) учасник процедури закупівлі має заборгованість із сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім випадку, якщо такий учасник здійснив заходи щодо розстрочення і відстрочення такої заборгованості у порядку та на умовах, визначених законодавством країни реєстрації такого учасника.

Відповідно до частини 6 статті 17 Закону №922-VIII переможець процедури закупівлі у строк, що не перевищує десяти днів з дати оприлюднення в електронній системі закупівель повідомлення про намір укласти договір про закупівлю, повинен надати замовнику документи шляхом оприлюднення їх в електронній системі закупівель, що підтверджують відсутність підстав, визначених пунктами 2, 3, 5, 6, 8, 12 і 13 частини першої та частиною другою цієї статті.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 31 Закону № 922-VIII замовник відхиляє тендерну пропозицію із зазначенням аргументації в електронній системі закупівель у разі, якщо переможець процедури закупівлі не надав у спосіб, зазначений в тендерній документації, документи, що підтверджують відсутність підстав, установлених статтею 17 цього Закону.

Суд звертає увагу, що підставою для відхилення тендерної пропозиції є ненадання переможцем закупівлі документів, що підтверджують відсутність підстав, установлених статтею 17 цього Закону у спосіб, зазначений в тендерній документації.

Додатком 1 до тендерної документації замовника закупівлі було встановлено перелік таких документів та визначено спосіб їх надання переможцем закупівлі.

Зокрема, щодо наявності підстав, передбачених:

- пунктом 2 частини 1 статті 17 Закону, зазначено, що перевіряється безпосередньо замовником у Єдиному державному реєстрі осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення, документи від переможців не вимагаються;

- пунктом 3 частини 1 статті 17 Закону, зазначено, що перевіряється безпосередньо замовником у Єдиному державному реєстрі осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення, документи від переможців не вимагаються;

- пунктом 8 частини 1 статті 17 Закону, зазначено, що перевіряється безпосередньо замовником у Єдиному реєстрі підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство, документи не вимагаються;

- пунктом 13 частини 1 статті 17 Закону, зазначено, що замовник самостійно перевіряє інформацію, що є доступною в електронній системі закупівель.

Отже, у тендерній документації замовник визначив, що самостійно здійснює перевірку переможця торгів щодо відсутності підстав, визначених пунктами 2, 3, 8 та 13 частини першої статті 17 Закону № 922-VIII на підставі відкритих даних та вказав, що від переможця такі документи не вимагаються.

При цьому, такі дії відповідають ч.5 ст.17 Закону № 922-VIII, якою передбачено, що замовник не вимагає документального підтвердження публічної інформації, що оприлюднена у формі відкритих даних згідно із Законом України "Про доступ до публічної інформації" та/або міститься у відкритих єдиних державних реєстрах, доступ до яких є вільним, або публічної інформації, що є доступною в електронній системі закупівель.

Твердження відповідача про те, що дана норма стосується учасника, а не переможця закупівлі суд визнає непереконливим, оскільки таких положень ч.5 ст.17 Закону № 922-VIII не містить.

Відповідач у висновку посилається на ч.7 ст.33 Закону, якою передбачено, що у разі відмови переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі від підписання договору про закупівлю відповідно до вимог тендерної документації/оголошення про проведення спрощеної закупівлі, неукладення договору про закупівлю з вини учасника або ненадання замовнику підписаного договору у строк, визначений цим Законом, або ненадання переможцем процедури закупівлі документів, що підтверджують відсутність підстав, установлених статтею 17 цього Закону, замовник відхиляє тендерну пропозицію/пропозицію такого учасника, визначає переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі серед тих учасників, строк дії тендерної пропозиції яких ще не минув, та приймає рішення про намір укласти договір про закупівлю у порядку та на умовах, визначених цією статтею.

Разом з тим, в ході моніторингу не встановлено, що переможцем процедури закупівлі не були надані документи, що підтверджують відсутність підстав, установлених статтею 17 цього Закону, за винятком тих, які не вимагались замовником та містились у відкритих єдиних державних реєстрах чи в електронній системі закупівель (визначених пунктами 2, 3, 8 та 13 частини першої цієї статті).

З урахуванням наведеного, враховуючи зазначений у тендерній документації спосіб подання переможцем закупівлі документів щодо відсутності підстав, визначених пунктами 2, 3, 8 та 13 частини першої статті 17 Закону № 922-VIII та з огляду на приписи ч.5 ст.17 Закону № 922-VIII, суд приходить до висновку, що у замовника були відсутні підстави для відхилення тендерної пропозиції ПП "Медісан", передбачені пунктом 3 частини 1 статті 31 та частиною 7 статті 33 Закону № 922-VIII.

Враховуючи, що в ході розгляду даної справи не знайшли свого підтвердження висновки відповідача щодо встановлених порушень, вимоги контролюючого органу щодо розірвання укладеного за результатами тендеру договору є безпідставними.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно із ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат проводиться відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до положень п.1 ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.1-3 ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу, у зв`язку з розглядом справи у сумі 10000 грн.

Відповідач заперечує щодо стягнення витрат на правничу допомогу, посилаючись на те, що не надано доказів оплати даних послуг, а розмір є неспівмірним із складністю справи.

На підтвердження даних витрат позивач надав копію договору про надання правової допомоги від 27.12.2022 року, квитанцію від 27.12.2022 про оплату послуг на 10000 грн, попередній розрахунок послуг від 27.12.2022.

Дослідивши зміст наданих доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу, суд робить висновок, що такі витрати дійсно були пов`язані саме із розглядом цієї справи та підтверджені документально.

Водночас суд, при визначені суми витрат на правничу допомогу вважає, що понесені позивачем витрати в сумі 10000,00 грн є неспівмірним зі складністю справи, а показники часу на ознайомлення із законодавчою базою, судовою практикою та оформлення позову, які зазначені адвокатом (загалом 7 годин), є завищеними.

Відтак, заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу необхідно зменшити до 5000 грн, що відповідатиме вимогам співмірності, розумності та справедливості.

Також при поданні позову позивачем відповідно до квитанції від 28.12.2022 сплачено судовий збір в розмірі 2481 грн, який підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись статтями 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати висновок Західного офісу Держаудитслужби України від 22.11.2022 (Ідентифікатор закупівлі: UА-2021-12-08-019010 - с).

Стягнути з Західного офісу Держаудитслужби України за рахунок бюджетних асигнувань на користь Комунального некомерційного підприємства "Обласний перинатальний центр" Житомирської обласної ради 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн витрат по сплаті судового збору та 5000 (п`ять тисяч) грн витрат на правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.А.Шуляк

Повний текст складено: 20 березня 2023 р.