Рішення

від 20.03.2023 по справі 380/18935/22

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/18935/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2023 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівського обласного клінічного психоневрологічного диспансеру, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Галицької районної адміністрації Львівської міської ради про визнання протиправним та скасування висновку,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (Позивачка) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом до Львівського обласного клінічного психоневрологічного диспансеру (Відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Галицької районної адміністрації Львівської міської ради (Третя особа), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати висновок Лікарсько-консультативної комісії Львівського обласного клінічного психоневрологічного диспансеру від 13 липня 2022 року № 859 про наявність у батька чи матері дитини тривалої хвороби, яка перешкоджає виконанню батьківських обов`язків.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є матір`ю неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Малолітню ОСОБА_2 відібрано від матері ОСОБА_1 на підставі розпорядження Галицької районної адміністрації Львівської міської ради від 26 лютого 2020 року № 73 «Про негайне відібрання малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 від її матері ОСОБА_1 та влаштування дитини в притулок для дітей «СуСД» ЛОДА за адресою АДРЕСА_1 ». Надалі у вищезгадане розпорядження внесено зміни, а саме змінено місце влаштування дитини з притулку для дітей «СуСД» ЛОДА на Центр підтримки дітей при ліцеї «Просвіта» Львівської міської ради.

Підставами для вилучення дитини з сім`ї було те, що психоемоційний стан і обстановка в родині можуть трактуватись як такі, що становлять небезпеку для її подальшого психологічного та соціального благополуччя. Згідно з актом оцінки потреб сім`ї, складеного Львівським ЦСССДМ, основними ознаками та чинниками, що спричиняють скрутні життєві обставини, є захворювання матері дитини та конфлікт між членами сім`ї та оточуючими.

Розпорядженням Галицької районної адміністрації Львівської міської ради від 20 березня 2020 року № 105 надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування, малолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Це розпорядження мотивовано тим, що мати дитини ОСОБА_1 у зв`язку з тривалою хворобою не може виконувати свої батьківські обов`язки (висновок № 701 від 17 березня 2009 року лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про наявність у батька, матері дитини тривалої хвороби, яка перешкоджає виконанню батьківських обов`язків). У вищезазначене розпорядження розпорядженням № 189 від 07 липня 2020 року внесено зміни, а саме змінено дату висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про наявність у батька, матері дитини тривалої хвороби, яка перешкоджає виконанню батьківських обов`язків з 17 березня 2009 року на 17 березня 2020 року. Відповідач у справі надав висновок лікарсько-консультативної комісії Львівського обласного клінічного психоневрологічного диспансеру від 13 липня 2022 року № 859 про наявність у батька, матері хвороби, що перешкоджає виконанню батьківських обов`язків (далі оскаржуваний висновок).

На переконання позивачки, таке твердження не узгоджується з матеріальним законом. Адже відповідно до Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866, статус дитини, позбавленої батьківського піклування, надається у зв`язку з тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов`язки, що повинно підтверджуватися висновком не ЛКК, а висновком медико-соціальної експертної комісії про наявність у батька, матері хвороби, що перешкоджає виконанню ними батьківських обов`язків, виданим у порядку, встановленому МОЗ. Натомість Галицька районна адміністрація Львівської міської ради, обґрунтовуючи відібрання дитини, чомусь покликається на висновок якоїсь ЛКК Львівського обласного клінічного психоневрологічного диспансеру від 17 березня 2020 року № 701, який уже є недійсним. Вказаний вище висновок ЛКК дійсний лише до 17 вересня 2020 року. Такий був складений за відсутності позивачки, яку ніхто з лікарів не оглядав та не виставляв діагнозу про наявність захворювання, яке перешкоджає виконанню батьківських обов`язків. Висновок базувався на припущеннях лікаря і був наданий Галицькій районній адміністрації Львівської міської ради з упередженою метою для подальшого незаконного відібрання дитини в її родичів і розлученню з матір`ю, яке мало місце ще 04 березня 2020 року.

Також позивачка зауважує, що вона не позбавлена дієздатності в контексті статті 39 Цивільного кодексу України. Статтею 3 Закону України «Про психіатричну допомогу» визначена презумпція психічного здоров`я, суть якої полягає в тому, що кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.

З огляду на викладене у сукупності позивачка просить адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Позивач проти заявленого позову заперечує, з огляду на те, що стан психічного здоров`я ОСОБА_1 , а саме вродженого або набутого в ранньому дитинстві розладу психічного характеру підтверджується: Довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією (серія 12 ААА № 848155), згідно з якою ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності з дитинства, безтерміново, з потребою у постійному догляді; повторними (кожних 6 місяців) висновками лікарсько-консультативної комісії медичного закладу (КНП ЛОР «Львівський обласний клінічний психоневрологічний диспансер») щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю І чи II групи внаслідок психічного розладу. Указані документи, на переконання відповідача, слугують доказом стійкого та вираженого розладу психічного здоров`я позивачки, яка зберігається впродовж усього життя.

Відповідач зауважує, що як додаткове переконливе підтвердження вищевказаного можуть бути й часті звернення сусідів у Галицький ВП ГУНП у Львівській області щодо порушення громадського порядку родиною ОСОБА_3 ; неодноразові звернення матері позивачки гр. ОСОБА_4 на «гарячу лінію» щодо неадекватної поведінки її сина та доньки; неодноразові звернення Галицького ВП ГУНП у Львівській області у КНП ЛОР «Львівський обласний клінічний психоневрологічний диспансер» з необхідністю проведення психіатричного огляду та вжиття відповідних заходів медичного характеру щодо позивачки.

Стосовно оскаржуваного висновку відповідач повідомляє таке. Висновок ЛКК надається згідно з чітко визначеною формою, встановленою наказом Міністерства охорони здоров`я України від 18 листопада 2013 року № 981 «Про затвердження Порядку видачі висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про наявність у батька, матері дитини тривалої хвороби, яка перешкоджає виконанню батьківських обов`язків». Оскаржуваний висновок від 13 липня 2022 року № 859 виданий після ретельного огляду ОСОБА_1 комісією лікарів ЛКК згідно з усіма нормами та вимогами чинного законодавства України, як і усі інші висновки.

Щодо висновку ЛКК № 701 від 17 березня 2009 року відповідач повідомляє таке. У 2009 році жодної довідки ОСОБА_1 Львівським обласним клінічним психоневрологічним диспансером видано не було, оскільки вона на той час була неповнолітня та перебувала під диспансерним спостереженням в КЗ ЛОР «Львівський обласний дитячий психоневрологічний диспансер».

Відповідач відзначає, що усі вищезазначені факти містяться в медичній карті амбулаторного хворого ОСОБА_1 .

З огляду на викладене у сукупності відповідач просить у задоволенні заявленого позову відмовити повністю.

Від третьої особи пояснень щодо позову або відзиву на позовну заяву до суду не надходило.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 30 грудня 2022 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін. Залучено Галицьку районну адміністрацію Львівської міської ради до участі в справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача. Зобов`язано відповідача подати до суду усі докази, які слугували підставою для прийняття спірного висновку (в тому числі протокол засідання Лікарсько-консультативної комісії).

Ухвалою суду від 24 січня 2023 року витребувано у Львівського обласного клінічного психоневрологічного диспансеру належним чином засвідчені копії: звернення служби у справах дітей за місцем виявлення дитини, за наслідками розгляду якого видано спірний висновок від 13 липня 2022 року № 859; медичну карту амбулаторного хворого ОСОБА_1 ; витяг з журналу запису висновків лікарсько-консультативної комісії щодо запису спірного висновку від 13 липня 2022 року № 859.

Ухвалою суду від 24 січня 2023 року у задоволенні клопотання позивачки від 18 січня 2023 року про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відмовлено.

Ухвалою суду від 02 лютого 2023 року у задоволенні заяви позивачки від 25 січня 2023 року про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачки, відмовлено.

Ухвалою суду від 10 лютого 2023 року у задоволенні клопотання позивачки від 07 лютого 2023 року про виклик свідків відмовлено.

Суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:

Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААА № 848155 ОСОБА_1 безтерміново установлено другу групу інвалідності (причина інвалідності з дитинства).

ОСОБА_1 є матір`ю неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до розпорядження Галицької районної адміністрації Львівської міської ради від 26 лютого 2020 року № 73 «Про негайне відібрання малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 від її матері ОСОБА_1 та влаштування дитини в притулок для дітей «СуСД» ЛОДА за адресою АДРЕСА_1 » вирішено, зокрема: негайно відібрати малолітню ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від її матері ОСОБА_1 (підпункт 1.1 пункту 1); влаштувати малолітню ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в притулок для дітей «СуСД» Львівської обласної державної адміністрації за адресою м. Львів, вул. Левандівська, 17в на повне державне забезпечення (підпункт 1.2 пункту 1).

Згідно з розпорядженням Галицької районної адміністрації Львівської міської ради від 20 березня 2020 року № 105 «Про надання малолітній ОСОБА_2 статусу дитини, позбавленої батьківського піклування» вирішено надати статус дитини, позбавленої батьківського піклування, малолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У цьому розпорядженні зазначено про те, що відповідно до листа міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Львівській області від 21 березня 2017 року № 1053/04-06 відомості про батька малолітньої ОСОБА_2 внесені за вказівкою матері відповідно до частини 1 статті 135 Сімейного кодексу України. Мати дитини ОСОБА_1 у зв`язку із тривалою хворобою не може виконувати свої батьківські обов`язки (висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про наявність у батька, матері дитини тривалої хвороби, яка перешкоджає виконанню батьківських обов`язків від 17 березня 2009 року № 701).

Галицька районна адміністрація Львівської міської ради звернулася (вх. № 1039 від 17 червня 2022 року) до В.о. директора КПН ЛОР «Львівський обласний клінічний психоневрологічний диспансер» Терези Торопової щодо надання у найкоротші терміни висновку лікарсько-консультативної комісії стосовно стану здоров`я гр. ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 та чи може вона за станом здоров`я виконувати свої обов`язки.

13 липня 2022 року Комунальне некомерційне підприємство Львівської обласної ради «Львівський обласний клінічний психоневрологічний диспансер» видало Висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про наявність у батька, матері дитини тривалої хвороби, яка перешкоджає виконанню батьківських обов`язків, за № 859, в якому зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проживає разом з тимчасово вилученою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою АДРЕСА_2 , за рівнем обмеження життєдіяльності має високий ступінь втрати здоров`я внаслідок тривалої хвороби, що спричиняє повну нездатність до самообслуговування та залежність від інших осіб і перешкоджає виконанню батьківських обов`язків. Висновок дійсний до 13 січня 2023 року.

Позивачка, вважаючи такий висновок відповідача протиправним, звернулася з цим адміністративним позовом до суду.

Предметом розгляду у цій справі є оцінка правомірності Висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про наявність у батька, матері дитини тривалої хвороби, яка перешкоджає виконанню батьківських обов`язків від 13 липня 2022 року № 859, виданого Комунальним некомерційним підприємством Львівської обласної ради «Львівський обласний клінічний психоневрологічний диспансер».

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

За приписами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 2 цієї ж статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За змістом статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Основні засади державної політики у сфері охорони дитинства визначає Закон України від 26 квітня 2001 року № 2402-III «Про охорону дитинства» (далі Закон № 2402).

Відповідно до абзацу восьмого частини першої статті 1 Закону № 2402 діти, позбавлені батьківського піклування, діти, які залишилися без піклування батьків у зв`язку з позбавленням їх батьківських прав, відібранням у батьків без позбавлення батьківських прав, визнанням батьків безвісно відсутніми або недієздатними, оголошенням їх померлими, відбуванням покарання в місцях позбавлення волі та перебуванням їх під вартою на час слідства, розшуком їх органами Національної поліції, пов`язаним з відсутністю відомостей про їх місцезнаходження, тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов`язки, а також діти, розлучені із сім`єю, підкинуті діти, діти, батьки яких невідомі, діти, від яких відмовились батьки, діти, батьки яких не виконують своїх батьківських обов`язків з причин, які неможливо з`ясувати у зв`язку з перебуванням батьків на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, та безпритульні діти.

Згідно з частинами першою, другою статті 25 Закону № 2402 діти, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, мають право на особливий захист і допомогу з боку держави.

Відсутність одного або обох з батьків та батьківського піклування підтверджується відповідними документами, які є підставою для надання цим дітям матеріального забезпечення і пільг, передбачених законодавством України.

Відповідно до абзаців першого, другого частини другої статті 170 Сімейного кодексу України у виняткових випадках, при безпосередній загрозі для життя або здоров`я дитини, орган опіки та піклування або прокурор мають право постановити рішення про негайне відібрання дитини від батьків.

У цьому разі орган опіки та піклування зобов`язаний негайно повідомити прокурора та у семиденний строк після постановлення рішення звернутися до суду з позовом про позбавлення батьків чи одного з них батьківських прав або про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав.

Порядок провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 (далі Порядок № 866).

Відповідно до абзацу першого пункту 3 Порядку № 866 органами опіки та піклування є районні, районні у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад, у тому числі об`єднаних територіальних громад (далі - органи опіки та піклування), які провадять діяльність із соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі забезпечення їх права на виховання у сім`ї, надання статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлення опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, із захисту особистих, майнових і житлових прав дітей, запобігання та протидії домашньому насильству стосовно дітей та за участю дітей.

За змістом абзацу першого пункту 8 Порядку № 866 якщо виникла безпосередня загроза життю або здоров`ю дитини, орган опіки та піклування, якому стало відомо про це, приймає рішення про негайне відібрання дитини у батьків або осіб, які їх замінюють.

Згідно з абзацом першим пункту 21 Порядку № 866 для надання дитині статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, служба у справах дітей за місцем походження дитини протягом двох місяців повинна зібрати необхідні документи (свідоцтво про народження дитини та документи, що засвідчують обставини, за яких дитина залишилась без батьківського піклування).

Відповідно до пункту 22 Порядку № 866 рішення про надання статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, приймається районною, районною у мм. Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим органом міської чи районної у місті (в разі утворення) ради, сільської, селищної ради об`єднаної територіальної громади за місцем походження такої дитини за поданням служби у справах дітей.

У рішенні зазначаються прізвище, ім`я, по батькові дитини, дата народження, обставини, за яких вона залишилась без батьківського піклування, документи, які підтверджують ці обставини, та форма влаштування дитини.

За змістом підпункту 9 пункту 24 Порядку № 866 статус дитини, позбавленої батьківського піклування, надається дітям: у зв`язку з тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов`язки, що підтверджується висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про наявність у батька, матері хвороби, що перешкоджає виконанню ними батьківських обов`язків, виданим у порядку, встановленому МОЗ.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 18 листопада 2013 року № 981 затверджено Порядок видачі висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про наявність у батька, матері дитини тривалої хвороби, яка перешкоджає виконанню батьківських обов`язків (далі Порядок № 981).

Цей Порядок визначає механізм видачі висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про наявність у батька, матері дитини тривалої хвороби, яка перешкоджає виконанню батьківських обов`язків (далі - Висновок ЛКК) (пункт 1 Порядку № 981).

Висновок ЛКК видається за формою, наведеною у додатку до цього Порядку, за зверненням служби у справах дітей за місцем виявлення дитини (пункт 2 Порядку № 981).

Склад лікарсько-консультативної комісії (далі - ЛКК) закладу охорони здоров`я за місцем проживання (перебування) батька, матері дитини затверджується керівником закладу охорони здоров`я. У роботі ЛКК щодо видачі Висновку ЛКК можуть брати участь, за згодою, представники органів опіки та піклування (пункт 3 Порядку № 981).

Підставою для видачі Висновку ЛКК є наявність у батька, матері дитини тривалої хвороби з обмеженням життєдіяльності, а саме: повна нездатність до самообслуговування та повна залежність від інших осіб (необхідність постійного стороннього нагляду, догляду або допомоги) (пункт 4 Порядку № 981).

Звернення служби у справах дітей за місцем виявлення дитини розглядається ЛКК протягом тижня (пункт 5 Порядку № 981).

Висновок ЛКК видається строково відповідно до перебігу хвороби та обмеження життєдіяльності і підлягає перегляду кожні півроку або у разі надходження заяви батька, матері щодо перегляду, яка розглядається протягом тижня (пункт 6 Порядку № 981).

Висновок ЛКК про наявність у батька, матері дитини тривалої хвороби, яка перешкоджає виконанню батьківських обов`язків, підписаний усіма членами ЛКК, записується до медичної карти амбулаторного хворого (форма № 025/о) та журналу запису висновків лікарсько-консультативної комісії (форма № 035/о), затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14 лютого 2012 року № 110, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 661/20974 (пункт 7 Порядку № 981).

Висновок ЛКК, підписаний усіма членами ЛКК та засвідчений печаткою закладу охорони здоров`я, у структурі якого створено ЛКК, надається працівникам служби у справах дітей за місцем виявлення дитини (пункт 8 Порядку № 981).

У разі незгоди з Висновком ЛКК батько, матір дитини з тривалою хворобою, яка перешкоджає виконанню батьківських обов`язків, мають право звернутися до Міністерства охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, структурних підрозділів з питань охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій щодо його оскарження або до суду (пункт 9 Порядку № 981).

Аналіз вищенаведених норм дає підстави дійти висновку, що однією з підстав для надання статусу дитини, позбавленої піклування, є тривала хвороба батьків такої дитини, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов`язки. Вказана обставина повинна бути підтверджена висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про наявність у батька, матері хвороби, що перешкоджає виконанню ними батьківських обов`язків, який видається у порядку, встановленому Міністерством охорони здоров`я України.

Суд встановив, що 13 липня 2022 року Комунальне некомерційне підприємство Львівської обласної ради «Львівський обласний клінічний психоневрологічний диспансер» видало Висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про наявність у батька, матері дитини тривалої хвороби, яка перешкоджає виконанню батьківських обов`язків, за № 859, в якому зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка проживає разом з тимчасово вилученою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою АДРЕСА_2 , за рівнем обмеження життєдіяльності має високий ступінь втрати здоров`я внаслідок тривалої хвороби, що спричиняє повну нездатність до самообслуговування та залежність від інших осіб і перешкоджає виконанню батьківських обов`язків.

Надаючи правову оцінку такому висновку у контексті положень Порядку № 981, фактичних обставин справи та наведених сторонами аргументів, суд виходить з наступного.

Щодо форми оскаржуваного висновку та суб`єкта звернення суд зазначає таке.

Форма висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про наявність у батька, матері дитини тривалої хвороби, яка перешкоджає виконанню батьківських обов`язків, затверджена Додатком до Порядку № 981.

Суд перевірив оскаржуваний висновок та встановив, що такий виданий за зверненням Галицької районної адміністрації Львівської міської ради за формою, наведеною у Додатку до Порядку № 981, і містить усі необхідні, передбачені цією формою відомості (штамп закладу охорони здоров`я, прізвище, ім`я, по батькові, дата, місяць, рік народження матері дитини, дата, місяць, рік народження дитини, строк його дії, дату видання тощо), що відповідає вимогам пункту 2 Порядку № 981.

Оскаржуваний висновок підписаний усіма членами ЛКК, засвідчений печаткою закладу охорони здоров`я, у структурі якого створено ЛКК, та виданий Галицькій районній адміністрації Львівської міської ради, що відповідає вимогам пункту 8 Порядку № 981.

Також оскаржуваний висновок записаний до медичної карти амбулаторного хворого та журналу запису висновків лікарсько-консультативної комісії, що відповідає вимогам пункту 7 Порядку № 981.

Щодо підстав для видачі оскаржуваного висновку суд зазначає таке.

За змістом пункту 4 Порядку № 981 підставою для видачі Висновку ЛКК є наявність у батька, матері дитини тривалої хвороби з обмеженням життєдіяльності, а саме: повна нездатність до самообслуговування та повна залежність від інших осіб (необхідність постійного стороннього нагляду, догляду або допомоги).

В оскаржуваному висновку зазначено, що позивачка має високий ступінь втрати здоров`я внаслідок тривалої хвороби, що спричиняє повну нездатність до самообслуговування та залежність від інших осіб і перешкоджає виконанню батьківських обов`язків.

Так, на виконання вимог ухвали суду від 24 січня 2023 року про витребування доказів відповідач надав суду медичну карту амбулаторного хворого ОСОБА_1 , в якій наявні, серед інших, такі документи: Виписки із карти стаціонарного хворого за різні роки, згідно з якими позивачці встановлено діагноз: легка розумова відсталість у вигляді вираженої дебільності зі значними змінами поведінки (психопатоподібний синдром), стійка соціальна дезадаптація; Медичний висновок № 116 (виданий безтерміново), згідно з яким ОСОБА_1 хворіє психоневрологічним захворюванням та за станом здоров`я не може проживати в одній кімнаті із членами своєї сім`ї; Висновки лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за інвалідом І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу, згідно з якими хвора ОСОБА_1 за рівнем обмеження життєдіяльності потребує постійного стороннього догляду (останній висновок від 13 липня 2022 року № 858); Висновок ЛКК від 13 травня 2022 року № 541 згідно з яким ОСОБА_1 перебуває на обліку з 1997 року по сьогодні з причини хронічного психоневрологічного захворювання, є особою з інвалідністю з дитинства другої групи безтерміново.

З огляду на викладене позивачкою жодними належними та допустимими доказами не доведено відсутності у неї тривалої хвороби, що спричиняє повну нездатність до самообслуговування та залежність від інших осіб і перешкоджає виконанню батьківських обов`язків, тобто підстави, передбаченої пунктом 4 Порядку № 981, для видання висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про наявність у батька, матері дитини тривалої хвороби, яка перешкоджає виконанню батьківських обов`язків.

Твердження позивачки про те, що вона не позбавлена дієздатності в контексті статті 39 Цивільного кодексу України, а статтею 3 Закону України «Про психіатричну допомогу» визначена презумпція психічного здоров`я, суть якої полягає в тому, що кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України, суд відхиляє, позаяк підставою для видання висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про наявність у батька, матері дитини тривалої хвороби, яка перешкоджає виконанню батьківських обов`язків, є не факт позбавлення батька, матері дитини дієздатності, а наявність у них тривалої хвороби з обмеженням життєдіяльності, відсутність якої у позивачки нею не доведено.

Твердження позивачки про те, що відповідно до Порядку № 866 статус дитини, позбавленої батьківського піклування, надається у зв`язку з тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов`язки, що повинно підтверджуватися висновком не ЛКК, а висновком медико-соціальної експертної комісії про наявність у батька, матері хвороби, що перешкоджає виконанню ними батьківських обов`язків, виданим у порядку, встановленому МОЗ, суд оцінює критично, оскільки:

по-перше: відповідно до підпункту 9 пункту 24 Порядку № 866 статус дитини, позбавленої батьківського піклування, надається дітям: у зв`язку з тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов`язки, що підтверджується висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про наявність у батька, матері хвороби, що перешкоджає виконанню ними батьківських обов`язків, виданим у порядку, встановленому МОЗ, тобто позивачка довільно трактує норми чинного Порядку № 866;

по-друге: предметом оскарження у цій справі є висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про наявність у батька, матері дитини тривалої хвороби, яка перешкоджає виконанню батьківських обов`язків, а не рішення про надання статусу дитини, позбавленої батьківського піклування.

Стосовно доводів позивачки про те, що Галицька районна адміністрація Львівської міської ради, обґрунтовуючи відібрання дитини, чомусь покликається на висновок якоїсь ЛКК Львівського обласного клінічного психоневрологічного диспансеру від 17 березня 2020 року № 701, який уже є недійсним (такий був дійсний лише до 17 вересня 2020 року), а також що він був складений за відсутності позивачки, яку ніхто з лікарів не оглядав та не виставляв діагнозу про наявність захворювання, яке перешкоджає виконанню батьківських обов`язків, базувався на припущеннях лікаря і був наданий Галицькій районній адміністрації Львівської міської ради з упередженою метою для подальшого незаконного відібрання дитини в її родичів і розлученню з матір`ю, яке мало місце ще 04 березня 2020 року, суд зазначає таке.

Відповідно до речення першого частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Суд повторює, що предметом оскарження у цій справі є Висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про наявність у батька, матері дитини тривалої хвороби, яка перешкоджає виконанню батьківських обов`язків від 13 липня 2022 року № 859, виданий Комунальним некомерційним підприємством Львівської обласної ради «Львівський обласний клінічний психоневрологічний диспансер».

Висновок ЛКК Львівського обласного клінічного психоневрологічного диспансеру від 17 березня 2020 року № 701, виходячи з меж заявлених позовних вимог, не є предметом оскарження у цій справі, а тому аргументи позивачки стосовно його протиправності суд до уваги не бере.

Підсумовуючи викладене у сукупності, суд доходить висновку, що оскаржуваний висновок відповідача відповідає усім критеріям правомірного рішення суб`єкта владних повноважень, які визначені частиною другою статті 2 КАС України, а тому підстави для визнання його протиправним та скасування відсутні.

Крім того, суд зауважує, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 821/1438/17.

Оскаржуваний висновок дійсний до 13 січня 2023 року, про що зазначено в його змісті, відтак станом на момент прийняття судом рішення він вичерпав свою дію, а тому жодним чином не впливає на права та обов`язки позивачки, а також не порушує її законні інтереси.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову повністю.

Відповідно до статті 139 КАС України повернення судових витрат позивачу, якому відмовлено у задоволенні позову, не передбачено.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень, п.3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ) до Львівського обласного клінічного психоневрологічного диспансеру (вул. Коциловського, 30, м. Львів, 79017), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Галицької районної адміністрації Львівської міської ради (вул. Ференца Ліста, 1, м. Львів, 79000) про визнання протиправним та скасування висновку відмовити повністю.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» та п. 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» цього Кодексу.

Повне рішення складено 20 березня 2023 року.

Суддя Клименко О.М.