Постанова

від 05.07.2023 по справі 380/18935/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/18935/22 пров. № А/857/5844/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Гінди О.М., Пліша М.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 березня 2023 року (суддя Клименко О.М., м.Львів) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівського обласного клінічного психоневрологічного диспансеру, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Галицька районна адміністрація Львівської міської ради про визнання протиправним і скасування висновку,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 у грудні 2022 року звернулася до суду з адміністративним позовом до Львівського обласного клінічного психоневрологічного диспансеру, в якому просила визнати протиправним та скасувати висновок Лікарсько-консультативної комісії Львівського обласного клінічного психоневрологічного диспансеру від 13 липня 2022 року № 859 про наявність у батька чи матері дитини тривалої хвороби, яка перешкоджає виконанню батьківських обов`язків (далі Висновок). В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідно до Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 (далі Порядок №866), статус дитини, позбавленої батьківського піклування, надається у зв`язку з тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов`язки, що повинно підтверджуватися висновком не ЛКК, а висновком медико-соціальної експертної комісії про наявність у батька, матері хвороби, що перешкоджає виконанню ними батьківських обов`язків, виданим у порядку, встановленому МОЗ. Також зауважує, що вона не позбавлена дієздатності в контексті статті 39 Цивільного кодексу України.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20 березня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з ухваленим рішенням, його оскаржив позивач, який із покликанням на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позов задовольнити. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що відповідно до Порядку №866 статус дитини, позбавленої батьківського піклування, надається у зв`язку з тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов`язки, що повинно підтверджуватися висновком не ЛКК, а висновком медико-соціальної експертної комісії про наявність у батька, матері хвороби, що перешкоджає виконанню ними батьківських обов`язків, виданим у порядку, встановленому МОЗ. Вказує на те, що оскаржуваний Висновок був складений за відсутності позивачки, яку ніхто з лікарів не оглядав та не виставляв діагнозу про наявність захворювання, яке перешкоджає виконанню батьківських обов`язків. Висновок базувався на припущеннях лікаря і був наданий Галицькій районній адміністрації Львівської міської ради з упередженою метою для подальшого незаконного відібрання дитини в її родичів і розлученню з матір`ю, яке мало місце ще 04.03.2020. Зазначає, що вона не позбавлена дієздатності в контексті статті 39 Цивільного кодексу України. Статтею 3 Закону України «Про психіатричну допомогу» визначена презумпція психічного здоров`я, суть якої полягає в тому, що кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Відповідач та третя особа правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААА № 848155 ОСОБА_1 безтерміново установлено другу групу інвалідності (причина інвалідності з дитинства).

ОСОБА_1 є матір`ю неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до розпорядження Галицької районної адміністрації Львівської міської ради від 26 лютого 2020 року № 73 «Про негайне відібрання малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 від її матері ОСОБА_1 та влаштування дитини в притулок для дітей «СуСД» ЛОДА за адресою АДРЕСА_1 » вирішено, зокрема: негайно відібрати малолітню ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від її матері ОСОБА_1 (підпункт 1.1 пункту 1); влаштувати малолітню ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в притулок для дітей «СуСД» Львівської обласної державної адміністрації за адресою м. Львів, вул. Левандівська, 17в на повне державне забезпечення (підпункт 1.2 пункту 1).

Згідно з розпорядженням Галицької районної адміністрації Львівської міської ради від 20 березня 2020 року № 105 «Про надання малолітній ОСОБА_2 статусу дитини, позбавленої батьківського піклування» вирішено надати статус дитини, позбавленої батьківського піклування, малолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У цьому розпорядженні зазначено про те, що відповідно до листа міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Львівській області від 21 березня 2017 року № 1053/04-06 відомості про батька малолітньої ОСОБА_2 внесені за вказівкою матері відповідно до частини 1 статті 135 Сімейного кодексу України. Мати дитини ОСОБА_1 у зв`язку із тривалою хворобою не може виконувати свої батьківські обов`язки (висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про наявність у батька, матері дитини тривалої хвороби, яка перешкоджає виконанню батьківських обов`язків від 17 березня 2009 року № 701).

Галицька районна адміністрація Львівської міської ради звернулася (вх. № 1039 від 17 червня 2022 року) до В.о. директора КПН ЛОР «Львівський обласний клінічний психоневрологічний диспансер» Терези Торопової щодо надання у найкоротші терміни висновку лікарсько-консультативної комісії стосовно стану здоров`я гр. ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 та чи може вона за станом здоров`я виконувати свої обов`язки.

13 липня 2022 року Комунальне некомерційне підприємство Львівської обласної ради «Львівський обласний клінічний психоневрологічний диспансер» видало Висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про наявність у батька, матері дитини тривалої хвороби, яка перешкоджає виконанню батьківських обов`язків, за № 859, в якому зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проживає разом з тимчасово вилученою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою АДРЕСА_2 , за рівнем обмеження життєдіяльності має високий ступінь втрати здоров`я внаслідок тривалої хвороби, що спричиняє повну нездатність до самообслуговування та залежність від інших осіб і перешкоджає виконанню батьківських обов`язків. Висновок дійсний до 13 січня 2023 року.

Позивачка, вважаючи такий висновок відповідача протиправним, звернулася з відповідним позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуваний висновок відповідача відповідає усім критеріям правомірного рішення суб`єкта владних повноважень, які визначені частиною другою статті 2 КАС України, а тому підстави для визнання його протиправним та скасування відсутні.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Основні засади державної політики у сфері охорони дитинства визначає Закон України «Про охорону дитинства» (далі Закон № 2402-III).

Відповідно до абзацу восьмого частини першої статті 1 Закону № 2402-III діти, позбавлені батьківського піклування, діти, які залишилися без піклування батьків у зв`язку з позбавленням їх батьківських прав, відібранням у батьків без позбавлення батьківських прав, визнанням батьків безвісно відсутніми або недієздатними, оголошенням їх померлими, відбуванням покарання в місцях позбавлення волі та перебуванням їх під вартою на час слідства, розшуком їх органами Національної поліції, пов`язаним з відсутністю відомостей про їх місцезнаходження, тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов`язки, а також діти, розлучені із сім`єю, підкинуті діти, діти, батьки яких невідомі, діти, від яких відмовились батьки, діти, батьки яких не виконують своїх батьківських обов`язків з причин, які неможливо з`ясувати у зв`язку з перебуванням батьків на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, та безпритульні діти.

Згідно з частинами першою, другою статті 25 Закону № 2402 діти, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, мають право на особливий захист і допомогу з боку держави.

Відсутність одного або обох з батьків та батьківського піклування підтверджується відповідними документами, які є підставою для надання цим дітям матеріального забезпечення і пільг, передбачених законодавством України.

Відповідно до абзаців першого, другого частини другої статті 170 Сімейного кодексу України у виняткових випадках, при безпосередній загрозі для життя або здоров`я дитини, орган опіки та піклування або прокурор мають право постановити рішення про негайне відібрання дитини від батьків.

У цьому разі орган опіки та піклування зобов`язаний негайно повідомити прокурора та у семиденний строк після постановлення рішення звернутися до суду з позовом про позбавлення батьків чи одного з них батьківських прав або про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав.

Порядок провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 (далі Порядок № 866).

Відповідно до абзацу першого пункту 3 Порядку № 866 органами опіки та піклування є районні, районні у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад, у тому числі об`єднаних територіальних громад (далі - органи опіки та піклування), які провадять діяльність із соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі забезпечення їх права на виховання у сім`ї, надання статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлення опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, із захисту особистих, майнових і житлових прав дітей, запобігання та протидії домашньому насильству стосовно дітей та за участю дітей.

За змістом абзацу першого пункту 8 Порядку № 866 якщо виникла безпосередня загроза життю або здоров`ю дитини, орган опіки та піклування, якому стало відомо про це, приймає рішення про негайне відібрання дитини у батьків або осіб, які їх замінюють.

Згідно з абзацом першим пункту 21 Порядку № 866 для надання дитині статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, служба у справах дітей за місцем походження дитини протягом двох місяців повинна зібрати необхідні документи (свідоцтво про народження дитини та документи, що засвідчують обставини, за яких дитина залишилась без батьківського піклування).

Відповідно до пункту 22 Порядку № 866 рішення про надання статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, приймається районною, районною у мм. Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим органом міської чи районної у місті (в разі утворення) ради, сільської, селищної ради об`єднаної територіальної громади за місцем походження такої дитини за поданням служби у справах дітей.

У рішенні зазначаються прізвище, ім`я, по батькові дитини, дата народження, обставини, за яких вона залишилась без батьківського піклування, документи, які підтверджують ці обставини, та форма влаштування дитини.

За змістом підпункту 9 пункту 24 Порядку № 866 статус дитини, позбавленої батьківського піклування, надається дітям: у зв`язку з тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов`язки, що підтверджується висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про наявність у батька, матері хвороби, що перешкоджає виконанню ними батьківських обов`язків, виданим у порядку, встановленому МОЗ.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 18 листопада 2013 року № 981 затверджено Порядок видачі висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про наявність у батька, матері дитини тривалої хвороби, яка перешкоджає виконанню батьківських обов`язків (далі Порядок № 981).

Цей Порядок визначає механізм видачі висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про наявність у батька, матері дитини тривалої хвороби, яка перешкоджає виконанню батьківських обов`язків (далі - Висновок ЛКК) (пункт 1 Порядку № 981).

Висновок ЛКК видається за формою, наведеною у додатку до цього Порядку, за зверненням служби у справах дітей за місцем виявлення дитини (пункт 2 Порядку № 981).

Склад лікарсько-консультативної комісії (далі - ЛКК) закладу охорони здоров`я за місцем проживання (перебування) батька, матері дитини затверджується керівником закладу охорони здоров`я. У роботі ЛКК щодо видачі Висновку ЛКК можуть брати участь, за згодою, представники органів опіки та піклування (пункт 3 Порядку № 981).

Підставою для видачі Висновку ЛКК є наявність у батька, матері дитини тривалої хвороби з обмеженням життєдіяльності, а саме: повна нездатність до самообслуговування та повна залежність від інших осіб (необхідність постійного стороннього нагляду, догляду або допомоги) (пункт 4 Порядку № 981).

Звернення служби у справах дітей за місцем виявлення дитини розглядається ЛКК протягом тижня (пункт 5 Порядку № 981).

Висновок ЛКК видається строково відповідно до перебігу хвороби та обмеження життєдіяльності і підлягає перегляду кожні півроку або у разі надходження заяви батька, матері щодо перегляду, яка розглядається протягом тижня (пункт 6 Порядку № 981).

Висновок ЛКК про наявність у батька, матері дитини тривалої хвороби, яка перешкоджає виконанню батьківських обов`язків, підписаний усіма членами ЛКК, записується до медичної карти амбулаторного хворого (форма № 025/о) та журналу запису висновків лікарсько-консультативної комісії (форма № 035/о), затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14 лютого 2012 року № 110, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 661/20974 (пункт 7 Порядку № 981).

Висновок ЛКК, підписаний усіма членами ЛКК та засвідчений печаткою закладу охорони здоров`я, у структурі якого створено ЛКК, надається працівникам служби у справах дітей за місцем виявлення дитини (пункт 8 Порядку № 981).

У разі незгоди з Висновком ЛКК батько, матір дитини з тривалою хворобою, яка перешкоджає виконанню батьківських обов`язків, мають право звернутися до Міністерства охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, структурних підрозділів з питань охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій щодо його оскарження або до суду (пункт 9 Порядку № 981).

Аналіз вищенаведених норм дає підстави дійти висновку, що однією з підстав для надання статусу дитини, позбавленої піклування, є тривала хвороба батьків такої дитини, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов`язки. Вказана обставина повинна бути підтверджена висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про наявність у батька, матері хвороби, що перешкоджає виконанню ними батьківських обов`язків, який видається у порядку, встановленому Міністерством охорони здоров`я України.

Згідно з матеріалами справи, 13 липня 2022 року Комунальне некомерційне підприємство Львівської обласної ради «Львівський обласний клінічний психоневрологічний диспансер» видало Висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про наявність у батька, матері дитини тривалої хвороби, яка перешкоджає виконанню батьківських обов`язків, за № 859, в якому зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка проживає разом з тимчасово вилученою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою АДРЕСА_2 , за рівнем обмеження життєдіяльності має високий ступінь втрати здоров`я внаслідок тривалої хвороби, що спричиняє повну нездатність до самообслуговування та залежність від інших осіб і перешкоджає виконанню батьківських обов`язків.

Предметом розгляду у цій справі є оцінка правомірності вищевказаного Висновку.

Щоб визначити чи є правомірним цей Висновок, слід проаналізувати його у контексті положень Порядку № 981, фактичних обставин справи та наведених сторонами аргументів.

Стосовно форми оскаржуваного висновку та суб`єкта звернення слід зазначити наступне.

Форма висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про наявність у батька, матері дитини тривалої хвороби, яка перешкоджає виконанню батьківських обов`язків, затверджена Додатком до Порядку № 981.

Оскаржуваний висновок виданий за зверненням Галицької районної адміністрації Львівської міської ради за формою, наведеною у Додатку до Порядку № 981, і містить усі необхідні, передбачені цією формою відомості (штамп закладу охорони здоров`я, прізвище, ім`я, по батькові, дата, місяць, рік народження матері дитини, дата, місяць, рік народження дитини, строк його дії, дату видання тощо), що відповідає вимогам пункту 2 Порядку № 981.

Оскаржуваний висновок підписаний усіма членами ЛКК, засвідчений печаткою закладу охорони здоров`я, у структурі якого створено ЛКК, та виданий Галицькій районній адміністрації Львівської міської ради, що відповідає вимогам пункту 8 Порядку № 981.

Також оскаржуваний висновок записаний до медичної карти амбулаторного хворого та журналу запису висновків лікарсько-консультативної комісії, що відповідає вимогам пункту 7 Порядку № 981.

Стосовно підстав для видачі оскаржуваного висновку слід зазначити наступне.

За змістом пункту 4 Порядку № 981 підставою для видачі Висновку ЛКК є наявність у батька, матері дитини тривалої хвороби з обмеженням життєдіяльності, а саме: повна нездатність до самообслуговування та повна залежність від інших осіб (необхідність постійного стороннього нагляду, догляду або допомоги).

В оскаржуваному висновку зазначено, що позивачка має високий ступінь втрати здоров`я внаслідок тривалої хвороби, що спричиняє повну нездатність до самообслуговування та залежність від інших осіб і перешкоджає виконанню батьківських обов`язків.

У медичній карті амбулаторного хворого ОСОБА_1 , наявні, серед інших, такі документи: Виписки із карти стаціонарного хворого за різні роки, згідно з якими позивачці встановлено діагноз: легка розумова відсталість у вигляді вираженої дебільності зі значними змінами поведінки (психопатоподібний синдром), стійка соціальна дезадаптація; Медичний висновок № 116 (виданий безтерміново), згідно з яким ОСОБА_1 хворіє психоневрологічним захворюванням та за станом здоров`я не може проживати в одній кімнаті із членами своєї сім`ї; Висновки лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за інвалідом І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу, згідно з якими хвора ОСОБА_1 за рівнем обмеження життєдіяльності потребує постійного стороннього догляду (останній висновок від 13 липня 2022 року № 858); Висновок ЛКК від 13 травня 2022 року № 541 згідно з яким ОСОБА_1 перебуває на обліку з 1997 року по сьогодні з причини хронічного психоневрологічного захворювання, є особою з інвалідністю з дитинства другої групи безтерміново.

Як вірно зазначає суд першої інстанції, ОСОБА_1 жодними належними та допустимими доказами не доведено відсутності у неї тривалої хвороби, що спричиняє повну нездатність до самообслуговування та залежність від інших осіб і перешкоджає виконанню батьківських обов`язків, тобто підстави, передбаченої пунктом 4 Порядку № 981, для видання висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про наявність у батька, матері дитини тривалої хвороби, яка перешкоджає виконанню батьківських обов`язків.

Стосовно покликання апелянта на те, що вона не позбавлена дієздатності в контексті статті 39 Цивільного кодексу України, а статтею 3 Закону України «Про психіатричну допомогу» визначена презумпція психічного здоров`я, суть якої полягає в тому, що кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України, апеляційний суд зазначає наступне.

Підставою для видання висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про наявність у батька, матері дитини тривалої хвороби, яка перешкоджає виконанню батьківських обов`язків, є не факт позбавлення батька, матері дитини дієздатності, а наявність у них тривалої хвороби з обмеженням життєдіяльності, відсутність якої у позивачки нею не доведено.

Стосовно покликання апелянта на те, відповідно до Порядку № 866 статус дитини, позбавленої батьківського піклування, надається у зв`язку з тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов`язки, що повинно підтверджуватися висновком не ЛКК, а висновком медико-соціальної експертної комісії про наявність у батька, матері хвороби, що перешкоджає виконанню ними батьківських обов`язків, виданим у порядку, встановленому МОЗ, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 9 пункту 24 Порядку № 866 статус дитини, позбавленої батьківського піклування, надається дітям: у зв`язку з тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов`язки, що підтверджується висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про наявність у батька, матері хвороби, що перешкоджає виконанню ними батьківських обов`язків, виданим у порядку, встановленому МОЗ, тобто апелянт довільно трактує норми чинного Порядку № 866;

Більше того, предметом оскарження у цій справі є висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про наявність у батька, матері дитини тривалої хвороби, яка перешкоджає виконанню батьківських обов`язків, а не рішення про надання статусу дитини, позбавленої батьківського піклування.

Стосовно покликання апелянта на те, що Галицька районна адміністрація Львівської міської ради, обґрунтовуючи відібрання дитини, чомусь покликається на висновок якоїсь ЛКК Львівського обласного клінічного психоневрологічного диспансеру від 17 березня 2020 року № 701, який уже є недійсним (такий був дійсний лише до 17 вересня 2020 року), а також що він був складений за відсутності позивачки, яку ніхто з лікарів не оглядав та не виставляв діагнозу про наявність захворювання, яке перешкоджає виконанню батьківських обов`язків, базувався на припущеннях лікаря і був наданий Галицькій районній адміністрації Львівської міської ради з упередженою метою для подальшого незаконного відібрання дитини в її родичів і розлученню з матір`ю, яке мало місце ще 04 березня 2020 року, апеляційний суд зазначає наступне.

Предметом оскарження у цій справі є Висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про наявність у батька, матері дитини тривалої хвороби, яка перешкоджає виконанню батьківських обов`язків від 13 липня 2022 року № 859, виданий Комунальним некомерційним підприємством Львівської обласної ради «Львівський обласний клінічний психоневрологічний диспансер».

Висновок ЛКК Львівського обласного клінічного психоневрологічного диспансеру від 17 березня 2020 року № 701 не є предметом оскарження у цій справі, а тому аргументи апелянта стосовно його протиправності апеляційний суд не приймає.

Більше того, суд першої інстанції вірно звернув увагу на те, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 821/1438/17.

Оскаржуваний висновок дійсний до 13 січня 2023 року, про що зазначено в його змісті, відтак станом на момент прийняття судом рішення він вичерпав свою дію, а тому жодним чином не впливає на права та обов`язки позивачки, а також не порушує її законні інтереси.

Колегія суддів резюмує, що оскаржуваний висновок відповідача відповідає усім критеріям правомірного рішення суб`єкта владних повноважень, які визначені частиною другою статті 2 КАС України, а тому підстави для визнання його протиправним та скасування відсутні.

Отже, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.

В підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване рішення суду і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.

Міркування і твердження позивача не спростовують правильності правових висновків цього рішення, у зв`язку з чим його апеляційна скарга на рішення суду не підлягає задоволенню.

Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 березня 2023 року в справі №380/18935/22 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя В. В. Ніколін судді О. М. Гінда М. А. Пліш